Головна
Новини
Про організацію
Голова УСВА
Публікації
Електронні книги УСВА
Акції
Документи
Нормативні документи
Ветеранські закони
Фотогалерея
Зв`язок
Музей
Реабілітація
Питайте-відповідаємо
Локальні війни
Анонси
Книга вдячності
Організації УСВА
Сайти ветеранів
 


Погода
Погода!


18275068 Відвідувачів
Укрінформ
Міністерство оборони
Урядовий портал
Президент України Офіційне інтернет-представництво
Орденские планки – ветеранам
Боевое Братство
"Третій Тост" №17-18 (593-594), вересень 2017 рік Надрукувати Надіслати електронною поштою
Ветераны отметили День Независимости Украины

Киевские ветераны войны, труда и вооруженных сил, участники боевых действий в зарубежных государствах торжественно отметили 26-ю годовщину Независимости Украины.
Ветераны возложили цветы к Могиле Неизвестного солдата в Парке Славы, к  памятникам партизанским командирам С. А. Ковпаку и А. Ф. Федорову, почтили память всех защитников Отечества.
В столичном Дворце ветеранов представители ветеранских организаций поделились воспоминаниями о своем участии в Великой Отечественной войне, в боевых действиях на Кубе, во Вьетнаме и Афганистане, в боевых походах подводников, говорили о трудовом героизме женщин и детей в военное время.
В торжественном мероприятии, организованном Радой Организации ветеранов Украины, приняли участие представители Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов).
Ветераны высказали сожаление, что в очередной раз представители организаций участников АТО проигнорировали приглашение участвовать в такой познавательной встрече. Однако надежда на взаимопонимание сохраняется.
Пресс-служба УСВА.


22 вересня – День партизанської слави
 
Дорогі ветерани Другої світової війни!

   Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) щиро вітаю вас і ваші родини з державним святом – Днем партизанської слави!
   Партизансько-підпільний рух в Україні у роки Великої  Вітчизняної війни
 (Другої світової) став важливим військовим і політичним чинником у тилу найнебезпечнішого ворога, і за рівнем своєї могутності й значення був визнаний другим фронтом. Він відіграв важливу роль у звільненні українських земель від фашистської окупації.
   Подвиг партизанів, підпільників відомий далеко за межами України. Багатотисячні партизанські загони і з’єднання під керівництвом видатних командирів С. Ковпака, О. Федорова, О. Сабурова, М. Наумова, Я. Мельника, М. Шукаєва, П. Вершигори та інших наводили жах на фашистських загарбників, вселяючи впевненість у тому, що наш народ перемогти неможливо.
   Ми, воїни-інтернаціоналісти, завжди пишалися вашим яскравим подвигом і вашою життєвою позицією, завжди брали з вас приклад і з честю виконували усі накази Батьківщини. Ми і надалі відверто відстоюватимемо історичну правду про героїчні подвиги наших шановних ветеранів-фронтовиків.
   Бажаємо колишнім партизанам, підпільникам, усім ветеранам Другої світової війни, вашим родинам і близьким міцного здоров’я, довголіття, щастя, благополуччя, оптимізму, а головне – миру і злагоди в нашій державі!
   Вічна пам’ять усім, хто віддав своє життя в тій жорстокій війні!
 
  Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА.


Загинули за Батьківщину

У Миронівському районі на Київщині при дорозі Тулинці – Грушів, на місці висадки у вересні 1943 року масового авіадесанту  відкрито пам’ятник воїнам – повітряним десантникам.
У ніч з 24 на 25 вересня 1943 року в цьому районі було висаджено основні сили десанту 3-ї та 5-ї повітряно-десантних бригад для підтримки бійців на Букринському плацдармі. Майже половина бійців-десантників загинула в перші ж дні, потрапивши під сильний вогонь великого угрупування противника. У ході жорстоких боїв лише третина десанту з’єдналася неподалік Черкас з регулярними частинами наших військ і продовжила визволення Правобережної України.
– Це була всенародна будова, – розповідає І. С. Савченко, колишній десантник і будівельник. – Пам’ятник створено зусиллями багатьох небайдужих людей за кошти районного бюджету, Тулинської сільської ради, агропромислових підприємств і фермерських господарств, жителів району.
Одинадцятиметровий пам’ятний знак – споруда, обвалована курганом і увінчана металевим куполом парашута. До нього прикріплено 28 строп, частина з яких ніби обгоріла ще до приземлення. 25 латунних гільз на них світяться червоним кольором у нічний час. По куполу – напис: «Вічна слава воїнам-десантни¬кам, які загинули за Батьківщину». Разом з основною опорою здалеку цей напис нагадує хрест. Під куполом підвішено п’ять 45-міліметрових латунних гільз, які, б’ючись на вітрі одна об одну, ніби створюють дзвін по загиблих воїнах.
В урочистостях з нагоди відкриття пам’ятника взяли участь голова Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Сергій Червонописький, працівники центрального апарату УСВА Сергій Козаченко, Володимир Савченко, голова Миронівської райради Валентина Усик, голови міської і районної рад ветеранів Єлизавета Миздренко і Любов Тенетко, воїни-«афганці» Микола Дереча, Віктор Дудка, місцеві жителі.
Микола ГУДЗЕНКО.

Народна дипломатія

«Безвіз» у дії

       У відповідності з бюджетною Програмою відвідування меморіалів і військових поховань делегація ветеранів війни України, чверть складу якої – ветерани війни в Афганістані, відвідала Республіку Білорусь і Латвійську Республіку.
        У столицях держав делегація поклала вінки зі стрічками кольорів Державного прапора і квіти до пам’ятників воїнам-переможцям у Другій світовій війні, жертвам війни у білоруському селищі Хатинь і концтаборі Саласпілс на території Латвії. Вінок пам’яті від України було встановлено у Мінську на Меморіалі білоруським воїнам, які загинули в Афганістані.
       Зустрічав делегацію у Ризі представник УСВА в Латвійській Республіці, учасник бойових дій в Афганістані Валентин Герасименко. Відбулася дружня зустріч у Посольстві України в Латвійській Республіці, яке очолює Тимчасовий Повірений у справах України в цій країні Аліса Подоляк.
        Ветерани України сфотографувалися біля пам’ятника Т. Г. Шевченку, який встановлено у міському парку біля посольства (на знімку).
        Під час поїздки відбулося обговорення ветеранами низки гострих питань з військової історії України, зокрема йшлося про масштаби трагедії у білоруському селищі Хатинь і українському населеному пункті Корюківці Чернігівської області у лютому-березні 1943 року, в якому за дві доби було знищено близько 7000 мирних мешканців, розглядався стан меморіалів у цих населених пунктах.
       Завдання і план роботи делегації було здійснено у повному обсязі завдяки професійній організаційній роботі керівника делегації, начальника відділу Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції В. М. Мороза. При підбитті підсумків роботи делегації всі її члени одностайно висловили подяку Держслужбі й порушили клопотання щодо заохочення В. М. Мороза.
        Крім виконання традиційних для України ритуалів пам’яті і пошани загиблим воїнам і жертвам війни, проведена програма сприяє підвищенню авторитету та іміджу України в європейській спільноті.
       Необхідно зазначити, що це була перша делегація України, яка скористалася введенням безвізового режиму з державами ЄС і новими вимогами документування членів делегації.
 
