Головна
Новини
Про організацію
Голова УСВА
Публікації
Електронні книги УСВА
Акції
Документи
Нормативні документи
Ветеранські закони
Фотогалерея
Зв`язок
Музей
Реабілітація
Питайте-відповідаємо
Локальні війни
Анонси
Книга вдячності
Організації УСВА
Сайти ветеранів
 


Погода
Погода!


18397859 Відвідувачів
Боевое Братство
Орденские планки – ветеранам
Президент України Офіційне інтернет-представництво
Міністерство оборони
Укрінформ
Урядовий портал
Третій Тост №17-18 (569-570) вересень 2016 рік Надрукувати Надіслати електронною поштою
Із УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
 
Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України


     За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм  п о с т а н о в л я ю:
     Нагородити орденом «За заслуги» ІІІ ступеня
     БОНДАРЯ Володимира Павловича – члена Кіровоградської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
     КОЛЕСНИКА Валерія Дмитровича – члена правління Ніжинської міськрайонної спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), Чернігівська область
     КОСОБУЦЬКОГО Валентина Вікентійовича – першого заступника голови Кам’янець-Подільської міської спілки ветеранів Афганістану, Хмельницька область
     КРАВЧЕНКА Володимира Михайловича – заступника голови Чернігівської міської організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
     ПОЛЬОВОГО Валерія Васильовича – члена правління Харківської міської спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).

Президент України 
П. ПОРОШЕНКО.
№338/2016,
22 серпня 2016 року.



Із Указу Президента України

Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю «25 років незалежності України»

     За значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу по с т а н о в л я ю:
     Нагородити відзнакою Президента України – ювілейною медаллю «25 років незалежності України»
     по Вінницькій області:
     БЕЛЮЧЕНКО Олександру Єгорівну  – відповідального секретаря Вінницької обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів)

     БІЛОГО Олега Івановича – слюсаря-наладчика Тульчинського маслосирзаводу, члена
правління Тульчинської районної Спілки ветеранів Афганістан 
                                                 
     ВОЙТОВИЧА  Олега Іларіоновича – керівника прес-служби Вінницької обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані (воїнів - інтернаціоналістів)

    КИРИЛІШИНА Петра Андрійовича – голову Вінницької обласної Спілки ветеранів
війни в Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів)
     ЛИСИЦЮ Никифора Олексійовича – керівника прес-центру Спілки учасників
бойових дій в Афганістані м. Вінниці
     РИБАКА Миколу Миколайовича – заступника голови Спілки ветеранів війни в          Афганістані м. Хмільника та Хмільницького району
      по Житомирській області:
     ДЗЮНЯКА Валерія Миколайовича – голову Попільнянської районної спілки
ветеранів афганської війни
     по Київській області:
     КОВАЛЯ Івана Івановича – голову Київської ї обласної організації  Української Спілки ветеранів Афганістану  (воїнів-інтернаціоналістів)
     по Тернопільській області:
     ХРАПЦЯ  Романа Івановича – голову Тернопільської міської організації Української Спілки ветеранів Афганістану  (воїнів-інтернаціоналістів)
     по Харківській області:
     КОЛОМІЙЦЯ Анатолія Олексійовича – голову Краснокутської районної Спілки
ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
     по Хмельницькій області:
     БРИНДАКА  Олександра Ілліча – учасника бойових дій в Афганістані та антитерористичної операції, м. Хмельницький
     по місту Києву:
     ГОНЧАРЕНКА  Миколу Миколайовича – голову Київської міської Спілки ветеранів Афганістану.

Президент України 
П. ПОРОШЕНКО.

 м. Київ,
19 серпня 2016 року.
№ 336/2016.


        Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) щиро вітає бойових побратимів з високими державними нагородами і бажає міцного здоров’я, благополуччя,  подальших успіхів у зміцненні ветеранського руху і мирного неба над головою.

22 вересня – День партизанської слави
 
Шановні партизани і підпільники Великої Вітчизняної війни!

Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) щиро вітаю вас і ваші родини з державним святом – Днем партизанської слави!
Під час Великої Вітчизняної війни партизансько-підпільний рух на території України не давав спокою окупантам, завдавав їм суттєві втрати  живої сили і техніки, підтримував населення. Особливо ефективність діяльності партизанів підвищилася, коли їх дії стали керуватися і координуватися з єдиного органу – Українського штабу партизанського руху.  Цей рух був справжнім Партизанським фронтом – 5-м Українським фронтом, у доповнення до чотирьох українських фронтів діючої армії.
      Подвиг партизанів, підпільників відомий далеко за межами України. Багатотисячні партизанські загони і з’єднання під керівництвом видатних командирів С. Ковпака, О. Федорова, О. Сабурова, М. Наумова, Я. Мельника, М. Шукаєва, П. Вершигори та інших наводили жах на фашистських загарбників, вселяючи впевненість у тому, що наш народ перемогти неможливо. За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них стали Героями Радянського Союзу. Вічна пам’ять усім, хто віддав своє життя в тій жорстокій війні!
Ми, воїни-інтернаціоналісти, пишаємося вашим яскравим подвигом і вашою життєвою позицією, завжди брали з вас приклад і з честю виконували усі накази Батьківщини. Ми і надалі відверто відстоюватимемо історичну правду про героїчні подвиги наших шановних ветеранів-фронтовиків.
На превеликий жаль, триває вже третій рік на сході нашої країни військове протиборство, гинуть діти, мирні жителі, військовослужбовці, руйнуються економіка і народні символи історичної пам’яті, збільшується кількість вимушених переселенців, не виконуються Мінські домовленості тощо. Але ми сподіваємося, що переможе здоровий глузд і в країні пануватиме  мир і спокій, а влада більше уваги надаватиме простим людям, зокрема – ветеранам війни і родинам загиблих.     
Бажаємо шановним колишнім партизанам, підпільникам, усім ветеранам Другої світової війни, вашим родинам і близьким міцного здоров’я, довголіття, щастя, благополуччя, оптимізму, а головне – миру і злагоди в нашій державі!
 
  Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА.

