Головна
Новини
Про організацію
Голова УСВА
Публікації
Електронні книги УСВА
Акції
Документи
Нормативні документи
Ветеранські закони
Фотогалерея
Зв`язок
Музей
Реабілітація
Питайте-відповідаємо
Локальні війни
Анонси
Книга вдячності
Організації УСВА
Сайти ветеранів
 


Погода
Погода!


18028558 Відвідувачів
Урядовий портал
Боевое Братство
Орденские планки – ветеранам
Укрінформ
Міністерство оборони
Президент України Офіційне інтернет-представництво
"Третій Тост" №1-2 (553-554) січень 2016 рік Надрукувати Надіслати електронною поштою
Вітаємо у новому році!
Незабутній день

З нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території іноземних держав і 27-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану в усіх регіонах України відбудуться урочисті заходи, під час яких громадськість і влада вшанують ветеранів різних війн, віддадуть воїнські почесті загиблим і померлим нашим бойовим побратимам.
15 лютого у столиці України – місті-Герої Києві о 10.00 воїни-інтернаціоналісти вшанують пам'ять загиблих друзів покладанням квітів до Всеукраїнського пам’ятника загиблим в Афганістані. У церкві Воскресіння Христового – Храмі пам’яті загиблих і ветеранів Афганістану відбудеться панахида.
На території Національного музею історії України у Другій світовій війні бойові друзі зможуть відвідати реліквійну експозицію «Трагедія і доблесть Афгану», поспілкуватися і скуштувати солдатську кашу.
Прес-служба УСВА.   


Свято єдності

Українська мрія – єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну землю, час від часу набувала цілком ясні обриси. Так сталося і в січні 1918-го. У запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, а на тих територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії – Західноукраїнська Народна Республіка. Вже до кінця року, в грудні 1918-го, у Фастові, з гарячим бажанням втілити українську мрію в реалії, лідерам цих двох держав удалося підписати своєрідну поєднувальну угоду. Цей договір, який увійшов у нашу сучасну історію як «Акт злуки», 22 січня 1919 року був публічно оприлюднений на Софійській площі в Києві.
Через відомі всім нам історичні події Акт злуки тоді так і залишився лише декларацією. Але народ ніколи не втрачав надію, адже народ, який втратив надію, просто зникає. 22 січня 1990 року мільйони українців вишикувалися в справжній живий ланцюг від Києва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи.
21 січня 1999 року відповідно до Указу Президента України День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави.
Цього дня ми приєднуємося до привітань на адресу всього українського народу. Єдність і свобода робить нас гідними нащадками батьків-героїв. Збережемо цей безцінний скарб!

Афганістан живе у наших серцях
    Двадцять сім років тому, 15 лютого 1989 року, територію Афганістану покинув останній солдат Радянської Армії, завершився процес виведення Обмеженого контингенту, розпочатий 15 травня 1988 року.
    Політичну дорогу до цієї події проклали  Женевські угоди, підписані 14 квітня 1988 року, головними  пунктами яких стали виведення радянських військ з території Афганістану, реалізація програми національного  примирення і припинення втручання з боку сусідніх держав у внутрішні справи Афганістану, в тому числі й підтримки опозиції. У 1989 році було виконано лише перший пункт – виведення військ.    
     Історія Афганської війни й досі викликає суперечки різних експертів — як зарубіжних, так  і вітчизняних. У висловлюваннях багатьох чиновників можна почути, що радянські солдати були не захисниками Вітчизни, а агресорами, загарбниками. Для багатьох людей тема Афганістану досить болюча, її намагаються оминати сьогодні всі політики. І не тільки через  втрати, які зазнав Радянський Союз. Скоріше, усе це пов’язано з кризою моралі. Заподіяні втрати – фізичні, моральні, матеріальні – були щоразу перед очима радянських людей, ніби дорожній знак «Тупик», без усілякої  можливості їх виправдати, знайти користь від жертвопринесення.
    Ніхто не применшує військові перемоги. Суперечки точаться про сенс війни. Про сенс  початку кампанії, про сенс її закінчення, взагалі, про сенс того, що діється у цій східній країні, того, що зветься регіональною та міжнародною безпекою.
    Сьогодні постає питання: чи потрібна була нам та війна, хто відповість за понівечені, покалічені долі людей, які пройшли через її пекло. Виправдати загибель бодай одного солдата неможливо. Горе рідних і близьких, друзів загиблого абсолютне і безмежне. Саме тому підло спекулювати на цифрах тих втрат, закриваючи очі на багаторазове зростання втрат, яких ми зазнали вже після виходу з Афганістану.
    Тільки у Шепетівці та Шепетівському районі за післявоєнний час пішли з життя близько 70 із 280 воїнів-«афганців». Стали інвалідами 60. А скільки людей помирає сьогодні від афганського героїну! Протягом року цей світ залишають удвічі-втричі більше, ніж за всю Афганську війну.
   Ця війна розкидала шепетівчан по всьому світу. Нині є така  потреба – знати про кожного, хто пройшов її горнило. Багато хлопців, закінчивши восьмирічки чи десятирічки, роз’їхалися по світу, влаштовувалися на роботу, на навчання, потім  з місця роботи чи навчання  були призвані до лав Радянської Армії. Згодом, пройшовши курс молодого бійця, служили на території Афганістану. Відслуживши, повернулися не до батьківської оселі, а туди, де трудилися чи навчалися. А коли хтось створив сім’ю, то на цьому зв’язки з «малою батьківщиною» майже обриваються. Приїде раз чи два на рік провідати батьків або їхні могили – і на цьому все.
   Тому й звертаюся сьогодні до читачів нашої газети: можливо, ви знаєте про тих, хто пройшов Афган і проживає за межами району, області, України. Звертаюся до рідних, знайомих «афганців». Багато нам могли б допомогти колишні листоноші, голови й секретарі сільських рад, учителі, бібліотекарі. Ми вдячні за будь-яку інформацію, що стосується війни в Афганістані, адже подвиг забувати не можна.   
    Так сталося, що на кожне покоління наших громадян випадала війна. Ветерани Великої Вітчизняної з честю виконали свій священний обов'язок, захистивши країну від фашистської чуми. У повоєнні роки багатьом нашим співвітчизникам довелося виконувати бойові завдання у локальних війнах і воєнних конфліктах у 26 країнах світу.
    І сьогодні, озираючись назад, ми згадуємо бойових товаришів, чиє життя обірвалося далеко від Батьківщини. Вони пожертвували собою, виконуючи не за страх, а за совість військову присягу. Вічна їм пам'ять і наша повага!
    Схиляючись перед мужністю полеглих, ми не маємо права забувати про живих учасників бойових дій, про сім'ї загиблих товаришів. Ми надавали і будемо надавати їм нашу посильну допомогу і моральну підтримку.
   Напередодні знаменної дати прийміть від імені Шепетівської спілки ветеранів Афганістану наші сердечні привітання і побажання міцного здоров’я, миру і благополуччя, щастя та оптимізму!    
Володимир ПИПИЧ,
член Шепетівської спілки ветеранів Афганістану.

Допомога від київських «афганців»
Практично від початку проведення в Україні антитерористичної операції в Луганській і Донецькій областях правлінням Київської міської Спілки ветеранів Афганістану в травні 2014 року було прийнято рішення про створення волонтерської групи для збору й передачі гуманітарної допомоги добровольчим батальйонам і підрозділам ЗСУ в зону АТО.
З травня 2014 року волонтерською групою КМСВА доставлено в зону АТО військовослужбовцям батальйону «Айдар», 95-ї бригади, 5-ї батальйоно-тактичної групи «Кремінь» 81-ї десантно-штурмової бригади, 30-ї і 63-ї бригад та іншим продукти харчування, обмундирування, будівельні матеріали, інструменти і технічні засоби на суму більш як 40 мільйонів гривень.
Напередодні Нового року в  81-у десантно-штурмову бригаду члени волонтерської групи доставили позашляховик, придбаний за кошти міської спілки та небайдужих іноземних добродіїв.
Віталій ВАСИЛЬЧЕНКО,
заступник голови КМСВА.

Воїни-«афганці» – Збройним Силам України
Харьковчане помогают семьям погибших
  В сложное время Харьковский городской Союз ветеранов Афганистана недавно собрал более полутора тонн картофеля, полтонны муки и хлебобулочных изделий. На этом работа по оказанию гуманитарной помощи мирным жителям Донбасса не прекращается.
Летом 2014 года небольшой городок Святогорск с населением в пять тысяч человек дал убежище для 25 тысяч жителей Донбасса. В связи с увеличением населения сложилась сложная ситуация с продовольствием и товарами первой необходимости.
В это непростое время Харьковская облгосадминистрация постоянно поддерживает Святогорск и другие города юго-востока  всем необходимым. Городской Союз ветеранов Афганистана, районные организации не остались в стороне от этого благородного дела, помогают населению города продуктами питания, в решении вопросов, связанных с заправкой транспорта, перевозящего грузы. Учитывая географическое положение Харькова, ставшего транзитным для многих гуманитарных колонн на Донбасс,  воины-интернационалисты не раз помогали своим боевым товарищам из разных регионов страны, которые сопровождали гуманитарную помощь от УСВА.
В канун новогодних праздников ХГСВА в очередной раз передал председателю Луганского городского Союза ветеранов Афганистана Сергею Шонину гуманитарную помощь для проживающих в области семей воинов, погибших в Афганистане.
Готовятся новые продовольственные грузы,  которые помогут семьям наших боевых товарищей, погибших в Афганистане.
Пресс-служба ХГСВА.

Благодійності багато не буває
Цю відому всім істину вкотре нагадав головний лікар дніпропетровської обласної лікарні імені Мечникова Сергій Риженко, який приймав благодійну допомогу для поранених від ветеранів Афганістану.
– Ми щиро радіємо від будь-якого прояву милосердя і доброчинності, бо й дотепер їх дуже потребують наші воїни, – зазначив головний лікар. – З  місцевими ветеранами Афганістану у нас особливо дружні стосунки й плідна співпраця. Сьогодні вони разом з львівськими побратимами передали в лікарню близько 80 найменувань медичного обладнання, яке є незамінним для бійців, які у нас лікуються. Таку турботу важко переоцінити.
За словами завідувача операційним блоком лікарні, учасника бойових дій в Афганістані Ярослава Медведика, особливо в одужанні  поранених допоможуть інвалідні електроколяски, ходуни з гальмами, спеціальні самокати, медичні матраци й стільчики для душу, підйомники для лежачих хворих. Про ліки й кардіограф і говорити не доводиться.
– У нашій справі дрібниць не буває, нерідко для комфортного самопочуття і впевненості в собі хворому потрібні звичайні милиці, – наголошує Ярослав Ярославович. – Це добре знають мої бойові побратими, тому не забули й про таке. І медичний персонал і пацієнти вдячні їм за увагу й підтримку. Це дійсно дуже важливо.
Не випадково у роботі обласного і міського об’єднань ветеранів Афганістану, які очолюють Віктор Волошин і Юрій Виноградов, саме такий підхід – пріоритетний. Вони переконані, що люди, які пройшли випробування війною, зазнали поранення, контузії, каліцтва, потребують особливого ставлення до себе: і доброго слова, і матеріального забезпечення.
Тож по можливості завжди допомагають тим, хто цього потребує. Цього разу дніпропетровські й львівські «афганці» привезли для військовослужбовців необхідне медобладнання. Бойові побратими з Львівської області, Спілка безквартирних ветеранів Афганістану «Наш дім», яку очолює Петро Ковалишин, передали п’ять тонн необхідного розхідного медобладнання і пристосування для поранених. З такою ж благодійною допомогою завітають й до військового госпіталю Дніпропетровська. Всього буде передано медобладнання майже на мільйон гривень. Дніпропетровці вдячні львівським «афганцям» за плідну співпрацю.
Разом з Петром Ковалишиним солідну посилку збирали його заступники Наталія Бабенко і Федір Паташ, місцеві воїни-«афганці» Петро Лозовий, Володимир Антощак, Михайло Цікало, Володимир Строгуш.
Найближчим часом воїни-«афганці» збираються передати військовослужбовцям у зону АТО футболки, грілки для рук і ніг та інше обладнання. Адже благодійності й справді багато не буває.
Юлія БАБЕНКО.