Прес-служба УСВА.

На захисті прав ветеранів

     У різних країнах світу працюють міністерства у справах ветеранів або державні структури, в центральних виконавчих органах яких є окремий орган, до відання якого входять питання пенсійного і соціального забезпечення ветеранів, інвалідів і членів їхніх сімей.

МІНІСТЕРСТВО У СПРАВАХ ВЕТЕРАНІВ США
     Міністерство у справах ветеранів США (United States Department of Veterans Affairs, сайт va.gov) – державний орган виконавчої влади, який спільно з Міністерством оборони і Міністерством охорони здоров'я та соціального забезпечення США здійснює діяльність у сфері соціального забезпечення і захисту ветеранів військової служби, членів їхніх родин та осіб, що перебувають на їхньому утриманні (у тому числі загиблих військовослужбовців). З 30 липня 2014 року міністерство очолює Роб Макдональд.
     Міністерство є правонаступником Адміністрації з питань ветеранів США, яка була утворена 21 липня 1930 року як окремий державний орган на виконання Виконавчого наказу Президента США №5398 (President by Executive Order 5398).
     Це друге за величиною федеральне міністерство після Міністерства оборони США з чисельністю персоналу 312 тис. 841 державних службовців і працівників (станом на 2013 рік).
     До компетенції міністерства входить:
     -    оформлення іпотечних кредитів;
     -    страхування життя;
     -    призначення пенсій;
     -    надання допомоги і пільг (включаючи випадки виплати при втраті працездатності, втрати годувальника, медичні пільги і виплати на поховання) для ветеранів збройних сил США і членів їхніх сімей.
     Нині міністерство реалізує понад 100 федеральних і відомчих програм за наступними напрямами:
     -    соціальна реабілітація інвалідів;
     -    забезпечення житлом і скорочення кількості бездомних ветеранів;
     -    сприяння у працевлаштуванні колишніх військовослужбовців;
     -    увічнення пам'яті ветеранів;
     -    різнопланова підтримка ветеранів і членів їхніх сімей з метою їх адаптації в суспільстві після завершення військової служби.
     Міністерство на регулярній основі звітує перед профільними комітетами Конгресу США (у справах збройних сил та у справах ветеранів Сенату і Палати представників) за свою діяльність, включаючи витрачання виділених з федерального бюджету коштів. У 2015 фінансовому році бюджет становив 164 млрд доларів, у 2016 – асигнування на його діяльність затверджені Конгресом в обсязі 167,5 млрд, на 2017 р. було заплановано 182,3 млрд  доларів.
     До відання міністерства належать:
     -    153 госпітальні установи,
     -    895 поліклінік і амбулаторій,
     -    125 цвинтарів,
      а також інші федеральні земельні ділянки та об'єкти нерухомості.
     Склад
     Міністерство має три основні підрозділи (адміністрації), кожен з яких очолює заступник міністра:
     -    адміністрація з питань медичного забезпечення (Veterans Health Administration)';
     -    адміністрація з питань пільг і привілеїв (Veterans Benefits Administration)';
     -    національна адміністрація у похоронних справах і з питань утримання місць поховання ветеранів військової служби (National Cemetery Administration).
     Структура
     У структурі міністерства діють апарати заступників і помічників міністра з питань:
-    фінансів і планування;
-    інформаційних ресурсів і менеджменту;
-    кадрової політики та адміністративних питань;
-    зв'язків з ветеранами;
-    координації соціальних програм, закупівель і споруджень;
-    зв'язків з Конгресом і громадськістю,
а також низка інших адміністративних підрозділів (офісів), які сприяють вирішенню питань забезпечення ветеранів військової служби, у тому числі:
-    генеральна інспекція;
-    бюджетно-фінансова служба;
-    матеріально-технічний та логістичний;
-    у зв'язках з бізнесовими структурами;
-    з юридичних питань;
-    розгляду скарг і заяв;
-    безпеки й захисту тощо.
     До складу Центрального апарату міністерства входить близько 1,5% від загальної кількості співробітників відомства, водночас інші співробітники працюють у регіональних органах, які існують у кожному штаті країни. Центральний апарат міністерства розташований у Вашингтоні.
     За офіційними даними, послугами міністерства користуються або мають право користуватися близько 25 млн ветеранів військової служби, середній вік яких становить 60 років, а також більш як 30 млн членів їхніх родин і утриманців.
     Функції
     Основна функція Міністерства у справах ветеранів – підтримка ветеранів шляхом надання певних пільг і соціальних програм. Одним із пріоритетів діяльності є запобігання бездомності ветеранів. Міністерство з цих питань взаємодіє з Міжвідомчою радою США з питань безпритульності.
    У рамках своїх повноважень міністерство веде базу даних громадян США, які проходили військову службу в збройних силах держави у воєнний час або  брали участь у збройних конфліктах, включаючи ветеранів, які проживають поза межами США.
     Ветерани збройних сил, які проходили дійсну військову службу тільки в мирний час, мають також право на отримання окремих пільг і привілеїв, які надаються учасникам воєн і збройних конфліктів. Відповідно до чинного законодавства США ветеранам військової служби надаються наступні пільги:
  – виплата допомоги за інвалідністю;
 -   реалізація програми професійної реабілітації;
-    надання допомоги в одержанні освіти;
-    психотерапевтична допомога ветеранам війни у В'єтнамі;
-    надання допомоги при працевлаштуванні;
-    виплата допомоги з безробіття;
-    здійснення на пільгових умовах медичного обслуговування;
-    страхування життя;
-    надання позичок на будівництво житла;
-    організація поховань;
-    інші послуги.
     Види матеріального забезпечення затверджуються Конгресом США. У федеральному бюджеті 2013 року на фінансування діяльності міністерства і належних відомству програм було виділено приблизно 78.4 млрд доларів США, з яких до 95% коштів було спрямовано на прямі виплати ветеранам військової служби й забезпечення їхніх пільг і привілеїв. Крім цього, відповідно до затвердженого Конгресом США на початку 2009 року Плану Адміністрації Президента США Б. Обами «Щодо стимулювання американської економіки і виведення її з рецесії» на фінансування програм у рамках діяльності міністерства (утримання та оновлення медичних закладів, національних цвинтарів тощо) було виділено приблизно 1,5 млрд доларів США. У 2010 році на програми соціального забезпечення й захисту ветеранів військової служби було витрачено 112 млрд доларів США (на 15% більше, ніж у 2009 році).