Бути пильними і не втрачати досягнутих висот

        8 вересня голова Української Cпілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Сергій Червонописький провів селекторну нараду з активом всеукраїнської громадської організації.
Київська філія ПАТ «Укртелеком» забезпечила якісний зв'язок з усіма обласними центрами України протягом двох з половиною годин. У спеціалізованих студіях були присутні голови обласних організацій Спілки, їхні заступники, члени правлінь, керівники районних осередків, представники сімей загиблих воїнів та організацій, з якими у гуманітарній сфері співпрацює УСВА.
       Голова УСВА Сергій Червонописький у вступному слові зосередив увагу учасників наради на соціальних проблемах ветеранів і необхідності активної протидії тенденціям зниження соціальних стандартів і рівня соціального захисту ветеранів:
        «Розпочався новий політичний сезон в Україні, а для нас не менш важливо – триває активна робота над проектом держбюджету 2017 року, – звернувся голова УСВА до учасників наради. – Зосереджу вашу увагу на двох основних питаннях.
1.    Соціальні проблеми ветеранів.
    Ветеранів війни всіх поколінь турбує невирішеність за 25 років існування незалежної України соціальних і медичних проблем учасників бойових дій, інвалідів війни, сімей загиблих і поранених воїнів.
      Але розставимо пріоритети нашої діяльності у відповідності з поточною ситуацією.
     Найперше: ми – ветерани війни, і більше за інших розуміємо, як Україні потрібен мир, і сподіваємось, що в парламентсько-президентській республіці буде парламент, який прийме доленосні рішення, і знайдуться талановиті лідери виконавчої влади, спроможні їх реалізувати й забезпечити Україні мирний шлях розвитку.
    Друге. Ми розуміємо, що стан економіки, а саме відсутність достатньої кількості робочих місць і невиправдано низька вартість робочої сили, є причиною багатьох соціальних негараздів  в Україні, зокрема у пенсійному забезпеченні громадян. Сучасна влада свідомо створює нові «робочі місця», але лише в правоохоронних і військових органах, встановлюючи керівникам нових органів «заоблачні» посадові оклади, Але розмір пенсії більшості ветеранів не перевищує реального прожиткового мінімуму, а пенсії військовослужбовцям та іншим особам, які отримують спеціальні пенсії, у зв’язку зі змінами грошового забезпечення не переглядаються. Тривають постійні посягання на обмеження доходів пенсіонерів, які працюють.
   Третє. Ветерани обурені збоченням з новими змінами сучасного законодавства стосовно ветеранів війни, які спричинили дискримінацію та обмеження прав ветеранів афганської війни, а головне – сімей загиблих воїнів, а також обмеження на складне протезування для інвалідів афганської війни.
   Четверте. До додаткового різкого зниження рівня життя призводять чергові підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги і послуги транспорту без публічного їх обґрунтування. Крім того, уряд (Мінсоцполітики) оприлюднив чергові наміри щодо «монетизації» пільг ветеранам війни, військової служби і праці без попереднього публічного обговорення, а у ветеранів існує зневіра до справедливого реформування у згаданій сфері.
   П’яте, але не менш  головне, що впливає на життя нашої спільноти: це принципове політичне рішення щодо децентралізації управління і перенесення центру тяжіння у вирішенні соціальних проблем ветеранів з держбюджету на місцеві бюджети. Ми вже маємо приклади такого реформування стосовно пільгового проїзду (акції у Полтаві) й спроби передати на місцевий бюджет госпіталь «Лісова поляна». Усе це важливо тримати на контролі ветеранської спільноти при проходженні державного і місцевих бюджетів на наступний рік.
    Я перелічив лише деякі проблеми, над якими постійно працює Спілка. Можна включити до цього переліку ще багато хронічних, добре відомих питань, а саме:  не знайдено шляхи вирішення проблем житлового забезпечення, питань забезпечення інвалідів війни спецавтотранспортом з ручним керуванням. Не вирішено проблеми соціальної і медичної реабілітації учасників бойових дій, інвалідів війни, сімей загиблих і поранених воїнів, медичного і санаторно-курортного забезпечення ветеранів, відсутні регулярні профілактичні заходи, необхідно платити за кваліфіковану медичну допомогу, висока вартість ліків, недостатнє забезпечення спеціалізованих медичних закладів для ветеранів тощо.
     На жаль, не всі керівники територіальних організацій активно включаються в боротьбу за права ветеранів і з невідомих причин гальмують заходи УСВА із захисту соціальних прав ветеранів (Херсонська обласна і Київська міська організації).
2.    Проблеми громадського руху ветеранів.
     Протягом останніх років рух ветеранів, склад і діяльність громадських об’єднань  ветеранів зазнають суттєвих змін:
– введено в дію нове законодавство щодо формування і діяльності громадських об’єднань: Закон України «Про громадські об’єднання», яким спрощено реєстрацію і знижено вимоги до створення  громадських об’єднань, зокрема всеукраїнських спілок і організацій ветеранів, крім того, новим Податковим кодексом звужуються права ветеранських організацій як неприбуткових у питаннях надання ветеранам і родинам загиблих воїнів  матеріальної допомоги.
Правління і Ревізійна комісія УСВА здійснюють консультативні кроки щодо виходу з ситуації, що склалася, насамперед, для організацій, які працюють на єдиному Статуті УСВА;
– ветерани Великої Вітчизняної, Другої світової війни – авторитет, обличчя і основа громадських об’єднань, наймолодшим з яких зараз близько 90 років, внаслідок вікових обмежень практично не беруть участь у роботі громадських об’єднань;
– втрачено управління територіальними організаціями ветеранів Автономної Республіки Крим, але на особистому рівні зв’язки між ветеранами тривають;
– військові події на сході України ускладнили роботу з територіальними організаціями Луганської і Донецької областей. У цьому місяці ми плануємо провести зустріч ветеранів у Донецькій області та обговорити актуальні питання;
– події на сході нашої держави створили нову численну групу населення України, яку віднесено до ветеранів війни, зі складу якої формуються нові багаточисленні організації і спілки ветеранів. Ці громадські об’єднання не тяжіють до  об’єднання і спільної діяльності з традиційними багаторічними громадськими об’єднаннями ветеранів Другої світової і афганської війн, ветеранів військової служби; але до нових учасників бойових дій необхідно ставитися як до молодших братів, з розумінням і витримкою, всьому свій час;
– у середовищі ветеранів афганської війни зареєструвалися нові організації, асоціації, що послаблює єдність ветеранського руху;
– змінилося ставлення керівництва держави, центральних органів виконавчої влади, зокрема Міністерства соціальної політики України і Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції до ветеранського руху, передусім, до традиційних ветеранських об’єднань, до моральних і матеріальних проблем ветеранів; має місце зневага до ветеранів попередніх поколінь і відверте боягузтво й загравання перед ветеранами антитерористичної операції.
На кожний з цих викликів Правління УСВА реагує адекватно і здійснює відповідні заходи, поки ще – на шляхах конструктивної співпраці з владою.
Але, як свідчать заяви представників територіальних організацій, точка терпіння вже підійшла до точки кипіння.
Тому прошу коротко, без лозунгів, по-діловому, внести пропозиції щодо шляхів вирішення соціальних проблем».
Керівники обласних організацій розповіли про стан справ у кожному регіоні й внесли низку цікавих і важливих пропозицій для подальшої роботи УСВА.
Найбільш критична ситуація в соціальній сфері склалася у Закарпатській області, де керівники місцевих органів влади не приділяють уваги вирішенню  соціальних проблем ветеранів. Про це у своєму виступі доповів голова обласної організації Віктор Югас.
В інших областях проблеми, які наведено у вступному слові голови УСВА, мають місце з різною гостротою, але колективними заходами, включаючи протестні, вдається добиватися позитивних підсумків. У боротьбу за свій госпіталь «Лісова поляна» включилися всі обласні організації, і це дало проміжний результат: Міністерство охорони здоров’я України  відкликало свій лист з пропозицією передати його на утримання з місцевого бюджету міста Києва. Але це ще не остаточне рішення і не можна послаблювати увагу в цьому питанні.
Голова Полтавської обласної організації УСВА Юрій Цомартов наголосив, що питання звуження прав ветеранських організацій на надання матеріальної допомоги ветеранам можна вирішити лише шляхом внесення змін у чинне законодавство, а проводити масові акції можна лише при гарантії виконання владою їх вимог. Правління Полтавського обласного відділення Спілки виступило з ініціативою і звернулося до керівництва держави з ініціативою про проведення пілотного проекту з державного медичного страхування учасників бойових дій.
Голова Хмельницької обласної організації УСВА Микола Приступа звернув увагу на той факт, що вплив Спілки на соціальні процеси в країні зменшився через те, що керівники центральної влади не приймають і не зустрічаються з керівництвом УСВА.
Голова Дніпропетровського обласного об’єднання УСВА Віктор Волошин звернув увагу учасників наради на більш дієве використання ресурсу Громадських рад при органах виконавчої влади усіх рівнів й запропонував  активніше ініціювати подання електронних петицій на адресу вищих керівників держави щодо вирішення соціальних питань ветеранів війни.
Голова Миколаївської обласної організації Юрій Соловей розповів про досвід формування спецгрупи ветеранів для забезпечення безпеки ветеранських заходів.
У заключному слові голова УСВА Сергій Червонописький закликав побратимів бути пильними і активно втручатися у формування місцевих бюджетів і за наслідками їх аналізу приймати рішення щодо заходів реагування.

Прес-служба УСВА.

Спільна зброя – Міжнародне гуманітарне право

Відбулася ділова зустріч та обмін думками між головою Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)  С. В. Червонопиським і президентом Товариства Червоного Хреста України  І. Г. Усіченком.
Керівники впливових всеукраїнських організацій відверто розповіли про роботу в гуманітарній сфері, про труднощі, які виникають на шляху виконання статутних положень у наш непростий час, згадали про плідну співпрацю в діяльності з імплементації в Україні Міжнародного гуманітарного права та його реалізації при розшуку військовослужбовців, які пропали без вісті й потрапили у полон в Афганістані в період 1979–1989 рр., про складні й небезпечні перемовини з моджахедами і талібами з цих питань. Керівники організацій нагадали, що, на жаль, цей досвід залишився непотрібним у сучасних умовах, а також самокритично відзначили, що співпраця у питаннях надання допомоги інвалідам війни, самотнім громадянам, зокрема у користуванні пунктами прокату обладнання для інвалідів, була недостатньою.
Голова УСВА С. В. Червонописький і президент ТЧХУ  І. Г. Усіченко підписали Меморандум про взаємодію у вирішенні гуманітарних питань між Українською Спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) і Товариством Червоного Хреста України.
За значний особистий внесок у реалізацію положень Міжнародного гуманітарного права, тісну співпрацю з організаціями Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) з надання  благодійної допомоги ветеранам та інвалідам війни, членам сімей загиблих учасників бойових дій С. Червонописький вручив нагороди УСВА співробітникам Товариства Червоного Хреста України.
Медаллю «За заслуги» першого ступеня нагороджено Усіченка Івана Гнатовича – президента ТЧХУ. Медаль «За заслуги» третього ступеня вручено Кадом Леонорі Кадомівні – провідному спеціалісту служби розшуку Національного комітету ТЧХУ; Серговському Валерію Юрійовичу – заступнику генерального директора, завідуючому міжнародного відділу Національного комітету  ТЧХУ; Хабаровій Аллі Миколаївні – генеральному директору Національного комітету ТЧХУ;  Царюк Ірині Юріївні – завідуючій служби розшуку Національного комітету ТЧХУ.
У зустрічі брали участь заступник голови УСВА В. Аблазов, голова Київської  міської Спілки ветеранів Афганістану  М. Гончаренко, радник голови УСВА В. Васильченко.
Голова УСВА С. В. Червонописький дав доручення головам обласних організацій Спілки до 1 жовтня зустрітися з керівниками місцевих осередків ТЧХУ й обговорити заходи для активізації співпраці з територіальними і місцевими організаціями відповідно до підписаного меморандуму.

Меморандум про взаємодію у вирішенні гуманітарних питань між Українською Спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) і Товариством Червоного Хреста України

Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) і Товариство Червоного Хреста України (далі – організації) відзначають, що багаторічна співпраця двох неурядових організацій в гуманітарній сфері на рівні їх керівництва мала позитивні наслідки. Зокрема відомі здобутки у питаннях повернення на Батьківщину колишніх військовополонених, розшуку військовослужбовців, які пропали без вісті в Афганістані, імплементації в Україні норм Міжнародного гуманітарного права.
З метою підвищення активності та ефективності діяльності організацій на цих напрямах роботи УСВА і ТЧХУ домовилися про таке:
– взаємно ознайомлювати з річними планами головних заходів організацій;
– надати рекомендації керівникам місцевих осередків організацій про встановлення безпосередніх контактів і спільні дії;
– надавати сприяння і брати участь в гуманітарних заходах організацій, зокрема в імплементації в Україні норм Міжнародного гуманітарного права, у питаннях розшуку військовослужбовців, які пропали без вісті в Афганістані, медичній підготовці молоді і волонтерів з використанням досвіду ветеранів;
– спільними зусиллями, у разі необхідності, надавати патронатну допомогу ветеранам війни, членам їхніх сімей і родинам загиблих воїнів;
– спільними зусиллями вирішувати інші завдання, які не суперечать статутам організацій.

Меморандум терміном не обмежений і може бути доповнений або зупинений на вимогу однієї з організацій.


Перші практичні кроки співпраці

У Державному вищому навчальному закладі «Університет банківської справи» Національного банку України відбулася чергова зустріч голови Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Сергія Червонописького з керівниками університету. 
Під час цікавої бесіди ректор, доктор економічних наук, професор Тамара Смовженко і перший проректор, доктор економічних наук, професор Анжела Кузнєцова поінформували про реалізацію низки ініціатив про навчання ветеранів Афганістану, антитерористичної операції та членів їхніх сімей, проведення благодійної акції «Пам’ятаємо! Підтримуємо! Допомагаємо! Навчаємо!», що обговорювалися на попередній зустрічі. Зокрема університет вже прийняв до своїх лав групу учасників бойових дій і знайшов шляхи фінансової підтримки для сплати за їхнє навчання. Попередньо вирішено питання щодо видання за допомогою університету підручника бійця територіальної оборони, підготовленого авторами УСВА.
        Обговорено пропозиції до плану заходів військово-патріотичного виховання студентської молоді університету до Дня захисника України, який  відзначатимемо 14 жовтня, та інші практичні кроки співробітництва.
         В обговоренні брали участь заступник голови УСВА Валерій Аблазов,  голова студентської ради Анастасія Чирва, начальник відділу роботи з молоддю університету Анна Конах і провідний фахівець відділу зв’язків з громадськістю та маркетингу Ольга Панченко.
Інф. «ТТ».

