Головна
Новини
Про організацію
Голова УСВА
Публікації
Електронні книги УСВА
Акції
Документи
Нормативні документи
Ветеранські закони
Фотогалерея
Зв`язок
Музей
Реабілітація
Питайте-відповідаємо
Локальні війни
Анонси
Книга вдячності
Організації УСВА
Сайти ветеранів
 


Погода
Погода!


18262008 Відвідувачів
Укрінформ
Боевое Братство
Міністерство оборони
Президент України Офіційне інтернет-представництво
Урядовий портал
Орденские планки – ветеранам
"Третій Тост" №15-16(591-592) серпень 2017 рік Надрукувати Надіслати електронною поштою
2 серпня – День Високомобільних десантних військ Збройних Сил України

Дорогі ветерани Повітряно-десантних військ!
Воїни сучасних Високомобільних десантних військ України!

Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) щиро вітаю вас з професійним святом – Днем Повітряно-десантних військ, Днем Високомобільних десантних військ  України!
Цього року відзначається 87-а річниця Повітряно-десантних військ і 25-а річниця Високомобільних десантних військ України. Великий і гідний шлях пройшли вони за період свого  існування, і їхня славетна історія триває.
Однією з бойових сторінок історії Повітряно-десантних військ є майже десятирічна війна в Афганістані, де наші воїни-десантники завжди виявляли мужність, стійкість, героїзм і до кінця виконували свій військовий обов’язок. Десятки тисяч воїнів-десантників відзначені бойовими орденами і медалями, а 17 – стали Героями Радянського Союзу.
Сучасні Високомобільні десантні війська України є спадкоємцем Повітряно-десантних військ, створені на їхньому досвіді, базі й традиціях, які поєднують в собі бойові якості авіації і сухопутних формувань, мають високу вогневу могутність, рухомість, стійкість.
Воїни-десантники України  пишаються тим, що їхнім командувачем був наш земляк з Дніпропетровщини – легендарний десантник номер один, Герой Радянського Союзу генерал армії Василь Пилипович Маргелов, девіз якого «Ніхто, крім нас!» назавжди об’єднав усіх справжніх воїнів-десантників і залишається донині на прапорі ПДВ.
Сьогодні наша країна переживає складні часи, вже понад три роки тривають бойові дії на сході, гинуть мирні жителі і військовослужбовці, зруйновано економіку, не виконуються мінські угоди. Ветерани Повітряно-десантних військ, серед яких багато  воїнів-інтернаціоналістів, «афганців», знову змушені одягнути бойовий одяг і спільно з воїнами Високомобільних десантних військ, іншими військовослужбовцями захищають суверенітет і незалежність держави. Багато десантників за мужність і героїзм  нагороджені орденами і медалями сучасної України.  
Бажаю усім ветеранам Повітряно-десантних військ, воїнам ВДВ України міцного здоров’я, добробуту, успіхів у житті й роботі, служби на благо народу України, а головне – мирного блакитного неба над головою.
З повагою –
Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА,  
ветеран Повітряно-десантних військ.


Народная дипломатия для укрепления сотрудничества
28–30 июля в Гомельской области (Республика Беларусь) состоялся VI Международный слет ветеранов боевых действий, миротворческих операций, военной службы, сотрудников правоохранительных органов и членов их семей.
Организатор – Гомельская областная организация общественного объединения «Белорусский союз ветеранов войны в Афганистане», председатель – М. Г. Жукевич.
В слете принимали участие ветераны Украины, Латвии, Литвы, Эстонии и России. В составе украинской делегации, которую  возглавлял председатель УСВА С. В. Червонопиский, были председатели Хмельницкой и Черниговской областных организаций УСВА Н. И. Приступа и А. В. Соколов, работники аппарата УСВА С. И. Козаченко, В. В. Васильченко и В. В. Савченко, представители районных организаций Николаевской и Хмельницкой областей, творческий коллектив автора-исполнителя Леонида Мухина.
Состоялись спортивные, культурно-развлекательные, социально-общественные, экскурсионные мероприятия, встречи с представителями органов власти и  средств массовой информации.
Украинские ветераны использовали все возможные методы народной дипломатии для укрепления сотрудничества с ветеранскими организациями других стран.

ДАТА
СВЯТО ВІДВАЖНИХ

2 серпня у столиці представники Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) спільно з ветеранами військової служби інших громадських організацій поклали квіти до Всеукраїнського меморіалу загиблим в Афганістані.
Присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам'ять загиблих і померлих вже після війни бойових друзів. Настоятель церкві Воскресіння Христового – Храму пам’яті загиблих і ветеранів Афганістану протоієрей отець Сергій (Ющик) відслужив  панахиду, в якій взяли участь слухачі Київської духовної академії і семінарії.
Ветерани-десантники продовжили святкування Дня ВДВ біля церкві Воскресіння Христового, на території Національного музею історії України у Другій світовій війні.
 Воїни згадували загиблих друзів, свої молоді бойові роки, обговорювали сучасну економічну і політичну ситуацію в країні.
Урочисті заходи, присвячені 87-й річниці Повітряно-десантних військ і 25-й річниці Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, відбулися в обласних центрах, містах і селах України.
Про те, як вшановували ветеранів і сучасних десантників, читайте на 2-й стор.

Прес-служба УСВА.

Засідання правління Громадської Ради

Відбулося чергове засідання правління Громадської Ради при Міністерстві оборони України.
Обговорено низку питань стосовно принципів діяльності: про Положення, регламент роботи і структуру ГР. До складу Громадської Ради включені учасники бойових дій в Афганістані В. Аблазов, С. Лісовий, А. Паламарчук.
Інф. «ТТ».

Память в бронзе, металле и камне
Легендарный герой Афганской войны
В четвертую годовщину  ухода из жизни Героя Советского Союза генерал-майора Игоря Николаевича Плосконоса на Байковом кладбище в Киеве открыт памятник легендарному герою Афганской войны.
Игорь  Николаевич родился 26 апреля 1959 года в городе Павлограде Днепропетровской области в семье рабочего. В раннем детстве познал горе: в автомобильной катастрофе погибли его родители. 
В 1976 году окончил Киевское суворовское военное училище и поступил в Бакинское высшее общевойсковое командное училище имени Верховного Совета Азербайджанской ССР. В 1980–1982 годах проходил службу в  Дальневосточном и Туркестанском военных округах.
В 1982–1984 годах служил в составе Ограниченного контингента советских войск в Афганистане в должности командира десантно-штурмового взвода, командира разведывательно-десантной роты 783-го отдельного разведывательного батальона 201-й мотострелковой дивизии  40-й общевойсковой армии.
В Афганистане старший лейтенант И. Плосконос участвовал в 52 войсковых операциях по разгрому бандформирований и лично уничтожил 32 мятежника. Возглавляемая им 3-я разведывательно-десантная рота уничтожила 296 и взяла в плен 36 моджахедов, захватила 95 единиц оружия и 48 единиц различного типа мин и фугасов, разгромила 3 исламских комитета. В ходе выполнения боевых задач, будучи трижды ранен, командир не покинул поле боя.
Указом Президиума Верховного Совета от 15 ноября 1983 года за мужество и героизм, проявленные при оказаниии интернациональной помощи Демократической Республике Афганистан, старшему лейтенанту Плосконосу Игорю Николаевичу присвоено звание Героя Советского Союза (медаль «Золотая Звезда» № 11500).
После службы в ДРА с 1984 года был командиром 3-го учебного мотострелкового  батальона 61-й учебной мотострелковой дивизии Туркестанского военного округа в Ашхабаде.
В 1988 году окончил Военную академию имени М. В. Фрунзе. В 1988–1989 — начальник штаба 6-го гвардейского мотострелкового полка 13-й гвардейской танковой дивизии в Южной группе войск в Таборвальфе (Венгрия).
    В 1990–1993 — командир 112-го гвардейского мотострелкового полка (в/ч 33513) 93-й гвардейской мотострелковой дивизии в пгт Черкасское Днепропетровской области (Киевский военный округ).
В 1990 году избран депутатом Верховной Рады Украины первого созыва, был членом постоянной Комиссии по вопросам обороны и государственной безопасности. В последующем работал начальником Главной государственной инспекции Гражданской обороны, занимал ответственные должности в Секретариате Кабинета Министров Украины.
 В 2003—2004 — первый заместитель начальника института МЧС. В 2004—2006 – Главное управление разведки Министерства обороны Украины. С февраля 2007 до 2011 – председатель Государственного комитета Украины по делам ветеранов.
В церемонии открытия памятника принимали участие родные и близкие Игоря Николаевича, его сослуживцы по Афганистану и по службе в Вооруженных Силах Украины, соратники по работе в органах государственной власти, представители организаций ветеранов войны, Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов).

2 серпня – День Високомобільних десантних військ Збройних Сил України
Пісні і квіти для десантників усіх поколінь

2 серпня відзначалася 87-а річниця Повітряно-десантних військ і 25-а річниця Високомобільних десантних військ України.
Героїчною сторінкою історії Повітряно-десантних військ є майже 10-річна війна в Афганістані, де наші воїни-десантники завжди виявляли мужність, стійкість, відвагу і до кінця виконували свій військовий обов’язок. Десятки тисяч воїнів-десантників відзначені бойовими орденами і медалями, а 17 – стали Героями Радянського Союзу.
За мужність, жертовність і героїзм, виявлені при захисті незалежності й територіальної цілісності держави, 1089 воїнів-десантників Високомобільних військ України отримали державні нагороди, шість військовослужбовців відзначені вищою державною нагородою – Зіркою Героя України.
2 серпня на Європейському майдані та біля кіноконцертного залу «Райдуга» у Вінниці відбулися урочисті заходи, організаторами яких стали Спілки учасників бойових дій в Афганістані, громадські організації – Всеукраїнське об’єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО і Вінницький союз учасників АТО. Серед почесних гостей – народний депутат України Сергій Кудлаєнко.
По завершенню урочистої ходи головною вулицею міста відбулося покладання квітів і вінків до пам’ятника воїнам уродженцям області, які загинули під час війни в Афганістані, у Центральному парку культури та відпочинку ім. М. Горького.
Урочисті заходи біля кіноконцертного залу «Райдуга» супроводжувалися вокально-інструментальними композиціями «Перевал» міської Спілки учасників бойових дій в Афганістані (керівник – учасник бойових дій в Афганістані Олександр Скрипник).
Голова обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані Петро Кирилішин від імені голови УСВА, ветерана ПДВ Сергія Червонописького привітав зі святом і вручив подяки голови обласної державної адміністрації та обласної ради ветеранам Повітряно-десантних військ – учасникам бойових дій в Афганістані. Відзнаки також отримали і представники інших громадських організацій десантників.
У заходах з нагоди Дня ВДВ України взяли участь   спецпризначенці та десантники з Миколаївської, Кіровоградської, Житомирської і Хмельницької областей, які напередодні брали участь у футбольному турнірі «Кубок героїв спецназу».
Прес-служба Вінницької обласної
Спілки ветеранів війни в Афганістані.