     Досвід США із соціального забезпечення учасників бойових дій
     Відповідно до законодавства США (окрім Конституції США, як основного закону) загальні положення про соціально-правовий статус військовослужбовців ЗС США викладені у частині 2 "Особовий склад" (Personnel) підзаголовку А "Загальне військове право" (General Military Law) заголовку 10 "Збройні сили" (Armed Forces) Кодексу законів США.
     Законодавство закріплює роль і місце збройних сил у суспільстві та соціально-правове становище окремих категорій військовослужбовців, включаючи право на медичне забезпечення та охорону здоров'я (медичне забезпечення для військовослужбовців і членів їхніх сімей (частково) безкоштовне), право на відшкодування шкоди, заподіяної військовослужбовцю або його власності при виконанні ним службових обов'язків, право на пенсійне забезпечення (після проходження 20 років служби в регулярних збройних силах або у разі звільнення по інвалідності).
     Варто відзначити, що окремого закону, який визначає соціально-правовий захист військовослужбовців на зразок Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в США немає. Військові закони, прийняті Конгресом, містять лише загальні положення з питань військового будівництва, які потім деталізуються актами Президента і органів військового управління. Президент видає настанови, положення, виконавчі накази, директиви, які мають таку ж обов'язкову силу, як акти Конгресу. Крім цього, найбільш детально соціально-правовий статус військовослужбовців ЗС США регулюється статутами, настановами, положеннями та іншими нормативно-правовими актами. У цілому, весь комплекс таких актів, поряд із загальними засадами і принципами, визначає соціально-правове становище особового складу збройних сил США.
     Відповідно до законодавства американські громадяни, які прослужили на дійсній військовій службі не менше терміну, встановленого для курсу підготовки новобранця (180 і більше днів) і звільнені не з причини негідної поведінки, підпадають під категорію "ветеран" і отримують право на користування певними пільгами. Для звільнених по інвалідності мінімальні терміни служби не встановлюються.
     Потрібно відзначити, що в силу великої кількості правових норм, які регламентують соціально-правовий захист ветеранів ЗС США, на Міністерство у справах ветеранів покладено завдання інформування ветеранів ЗС США (проведення роз'яснювальної роботи) про їхні права і привілеї. З цією метою міністерством розроблено веб-сайт http://www.militarybenefits.com/, через який здійснюється інформування ветеранів про їхні права і привілеї, а також державні програми, які пропонуються для військовослужбовців з метою їх соціально-психологічної професійної адаптації у цивільному житті.
     Система адаптації військовослужбовців до цивільного життя бере свій початок з часів Другої світової війни, з 1944 року. Тоді було прийнято закон про реорганізацію ЗС, у відповідності до якого військовослужбовцям при звільненні пропонується здобути освіту на рівні коледжу та отримувати допомогу протягом одного року після звільнення.
     Основними видами пільг є компенсації ветеранам, пенсії, пільги для сімей загиблих, допомога в освіті та зайнятості, гарантії позички на житло і  покриття страхування життя. Крім цього, в кожному виді ЗС США функціонує Офіс з питань освіти, через який реалізується право військовослужбовця на перепідготовку.
      Водночас у ЗС існує Перехідна програма допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі збройних сил. Ця програма спрямована на надання допомоги в пошуку роботи і пов'язані з цим послуги. Військовослужбовці можуть скористатися такою програмою протягом 10 років після звільнення зі служби. Програма існує для всіх категорій військовослужбовців незалежно від типу підписаного ними контракту.
     Крім Міністерства у справах ветеранів до роботи в рамках програми залучаються Міністерство національної безпеки і Міністерство праці та інші урядові структури. Цими відомствами організовуються семінари, які проводять фахівці Державної служби зайнятості, Служби підтримки військових сімей департаменту праці й штатні співробітники Центру ветеранів з питань зайнятості та працевлаштування. До програм семінарів включаються відомості про пільгові програми й способи подачі документів для участі в них, оцінка особистих якостей їх учасників, дослідження кар'єри, стратегія для ефективного пошуку роботи, інтерв'ю, розгляд пропозицій роботи, психологічна підтримка.
     Важливу роль також відіграють професійно-технічні освітні консультації, метою яких є допомога військовослужбовцю вибрати напрям перепідготовки. Така допомога може включати тестування здібностей, професійні дослідження, вибір правильного типу навчальної програми для подальшого навчання і вибір освітніх і навчальних засобів, якими може скористатися військовослужбовець.
      Існує кілька типів програм сприяння військовослужбовцям у залежності від причини звільнення і тривалості служби. Крім цього, є спеціальні програми для військовослужбовців, які втратили працездатність.
     У США існує велика кількість програм, спрямованих на соціально-психологічну адаптацію  військовослужбовців, які брали участь у бойових діях і завершили службу в ЗС. Згідно з дослідженням, проведеним американським аналітичним центром "Корпорація RAND", із початком війн в Іраку та Афганістані потреба в кількості фахівців з надання психологічної підтримки військовослужбовцям різко зросла. З цією метою Міністерство у справах ветеранів починаючи з 2001 року майже вдвічі збільшило бюджет, кошти якого було спрямовано на подолання цієї проблеми.
      Крім цього, Міноборони США і Міністерство у справах ветеранів проводять роботу зі створення мережі реабілітаційних центрів, де надається допомога ветеранам ЗС Сполучених Штатів, які постраждали від посттравматичного синдрому та інших психічних захворювань, пов'язаних із перебуванням у зонах бойових дій.