Из поколения победителей
К 95-летию Героя Украины Ивана Герасимова
В «золотом зале» Украинского фонда культуры состоялось торжественное собрание, посвященное 95-летию со дня рождения Ивана Александровича Герасимова – генерала армии, Героя Украины, бывшего многолетнего председателя совета Организации ветеранов Украины.
– Конечно, хотелось бы отметить эту дату на государственном уровне, – сказал председатель совета ОВУ Петр Цыбенко. – Но, к сожалению, сегодня в нашем государстве не только другие герои и другие приоритеты, но оно, государство, еще и борется с памятью об этом человеке. Поэтому совет ОВУ и пригласил на эту встречу только тех людей, которые служили и работали вместе с Иваном Александровичем.
– Генерал Герасимов – это, на мой взгляд, легендарная личность, человек, ставивший государственные интересы выше личных. Только два его детища – Организация ветеранов Украины и Книга Памяти Украины стоят того, чтобы о нем помнили вечно, – заявила бывший заместитель председателя Совета Министров УССР Мария Орлик. – Да и к людям он всегда относился, как к самому себе. К примеру, в 1985 году он командовал войсками Юго-Западного направления со ставкой в Кишиневе. Вот я и попросила его помочь найти могилу моего отца, погибшего где-то на территории Молдавии. И что бы вы думали: через несколько дней сообщил по телефону место захоронения. Благодаря Ивану Александровичу через 40 лет после Победы я и моя семья смогли побывать там, где окончился земной путь отца.
– С Иваном Александровичем познакомился на первом съезде ОВУ, – подхватил нить разговора председатель ревизионной комиссии ОВУ Николай Дерябин. – Очень быстро убедился, что этот человек, несмотря на высокий чин и высокое положение в обществе, скромен, а в обращении с людьми очень внимателен и предупредителен. В народе говорять: идешь к начальнику со своим мнением, а выходишь с мнением начальника. Не таким был Герасимов. Прежде, чем высказать свое мнение, он всегда спрашивал: «А как ты думаешь? А если сделать вот так...». Поэтому деловые встречи с ним всегда были в радость.
– Герасимов очень любил жизнь и ценил людей, своих подчиненных, – подчеркнул бывший многолетний порученец генерала полковник в отставке Василий Давыдов. – Поэтому строго спрашивал с командиров за разгильдяйство, которое приводило к ЧП, особенно если они были связаны с гибелью людей.
На требовательность генерала не обижались, потому что она всегда была справедливой. За это его и уважали. Выйдя в отставку, Иван Александрович посетил Ульяновское танковое училище, которое окончил еще до Великой Отечественной войны. Начальником этого училища в 1989 году был генерал Пшеничников – бывший командир Чугуевской танковой дивизии, выдвиженец Герасимова. Он благодарил Ивана Александровича за науку и встречал как родного отца.
– Генерал Герасимов своими делами опережал время. Он все делал для того, чтобы поднять уважение к ветеранам войны и труда. В частности, под его редакцией вышло 650 томов Книги Памяти Украины, в которые занесены имена более миллиона погибших защитников Родины, – сказал советник председателя совета ОВУ контр-адмирал в отставке Юлий Короткин.
– Герасимов очень болезненно воспринимал законопроекты, ущемляющие права ветеранов и, как народный депутат Украины, всячески препятствовал их принятию Верховной Радой, – сказал генерал-майор в отставке Анатолий Доманский.
– О любви генерала к людям и об уважительном отношении к подчиненным говорит и такой факт: за 15 лет совместной службы он обращался ко мне только по имени и отчеству, – добавил его бывший водитель старший прапорщик в отставке Николай Музыка.
– Если и есть рай, то именно Ивану Александровичу в нем место. Право на это он заслужил и своими благородными, бескорыстными делами, и подвигами в годы Великой Отечественной войны, – сказал заместитель председателя Украинского Союза ветеранов Афганистана   Валерий Аблазов. Он подчеркнул, что именно по инициативе Герасимова фронтовикам в Украине стали присваивать генеральские звания, и прочитал несколько наградных листов на старшего лейтенанта, капитана и майора Герасимова, которые обнаружил в Интернете: «Помощник командира отдельной мотострелковой разведывательной роты по строевой части старший лейтенант Иван Герасимов 12 июля 1941 г. повел роту в атаку в районе Михайлень и своей машиной уничтожил 3 противотанковых пушки и до 50 немецких солдат. Его рота потерь не имела. 30 июля 1941 г. в районе Краснополка танк  Герасимова во время атаки был подбит, но он, не теряя спокойствия, продолжал огнем из пушки и пулеметов подавлять огневые точки и живую силу врага». За эти и еще пять боевых эпизодов Герасимова представили 13 марта 1942 г. к награждению орденом Красного Знамени, но получил он медаль «За отвагу».
«Капитан Иван Герасимов – помощник начальника штаба 2ТБ по разведке неоднократно возглавлял ночные поиски. А в бою за Курсавку лично уничтожил 12 солдат и офицеров противника». За это 17 февраля 1943 г. его наградили орденом Красной Звезды.
«Начальник штаба 59-го гвардейского танкового полка прорыва майор Иван Герасимов 23 декабря 1943 г. после ранения командира полка принял командование на себя и 27 декабря повел полк в атаку на гитлеровцев, закрепившихся в г. Коростышев. Полк уничтожил 10 танков, 5 орудий, 23 бронетранспортера, 43 автомашины, 70 солдат и офицеров противника. В этом бою Герасимов раздавил гусеницами своего танка легковую автомашину с офицерами, уничтожил 2 танка и 8 бронетранспортеров. За проявленный героизм, стойкость, мужество и умелое руководство подразделениями в бою достоин награды – ордена Ленина». 8 января 1944 г. его наградили за это орденом Красного Знамени.
– О скромности генерала говорит и то, что о своих подвигах он не рассказывал, – заявил его адъютант полковник в отставке Виктор Кротов. – Человек живет, пока жива память о нем. А мы, его сослуживцы, помним Ивана Александровича, ведь он своими делами оставил вечную память о себе. Память же, по словам самого Герасимова, – это не только фундамент нашего сознания, но и его движущая сила.
О воспитании памятью подрастающего поколения на примере жизни и деятельности генерала армии Ивана Александровича Герасимова говорили также заместитель председателя совета ОВУ Ангелина Мойсеева, директор Государственного медико-социального Центра ветеранов войны в поселке Цыбли Юрий Гриненко, председатель Антифашистского комитета Украины Георгий Буйко и другие.
Владимир КАМЕНЕЦКИЙ.

Вандали знищують пам’ять про героїв!
        Під час Великої Вітчизняної війни партизанський рух на території України не давав спокою окупантам, завдавав їм суттєві втрати живої сили і техніки, підтримував населення. На боротьбу з партизанами відволікалися значні військові контингенти, які вкрай були потрібні гітлерівцям на фронті. Особливо ефективність дій партизанів підвищилася, коли їх дії стали керуватися і координуватися з єдиного органу – Українського штабу партизанського руху – військово-оперативного органу по керівництву партизанською боротьбою в тилу ворога. Партизанський рух став справжнім Партизанським фронтом – 5-м Українським, у доповнення до чотирьох українських фронтів діючої армії.
       На згадку про ті героїчні події у Києві на фасаді будинку №18 по вулиці Ярославів Вал було встановлено меморіальну дошку (архітектор – О. Бугаєнко) з написом: «У  цьому будинку з січня 1944 року по січень 1945 року діяв Український штаб партизанського руху – військово-оперативний орган по керівництву партизанською боротьбою в тилу німецько-фашистських загарбників».
    На превеликий жаль, попередня влада, декларуючи необхідність збереження пам’яті про героїчне минуле, недостатньо опікувалась історичними пам’ятками. З меморіальної дошки на будівлі, якою не опікувалися господарі, хтось вибив окремі літери, сплюндрував дошку фарбами.
    Прийшли нові часи, і послідовники тих, хто боявся партизан і боровся з ними в часи Другої світової війни, користуючись безкарністю, вночі нанесли черговий підступний удар по колишньому штабу партизанського руху – зруйнували меморіальну дошку, збивши зі стіни будівлі й розтрощивши її на шматки.
     Хто поновить пам’ятку історії?

Прес-служба УСВА.


Воїни-«афганці» –  українській армії

Підтримуємо наших бійців

На сході країни досі триває війна, хоч і неоголошена. І є чимало людей, які продовжують допомагати військовим, серед них у перших лавах – воїни-«афганці».
Координатор збору продуктів для бійців 80-ї ОДШБр – депутат Новострілищанської селищної ради (Жидачівський район Львівської області), учасник бойових дій в Афганістані Зеновій Змислий (на знімку) та бійці 5-ї окремої роти УДА висловили щиру вдячність жителям Соколівської сільської ради, сільському голові Софії Ткач за зібрані продукти. Також щиро вдячні землякам з  Репехова, Квітневого, Бертишева, Трибоківців, які зібрали продукти для виготовлення сухих борщів нашим бійцям. Велика вдячність місцевим підприємцям Наталі Сабалі та Степанові Симоненку, а також Олегу Горішному та його сім’ї, які проживають в Іспанії, за їх постійну допомогу українським військовим.
Як повідомив З. Змислий, за зібрані кошти у рамках організованої воїнами-інтернаціоналістами благодійної акції в селищі Нові Стрілища під назвою «Пам’ятаймо про полеглих, дбаймо про живих» (подробиці – в «ТТ» №13-14), для бійців 80-ї ОДШБр закуплено й передано 6 наметів, бензопилу. Благодійний фонд Олега Канівця «Добре серце» придбав і передав бійцям електрогенератор.
Оксана ФРАНКІВ.

Черговий рейд тернополян

     Учергове тернопільські волонтери вручали подарунки нашим військовим у зоні АТО.
    Координатор ГО "Схід і Захід – єдині" по західному краю Василь Конько об'єднав зусилля земляків. Збирати вантаж волонтерам цієї громадської організації допомогли представники інших патріотичних організацій, зокрема тернопільські воїни-«афганці».
     Вага вантажу – близько 30 тонн. Це мінеральна вода (виробник – ТОВ "Роса Волині" з міста Крем'янець), харчі, свіжі овочі, придбані завдяки підприємцям Тернопільського центрального ринку. Було доставлено колеса до автомобілів підрозділам, що воюють на передовій.
      Василь Конько вручив заступнику керівника ТОВ "Роса Волині" Анатолію Семенюку грамоту – за допомогу бійцям  від командування 56-ї бригади ЗС України. Такими грамотами-подяками нагороджені активісти Євдокія Романчич, Ярослав Брилінський, Ігор Крочак, Олег Тимошенко, Марія Шестопалко.
     Не зважаючи на спеку і пошкоджене колесо фурии, екіпаж – В. Конько і В. Попіль – відмінно справився з завданням: вантаж доставлено. Підрозділи 53-ї бригади отримали свої вантажі.
     Ми дуже вдячні всім, хто долучився до збору допомоги. Громадам Озернянського деканату УГКЦ (наші активісти Ярослав Брилінський, Петро Христинич, отець Іван Шкумбатюк), жителям Чорткова та інших міст, сіл і містечок Тернопілля, козакам з Хмельниччини, нашим постійним благодійникам, бійцям 4-го батальйону Національної поліції міста Тернополя, місцевим журналістам за професійний інформаційний супровід рейду.