Вантаж від прикарпатців
Воїни-інтернаціоналісти Прикарпаття надають матеріально-технічну допомогу особовому складу військових частин і батальйонів територіальної оборони в зоні антитерористичної операції (на знімку).
Як повідомив голова Івано-Франківської  обласної організації УСВА Юрій Купчій, у період з серпня 2014-го по жовтень 2015 року члени організації зібрали й передали в зону АТО у вигляді волонтерської допомоги до 230 тонн продуктів харчування і 100000 комплектів майна.
Керівництво обласної організації за допомоги спонсорів, громадських організацій, підприємств і населення придбало і передало в зону АТО 9 бензопил, 4 двигуни до бензогенераторів, 10 генераторів, 2 безпілотні літальні апарати, 5 автомобілів, запчастини на загальну суму 25000 гривень. 
Найактивнішу участь в зборі та відправці майна і продуктів харчування беруть голови районних і міських організацій УСВА: Михайло Вітовський (Галицька районна), Василь Чупрун (Городенківська районна), Володимир Сорохтей (Калуська міськрайонна), Йосип Тодорів (Коломийська міськрайонна), Андрій Рибій (Рогатинська районна), Дмитро Сатур (Тисменицька районна), Валерій Ступницький (Тлумацька міськрайонна організація).
Аналізуючи щомісячні звіти районного Координаційного штабу з допомоги воїнам АТО,  мешканці Тисмениччини відчувають свій обов’язок турбуватися про хлопців, котрі воюють на Донбасі, передаючи на їхні потреби кошти, продукти харчування тощо.
Традиційно найщиріші вітання з тилу передали бійцям 24-ї, 80-ї та 92-ї окремих механізованих бригад Збройних Сил України, якими опікуються воїни-«афганці», залучаючи все більше волонтерів.
Торік, готуючись до відправлення чергового вантажу на схід, активісти найперше думали про свята. Щоб наші мужні звитяжці змогли за християнськими традиціями сісти до трапези, вартувало би передати традиційні страви. Цією ідеєю загорівся координатор штабу, депутат райради, голова Тисменицької районної організації УСВА Дмитро Сатур.
«Кожен боєць мріє про домашній затишок, відтак ми вирішили передати часточку дому й святкове відчуття, — запевняє Д. Сатур. — Громади та підприємці Тисмениччини долучалися коштами, передавали випічку, консервацію».
М’ясними делікатесами щедро обдарували місцеві підприємці-ковбасники. Для цих потреб придбали свину тушку. Свіжою свининою для приготування балика допомогли підприємці міста Олександр Северенюк та Ігор Романчук. Готову м’ясну продукцію надав підприємець Ігор Фицик. Не стояли осторонь Ігор Польний та Орест Гриник.
Смакували бійці тисменицькими домашніми ковбасами, копченими на дровах свинячими реберцями та баличком, підчеревиною й хлібцем. І доставили все свіженьким, адже м’ясні вироби запаковані у вакуумні пакети.
Про доставку на схід гречаної кишки не переживали її «автори» — тисменицькі газди Петро Теличкан і Ярослав Маціборко. Після приготування домашню кров’янку розфасували у пластикові відра й залили смальцем. «Саме таким чином наші пращури за відсутності холодильних установок зберігали м’ясні вироби», — запевняє Петро Теличкан. Таким же способом транспортували голубці з квашеної капусти.   
Найоригінальнішими виявилися тисменицькі волонтери. Завдяки ініціативності голови «афганської» організації місцеві господині розгорнули міні-цехи у власних домівках, аби потішити бійців традиційними святковими стравами. Два дні перед від’їздом на кухні Ганни Бабій дівчата-волонтерки Марія Яків, Оксана Сатур, Ірина Теличкан, Любов Плещинська, Іванна Павлюк, Леся Солонишин, Галина Михайленко дружно місили тісто. На випічку витратили мішок борошна, два ящики яєць, 30 пачок маргарину та кілька літрів олії.
Велику кількість домашньої випічки передавали мешканці чи не кожної вулиці районного центру. Весь асортимент – ексклюзив, оскільки випечений в печі, за старовинними рецептами місцевих господинь, його не можна придбати в жодній торговій точці. Головне у кожній страві — материнська турбота й піклування, подяка за захист країни.  
Наступного ранку всю смачну продукцію освятили священики церкві Св. Миколая. Настанови супроводжуючим і Боже благословення, іконки-обереги бійцям повезли  учасники волонтерської групи з Тисменицького, Галицького, Рогатинського районів та з Івано-Фран-ківська.
Оксана САКОВСЬКА.

Війна об'єднала і згуртувала
У цьому знову конкретно й вочевидь переконуєшся, побувавши на машино-тракторній бригаді Гайсинської філії ПрАТ "Зернопродукт МХТ" села Краснопілки на Вінниччині. Тут упродовж двох тижнів було капітально відремонтовано два автомобілі ЗІЛ-131 і ще два УАЗ-469 для потреб бійців у зоні бойових дій АТО.
Ініціював і організував цю важливу справу директор філії Микола Дрозденко. До речі, раніше він з підлеглими "поставив на ноги" й відправив захисникам Вітчизни теж чотири вкрай необхідних для них автомобілі. «Це святий для мене обов'язок, –  прокоментував директор підприємства. – В АТО воює мій брат, сусіди-односельчани. Тому минулого року, до всього, разом із Краснопільським сільським головою Алюмою Степанівною Лабутіною і територіальною громадою зібрали й відправили нашим захисникам продукти харчування, гігієнічні набори. А зараз працівники й жителі сіл Нараївки, Семирічки, що входять до нашої філії, передають їм домашню консервацію, сало, чай, печиво, цукерки».
Усі витрати на закупівлю необхідних запасних частин, інструментів на ремонтні роботи "Зернопродукт" придбав й оплатив за власні кошти. А ремонт зробили кращі місцеві майстри на чолі з головним інженером В. Діхтярем і бригадиром тракторної бригади А. Мартинюком. Це водій піднімального автокрану Г. Бабій, коваль В. Бабенко, газоелектрозварники С. Гончарук і М. Осліковський, токар Ю. Король, слюсарі Б. Качур, Ю. Мойсєєв, фрезерувальник В. Ходінов. Трудилися, не покладаючи рук і не рахуючись з часом, разом із командиром відділення евакуації техніки із зони АТО (підбитої, розбитої, виведеної із ладу в ході бойових дій) сержантом Віталієм Андрійченком і чотирма його бойовими побратимами.
Так само усією громадою, всім селом проводжали бійців на відремонтованій техніці знову на війну. Перед цим, зібравши додатково ще майже 14 тисяч гривень, влаштували їм концерт, вручили пам'ятні дарунки, підготовлені місцевими школярами й дорослими, продовольчі набори, а ще підготували необхідні запасні частини до БТРів.

Юрій КОВЧ,
учасник бойових дій в Афганістані.

Дата
Пам’ятаємо подвиг
З нагоди 36-ї річниці введення  радянських військ в Афганістан  члени Чернівецької міської організації УСВА  поклали вінки і квіти  до пам’ятника загиблим буковинцям. У загальноосвітній школі №28 відкрито громадський музей ветеранів Афганістану та учасників антитерористичної операції.
Завдяки конкурсу соціальних проектів Чернівецької міської ради  для експозиції придбали необхідне обладнання, за  рахунок коштів міської організації виготовлено шість стендів.
– Раніше тут був музей бойової слави, ми вирішили його трансформувати в музей ветеранів Афганістану та  учасників антитерористичної операції, щоб школярі  пам’ятали й знали про звитягу, яку виявили наші хлопці в Афганістані й виявляють зараз у зоні АТО, – сказав член правління міської організації УСВА Олександр Дедела. – Наш обов’язок – берегти пам’ять про загиблих. У Свято-Миколаївській церкві відбулася служба, під час якої  згадали всіх загиблих і померлих бойових побратимів.
Цього ж дня проведено правління міської організації, на якому підбили підсумки року і обговорили плани на 2016 рік.
Прес-служба Чернівецької міської організації УСВА.

25 грудня біля пам’ятного знака загиблим «афганцям» міста Бобринця (Кіровоградська область) зібралися воїни-інтернаціоналісти, громадськість.
На мітинг прийшли перший заступник голови райдержадміністрації Валентин Мельник, заступник голови районної ради Наталія Сабліна, перший заступник міського голови Валентин Висоцький, заступник військового комісара райвійськкомату Ігор Каліщук, голова районної організації УСВА Микола Тосік, мама загиблого в Афганістані Ігоря Чабанюка – Ганна Дмитрівна.
Учасники згадували події тих давніх років. 25 грудня 1979 року  стало початком майже десятилітньої війни, яка забрала тисячі життів українських хлопців. Присутні хвилиною мовчання вшанували загиблих в Афганістані земляків і учасників  АТО. До підніжжя пам’ятного знака поклали квіти. 
Воїнам-інтернаціоналістам, активістам «афганського» руху вручено пам’ятні медалі. Зокрема, Сергій Татарчук отримав відзнаку Президента – медаль  «25 років виведення військ з Афганістану», Олександр Тарасенко – медаль УСВА «За звитягу», Володимир Главіцький і В’ячеслав Пономаренко – медалі УСВА «За заслуги» третього ступеня.
Микола ТОСІК,
голова Бобринецької районної організації УСВА.

     Біля пам’ятника загиблим воїнам-«афганцям» у місті Галичі на Івано-Франківщині за ініціативи голови районної організації ветеранів Афганістану Михайла Вітовського проведено акцію «Свіча пам’яті».
    Ветерани Афганської війни схилили голови у хвилині мовчання, віддаючи шану тим, хто пройшов пекло війни і не повернувся (на знімку). До підніжжя пам’ятника поклали квіти і запалили скорботні свічки.
Михайло  ВІТОВСЬКИЙ,
голова Галицької районної організації УСВА.

В організаціях УСВА
Зустрілися київські деснянці
З нагоди 27-ї річниці створення Спілки ветеранів Афганістану Деснянського району міста Києва відбулися урочисті заходи.
У зустрічі, організованій ветеранською спілкою і райдержадміністрацією, взяли участь воїни-інтернаціоналісти, родини загиблих, місцеві жителі, заступник голови УСВА В. І. Аблазов, голова райдержадміністрації В. М. Онуфрійчук, депутати Київради Ю. Г. Зубко і М. В. Іщенко, районний військовий комісар Ю. С. Максимов, голова Київської міської Спілки ветеранів Афганістану М. М. Гончаренко, голова комітету сімей загиблих військовослужбовців міста Києва Т. П. Ліскіна, голова Спілки ветеранів Афганістану Деснянського району  В. І. Передрій.
У парку «Молодіжний» відбувся мітинг, на якому голова райдержадміністрації В. М. Онуфрійчук виконав почесну місію, вручивши воїнам-«афганцям» відзнаку Президента України – ювілейну медаль «25 років виведення військ з Афганістану». В. І. Аблазов від імені Президії УСВА вручив активістам медалі «За звитягу» і «За заслуги».
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих і померлих уже після війни бойових друзів і воїнів, загиблих у зоні АТО. До меморіального знака полеглим в Афганістані поклали квіти. 
Отець В’ячеслав відслужив біля пам’ятника панахиду за полеглими й вручив голові СВА Деснянського району Подяку від Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.
Після урочистої частини бойові побратими спілкувалися і куштували польову солдатську кашу.
Прес-служба КМСВА.