Міністерство у справах ветеранів Республіки Хорватія

     До компетенції міністерства, яке має таку назву з 23 грудня 2011 року, входять питання, пов'язані з правовим статусом і реалізацією державних гарантій щодо таких категорій громадян:
     – інвалідів війни, які набули інвалідність під час війни за незалежність Хорватії та в мирний час;
     – демобілізованих військовослужбовців і членів їхніх сімей;
     – загиблих, полонених і зниклих безвісти під час війни за незалежність Хорватії військовослужбовців;
     – учасників й інвалідів Другої світової війни та їхніх сімей;
     – членів сімей осіб, які загинули при виконанні обов'язкової військової служби з 15 травня 1945 року до 17 серпня 1990 року.
      Міністерство здійснює заходи, спрямовані на:
     -    роз'яснення значення війни за незалежність Хорватії;
    -    забезпечення вшанування ветеранів – учасників війни та її жертв;
      – поліпшення якості життя, підвищення рівня освіти і конкурентоспроможності ветеранів війни і членів їхніх сімей;
     -    ознайомлення широкого загалу з усіма значущими подіями і місцями війни.
      Міністерство також забезпечує пошук зниклих безвісти під час війни осіб, організацію ексгумації масових і окремих поховань на території Хорватії, збір і обробку даних за результатами ексгумації з метою ідентифікації останків жертв і їх поховання, збереження пам'яті про жертв Другої світової війни у післявоєнний період.
     Структура
     Міністерство складається з чотирьох управлінь:
     – управління у справах ветеранів війни опікується ветеранами, які брали участь у війні за незалежність країни; займається питаннями, пов'язаними з правами ветеранів, станом їх здоров'я; організацією гарячих ліній для телефонних дзвінків ветеранів, стипендій для їхніх дітей;
     – управління солідарності поколінь опікується громадянами, яким більше 65 років;
     – управління у справах сім'ї складається з відділів – у справах сім'ї, у справах дітей і молоді, у справах людей з обмеженими можливостями;
     – управління у справах полонених і зниклих безвісти здійснює пошук ув'язнених і зниклих безвісти на війні за батьківщину, а також ексгумацію та ідентифікацію останків жертв війни.
МІНІСТЕРСТВО У СПРАВАХ ВЕТЕРАНІВ КАНАДИ
     Структура:
-    Департамент у справах ветеранів, який підпорядкований міністру у справах ветеранів;
-    Апеляційна рада, яка підпорядкована Парламенту через міністра у справах ветеранів;
-    Управління омбудсмена у справах ветеранів, який підпорядкований Парламенту через міністра у справах ветеранів.
     Функції:
     Реалізація державних програм, передбачених для ветеранів у сферах:
-    призначення пенсій по інвалідності;
-    надання консультацій у випадку відмови у призначенні пенсії;
-    надання психологічної допомоги;
-    надання фінансової підтримки;
-    надання реабілітаційних послуг;
-    запобігання бездомності;
-    охорона здоров'я;
-    інформування;
-    поховання та ін.
     5 квітня 2016 року за ініціативи міністра у справах ветеранів було створено шість міністерських консультативних груп для вирішення питань, які мають важливе значення для ветеранів та їхніх сімей.
      Завдання кожної з груп полягає у вирішенні одного з таких питань:
-    загальна політика;
-    якість обслуговування;
-    психічне здоров'я;
-    сім'я;
-    догляд і підтримка;
-    поминання.
МІНІСТЕРСТВО У СПРАВАХ ВЕТЕРАНІВ АВСТРАЛІЇ
     Створене у 1976 році. Має статус федерального міністерства. У віданні міністерства перебувають:
    -    військовий меморіал Австралії;
    -    комісія з військової реабілітації та компенсації;
      –  Управління австралійських військових поховань (утримання військових кладовищ, дільниць, окремих могил, повоєнних місць святкування і меморіалів бойових подвигів; управління великими проектами за кордоном; надання науково-дослідних послуг з пам'ятної інформації; видача дозволу на використання відповідного знаку обслуговування);
    -    комісія по репатріації;
    -    адміністрація медичної репатріації;
    -    огляд порядку надання послуг;
     -    рада фахівців медичної експертизи;
     -    рада догляду за ветеранами;
     -    консультативна служба ветеранів  війни у В’єтнамі.
МІНІСТЕРСТВО У СПРАВАХ ПАТРІОТІВ І ВЕТЕРАНІВ РЕСПУБЛІКИ КОРЕЯ
     Було утворене у 1961 році як Національне агентство у справах ветеранів.
     Питання роботи міністерства:

-    підтримка та охорона здоров'я ветеранів;
-    виплата допомоги і визнання національних заслуг;
-    Національне кладовище.
     Стратегічні цілі:
     – створення належної підтримки  й компенсацій для патріотів і ветеранів;
    – забезпечення благополуччя патріотів і ветеранів;
   – сприяння розвитку духу патріотизму для розвитку країни;
    – активне інтегрування ветеранів у суспільство.
     Методи виконання:
   - створення належної системи оплати праці;
   - створення відповідної системи реєстрації;
   - створення справедливої і належної системи компенсацій;
   - створення іміджу організації, яка сприяє національній єдності;
   - забезпечення високої якості охорони здоров'я;
    - надання належних послуг соціального захисту;
   – фінансове забезпечення патріотів і ветеранів, підвищення їх потенціалу для самозабезпечення;
    - покращання управління для забезпечення більшої фінансової спроможності патріотів і ветеранів;
    - сприяння духу незалежності як поштовху для розвитку країни;
    - створення зрілого суспільства, яке поважає патріотів і ветеранів;
    - використання меморіальних об'єктів задля розвитку та виховання духу патріотизму;
    - зміцнення державної інфраструктури для надання допомоги ветеранам;
    - проведення професійної підготовки, тренінгів для ветеранів, для покращання роботи або бізнес-стартапів;
    - підвищення благополуччя ветеранів війни, військовослужбовців-жінок і звільнених ветеранів;
    -  зміцнення міжнародного співробітництва у справах ветеранів.


     Діяльність міністерства поширюється на:
     – тих, хто виборював незалежність Кореї як на території країни, так і поза її межами з 1895 року, й тих, хто виборював незалежність від японської окупації 1945 року;
     – військовослужбовців і поліцейських, вбитих або поранених у боях до 31 грудня 1959 року;
     – військовослужбовців і поліцейських, які загинули (в тому числі померли від захворювань, пов'язаних зі службою) або зазнали травму під час службових обов'язків або під час навчань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків;
     – тих, хто загинув або зазнав поранення під час революції 19 квітня 1960 року «Демократичний рух студентів»;
     – національних і місцевих державних службовців, які померли або отримали інвалідність під час виконання  службових обов'язків;
     – військових, які воювали у В'єтнамі; тих, які служать на південному кордоні й тих, хто страждає від різних захворювань через вплив «Агент Оранж»;
     – солдатів і офіцерів поліції, які брали участь у корейській війні та були звільнені в запас;
     – мобілізованих для участі у війні у В'єтнамі міністром оборони або начальником національної поліції;
    – військовослужбовців, які потрапили під скорочення після завершення військової служби під час війни у В'єтнамі, як це визначено в законі про військову службу або законі про військовослужбовців;
    – тих, хто брав участь у спеціальній місії або отримав відповідну підготовку для участі в місії, та тих, хто були вбиті, поранені або вважаються зниклими безвісти у період проведення місій або операцій;
    – подружжя, дітей та батьків, які вважаються членами сімей загиблих.
     Пільги, що надаються
     Фінансові пільги надаються для забезпечення засобів для існування особам за заслуги перед державою або сім'ям загиблих та їх утриманцям. Допомога складається з ветеранської пенсії і допомоги, а сума відповідає матеріальному рівню отримувача та його заслугам.
     Медична допомога
     Міністерство забезпечує лікування ветеранів у відповідних лікарнях, оперативно надає інвалідам сучасні інвалідні крісла і протези з метою підвищення їх мобільності та якості життя.
     Підтримка освіти
     Міністерство забезпечує освітню підтримку ветеранам за їхні заслуги перед батьківщиною, їхнім подружжям і дітям, які навчаються у первинних, вторинних і третинних школах. Допомога надається у формі навчання, посібників і стипендій.
     Допомога у працевлаштуванні
     Надається допомога у працевлаштуванні активістів руху за незалежність, ветеранів-інвалідів та їхніх сімей для забезпечення їхнього матеріального становища.
     Кредитні переваги
     Пільгові кредити поширюються на патріотів незалежного руху, інвалідів- військовослужбовців і співробітників поліції, ветеранів і сімей загиблих з метою забезпечення їх житлом.
     Поховання і меморіальні переваги
     Осіб, які зробили великий внесок у боротьбу за незалежність держави та її розбудову хоронять на національних кладовищах.
     Допомога ветеранам
     Надаються кредити, сприяння в отриманні освіти й медична допомога ветеранам, які були демобілізовані після більш як п’ятирічної служби без будь-яких травм або захворювань з метою їх адаптації.