Ігор КРОЧАК,
прес-секретар ГО «Схід і Захід – єдині».

В організаціях УСВА

Співпраця дає результат


У Херсоні відбулася зустріч представників обласної організації УСВА з керівниками облдержадміністрації. Розглядалося питання виконання завдань Меморандуму про взаємодію між обласною державною адміністрацією, обласною радою і Херсонською обласною організацією УСВА.
Директор Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Г. Г. Причина, який головував,  відзначив, що місцеві органи влади з розумінням ставляться  до проблем ветеранів Афганістану.
Виступили заступники начальників управлінь соціального захисту і охорони здоров'я  облдержадміністрації О. В. Князєва і Н. В. Шахман, начальники управлінь соціального захисту Бериславської, Каланчацької, Чаплинської райдержадміністрацій Ю. В. Шпитальна, Н. О. Костецька, А. М. Ращупкіна, заступник голови Новотроїцької райдержадміністрації А. М. Балан, заступник начальника управління автотранспорту облдержадміністрації П. М. Дементьєв, начальник відділу управління освіти облдержадміністрації І. М. Лисенко, представник управління культури  облдержадміністрації С. О. Бондаренко, начальник управління Держгеокадастру в Херсонській області Г. І.  Момот.
Голова ХОО УСВА В. П. Столяр відзначив, що проблеми у ветеранському середовищі, на жаль, існують, але вони поступово вирішуються. Керівництво облдержадміністрації надає посильну організаційно-методичну, соціально-медичну і фінансову підтримку громадським ветеранським організаціям області, уважно ставиться до «афганців».
Члени робочої групи від обласної організації УСВА ставили наболілі питання до представників влади, наприклад, щодо медичного забезпечення, перевезення пільгових категорій громадян, забезпечення житлом воїнів-інтернаціоналістів, участі у військово-патріотичному вихованні молоді та багато інших.
Відзначено, що в деяких питаннях досягнуто позитивних результатів. Зусиллями обласного управління автотранспорту в результаті роботи з перевізниками пільгову категорію громадян, у тому числі учасників бойових дій та учасників АТО, перевозять по області безкоштовно. У більшості районів сім'ям загиблих надається фінансова підтримка з місцевих бюджетів. Удосконалюється надання медичних послуг в обласному госпіталі інвалідів війни. 
За підсумками обговорення прийнято рішення, в якому головам райдержадміністрацій і міськвиконкомів рекомендували посилити контроль за виконанням укладених меморандумів у районах і містах, при формуванні проектів місцевих бюджетів на 2017 рік передбачити й забезпечити кошти на фінансову допомогу районним, міським організаціям УСВА, на підтримку сімей загиблих в Афганістані та інвалідів війни першої групи.
Головам Каланчацької, Бериславської, Новотроїцької і Чаплинської райдержадміністрацій – забезпечити у 2016 році надання фінансової підтримки (не менше 500 гривень на місяць) кожній сім'ї загиблих в Афганістані. Головам райдержадміністрацій Бериславського та Новотроїцького районів в установленому законодавством порядку передбачити кошти для пільгового перевезення громадян. Рекомендувати за участю представників обласної та районних організацій УСВА у встановленому законодавством порядку розглянути питання забезпечення житлом «афганців» за рахунок коштів місцевих бюджетів шляхом реконструкції, добудови, відновлення безхазяйного житла.
Департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації – скоординувати роботу щодо дотримання медичними працівниками області етичних засад професійної комунікації з ветеранами війни і забезпечити облаштування в медичних закладах області наочної інформації для відвідувачів про позачергове обслуговування й забезпечення лікарськими засобами пільгових категорій населення. Управлінню освіти облдержадміністрації – посилити співпрацю з представниками місцевих організацій УСВА у національно-патріотичному вихованні молоді.
Надія ЛЕБЄДЄВА.

Розробляли Стратегію розвитку громадянського суспільства

Центр підтримки громадських і культурних ініціатив «ТАМАРИСК» за фінансової підтримки Програми розвитку ООН провели у місті Дніпро Стратегічну сесію з розробки Стратегії розвитку громадянського суспільства у Дніпропетровській області відповідно до Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016–2020 роки, яку затверджено Указом Президента України від 26 лютого 2016 року №68/2016.
Участь у Стратегічній сесії взяли понад 130 громадських активістів, керівників інститутів громадянського суспільства, експертів, науковців, журналістів, підприємців, посадових осіб органів місцевого самоврядування і небайдужих громадян, серед них голова Дніпропетровського обласного об’єднання ветеранів Афганістану УСВА Віктор Волошин і голова громадської ради при КЗ «ОКЦ МСЕ» ДОР» Анатолій Новак.
     Мета Стратегічної сесії:
     – об’єднати енергію, знання, досвід і експертний потенціал науковців і громадських активістів для створення дієвої регіональної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства у Дніпропетровській області;
     –  визначити пріоритети для розробки регіональної стратегії;
    – конкретизувати стратегічні напрями і завдання Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016–2020 роки для Дніпропетровської області;
     – розробити концепт регіональної стратегії у Дніпропетровській області;
     – сформулювати конкретні завдання й заходи для формування плану реалізації регіональної стратегії, розробити критерії, систему моніторингу та оцінки успішності реалізації стратегії.
           Учасники Стратегічної сесії давали відповідь на питання за стратегічними напрямами:
     – створення сприятливих умов для формування та інституційного розвитку організацій громадянського суспільства;
     – стимулювання участі організацій громадянського суспільства в соціально-економічному розвитку України;
     – забезпечення ефективних процедур участі громадськості під час формування й реалізації державної, регіональної політики, вирішення питань місцевого значення;
      – створення сприятливих умов для міжсекторальної співпраці.  
     Організатори спланували і провели Стратегічну сесію у форматі «Світове кафе», що дозволило систематизувати й врахувати більшість думок і пропозицій учасників до  регіональної програми розвитку громадянського суспільства.

Прес-група Дніпропетровського
обласного об’єднання ветеранів Афганістану УСВА.

Сторіччя героїчних боїв

Відповідно до Указу Президента України Тернопільщина відзначила 100-у річницю героїчних боїв Українських Січових стрільців на горі Лисоня. У заходах активну участь взяла обласна організація УСВА.
        Лисоня – це величавий символ ідеї боротьби за волю України, доказ незламності духу та звитяжності українського стрілецтва. Лисоня стала знаною на українських землях як місце героїчної слави і болючих втрат Українських Січових стрільців (УСС).
2 вересня 1916 року тут відбулася найкривавіша битва легіону УСС у складі австро-угорських коаліційних військ з російською армією, і саме героїзм українців не дав розвинутися «брусиловському прориву» й захопити важливий стратегічний пункт – місто Бережани. Перемогу було здобуто ціною втрати більше половини особового складу легіону: 81 вояк убитий, 293 – поранені та 285 – потрапили у полон.
        Обласний осередок ВГО «Закінчимо війну» та активісти обласної організації УСВА протягом трьох років проводили пошукові роботи на місці героїчних боїв, і от нещодавно натрапили на поховання чотирьох воїнів Австро-Угорської армії на земельній ділянці жителя села Посухів, де колись знаходився штаб УСС. Голова обласної організації ВГО «Закінчимо війну» Сергій Ліпянін і голова обласної організації УСВА Сергій Лісовий прийняли рішення провести розкопки останків захоронених воїнів і провести перезахоронення з військовими  почестями на військовому кладовищі Українських Січових стрільців у селі Посухів.
Саме в день відзначення 100-річчя битви на горі Лисоня відбулося  урочисте перепоховання воїнів, полеглих ще століття тому, за участі керівництва області, жителів краю, військовослужбовців гарнізону, ветеранів-«афганців», учасників АТО і миротворчих операцій, громадськості та молоді.
Перепоховання відбулося відповідно до військового ритуалу з військовим оркестром і салютом зі стрілецької зброї. Священики відслужили панахиду за упокій душ усіх полеглих на полях боїв.
Голова Тернопільської облдержадміністрації С. Барна подякував громадським організаціям «Закінчимо війну» та УСВА  за кропітку пошукову роботу й зазначив, що кожен полеглий воїн, незалежно від національності та армії, повинен бути похований з гідністю.
        По завершенні ритуалу перепоховання воїнів ветерани-«афганці» взяли участь у заходах на горі Лисоня, де відбулися показ стрілецької зброї і відтворення бою, була козацька кухня і творчі виступи народних колективів.

Василь КОГУТ,
перший заступник голови
Тернопільської обласної організації УСВА.

Минуле не зміниш
Виповнилося 48 років з початку подій в країні, якої нині вже не існує – Чехословаччині,  як, до речі, і великої країни, що тоді посилала туди свої війська.
Ті події зараз трактуються та оцінюються по-різному, але політики ніяк не збагнуть елементарної істини: минуле не можна змінити. чи виправити.
Біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам у Полтаві зібралися члени нашої організації, котрі тоді були молодими солдатами та офіцерами, яким довелося виконувати свій військовий обов’язок. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих бойових друзів, до пам’ятника поклали  квіти.
      Ю. ЛИТВИШКО,
заступник ГО «УБД» Октябрського району Полтави.

Знати і вміти

           Для школярів, які відпочивали в дитячому оздоровчому таборі «Оберіг» на Волині, було проведено тематичний захід «Знай. Вмій. Застосовуй».

Служба у справах дітей Ковельської райдержадміністрації спільно з працівниками міськрайонного військкомату, філії Товариства Червоного Хреста і міськрайонною організацією УСВА підготували різні навчальні заходи для дітей, щоб вони могли орієнтуватися у житті за будь-яких обставин.  

Медична сестра Товариства Червоного Хреста Тетяна Ковалюк провела практичне заняття з надання першої невідкладної допомоги, а офіцер військкомату Олексій Шумик – заняття з дотримання правил поведінки з вибухонебезпечними предметами. Голова Ковельської міськрайонної організації УСВА Микола Савосюк продемонстрував дітям сучасну зброю, яка є на озброєнні української армії. Начальник служби у справах дітей райдержадміністрації Сергій Ілюшик і головний спеціаліст Тетяна Поремчук провели турнір зі стрільби з пневматичної зброї.

