Нещодавно Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) без особливого пафосу відзначила 27 років від дня створення. Дата не «кругла», хоча і визначна. Адже всі ці роки ветерани-«афганці» не сиділи склавши руки, а діяли, залишалися на передовій розв'язання соціальних проблем, захисту інтересів бойових побратимів і допомоги рідним тих, хто не повернувся додому. Про роботу цієї всеукраїнської громадської організації розповів її незмінний керівник генерал-лейтенант запасу, Герой України Сергій Червонописький
— Сергію Васильовичу, погодьтеся, що війна — це екстремальна подія в житті будь-якої людини чи країни. Вона змушує нас ставити собі безліч запитань (про справедливість, про мир, про сенс життя) і шукати на них відповіді...
— Саме так. Нас, офіцерів, професійних військових, добре готували до війни. І ми багато чого навчилися. Але є речі, яких неможливо навчити, до яких неможливо звикнути: втрати бойових побратимів, друзів, страждання їхніх рідних, жахи бою, наслідки війни для цивільного населення... Не дивно, що найбільш активними борцями за мир є ветерани війни.
— А які проблеми тривожили вас тоді, коли ви були молодцюватим лейтенантом-десантником, що потрапив на війну в Афганістані, та тепер, коли ви у генеральському чині очолюєте Українську спілку ветеранів Афганістану? Війна насправді не десь далеко, а тут, в Україні. Які відповіді знаходили тоді й зараз?
— В Афганістані все для всіх було зрозуміло: треба знищити бандитів, самому залишитися живим і неушкодженим та зберегти підлеглих. Бо командир взводу, командир роти завжди разом зі своїми солдатами йде на вогонь ворога і керує боєм не в штабі по мапах. Згодом, в незалежній Україні, ми вважали, що та війна була останньою в нашому житті. Пишалися, що живемо в державі, керівники якої в бурхливому морі геополітики знаходили мирні, безпечні шляхи розвитку. Але зараз наша країна в небезпеці, ми знову втрачаємо друзів.
Свого часу ветеранська спільнота ветеранів війни в Афганістані довірила мені командувати армією ветеранів війни — Українською спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). Кількість її членів можна прирівняти до штатної чисельності 40-ї загальновійськової армії, яка воювала в Афганістані. її ще називали обмеженим контингентом. У кожній області в нас — від полку до дивізії ветеранів, у районах — від взводу до роти. Але це бійці гуманітарного, соціального фронту. За 27 років спілкою чимало зроблено. У кого є очі, той бачить: є ще порох у порохівницях ветеранів-«афганців», і він цілком сухий. Бойовий досвід нікуди не подівся, він — з нами.
— Кажуть, що на війні — як на війні... Хто потрапляє на фронт (або в інші бойові умови), той має вбивати ворога. Це не надто просто, навіть якщо така поведінка необхідна, щоб урятувати власне життя. Чи можна в таких умовах стати кращим?
— Жодна війна ніколи не може бути доброю або чистою. Людина на війні вбиває, заподіює смерть і трагічні наслідки. Але на війні виявляються і посилюються як найкращі, так і найгірші якості людини. Там безпомилково видно, «ху із ху». Хороші люди проходять очищення в турботі про тих, хто поруч із ними, готовністю ризикувати життям при порятунку побратимів. І зараз, у важкі для України часи, ради УСВА також зазнають такого очищення .
— Пане Сергію, давайте тепер перейдемо до більш конкретних речей, зокрема, до російської агресії, яка третій рік триває на частині території нашої країни. Якою є участь у цих подіях Української спілки ветеранів Афганістану?
— Класика жанру — у війні перемагає сильніший. Ідеться про чітку мотивацію, мобілізацію. На передньому плані — ресурс, стратегія, тактика, бойовий дух. І члени УСВА у міру своїх сил, можливостей і цивільно-військових відносин намагаються підвищити ефективність усіх цих складових війни.
— Що конкретно ви маєте на увазі?
— Протягом останніх років з ініціативи правління
УСВА були опрацьовані та направлені керівництву держави пропозиції щодо посилення участі УСВА у військово-патріотичному вихованні молоді, у підготовці її до захисту Вітчизни. Також вони стосувалися формування об'єднаних центрів навчання, організації бойової підготовки підрозділів резервів усіх силових структур.
— За участю ветеранів війни в Афганістані?
— Так. І не просто як спостерігачі-консультанти, а як безпосередні учасники підготовчих процесів. У ролі викладачів, інструкторів навчальних центрів, радників у військових і правоохоронних частинах та підрозділах. Зокрема, створення з членів УСВА Громадської комісії з перевірки якості підготовки та забезпечення підрозділів резерву до участі у бойових діях перед направленням у зону АТО.
Також формування спецпідрозділів (команд), у складі яких переважну більшість становили б саме учасники бойових дій в Афганістані — члени УСВА.
— А щодо ветеранів-«афганців» на місцях?
