Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

В місті ще з радянських часів існувала автомобільна школа «Добровільного товариства сприяння Армії, Авіації і Флоту», яка готувала водіїв для радянської армії. Існує дана школа і по нині, але її робота має трохи інше спрямування. Серед воїнів-«афганців» бобринчан, які пройшли горнило війни 60 відсотків є водіями. Вони проходили службу в різних провінціях Афганістану, в різних родах військ але їх об’єднує одне – вони є водіями військових автомобілів.
Із шести загиблих в Афганістані бобринчан три були військовими водіями. Першим загинув у 1982 році військовий водій з села Тарасівки Олександр Качан і останнім з бобринчан – у 1987 році військовий водій з села Володимиро-Ільїнки Віктор Куліш.
Сьогодні ми розповімо про долю молодих хлопців одного із випусків групи водіїв Бобринецької автомобільної школи ДТСААФ. Це весняний випуск 1986 року, групи №1 водіїв транспортних засобів категорії «С». Дана група складалася з 34 осіб, 9 з яких проходили потім військову службу в Афганістані. На той час, в Бобринецькій автомобільній школі викладачем автомобільної справи працював Олександр Гичко, який на той час повернувся із армії де проходив службу в прикордонних військах на далекій афганській землі. Саме він навчав курсантів перших азів керування автомобілем. Ще в період навчання в автомобільній школі потоваришували між собою Юрій Стрельцов, Микола Івашкін, Віктор Смик і Віктор Куліш.
По закінченню автошколи юнаки потрапляють до лав радянської армії. В Туркменії в місті Іолотань вони продовжують навчання по водійській справі. Олександр Волков який проживає нині в селі Федіївка провівши рік військової строкової служби в Афганістані був переведений інструктором по навчанню водіїв саме в ту частину де проходили службу бобринчани. Він був для них учителем, наставником та товаришем.
Афганістан… Військова доля розкидала бобринчан по різних військових частинах. Микола Івашкін та Віктор Куліш потрапили в одну частину, їм довелося служити поряд. Зустрічали вони на афганських дорогах і своїх товаришів. В кожного доля складається по різному. Так трапилося і з нашими земляками. Пропонуємо скупі дані військкомату:
Куліш Віктор Миколайович під час проходження служби в ДРА приймав участь в 6 бойових діях по знешкодженню бандитських формувань супротивника. 12 липня 1987 року в районі населеного пункту Тавах, автоколона в якій знаходився водій, рядовий Куліш була обстріляна супротивником із стрілецької зброї та крупнокаліберного кулемета. Діючи сміливо та рішуче, вірно виконуючи вказівки командира рядовий Куліш зайняв вигідну позицію та відкрив вогонь по супротивнику із особистої зброї. Під час бою, ведучи прицільний вогонь з автомата по ворогу Віктор Куліш знешкодив три вогневих місцезнаходження супротивника. При зміні позиції отримав смертельне, кульове поранення в голову і помер на полі бою.
Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» і орденом Червоної Зірки (посмертно).
Івашкін Микола Миколайович з липня 1986 року по червень 1988 року проходив службу в Афганістані, в 682-му мотострілецькому полку у роті матеріального забезпечення. Військова професія водій. Військова частина де служив Микола Миколайович знаходилася в Панджерської ущелини, населений пункт Руха. За участь у бойових діях на першому році служби отримав медаль «За бойові заслуги». 12 липня 1987 року, біля населеного пункту Тавах під час обстрілу автоколони проявив героїзм та відвагу, вивів автоколону з під обстрілу. За вище зазначений бій Микола Івашкін був нагороджений медаллю «За відвагу».
Саме в цьому бою загинув бобринчанин Куліш Віктор Миколайович.
По закінченню служби в Афганістані Віктор Смик, Юрій Стрельцов, Микола Івашкін та Олександр Волков в день загибелі побратима Віктора Куліша відвідують його могилу. Час невблаганний але в пам’яті кожного інтернаціоналіста роки проведені в Афганістані закарбувалися на все життя.