Подякували за службу

У залі засідань Шепетівської районної ради відбувся урочистий захід, присвячений Дню Високомобільних десантних військ України.
Зі словами привітань до десантників звернулися голова райдержадміністрації Роман Підопригора, заступник голови районної ради Артур Мовсісян і помічник народного депутата України Романа Мацоли Ірина Топчій. Вони подякували військовим за нелегку і благородну службу, побажали міцного здоров’я, добра, благополуччя і мирного неба над головою.
За рішучість і мужність при виконанні військового обов’язку в ході антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей дев’ятнадцять військовослужбовців краю отримали пам’ятні знаки «Генерал армії В. П. Маргелов», двоє з них — посмертно.
Хвилиною мовчання вшанували пам'ять полеглих військовослужбовців.
За самовідданість і активну участь у волонтерському русі й сумлінне служіння українському народові орденом «Бойовий волонтер України» нагороджено воїна-«афганця» Миколу Павлюка.
У свою чергу колишні десантники вручили подяку голові райдержадміністрації Роману Підопригорі за співпрацю з учасниками АТО і вирішення їхніх соціально-побутових проблем.
Представники громадських організацій, учасники бойових дій і ветерани Афганської війни поклали квіти до пам’ятного знака полеглим учасникам АТО, до монумента «Чорний тюльпан» і меморіалу «Вічний вогонь».

Володимир ПИПИЧ,
член Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану.

Під бойовими знаменами
Ветерани-десантники, воїни-«афганці», учасники АТО, місцеві жителі зібралися в  Бобринцях на Кіровоградщині, щоб відзначити День Високомобільних десантних військ.
Свято організували районна організація УСВА і ГО «Учасники АТО Бобринецького району».
Учасники пройшли урочистою ходою центральною вулицею міста. У колоні поряд з державними майоріли прапори Української Спілки ветеранів Афганістану, десантних військ і бойові знамена, привезені зі сходу країни. До підніжжя пам’ятних знаків і до священних місць було покладено квіти.
У парку ім. Кропивницького, біля пам’ятника Невідомому солдату відбувся урочистий мітинг. Десантників зі святом привітали перший заступник голови райдержадміністрації Валентин Мельник, міський голова Валерій Сніжко, Бобринецький районний військовий комісар Микола Капітоненко, голова районної організації УСВА Микола Тосік.
Присутні хвилиною мовчання вшанували полеглих десантників усіх поколінь і всіх захисників Вітчизни. Активісти «десантного» руху були відзначені подяками й грамотами. Десантнику, воїну-«афганцю» Олександру Сметані вручили медаль «За звитягу» Української Спілки ветеранів Афганістану.
Десантники  взяли участь у відкритті фонтану в парку ім. Кропивницького.
Микола ТОСІК,
голова Бобринецької районної організації УСВА.

Нагороди і подарунки від киян

Делегація Київської міської Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) взяла участь в урочистостях, присвячених Дню ВДВ, у 81-й Окремій аеромобільній бригаді в Краматорську.
У складі делегації – голова КМСВА Микола Гончаренко, його заступник Наталія Шатковська, учасник бойових дій в Афганістані кавалер ордена Червоної Зірки Ігор  Кудрявченко, ветеран АТО Володимир Фаренюк і учасник бойових дій в Афганістані автор-виконавець Леонід Мухін.
Десантників 81-ї Окремої аеромобільної бригади привітали  командир полковник Євген Мойсюк, військовий капелан отець Василь Іванюк. Голова КМСВА Микола Гончаренко вручив військовослужбовцям нагороди УСВА – медаль «За звитягу» із золотою гілкою і орден «Пошана. Честь. Відвага». Леонід Мухін співав патріотичні пісні.
В Об'єднаному центрі цивільно-військового співробітництва штабу АТО (Краматорськ) київські ветерани зустрілися з його керівником – полковником В’ячеславом Раєвським. Обговорено напрями цивільно-військового співробітництва і подальшої плідної взаємодіі.
Гості відвідали Центр соціально-психологічної реабілітації дітей міста Краматорська (директор – Тетяна Вернигора), де перебуває понад 50 дітей різної вікової категорії, які потребують підтримки. Делегація КМСВА передала гуманітарну допомогу: медичні препарати, ігри для інтелектуального розвитку, дитячий одяг, продукти харчування і футбольні м’ячі.
За сприяння настоятеля Храму Воскресіння Христового Сергія Ющика було придбано і передано дітям м’які меблі для облаштування кімнат відпочинку. Гуманітарну допомогу прийняли з вдячністю керівники і персонал закладу.
На центральній площі Миколаївки Донецької області за сприяння й підтримки депутата Миколаївської міської ради Геннадія Біленця відбувся урочистий концерт барда Леоніда Мухіна, присвячений Дню Високомобільних десантних військ Збройних Сил України  З вітальним словом виступили голова КМСВА Микола Гончаренко і голова Миколаївської міської ради Олена Цикунова. 
Представники спілки на зустрічі з міським головою Оленою Цикуновою обговорили основні напрями співробітництва і спланували подальші кроки співпраці.
Делегація КМСВА висловлює вдячність за гостинність і теплий прийом міському голові Миколаївки Олені Цикуновій і депутату Миколаївської міської ради Геннадію Біленцю.
Наталія ШАТКОВСЬКА.

На правде воспитывать молодежь

        Организация ветеранов Украины провела семинар заместителей председателей областных организаций – председателей комитетов ветеранов войны и военной службы. В его работе принимали участие представители Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов).
        Один из ключевых вопросов повестки дня – патриотическое воспитание молодежи на героических примерах защитников Украины, на правде о трагических событиях в Украине в период Великой Отечественной войны.
        Участники семинара выехали в Черниговскую область, где встретились с ветеранами Чернигова, Корюковского и Козелецкого районов, посетили музеи и возложили цветы к мемориалам героев и жертв войны. Особые чувства у ветеранов вызвали рассказы и посещение мемориала, посвященного Корюковской трагедии.
           Не счесть кровавых преступлений, совершенных оккупантами за годы Второй мировой войны на землях Европы и Советского Союза. Зверское обращение с местным населением было нормой их поведения. Фашисты осуществили несколько акций массового истребления гражданского населения в самых изуверских формах. От этого зверства у нормального человека в жилах стынет кровь.
         Мир знает о трагедии чешской деревни Лидице, где гитлеровцы, обвинив жителей в укрывательстве их противников, казнили 340 человек. Аналогичная участь постигла французскую деревню Орадур после того, как там был убит немецкий офицер. Многие знают о белорусской Хатыни, где было расстреляно 149 жителей в связи со смертью немецкого офицера. Но мало кто знает о Корюковской трагедии.
       В начале Великой Отечественной войны в Черниговской области еще долго  оккупанты не могли установить свой порядок. Брянские леса стали надежным укрытием для местных партизан, активность которых нарастала.
        Для наведения порядка и подавления народного сопротивления в октябре 1942 года в Черниговской области была размещена 105-я венгерская дивизия под командованием генерала Алдя-Папа Золтана Йогана. 
        Мадьяры проявили особую жестокость по отношению к местному населению. В общей сложности за период с октября 1942 по сентябрь 1943 года от их рук на территории области приняли смерть около 60 тысяч мирных граждан. Против черниговских партизан также были брошены хорошо вооруженные подразделения полевой жандармерии и СД. Под натиском превосходящих сил противника соединение партизан под командованием А. Ф. Федорова вынуждено было отступить  в леса Брянской области.
        В конце февраля 1943 года, после  победы советских войск в Сталинградской битве, соединение А. Ф. Федорова с боями возвратилось на Черниговщину, чтобы содействовать планируемому наступлению Красной армии. Именно тогда произошли события, вошедшие в историю Второй мировой войны как самые кровопролитные за время оккупации гитлеровцами чужих территорий.
        Разведка партизан установила, что в Корюковской тюрьме находятся около сотни местных жителей из бывших работников советских и партийных органов, а также члены их семей и семей партизан, подлежащие расстрелу.  Партизаны после опасного рейда из Брянских лесов не имели достаточного количества сил и боеприпасов, но заместитель командира Попудренко, оставшийся «на хозяйстве» вместо А. Ф. Федорова, находившегося в  Москве, принял решение штурмовать Корюковку.
        27 февраля 1943 года ошарашенная неожиданным появлением партизан местная полиция разбежалась. Сопротивление гарнизона венгерской армии, потерявшего около 80 человек, было сломлено. Партизаны освободили смертников, а затем нанесли тяжелый материальный урон объектам противника и возвратились к месту дислокации.
       Страшная беда пришла в Корюковку 1 марта. Окружив райцентр, каратели организовали истребление всего местного населения. Они сгоняли жителей в группы по 50-100 человек, вталкивали их в местные ресторан, театр, церковь, помещение районного земельного отдела, другие общественные здания и расстреливали.
      Наутро 2 марта они организовали «зачистку», отлавливая тех, кто избежал смерти накануне. А 9 марта они вновь прибыли в Корюковку, чтобы уничтожить свидетелей и следы своих преступлений, сожгли все общественные здания, переполненные трупами мирных граждан, а также большинство частных домов  В результате этих зверств было уничтожено 6700 человек, сожжено 1290 усадеб, уцелело лишь 10.
        Советские войска освободили Корюковку 19 марта 1943 года, всего через десять дней после жестокой карательной операции оккупантов.
        Только недавно на основе документальных источников было установлено, что жители Корюковки были уничтожены отрядом 56-го карательного полка фельджандармерии во главе с начальником черниговской службы безопасности Кристензеном. По приказу начальника штаба 399-й главной полевой комендатуры Байера Бруно Франца, 1888 года рождения, уроженца немецкого города Касселя. Комендатура находилась в Конотопе Сумской области и была подчинена VІІ отделу при штабе группы армий «Юг» вооруженных сил нацистской Германии. Но и сегодня не на все вопросы Корюковской трагедии получены ответы, имена далеко не всех преступников и их пособников обнародованы…
       В 2011 году были приняты Указ Президента Украины № 925/2011 «О мероприятиях в связи с 70-й годовщиной корюковской трагедии» и Постановление Верховной Рады Украины «Об увековечении памяти жертв  корюковской трагедии во время Второй мировой войны». Но их положения так и остались до конца не реализованными.
        Сегодня об этой трагедии напоминает только Парк памяти в районном центре Корюковка. Здесь установлены стелы с названиями сел района, стертых с лица земли фашистами, и именами погибших мирных жителей. Они навсегда остались памятником жертвам фашизма.
          Украинская Корюковка на Черниговщине, где во время Второй мировой войны нацисты провели самую массовую акцию по уничтожению мирного населения, должна стать напоминанием людям об опасности нацизма, его идеологии.
 