Микола САВОСЮК,
голова Ковельської міськрайонної організації УСВА.

Українська Спілка ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів)
Книга Вдячності та Пошани
КАЛАШНИК Ігор Миколайович – Заслужений будівельник України.
          Народився 8 травня 1960 року в Черкасах.
         У  1979   році – кресляр-конструктор черкаської  філії   «Укрколгосппроекту», 1980 — 1983 – завод “Фотоприлад”, з 1983 року –  інженер виробничого відділу тресту «Черкасижитлобуд».
       1984 року закінчив Київський інженерно-будівельний інститут, факультет промислового та цивільного будівництва.
       З 1985 року – майстер, виконроб, начальник дільниці БМУ-3 тресту «Черкасижитлобуд». З 1988 року очолював будівництво молодіжного-житлового комплексу в Черкасах.
      У 1992 – 2016 – створив і очолив Колективне підприємство «Багатогалузеве об'єднання Інтербуд» Української Спілки ветеранів Афганістану. У 2008 – 2009 – очолював дирекцію з реконструкції та будівництва НСК «Олімпійський» у Києві.
Громадська діяльність: позапартійний депутат Черкаської міської ради перших п’яти скликань. Голова комісії з питань бюджету міської раді 3-го і 5-го скликань. Голова правління громадської організації «Форум розвитку Черкащини» до березня 2016 року
     Усе життя з дня заснування Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) організаційно і матеріально підтримував ветеранів та інвалідів афганської війни, гуманітарні заходи УСВА, зокрема спрямовані на розшук військовополонених і тих, хто пропав без вісті, зробив вагомий внесок у забезпечення житлом ветеранів війни.
      У 2002 році захистив докторську дисертацію за спеціальністю «Економіка» на тему «Інвестиційна діяльність і особливості житлового будівництва в умовах ринкової трансформації економіки України».
       Нагороди: Почесна Грамота Президента України (2000), медаль УСВА «За заслуги» третього ступеня. За участь у будівництві церкві Андрія Первозванного в Черкасах, Священий Синод УПЦ нагородив  орденом Різдва Христового. У 2005 році рішенням експертів міжнародної програми «Лідери XXI століття» визнаний лауреатом загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», а підприємство  відзначене знаком якості «Вища проба».
    Помер 13 березня 2016 року, похований в Черкасах.
       КАМІНСЬКИЙ Михайло Степанович – професійний військовий журналіст, полковник запасу.
    Народився 2 грудня 1957 року на Тернопільщині.
    У 1976–1978 роках проходив строкову військову службу у місті Клін-10, військова частина ракетних військ стратегічного призначення (Московський округ ППО). 
З 1978 по 1982 рік навчався на факультеті журналістики Львівського вищого військово-політичного училища. Кадровий офіцер, член Національної Спілки журналістів. Починаючи з лейтенантської пори і Забайкальського військового округу,  32 календарних роки прослужив на різних офіцерських посадах у військових засобах масової інформації – від відповідального секретаря багатотиражної (дивізійної) газети «Во славу Родины» до заступника головного редактора центрального друкованого органу Міністерства оборони України газети «Народна армія».
Завжди творчо й фахово підходить до висвітлення навчального і виховного процесу у військових частинах і з’єднаннях. Як військовий експерт, брався за серйозні теми у жанрі журналістських розслідувань. Зокрема, стосовно стану вітчизняного озброєння, якості харчування, засобів індивідуального захисту тощо, а також щодо ставлення до виконання військового обов’язку в контексті різних соціально-політичних віянь і ситуаційних аспектів. Не цурався морально-психологічних тем і трагічних подій останніх десятиліть, історичних розвідок зарубіжних воєн і миротворчих операцій, в яких брали участь громадяни України.
 Завжди щиро опікується проблемами військовослужбовців, конкретно і конструктивно ставить питання шодо різних аспектів соціального захисту ветеранів війни і військової служби. Зокрема, писав про діяльність Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), співробітничає з газетою «Третій тост». Всіляко сприяв налагодженню контактів і співпраці військовослужбовців і ветеранів військової служби, героїко-патріотичному вихованню молоді України на прикладах мужності та стійкості, відданості Батьківщині воїнів-інтернаціоналістів.
Як військовий репортер працював у різних кінцях світу,.зокрема,  у штаті Луїзіана (США), у Придністров’ї. Брав участь у двох миротворчих місіях – в Боснії і Герцоговині й Косово. Учасник бойових дій.
Після звільнення з військової служби працював над створенням журнального проекту і був головним редактором нового журналу „Книголюб” (2008–2010 рр.). У 2011–2015 роках працював на державній службі – начальником відділу інформаційно-аналітичної роботи і взаємодії зі ЗМІ Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України. Державний службовець 8 рангу.
За багато років набув неабиякого досвіду співпраці й взаємодії з державними установами, громадськими організаціями,  засобами масової інформації.  Продовжує активно працювати як журналіст-оглядач. Завжди відкритий для спілкування і співпраці, комунікабельний, легкий на підйом. По-військовому обов’язковий і відповідальний. 
Одружений. Виховав двох дітей – сина та доньку, які, за прикладом батька, обрали професію журналіста.
Нагороди: Грамота Верховної Ради України (2014), 15 медалей Збройних Сил СРСР і України, медаль УСВА «За заслуги». 
         КОВАЛЬ Михайло Володимирович – український військовий, генерал-полковник. Виконував обов'язки міністра оборони України, заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України.
      Народився 26 лютого 1956 року в Ізяславі, Хмельницької область.  
      У 1979 – закінчив Кам'янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище. У 1979–1983 – служив у окремому гвардійському інженерно-саперному батальйоні гвардійської повітряно-десантної дивізії — командир взводу, командир роти. У 1983–1984 – працював начальником навчального центру. У 1984–1987 — служба у гвардійському парашутно-десантному полку гвардійської повітряно-десантної дивізії, заступник командира батальйону, командир батальйону.
      У 1990 – закінчив навчання у Військовій академії ім. Фрунзе. У 1990–1995 — заступник начальника, начальник навчального центру підготовки молодших спеціалістів повітряно-десантної бригади.
       Закінчив навчання в Академії Збройних Сил України у 1997. У 1997–1999 — начальник штабу, командир танкової дивізії армійського корпусу Північного оперативного командування. З 20 серпня 1999 — генерал-майор. У 1999–2001 – начальник штабу — перший заступник командувача армійського корпусу Західного оперативного командування . У 2001–2002 — начальник штабу — перший заступник начальника Головного управління внутрішніх військ МВС України.
     У 2002–2003 — перший заступник голови Держкомітету у справах охорони державного кордону України — командувача Прикордонних військ України. Генерал-лейтенант. З 2003 – перший заступник голови Державної прикордонної служби України — директор Департаменту по роботі з особовим складом.
    З 21 серпня 2007 — генерал-полковник. 25 березня 2014 – 3 липня 2014 – виконувач  обов'язків міністра оборони України.  З 2 квітня по 5 липня 2014 – член РНБО. З 3 липня 2014 – заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України З 17 лютого 2015   — перший заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України.
     Працюючи на відповідальних військових і державних посадах у 1979–2014 рр., зокрема у Державному комітеті у справах охорони Державного кордону України та у Міністерстві оборони України, був ініціатором і приймав рішення відповідно до чинного законодавства щодо захисту соціальних прав ветеранів, підтримки діяльності організацій ветеранів війни, віддаючи належну повагу бойовому досвіду ветеранів при вирішенні кадрових питань, наполегливо домагався   виконання прийнятих рішень.
     Нагороди: орден «За заслуги» першого (2014), другого (2011), третього.(2003), медаль «За військову службу Україні» (1998), медаль «Захиснику Вітчизни»,  орден Червоної Зірки, орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» третього ступеня  (1991), медаль «За бойові заслуги», відзнаки Міністерства оборони України «Доблесть і честь» (2001), «Ветеран військової служби», медалі «10 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» другого ступеня.

Нагороди для патріотів

До  25-ї річниці Незалежності України Київська міська Спілка ветеранів Афганістану провела урочистості біля храму Воскресіння Христового і меморіалу загиблим воїнам в Афганістані.
Згідно з розпорядженням Київського міського голови Віталія Кличка 45 учасникам антитерористичної операції та волонтерам за мужність, патріотизм, громадянську позицію, героїзм і бойову готовність із захисту незалежності й територіальної цілісності вручили медаль «Честь. Слава. Держава». 
У заході взяли участь голова спілки Микола Гончаренко, голови районних організацій, депутат Київради Олена Овраменко.
За активну громадську діяльність, особистий внесок у підтримку ветеранського руху Олену Овраменко нагороджено медаллю «За звитягу» з золотою гілкою.
Прес-служба КМСВА.


Соціальний захист

Для защиты социальных прав ветеранов


Накануне открытия очередной сессии парламента в помещении Верховной Рады по инициативе Института социальной защиты граждан  проведено заседание Социального совета Украины, который объединяет экспертов, лидеров свыше 100 общественных организаций: ветеранов войны и труда, людей с ограниченными возможностями, профсоюзов, чернобыльцев, многодетных матерей, переселенцев и других социальных категорий.
В заседании приняли участие представители Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) Валерий Передрий и Валерий Аблазов (на снимке), который в своем выступлении заострил внимание экспертов и руководителей общественных организаций на социальных проблемах ветеранов афганской войны и семей погибших воинов.
Участники Социального совета Украины обсудили ситуацию в стране, предложили органам исполнительной власти и народным депутатам социальную повестку дня и перечень законопроектов, требующих немедленного рассмотрения и принятия Верховной Радой Украины для стабилизации ситуации в социально-экономической сфере.
           Для восстановления социальной сферы и системы социальной защиты людей, установления социального мира, повышения уровня жизни, расширения жизненных перспектив для молодежи Социальным советом были предложены такие  направления первоочередных действий:
         – подготовить социально-ориентированные государственный и местные бюджеты на 2017 год;
        – перейти к реальному повышению государственных социальных стандартов;
         – остановить катастрофическое падение реальных доходов населения, в том числе связанное с шокирующим ростом цен на продукты питания, предметы первой необходимости и тарифов на услуги ЖКХ;
       – остановить деградацию образовательной и молодежной политики;
       – предотвратить развал сферы занятости и кризисные деформации рынка труда и трудового потенциала страны;
      – пересмотреть провальную политику решения проблем Донбасса и вынужденных переселенцев;
     – начать модернизацию системы пенсионного обеспечения.