Передплата-2018

Побратиме, це наша з тобою газета!
Державне підприємство по розповсюдженню періодичних видань «Преса» повідомляє, що з 7 вересня стартувала передплата на 2018 рік на періодичні видання.
Газету Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) «Третій тост», де  друкуються законодавчі матеріали з питань соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій, юридичні консультації, матеріали про життя і роботу організацій УСВА (територіальних, місцевих, районних), спогади, проза і  поезія, можна передплатити  в усіх відділеннях поштового зв’язку України.
Мінімальний передплатний період – один місяць, максимальний – рік.
Наш індекс – 30224.
Вартість передплати з урахуванням приймання передплати і доставки складає:
     – на місяць – 5, 87 грн.,
     – на три місяці – 16, 21 грн.,
     – на шість місяців – 28, 82 грн.,
     – на рік – 55, 04 грн.

Передплатна кампанія на 2018 рік на вітчизняні видання проводиться за передплатними Каталогами у наступні терміни:
     – на видання загальнодержавної сфери розповсюдження до 16 грудня  2017 року;
     – на місцеві видання (обласні, міські, районні) в строки, визначені згідно з укладеними з видавництвами (редакціями) договорами;
     – з поточних місяців 2018 року в обласних центрах і місті Києві до 15 числа, а інших населених пунктах до 10 числа включно кожного місяця, що передує передплатному.
Підтримуйте газету воїнів-інтернаціоналістів «Третій тост» своєчасною передплатою.

Воїни-«афганці» –  української армії

Спецавтомобіль від тернополян

         У Тернополі біля меморіального комплексу полеглим в Афганістані воїнам освячено спецавтомобіль для нашої армії.
Тернопільська обласна організація УСВА звернулася до української громади Королівства Великобританії про необхідність придбання спеціального автомобіля з термоустановкою для підрозділу цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України «Евакуація-200». Нещодавно «Мерседес» був доставлений у Тернопіль нашим земляком Олександром Салієм, який організував збір коштів для його придбання.
У присутності ветеранів-«афганців», волонтерів, учасників АТО, громадськості й представників влади настоятель Свято-Троїцького духовного центру імені Д. Галицького отець Анатолій Зінкевич освятив автомобіль і відправив панахиду за загиблими воїнами.
Голова Тернопільської обласної організації УСВА Сергій Лісовий подякував українській громаді Великобританії за зібрані кошти для придбання автомобіля, вкрай необхідного для перевезення тіл загиблих і померлих воїнів, і завірив, що в короткі терміни після завершення процедури розмитнення цей автомобіль буде доставлений в зону АТО разом з продуктами харчування, які зараз збирають ветерани.
Слід відзначити, що саме воїни-«афганці» активно співпрацюють з підрозділом цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України «Евакуація-200» й допомагають проводити пошукові роботи.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять полеглих воїнів і поклали квіти до меморіального комплексу загиблим на Афганській війні.


Василь КОГУТ,
перший заступник голови Тернопільської обласної організації УСВА.

В організаціях УСВА
Четверть века с нами в строю

В сложной обстановке в регионе Станично-Луганская районная организация УСВА (Луганская область) отметила свое 25-летие.
Ветеранов Афганской войны приветствовали первый заместитель председателя Станично-Луганской районной государственной администрации Сергей Исаев, управляющий делами исполнительного аппарата районного совета Игорь Бурмистров, заместитель Станично-Луганского поселкового головы Владимир Макеев, руководитель группы военно-гражданского сотрудничества полковник Иван Аблазов, председатель районной организации ветеранов Григорий Атанов, представители общественных организаций, трудовых коллективов и жители Станицы Луганской.
Руководители района поздравили ветеранов с юбилеем, поблагодарили за мужество, стойкость, активную жизненную позицию, выразили уверенность, что и в дальнейшем сохранится конструктивное сотрудничество авторитетной общественной организации с органами власти, вручили активистам грамоты и ценные подарки.
Руководитель группы военно-гражданского сотрудничества полковник Иван Аблазов вручил организации и ее председателю книгу «Дипломаты и полководцы» серии «Афганская арена», авторы которой – заместитель председателя УСВА Валерий Аблазов и его сыновья Константин и Иван Аблазовы.
По поручению председателя УСВА Сергея Червонопиского  бессменный председатель районной организации Лидия Соколова вручила активистам медали и грамоты УСВА.
После торжественной части участники встречи прошли в сквер Славы, где возложили цветы к памятному знаку воинам-интернационалистам и минутой молчания почтили память погибших и умерших после войны.
По материалам газеты «Время» Станично-Луганского районного совета.


Первички подводят итоги

     Беляевская районная организация УСВА (Одесская область) проводит в первичных организациях отчетно-выборные собрания.
     В первичке Маякского сельского совета отчитывался председатель организации, член правления и по совместительству заместитель районного председателя УСВА Сергей Залетов.
     Все выступавшие члены организации П. Я. Суровков, П. М. Луцик, В. П. Бояренко, председатель местной организации ветеранов войны и труда Н. Б. Цыпсюра и председатель районной организации УСВА А. Э.  Авакян дали высокую оценку работы председателя и в целом всей первички за отчетный период.
     За два с половиной года работы организации в Маяках на День Победы был открыт памятник воинам-интернационалистам и ликвидаторам последствий аварии на Чернобыльской АЭС.
      С. М. Залетов переизбран председателем на новый срок. В организацию  принят новый член УСВА Дмитрий Луцик – участник боевых действий, получивший статус за разминирование боеприпасов. Ему вручили членский билет и значок УСВА.  Рассмотрен вопрос о выделении материальной помощи члену организации, участнику боевых действий в Афганистане, кавалеру ордена Красной Звезды Игорю Носову.
       Присутствующие минутой молчания почтили светлую память погибших воинов и возложили цветы к памятнику воинам-интернационалистам.