Сотрудничество продолжается
Члены правления Запорожского городского объединения УСВА (председатель – Валентин Зарва) встретились с городским головой Владимиром Буряком и руководителями управлений и департаментов горсовета.
Участники почтили память погибших в Афганистане и других локальных войнах, обсудили жизненно важные вопросы, касающиеся членов семей погибших, инвалидов войны, участников боевых действий и работы общественной организации.
Мэр Запорожья поручил до 15 февраля разработать Соглашение о сотрудничестве между городской властью и общественными организациями ветеранов  войны в Афганистане. Документ будет касаться также вопросов медицинского обслуживания, социальной защиты. Городской голова поручил создать рабочую группу по подготовке и изданию Книги памяти, а при корректировке бюджета на 2016 год рассмотреть вопрос о выделении средств на реконструкцию памятника, который был открыт двадцать лет назад – 25 декабря 1995 года. Владимир Буряк вручил медаль исполкома городского совета «За личный вклад в развитие Запорожья» известному скульптору Владлену Дубинину – автору памятника воинам, погибшим в Афганистане и других локальных войнах.
Представители городской власти, воины-«афганцы», родственники и близкие погибших солдат почтили их память минутой молчания и возложили цветы к памятнику на Аллее Славы. В Свято-Андреевском кафедральном соборе архиепископ Запорожский и Мелитопольский Высоко-преосвященнейший Лука отслужил панихиду по погибшим воинам-интернационалистам.

Пресс-служба Запорожского
городского объединения УСВА.

Город помогает своим ветеранам
Состоялась встреча активистов областной и городской организаций УСВА с мэром Херсона В. В. Миколаенко, начальником управления  социальной защиты Е. В. Рузгисом и руководителями департаментов горгосадминистрации.
Подведены итоги предусмотренной в меморандуме совместной работы за пять лет. Власти поддерживают организации УСВА в проведении мероприятий,  в решении социальных вопросов, касающихся семей погибших в Афганистане. Продолжена практика предоставления ежеквартальной денежной помощи семьям погибших и инвалидов войны первой группы, размер которой увеличен с 2000 до 3000 гривен в квартал. Решён вопрос по обеспечению организаций УСВА дополнительными помещениями и их ремонту, по размерам оплаты за аренду, а также по организации и проведению Всеукраинского фестиваля военно-патриотического творчества "Оберіг", военно-патриотических игр "Джура", "Казацкая закалка" и других. Городской властью усилен контроль за деятельностью предприятий, предоставляющих услуги по перевозке пассажирским автомобильным и водным транспортом, в рамках выделяемых субвенций. Подтверждена компенсация 50%  оплаты коммунальных услуг для участников боевых действий, семей погибших и инвалидов войны первой группы.
Почётной грамотой Херсонского городского головы за весомый личный вклад в решение социальных вопросов, защиту прав инвалидов Афганистана и их семей, активную гражданскую позицию награждены О. Минина, В. Мищенко, В. Беззуб.
В день ввода советских войск в Афганистан воины-интернационалисты, военнослужащие, участники АТО минутой молчания почтили светлую память погибших и умерших боевых друзей, к памятнику были возложены цветы. В мероприятиях принял участие председатель Херсонской областной организации УСВА В. Ф. Столяр.
Надежда ЛЕБЕДЕВА.

Рівняються на «афганців»
В актовому залі Козятинської міської ради відбулося урочисте вшанування воїнів-інтернаціоналістів.
– На жаль, триває війна на сході нашої держави, – зазначив міський голова Олександр Пузир. – І знову серед тих, хто боронить країну, стоять воїни-«афганці», на них рівняються, бо вони є взірцем реального, дієвого патріотизму для кожної чесної людини і свідомого громадянина, наочним свідченням єдності всіх поколінь нашого народу.
         Як повідомив офіційний сайт міської ради козятинським ветеранам-«афганцям» вручено відзнаку Президента України – ювілейну пам’ятну медаль «25 років виведення військ з Афганістану».

Єдність поколінь патріотів
У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за ініціативи ветеранської організації та активної підтримки  керівництва,  Студентського  парламенту  і  профспілкової організації,  започатковано традицію проведення Громадянського форуму  «Відчуття єдиної університетської родини».
Ректор  університету Леонід  Губерський зауважив, що важливість цієї події важко переоцінити: «Сьогодні ми започатковуємо нову форму спілкування нашого багатотисячного колективу. Саме ефективні комунікації  між  ветеранами, студентами і викладачами мають стати основним  змістом нашого форуму».
Голова ради ветеранів університету Федір Кирилюк говорив про діалог поколінь задля міцної єдності в реалізації спільних цінностей.
Засідання було продовжено у восьми секціях.  Більшість  ветеранів взяли участь у роботі секції  «Військово-патріотичне  виховання і цивільний захист» під керівництвом  наукового  консультанта  генерал-майора В. В. Балабіна. Вони  поділилися досвідом  організації військово-патріотичного виховання курсантів і студентів з метою підготовки їх до оволодіння військовими професіями та формування у молодого покоління  високої патріотичної свідомості, почуття любові до Батьківщини, готовності до виконання конституційного обов’язку із захисту національних інтересів України.
 Після грунтовного  обговорення у секціях прийнято відповідні рішення, які оприлюднено на підсумковій дискусії.
Микола ДОРОХОВ,
заступник голови Ради ветеранів
  Київського національного  університету імені Тараса Шевченка.

Нова книга про земляків
         У Первомайському міському центрі культури та дозвілля на Миколаївщині з нагоди 36-ї річниці введення радянських військ в Афганістан вшанували учасників бойових дій.
На зустріч прийшли воїни-інтернаціоналісти, ветерани Другої світової війни,  депутати міської ради, делегації підприємств і установ, військовослужбовці й студентська молодь.
    Міський голова Людмила Дромашко зазначила, що міська влада постійно піклується й продовжуватиме турбуватися про ветеранів. Надається матеріальна допомога сім’ям загиблих. На останній сесії міської ради виділено кошти на друк ювілейної пам’ятної книги Первомайського міського товариства ветеранів Афганістану.
         – Довгий час первомайські воїни-інтернаціоналісти є прикладом для молодого покоління, його патріотичного виховання, – сказала Людмила Дромашко. Вона подякувала громадській організації за небайдужість й активну громадянську позицію і вручила членам міського товариства відзнаку Президента України – пам'ятну медаль «25 років виведення військ з Афганістану» та ювілейну медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників» учасникам бойових дій та інвалідам війни.
    Голова Первомайського міського товариства ветеранів Афганістану Володимир Йонга подякував владі за співпрацю і пообіцяв, що й надалі ветерани-«афганці» надаватимуть різноманітну допомогу у вирішенні питань соціального захисту сімей загиблих, ветеранів війни, у патріотичному вихованні молоді, увічненні пам’яті загиблих бойових побратимів.
    Заступник міського голови, начальник управління соціального захисту населення міської ради Ольга Колесніченко наголосила, що скоро первомайці побачать нову книгу про земляків, які гідно виконали свій військовий обов’язок. Вона подякувала всім, хто був причетний до створення видання, зокрема, матері загиблого «афганця» Євгенії Яківні Зинов’євій.

Інф. сайту Первомайської міської ради.

Чтим погибших, не забываем о живых

25 декабря харьковские ветераны войны в Афганистане почтили память погибших и умерших боевых побратимов, к памятнику были возложены цветы.
«Помнить героев, не забывать живых» – под таким девизом работает Харьковский городской Союз ветеранов Афганистана, которым руководит воин-«афганец» Виктор Коваленко, кавалер орденов Красной Звезды, «За мужество», «За заслуги» и многих других наград. Приоритетное направление – работа с семьями погибших, инвалидами. Много внимания уделяется медицинской реабилитации участников боевых действий, воспитанию молодежи и самому для нас важному– увековечиванию памяти погибших боевых товарищей.
Харьковский городской Союз ветеранов Афганистана выражает благодарность городским властям, депутатскому корпусу за внимание и заботу о семьях погибших и умерших воинов. Принято положение, в котором этой категории за счет местного бюджета предоставляется 100% льгота на коммунальные платежи в установленных среднемесячных нормах потребления.
Геннадий ЛОМАКИН.

Люди і час
Были солдатами, исполнившим свой долг

 
Афганистан болит в моей душе,
И все, кого я встретил и не встретил,
Пусть будут долго жить на этом свете,
Как тишина на дальнем рубеже.