Інф. “ТТ».
 

Реформування системи освіти

Традиційно у період вступних кампаній до навчальних закладів до голови Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) надходять звернення ветеранів війни про сприяння їхнім дітям у вступі до вищих навчальних закладів.
У минулі роки клопотання громадської організації з посиланням на бойові заслуги батьків могли бути суб’єктивно враховані при рівних балах абітурієнтів. Чинним Законом України «Про вищу освіту» чітко регламентуються порядок і умови зарахування до вищих навчальних закладів кандидатів з пільгових категорій на підставі Єдиної бази списків рекомендованих до зарахування вступників.
            На клопотання голови УСВА С. В. Червонописького надійшли відповіді в. о. президента Національного університету «Києво-Могилянська Академія» Т. О. Ярошенка і ректора вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» В. М. Ждана.

123.jpg
1234.jpg



Руки геть від госпіталю Лісова поляна»!

Прем’єр-міністру   України
 В. Б. Гройсману
Шановний Володимире Борисовичу!

Ветеранів війни всіх поколінь турбує невирішеність за 25 років існування незалежної України проблем соціальної і медичної реабілітації учасників бойових дій, інвалідів війни, сімей загиблих і поранених воїнів, медичного і санаторно-курортного забезпечення ветеранів, відсутність регулярних профілактичних заходів, необхідність  сплати за кваліфіковану медичну допомогу, висока вартість ліків, недостатнє забезпечення спеціалізованих медичних закладів для ветеранів тощо.
Останнім часом  ветерани дізналися про наміри уряду перевести медичні заклади, передусім Український республіканський госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» (Київ) та Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни зі статусом національного закладу, діяльність якого перебуває під патронатом Президента України (Циблі, Київська область), які фінансуються з Державного бюджету України через Міністерство охорони здоров’я, на фінансування з місцевих бюджетів.
Така інформація підбурює ветеранів, насамперед тих, які мешкають поза межами столичного регіону, до акцій протесту, тому що таке рішення позбавить їх можливості регулярно отримувати висококваліфіковану медичну допомогу.
Усі попередні роки у складних економічних умовах ветерани на партнерських умовах підтримували ці медичні заклади. Зокрема Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) встановила безпосередні зв’язки з Українським республіканським госпіталем для  воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» з питань покращання його матеріального забезпечення і надання допомоги в організаційній роботі з пацієнтами. З цією метою було здійснено закріплення палат  госпіталю «Лісова поляна»  за обласними організаціями УСВА для контролю за цілорічним використанням  путівок, дбайливого користування майном, забезпечення додатковим обладнанням, комфортом і продуктами харчування, поточним ремонтом тощо, залучаючи для цього благодійні кошти і можливості місцевих адміністрацій та УСВА.
Крім того, УСВА здійснювала вплив на поведінку пацієнтів госпіталю, забезпечувала культурні програми, організовувала юридичні консультації та зустрічі з керівництвом організації для безпосереднього вирішення актуальних питань ветеранів.
Український республіканський госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» за ініціативи й підтримки УСВА брав участь у спільних міжнародних програмах СНД з дослідження, розробки напрямів і заходів соціальної й медичної реабілітації, покращання умов життя воїнів-інтернаціоналістів і займав у міжнародних конкурсах провідні позиції.
Таким чином, Український  республіканський госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» став надбанням ветеранської спільноти всієї України і переведення його у статус місцевого лікувального закладу міста Києва інваліди війни та учасники бойових дій на території інших держав вважають неприпустимим.
Просимо Вас, шановний Володимире Борисовичу, з метою запобігання напруги у середовищі ветеранів війни і руйнуванню позитивного надбання держави не допустити прийняття рішення про зміну статусу Українського республіканського госпіталю для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна»
(Київ) і Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни  (Циблі, Київська область).


З повагою та надією на мудре рішення

за дорученням Правління УСВА
голова УСВА                                                                
С. Червонописький.
 

 Звернення територіальних організацій УСВА

Правління Дніпропетровського обласного об’єднання ветеранів Афганістану УСВА направило листи вищим посадовим особам держави з різкою критикою намірів Уряду стосовно  передачі Українського республіканського госпіталю для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» на фінансування з місцевих бюджетів.
Зокрема, Президенту України Порошенку П. А., Голові Верховної Ради України Парубію А. В., Прем’єр-міністру України Гройсману Б. В., міністру соціальної політики України Реві А. О., міністру фінансів України Данилюку О. О., міністру охорони здоров’я України Супрун У., голові Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО Дерев’янку А. В.
Крім того, відповідні запити по системі Інтернет спрямували окремі члени Спілки.
 На звернення Дніпропетровського обласного об’єднання ветеранів Афганістану УСВА і її членів з даного питання станом на 28 серпня 2016 року отримані відповіді від Держслужби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції та Мінфіну.
 





Правління Дніпропетровського обласного об’єднання ветеранів Афганістану УСВА, Харківської обласної Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), Київської міської Спілки ветеранів Афганістану направили листи вищим посадовим особам держави з різкою критикою намірів уряду  передати Український республіканський госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» на фінансування з місцевого бюджету.
            Це єдиний всеукраїнський лікувальний заклад, де воїни-інтернаціоналісти – учасники бойових дій в Афганістані, в тому числі учасники АТО, інваліди війни і члени сімей загиблих воїнів, мають змогу безоплатно отримати кваліфіковане лікування, обстеження і консультування, а також високопрофесійне консультування в інших медичних і наукових центрах загальнодержавного рівня.
Реалізуючи таку ініціативу Мінфіну, держава позбавляє права на одержання висококваліфікованого лікування багатотисячну категорію захисників України, що гарантовано Конституцією і законами України.


  Рішення загальних зборів у госпіталі

12 вересня в Українському госпіталі для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» відбулися загальні збори учасників бойових дій в Афганістані та інших локальних війн, які перебувають на лікуванні.
Учасники зборів звернулися до голови Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) С. В. Червонописького ініціювати питання перед керівництвом країни про залишення госпіталю на балансі Міністерства фінансів України і Міністерства охорони здоров’я України, в жодному разі не передавати єдиний в країні госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів для фінансування на бюджет місцевого самоврядування, що може призвести до ліквідації установи.
Підписи під зверненням поставили 151 учасників зборів.
13 вересня голова УСВА С. В. Червонописький зустрівся з представниками зборів і повідомив про заходи з боку Спілки щодо збереження госпіталю для воїнів-інтернаціоналістів і сімей загиблих й дав доручення підготувати звернення до Міністерства охорони здоров’я України з метою покращання стану справ у госпіталі, для вирішення кадрових проблем, проведення ремонту, поліпшення якості харчування та обслуговування пацієнтів.
Оперативну інформацію про стан справ читайте на сайті УСВА.

Мінздоров підтримав вимоги ветеранів

Міністерство охорони здоров’я України у відповідь на звернення ветеранів війни щодо можливої передачі на місцевий бюджет міста Києва Державного закладу «Український госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» МОЗ України листом від 29 серпня 2016 року повідомило, що на підставі додатково проведеного детального аналізу щодо можливості функціонування закладів охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, відкликало свій лист, яким було запропоновано передати фінансування госпіталю «Лісова поляна» до місцевого бюджету.
Але Правління УСВА загострює увагу ветеранів на тому, що це не остаточне рішення влади і необхідно продовжити спільні дії за ветеранський госпіталь.
         На жаль, не всі керівники обласних організацій усвідомили реальність загрози втратити можливість оздоровлення і лікування ветеранів з областей України в госпіталі «Лісова поляна».
Прес-служба УСВА.

Нові видання

О друзьях-десантниках


В серии «Афганская арена» вышла в свет книга Владимира Волошенюка «Взвод, десантно-штурмовой» под редакцией и при участии В. И. Аблазова.
Автор –Владимир Васильевич Волошенюк родился в семье офицера в 1959 году  в городе Синельниково Днепропетровской области. Потомственный военный, полковник запаса. Женат, пятеро детей. Хобби –  теннис,
В 1974–1976 годах учился в Киевском суворовском военном училище, в 1980 году окончил Киевское высшее общевойсковое командное училище имени М. В. Фрунзе.
 ,  .
                                                                                                           ББК 68.424

Служил в Киевском военном округе, в 1981–1983 годах  – в Афганистане, в Закавказском, Забайкальском военных округах, в Монголии.
В 1989–1992 годах учился в  Военной академии имени М. В. Фрунзе. В  1992–2001 –  служил в  Главном управлении разведки Министерства обороны Украины, старшим помощником военного атташе при Посольстве Украины в Румынии. С 2002 года – на дипломатической службе.
В книге публикуются рассказы, основанные на реальных событиях из жизни автора,  проходившего службу в составе Ограниченного контингента советских войск в Афганистане. Рассказы позволяют еще раз вспомнить горькие страницы афганской эпопеи солдат и офицеров Советской Армии вдали от Родины, ратный труд солдата, офицера, генерала, честно выполнявших свой долг.


Герої трьох сіл

«Чемерпіль, Березівка, Ташлик. Сторіччя війн (1905–2016)» —  книга-життєпис ветеранів кількох поколінь трьох сіл Кіровоградщини.
Нова книга — це плід багаторічної праці, унікальне видання, складене на основі спогадів земляків героїв оповіді в результаті кропіткої роботи зі збирання інформації з документів архівів і бібліотек, відкритих джерел, засобів масової інформації, а також інтернет-видань. Керівник проекту – А. Я. Опаленко, упорядник книги – В. В. Рубіжевич.
Значна кількість фактів нелегкого життєвого шляху учасників і жертв війн (від російсько-японської війни 1905 року до антитерористичної операції на сході України  оприлюднено вперше. Життєписи ветеранів проллють світло на раніше невідомі сторінки історії жителів сіл Чемерпіль, Березівка і Ташлик Гайворонського району Кіровоградської області.
Одну з глав присвячено учасникам бойових дій післявоєнного періоду, які виконували військовий обов’язок в Сирії, Єгипті, Ливані, Чехословаччині та Афганістані. У книзі є розповідь про уродженця села Чемерпіль Героя Радянського Союзу Валерія Івановича Гринчака та його діда – учасника Другої світової війни Гринчака Никона Івановича.
Видання призначене для широкого кола читачів, які цікавляться історією України та українців.