— Про це ми теж подбали. З членів УСВА в обласних і районних центрах мали б формуватися регіональні команди, підрозділи та інформаційні центри для оперативного посилення забезпечення громадського порядку й охорони важливих державних та комунальних об'єктів.
ДЕСЯТКИ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ З КОЖНОЇ ОБЛАСТІ ДОБРОВІЛЬНО ВСТУПИЛИ ДО ЛАВ ЗС УКРАЇНИ, БЕЗПОСЕРЕДНЬО У БОЙОВИХ УМОВАХ ПЕРЕДАВАЛИ СВІЙ ДОСВІД БОРОТЬБИ З ПРОТИВНИКОМ
— Це досить цікаво. Адже військовий досвід не зникає. А як ще пропонувалося використовувати членів УСВА?
— Наприклад, залучати представників УСВА до робочої групи АТЦ з питань визволення і обміну військовополоненими та розшуку осіб, які зникли безвісти у ході АТО.
— А як щодо більш масштабних проектів за вашою участю?
— Ми маємо серйозні напрацювання у створенні цільових благодійних матеріальних фондів громадських організацій, координації їхніх дій для термінової чи перманентної підтримки захисників Вітчизни. Хочу сказати, що УСВА брала участь у розробці «Державної стратегії розвитку національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки» та підготувала низку пропозицій до неї, які були враховані.
— Які з них найцікавіші?
— Скажімо, ветерани війни в Афганістані з деяких регіональних осередків УСВА наполегливо пропонували здійснити мобілізаційні заходи щодо ветеранів афганської війни на базі військових частин. З огляду на те, що вікова категорія усіх ветеранів тієї війни вже не та, яка підлягає мобілізації у важкий період для країни, то на підтримку патріотичних ініціатив членів і прихильників нашої організації були проведені штабні мобілізаційні навчання в усіх організаціях УСВА. Звісно, з метою перевірки реальних можливостей з мобілізації районних, міських і обласних організацій. Для створення місцевих груп сприяння забезпеченню безпеки цивільних громадян, гуманітарної підтримки військовослужбовців і підготовки ветеранів до можливих воєнних чи партизанських дій.
— Що реально показали ці штабні мобілізаційні навчання?
— Їхні результати виявилися доволі цікавими. При проведенні навчань голови обласних організацій УСВА усвідомили, які конкретні завдання спроможні виконувати групи забезпечення безпеки і гуманітарної підтримки, сформовані з ветеранів УСВА. Скільки добровольців готові вступити до складу таких груп у районі, в місті, в області. Вдалося реально оцінити всіх за віком, станом здоров'я, військово-обліковою спеціальністю та іншими факторами, щоб відтак залучити до виконання завдань. Значущим було й те, що ми зважали на такі житейські обставини, як робота, родинно-сімейний фактор, тобто наскільки ці люди спроможні у складі груп вибувати у короткотермінові та тривалі відрядження в інші регіони. Визначали, які джерела коштів можливо задіяти для матеріального забезпечення створюваних груп.
— Це, так би мовити, проекти. А яку участь ветерани-«афганці» брали в реальних мобілізаційних заходах?
— Доволі активну. Десятки ветеранів війни в Афганістані з кожної області добровільно вступили до лав Збройних Сил України, безпосередньо у бойових умовах передавали свій досвід боротьби з противником. А найголовніше — досвід збереження життя підлеглих і товаришів по зброї.
— Бойове побратимство?
— Так. На жаль, не обійшлося без втрат у наших лавах і під час Революції гідності, і в ході АТО. Тому УСВА взяла на себе ініціативу щодо збору коштів для підтримки військовослужбовців, долучилися ми й до всіх видів волонтерської діяльності.
— Можете навести конкретні приклади волонтерської діяльності членів осередків УСВА?
— Їх чимало. Дніпровське обласне об'єднання ветеранів Афганістану (голова Віктор Волошин): 2015 року вступили до батальйонів ТО і проходили службу в Збройних Силах 20 членів цієї організації. Надана допомога спорядженням, харчами, ліками військовим частинам ЗСУ на загальну суму понад 4 млн грн.
Вінницька обласна спілка ветеранів війни в Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів) (голова Петро Кирилишин): надана допомога спорядженням, харчами, ліками на загальну суму понад 1 млн грн. Члени організації постійно спілкуються з військовослужбовцями, які проходять лікування після поранень, проводять з ними реабілітаційні заходи, допомагають сім'ям загиблих воїнів.
Київська міська спілка ветеранів Афганістану (голова Микола Гончаренко) взяла шефство і регулярно підтримує зв'язки, надає реальну допомогу воїнам військової частини А-0624, батальйону самооборони № 11 «Київ». Члени організації постійно відвідують поранених бійців у НВМКЦ «ГВКГ» МО України та у військовому госпіталі міста Ірпінь. Рішенням правління спілки 50 військовослужбовців нагороджені відзнакою УСВА «Честь і слава». І така патріотична благодійна діяльність здійснюється в усіх осередках УСВА — від первинних, районних і міських до обласних.