15 февраля 1989 года навсегда останется в истории датой, упоминание которой всякий раз вызывает у любого, кто знает слово «война», печальные ассоциации. Эти ассоциации связаны с далекими военными событиями, унесшими жизни десятков тысяч простых наших солдат, которые уже никогда не вернутся на родную землю, безвозвратно уйдя в вечность. В этот день под командованием генерала Громова из Афганистана вышла последняя колонна советских войск, принимавших участие в военных действиях, затянувшихся почти на десять лет…
Сегодня выжившие в той войне «афганцы», как все нормальные люди, погружены в свои каждодневные заботы и хлопоты. Но не забывают они о своих боевых товарищах, по возможности стараются друг другу помогать, организовывают встречи. И эти встречи неизменно связаны с воспоминаниями.
Сватовская районная организация воинов-«афганцев» (Луганская область) была создана в 1993 году. Ее членами стали 126 сватовчан, когда-то воевавших в Афганистане. Сегодня их — 119. Остальные, увы, уже никогда не порадуются этой жизни, не прольют скупой, но такой драгоценной, солдатской слезы, вспоминая былое… Их больше нет среди живых. Но боевые товарищи никогда не забывают безвременно почивших побратимов и при каждой встрече чтят их память минутой молчания и армейскими «сто граммами». И никогда воины-«афганцы» не оставляют без помощи вдов и детей тех, кого нет уже рядом.
Каждый год сватовские «афганцы» неизменно встречаются несколько раз: 27 декабря — на третий день официального ввода советских войск на территорию Афганистана, 9 мая — в День Победы, 28 мая — в День пограничника, 2 августа — в День ВДВ, 26 октября — в День автомобилиста и 15 февраля — в годовщину вывода войск. А еще — отмечают Новый год по мусульманскому календарю. Каждая из этих встреч проходит в теплой семейной атмосфере. Каждая встреча оживляет все новые и новые события из прошлого, отпустить которые память никак не хочет. Круги военного ада, тяжелые воспоминания — вот что навеки сплотило воинов-интернационалистов. Но те воспоминания — для своих, для узкого круга. И делиться ими «афганцы» не хотят. Офицер запаса  А. И. Тарасенко, как и большинство его побратимов, не любит делиться воспоминаниями об Афгане.
— Я не знаю, что можно рассказать об Афганистане… Была война — мы воевали, закончилась — вернулись домой, — говорит председатель Сватовской районной организации воинов-«афганцев» А. И. Тарасенко. —  Это только в кино все героично-красочно показывают, все герои — храбрые, смелые, самоотверженные… А наяву все по-другому. Страшно, очень страшно сначала было. Потом привыкаешь, и война становится работой, что ли. Отвыкать потом было трудно. Нигде никто не стрелял, ничего не взрывалось…Тишина просто пугала.
Сергей Малахов, Виктор Половинко, Александр Ляховой, Владимир Зайцев — эти сватовчане первыми попали в Афганистан. Завершали войну Александр Тарасенко, Иван Любченко и Андрей Стефанчишин. Юрий Коржов, Сергей Овчаренко, Александр Терехов и Александр Сердюк — эти четверо воинов-«афганцев» Сватовщины награждены медалью «За отвагу». Медаль «За боевые заслуги» заслужили С. Почтарев, В. Свистунов, Н. Бойченко, А. Заборский, В. Пиньков, А. Постригань, Н. Пересунько, А. Боховецкий, И. Головко, Р. Рамазанов и М. Демьяненко.
Первым председателем организации воинов-«афганцев» был Сергей Александрович Почтарев, позже — Валерий Павлович Свистунов. А. И. Тарасенко стоял у истоков создания организации, но руководить ею не мог, пока служил. А вот в 1999 году, по выслуге военного срока, бразды были переданы в руки Александра Ивановича.
— После военного училища для дальнейшего прохождения службы я был направлен в поселок Сибирцево Приморского края. Туда отправился уже с семьей – только-только женился на четвертом курсе. На Дальнем Востоке и «нашел» меня Афган.. Как-то пришла «бумага» с указанием прислать в Афганистан одного офицера с первичной должностью старшего лейтенанта, командира взвода. Таким «счастливчиком» оказался я. Семья отправилась на малую родину — в Сватово, а я — по маршруту Хабаровск—Ташкент—Кабул—Баграм», —  рассказывает Александр Иванович. — Там, на войне, служил в автомобильных войсках на подвозе топлива для автомашин, авиатехники. Я ходил в техзамыкании (последняя машина в колонне). Мы «подбирали» сломанный, подбитый транспорт. Я был командиром роты, заместителем по технике колонны-1052 — колонны «смертников». Как-то, чтобы уничтожить списанный эвакуатор, нам долго пришлось повозиться, чтобы поджечь его… Зато у духов поджигать наши автомашины получалось, как говорится, «на раз». Потому «смертниками» нас и называли, что в колонне на марш выходило около 70 автомашин, а в каждой — груз в 20 кубов топлива. От одной спички мы все могли взлететь на воздух. Бывало, спокойно проходила наша колонна, бывало — попадала под обстрел… Но, слава Богу, все это позади, та война — позади.
Дальнейшую службу проходил в Ташкенте. Туда приехала семья, дочка в садик пошла и с легкостью освоила узбекский язык. А когда Горбачев обострил национальный вопрос и на домах в Ташкенте стали писать «Русские — вон из Узбекистана!», пришлось вернуться домой. В Сватово дослуживал в райвоенкомиссариате, начальником 3-го отделения…
Во дворе Сватовского районного военного комиссариата расположен «штаб» райорганизации ветеранов-«афганцев». Там же — музей боевой славы, экспонаты которого — личное достояние каждого сватовчанина, пережившего Афганистан. Здесь проводятся экскурсии для школьников. Встречи с учениками  района «афганцы» проводят и в школьных стенах.
Как говорит Александр Иванович, важнее забот и обязанностей, кроме как помощь друг другу, у «афганцев» нет. А все потому, что только они сами никогда не откажутся от своих боевых товарищей, от их семей. Государство, пославшее их воевать, распалось, а его преемники о солдатах Афгана не часто вспоминают. Потому приходится надеяться самим на себя. А нужд, как и у любого другого человека, у ветеранов хватает: от средств на лечение боевых травм, дающих о себе знать и через десятки лет, до решения совершенно банальных житейско-бытовых проблем. И им приходится просить о помощи. Только часто эти призывы никто не слышит. Точнее, слышат, но далеко не каждый. Вот, например, простые обыватели — неравнодушные сватовчане — не могут пройти мимо периодически выступающего на привокзальной площади Сватово ансамбля воинов-«афганцев» «Караван», который пытается за счет средств, собранных во время своих благотворительных мини-концертов, оказать помощь побратимам или семьям тех из них, кого уже нет в этом мире. Кто чем может, но люди, оказавшиеся свидетелями выступления «Каравана», помогают.
— В 2012 году, собрав необходимые средства, мы установили возле «Черного тюльпана» в Сватово два пограничных столба — афганский и советский. Это было сделано в память о погибших «афганцах»-пограничниках. Кроме того, эти столбы символизируют то, что среди наших, сватовских, воинов тоже много пограничников. Но на проведение подобных акций нужны деньги, которыми мы не всегда располагаем,  — говорит председатель организации. — Иногда районная власть нам помогает, не оставляет нас наедине со своими бедами. Вот, например, к 25-й годовщине вывода войск из Афганистана была изготовлена юбилейная медаль. Благодаря районному совету депутатов, принявших решение о выделении необходимых средств, такую медаль получил каждый сватовский солдат-«афганец».
21 февраля 2015-го районная организация провела первый чемпионат города по мини-футболу среди команд учеников 6-8 классов. Инициатором и основным спонсором стал «афганец» Андрей Владимирович Слободенюк. Турнир посвятили 26-й годовщине вывода советских войск из Афганистана. Призеры были награждены медалями. Команда-победитель – юные футболисты школы №6 – получила переходящий кубок.
– О нас вспоминают раз в год — в годовщину вывода войск из Афганистана, – с горечью говорит Александр Иванович. – Мы никогда не считали себя героями и не просим, чтобы нас признавали героями сейчас. Мы были просто солдатами, исполнявшими свой долг. Сегодня же… Сегодня понятие героя очень искажено, как искажено и отношение к тем, кто был в плену. В наше время все было совсем по-другому. Испоганились нынче солдатская совесть, обесценилась воинская честь и понятие долга уже совсем не то…
На одном из форумов в Интернете разгорелись споры на тему того, за что умирали наши солдаты в Афганистане. Ветеран-«афганец», генерал-майор ВДВ запаса В. Силуянов заметил, что и в то время, и сейчас советских солдат, выполнявших свой воинский долг, многие готовы осуждать. При этом долго о войне в Афганистане нигде не рассказывалось и не упоминалось. Если вдруг происходила «утечка информации», то все представлялось как «высадка отдельного подразделения Советской Армии для помощи афганскому народу в урегулировании конфликта». Восемь лет матерям погибших солдат не разрешали хоронить сыновей как воинов! Но ведь пережить войну  — это уже подвиг! И подвиг в том, чтобы не свихнуться от всего военного ужаса, не запутаться в том, где добро, а где зло, не осволочеть, не застрелиться, в конце концов, а остаться человеком! Сегодня мы убеждаемся в этом и на собственном опыте…    
Тогда на афганской земле свои головы сложило немало советских солдат. Большинство были юношами, которые только начинали жить, строить планы на будущее, реализовывать свои мечты. Отправляясь на службу, они не мечтали о войне. Ее участниками они стали не по своей воле. Воины-интернационалисты выполняли свой долг, служа Отечеству. Да, были среди участников той войны добровольцы. Но они сражались не за «кругленькую» зарплату, как сейчас часто бывает. Те военные, которые отправлялись на войну в Афганистан в рядах добровольцев, просто не могли поступать иначе: им совесть не позволяла отрабатывать строевую на армейских плацах, пока на поле боя гибнут их товарищи.
Оксана РАКИТИНА.

Парень из нашей команды
С мамой погибшего в Афганистане Александра Трофименко я познакомилась больше десяти лет назад, после первого турнира по футболу памяти ее сына. Разговор был трудным. Чувствовалось, с каким трудом дается каждая фраза о Саше.
В Днепропетровске об Александре мог бы рассказать любой, кто учился с ним в СШ № 106. Хоккейную команду «Фортуна», где он был защитником, хорошо знали не только на Красном Камне, но и в области, в республике. В 1982 году ребята стали победителями всеукраинского финала «Золотая шайба» в Харькове.
– Саша был одним из самых компанейских в нашей команде, – вспоминал тренер Анатолий Федорович Габелко. – Он первым вызывался заливать лед на построенной собственными силами хоккейной коробке или дежурить. При необходимости первым ложился под шайбу во время игры. А летом ребята играли в футбол. Саша был отчаянным защитником и разносторонним спортсменом. Позже он играл в футбольной команде Днепропетровского электровагонного завода.
Да, с Сашей всегда было интересно, весело, а главное – надежно. О таких говорят: с ним бы в разведку пошел, не раздумывая. Как в воду глядели – на войне отважный защитник стал десантником, командиром разведывательного отделения. Что пришлось пережить бойцу за тринадцать месяцев войны, теперь одному Богу известно, 1984–1985 годы в Афганистане были особенно «жаркими». Но в письмах, которые получали каждую пятницу родные, было «все в порядке», и ни слова ни об одной из 36 боевых операций, в которых ему довелось участвовать. Старался писать так, чтобы не вызывать беспокойства. Лишь как-то обмолвился о самой стране: «Недавно заезжали в один аул, где существует народная власть. Здесь люди, вроде, нормально живут, не так, как кочевники. Только вот могилы у них странные: камнем выложены и метра три высотой палка с лоскутами материи. Есть школа, недавно построили. Учитель бегает за детьми, а они – к нам за едой. Мы там до вечера были».
В своем предпоследнем письме, 10 мая 1985 года, Саша поздравил всех с Днем Победы и с радостью сообщил: «Служба потихоньку подходит к концу. До  моей стодневки осталось всего 39 дней!». В письме была его фотография. Последняя. Последнее же письмо отправил 19 мая, перед боевой операцией 21 мая.
В тот день он в составе бронегруппы сопровождал колонну автомашин с материальными ценностями, следовавшую по маршруту Газни–Кабул. Обычно такой транспорт сопровождали и вертолеты. На этот раз надежное прикрытие сверху отсутствовало.
 В районе населенного пункта Шейхабар «духи» устроили засаду. Три часа длился неравный бой. Младший сержант Трофименко, как всегда, и в этой ситуации не растерялся: вывел из-под обстрела БТР, организовал эвакуацию. Вынес двоих раненых, когда выносил третьего, четыре пули достали его…
«Вертушки» подоспели только к концу схватки, рассеяли нападавших, собрали потери. Отважного бойца бережно уложили на носилки, занесли в машину, но довезти до базы живым не смогли.
Командир части в письме к родителям рассказал о его мужестве и самопожертвовании ради товарищей, выразил соболезнование и написал в конце письма: «Ваш сын прожил короткую, но яркую жизнь…»
Как измерить горе родителей, потерявших сына? Его невозможно передать никакими словами. Светлана Борисовна и Виктор Петрович, откровенно говоря, на нашу встречу согласились не сразу. И в силу необычайной скромности, и по вполне понятной причине для всех, кто пережил подобное. |Но когда встретились, больше говорили обо всех погибших в Афганистане. «Кого ни возьмите, – горько кивала головой мама, – такие отличные ребята были. Каждый достоин, чтобы о нем написали». Слушая, как тепло отзываются супруги Трофименко о  Л. С. Мазниченко, М. И. Бугаре, Ю. В. Виноградове, В. В. Заторжинском и многих других, кто подставляет надежное плечо, ведет такую кропотливую и трудную общественную  работу, я несколько раз ловила себя на мысли, как же мы все-таки виноваты и перед нашими ребятами, и перед их преждевременно поседевшими родителями. Почти десять лет страна теряла своих лучших сыновей, наблюдала, как черной птицей врывается в дома непосильное горе. И молчала, молчала, молчала!   
Хотя об этом во время нашей беседы ни Светлана Борисовна, ни Виктор Петрович не обмолвились ни словом, тема по-прежнему у них остается «закрытой». Мне все время не давала покоя мысль, как могли послать в Афганистан парня, отец которого вернулся из армии домой инвалидом, перенес множество операций? Уже много лет пытаюсь найти и ответ на вопрос, почему посылали на войну единственных у матерей сыновей?
В стихотворении, посвященном Александру Трофименко, есть такие строки:
Но не все с войны приходят...
Воплощаются они
В ледоколы, теплоходы,
В песни, бронзу и гранит.
 В школе, где учился наш земляк, установлена мемориальная доска с его именем. В память о нем уже десять лет в Днепропетровске проводится турнир по футболу.
 
– Для Саши спорт был всегда очень важен, он не представлял себя без хоккея и
 футбола. Благодарна всем, кто из года в год в память о сыне выходит на поле. Этот
 турнир в свое время учредил заместитель председателя городского объединения
ветеранов Афганистана Василий Заторжинский, возглавлявший тогда Ленинскую организацию. Ее нынешний председатель Анатолий Москаленко достойно продолжает эстафету памяти уже много лет. Низкий поклон организаторам и участникам.

Юлия БАБЕНКО.