Майстер-клас від ветерана
У столичному підлітковому клубі «Берегиня» майстер-клас для дітей з багатодітних родин із виготовлення сірникових зірок провів воїн-інтернаціоналіст  Й. Б. Осташинський.
Йосип Борисович – єдиний у світі автор незвичайного творчого жанру – архітектури в мініатюрі, член Національної спілки художників України. Його ім’я занесене до Книги рекордів України і Книги рекордів «МАРиД». Ветеран – учасник подій на радянсько-китайському кордоні 1968–1970 років, де зазнав тяжку контузію і поранення осколком у хребет і був тривалий час прикутий до ліжка. Саме тоді, у 34 роки, почав творити свої шедеври.
Сірники –  не дітяча іграшка, але з них можна зробити унікальні речі. Техніка виготовлення виробів із сірників дуже захоплююча і цікава. На основі доступного і недорогого матеріалу сконструювати можна все що завгодно, починаючи від маленького будиночка і закінчуючи цілими архітектурними спорудами.
Захоплююче заняття дуже сподобалося дітям. Головний сірниковий майстер залюбки навчив їх секрету виготовлення складного символу слов'ян – зірки. «Зірочки щастя» – обереги, зроблені київськими хлопчиками і дівчатками, передали воїнам АТО.
Наталія ШАТКОВСЬКА.

Із поетичного зошита

Поезія – необхідність і мета в серці і в житті

На маленькому хуторці поблизу станції Письменна на Дніпропетровщині, де було всього дев’ять хаток, народилася Тетяна Чала. Дівчинка росла серед прекрасних степових просторів і полів, й звідти, з дитинства і рідного джерельця з кришталевою водою, черпає свій поетичний талант, через усе життя несе безмежну любов до рідного краю, до батьківської мови.
Світле дитинство потонуло у пеклі війни та евакуації, кривди і лиха, страждань і крові. Як пише поетеса, «людське горе закричало в моїй душі й вилилося сльозами, і не змогла утриматися, щоб не закарбувати його в своїм серці і в своїм слові». І в післявоєнний час життя не балувало талановиту дівчину, випробувало на стійкість сталінщиною і раннім сирітством. Після вечірньої школи довгим був шлях до омріяного студентства. І ось позаду роки навчання на філологічному факультеті Харківського університету. Працювала електрозварницею, на електростанції, виховувала двох дітей.
    Здійснилася мрія – стала вчителем української мови і літератури, була заступником директора середньої школи №3 у Слов’янську. Навіть через велику зайнятість творчості ніколи не полишала: писала вірші, статті, нариси, оповідання, малювала пейзажі, вела літературні гуртки, співробітничала з газетою «Слов’янська правда». За роки творчої роботи видала шість ліричних книжок, її твори друкувалися у багатьох збірках, зокрема на «афганську» тематику. А скільки рукописів віршів, пісень, оповідань, поем і ще – посібники з творчості Тараса Шевченка чекають своїх видавців!
Для лауреата літературних премій, члена Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» Тетяни Чалої поезія стала «необхідністю і метою в серці і в житті». І її поезія жива, різнобарвна, насичена, а в епіцентрі – безмежна любов до маленької і великої Батьківщини, поклоніння генію Кобзаря. Особлива сторінка творчості поетеси – вірші, присвячені дорогим землякам – колезі-педагогу Тамарі Спірідонівні Пластовець та її синові – старшому лейтенанту Олександру Пластовцю, який героїчно загинув 1984 року в Афганістані. Біль осиротілої матері близька і самій Тетяні Федорівні: вона втратила сина, який зазнав каліцтва в армії, тому, мабуть, ці вірші такі пронизливо-гіркі.
Та яким би складним не було наше життя, Тамара Чала залишається оптимістом, зустрічається зі школярами, передає свій досвід творчій молоді, а головне – продовжує творити й радувати читачів новими віршами.

        
Гіркі сни

Наснилося мені сьогодні знову,
Що повернувся ти з афганських лав,
Прийшов слабкий, поранений додому
І мої руки й очі цілував.
А в грудях, мовби рана, б’є тривога,
І в серці – біль невимовний і щем.
«Синочку любий! Я ж не надивилась,
Який ти гарний виріс і стрункий!
Мені в житті ніколи і не снилось,
Що привезуть тебе з чужого краю,
З далеких гір у цинковій труні,
Що я тебе навіки поховаю
І стрінуся з тобою лиш у сні.
Пройшли роки, як сивії тумани.
Не раз мене будили гіркі сни.
А син, що не вернувся із Афгану,
Ночами стука: «Мамо, відчини!»                                                         

Хай не падає небо!

Цівка крові густа, обпаливши вуста,
По щоці пропливла і на камінь стекла.
Стихли голос і сміх, що так радував всіх,
Не розплющить повік, бо заснули навік.
Чи є в світі ще зло, щоб лютіше було
За той Афганістан, що могилою став,
Для тих юних солдат, що з землі ще кричать!
Тебе, синку, нема – проковтнула війна,
Лиш з екрана глядиш, усміхнувшись, мовчиш!
Запитайте в беріз – скільки вилито сліз…
Може, в сонця спитать, як тебе забувать?
Як тебе забувать? Із душі виривать?
Тож батькам лише знать, як без сина звикать!
І ця зустріч у снах – гірка пісня в сльозах,
Щоби небо не впало, де ходять сини,
Бо для щастя зростали, а не для війни!

Цвіт на снігу


Афганістан – серце болить, падає сонце, гасне блакить.
Гинуть сини, в’яне любов, Афганістан – сльози і кров!
Афганістан – втрати і жах, мертвих несуть з гір на руках,
Як метеор. «Чорний тюльпан», смертний туман – Афганістан.
Афганістан – в темені світ, цвіт – на снігу у двадцять літ.
Хто вас послав, юних, на смерть? Чашу гіркоти випити вщерть?
Афганістан – холод розлук і безкінечність батьківських мук,
Випробування, горе і жаль, і до останку – туга й печаль.
Афганістан – серце болить, падає сонце, гасне блакить.
На монументах – очі синів, погляд навіки їх скам’янів!

Синові

Ой кувала зозуленька у моїм садочку.
Чом же мало накувала років ти синочку?
Я ж ростила і просила Бога дати крила.
Де взялася чорна сила – синочка накрила.
Занесла його далеко у зловісні гори,
Не для справи, не для слави, а батькам – на горе.
В жовтім мареві Афгану не орел літає,
В клубах диму і туману смерть кругом блукає.
У бою проти душманів спіткнувся об камінь…
І тепер він поміж нами житиме віками.
З висоти меморіалу кличе його образ
Наче сонце закриває погляд його любий.
Ой кувала зозуленька у моїм садочку,
Чом же мало накувала років ти синочку?

За синім туманом

За синім туманом, в Афганістані,
Де смерть чорним грифом повисла, як тать,
Там снайперська куля у серце влучає –
І юні солдати вже мертві лежать.
Чи знала матуся, що рідній дитині
Було вже вготовано на чужині?
Три кулі – у голову, в серце і в спину –
І мертвим його привезуть у труні!
Чи знала вона, що в безсоннії ночі
Подушка, як камінь, пектиме в сльозах?
Що серце гукать буде вік рідні очі
І, може, зустрінеться тільки у снах?
І досі, як смеркне, здається старенькій:
Ось-ось він повернеться, знову ж такий,
В сльозах поцілує згорьовану неньку
І скаже: «Матусю, пробач, я – живий!»

Весняний вальс

Відкрила весна сині очі,
Лишила і спокою, й сну,
І душі збудила дівочі,
Струну принесла чарівну.

Сипляться перли у трави.
Райдуга звисла в ріку,
Ронить верба у заплави
Лагідне, щире «Ку-ку!»

Весно моя, дивовижная! –
Перша любов моя ніжная –
Музики радісна мить
В серці струною дзвенить.

Стою, у красі потопаю
І пісню дарую свою,
Тобі, мій улюблений краю,
Я серце своє віддаю.

Вітрець очерет колисає,
Гукає у сни сон-трава,
Веснянка у рідному краї
Крізь серце моє проплива.
 
 Весно моя, дивовижная! –
Перша любов моя ніжная –
Музики радісна мить
В серці струною дзвенить.

Освяти навік

Освяти навік мене, матусю!
І любов мою позолоти!
Я до тебе піснею вернуся,
Тільки ти світи мені, світи!
Рідна земле! Я така вразлива –
Чари п’ю, як мед, з твого лиця.
Ти – моя краса і моя сила,
Від мого початку й до кінця.
І не буде в світі тої днини,
Хто б чуття мої коли зборов:
Тільки доторкнуся до стеблини –
Серце випромінює любов.
І сказати правду не боюся
(Хай тільки не заздрять люди злі),
П’ю тебе душею й не нап’юся,
Доки буду жити на землі.

Вірність

З дитинства мені все тут миле:
І пагорби, й ниви, й сади,
Куди мене вже доля не водила,
То знову повертаюся сюди,
Де манять оксамитні небокраї
І де кохання вперше розцвіло,
Де батьківські оплакані могили
Ще й досі випромінюють тепло.
Я знаю, за морями є країни,
Де – надзвичайні речі і меню,
Але своєї неньки-України
Я ні на які скарби не зміню.

Україні

Для тебе родилася я і зросла,
Тобі – моє серце і слово,
Не вабить ні слава мене, ні хвала,
За тебе – й на страту готова!
В часи лихоліття не буде вагань,
Бо вибір у мене – єдиний!
Даремно майнути за райдужну грань,
З тобою – навік, Україно!
Для когось була б найщасливіша мить –
Попасти в багату країну,
Без тебе не зможу на світі прожить
І в злоті, моя Україно!
Тут кожна стеблинка і неба блакить
Найвищі чуття мої будять.
Зумій Батьківщину убогу любить –
Заможную – кожен полюбить!
За щастя народу я лихо стерплю,
Закличу й своїх побратимів,
І горе, і радість  навпіл разділю
З тобою, моя Україно!

У ріднім краї


На обрій задивлюсь в твою сріблясту синь
І припаду вдихать до болю запах любий,
Де трав настій терпкий гірчить, немов полин,
І ніжний вечір щиро й ласкаво голубить.
Отак замру в чуттях у цю солодку мить,
Де все сміється, грає і співає.
На сивому стебельці крапелька тремтить.
І сяє степ в росі – від краю і до краю.
Підступить щось таке солодке, аж до сліз,
Красою серце сповниться до краю.
І я у неба тихо запитаю:
«Чи є десь краще місце на землі?»

Тетяна ЧАЛА.