А. АВАКЯН,
председатель Беляевской районной организации УСВА.

Обговорили нагальні проблеми

Відбулася планова робоча зустріч членів правління Сумської обласної організації «СОВЕАФ» (Спілка ветеранів Афганістану) з головою облради Володимиром Токарем.
 
Серед питань, які порушували голова організації Анатолій Линник і почесний голова Володимир Артюх, виплати з обласного бюджету коштів інвалідам-«афганцям» і родинам загиблих, фінансування ремонту меморіалу «Загиблим воїнам-інтернаціоналістам», внесення змін до обласної програми здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування на 2016–2017 роки.
 
Порушені питання буде опрацьовано у підрозділах обласної ради.

Прес-служба «СОВЕАФ».

Пожертвував життям заради товаришів

У місті  Копичинці на Тернопільщині з ініціативи Гусятинської районної організації УСВА відбулися поминальні заходи до 30-ї річниці з дня загибелі в Афганістані Богдана Даниловича Дудика, нагородженого посмертно орденом Червоної Зірки.
У скорботних заходах взяли участь батьки полеглого героя – Любов Андріївна і Данило Дем’янович, рідний брат Андрій з сім’єю, родичі й друзі, ветерани Афганської війни Тернопільщини.
У місцевій церкві відслужили панахиду за упокій душі Богдана Дудика і всіх загиблих воїнів на полі брані та за волю України. Воїни-«афганці» й рідні героя відвідали кладовище, де хвилиною мовчання і молитвою вшанували пам'ять, запалили свічки й поклали квіти на його могилу.
Мати полеглого воїна Любов Андріївна подякувала за пам'ять про сина та особливо відзначила турботу ветеранів-«афганців», які допомагають усім необхідним. Голова обласної організації УСВА Сергій Лісовий подякував батькам за виховання сина, який в скрутну хвилину на війні пожертвував своїм життям заради товаришів по службі, та зазначив, що пам'ять про мужнього воїна Богдана Дудика житиме вічно в серцях поколінь.
Відбулося виїзне засідання правління Тернопільської обласної організації УСВА з залученням активу Гусятинської районної організації УСВА, на якому обговорено питання волонтерської допомоги, ремонту двох палат у Заліщицькому обласному комунальному госпіталі для ветеранів війни, видання до 30-ї річниці виведення військ з Афганістану нової редакції книги «Обпалені війною», де будуть розділи про участь ветеранів-«афганців» у Революції Гідності, антитерористичній операції, волонтерській діяльності.
Також  розглянуто питання про реєстрацію членів УСВА і прихильників «афганського» руху  на сторінці голови УСВА С. В. Червонописького у мережі Фейсбук. Прийнято важливі рішення з соціального захисту ветеранів війни та активізації діяльності організації.

Василь КОГУТ,
перший заступник голови Тернопільської обласної організації

Щоб росли здоровими

У ліцеї №3 в Чернівцях з нагоди Дня фізичної культури і спорту за сприяння міської організації УСВА і міської ради урочисто відкрито спортивний майданчик.
– Три роки ми йшли до цієї події, – сказав голова Чернівецької міської організації УСВА Ілля Горбатюк. –  Спільно з депутатами затвердили кошторис і закупили 20 тренажерів. Це наш подарунок дітям, щоб вони фізично розвивалися і були здоровими.  
До цього з учнями ліцею уроки фізкультури проводилися у парку і на спортивних майданчиках інших навчальних закладів, тому відкриття свого майданчика сприятиме фізичному зростанню ліцеїстів, і вони дуже вдячні за це.

Прес-служба Чернівецької міської організації УСВА.

На честь героя
   
У селі Орлинцях на Хмельниччині щороку 22 серпня відзначають день пам’яті воїна-«афганця» Сергія Зайчука.
Побратими відвідали могилу загиблого товариша, у сільській церкві відбулася панахида.
Проведено спортивні змагання на честь загиблого героя-земляка. Першим видом програми став футбольний турнір, переможці якого –  футболісти Устянівки – отримали м’яч від Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану. У змаганнях з настільного тенісу переміг  Віктор Лапенко, а у більярді кращим став Вадим Захарчук.
Переможці й призери змагань нагороджені грамотами.
До проведення заходу долучилися місцеві органи самоврядування Рожичнянської сільської ради на чолі з головою села Іриною Наметченюк, працівники культури, сільська громадськість.
Члени Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) шанують пам'ять побратимів, підтримують тісний зв'язок із молоддю, передають свій досвід і традиції новому поколінню.
Володимир ПИПИЧ,
член Шепетівської СВА.

Наші святині
Ікона-берегиня
Військові вірять, що від руйнування квартиру в Авдіївці вберегла Ченстоховська ікона Божої Матері та каплиця, яку організували тут капелани Збройних Сил України.
За мирних часів це була звичайна двокімнатна квартира, в якій жили звичайнісінькі мешканці Авдіївки. Та з початком російської агресії проти України люди були змушені покинути своє житло. А квартира вціліла чудом, адже будинок було сильно зруйновано обстрілами російських найманців.    
 – Ця ікона – з Володимирського кафедрального патріаршого собору в Києві, – розповів капелан отець Олександр. – Її на передову привезли монахи, що служать у цьому соборі. Вона намолена і має велику силу.
У вільний час поміж обстрілами і бойовими завданнями сюди приходять захисники України. Вони моляться за здоров’я своїх близьких і ставлять свічки за загиблими побратимами. Тут можна відпочити душею, почерпнути сил, додати наснаги.
 Зараз достеменно вже невідомо, як і чому капличку організували саме в цій квартирі. Але на одній зі стін – лист від протоієрея УПЦ КП Сергія Вознесенського, в якому він просить пробачення у мешканців квартири за вимушене вторгнення і сподівається, що вони незабаром повернуться вже у мирні оселі. Сподіваються на це і українські бійці.
Звичайно, дорога до Бога в кожного своя. Але у військових вона, як правило, коротша. Бо веде через передову.
Тарас ГРЕНЬ.

1 сентября – День знаний

Воздушные шарики заветной мечты

       Впервые школьные праздники прошли без «дежурных» чиновников, псевдоактивистов и «бескорыстных» благотворителей с их незапоминающимися, ничего не значащими речами и пожеланиями.
      Главными героями торжеств были учителя, школьники и их переполненные искренними чувствами родители, бабушки, дедушки. Так отметили День знаний и начало нового учебного года в столичной школе №276  Деснянского района.
       Директор школы Надежда Григорьевна Бердичевская, муж которой – отважный офицер спецназа воевал в Афганистане, открыла торжественную линейку и передала слово для ведения праздника самим школьникам, которые достойно справились с этой творческой задачей.
      Особое внимание присутствующих было разделено между одиннадцатиклассниками, которым предстоит в этом учебном году получить аттестаты зрелости и выбрать свой дальнейший профессиональный путь, и первоклассниками.
       В 1-м А своих новых учеников приветливо встретила их первая учительница Наталия Анатолиевна Васильченко.
      В классной комнате каждое рабочее место будущего бизнесмена, ученого и мастера своего дела было заботливо украшено воздушным шариком заветной мечты.
       Группа фанатов – сторонников класса, состоящая из родителей и бабушек-дедушек, значительно превышала численность самих первоклашек. Они не видели никого вокруг, кроме своего «самого лучшего», «самого способного» или своей «самой красивой», «самой талантливой», и на площадке перед школой и в классе, куда их тоже пригласила первая учительница.

