Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - Забудовник правдами і неправдами прагне поставити «свічку» або Афганців краще не чіпати

     Вираз «Нахабність — друге щастя» — ще одна відома банальність. Яке перше щастя, народ не уточнює. Та, вочевидь, обидві фрази стосуються здатних на все сріблолюбів.
     Найжадібніші з них, як показує життя, — будівельні інвестори. Вони зводять житло за копійку, а продають за гривеник. Незаселених монстрів у столиці, мабуть, більше сотні, та апетити, як відомо, зростають під час їди.
     Виконавцям байдуже, де і що будувати. А ось замовники та їхні поплічники готові ставити «свічки» і на цвинтарях. Утім, і їхня хата, виявляється, скраю, бо без дозволу можновладців їм і шпаківню повісити зась. Хто ж видає «одобрямси» на скандальні новобудови?
     Учасники війни в Афганістані, яких у 80-ті роки минулого століття всіляко принижували і чиновники всіх рангів, і, траплялось, співвітчизники («ми вас ТУДИ не посилали») останнім часом мобілізувалися проти неправди та свавілля. Вони активно захищають не тільки власні інтереси. І в цій безкомпромісній боротьбі вимушені використовувати всі види «бойових» дій.
     Штурм
     Штурм об'єкта у вигляді високого дерев'яного паркану мешканці багатоповерхівок на Старонаводницькій 4, 4а, 46, 4в, у яких оселились в основному афганці, розпочали лютневим ранком 2005-го. Демонтовану без правил перешкоду забудовники поновлювали п'ять разів, але люди не збиралися відступати. Вони переконалися: на прибудинковій території, на порушення всіх норм, круті тузи мають намір поставити 24-поверхову «свічку» із підземним паркінгом. І це за два метри від пам'ятки архітектури національного значення Печерська вежа (1833-1839). Схил, на якому вона стоїть, на думку фахівців НДПІ містобудування, «знаходиться в зсувонебезпечному стані». Після здачі об'єкта в експлуатацію транспортний рух по брівці схилу значно погіршить стан унікальної пам'ятки (відстань дороги до неї, приміром, значно менша як 100 м, передбачених нормами).
     Б'є на сполох і Товариство охорони пам'яток історії та культури, констатуючи, що «сучасне активне будівництво на зазначеній ділянці є проблемним і потребує ретельного розгляду і обговорення». Та хто зважає на авторитетну думку, якщо йдеться про вигоду?
     ...Палатки, цілодобові чергування, блокування входів-виходів — усе взимку 2005-го відбувалося майже за законами воєнного часу. Та коли до штурмуючих з білим прапором — рішенням столичної міськради — підійшов керівник інвестиційної компанії, вони змінили тактику і відтоді діють винятково у правовому полі. Що ж то за рішення, прийняте тиш- ком-нишком від громади і на шкоду їй?
     Послухаємо заступника голови міськдержадміністрації Михайла Кучука:
     «Рішенням столичної міської ради від 26.06.2003 № 549/709 Печерській районній у м. Києві раді відведена земельна ділянка на перетині вулиць Кутузова та Старонаводницької для будівництва житлового будинку. На підставі чинної установчої та проектно-дозвільної документації, архітектурно-планувальне рішення проекту було розглянуто та схвалено архітектурно-містобудівною радою при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища для подальшого розроблення та погодження в установленому порядку. Комплексним позитивним висновком служби «Київдержекспертиза» від №4532 встановлено, що вищезазначена проектна документація відповідала чинній в галузі містобудування нормативній базі і рекомендована до затвердження. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю видано дозвіл на виконання будівельних робіт. З початку лютого 2005 року ТО В «Будівельно-інвестиційна компанія «Київ Житло-Інвест» (далі — ТОВ «БІК «Київ Житло-Інвест») розпочало будівництво. Однак незабаром воно через активні протести мешканців будинків №№ 4, 4а та 46 на Старонаводницькій було припинено. Зважаючи на ситуацію, Держбуд України на виконання доручення уряду рекомендував зобов'язати замовника розробити містобудівне обгрунтування розміщення об'єкта в кварталі існуючої забудови, провести громадське обговорення проекту, урахувати законні інтереси мешканців прилеглих будинків і прийняти остаточне рішення».
     Цікаво, ким і на якій підставі ті дозволи підписані, якщо замовника зобов'язано розробити обгрунтування... провести громадське обговорення... урахувати інтереси?
     Міську владу це, вочевидь, не турбувало. А будівельники капітулювати не збирались. Вони вичікували. П'ята «свічка» на невеличкому майданчику могла стати більмом на оці через рік-півтора. А якщо «зірки» (читай — «свічки») запалюються, значить, це комусь потрібно. Кому? Тим самим сріблолюбам, що поставили сусідні монстри, заселені ледь на третину? Але хто житиме у десятитисячному мікрорайоні, в якому не здано жодного навчально-виховного та лікувального закладу, магазину чи спортмайданчика? «Житло без інфраструктури!» — схоже, під таким гаслом працюють сьогодні горе-чиновники.
     З цим не хотіли миритись афганці та інші мешканці «Старонаводницької балки». З ними були солідарні депутати Печерської райради, які «з метою зняття соціального напруження» ще у березні 2005-го звернулись з клопотанням до Київради про скасування її ж рішення від 26.06.03 р. Створена міським головою депутатська група підтримала пропозицію Печерської райради щодо скасування рішення з відведення їй земельної ділянки. Після цього будівельники об'єкт залишили, огорожа була демонтована за кошти комунальників, вони ж відновили порушений благоустрій території.