Память в бронзе, металле и камне
З травня цього року Гайсинська районна спілка ветеранів Афганістану (Вінницька область) спільно з органами державної влади і місцевого самоврядування встановила сім меморіальних дошок усім землякам – уродженцям району, які загинули під час війни в Афганістані: Олександру Чорноволику, Петру Кущу, Григорію Парну, Валерію Бакалову, Валерію Гнилиці, Анатолію Ковальчуку та Олексію Дмитруку. Сьогодні наша розповідь – про відкриття останніх трьох дошок героям-землякам.
Земляки не забудуть подвиг
У селі Мелешків на Гайсинщині на фасаді школи урочисто відкрито меморіальну дошку загиблому воїну-«афганцю» Олексію Дмитруку, нагородженому  посмертно орденом Червоної Зірки.
У відкритті взяли участь рідні загиблого – брат В’ячеслав Григорович і сестра Валентина Григорівна, учасники бойових дій, голова Гайсинської районної спілки ветеранів Афганістану Володимир Свіріпа, голова районної ради Григорій Боровий, заступник голови райдержадміністрації Сергій Несвятий, начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Микола Ричков, сільський голова Ігор Пересунько, громадськість села, учні та педагоги.
Голова райради Григорій Боровий зауважив, що у районі протягом травня–вересня цього року відкрито сім меморіальних дошок на знак поваги поколінню, котре волею долі опинилося в пеклі афганської війни, й пам’яті тим, хто не повернувся з її вогненних доріг. Олексій Дмитрук, як і багато інших, ціною свого життя виконав бойове завдання в ім’я миру й добробуту. Слава і пам'ять про героїв довго житиме у наших серцях. Голова райради вручив почесну відзнаку Президента України – пам’ятну медаль «25 років виведення військ з Афганістану» учасникам бойових дій Сергію Ляльчуку, Валерію Гетьману та Юрію Мартинюку.
– Пишаюся тим, що мелешківська земля народжує героїв, мені приємно, що завдяки спільним зусиллям спілки і влади ми сьогодні присутні на відкритті меморіальної дошки нашому земляку –Олексію Григоровичу Дмитруку. Хай ніколи не повториться в нашому житті те страхіття, яке принесли  з собою війна в Афганістані та на сході України. Хай наші діти ростуть під мирним блакитним небом Батьківщини й народжуються для плідної праці, миру і любові, – сказав сільський голова Ігор Пересунько.
– Щиро дякую районній владі: Владиславу Уткіну, Григорію Боровому, Миколі Ричкову за активну роботу з вшанування пам’яті загиблих в Афганістані воїнів і спорудження меморіальних дошок на їх честь на території Гайсинського району. Пам'ять про хлопців, які не повернулися з війни, житиме в серцях земляків. Молоді покоління братимуть приклад патріотизму і героїзму воїнів. Ми спільно зробили дуже гарну справу, – наголосив голова районної спілки Володимир Свіріпа і вручив Подяки УСВА Григорію Боровому і Миколі Ричкову.
Щирі слова глибокої поваги і вдячності лунали від директора школи Юрія Іванченка і брата героя-«афганця» В’ячеслава Дмитрука.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих і померлих земляків. і поклали квіти до меморіальної дошки.
Сьогодні завдячуючи активу Гайсинської районної спілки ветеранів Афганістану завершено започатковане у травні встановлення меморіальних дошок землякам, які загинули під час війни в Афганістані. На усіх заходах були школярі і молодь, ветерани війни в Афганістані, рідні й близькі полеглих воїнів, односельці і духовенство.

Повага й шана герою

        Днями маленьке привітне село Харпачка та його мешканці зустріли гостей для урочистого відкриття меморіальної дошки ще одному загиблому нашому бойовому побратиму – Анатолію Ковальчуку, нагородженому посмертно орденом Червоної Зірки.
Того дня на адресу загиблого «афганця» линули слова глибокої поваги й шани. Дуже хвилюючим був виступ мами Анатолія Ковальчука.
Голова районної ради Григорій Боровий зазначив: «Низько схиляю голову перед мужньою жінкою, матір’ю, яка виростила героя, відважного сина, патріота. Переконаний, що діти, які навчатимуться у цій школі, пам’ятатимуть Анатолія Ковальчука, а на його прикладі будуть виховуватися майбутні покоління».
Голова райроди вручив відзнаку Президента України – пам’ятну медаль «25 років виведення військ з Афганістану» воїну-інтернаціоналісту Дмитру Вергелюку.
       «На жаль, сьогодні вже 33 роки, як Анатолія немає з нами. Та він назавжди у нашій пам’яті», – зазначив голова Вінницької обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані Петро Кирилішин.
«Низько схиляю голову перед вами, Маріє Павлівно, і вибачте, що не змогли зберегти життя вашого сина. Анатолій був порядною, доброю і скромною людиною», – наголосив сільський голова Зятковецької територіальної громади, учасник бойових дій в Афганістані, кавалер ордена Червоної Зірки Микола Керанчук.
Слово також мали Харпацький сільський голова Олександр Демчук, директор місцевої школи Василь Химич і однокласник героя Василь Тарасюк. На урочистому відкритті меморіальної дошки були також присутні заступник голови райдержадміністрації Сергій Несвятий, начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Микола Ричков, голова районної спілки ветеранів Афганістану Володимир Свіріпа, бойові побратими.
      Почесне право відкрити меморіальну дошку Анатолію Ковальчуку надали керівництву району і сестрі героя Вірі Дмитрівні. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять воїна-інтернаціоналіста, а священик місцевого храму ієрей Антоній освятив пам’ятку і провів заупокійний молебень.
Відтепер викарбуваний на меморіальній дошці портрет 19-річного Анатолія Ковальчука нагадуватиме школярам про героя-випускника. 
Прес-служба Вінницької обласної
Спілки ветеранів війни в Афганістані.

Свято всього села
У селі Зятківці Гайсинського району на фасаді школи за участю активу районної спілки ветеранів Афганістану відкрито меморіальну дошку загиблому в Афганістані Валерію Васильовичу Гнелиці, нагородженому посмертно орденом Червоної Зірки.
 З ініціативи сільського голови, учасника бойових дій в Афганістані, кавалера ордена Червоної Зірки Миколи Керанчука й за підтримки депутатів і активу сільради й громади того дня було організовано свято села. На нього прибули і взяли участь почесні гості – голова Гайсинської районної ради Григорій Боровий, голова районної спілки ветеранів Афганістану Володимир Свіріпа, воїни-інтернаціоналісти.
Юрій КОВЧ,
учасник бойових дій в Афганістані.

Передплата-2017

Побратиме, це наша з тобою газета!

     З 7 вересня розпочалася  передплата на періодичні видання України на 2017 рік.
     Газету Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) «Третій тост», де  друкуються законодавчі матеріали з питань соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій, юридичні консультації, матеріали про життя і роботу організацій УСВА (територіальних, місцевих, районних), спогади, проза і  поезія, можна передплатити  в усіх відділеннях поштового зв’язку України. Мінімальний передплатний період – один місяць, максимальний – рік.
Наш індекс – 30224.
Вартість передплати з урахуванням приймання передплати і доставки складає:
на місяць – 4, 48 грн.,
на три місяці – 12, 74 грн.,
на шість місяців – 23, 78 грн.,
на рік – 46, 36 грн.

Підтримуйте газету воїнів-інтернаціоналістів «Третій тост» своєчасною передплатою.

Вітаємо!

Здоров’я на довгі роки!

Члени Самбірської асоціації воїнів-інтернаціоналістів «Обов'язок» просять привітати  активного члена організації  І. В. Зелінгер, яка 30 вересня святкуватиме своє 80-річчя.
Народилася Іванна Василівна в селі Вільшаник Самбірського району Львівської області. 1956 року закінчила Бориславське медичне училище. Працювала в Самбірському військовому госпіталі в\ч 63767 медсестрою-лаборантом.
З вересня 1985 року по вересень 1987 року --  служба в Афганістані в особливо небезпечному інфекційному відділенні військового госпіталю в Джелалабаді. 1986 року зазнала поранення.
Зараз ветеран проживає у .Самборі, бере активну участь у житті  районної організації УСВА. Іванну Василівну люблять і поважають всі воїни-інтернаціоналісти міста.       

Іван ВАЧИНИЧ,
член правління Самбірської районної організації УСВА.


        Правління УСВА, колектив редакції із задоволенням приєднуються до найкращих побажань вельмишановній ювілярці  й щиро зичать здоров’я і бадьорості ще на довгі роки життя.



На радость детям

Запорожское городское объединение УСВА (председатель – Валентин Зарва) и благотворительный фонд «Дельфин» (руководитель – Лариса Щербина) поддержали инициативу запорожца Василия Журина в его социальном проекте по благоустройству Шевченковского района города.
Проект взял участие в ежегодном конкурсе ПАО «Запорожсталь – «Мы – это город» и получил грант на установку детской площадки в зеленой зоне.
При поддержке председателя Шевченковской райгосадминистрации Федора Николаевича Маера воины-интернационалисты совместно с жителями района активно участвовали в проекте и строительстве детской площадки. Теперь этот уголок города наполнится жизнью, радостью и весельем детей. Счастье начинается с малого. С простых добрых дел.
Впереди еще много интересных проектов, направленных на благоустройство и развитие нашего города.
Пресс-служба Запорожского
городского объединения УСВА.

Спорт

На полі – сільські  футболісти

У селі Гудевичиве на Одещині відбувся футбольний турнір пам’яті односельців Юрія Яні, Володимира Лисака та Івана Власюка, які загинули в Афганістані.
        У турнірі взяли участь колективи «Бригантина» села Северинівка, «Петрол» і «Портофіно» селища Петрівка, «Фортуна» села Білка. Переможцем стала команда «Петрол» (на знімку), друге місце – у «Фортуни», третє – у футболістів «Портофіно».
      Змагання відбулися за підтримки воїнів-інтернаціоналістів Федора Федоровича Федосенка, Анатолія Івановича Сокура, Валерія Миколайовича Мамчура і Дмитра Миколайовича Гнатюка.
Дмитро ГНАТЮК,
голова Іванівської районної організації УСВА.
 
< Попередня   Наступна >

 

 
 
© 2005-2017, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
www.usva.org.ua
pressusva@ukr.net
При любом использовании материалов сайта гиперссылка на usva.org.ua обязательна.
Редакция usva.org.ua может не разделять точку зрения авторов статей
и ответственности за содержание републицируемых материалов не несет.


Украинская Баннерная Сеть
Защитники родины - Сайт о русских солдатах. Rambler's Top100 Rambler's Top100 Сервис авто регистрации в
каталогах, статьи про раскрутку сайтов, web дизайн, flash,
photoshop, хостинг, рассылки; форум, баннерная сеть, каталог
сайтов, услуги продвижения и рекламы сайтов