Пілот від Бога
ПОСТАТЬ. Усезнайко-інтернет на запит про першого двічі Героя Радянського Союзу повідомляє, що це росіянин Борис Сафонов, який командував авіаполком на Північному флоті. Однак ідеться про першого нагородженого обома медалями «Золота зірка» саме в роки радянсько-німецької війни.
Насправді перший двічі Герой — українець Григорій Кравченко, якого повторно удостоїли найвищої радянської відзнаки 29 серпня 1939 року. А перший, хто став двічі Героєм після нападу Гітлера на СРСР, — наш земляк Степан Супрун, указ про нагородження якого другою медаллю «Золота зірка» (посмертно) датовано 22 липня 1941 року. У той трагічний період мало кого відзначали навіть медалями, не кажу вже про ордени і звання Героїв.
Ще один факт із біографії Степана Супруна: він єдиний з льотчиків — двічі Героїв жодного разу не отримав чергове військове звання достроково. Причина, найімовірніше, в його перебуванні в Канаді, де чотирирічний майбутній пілот опинився 1911-го разом із братами й мамою, які подалися за океан з рідної Сумщини вслід за батьком-заробітчанином. Звідти багатодітна родина повернулася в СРСР у 1924 році, спокушена розповідями про будівництво більшовицького раю у країні рад.
Степан Супрун не лише вільно володів англійською мовою й частенько дивував колег іноземною побудовою фраз, а й здобув ґрунтовну шкільну освіту, що виокремлювало його серед вихованців церковнопарафіяльних шкіл із таким-сяким вмінням читати і писати. Тож після призову в армію хлопець потрапив до авіашколи техніків-мотористів, по закінченні якої за рік освоїв льотну справу при рідному авіазагоні, ставши повноправним пілотом-винищувачем.
Степанові Супруну вистачило двох років, щоб довести високий професіоналізм і потрапити до числа найкращих льотчиків, які випробовували нові літаки і готували показові виступи для авіапарадів над Москвою. Нині вже підраховано, що наш земляк піднімав у небо понад 140 розробок радянських авіаконструкторів і, як ідеться в характеристиці, «за 10 років льотної роботи не мав зі своєї вини жодної аварії, не розбив жодного літака».
Навіть Чкалов, коли його називали безстрашним пілотом, говорив у відповідь: «Ви не знаєте Степана Супруна». Його заслужено вважали льотчиком від Бога і, як згадував прославлений авіаконструктор Яковлєв, творці літаків буквально змагалися за право довірити саме Супруну випробування своїх машин. Він на диво професійно помічав найменші нюанси нових винищувачів, що давало змогу швидко усувати недоліки і доводити літаки до впровадження у виробництво.
Однак у 1937 році ні видатні заслуги, ні навіть отриманий за рік до цього орден Леніна не врятували Степана Супруна від виключення з партії. Пілотові поставили на карб американське минуле і близьке знайомство з «ворогом народу» Гамарником. Найімовірніше, доля льотчика завершилася б трагічно, якби за два дні рішенням ЦК ВКП(б) його не поновили в партії. Цього разу жертвами репресивної машини стали занадто пильні ініціатори переслідувань Супруна, чия старанність отримала несподівану для них оцінку.
Із червня 1939-го до січня 1940 року вже знаний ас воював у небі Китаю, захищаючи його від літаків японських агресорів. Під керівництвом Супруна, на рахунку якого шість збитих машин супротивника, було вперше опрацьовано тактику повітряних боїв уночі. Льотчики-винищувачі навчились ефективно протистояти бомбардувальникам ворога, які під прикриттям темряви намагалися завдавати ударів по великих містах. Заслуженою нагородою стала зірка Героя, яку вручили пілотові в травні 1940 року. До речі, тоді допомогу китайському народові надавали сотні українців — льотчиків й авіатехніків, найвідомішими серед яких були Кулі-Шен (Кулішенко), Губенко, Кравченко, Супрун.
Першого дня війни з Німеччиною наш земляк став ініціатором створення авіаполку із професіоналів-випробувачів, який 30 червня 1941 року прибув на Західний фронт у Білорусі, де гітлерівці майже переможним маршем ішли на схід. Супрун збив два ворожі літаки, а 4 липня під час четвертого за добу вильоту його винищувач атакували відразу шість «мессершміттів». Присвоєння загиблому в нерівному бою льотчикові ще одного звання Героя стало запізнілим визнанням його заслуг у створенні авіації, яка у підсумку здолала німецьких асів.
