Із постійною періодичністю суспільство і військових зокрема бентежить порушення прав пільгових категорій громадян під час їх проїзду у громадському транспорті, зокрема учасників бойових дій (учасників АТО), пише Український мілітарний портал.
Із цього приводу є багато гучних заяв приватних перевізників, емоційних аргументів і контраргументів, які абсолютно не вирішують проблему – права пільговиків продовжують порушувати, викликаючи зневіру у соціальний захист пільгових категорій громадян.
Варта лишень згадати, що стаття 12 Закону України „Про транспорт“ зобов’язує транспортні підприємства забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом.
Згідно з нормою пункту 7 ч.1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надається пільга – «безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту…», зазначена норма Закону не містить жодних обмежень для практичного застосування такої пільги, зокрема, щодо конкретного часу для реалізації цієї пільги, чи кількості пільговиків на один транспортний засіб, чи наявності дозволу органу місцевого самоврядування або власника підприємства, що проводить перевезення в громадському транспорті.
Однак фактично такі обмеження нерідко встановлюються насамперед самими приватними перевізниками та водіями громадського транспорту (наприклад, водіями маршрутних таксі), які під різними надуманими приводами категорично відмовляються здійснювати пільгове перевезення пасажирів по посвідченню учасника бойових дій.
Відповідно до ст. 37 Закону України „Про автомобільний транспорт“ пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування,
забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Таким чином, будь-яка відмова від перевезення пільгових категорій є незаконною.
Доволі часто перевізник обґрунтовує, що припинив перевезення пільгових категорій у зв’язку з відсутністю компенсацій чи непідписанням з ним договору про пільгові перевезення. Все це є відволіканням від суті справи і неправомірними діями.
Незалежно від компенсацій чи наявності договорів про пільгові перевезення з перевізником закони України про пільгові категорії продовжують діяти, право пільговиків на безкоштовний проїзд нікуди не зникає, не може бути обмежене і має бути забезпечене перевізником.
Відносини між перевізником і місцевою радою є договірними відносинами і основуються на договорі. Якщо є певні проблеми або взаємні претензії між місцевою радою та перевізником, їх потрібно вирішувати у суді, а не грубо і цинічно порушувати права пільговиків – учасників бойових дій.
Відповідно до п. 10 ст. 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.02. 1997 р. №176 в редакції постанови 26 вересня 2007 р. №1184, перевізник зобов’язаний здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким, згідно з законодавством, надано пільги щодо плати за проїзд. Отже, відмова у пільговому перевезенні є незаконною, тому що закон не містить норми про обмеження кількості місць для перевезення пільгових категорій пасажирів.
Відповідно до ст. 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від 8 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті (10 вересня 2014 р. було прийнято Постанову Кабміну № 442, якою скасовано
Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті . її правонаступник – Державна служба України з безпеки на транспорті. встановлено порядок оформлення матеріалів та розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, уповноваженими на те посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів.
Тобто за відмову у перевезенні пільгових категорій до адміністративної відповідальності притягають уповноважені посадові особи складають
протоколи про адміністративні правопорушення у випадках порушень законодавства з питань безпеки на наземному транспорті, передбачених частинами першою, другою, четвертою, п’ятою і сьомою статті 133-1, статтями 133-2, 136, 141, 142 та статтею 164 – у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, пов’язаної з перевезенням пасажирів і вантажів, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також у випадку порушення Вашого права на пільговий проїзд в міському або приміському транспорті Ви можете звернутись за захистом свого права до територіального управління Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (Центральний апарат знаходиться за адресою пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135). В скарзі або заяві необхідно вказувати дату, час, номер маршруту та державний номерний знак маршрутки, водій якої допустив порушення Вашого права.
Також, дії водія чи власника транспортного засобу (підприємства), який відмовляє у перевезенні пільгових категорій, можуть підпадати під ознаки адміністративного правопорушення відповідальність за скоєння якого передбачена статтею
186 КуПАП «Самоуправство», тобто самовільне, всупереч встановленому законом порядку, здійснення свого дійсного або гаданого права, що не завдало істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям. Визначена відповідальність тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб – від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суттєва різниця у притягненні до адміністративної відповідальності за статтею 186 КуПАП «Самоуправство», у тому що в даному випадку адміністративний протокол складається працівниками поліції, які звичайно, більш доступні в момент порушення прав пільговиків, адже водій транспортного засобу не буде чекати коли з’явиться представник Укртрансбезпеки.
Розміри адміністративного штрафу за статтями 133-1 та 186 КуПАП є не значними, і тому не можуть бути ваговим засобом впливу для перевізників, що порушують закон.
Тому, у разі будь-якої неправомірної відмови у перевезенні пільгових категорій радимо спочатку безпосередньо на місці звернутись до працівників поліції для відновлення порушеного права, а вже потім звертатись до органів Укртрансбезпеки, які, зобов’язані відповідним чином відреагувати та, в тому числі, слідкують за виконанням ліцензійних умов перевізниками і можуть врахувати негативну інформацію, яка надходить щодо конкретного перевізника.