БІЙ ПРАПОРЩИКА ЛОБОДИ
За його плечима – десятки бойових вильотів у складі десантно-штурмової групи, виїздів і рейдів на броні та нічних засідок. Прапорщик Анатолій Лобода прослужив у Афганістані чотири роки. У селищі Талалаївка на Чернігівщині очолює місцеву спілку воїнів-інтернаціоналістів.
З такими, як Лобода, рахувалися в оперативній частині прикордонного загону, адже Анатолій Васильович був авторитетним військовим, досконало знав повадки душманів і територію зони відповідальності, на якій проводилися бойові дії, міг з певністю водити по руслах і ущелинах колони й десантно-штурмові групи в горах.
У березні 1985 року прапорщик Лобода разом з іншими прикордонниками брав участь у проведенні розвідково-пошукових дій для виявлення бандформувань у зоні відповідальності силами мотоманеврової десантно-штурмової групи «Рустак», місцем постійної дислокації якої було місто Рустак Тахарської провінції Афганістану.
Бронетехніка з прикордонниками і місцевими ополченцями – сарбозами висунулася в напрямку мангрупи «Чахиа-б», місце розташування якої було ближче до кордону. Пошукова група безперешкодно добралася майже до мангрупи «Чахиа-б», але, нічого не виявивши, стала повертатися назад. Біля одного з кишлаків вийшов старійшина, який був батьком командира поста Акбара. Цей пост біля мангрупи «Рустак» перебував під її прикриттям. Акбар навчався в Радянському Союзі, знав російську мову, був хоробрим воїном і добре ставився до прикордонників, користувався серед них повагою. Аксакал повідомив, що десь біля кишлака є банда, яка тероризує мирне населення.
Щоб розвідати обстановку, прапорщик за власної ініціативи на своєму бронетранспортері вирішив об’їхати кишлак з іншої сторони, де виявили групу бойовиків. Прикордонники під командуванням Лободи не розгубилися. Випущені шаховим порядком гранати з автоматичного станкового гранатомета, який стояв на броні, стали для душманів шоком. Басмачі попадали на землю.
За вказівкою Анатолія сарбози своєю мовою запропонували душманам здатися. Басмачі поступово розпочали складати зброю. Про виявлених ворогів і про те, що вони здаються в полон, він доповів по радіостанції командиру мангрупи, однак командир йому одразу не повірив.
Тоді взяли у полон 54 душманів, четверо було знищено. Вилучили 6 гранатометів, 4 кулемети,18 автоматів АК китайського виробництва, 2 карабіни, бури та інші «берданки».
Полонених прикордонники повели «гоном» на очах у місцевого населення, яке підтримувало дії радянських бійців, через кишлак до основних сил бойового пошуку і здали підрозділам ХАД (служба державної безпеки ДРА) і Царандоя (Міністерство внутрішніх справ ДРА), а вилучену зброю і боєприпаси знищили.
Прапорщика Лободу нагороджено медаллю «За бойові заслуги» і  було представлено до нагородження орденом Червоного Прапора, який він з невідомих причин до цього часу так і не отримав.
Анатолій Васильович активно займається питаннями своїх бойових друзів-земляків, був ініціатором спорудження пам’ятника загиблим воїнам-«афганцям» у рідній Талалаївці.
Володимир ГУМЕН,
учасник бойових дій в Афганістані.

Два гарячі роки життя
 Війні полковник Олексій Середа віддав два роки молодості. Його, «зеленого» лейтенанта, випускника Донецького вищого військово-політичного училища, направили в гарячу точку на п’ятнадцятий день після офіційного оголошення про участь нашої армії у встановленні миру в Афганістані.
– Мені було 22 роки. Я тоді щойно одружився, і весь медовий місяць минув у зборах в далеке відрядження. Про війну знав лише з кінофільмів і книжок. Тому страшно не було, а лише – зухвале бажання пізнати щось нове. Пам’ятаю, як пишався тим фактом, що саме мені й кільком моїм товаришам по службі у військовій частині виявили таку довіру, – згадує Олексій Порфирович.
  Лейтенанта  Середу призначили на офіцерську посаду в окремій бригаді матеріального забезпечення 40-ї загальновійськової армії. До кола його обов’язків входило спорядження і супровід колон із вантажем, що підвозили до військових частин і підрозділів боєприпаси, пальне, харчі тощо. Та, здавалося б, попри тиловий характер роботи на спокійну службу сподіватися зовсім не доводилося. Адже, як відомо, автомобільні колони з військовим майном манили бойовиків легкою поживою через відсутність збройної охорони під час перевезення вантажів у перші місяці війни.
– Бувало, що по 30-40 машин втрачали за одну поїздку. Хтось підривався на мінах, на когось нападали бандити. Іноді колони потрапляли під гірські завали. Приміром, за перший рік мого перебування там із приблизно трьох тисяч автомобілів, що були на озброєнні нашої бригади, на бойові втрати списали понад 1200. У кожний рейс друзі проводжали нас, як в останню путь, а зустрічали – ніби кілька років не бачили. Саме там я й зрозумів, що таке справжня чоловіча дружба. На жаль, у мирний час такі стосунки важко зустріти...
На колесах окремої бригади матеріального забезпечення Олексій Порфирович проїхав усю далеку країну. За його словами, пересічні афганці були здивовані великим скупченням військової і цивільної техніки, рівнем нашої цивілізації.
– На той час у них йшов тисяча триста якийсь там рік, – пригадує він. – Розвиток суспільства, взаємовідносин і міркування були саме на рівні XIV століття. Пам’ятаю, як ми роздавали цукерки, різні солодощі й консерви смуглявим діточкам. А ті відповідали з акцентом: «Спасибі, товаришу. Давай, давай ще». Із жалем дивилися на жінок, які там не мають жодних громадських прав.  
Відносна тиша від мінометних обстрілів тривала лише під час збирання врожаю. А потім знову лунала свинцева «музика», яка тривала до наступного короткого сезону польових робіт.
Про свою дворічну війну полковник Середа не любить згадувати. Навіть у розмові з двома вже дорослими синами, торкаючись  наболілого, одразу ж намагається перевести бесіду на іншу тему. Проте зі сміхом пригадує свою адаптацію до спокійного життя після повернення додому.
– У перші тижні я вночі підстрибував з ліжка чи шукав під подушкою пістолет тільки через те, що дружина переверталася з боку на бік. А якось, прогулюючись вулицею у вихідний день, почув якийсь хлопок. Отямився  вже у кюветі поруч з тротуаром, інстинктивно шукаючи на поясі кобуру. Пересічні перехожі аж застигли від подиву. Виявилося, вітром зірвало стенд з оголошенням. Від цієї звички довелося ще довго відвикати, а страшні сни, напевно, вже ніколи не закінчаться.
Будь-яка війна чи військовий конфлікт залишає у душі відбиток. Чимало офіцерів після служби в гарячих точках одразу звільняються з армії. Хтось нормально сприймає мирну дійсність, дехто шукає в бойових діях причини своїх бід і негараздів. А бувають й такі, хто без адреналіну в крові від боїв вже не уявляє своє життя.
– Людина до всього звикає: і до доброго, і до поганого, – говорить Олексій Порфирович. – У нас були хлопці, які двічі а то й тричі побували в Афганістані. Здебільшого це неодружені офіцери чи прапорщики, яким  бракувало людської теплоти чи відчуття ліктя вірного товариша. Дружба в Афгані була найміцнішою, бо перевірена в екстремальних умовах.
Із сумом розповів офіцер  про те, що  з року в рік у нашому суспільстві з’являються псевдо-«афганці» або такі, які, відсидівшись там у якомусь штабі, згодом свідомо роблять з себе героїв-розвідників, щоразу примножуючи свої фантастичні перемоги.
– Справжній воїн-«афганець» ніколи не стане вихвалятися подвигами чи відкрито казати про кількість вбитих. Про себе я завжди кажу, що просто виконував наказ і намагався служити по совісті. Бойові нагороди ношу дуже рідко. Друзі й рідні знають про мою участь у війні, а решті це знати не обов’язково.
За свою майже 40-річну військову службу саме той дворічний її період полковник називає виконанням справжньої роботи захисника Вітчизни. Харків’янин Олексій Порфирович Середа нагороджений орденом «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» третього ступеня, медаллю «За бойові заслуги», багатьма іншими відзнаками, йому вручено медаль «За військову службу Україні».          
Дмитро ГОРБУНОВ.

Законодавство
Про прожитковий мінімум, спадщину та квоти ЄС
     Із 1 січня в Україні набуває чинності багато законів і підзаконних актів. Зокрема, закон про Державний бюджет, деякі зміни в Податковий кодекс, Угода з ЄС про зону вільної торгівлі.    
     1 Закон «Про Державний бюджет України на 2016 рік». У законі визначено доходи держбюджету на 2016 рік у сумі 595,1 млрд грн; витрати в сумі 684 млрд грн. Установити у 2016 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2016 року – 1330 гривень, з 1 травня – 1399 гривень, з 1 грудня – 1496 гривень. Мінімальну місячну заробітну плату визначено в такому розмірі: з 1 січня — 1378 грн, з 1 травня — 1450 грн, з 1 грудня — 1550 грн.
     Таким чином, прожитковий мінімум і мінімальна зарплата 2016 року з розрахунку грудень до грудня попереднього року збільшаться на 12,1%. Зростання ВВП передбачено на рівні 2% за інфляції 12%. Середньорічний курс гривні прогнозують на рівні 24,1 грн за долар.
      2 Закон від 15.07.2015 р. № 614-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів з питань пенсійного забезпечення». Передбачено, що перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із Законом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» або у зв'язку із запровадженням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) і премій, які не здійснено з вини органів Пенсійного фонду або держорганів, що видають довідки для перерахунку пенсій, здійснюють із дати виникнення права на перерахунок без обмеження певним терміном.
     3 Законом № 911-VIII від 24.12.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» заморожено максимальний розмір пенсії на рівні 10740 грн. Окрім того, визначено особливий порядок виплати пенсії у 2016 році працюючим пенсіонерам. Також змінено умови призначення пенсій за вислугу років та умови проведення індексації пенсій.
     4 Законом № 909 від 24.12.2015 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» зменшено ставку єдиного соціального внеску до 22% від нарахованого фонду оплати праці. Скасовано утримання єдиного внеску з найманих працівників.
     5 Закон від 05.11.2015 р. № 761-VIII «Про зовнішню трудову міграцію». У документі визначено правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції і соціального захисту громадян України, які тимчасово виконували або виконують роботу за кордоном. Також визначено права трудових мігрантів на належні умови праці, соціальний захист і возз'єднання родини. Держава бере на себе зобов'язання сприяти реінтеграції трудових мігрантів і членів їхніх родин у суспільство після повернення їх в Україну шляхом надання відповідних соціальних послуг.
     6 Законом № 495-VІІІ від 02.06.2015 р. внесено зміни в статтю 18 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам». Передбачено призначення щомісячної доплати інвалідам з дитинства підгрупи А І групи. У разі якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд інвалідам з дитинства підгрупи А І групи не досягатиме розміру державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, яку виплачують на дітей-інвалідів підгрупи А у віці від шести до 18 років, їм здійснюватимуть щомісячну доплату в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.
     7 Закон від 20.10.2014 р. № 1709-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо деяких питань спадкування)». Закон спрощує процедуру оформлення спадщини та реєстрації прав спадкоємців на нерухоме майно, яке вони успадковують (насамперед у сільських населених пунктах), шляхом надання відповідних повноважень органам місцевого самоврядування. (Тобто можна буде оформляти спадщину в сільських радах).
     Окрім того, скасовано обов'язкову оцінку майна в разі його спадкування спадкоємцями першої та другої черги (наприклад, дружина/чоловік, діти, онуки) за законом і за правом представлення, а також у разі спадкування спадщини, яку обкладають податком за нульовою ставкою.
     8 Нова редакція Закону про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців передбачає спрощення процедури державної реєстрації бізнесу. Ідеться про передачу органам місцевого самоврядування, місцевим держадміністраціям, нотаріусам та акредитованим суб'єктам повноважень з надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб і ФОП. Перехідний період визначено до 30 квітня. Водночас за органами юстиції залишається державна реєстрація громадських формувань.
     9 Угода про зону вільної торгівлі України з Євросоюзом (економічна частина Угоди про асоціацію). У документі передбачено лібералізацію торгівлі України з ЄС, поступову інтеграцію економіки України у внутрішній ринок Євросоюзу, оптимізацію роботи митних служб, спрощення митних процедур.
     Україна матиме 10 років для перехідного періоду, протягом якого треба буде змінити свій тарифний план. Для найбільш чутливих товарів, якими торгують Україна та ЄС, визначено тарифні квоти. Передбачено також запровадити європейські технічні стандарти за 27 категоріями продукції.

ІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ
Про Державний бюджет України на 2016 рік

Стаття 1. Визначити на 2016 рік:
доходи Державного бюджету України у сумі 595.163.135,3 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 562.810.119,6 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 32.353.015,7 тис. гривень, згідно з додатком № 1 до цього Закону;
видатки Державного бюджету України у сумі 667.815.507,2 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 633.587.015,4 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 34.228.491,8 тис. гривень;
граничний обсяг дефіциту Державного бюджету України у сумі 83.694.000 тис. гривень, у тому числі граничний обсяг дефіциту загального фонду Державного бюджету України – у сумі 68.893.742,2 тис. гривень та граничний обсяг дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України – у сумі 14.800.257,8 тис. гривень, згідно з додатком № 2 до цього Закону.
Стаття 7. Установити у 2016 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2016 року – 1330 гривень, з 1 травня – 1399 гривень, з 1 грудня – 1496 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня 2016 року – 1167 гривень, з 1 травня – 1228 гривень, з 1 грудня – 1313 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2016 року – 1455 гривень, з 1 травня – 1531 гривня, з 1 грудня – 1637 гривень;
працездатних осіб: з 1 січня 2016 року – 1378 гривень, з 1 травня – 1450 гривень, з 1 грудня – 1550 гривень;
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року – 1074 гривні, з 1 травня – 1130 гривень, з 1 грудня – 1208 гривень.
Стаття 8. Установити у 2016 році мінімальну заробітну плату:
у місячному розмірі: з 1 січня – 1378 гривень, з 1 травня – 1450 гривень, з 1 грудня – 1550 гривень;
у погодинному розмірі: з 1 січня – 8,29 гривні, з 1 травня – 8,69 гривні, з 1 грудня – 9,29 гривні.
Стаття 9. Установити, що у 2016 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям" у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб – 21 відсоток, для дітей – 85 відсотків, для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів – 100 відсотків відповідного прожиткового мінімуму.
Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у 2016 році не може бути більше 75 відсотків рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї.
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дитячих дошкільних закладах відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту" у 2016 році збільшується відповідно до зростання прожиткового мінімуму.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року.
2. Додатки №№ 1-10 до цього Закону є його невід’ємною частиною.
3. Кабінету Міністрів України до 1 березня 2016 року внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо змін до Державного бюджету України на 2016 рік, опрацювавши надані Комітету Верховної Ради України з питань бюджету пропозиції суб’єктів права законодавчої ініціативи до законопроекту про Державний бюджет України на 2016 рік.
4. Кабінету Міністрів України до 15 лютого 2016 року внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо змін до Бюджетного кодексу України щодо перерозподілу між місцевими бюджетами акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі нафтопродуктів, скрапленого газу, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, палива моторного альтернативного, з наступним спрямуванням відповідних надходжень на будівництво, ремонт та реконструкцію автомобільних доріг, передбачивши набрання чинності такими змінами з другого кварталу 2016 року.
11. Установити, що норми і положення частин першої та другої статті 9, статей 14, 22, 36, 37 та 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 із наступними змінами); частини другої статті 12, пункту "ж" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами); статті 4 Закону України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 12, ст. 187); Закону України "Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 37-38, ст. 2004); частини другої статті 35, частини п’ятої статті 41, статті 57, частини другої статті 61 Закону України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 34, ст. 451); частин першої, другої, п’ятої статті 14, статті 21, абзаців другого – десятого частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 28, ст. 230; 2014 р., № 2, ст. 41); абзацу першого частини другої, абзаців другого, четвертого частини третьої статті 18, абзацу третього частини четвертої статті 21, частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 46, ст. 393; 2005 р., № 26, ст. 1484; 2014 р., № 2-3, ст. 41); частини другої статті 14, частини третьої статті 30 Закону України "Про дошкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 49, ст. 259); статті 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 42-43, ст. 293; 2013 р., № 30, ст. 341); частин першої та третьої статті 25, статті 26 Закону України "Про дипломатичну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 5, ст. 29; 2011 р., № 31, ст. 296); частини третьої статті 22, абзацу другого частини першої, частини третьої статті 29 Закону України "Про культуру" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 24, ст. 168); статті 14 Закону України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 27, ст. 904); статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 45, ст. 397); частини третьої статті 119, статті 250 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375 із наступними змінами); частини другої статті 13, частини першої статті 14, абзацу сьомого частини другої статті 21 Закону України "Про театри і театральну справу" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 26, ст. 350); абзаців восьмого та дев’ятого частини другої статті 28 Закону України "Про музеї та музейну справу" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 25, ст. 191); Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"; частин третьої, четвертої та п’ятої статті 26 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 14, ст. 80); Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 41-45, ст. 529); Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 30, ст. 271); абзацу п’ятого частини третьої статті 5, частин п’ятої, чотирнадцятої - шістнадцятої статті 19 Закону України "Про охорону дитинства" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 30, ст. 142); статей 41 та 44-1, абзацу третього частини другої статті 47 Закону України "Про професійно-технічну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 32, ст. 215); частини третьої статті 15 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 7, ст. 45); частин четвертої - шостої статті 14 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 50, ст. 302); абзацу десятого частини першої статті 1, частини першої статті 24, частини першої статті 25 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 45, ст. 313; 2009 р., № 41, ст. 597); пункту 14 частини другої статті 18 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 50-51, ст. 2057); Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 26, ст. 273; із змінами, внесеними законами України від 20 листопада 2012 року № 5483-VI та від 19 грудня 2013 року № 714-VII); частини першої статті 21, частини дванадцятої статті 29 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 385); пункту 3 статті 8, статей 9-1, 11, 12, абзаців першого і другого пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190); частин п’ятої та сьомої статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 17, ст. 594); статей 1, 9, 40, 48- Житлового кодексу Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до № 28, ст. 573); частини другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12); абзацу шостого частини третьої статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 16, ст. 255); частин третьої, сьомої та одинадцятої статті 119 Кодексу цивільного захисту України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 34-35, ст. 458); Закону України "Про Національну поліцію" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 40-41, ст. 379); Закону України "Про пробацію" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 13, ст. 93) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.
17. Кабінету Міністрів України під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2017 рік передбачити субвенцію з державного бюджету міському бюджету міста Києва на виконання зобов’язань за здійсненими запозиченнями у сумі 1.915.250 тис. гривень.
Президент України   
П. ПОРОШЕНКО.
м. Київ,
25 грудня 2015 року,
№ 928-VIII.   


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України

від 27 квітня 2011 р. № 446
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. № 446 “Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 32, ст. 1346; 2013 р., № 41, ст. 1477) зміни, що додаються.
2. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2016 року.
Прем’єр-міністр України     
А. ЯЦЕНЮК.
30 грудня 2015 р.,
№ 1162,
Київ.


ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 30 грудня 2015 р. № 1162
ЗМІНИ,
що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України
від 27 квітня 2011 р. № 446

1. У пункті 2 постанови слова “осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації” замінити словами “осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту”.
2. У Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженому зазначеною постановою:
у пункті 1 слова “підрозділів цивільного захисту, Держспецзв’язку” замінити словами “підрозділів цивільного захисту”;
в абзацах другому та дев’ятому пункту 2, абзаці другому пунктів 3, 4, 6—8, пункті 11 слово “, Держспецзв’язку” виключити.

Оптимизация соцрасходов
Президент Украины Петр Порошенко подписал принятый Верховной Радой 24 декабря правительственный закон для оптимизации социальных расходов, который входит в пакет так называемых «бюджетных законов», необходимых для принятия государственного бюджета Украины на 2016 год.
Согласно информации сайта Рады, закон возвращен в парламент 31 декабря с подписью Президента. Ранее П. Порошенко подписал госбюджет-2016. 24 декабря 2015 года Закон «О внесении изменений в законодательные акты относительно стабилизации финансового положения государства и усовершенствования отдельных положений социальной политики» (№ 3628) с третьей попытки поддержали 228 народных депутатов.
Законом, в частности, установлено, что индексация доходов населения проводится в случае, если величина индекса потребительских цен превысила порог индексации в размере 103% (согласно действующему законодательству — 101%). В ряд законов внесены изменения, согласно которым в период с 1 января по 31 декабря 2016 года максимальный размер пенсии с учетом надбавок, повышений и доплат не может превышать 10 740 грн.
Внесенные изменения в закон о пенсионном обеспечении предусматривают, что сотрудники сферы образования, здравоохранения, социального обеспечения смогут выходить на пенсию по выслуге лет при наличии специального стажа лишь по достижению 55 лет (сейчас — независимо от возраста).
Согласно изменениям в закон о дошкольном образовании органы местного самоуправления будут устанавливать размер оплаты питания школьников, который вносят родители (на сегодняшний день родители оплачивают 60% — в городе, 40% — в селе).
Также льготные условия питания для ряда категорий школьников будут предоставляться по решению органа местного самоуправления.
В ведение исполнительных органов местных советов отнесли обеспечение получения профессионально-технического образования, высшего образования в вузах I-II уровней аккредитации.
Кроме того, отменены льготные условия поступления в вузы, которые ранее были предусмотрены для отдельных категорий абитуриентов. Согласно закону теперь им могут назначать социальную стипендию и дополнительную материальную помощь.
Закон «О банках и банковской деятельности» дополнен пунктом о том, что информация о юридических и физических лицах, содержащая банковскую тайну, раскрывается банками Министерству финансов с целью проведения верификации и проверки достоверности информации, поданной физлицами для получения социальных выплат, льгот, субсидий, зарплат. Банки будут предоставлять информацию об открытых счетах, операциях и остатках на счетах.
Бюджет на 2016 год предусматривает сокращение расходов на 60 млрд. грн. Глава Минфина Наталия Яресько заявила, что правительство не может сокращать социальные расходы, поэтому единственный вариант добиться снижения расходов в этой сфере — повысить их эффективность путем верификации, адресности и предоставления ее только тем, кто в ней действительно нуждается.

Наші права і пільги
Забезпечення інвалідів автомобілями

Удосконалено механізм забезпечення інвалідів автотранспортом, який передбачає безоплатну передачу у власність автомобіля після закінчення 10-річного строку експлуатації. Кабінет Міністрів прийняв постанову від 30 грудня 2015 р. № 1149 «Про внесення змін до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».
Метою прийняття постанови є забезпечення соціальних гарантій держави шляхом удосконалення механізму забезпечення інвалідів автотранспортом в Україні.
Відповідно до змін інваліду, законному представнику недієздатного інваліда чи дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, за їх бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації. Після смерті інваліда, дитини-інваліда такий автомобіль може бути безоплатно переданий у власність члену його (її) сім’ї  (за бажанням такого члена сім’ї), який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, дитини-інваліда.
Також інваліду, законному представнику недієздатного інваліда чи дитини-інваліда за їх бажанням може бути безоплатно переданий у власність автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту населення і користувався більше 10 років, за рішенням Мінсоцполітики.
Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через головне управління соціального захисту населення, за бажанням членів сімей, спадкоємців інвалідів передається їм у власність безоплатно за рішенням Мінсоцполітики. У разі відсутності членів сім’ї, спадкоємців або в разі небажання членів сім’ї, спадкоємців отримати автомобіль такий автомобіль повертається головному управлінню соціального захисту населення.

Департамент інформації та комунікацій
з громадськістю  секретаріату КМУ.

