Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

     У 1991 році одружився і привіз молоду дружину в Магерів. Оселився в літній кухні на батьковому подвір’ї, отримав земельну ділянку і почав на хату стягатися. Народилося в сім’ї четверо дітей – дві доньки і два сина. Згодом важка праця і недавні травми та контузія дали про себе знати, і Олег поступово зліг – почали відмовляти ноги. У 1996-му зліг остаточно, отримав першу групу інвалідності. Про можливість збудувати власне житло довелося забути.
     У 2000 році була створена Жовківська районна організація Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). Воїни-«афганці» вивчили сімейний і матеріально-побутовий стан ветеранів Афганської війни, проблеми інвалідів, родин загиблих і почали працювати. Проблем було дуже багато: інваліди без житла і транспорту, без засобів існування і безкоштовних медикаментів, діти померлих «афганців» – без можливості навчатися, вдови без соціальних пільг. Тож головам організації Віталію Колодницькому, а потім Олександру Кіцілінському, членам правління, головам осередків довелося добряче попрацювати.
     Важко далося житло для Олега Поліщука. Багато років від багатьох чиновників обласної та районної ланки чули обіцянки, обіцянки, обіцянки. Їх було багато. Результат – нуль!
     А тим часом багатодітна родина прикутого до ліжка «афганця» продовжувала жити у вогкій комірчині літньої кухні без умов для утримання інваліда, без умов для проживання маленьких дітей, двоє з яких уже виросли і закінчили школу без елементарних умов для підготовки уроків і стали здобувати спеціальність, а двоє ще навчаються у школі у тих самих умовах.
     У 2011 році під тиском Української Спілки ветеранів Афганістану та її голови Сергія Червонописького та в результаті ветеранських акцій непокори біля Верховної Ради і Кабінету Міністрів було прийнято бюджетну програму «Забезпечення житлом воїнів-інтернаціоналістів». Зглянувся уряд після постійних звернень і на Олега Поліщука. У грудні минулого року Кабміном було виділено кошти в розмірі 381982 грн. для придбання йому квартири. Кошти надійшли 23 грудня в п’ятницю о 16 годині, а о 9 ранку в понеділок 26 грудня були повернені до держбюджету як невикористані, бо на пошук житла, яке можна було б придбати і яке було б придатне для проживання та юридично об’ємну тендерну процедуру, що вимагає гору бюрократичних «папірців» і «довідок на довідку», державою було виділено два вихідні дні наприкінці фінансового року. Звичайно ж, що ні Жовківська районна організація УСВА, ні Магерівська селищна рада фізично не змогли відреагувати. Така «благодійність» викликала тільки обурення ветеранів. Скільки знову було звернень у Кабінет Міністрів, до органів обласної і районної влади, до Генеральної Прокуратури, свідчить об’ємна папка з листуванням. Нарешті у червні нинішнього року Олегу Поліщуку було виділено автомобіль, на який він чекав з 1997-го року, а у серпні цього року прийшло повідомлення про повторне виділення коштів на придбання житла для його багатодітної родини.
     І знову листування. Тепер уже з проханнями дати роз’яснення щодо порядку використання цих коштів, бо ні селищна рада, ні управління державного казначейства у Жовківському районі навіть не знали як ці кошти використати у світлі свіжоспеченого закону про зміни в порядку державних закупівель. І вся ця робота лягла на плечі голови Жовківської районної організації УСВА Олександра Кіцілінського.
     Нарешті справу зроблено. Магерівська селищна рада з родиною Поліщуків підібрала придатну для проживання хату, зібрала і оформила необхідні документи, голова Жовківської РО УСВА роздобув усі потрібні роз’яснення міністерств і відомств, казначейство перерахувало гроші. Нарешті хату придбано.
     Вручили ключі від помешкання родині інваліда, а гіркота залишилась…