Пресс-служба УСВА.

Українська Спілка ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів)

КНИГА ВДЯЧНОСТІ ТА ПОШАНИ


     ОЛЕЙНИК Борис Ильич  — советский и украинский поэт, общественный и государственныйдеятель.
     Действительный член НАНУ, председатель Украинского фонда культуры. Депутат, заместитель председателя  Совета Национальностей ВС СССР; народный депутат Верховной Рады Украины с 1992 по 2006 год; бывший глава парламентской делегации Верховной Рады Украины в Парламентской Ассамблее Совета Европы. Лауреат Государственной премии СССР (1975). Герой Украины (2005).
     Родился 22 октября 1935 года в селе Зачепиловка, ныне  Новосанжарский район Полтавской области. Первые стихи Бориса Олейника были опубликованы ещё в его бытность пионером, печатался в районной газете в 1948 году.
     По окончании средней школы в 1953 году поступил на факультет журналистики КГУ имени Т.  Г.  Шевченко, который окончил в 1958 году. Возглавлял партийную организацию Союза писателей Украины на протяжении одиннадцати лет, причём за это время из этой организации не исключили ни одного литератора.
      За период с 1962 по 1990 год издал сборники лирических стихов и поэм: «Сталь закаляют кузнецы» (1962), «Эхо» (1970), «Стою на земле» (1973), «Заклинание огня» (1978), «В зеркале слова» (1981), «Мера» (1988), «Путь» (1995). Последний сборник —  своеобразный творческий отчёт к 60-летию. Для творчества поэта характерны комбинация тончайших лирических мотивов со злободневным юмором, отражение героических страниц советской и украинской истории.
  Борис Ильич не менял своих политических убеждений. Тем не менее, он никогда не боялся критиковать ошибки, допускаемые   в  СССР. Эссе «Два года в Кремле» («Князь тьмы») отражает личные наблюдения автора изместэтнических конфликтов на просторах Советского Союза. В мае-июне 1986 года Борис Олейник был в числе первых побывавших на месте ядерной катастрофы в Чернобыле, откуда вёл репортажи на центральном телевидении СССР и УССР. В опубликованной в «Литературной газете» статье «Испытание Чернобылем» прямо обличал виновных в аварии. В июле 1988-го на XIX конференции КПСС в Москве в докладе о сталинском терроре 1937—1938 впервые остановился  на голоде 1932—1933 годов.
     В 1990—1991 годах – член ЦК КПСС. В 1992, 1994, 1998 г.г. был избран депутатом украинского парламента.
     Борис Олейник сочувствовал состоянию сербского населения бывшей Югославии, посещал охваченные  гражданской войной  районы Балкан. Изучив угнетённое состояние сербов в зонах этнического конфликта в Боснии и Герцеговине, выразил свои размышления в эссе «Кто и с какой целью демонизирует сербов?», изданном в Югославии на украинском и сербском языках. Поэт осудил бомбардировки Югославии силами НАТО, предпринятые под. предлогом защиты албанского меньшинства в Косово, и лично стоял в «живых щитах», защищавших мосты страны от бомбардирования. Обличил политику США в отношении бывшей Югославии в своих размышлениях «Кто следующий?». Признавая заслуги украинского поэта в мирном урегулировании, бывшая Федеративная республика Югославия наградила его премией «Рыцарское перо».
     На  выборах 31 марта 2002 года в четвёртый раз был избран депутатом Верховной Рады. Борис Ильич был единственным народным депутатом от украинской Компартии, поддержавшим Оранжевую революцию 2004 года. Находясь во время начала акций протеста в Польше, он, чувствуя себя солидарным с демократической оппозицией, от правил поздравление их участникам и вскоре сам принял в них участие. После его голосования за назначение правительства Юлии Тимошенко наряду с тремя другими коммунистами 2 марта 2005 года был исключён из партии и фракции КПУ.
     На  выборах 26 марта 2006 года Борис Олейник в парламент не прошёл.
27 июля и 3 августа 2006 года принимал участие в круглом столе по поводу Универсала национального единства.
     25 января 2010 года написал заявление о сложении полномочий председателя и члена Комиссии по государственным наградам в знак протеста против присвоения президентом Ющенко звания Героя Украины  Степану Бандере. 5 июля 2010 года назначен председателем Комитета по Национальной премииУкраины имени Тараса Шевченко.
     Борис Олейник — автор более 40 книг поэзии и публицистики, издававшихся в Украине и в других республиках СССР. Поэзия украинского автора переводилась на русский, итальянский, чешский, словацкий, польский, сербохорватский, румынский и другие языки.
     Борис Ильич пользовался непререкаемым авторитетом в среде ветеранов войны, военной службы и труда. Особенно тёплые отношения поддерживал с ветеранами войны в Афганистане, принимал активное участие в мероприятиях, проводимых Украинским Союзом ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов).
     Награды: Герой Украины (21 октября 2005 года, за самоотверженное служениеУкраине на литературной и государственной ниве, выдающийся вклад в сохранение национальной духовной культуры, весомую личную роль в подъёме международного авторитета Украины), ордена Свободы (2009), Князя Ярослава Мудрого третьей (2012), четвёртой (1999), пятой (1995) степеней,  Октябрьской Революции, Трудового Красного Знамени, Дружбы народов, Государственная премия СССР (1975) — за стихотворный сборник «Стою на земле» (1973), Государственная премия УССР имени Т. Г. Шевченко — за сборники стихов «Седая ласточка», «В зеркале слова», «Дума о городе», Государственная премия УССР имени Н. А. Островского (1964), Международная премия имени Г. Сковороды (1994), Международная премия «Дружба» (1997), Всеюгославская премия «Рыцарское перо» (1998), Международная премия имени М. А. Шолохова в области литературы и искусства, Почётная грамота Президиума Верховного Совета УССР, Почётная грамота Кабинета Министров Украины (2002), Почётный гражданин Киева (2002), орден преподобного Нестора Летописца  первой степени (2006), Золотая медаль имени В. И. Вернадского НАН Украины (2011).
     Скончался 30 апреля 2017 года на 82-м году жизни после тяжёлой и продолжительной болезни. Похоронен  на Байковом кладбище в Киеве.