Чого чекати від входження у зону вільної торгівлі
     З 1 січня 2016 року між Україною та ЄС у повному обсязі стала діяти Угода про зону вільної торгівлі — відтепер майже всі європейські та вітчизняні товари при експорті-імпорті не обкладають митом. Ще в 2014 році, коли гривня була більш міцною, деякі експерти та політики говорили про те, що в нашу державу з країн ЄС після початку остаточної дії ЗВТ надходитимуть недорогі продукти харчування, одяг і техніка. З’ясуємо в експертів різних галузей та ринків: це сталося після Нового року чи буде трохи згодом?
        Харчова продукція
         Головне для життєдіяльності будь-якої людини — харчі. Що ж відбуватиметься на цьому великому ринку?
        Україна запровадила безмитні тарифні квоти на постачання трьох видів продуктів із ЄС: свинини, м’яса птиці та цукру. Як зазначила експерт продовольчого і сільськогосподарського ринку Марія Колесник, надмірної кількості продуктів харчування, причому дешевих, про які чимало писали журналісти, в Україні не буде. «Приміром, сир із Голландії. Багато його сортів і так у нас  коштують недешево. Тому й привозити його нам з Європи в більших обсягах немає сенсу. Скажімо, він коштуватиме (з огляду на скасування мита) не 250, а 230 гривень за кілограм. Хіба це щось змінює? Звісно, ні. Більшості з нас це задорого», — зазначила вона.
        За словами експерта, нерентабельно буде експортувати в Україну з Європи і кисломолочну продукцію. Річ у тім, що вона там недешева, тому мало охочих буде завозити її в нашу країну. Та й коштуватиме вона дорожче, ніж українські аналоги, через завеликий курс гривні стосовно євро.
         Натомість інші експерти запевняють, що саме молочку та інші харчові товари рентабельно постачати з країн, дружелюбних до України. А саме тих, які завжди були її «адвокатами» у світі: Польщі та Литви. Деякі аналітики вважають, що саме ці держави і лобіювали підписання Угоди про асоціацію України з ЄС, сподіваючись збільшити постачання своїх продуктів харчування на український ринок.
         Недешевим для українців є і європейське м’ясо. Приміром, у Європі вже давно існують магазини і відділи у мегамаркетах, де м’ясну продукцію ранжирують за відповідною до якості ціною: є м’ясо, яке коштує 2—4 євро за кілограм, а є й по 20 євро. Проте завозити найдешевші сорти м’яса також не дуже вигідно для європейських компаній. Наприклад, якщо з усіма «накладними» витратами один кілограм імпортного м’яса коштуватиме 5 євро, то у гривневому еквіваленті за нинішнім курсом — 130—140. Найдорожче та найвищої якості м’ясо на вітчизняних ринках і в супермаркетах коштує на 30—40, а то й більше гривень дешевше.
          Хіба можливо, щоб та сама Литва продавала Україні цю продукцію за меншу ціну?
Тепер щодо найзакритішого ринку — морської риби. Тут не все так однозначно. Гаразд, мита знімуть, проте компанії-імпортери риби з країн ЄС не надто прагнуть зменшувати ціни на дуже дорогу продукцію.
          Представники рибних компаній зазначили, що обсяги імпорту їхньої продукції (левова частка якої — європейська) впали з 23,3 тисячі тонн у 2014 році до 9 тисяч тонн у нинішньому (прогноз). Люди майже не купують червону рибу та інші елітні сорти. Навіть перейшовши на масове ввезення з-за кордону таких недорогих видів риби, як хек чи минтай, імпортери зазначають, що низька купівельна спроможність наших громадян не дає їм змоги купувати часто і таку продукцію. Про зниження цін компанії-імпортери риби навіть говорити не хочуть — його не буде.
        Одяг  і взуття
        Стосовно цих товарів можна сказати однозначно: європейські одяг і взуття майже не подешевшають. Щоправда, трохи знизяться ціни на модні брендові колекції з Європи. Однак більшість імпорту надходить до нас із Китаю і Туреччини, які не входять у ЄС.
        Побутова техніка
        А ось хто порадує українців, то це компанії, що імпортують європейську техніку для дому. За словами одного з менеджерів представництва компанії «Бош» в Україні, товари сегменту великої техніки подешевшають на 3—5%, а дрібної техніки — на 7%. Проте фахівці «Бош», так само як і решта, зазначають, що фактором ризику в цьому питанні буде курс гривні до євро.
         Лікарські  засоби
         Другий за необхідністю для людей товар — це ліки, так званий критичний імпорт. Україна купує основну частину фармпрепаратів саме в країнах ЄС. Чого слід очікувати на цьому ринку? Представники десятьох фармкомпаній, з якими вдалося поспілкуватися, взагалі відмовилися коментувати ситуацію на ринку. Звісно чому — фармбізнес завжди у першій трійці найприбутковіших галузей.
          І вже коли кореспондент втратив надію взяти цікавий коментар, компанія «Біоноріка» таки кинула світло на це питання. За словами керівника відділу роботи з ключовими клієнтами компанії Ольги Цапренко, ліки справді можуть здешевшати, проте не набагато. До того ж невідомо, наскільки такий процес затягнеться в часі (тобто ці товари знову можуть повернутися до своїх цін станом на кінець 2015 року).
         «Так, п’ятивідсоткове імпортне мито скасують. Однак ПДВ (20%), яке скасували навесні минулого року, можуть запровадити у середині 2016-го. А це також позначиться на збільшенні цін. Окрім цього, зросте курс, і ціни не стоятимуть на місці», — зазначає вона.
         Автомобілі
        За словами генерального директора Всеукраїнської асоціації автодилерів та імпортерів Олега Назаренка, запровадження в повному обсязі зони вільної торгівлі України з Європою жодним чином не вплине на авторинок. «Встановлено, що період поступового переходу з мита (10% на всі євромарки авто) на безмитні ціни на європейські автомобілі триватиме довго — майже 20 років. У 2016-му ніякого зменшення мита не буде, потім піде поступове зниження цього показника», — зазначає він.
        Якість товарів  і контроль  над ціноутворенням
        У цьому аспекті Україна має неабиякі досягнення. Чимало вітчизняних товарів перейшли на євростандарти і мають великий попит на ринках багатьох країн, зокрема і ЄС.
Наша країна пішла шляхом Європи — ми хочемо зробити потужний та ефективний орган контролю за якістю товарів, який матиме під своїм «крилом» усі служби. Так, у наступному році буде утворено Державну службу з питань безпеки продукції та захисту споживачів.
       Сподіватимемося, що цей орган боротиметься з невмотивованими цінами виробників та імпортерів, принаймні в це хочеться вірити. Проте в європейських країнах (щоправда, там немає компаній і ненажерливих бізнесменів, які працюють на умовах рентабельності 100—150%) таких органів немає.
      Тож цього року, принаймні у першій його половині, після запровадження Угоди про створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС на засадах взаємності українці не відчують суттєвого зниження цін на імпортовані з Європи товари. Можливо, позитивні зміни відбудуться з часом. Не призведе до падіння цін на вітчизняному ринку і повна відмова РФ купувати українські товари АПК.
 
Підготував Олег ГРОМОВ,
«Урядовий кур’єр».


Передплата-2016
     Редакція вдячна прихильникам газети Української Спілки ветеранів Афганістану «Третій тост» за увагу до нашого видання. Передплата  «афганської» газети на січень 2016 року становить 3087  примірників, тираж – 3300.
     Наводимо таблицю з даними про передплату станом на 11 січня 2016 року в регіонах України помісячно і загальну, а також річну передплату за минулий рік для порівняння. Дякуємо воїнам-інтернаціоналістам Вінницької, Тернопільської та Івано-Франківської обласних організацій УСВА за збільшення передплати, а також постійним лідерам – Запорізькій і Харківській обласним організаціям УСВА.    Звичайно, тираж може збільшуватися, адже передплата триває протягом року. Наш передплатний індекс – 30224.

 

 

ДП «Преса»

 

Код і назва

підприємства-замовника -дирекції УДППЗ

Кількість комплектів по місяцях

 

Січень

Лютий

Березень

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

Листопад

Грудень

Всього

за 2016

рік

Всього за 2015      рік

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

40100    Вінницька

   187

   187

    187

   167

    167

    167

   148

    148

    148

    148

    148

    148

  1950

   920

 

 

40200    Волинська

   61

   61

    61

   61

    61

    61

   56

     56

    56

    56

     56

    56

  702

   564

 

 

40300    Луганська

   31

   31

    31

   31

    31

    31

   25

    25

    25

    25

     25

    25

  336

   363

 

40400    Дніпропетровська

  171

   171

   171

   119

   119

   119

   99

    99

    99

    99

     99

    99

  1464

  1468

 

43490    Житомирська

   25

    25

    25

    24

    24

    24

   15

    15

    15

    15

     15

    15

   237

   504

 

40700    Закарпатська  

   36

    36

     36

    36

    36

    36

    30

    30

    30

    30

     30

     30

   396

   1355

 

40800    Запорізька

  269

   269

   269

   266

   266

   266

   244

   244

   244

   244

    244

    244

  3067

   4125

 

41000   Хмельницька  

  220

   221

   221

   159

   159

   159

   145

   145

   145

   145

    145

    145

  2009

   3011

 

 

41100   Київська обласна

  126

  126

   126

   122

   122

   122

   88

    88

    88

    88

    88

    88

  1272

   1158

 

 

41200   Київська  міська 

   87

   87

    87

    87

    87

    87

   65

    65

     65

     65

     65

     65

   912

   1504

 

 

41300   Кіровоградська

  163

   165

   165

   165

    165

   165

   133

   133

   133

    133

   133

    133

  1786

   1459

 

 

41400    Львівська  

   67

    67

    67

    66

     66

    66

    60

    60

    60

     60

    60

    60

   759

   1076

 

41500    Миколаївська

   57

    58

    58

    58

     58

    58

    52

    52

    52

     52

    52

     52

   659

   750

 

41600    Одеська

  131

  132

   132

  132

   132

   131

    94

    94

    94

     94

    94

    94

  1354

  1824

 

41700    Полтавська

  197

  196

   196

   148

   148

   148

   133

   133

   133

   133

   133

   133

  1831

   2340

 

4І800    Рівненська  

   94

   95

    95

    95

    95

    95

   77

    77

    77

    77

    77

    77

  1031

  1467

 

 

41900    Донецька  

    8

    8

     8

     8

     8

     8

     6

     6

     6

     6

     6

     6

    84

  1281

 

 

42000    Івано-Франківська

  254

  254

   254

   130

    130

   130

    73

    73

    73

    73

    73

    73

  1590

  1553

 

 

42100    Cумська 

  100

  101

   101

   99

    99

    99

    89

    89

    89

    89

    89

    89

  1133

  1398

 

 

42200    Тернопільська

  166

  166

   166

   166

   166

    166

   125

   125

    125

    125

    125

   125

  1746 

  1410

 

42300    Харківська  

  300

   302

   302

   291

   291

   291

  250

   250

   250

   250

    250

   250

  3277

  3468

 

42400    Херсонська

   59

   59

    59

    58

    58

    58

   54

    54

    54

    54

    54

    54

   675

  914

 

42500    Чернігівська  

  125

   124

   124

   119

    119

   119

   57

    57

    57

     57

     57

    57

  1072

  1372 

 

42600    Чернівецька  

   63

    63

    63

   63

    63

    63

   55

    55

    55

     55

     55

    55

   708

   690 

 

42700    Черкаська  

   81

   82

    82

   81

    81

    81

   63

    63

    63

    63

     63

    63

   866

  1116

 



Нове видання
Героям присвячено
Відбулася презентація книги «Світла пам’ять Героям полеглим. Честь і слава Героям живим!», яку видав колектив авторів Академії сухопутних військ.
Героями цієї книги стали випускники академії, які зі зброєю в руках виступили на захист територіальної цілісності та незалежності нашої країни. Багато з них відзначені  державними нагородами, четверо отримали найвище визнання – звання Героя України. На жаль, чимало вихованців заплатили за нашу свободу найвищу ціну – своє життя.
Творчий колектив по крупицях збирав із різноманітних джерел необхідний матеріал, систематизуючи та узагальнюючи розрізнену інформацію. Зібрано журналістські твори, спогади із соціальних мереж, а також інтерв’ю з учасниками бойових дій у зоні проведення АТО.
Ігор МОСЕЙЧЕНОК,
учасник бойових дій в Афганістані.