Пресс-служба УСВА.


Герой, офіцер, поет
У липні Герою Радянського Союзу Олександру Стовбі виповнилося б 60 років


Його життєвий шлях загалом повторює біографії ровесників, які вчилися, працювали, закохувались і мріяли. А потім героїчно загинули заради чужих амбіцій у далекій азіатській країні.
Народився Олександр 19 липня 1957 року в Дніпропетровську. Згодом родина переїхала до Дніпродзержинська, де батьки працювали на коксохімічному заводі. У родині завжди панували довіра, взаємоповага і розуміння, культ книги й пам'ять про предківське коріння.
Після закінчення школи №20 і невдалої спроби вступити до військового училища Олександр працював пожежником. Наступного року вступив до Київського вищого військового командного училища імені М. Фрунзе. Вчився з відзнаками, одержав погони лейтенанта, служив командиром мотострілецького взводу.
Наприкінці 1979 року молодий офіцер у складі Обмеженого контингенту радянських військ потрапив до Афганістану. 29 березня 1980 року лейтенант Олександр Стовба героїчно    загинув. Додому повернулись його вірші, в яких яскравими світлинами відбилась юнацька бентежна душа.
Вірші Олександра Стовби, літературний псевдонім якого – АИСт,  уперше були опубліковані після його загибелі. Маленька книжечка «Песня грозы сильней», підготовлена стараннями матері поета і  письменника-фронтовика, дніпропетровця Михайла Селезньова, побачила світ у місцевому видавництві 1981 року. Через рік у Москві вийшла друга книжка, а потім ще кілька. У березні 1984 року Олександра Стовбу посмертно було прийнято членом Спілки письменників СРСР, а 1987-го йому посмертно присуджено премію імені Ленінського комсомолу.
Під впливом сотень листів від окремих осіб і цілих колективів до керівних державних органів 11 листопада 1990 року Указом Президента СРСР Олександру Івановичу Стовбі посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Минуло багато років. У Дніпродзержинську, нині Кам’янське, відкрито пам'ятник поетові, його іменем названо вулицю, йому присвячено вірші, про нього написано книги, знято документальний фільм, засновано обласну літературну премію імені О. Стовби. А з 1988 року середня загальноосвітня школа №20 з гордістю носить ім’я талановитого поета, героїчної людини, випускника 1974 року Олександра Івановича Стовби.
У школі №20 відбувся мітинг пам’яті, присвячений 60-й річниці з дня народження героя, який вписав яскраву сторінку в історію школи, де його завжди пам’ятають. Сюди  завітали делегації учнів сусідніх шкіл №19 і №37, щоб вшанувати пам'ять земляка-героя, почесні гості: депутат міської ради Валентина Капінус, заступник голови адміністрації Південного району Ігор Задорожний, голова міської організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Олег Качуровський та активісти організації.
Школярі читали вірші поета, розповідали про його коротке, але таке насичене життя. Учасники мітингу хвилиною мовчання вшанували пам’ять Олександра Стовби і всіх воїнів, які не повернулися з війни, поклали квіти до пам’ятників.

Прес-служба ДООВА УСВА.

Народная дипломатия
Встреча в Литве
В Рокишском районе Литовской Республики состоялся  XIV Международный слет ветеранов Афганской войны, в котором приняли участие ветераны  Беларуси, Литвы,  Латвии, Эстонии, Украины, Калининградской области РФ.
Литовские ветераны организовали слет интересно и содержательно. Программа включала официальную часть, торжественное открытие, зажжение Вечного огня и 97 свечей в память о каждом погибшем в Афганской войне гражданине Литвы.
Руководителям делегаций и представителю Украины было предоставлено слово для выступления. От имени Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) собравшихся поприветствовал постоянный представитель УСВА в Латвии В. Д. Герасименко. Среди гостей слета были  депутаты Сейма, мэры литовских городов,  районов.
В спортивных соревнованиях, развлекательных  программах, «дружеских  посиделках» были задействованы члены семей ветеранов, и встреча в этом году отличалась их массовым участием.
Проведенный традиционный слет стал еще одним свидетельством добрых отношений ветеранов и сохранения установившихся традиций.
Инф. «ТТ».

В організаціях УСВА
Нагорода для ветерана
       Голова Івано-Франківської облдержадміністрації Олег Гончарук перед початком засідання колегії ОДА вручив учаснику антитерористичної операції, ветерану Афганської війни  Володимиру Макару державну нагороду – орден «За мужність» третього ступеня (на знімку).
       Привітали ветерана з почесною нагородою голова Івано-Франківської міської організації УСВА Віктор Омелько і представник Державної служби України  у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції в області Володимир Веркалець.
      Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) вітає бойового товариша Володимира Петровича Макара з високою державною нагородою і бажає міцного здоров’я, благополуччя і найкращих успіхів у житті й в справі зміцнення ветеранського руху.

Передаємо бойовий досвід

На колишньому військовому аеродромі в Чорткові на Тернопільщині відбулися командно-штабні навчання загонів територіальної оборони області.
Під час навчань відпрацьовувалися тактично-спеціальна підготовка і надання першої медичної допомоги в бойових умовах, учасники дізнавалися про особливості й порядок несення служби на блокпостах і під час охорони важливих об’єктів і комунікацій.
До проведення практичних занять були активно залучені ветерани Афганської війни, які мають бойовий досвід. Члени правління обласної організації УСВА Олександр Рогов, Ігор Сендзік, Сергій Ліпянін працювали інструкторами з інженерно-саперної підготовки, вивчення й застосування  стрілецької зброї, розповідали про особливості дій в гірській місцевості.
Начальник відділу територіальної оборони облвійськкомату підполковник Віктор Мацапей відзначив високий професіоналізм ветеранів-«афганців». Голова Тернопільської облдержадміністрації С. С. Барна на підбитті підсумків навчань подякував обласній організації УСВА за вагому роботу з військово-патріотичного виховання молоді краю та активну участь у проведенні військових вишколів.

Василь КОГУТ,
перший заступник голови Тернопільської обласної організації УСВА.

Вінничани діляться досвідом
За участі керівництва Вінницького обласного клінічного госпіталю ветеранів війни, представників департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації, голів обласних громадських організацій  та   активістів ветеранського руху відбулось офіційне закриття тематично-оздоровчого семінару.
Тритижнева зустріч об’єднала п’ять обласних ветеранських організацій Вінниччини. Відповідно до плану в її роботі брали участь запрошені керівники обласних департаментів, управлінь та організацій, причетних до виконання Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Плідна співпраця між владою і громадськістю під час семінару була спрямована задля  вирішення    проблемних питань ветеранів.
Підсумки роботи підбили начальник госпіталю Валерій Бабійчук і голова обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані Петро Кирилішин, голови ветеранських громадських організацій Леонід Копецький,  Микола Ситар, Валентина Ратова. Ветерани висловили вдячність керівництву й медичному персоналу закладу за високий професіоналізм, медичний рівень, чуйність і увагу.
Подякували учасники семінару обласній владі в особі організатора – департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю – за цікаві лекції, змістовне й  різноманітне дозвілля. Голова обласної спілки наголосив, що представники управлінь, організацій облдержадміністрації, які приходили на зустріч і не повинні цитувати норми, положення законодавчих актів, а пропонувати шляхи вирішення проблем ветеранів і після семінару направити пропозиції до обласної державної адміністрації, обласної ради, а за необхідності спільно з ветеранськими організаціями – до центральних органів влади України. Також П. Кирилішин наголосив про можливі зміни в структурі громадських організацій у зв'язку зі створенням об'єднаних територіальних громад.
Учасники семінару висловили сподівання, що недоліки в подальшому буде усунуто й враховано, практика проведення тематично-оздоровчих семінарів, співпраця влади з ветеранськими організаціями області міцнішатиме. Звучали побажання, щоб  і надалі проведення таких зустрічей сприяло діяльності громадських організацій ветеранів війни в Афганістані, обміну досвідом їх роботи, покращанню здоров’я, поліпшенню роботи з медико-санітарного і соціального захисту ветеранів Вінниччини, зміцненню розвитку територіальної громади.

Для голів обласних, районних, міських ветеранських організацій та активістів ветеранського руху проведено цікаві екскурсії.
Ветерани відвідали Вороновицький музей історії авіації і космонавтики О. Ф. Можайського.

