Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - Довгоочікуваний автомобіль для інваліда-«афганця»

     – Потрапив до Афганістану в грудні 1983 року, – розповідає 46-річний Олександр Кулібаба. – Служив у 70-й окремій мотострілецькій бригаді в Кандагарі, був кулеметником на БТР-60. Що сталося зі мною 28 травня, через півроку служби, пам'ятаю все, як сьогодні, адже це друге моє народження. Його й відзначаю разом із прикордонниками, бо це їхній день. Тоді з напарником у засідці ми ліквідували афганських розвідників, але за ними пішла банда. Артвогнем наші їх відбили, але згодом душмани зайшли з іншого боку. Біля мене розірвалося дві гранати, окрім того, улучило 5 куль у руку й одна в груди. Добре, що був бронежилет, то шоста куля лише вибила ребро.
     Олександр Петрович розповів, що самі ж солдати грамотно надали першу допомогу. Нога нижче коліна висіла лише на сухожиллі. Тож капітан медичної служби її просто відрізав. У госпіталі в Кандагарі вже ампутували ногу вище коліна й праву руку.
     – Відійшов від наркозу: згадує воїн-інтернаціоналіст. – Міркую: оце приїде додому «подарунок». Хоча тоді не виникало думок, як ходитиму й, узагалі, як жити далі. Потім літаком мене перевезли в Ташкент, де пробув 12 діб. І аж тоді повернувся в Україну. Більше трьох місяців лікувався у Львові, там і протезування зробили. Протез руки, правда, недієвий, то відмовився від нього.
     Олександр Кулібаба повернувшись у рідну Бабанку (Уманський район), поступово навчився ходити на протезі й повернувся до звичного, якщо можна так сказати, життя. Спочатку одружився. Мав невгамовного друга, який не залишав ні дня Сашка на самоті, возив на мотоциклі в сусідні села, у клуби, на танці. Тож в Оксаниній і знайшов свою долю – Ніну. Молода сім'я отримала в Умані двокімнатну квартиру, згодом у них народилися син і донька. Олександр закінчив економічний факультет Уманського сільськогосподарського інституту, працював на завсщі «Еталон», а з 1994 року – на пенсії по інвалідності, хоча й займається громадського діяльністю, зокрема є членом правління об'єднаної ради воїнів-інтернаціоналістів Уманщини.
     – Уже за місяць дві тисячі кілометрів наїздив. Автомобіль – мої ноги, інакше не скажеш, бо це для мене не розкіш, а необхідність. Дуже дякую голові Черкаської облдержадміністрації Сергієві Тулубу, який допоміг мені з машиною, – підкреслює Олександр Петрович. – Якби не Сергій Борисович, то не було б у мене цього автомобіля – це точно, і вдячний керівникові нашої ради воїнів-інтернаціоналістів Олегові Зайченкові, котрий поклопотався за мене. І вже через місяць питання було вирішено.
     – Ми дуже вдячні, що по-людськи віднеслися до інваліда, який дійсно заслуговує поваги й так потребував автомобіля, – прокоментував Олег Володимирович. – Олександр Кулібаба – кавалер ордена Червона Зірка, а у 1999 році від Президента України Л. Кучми отримав орден «За мужність» третього ступеня. Дві третини коштів, необхідних для придбання легковика, надали з місцевого бюджету, решту допомогли зібрати підприємці, трудові колективи й небайдужі люди, яких у нас, на щастя, багато.