Жива історія
За ініціативи Спілки ветеранів Афганістану Військового інституту у навчальному закладі  відбулася презентація  книги  «Вклоняємось доземно українському солдату», яка видана колективом друкованого органу Міністерства оборони України – газети «Народна армія». 
Це вже друге видання нарисів і замальовок військових журналістів про захисників України, які мужньо боронять рідну землю. Проект унікальний, бо це — жива історія. Розміщено також фоторепортажі з передових позицій, розповіді про бійців волонтерського фронту, звернення матерів і дітей до військових, список нагороджених учасників  АТО.
– Це історія боротьби за нашу незалежність, написана військовими журналістами. Історія буремних військових буднів на Донбасі, історія солдатів цієї війни, на плечах яких увесь її тягар. Мені довелося з ними служити на сході країни.  Це розповіді про героїзм українського солдата. Це щемливі історії про те, як війна ламає людські долі. Кожен з героїв книжки вартує того, щоб йому доземно вклонитися, — розповіла  учасник бойових дій  АТО старший солдат  Юлія  Федоренко. –  Герої книги різні за віком, професією, вони з різних куточків України, але поєднані однією метою — відстояти Україну. 
Юля – одна із героїнь першого видання книги.  На сході країни вона знайшла свою долю – чоловіка, який теж учасник бойових дій.
– Нова книга – реальний підручник справжнього бою. Ці матеріали мають вивчати у військових навчальних закладах. Хлопці, які повернулися з  АТО,  мають вчити майбутніх військовослужбовців , як по-справжньому вести бій, як уберегти своїх товаришів, як перемагати. З деякими героями публікацій я був знайомий і  дуже вдячний  журналістам, – зазначив  учасник   АТО  лейтенант Денис Пархацький.
У книзі також опубліковано вірші та дитячі листи до наших військовослужбовців з подякою за їхню хоробрість, мужність, побажаннями миру, добра, непохитної віри і надії у перемогу.
Микола ДОРОХОВ,
учасник бойових дій в Афганістані.

Виховують справжніх  патріотів
Щорічно за участю організацій Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) проводиться понад 200 військово-спортивних ігор, турнірів і змагань майже з 40 видів спорту.
Це прикладні (національні бойові мистецтва, військово-прикладні види, багатоборство, водно-моторний спорт, водіння автомобілів, мотокрос, кульова стрільба, пейнтбол, рукопашний бій, бокс, кікбоксинг, вільна і греко-римська боротьба, дзюдо, карате, теквандо, джиу-джитсу, важка і легка атлетика, стрільба з лука, армреслінг,  хортинг),  ігрові (волейбол, футбол, міні-футбол, баскетбол, гандбол, регбі, хокей, шахи, шашки, настільний теніс), водні види (плавання, веслування на байдарках і каное), туризм (спортивне орієнтування, короткочасні й тривалі походи, сходження на гори),  рибна ловля.
     Такі змагання – це активна цілеспрямована патріотична робота, виховання молоді на бойових традиціях ветеранів війни. До заходів залучаються люди всіх вікових категорій – від дошкільнят до поважних ветеранів.
        Спортивні заходи присвячуються пам'яті воїнів-інтернаціоналістів, зокрема пам'яті О. Базилевича, Н. Белоконя, О. Бідного, О. Бикова, С. Бойка, І. Боти, А. Бочарова, В. Буркіна, С. Гавросієнка, Я. Горошка, В. Горшкова, А. Губаря, О. Денисюка, У. Джуманіязова, А. Захаревського, В. Карпухіна, К. Кирюхіна, С. Коротуна, С. Кисельова, В. Коваленка, С. Козлова, П. Корчака, В. Костенка, А. Левченка, А. Леонтьєва, Н. Лисяка, П. Лигуна, А. Линьова, М. Мотори, А. Олійника, В. Олійника, О. Онищука, І. Плосконоса,  В. Поддубного, А. Поркуяна, Т. Протасевича, А. Рзянкіна, П. Рубана, Ю. Сиваченка, М. Схабенка, В.Ткачука, Ю.Троцюка, В.Удовиченка, О. Хуторянського, В. Химича, І. Холода, С. Чухіна, В. Штрукаля, К. Шкроботенка, В. Шиманського, І. Шкварка, С. Яцковського та інших загиблих воїнів-інтернаціоналістів.
         Давно вже традиційними стали добре відомі багатьом шанувальникам спорту всеукраїнські меморіали «Соколята України», «Джура», «Батьківськими шляхами», «Київська весна», «Пам'ять» Малої флотилії та інші, які виховують справжніх патріотів.
Прес-служба УСВА.

Вопрос для книголюбов
Цитата мастера

На вопрос для книголюбов о мире и войне: «В какой книге, когда и каким известным писателем были опубликованы эти строки?», заданный в газете «ТТ» №23–24 и на сайте УСВА, наиболее полные ответы дали участники боевых действий в Афганистане Владимир Волошенюк (МИД Украины), Рафик Камалов (УСВА, Киев) и Сергей Червонопиский (УСВА, Киев).
Называется эта книга «Прощай, оружие!», ее автор – писатель с мировым именем Эрнест Хемингуэй. Роман он писал в Париже, в Ки-Уэст (Флорида), в Пигготе (Арканзас), в Канзас-Сити (Миссури), в Шеридане (Вайоминг), а окончательная редакция была завершена в Париже весной 1929 года.
В нашем вопросе о мире и войне цитировалось предисловие автора, написанное для иллюстрированного издания «Прощай, оружие!» 30 июня 1948 года в Финка-Виджия и Сан-Франсиско-де-Паула (Куба).
Правильно ответившие получили в подарок издания УСВА:

В. Д. Герасименко. Афганская арена. Авиарассказы / Под редакцией и при участии В. И. Аблазова. – Киев–Рига: МИЦ «Мединформ», 2015. – 272 с.: илл. 88.

Аблазов В. И., Аблазов И. В., Аблазов К. В.   Афганская  арена. Война ХХІ века.  – Киев: МИЦ «Мединформ»,  2015. – 550 с.: илл. 53.  

Допомогли інваліду
Більше двох років прикутий до ліжка голова громадської організації учасників війни в Афганістані Національного університету «Львівська Політехніка» та Академії сухопутних військ ім. Гетьмана Сагайдачного, кавалер орденів Червоної Зірки та «За заслуги» третього ступеня, полковник у відставці, інвалід війни першої групи А. І. Янков.
За весь цей час він лише кілька разів залишав квартиру для лікування.  Куди тільки Анатолій Іванович не звертався з проханням зробити пандус, щоб мати можливість на інвалідному візку пересуватися на подвір’я чи у медичний заклад.  Ні міська, ні районна влада (та й багато інших обіцяльників) так і не допомогли. То немає коштів, то місця в під’їзді замало для пандуса, то матеріалів необхідних бракує.
Та все ж світ не без добрих людей. Леонід Іванович Мельник, людина, яка вже не раз допомагала ветеранам, і цього разу не залишився байдужим до біди нашого побратима і встановив відкидний пандус у під’їзді та стаціонарний у дворі. Велика подяка йому за добру справу.
Михайло МАГЕРОВСЬКИЙ,
голова організації ветеранів Афганістану Галицького району Львова.


Запрошення
Погляд майстра
20 січня у приміщенні конференц-холу Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського (Київ, проспект Голосіївський, 3) за сприяння Національної Спілки фотохудожників України, Фонду фотомистецтва України, Овруцької райдержадміністрації і міської ради відкрилася персональна фотовиставка учасника бойових дій в Афганістані Євгена Володимировича Шваба «Овруч – перлина древлянського краю».
Світлини розповідають про історію і сучасність древнього міста на Житомирщині, якому виповнюється 1070 років з дня першої писемної згадки.
Виставка працюватиме до 10 лютого щодня, крім вихідних. Вхід вільний.

Спорт
Кубки для найвправніших 
У спортивній залі Каховського КЗ «ДЮСШ» визначився володар Кубка міста з баскетболу серед чоловічих команд. Змагання, присвячені пам’яті воїна-інтернаціоналіста Олександра Медведєва, нагородженого посмертно орденом Червоної Зірки, організували відділ у справах молоді та спорту міської ради, відділ освіти (КЗ «ДЮСШ») і Каховське міське товариство воїнів-інтернаціоналістів.
У розіграші взяли участь чотири команди з Каховки –  «ДЮСШ», «Свєтлово», «Тачанка» і команда з Нової Каховки. Усі поєдинки проходили у дуже напруженій,  видовищній та безкомпромісній спортивній боротьбі.   
Володарем Кубка стала місцева «Тачанка» (Олексій Засовицький, Сергій Гончаров, Олексій Середа, Вадим Ігнатов, Данило Захарченко, Едуард Мальченко,  Володимир Шошин). Кращим гравцем оргкомітет визнав баскетболіста команди «Тачанка» Олексія Середу. Високий рівень проведення змагань забезпечила суддівська колегія на чолі з головним суддею, Заслуженим тренером України Валерієм Зарецьким.   
Нагороди переможцям вручили голова товариства воїнів-інтернаціоналістів Наталія Скін і начальник відділу у справах молоді та спорту міської ради Віктор Зубков. Команди-призери нагороджені почесними дипломами й медалями від організаторів і подяками міського товариства воїнів-інтернаціоналістів (на знімку).
На урочистій церемонії нагородження були присутні почесні гості – учасники бойових дій в Афганістані.
Наталія СКІН,
голова Каховського товариства воїнів-інтернаціоналістів.


Традиційно у грудні Старовижівська районна організація УСВА (Волинська область) проводить турнір з волейболу, присвячений пам’яті загиблого в Афганістані воїна-інтернаціоналіста Володимира Івановича Цалая. 
Народився Володимир Цалай 13 січня 1966 року в селі Смідин Старовижівського райо¬ну в сім'ї колгоспників. Після закін¬чення школи працював механіком на Ковельській швейній фабриці. При¬званий в армію 15 квітня 1984 року. У Республіці Афганістан – із серпня 1984-го. Рядовий, снайпер пп 83869. Загинув у бою 25 травня 1985 року. Нагороджений посмертно орденом Червоної Зірки, двома медалями. Похований у рідному селі.
У спортзалі місцевої школи зустрічалися волейболісти Кримного, господарі змагань, а також дві команди зі Старої Вижівки. Одна з них складалася із випускників і нинішніх працівників професійного ліцею, які впевнено здолали своїх суперників.
Голова Старовижівської районної організації УСВА Іван Шух подякував спортсменам за участь у турнірі, закликав не забувати нашу історію, берегти пам’ять про загиблих воїнів-«афганців» і разом з колегами вручив їм перехідний кубок, грамоти і грошові премії.
Іван ШУХ,
голова Старовижівської районної організації УСВА.





 
< Попередня   Наступна >

 

 
 
© 2005-2017, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
www.usva.org.ua
pressusva@ukr.net
При любом использовании материалов сайта гиперссылка на usva.org.ua обязательна.
Редакция usva.org.ua может не разделять точку зрения авторов статей
и ответственности за содержание републицируемых материалов не несет.


Украинская Баннерная Сеть
Защитники родины - Сайт о русских солдатах. Rambler's Top100 Rambler's Top100 Сервис авто регистрации в
каталогах, статьи про раскрутку сайтов, web дизайн, flash,
photoshop, хостинг, рассылки; форум, баннерная сеть, каталог
сайтов, услуги продвижения и рекламы сайтов