Триповерховий палац був придбаний М. Можайським, брат якого Олександр Федорович, майбутній винахідник планера, впродовж 1869–1876 років працював місцевим управителем, і саме тут було вперше випробувано модель літального апарата.
Цікавими були й  експозиції музею українського кобзаря Володимира Перепелюка, який розпочав свою творчу кар’єру саме у Вороновицькому аматорському театрі при сільгосптехнікумі, пізніше  став солістом хору ім. Верьовки, знявся в кінофільмах, написав книги.
 Неабиякі враження залишило відвідування  музею жертв нацизму і ставки Гітлера «Вервольф» неподалік Вінниці.
У Тульчині відбулося виїзне засідання правління обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані.
Гостей-побратимів приймала Тульчинська районна Спілка ветеранів Афганістану (голова – Олексій Гордійчук) за сприяння райдержадміністрації та міської ради.
Гості зустрілися з заступником голови райдержадміністрації Володимиром Глізнєцовим, заступником міського голови Іваном Костюком. Чудовий концерт підготували студенти і викладачі Тульчинського училища культури. Гості тепло подякували директору училища Леоніду Трачуку за незабутню зустріч.
Учасники правління, представники влади поклали квіти до Стели пам’яті Героїв Небесної Сотні та полеглих під час проведення АТО земляків-вінничан, до Меморіалу Слави і могил загиблих воїнів у Другій світовій війні, до пам’ятних дощок на загальноосвітніх школах Тульчина, присвячених випускникам, які загинули в Афганістані. Усім запам’яталася екскурсія вулицями названими на честь полеглих на Афганській війні земляків.
Учасники виїзного засідання відвідали мальовничий музей просто неба «Козацька левада» у селі Кинашів, створений Заслуженим художником України Михайлом Довганем.
 
Прес-служба Вінницької обласної
Спілки ветеранів війни в Афганістані.

Харків чекає гостей

Українська Спілка ветеранів Афганістану  і громадська організація «Харківська міська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)» запрошують до участі у ХІІ Міжнародному творчому фестивалі патріотичної пісні «Солдати миру ХХІ  століття», що  відбудеться 26–27 жовтня 2017 року в Харкові.
Пропонуємо до 25 вересня  визначити учасників, які будуть вашими представниками на фестивалі  (не більше двох учасників від організації).
Заявки встановленого зразка на участь в конкурсній програмі фестивалю приймаються в електронному вигляді до 16 жовтня 2017 року за електронною адресою: Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт.
Більш детальну інформацію можна знайти в Положенні про ХІІ Міжнародний творчий фестиваль патріотичної пісні «Солдати миру ХХІ століття» і в заявках на участь у фестивалі на сайтах Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) і Харківської міської Спілки ветеранів Афганістану.
Директор фестивалю – Михайло Леонідович Биков (тел. 097-525-01-17; 066-821-19-67), режисер-постановник – Володимир Миколайович Джура (тел.. 050-300-59-13;  063-5-888-7-22).

Поздравляем!
Десантнику №1 Украины генерал-лейтенанту
Льву Николаевичу Горелову –95


Дорогой Лев Николаевич!

Примите наши искренние поздравления с торжественным днем, когда Вы отмечаете свое 95-летие.
Ваше доброе и славное имя, без преувеличения, известно всему миру. Но только мы, знающие Вас близко по совместной службе и общественной деятельности, можем в полной мере оценить Ваши личные качества как храброго офицера, мудрого и решительного генерала и просто хорошего человека и настоящего мужика!
События XX века, в которых Вам пришлось участвовать, оказали заметное влияние на ход исторических процессов во всем мире. И время показало, что Вы на своем месте делали все верно и правильно.
Все, кто прошел с Вами нелегкие военные дороги, а в первую очередь – десантники и военные советники, с огромным уважением относятся к Вам.
Желаем Вам достаточного здоровья, чтобы достойно подойти и встретить очередной – вековой юбилей Вашей жизни.
Порадуйте нас, дорогой Лев Николаевич!
С искренним уважением –
Правление УСВА,

 

Сергей ЧЕРВОНОПИСКИЙ, Герой Украины, генерал-лейтенант,
 

Валерий АБЛАЗОВ,
военный советник в Афганистане,
полковник.



Незабываемый подарок
6 серпня голова Криворізької міської організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) з 2002 року, заступник начальника з навчально-виховної роботи Криворізького коледжу Національного авіаційного університету України, депутат Криворізької міської ради Юрій Іванович Федосенко відсвяткував 70-річний ювілей.
У полковника Ю. И. Федосенко за плечами огромный опыт боевых действий: два года службы в Афганистане и год спецкомандировок перед этим. Он служил в штабе 40-й армии, начальником группы по подготовке спецподразделений к боевым действиям, конечно же, сам ходил на задания, бывал в разведке, в засадах, чтобы впоследствии делать соответствующие выводы, анализы, предложения…
Боевая операция в районе Хоста под условным названием «Магистраль» для него особо памятна. Юрий Иванович шел с первой проводкой на Хост – поставляли туда продовольствие и все прочее. Как-то ночью начальник оперативной группы на правом крыле подполковник Касинский пригласил к себе Федосенко: «Юра, надо помочь. Ты знаешь этот маршрут, место дислокации артиллерийской батареи. Тем более, что ходил уже на Хост. Сейчас там наш взвод десантников гибнет: «малиши» и арабские наемники, обкуренные, нагло и открыто их атакуют. Есть потери – ребят надо выручать, у них заканчиваются боеприпасы, а у артиллеристов нет снарядов. Сможешь туда провести автоколонну?»
– Я, естественно, согласился – вспоминает Федосенко. – Перед тем, как идет колонна, саперы проверяют дорогу, идет охранение, а тут – три часа ночи – ни боевого охранения, ни прикрытия с воздуха, ничего. Буквально за считанные минуты загрузили 26 КамАЗов боеприпасами, рядом комендантский БТР, должно было подойти сопровождение. Но вот по рации передают, что «духи» опять открыли плотный огонь по десантникам и атакуют, есть и новые потери… Надо было что-то срочно делать.
Мы с подполковником Яковлевым выставили два БТРа: один впереди колонны, другой сзади и – вперед! Двинулись, естественно, без боевого сопровождения к артиллерийской батарее. Нам очень повезло, ведь если бы мы попали под огонь «духов», нас сожгли бы за милую душу. Единственное то, что нам по дороге встретился поломанный ГАЗ-52 с афганским водителем – машину немного подтолкнули, потому что слева-справа мины.
Когда боеприпасы подвезли к нашей батарее, артиллеристы мгновенно начали разгружать снаряды и заряжать орудия, стреляя по «духам». Оставаться на месте с колонной было опасно – следовало выводить ее дальше, по дороге на Хост.
На границе с Пакистаном в районе Хоста было много оружия. Наджибулла (он сам джадранец) договорился, что это племя отведут, и мы их не трогаем и не обстреливаем. Воевали против нас практически наемники. Во время боев «малиши» применяли очень интересную и гибкую тактику – оставляют одного-двух автоматчиков на горной вершине, те постреляют немного и убегают. А мы туда палим из орудий … Такой тактикой «малиши» нас изрядно выматывали.
Я взял на себя руководство штурмовой группой: в моем распоряжении – три танка, 5 БМП. Решил применить тактику ведения боя, которая практиковалась в городе: один танк двигается, все стреляют, БМП едет – то же самое, стрельба в обе стороны. Пехота – на БМП. «Духи» не выдержали, побежали, тут мы их и накрыли огнем. Положили всех, кто там был…
Генерал Громов передает по рации: молодцы, мол, кто руководил штурмовой группой? Касинский отвечает: «Сейчас уточню, товарищ генерал (хотя знал, что командовал я). – Юрий, тебя Громов срочно вызывает», – говорит мне.  «Почему?» – удивляюсь. «Да, наверное, сейчас будешь получать. Тебе же не положено руководить боем…» Деваться некуда – еду на КП армии, которым командовал полковник Турлайс (он по национальности литовец, впоследствии занимал пост министра обороны этой прибалтийской страны).
Докладываю Громову: мол, по вашему приказанию прибыл. «Федосенко, я тебя не вызывал», – удивился командарм. «Но вы же вызывали того, кто командовал штурмовой группой…» «Ты руководил! – разошелся не на шутку генерал. – Да как ты посмел, чего ты туда лезешь? А если бы тебя, офицера штаба армии, убило? Знаешь, какой бы был резонанс!» Немного успокоившись, генерал говорит одному из штабистов: «Представляй Федосенко на орден Красной Звезды, и чтобы к концу операции он награду получил». Так и было…
За успешные действия в конкретных операциях Ю. И. Федосенко награжден двумя орденами Красной Звезды и афганским орденом Красного Знамени, им награждался тот, кто первым выходил на перевал. Афганские ордена вручал сам Наджибулла.
…Лето 1987 года. Наиболее отличившихся офицеров пригласили на встречу с президентом Афганистана Наджибуллой в день его рождения – 6 августа. Среди приглашенных был и Ю. Федосенко. Все переоделись в парадную форму, сидели в зале, слушали речь Наджибуллы. Он, как истинный шах, говорил медленно, тихо. Рядом стояли его охранники – почти все были из родственников шаха. Один из них стоял за спиной у Федосенко. И когда Наджибулла произнес речь, подполковник не выдержал: вот это да! Они с Наджибуллой, оказывается, родились в один день! Сказал  негромко, но охранник наклонился к Юрию Ивановичу и переспросил по-русски: «У вас тоже день рождения?»
Этому разговору именинник не придал особого значения. Но минут через 15 к нему подошел охранник: «Наджибулла узнал, что у советского офицера день рождения, и преподносит подарок. Достал малокалиберный испанский пистолет с красивой инкрустированной ручкой и вручил Федосенко.
– Я немного растерялся, – сознается Юрий Иванович. – Ведь на пистолет не было никакого документа. Но ребята только улыбаются: бери, мол, это же подарок. Через охранника я поблагодарил президента Афганистана. Впоследствии подарок постоянно носил в кармане. Но когда покидал ДРА, подарил своему сменщику – такова была традиция. Но память о подарке Наджибуллы сохранилась на всю жизнь.
Виталий ТКАЧУК
член Национального Союза журналистов Украины.