     Контратака
     Афганці розуміли: замовник тимчасово відійшов, щоб згодом повернутися і завершити будівництво. Підстави для такого невтішного висновку дали... ті самі міські депутати. Вони так і не розглянули клопотання Печерської райради, проігнорували думку колег з комісії.
     Нічого, про що знали б мешканці Балки, не робили чиновники та інвестори і за рекомендаціями Держбуду. Тільки тепер зрозуміло, хто «зв'язав» руки і закрив рота міським депутатам. Як з'ясувалося, почувши про намір районних обранців домогтися скасування рішення від 26.06.03, ТОВ «БІК «Київ Житло-Інвест» хутко звернулося до Господарського суду столиці, який без участі сторін, у тиші кабінету задовольнив вимоги компанії.
     Із ухвали Господарського суду (суддя В. Катрич):
     «Заборонити Київській міській раді приймати на підставі листів Печерської районної ради... та матеріалів і висновків... комісії Київради наступні рішення: про відміну, припинення, скасування, призупинення... рішення міськради від 26.06.03; рішення про припинення (розірвання) договору оренди земельної ділянки на перетині вулиць Кутузова і Старонаводницької...».
Ухвалою суд фактично роззброїв депутатів, які, до речі, чомусь не апелювали до вищої інстанції, але додав рішучості і сили афганцям. Вони пішли в контратаку за принципом «Проти лома — є прийоми». Причому, законні: 29.06.06 Шевченківський райсуд столиці за позовом одного із мешканців визнав рішення міськради про виділення землі на розі згаданих вулиць неправочинним і скасував його. Апеляційний суд столиці, а згодом і Вищий адміністративний залишили постанову без змін.
     Отже, у лютому 2008 року поставлено жирну крапку у спорі, після чого ТОВ, яке виступало інвестором і замовником будівництва «свічки», мало відступити. І воно відступило. Щоб восени 2010-го знову заволодіти майданчиком і за ніч поставити височенний паркан. Цього разу — бетонний.
     Наступ
     Саме в період затишшя, коли борці святкували перемогу над свавіллям, у Шевченківському райсуді розглядався позов претендентів на ласий земельний шматок за нововиявленими обставинами. Феміда (суддя Кухалейшвілі) 18.08.08 одним розчерком пера скасувала постанову Шевченківського суду від 29.06.06, а рішення Київради від 26.06.03 визнала правочинним і дійсним. Саме цим вердиктом перед обуреними мешканцями мікрорайону махав інвестор після другого пришестя на «золотий» майданчик. Та краще б заховав фільчину грамоту за десятьма замками. Як це зробили, схоже, в суді.
     Дізнавшись через півтора року про існування правового «шедевру» Кухалейшвілі, Микола Гуриненко, один із захисників інтересів мешканців Балки, звернувся з апеляцією до суду. Можете уявити розгубленість бойового генерала, його побратимів, коли заява повернулася із чудернацьким приписом: «... постанова від 18.08.08 в матеріалах справи відсутня». Ні оригіналу, ні копії... Цей скандальний курйоз давно відомий прокуратурі. Однак тільки після численних скарг афганців, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відомих учених, народних депутатів у січні 2011-го порушено кримінальну справу за фактом.
     Як вона розслідується — таємниця за сімома печатками, стверджують автори звернення до редакції. Чому тут дивуватися, якщо на прохання генерал-майора у відставці Гуриненка та його однодумців їм п'ять разів поспіль відмовляв у прийомі прокурор Києва. Тут, між іншим, не знаходять підстав притягнути до відповідальності і авторів підробки протоколу громадського слухання щодо нової забудови, яке начебто відбулося у березні 2007-го. «Не було таких обговорень», — кажуть мешканці будинків на Старонаводницькій і вимагають покарати фальсифікаторів.
     Напевне, беззубість правоохоронців надихає інвесторів на наступальні операції. Отримавши торік відкоша на всіх фронтах, ТОВ «БІК «Київ Житло-Інвест» спробувало нещодавно втретє скасувати рішення суду від 26.06.06. Марно. До цього прагнуло відсудити право власності на об'єкт незавершеного будівництва. Безрезультатно.
     Здавалося б, земельна ділянка Печерській раді не належить, дозволи на забудову втратили чинність — то ідіть собі геть з майданчика. І, певне, пішли б будівельники, залишивши захаращену територію (знищений газон, зрубані дерева тощо), тріщини у квартирах в палець у сусідніх багатоповерхівках і недобрі спогади про себе, якби... Якби депутати міськради не наступили на граблі своїх попередників. У жовтні ц. р. вони проголосували за надання дозволу компанії на розроблення проекту землеустрою на спірну ділянку. «Эта песня хороша — начинай сначала»?
     Давньогрецький мудрець Періандр ще у шостому столітті до нашої ери сказав: «Безчесний прибуток викриває безчесну натуру». Інвестори незаконного будівництва хочуть, судячи з оголошень у газетах, завершити «ексклюзивний проект, що не має аналогів у Києві» у четвертому кварталі 2012 року. І реалізовувати 1,2,3-кімнатні квартири у центрі столиці за 2000 у. о./кв. м. Напевне, продавати житло за такі смішні ціни вони будуть обездоленим, у тому числі афганцям...