Правління Української Спілки ветеранів Афганістану, Дніпропетровського обласного об’єднання ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), Криворізької міської організації УСВА, друзі, бойові побратими щиро вітають Юрія Івановича з визначною датою і бажають міцного здоров’я, активного довголіття, нових звершень на його життєвому шляху, родинного затишку, благополуччя й достатку, мирного неба над головою і рідної благословенної землі під ногами.


Українська Спілка ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів)

КНИГА ВДЯЧНОСТІ ТА ПОШАНИ

      ОВЧАРЕНКО Петро Павлович – державний діяч України.
        Народився 14 липня 1948 року в Дніпропетровську.
        Освіта: Дніпропетровський державний університет, економічний факультет (1971–1976), економіст; Вища партійна школа при ЦК КПУ (1980–1981).
         Народний депутат України 2-го скликання з 1994 (1-й тур) до 1998, Амур-Нижньодніпровський виборчий округ № 73 Дніпропетровської області, висунутий виборцями. Член Комітету з питань соціальної політики та праці.
У 1966–1967 — слюсар-складальник радіоапаратури Дніпропетровського радіозаводу. У 1967–1969 — служба в армії, Група радянських військ у Німеччині. 1969–1971 — регулювальник радіоапаратури Дніпропетровського радіозаводу, 1971–1976 — тесляр, начальник відділу ШРБУ «Облшляхбуд».
З 1976 по1991 — заступник голови райвиконкому Амур-Нижньодніпровської райради народних депутатів міста Дніпропетровська; перший секретар Амур-Нижньодніпровського райкому КПУ; голова Амур-Нижньодніпровської райради народних депутатів.
У 1991 — завідувач відділу організаційно-партійної роботи Дніпропетровського обкому КПУ. 1991–1996 — начальник управління соціального захисту населення Дніпропетровського облвиконкому облдержадміністрації.
У 1996–1997 — міністр соціального захисту населення України, 1998–2001 — перший заступник міністра. У 2001–2003 — державний секретар Міністерства праці та соціальної політики України.
З  2003 по 2005 — заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації.
2006–2012 – радник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (1997–1999); член Державної комісії з питань реформування, розвитку Збройних Сил України, інших військових формувань, озброєння та військової техніки (2003).
     Державний службовець 1-го рангу (1999).
             Працюючи на відповідальних державних посадах у 1991–2012 р.р., зокрема в  Дніпропетровській облдержадміністрації, Міністерстві соціальної політики України, був ініціатором низки важливих законодавчих пропозицій і приймав рішення відповідно до чинного законодавства щодо захисту соціальних прав ветеранів, підтримки діяльності організацій ветеранів війни,  віддаючи належну повагу  досвіду ветеранів, наполегливо домагався   виконання прийнятих рішень.
Нагороди: орден «За заслуги» третього ступеня (1999). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2000). Заслужений працівник соціальної сфери України (2003).
ОЗАДОВСЬКИЙ Андрій Андрійович – український дипломат.
     Народився 26 листопада 1932 року в Сквирі на Київщині. У 1955 році закінчив факультет міжнародних відносин  Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, Вищу дипломатичну школу при МЗС СРСР (1970), Кандидат історичних наук.
      З 1957 по 1970 – співробітник МЗС Української РСР, 1970–1976 – консультант відділу інформації та зарубіжних зв'язків ЦК Компартії України.
      З 1984 по 1991 – радник Постійного представництва СРСР, Постійний представник УРСР при відділенні ООН та в інших міжнародних організаціях в Женеві, у 1991–1992 – Постійний представник України.
       У 1992–1993 – тимчасовий повірений у справах України в Швейцарії, 1993–1995 – Посол з особливих доручень МЗС України. У 1995 – Тимчасовий повірений у справах України в Чехії, 1995–1999 – Надзвичайний та Повноважний Посол України в Чехії.
      Працюючи на відповідальних дипломатичних посадах у Міністерстві
закордонних справ України, зокрема на посаді Посла з особливих доручень МЗС України у 1993–1995 р.р., сприяв у вирішенні проблем військовослужбовців, які потрапили у полон і пропали без вісті в Афганістані, очолював спеціальні місії до Ірану 1993 року і Пакистану 1994 року з цих питань. У 1994 році делегація України на чолі з А. А. Озадовським відвідала у Пакистані табір Бадабер, в якому була всесвітньо відома спроба військовополонених звільнитися шляхом збройного повстання.

        Відомий дипломат завжди з повагою ставився до Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
        ОЛЕКСІЙКО Микола Миколайович – державний діяч України.
        Закінчив у 1974 році історичний факультет Кам’янець-Подільського Національного університету імені  Івана Огієнка.
        У 1998–2000 – завідуючий відділом культури Управління з питань науки та гуманітарного розвитку КМ України, 2000–2001 – заступник начальника Управління гуманітарного розвитку   Департаменту внутрішньої політики Секретаріату КМ України.
        У 2002–2005 – заступник керівника Управління з питань гуманітарної політики Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України, у
2005–2010 – перший заступник керівника Головної служби гуманітарної політики та з питань збереження національного культурного надбання Секретаріату Президента України.
      Працюючи на відповідальних державних посадах, зокрема в Адміністрації і Секретаріаті Президента, у Секретаріаті Кабінету Міністрів України та на інших посадах, був ініціатором і брав активну участь у розробці проектів законодавчих і нормативно-правових актів, у реалізації заходів щодо захисту соціальних і культурних прав ветеранів, діяльності Державного комітету України у справах ветеранів, збереження національного культурного надбання,  наполегливо домагався їх виконання.
       Завдяки високому професіоналізму, прекрасним людським якостям, непересічним інтелектуальним здібностям і ерудиції здобув беззаперечний авторитет серед ветеранів війни, працівників культури, широких кіл діячів освіти. Справжній патріот України, сильна особистість,  чесна, порядна, шляхетна людина, визнаний фахівець з високими професійними і моральними якостями.
     За вагомий внесок у розвиток вітчизняної науки, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність Миколі Миколайовичу було присвоєно звання «Заслужений працівник освіти України» й нагороджено орденом «За заслуги» третього ступеня.
      Помер після тяжкої, тривалої хвороби  27 березня 2017 року. Похований на Берковецькому кладовищі у Києві. 

На захисті соціальних прав ветеранів війни і родин загиблих воїнів

Что будет с пенсиями осенью

В Украине в первом чтении приняли проект пенсионной реформы. Как заявляют в правительстве, окончательно законопроект поддержат осенью, после того, как депутаты вернутся с каникул.
1 октября 2017-го пенсии пересчитают, пишет «Сегодня».  На размер пенсии влияют всего три показателя: средняя зарплата по стране, размер собственной зарплаты и стаж. В формуле расчета пенсии, согласно статье 40 Закона «Об общеобязательном пенсионном страховании», учитывается как соотношение собственной зарплаты к средней за каждый расчетный месяц, так и средняя зарплата по стране за три года.
Для тех, кто выходил на «заслуженный отдых» в 2007 году и раньше, размер средней зарплаты за три года установили на уровне 1197,91 гривен. После  эту цифру не меняли. Хотя средняя зарплата за 2014, 2015 и 2016 годы достигла 3764,4 гривен.
В октябре 2017-го все устаревшие пенсии пересчитают с учетом зарплаты за последние три года. В результате для 5,6 миллионов пенсионеров выплаты вырастут от 50 до более 1000 гривен. Правда, Кабинет Министров предлагает не просто осовременить показатель средней за три года зарплаты, но и снизить коэффициент оценки стажа. К примеру, украинец, который вышел на пенсию в 2007 году, зарабатывал в 1,5 раза больше, чем в среднем по стране, и проработал 30 лет, может получать 1312 гривен (минималка). После перерасчета пенсий этот же украинец будет получать 1693 гривни, то есть на 382 гривни больше.
Новые требования для получения пенсий. С первого января следующего года на гарантированный размер пенсии будут иметь право только граждане с 35 годами стажа для мужчин и 30 годами – для женщин. Если необходимого стажа нет – будет выплачиваться расчетная пенсия, которая может быть ниже минимальной. К примеру, если вы всю жизнь оформлены на минимальную зарплату и проработали 29 лет, то можете претендовать на пенсию в 1310 гривен, в то время как минимальная с октября этого года должна вырасти до 1373 гривен.
Чтобы получить пенсию в 60 лет, в 2018 году нужно иметь как минимум 25 лет страхового стажа. Каждый год размер необходимого стажа будут увеличивать на 12 месяцев, пока эта цифра не дойдет до 35 лет. Как говорится в презентации Кабмина, это приведет к тому, что в 2028 году «вовремя» смогут выйти на пенсию только 55% от общего числа 60-летних.
Если в 2018-м наступил пенсионный возраст, однако есть больше 15, но меньше 25 лет стажа, на пенсию можно претендовать только в 63 года. Если в следующем году исполнится 60 лет и соберется ровно 14 лет страхового стажа, на пенсию можно выйти в 65 лет. Украинцы, которые не наработали и этого стажа, на пенсию права не имеют. Вместо этого им положена социальная помощь.

Наши права и льготы
На вопросы читателей отвечают специалисты Пенсионного фонда Украины
После увольнения с военной службы в марте 2014 года мне была назначена пенсия согласно Закону Украины «О пенсионном обеспечении лиц, уволенных с военной службы, и некоторых других лиц». 18 декабря 2016 года я заключил контракт на прохождение военной службы сроком на шесть месяцев. Будет ли выплачиваться мне пенсия в период прохождения военной службы по контракту?
Частью третьей статьи 2 Закона Украины «О пенсионном обеспечении лиц, уволенных с военной службы, и некоторых других лиц» (далее — Закон 2262) в редакции, которая действовала до 07.01.2017, было определено право на получение пенсии в период прохождения службы пенсионерами из числа военнослужащих и лиц, которые получают пенсию по Закону 2262, если они были приняты на военную службу по контракту в случае возникновения кризисной ситуации, которая угрожает национальной безопасности, объявления решения о проведении мобилизации и (или) введения военного положения на срок до окончания особого периода или до объявления решения о демобилизации в Вооруженные Силы Украины, другие созданные в соответствии с законами Украины военные формирования, органы и подразделения гражданской защиты.
С учетом указанного, для продолжения выплаты пенсии лицам, принятым на воен-ную службу по контракту, в контракте должна быть указана информация относительно условий прохождения военной службы, определенная в части третьей статьи 2 Закона 2262.
В связи с изменениями, внесенными в статью 2 Закона 2262, которые вступили в силу с 07.01.2017, для продолжения выплаты пенсий, назначенных по Закону 2262, пенсионеры должны предоставить в органы Пенсионного фонда Украины контракт на прохождение военной службы, который заключен во время действия особого периода.
Таким образом, для выплаты Вам пенсии во время прохождения военной службы по контракту в период с 18.12.2016 по 06.01.2017 в контракте должна быть указана информация относительно условий прохождения военной службы, определенная в части третьей статьи 2 Закона 2262. Учитывая то, что контракт заключен во время действия особого периода, пенсию, начиная с 7 января 2017 года, будут выплачивать независимо от наличия в контракте указанной выше информации.

С апреля 2014 года получала пенсию по выслуге лет согласно Закону Украины «О пенсионном обеспечении лиц, уволенных с военной службы, и некоторых других лиц». После назначения пенсии трудоустроилась на должность госслужащего в Государственную пенитенциарную службу Украины, в указанный период получала пенсию в полном объеме. С ноября 2016-го выплата пенсии прекращена и установлена ее переплата с 19 сентября 2016 года. Прошу проверить правомерность решения органа Пенсионного фонда Украины.
Законами Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины» от 24.12.2015 № 911VIII (далее — Закон 911), от 06.12.2016 № 1774-VIII (далее — Закон 1774) установлен особый порядок выплаты пенсий работающим пенсионерам. Ограничения относительно выплаты пенсии, предусмотренные указанными законами, не применяются в течение особого периода к пенсиям, назначенным лицам, которые проходят военную службу или находятся на должностях, в частности, в Государственной пенитенциарной службе Украины (пункт 3 Заключительных положений Закона 911 и пункт 2 Заключительных положе-ний Закона 1774).
За период Вашей работы в Государственной пенитенциарной службе Украины вы-плата пенсии осуществлялась в полном объеме согласно нормам действующего законодательства.
Принимая во внимание то, что согласно приказу Министерства юстиции Украины от 21.09.2016 № 4553/к Вы с 19.09.2016 переведены из Государственной пенитенциарной службы Украины на должность госслужбы в департамент организационного обеспечения деятельности служб Государственной уголовно-исполнительной службы Украины, для продолжения выплаты Вам пенсии с указанной выплаты нет оснований.
В 2014 году мне была назначена пенсия согласно Закону Украины «О пенсионном обеспечении лиц, уволенных с военной службы, и некоторых других лиц». С марта 2015 года работал в должности государственного служащего в органах внутренних дел Украины, с 7 ноября 2015-го переведен на должность госслужа-щего в территориальном управлении Национальной полиции. Выплата пенсии со времени работы в Национальной полиции не проводится. Имею ли я право на получение пенсии в 2017 году?
Законом Украины от 06.12.2016 № 1774 VIII «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины» (далее — Закон 1774) внесены изменения в статью 54 Закона Украины «О пенсионном обеспечении лиц, уволенных с военной службы, и некоторых других лиц» относительно порядка выплаты пенсии работающим пенсио-нерам.
В частности, определено, что по 31 декабря 2017 года лицам (кроме инвалидов I и II групп, инвалидов войны III группы, участников боевых действий, лиц, на которых распространяется действие пункта 1 статьи 10 Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты», и лиц, на которых распространяется действие Закона Украины «О статусе ветеранов военной службы, ветеранов органов внутренних дел, ветеранов Национальной полиции и некоторых других лиц и их социальной защите»), которые занимают должности государственной службы, определенные Законом Украины от 10.12.2015 № 889-VШ «О государственной службе», а также работают в должностях и на условиях, предусмотренных законами Украины «О прокуратуре», «О судоустройстве и статусе судей», назначенные пенсии не выплачиваются.
Пунктом 2 раздела 2 Заключительных и переходных положений Закона 1774 преду-смотрено, что ограничения относительно выплаты пенсий, предусмотренные этим Законом, не применяются на протяжении особого периода к пенсиям лиц, которые проходят военную службу или находятся в должностях, в частности, в Национальной полиции Украины.
Таким образом, для проведения выплаты пенсии советуем Вам предоставить в орган Пенсионного фонда Украины документ (трудовую книжку, справку, извлечение из приказа), подтверждающий Вашу работу в Национальной полиции или ее территори-альном органе, и заявление о возобновлении выплаты пенсии. Выплата Вам пенсии будет возобновлена с 1 января 2017 года.

Автоцивілка для пільговиків

    Деякі категорії громадян за українським законодавством мають 50-відсоткову знижку або ж взагалі звільнені від страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспорту. Про це йдеться у статті 13 Закону України №1961-15.
Повністю звільнено  від автоцивілки:
♦ учасників бойових дій;
♦ інвалідів війни;
♦ інвалідів І групи;
♦ осіб, які керують транспортним засобом, що належить інвалідові І групи, в його присутності.
Ці категорії не повинні оформляти автоцивілку. У разі дорожньо-транспортної пригоди збитки відшкодовує Моторне транспортне страхове бюро України (МТСБУ).
Мають 50-відсоткову знижку:
♦ пенсіонери;
♦ інваліди ІІ групи;
♦ постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи І та ІІ категорії;
 ♦ учасники війни.
Ці категорії зобов’язані оформити автоцивілку, але сплачують лише 50% її вартості. Пільга діє тільки за умови володіння та особистого керування автомобілем з об’ємом двигуна до 2500 кубічних сантиметрів включно.
Обов’язкові умови отримання пільг:
♦ особисте володіння авто;
♦ наявність при собі посвідчення, що підтверджує належність до пільгової категорії.
Що робити у разі ДТП:
♦ одразу повідомити про пригоду відповідний підрозділ Національної поліції України;
♦ обмінятися контактами й страховою інформацією з іншим учасником ДТП;
♦ протягом трьох робочих днів із дня дорожньо-транспортної пригоди письмово повідомити МТСБУ про пригоду, надати номер телефону, адресу, відомості про місцезнаходження свого авто і пошкодженого майна.


Підготувала Інна КОСЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр».


Закон є, проблема залишається

    З постійною періодичністю суспільство бентежить порушення прав пільгових категорій громадян під час їх проїзду в громадському транспорті, зокрема учасників бойових дій (учасників АТО), пише Український мілітарний портал.
     Із цього приводу є багато гучних заяв приватних перевізників, емоційних аргументів і контраргументів, які абсолютно не вирішують проблему – права пільговиків продовжують порушувати, викликаючи зневіру в соціальний захист пільгових категорій громадян.
     Варто лишень згадати, що стаття 12 Закону України „Про транспорт“ зобов’язує транспортні підприємства забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом.
     Згідно з нормою пункту 7 ч.1 статті 12 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надається пільга – «безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту…», зазначена норма закону не містить жодних обмежень для практичного застосування такої пільги, зокрема, щодо конкретного часу для реалізації цієї пільги, чи кількості пільговиків на один транспортний засіб, чи наявності дозволу органу місцевого самоврядування або власника підприємства, що проводить перевезення в громадському транспорті.
     Однак фактично такі обмеження нерідко встановлюються насамперед самими приватними перевізниками і водіями громадського транспорту (наприклад, водіями маршрутних таксі), які під різними надуманими приводами категорично відмовляються здійснювати пільгове перевезення пасажирів з посвідченням учасника бойових дій.
     Відповідно до ст. 37 Закону України „Про автомобільний транспорт“ пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
     Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
     Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, в якому визначається порядок компенсації автомобільним  перевізникам,  які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
     Таким чином, будь-яка відмова від перевезення пільгових категорій є незаконною.
     Доволі часто перевізник обґрунтовує, що припинив перевезення пільгових категорій у зв’язку з відсутністю компенсацій чи непідписанням з ним договору про пільгові перевезення. Усе це є відволіканням від суті справи і неправомірними діями.
     Незалежно від компенсацій чи наявності договорів про пільгові перевезення з перевізником закони України про пільгові категорії продовжують діяти, право пільговиків на безкоштовний проїзд нікуди не зникає, не може бути обмежене і має бути забезпечене перевізником.
     Відносини між перевізником і місцевою радою є договірними відносинами і грунтуються на договорі. Якщо є певні проблеми або взаємні претензії між місцевою радою і перевізником, їх потрібно вирішувати у суді, а не грубо і цинічно порушувати права пільговиків – учасників бойових дій.
     Відповідно до п. 10 ст. 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою  КМУ від 18 лютого 1997 р. №176 в редакції постанови 26 вересня 2007 р. №1184, перевізник зобов’язаний здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким, згідно з законодавством, надано пільги щодо плати за проїзд.
Отже, відмова у пільговому перевезенні є незаконною, тому що закон не містить норми про обмеження кількості місць для перевезення пільгових категорій пасажирів.
     Відповідно до ст. 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від 8 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     У відповідності до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті (10 вересня 2014 р. було прийнято Постанову Кабміну № 442, якою скасовано Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, її правонаступник – Державна служба України з безпеки на транспорті встановлено порядок оформлення матеріалів і розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, уповноваженими на те посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів.
     Тобто за відмову в перевезенні пільгових категорій до адміністративної відповідальності притягають уповноважені посадові особи, складають протоколи про адміністративні правопорушення у випадках порушень законодавства з питань безпеки на наземному транспорті, передбачених частинами першою, другою, четвертою, п’ятою і сьомою статті 133-1, статтями 133-2, 136, 141, 142 і статтею 164 –  у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, пов’язаної з перевезенням пасажирів і вантажів, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
     Також у випадку порушення права на пільговий проїзд у міському або приміському транспорті можна звернутися за захистом свого права до територіального управління Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (адреса центрального апарату – пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135). У скарзі або заяві необхідно вказувати дату, час, номер маршруту і державний номерний знак маршрутки, водій якої допустив порушення права пільговика.
     Дії водія чи власника транспортного засобу (підприємства), який відмовляє у перевезенні пільгових категорій, також можуть підпадати під ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за скоєння якого передбачена статтею 186 КуПАП «Самоуправство», тобто самовільне, всупереч встановленому законом порядку, здійснення свого дійсного або гаданого права, що не завдало істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям. Визначена відповідальність тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб – від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     Суттєва різниця у притягненні до адміністративної відповідальності за статтею 186 КуПАП «Самоуправство» у тому, що в цьому разі адміністративний протокол складається працівниками поліції, які зазвичай більш доступні в момент порушення прав пільговиків, адже водій транспортного засобу не чекатиме, коли з’явиться представник Укртрансбезпеки.
     Розміри адміністративного штрафу за статтями 133-1 і 186 КуПАП є не значними, і тому не можуть бути ваговим засобом впливу для перевізників, що порушують закон.
     Тому, у разі будь-якої неправомірної відмови у перевезенні пільгових категорій радимо спочатку безпосередньо на місці звернутися до працівників поліції для відновлення порушеного права, а вже потім звертатися до органів Укртрансбезпеки, які зобов’язані відповідним чином відреагувати та, в тому числі, слідкують за виконанням ліцензійних
умов перевізниками і можуть врахувати негативну інформацію, яка надходить щодо конкретного перевізника.

 Д. ОСМОЛОВСЬКИЙ,
 «Єдина служба правової допомоги».


Память в бронзе, металле и камне
Выпускникам – героям

На фасаде харьковской общеобразовательной школы I-III ступеней №18 торжественно открыта мемориальная доска выпускникам Виталию Юрьевичу Смирнову и Валерию Фёдоровичу Черевику, погибшим в Афганистане и награждённым посмертно орденом Красной Звезды.
  Виталий Смирнов погиб 9 августа 1980 года. Друзья и одноклассники установили на фасаде школы, в которой он учился, мемориальную доску с барельефом.
Харьковский городской Союз ветеранов Афганистана, работая над подготовкой общей мемориальной доски погибшим выпускникам, принял решение оставить барельеф и заменить доску новой, добавив портрет старшего лейтенанта В. Ф. Черевика, погибшего 7 ноября 1981 года при подрыве танка.
 Директор школы Ирина Юрьевна Стеценко, открывая торжественную линейку, выразила глубокое уважение к ветеранам войны и почтила память погибших воинов-интернационалистов. На митинге выступили председатель администрации Холодногорского района Харькова Максим Мусеев, председатель ХГСВА Виктор Борзов, заместитель председателя Союза ветеранов Афганистана Холодногорского района полковник Валерий Попков, заместители председателя ХГСВА Михаил Быков, Татьяна Павловна Новохацкая и Геннадий Ломакин.
Не оставили никого равнодушными слова сестры В. Ф. Черевика – Люси Фёдоровны Зинчук и его вдовы – Валентины Ивановны. Очень эмоциональным и добрым было выступление харьковской поэтессы Элеоноры Эммануиловны Булгаковой. Её дочь училась в одном классе с  Виталием Смирновым, и они были друзьями. Э. Булгакова прочитала своё стихотворение в память о Виталии и исполнила песню в его честь.
Торжественно открыли мемориальную доску глава администрации Холодногорского района города М. С. Мусеев, председатель ХГСВА В. А. Борзов, родственники и друзья погибших воинов. 
Присутствующие минутой молчания почтили память погибших, к мемориальной доске возложили цветы. 

Пресс-служба ХГСВА.

Погибли на поле боя
На фасаде харьковской специализированной школы №15 по инициативе городского Союза ветеранов Афганистана открыта мемориальная доска в честь выпускников Александра Викторовича Бабича, Сергея Николаевича Волошко, Александра Михайловича Перепичая, погибших в Афганистане и награждённых посмертно орденом Красной Звезды.
Младший сержант Александр Бабич служил водителем под Кундузом. Во время очередного рейса 15 октября 1984 года колонна машин попала в засаду, воины приняли бой, во время которого он был смертельно ранен…
Под Джелалабадом попала в засаду БРДМ, на борту боевой машины находился рядовой Сергей Волошко. Вместе с товарищами он принял бой и поддержал их огнём из своего АГС-17. Во время боя БРДМ содрогнулась от прямого попадания из вражеского гранатомёта, Сергей получил тяжёлое ранение и погиб на поле боя…
Рядовой Александр Перепичай служил под Кабулом в 4-й дорожной роте отдельной дорожной бригады. 5 марта 1986 года при выполнении служебных обязанностей он погиб… 
В торжественном открытии мемориальной доски приняли участие  воины-интернационалисты, педагоги, школьники, родители погибших: отец Александра Бабича – Виктор Степанович, мама Сергея Волошко – Екатерина Андреевна и мама Александра Перепичая – Вера Фёдоровна.
Заместитель председателя Индустриальной райгосадминистрации по социальным и гуманитарным вопросам Елена Геннадьевна Великанова отметила большое значение этого события и заверила в дальнейшей поддержке администрации города в вопросах увековечения памяти погибших в Афганистане.
Открыли мемориальную доску Е. Г. Великанова и В. А. Борзов. Присутствующие возложили цветы и минутой молчания почтили  память  погибших героев.
Председатель Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана Виктор Александрович Борзов в своем выступлении подчеркнул, что воины-интернационалисты родолжает работу по увековечению памяти погибших побратимов, и можно уверенно говорить, что эта работа имеет большую поддержку со стороны харьковчан и особенно молодёжи. Мы дорожим памятью о тех, кто не вернулся с Афганской войны, и сохраняем правдивую историю тех событий.

Пресс-служба ХГСВА.

Навіки дев’ятнадцятирічний

У селі Жолудки Шепетівського району на Хмельниччині 27 липня відбулися заходи, присвячені 31-й річниці з дня смерті та 50-річчю з дня народження воїна-«афганця» Михайла Івановича Франчука.
Виконуючи інтернаціональний обов'язок в Афганістані, він загинув у свій день народження 1986 року. Нагороджений посмертно орденом Червоної Зірки.
Вшанувати пам'ять воїна-«афганця» приїхали заступник голови районної ради Артур Мовсісян, завідувач сектора інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю райдержадміністрації, депутат районної ради Олександр Чмир, заступник голови Судилківської ОТГ Валентина Мазур, виконувачка обов’язків старости села Людмила Охрімець, голова районної ГО «Ветеран Шепетівщини» Олександр Лукашенко, голова первинної ветеранської організації села Судилків Володимир Васик, бойові побратими і місцеві мешканці.
У Свято-Покровському храмі села відбулася панахида за загиблим. Односельці й гості поклали квіти до могили й хвилиною мовчання вшанували пам'ять Михайла Франчука.
Представники влади зустрілися з сім’єю воїна-інтернаціоналіста, висловили вдячність батькам. Депутат обласної ради Врам Мовсісян і Шепетівська Спілка ветеранів Афганістану надали батькам героя матеріальну допомогу.

Сектор інформаційної діяльності
Шепетівської РДА.

Фестиваль
Поділись своєю добротою!

         З благословення правлячого єпископа Шепетівського і Славутського Євсевія і за його патронатом відбувся православний молодіжний фестиваль духовної музики і співу «Поділись своєю добротою!».
 Сьогодні актуальна проблема духовно-морального виховання молоді. Оскільки за молоддю майбутнє всього людства, тому й потрібно розглядати цю проблему як загальнолюдську. То хто ж повинен виробити тактику і стратегію у вихованні підростаючого покоління? Упевнено можна казати: це – церква, родина і суспільство. Сьогодні церква повинна спрямовувати молодь на шлях істини, добра і правди. Це її основна і велика місія.
Організаторами фестивалю виступили молодіжне крило Шепетівської єпархії на чолі з протоієреєм Федором Вересюком і храм Святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії з його настоятелем, воїном-«афганцем», протоієреєм Анатолієм Вересюком.
          Посильний внесок у проведення фестивалю зробила і Шепетівська Спілка ветеранів війни в Афганістані. Кому, як не нам, ветеранам-«афганцям», не знати про духовну й моральну підтримку, якої у той час на чужині ми не знали. То були інші часи, інша держава, інша мораль…
Проте історія повторюється, і нині триває війна на сході України. Тож її учасники дуже потребують духовної і душевної підтримки. І фестиваль, що відбувся у Шепетівці, є тим бальзамом на душу кожному з нас.
         З вітальним словом до присутніх у міському будинку культури звернувся єпископ Шепетівський та Славутський Євсевій, який благословив усіх на добрі вчинки, подякував учасникам і гостям. Відбулася спільна молитва за мир і спокій в Україні.
Заступник міського голови Наталія Василівна Стасюк зазначила, що молоді люди, які виступатимуть на фестивалі, несуть усім душевне тепло, добро і радість життя, висловила надію, що такі фестивалі стануть традиційними.
        Відкрили свято наймолодші вихованці недільної школи при храмі Святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії з композицією «Україна – це ми». Анастасія Ковалінська з Нетішина виконала пісню, а парафіянка храму Галина Блинда прочитала свій вірш «Творіть добро». Вихованці спортивного клубу «Пересвіт» розіграли  перед глядачами цікаву сценку.
Багато говорили про добро і зло протоієрей Діонісій Буренко та архімандрит Іоасаф Перетятько, які також відповіли на численні запитання присутніх.
Гордій Марченко, Ксенія Царик і Марія Вересюк виконали пісню на слова покійного предстоятеля УПЦ, Митрополита Київського і всієї України Володимира Сабодана «Ромашка біла».
     Співали сестри Мельничук від Славутського  благочиння, неодноразова
переможниця різних пісенних конкурсів шепетівчанка Анастасія Музика. Музикант Шепетівського муніципального оркестру Іван Кабацій виконав композицію на флюгель-горні.
         Окрасою фестивалю став виступ протоієрея Олександра Клименка, переможця телевізійного шоу «Голос країни-7», якого глядачі зустріли бурхливими оплесками. У виконанні отця Олександра ми почули пісні «Чорнобривці», «Мить», «Цвіт полуниці», «Материнська любов». А ще усі дізналися, що він родом із Хмельниччини і що йому приємно знову побувати у рідному краї.
Під час перерви глядачі та учасники мали змогу підкріпитися напоями і випічкою від небайдужих спонсорів фестивалю.

Володимир ПИПИЧ,
учасник бойових дій в Афганістані.
Фото Миколи ДІДУКА.

Спорт і відпочинок
«Меридіан» – знову лідер
У мальовничому селі Черче на Хмельниччині знову зібралася вся спортивно-туристична еліта області. А це 22 команди, які приїхали на ювілейний 55-й чемпіонат зі спортивного туризму серед учнівської молоді на кубок зі спортивного орієнтування.
Голова Хмельницької обласної ради Михайло Загородний вручив грамоту за особистий внесок у розвиток і популяризацію спортивного туризму тренеру клубу «Меридіан», кандидату в майстри спорту В. М. Яворському. Саме з його вихованців складається кістяк збірної Шепетівського району.
Організатори провели чотири види змагань: спортивне орієнтування, техніка пішохідного туризму, велотуризм і обласний збір-змагання юних рятувальників МНС «Школа безпеки». Приємно, що в усіх чотирьох видах школярі Городищенської школи і члени клубу «Меридіан» боролися за першість і звання чемпіонів.
Для більшості пересічних громадян туристичні змагання асоціюються з багаттям, піснями під гітару до темної ночі, прохолодними світанками. Але для «меридіанівців» туристичні змагання – це відстоювання власної честі, честі школи, тренерів та й загалом Шепетівського району. Це солоний піт на тренуваннях, це мозолі, це наполеглива праця.
   «Меридіанівці» (на знімку) — переможці чемпіонату області зі спортивного туризму. Цього року участь команди у змаганнях стала можливою завдяки небайдужості й фінансовій підтримці Судилківської сільської ради на чолі з головою Т. М. Котик і управлінню освіти. Тренери, учасники, уболівальники щиро вдячні за небайдужість усім, хто надавав допомогу, зокрема, Шепетівській Спілці ветеранів Афганістану.

Н. ШВЕЦЬ,
представник команди «Меридіан»,
учитель Великомедведівського НВК.


І міцний бойовий дух

    У Каховці в спортивній залі КЗ «ДЮСШ» відбувся традиційний відкритий міський турнір і відкрита першість Херсонської області з українського національного виду спорту – хортингу серед юнаків і дівчат, присвячений пам’яті воїна-інтернаціоналіста Анатолія Кусайка.
         Організатори – Херсонська обласна федерація нокдаун хортингу, відділ у справах молоді та спорту, відділ освіти, КЗ «ДЮСШ» Каховської міської ради і Каховське міське товариство воїнів-інтернаціоналістів.
    У змаганнях взяли участь команди Дніпропетровської, Запорізької і Херсонської областей. Спортсмени продемонстрували гарну технічну, фізичну підготовку і міцний бойовий дух. Переможці й призери нагороджені почесними дипломами і медалями від організаторів.
           Під час урочистої церемонії нагородження учасників привітали начальник відділу у справах молоді та спорту міськради Віктор Зубков, голова Каховського  міського товариства воїнів-інтернаціоналістів Наталія Скін і голова обласної федерації нокдаун хортингу Віталій Малашин.

Наталія СКІН,
голова Каховського  міського товариства воїнів-інтернаціоналістів.

На спортмайданчику – ветерани

У  селі Поляни Березнівського району на Рівненщині   відбувся 30-й ювілейний обласний турнір з волейболу на честь Івана Холода, загиблого в Афганістані.
Заходи розпочалися з панахиди за загиблими в збройних конфліктах,  у зоні антитерористичної операції, покладання квітів на могилу воїна-«афганця» Івана Холода.
У турнірі взяли  участь 16 районних команд ветеранів Афганістану та учасників АТО. Перед початком змагань виступили начальник управління молоді та спорту облдержадміністрації В. В. Ліпський, голова Рівненської обласної організації УСВА В. Ф. Гурницький, представник Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції в області І. Ю. Тижук, представники Березнівської райдержадміністрації.
У фінал вийшли команди Рокитнівської і Сарненської  районних організацій УСВА і Рівненської  міської  організації УСВА, волейболісти якої і виборола перше місце.
Учасники і переможці турніру нагороджені цінними подарунками, призами і грамотами.

Прес-служба Рівненської обласної організації УСВА.


Перемогла «Дружба»

У Новокодацькому районі міста Дніпра за ініціативи районного підрозділу ДМОВА УСВА відбувся традиційний щорічний футбольний турнір пам'яті загиблого в Афганістані Олександра Трофименка, нагородженого посмертно орденом Червоної Зірки. 
Переможцем уже другий рік поспіль стала команда «Дружба» (на знімку). Найкращі гравці отримали подарунки від районної ради,  Новокодацького районного підрозділу ДМОВА УСВА, а переможці – медалі й перехідний кубок, який багато років тому був заснований Дніпропетровським міським об’єднанням ветеранів Афганістану.
Прес-центр ДМОВА УСВА.

Заряд енергії та бадьорості

Служба у справах дітей, відділ культури райдержадміністрації спільно з Ковельською міськрайонною організацією УСВА (Волинська область) організували й провели щорічні  туристичні змагання для дітей.
         Хто хоч раз відчув себе у ролі мандрівника, вибираючись із щоденної буденної суєти в ліс або у поле, на берег річки або озера,  а також в інші місця, на які так багата наша земля, той розуміє, що такий вид відпочинку покращує не лише здоров’я, а й  додає гарного настрою, натхнення на нові справи.
Туристичні змагання серед дітей організували у мальовничому лісовому масиві поблизу села Черемошне в урочищі «Яревище». Учні демонстрували  свою майстерність на традиційних етапах, здобували  нові знання й цікаво провели час на природі: пекли картоплю у казанку, варили юшку з риби, співали на нічних посиденьках біля вогнища.
Усі етапи спланували до деталей. За результатами змагань з техніки пішохідного туризму перше місце  вибороли школярі з села Поворськ, у спортивному орієнтуванні переможницею стала Тетяна Муляр з села Черемошне.
 Дітям запам’яталися й інші змагання – конкурси художньої самодіяльності та приготування  бутербродів. Усі переможці отримали нагороди і подарунки, За сприяння у проведенні змагань відзнаку Ковельської міськрайонної організації УСВА вручено лісничому Черемошнянського лісництва Костянтину Смалю.
Під час змагань, перебування у таборі діти допомагали один одному долати труднощі й  перешкоди. Тож можна з упевненістю сказати, що перемогу здобули абсолютно всі команди. Змагання сподобались, а головне – всі надовго отримали заряд енергії та бадьорості..

Микола САВОСЮК,
голова Ковельської  МО УСВА.

Козацький дух «Смайлика»

У Траулинській школі на Хмельниччині вихователі пришкільного табору «Смайлик» організували роботу так, щоб дітям було цікаво і вони сповна могли розкрити свої здібності, таланти, гарно відпочити. Тож життя у таборі насичене різноманітними цікавими подіями.
І дітям, і дорослим надовго запам’ятається День козацької звитяги. У школі вже тривалий час успішно діє Мала Козацька Республіка. Юні козаки радо вітали у таборі гостей – воїнів-«афганців» священика Анатолія Вересюка, Володимира Пипича, Олександра Гуріновича, Володимира Молявчика, начальника відділу соціальної роботи Центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді Сергія Мельника, учнів і вчителів Великомедведівського НВК і Хролинської загальноосвітньої школи.
Святкування розпочалось з урочистої лінійки, яку відкрила директор школи Галина Дячук. З вітальними словами до нащадків українського козацтва звернулися настоятель храму Святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії протоієрей Анатолій Вересюк, заступник голови Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану Олександр Гурінович і Сергій Мельник.
Далі свято продовжилось на спортмайданчику, де змагалися команди траулинських, хролинських і великомедведівських школярів. Учні під керівництвом О. В. Гуріновича  розбирали і збирали автомат Калашникова, інша група школярів змагалась у різноманітних конкурсах, естафетах, які проводив учитель предмета «Захист Вітчизни» О. С. Мельник. А у спортивній залі учні демонстрували свої вміння у стрільбі під керівництвом С. Б. Мельника.
Діти виявили характер і наполегливість, сміливість і швидкість, спритність і рішучість. Словом, на цих змаганнях переможених не було й усі залишилися задоволеними від досягнень і виявленого завзяття.
Переможців конкурсів нагородили грамотами й подарунками. Зокрема, найвлучніший стрілець отримав від «афганців» ексклюзивний чай «Шураві», переможець конкурсу з розбирання автомата – диск з піснями воїна-«афганця» Івана Федаса, призерам вручили грамоти від Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану, а від організаторів – футбольний м’яч.
Присутніх пригощали смачною юшкою з пампушками і кулешем, які приготували кашовари В. В. Молявчик, В. С. Пипич і кухар Н. Д. Михальчук.
Дякуємо воїнам-«афганцям», С. Б. Мельнику, всім організаторам Дня козацької звитяги.
Л. ВОЙТЮК,
заступник директора Траулинської
загальноосвітньої школи з виховної роботи.

 
< Попередня   Наступна >

 

 
 
© 2005-2017, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
www.usva.org.ua
pressusva@ukr.net
При любом использовании материалов сайта гиперссылка на usva.org.ua обязательна.
Редакция usva.org.ua может не разделять точку зрения авторов статей
и ответственности за содержание републицируемых материалов не несет.


Украинская Баннерная Сеть
Защитники родины - Сайт о русских солдатах. Rambler's Top100 Rambler's Top100 Сервис авто регистрации в
каталогах, статьи про раскрутку сайтов, web дизайн, flash,
photoshop, хостинг, рассылки; форум, баннерная сеть, каталог
сайтов, услуги продвижения и рекламы сайтов