    ОМЕЛЬЧЕНКО Александр Александрович  —украинский государственный, общественный и политический деятель, Герой Украины.
     Президент Ассоциации городов Украины, председатель Украинской партии «Единство». Футбольный и хоккейный функционер. Кандидат технических наук.
       Родился 9 августа 1938 года в селе Зозов Липовецкого района, Винницкой области,  В 1974 году окончил Киевский инженерно-строительный институт, в 1978 — Киевский институт народного хозяйства.
В 1956—1959 — ученик Киевского строительного техникума. 1959 — бетонщик строительного комбината Киевского областного строительного треста.
       В 1959—1960 — служба в армии.
1960—1961 — мастер цеха сборного железобетонно- строительного комбината Киевского областного строительного треста. 1961—1980 —  мастер цеха, заместитель начальника цеха, начальник цеха, начальник отдела, главного инженера, директор завода железобетонных конструкций № 1 домостроительного комбината № 1, главный инженер домостроительного комбината № 1 Главкиевгорстроя. 1980—1987 — первый заместитель начальника — главный инженер Главкиевгорстроя.
В 1987—1989 — советник-консультант в Республике Афганистан.
В 1989 — главный инженер Укрстроя в Армянской ССР. 1989—1990 — начальник Управления стройиндустрии, промстройматериалов и стандартизации Госстроя УССР.
      В 1990—1992 — заместитель председателя исполкома  Киевского городского совета народных депутатов. 1992—1994 — генеральный директор ГКП «Киевреконструкция».
     В 1994—1996 — заместитель, первый заместитель главы Киевской городской государственной администрации. С 8 августа 1996 года — глава КГГА. С мая 1999 по апрель 2006 года — Киевский городской голова.
     2007—2012 — народный депутат Украины VI созыва. Председатель Комитета Верховной Рады по вопросам государственного строительства и местного самоуправления.
     С мая 2014 года — депутат, на выборах  в 2015 году переизбран депутатом Киевского городского совета.

     Работая на ответственных государственных должностях с 1994 года, в том числе в Киевской городской государственной администрации, Киевском городском совете и в Верховной Раде Украины, принимал решения в соответствии с действущим законодательством по социальной защите ветеранов, поддержке деятельности ветеранских организаций, отдавая соответствующее уважение опыту ветеранов, настойчиво требовал исполнения принятых решений.

Награды: Герой Украины (2001) – за выдающиеся личные заслуги перед  Украинским государством в социально-экономическом и культурном развитии столицы Украины — города Киева), ордена Знак Почёта (1982), Трудового Красного Знамени (1986), Князя Ярослава Мудрого третьей (2006), четвёртой (1999) и пятой (1998) степеней, Данилы Галицкого (2013), Почётный знак отличия Президента Украины (1996), Заслуженный строитель Украины, Почётная грамота Кабинета Министров Украины (2003), Лауреат Государственной премииУкраины в области архитектуры (2004), Почётный гражданин города Киева (2013), Великий офицер ордена Инфанта дона Энрике (Португалия, 1998).

       ОРЛИК Мария Андреевна  —  государственный деятель, украинский политик. народный депутат СССР. Заслуженный работник культуры Украины.
     В 1933 году  семья переехала из Смоленской области на Кировоградщину. Жили трудно, как вспоминала Мария Андреевна: "Всё, что я помню о своём детстве, это голод, холод и предельная нищета".
     Училась на историческом факультете Кировоградского пединститута. В 1953 году её,  как хорощо знающую  украинский язык, направили в школу посёлка Золотники Тернопольской области. Там преподавала историю, была завучем.
     Заместитель председателя Киевского горисполкома по культуре.
     В составе украинской делегации посещала сессию Генеральной Ассамблеи ООН в Нью-Йорке. Работала в представительстве Украины в Нью-Йорке.
     В 1975—1978 – председатель президиума правления Украинского общества дружбы и культурных связей с зарубежными странами.
     В 1978—1990 – заместитель председателя Совета Министров УССР.
     Возглавляла делегацию Комитета советских женщин на съезде индийских женщин в 1984 году, в Бангалоре встречалась с Индирой Ганди.
     В 1990 году возглавляла правительственную комиссию по изучению версии о местонахождении библиотеки Ярослава Мудрого на территории урочища Межигорье. В этом же году стала первым в истории Украины с 1917 года членом правительства, добровольно ушедшим в отставку.
     С 1990 года – председатель Союза женщин Украины.
     Мария Андреевна   пользуется большим заслуженным авторитетом в среде ветеранов войны, военной службы и труда. Особенно хорошие отношения сложились с ветеранами войны в Афганистане, принимает активное участие в мероприятиях, проводимых Украинским Союзом ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов).
       Награды: ордена Князя Ярослава Мудрого пятой степени (2009), Княгини Ольги первой (2005), второй (1997), третьей (2000) степеней, Трудового Красного Знамени (1980), Знак Почёта  (1971), Почётная грамота Президиума Верховного Совета УССР (1983), Заслуженный деятель культуры Украины.


Змінено порядок нарахування

Кабінет  Міністрів України за пропозицією Міністерства оборони України змінив порядок нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям.  Відповідне рішення ухвалене під час засідання уряду 30 серпня.
Представляючи проект рішення, міністр оборони України Степан Полторак відзначив, що йдеться про нову філософію забезпечення військовослужбовця й відновлення соціального захисту і справедливості. «Це революційне рішення, і хотів би подякувати всім, хто працював над ним, – сказав Степан Полторак. – Порядок нарахування грошового забезпечення військовослужбовців не змінювався з часів Радянського Союзу. В основу грошового утримання входили оклади за військовим званням і посадою. Те, що пропонується сьогодні, значно підвищить захист і соціальну справедливість. Ми відходимо від того, як було, коли 10-15% забезпечення – це те, що йде на пенсію, а далі – 17 надбавок, які є непрозорими й неефективними», – сказав міністр.
Коментуючи ухваленне рішення, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман наголосив, що військовослужбовці заслуговують на повагу й зростаюче фінансове забезпечення.
«Зараз відбувається формування проекту бюджету на 2018 рік. Ми працюємо з Президентом, РНБО з точки зору формування необхідних ресурсів для підтримки обороноздатності», – сказав Володимир Гройсман.
Він також торкнувся ще одного питання – пенсій військовослужбовців, які є несправедливими. «Одразу після ухвалення загальної пенсійної реформи наступний крок – нове законодавство по забезпеченню пенсій військовослужбовцям. Це також наш пріоритет. Нам потрібно рухатися від рішення до рішення. Немає жодних підстав думати, що проблеми, які накопичувалися десятиріччями, ми не вирішимо. Впевнений, ми все вирішимо. Ситуація зміниться, і люди це відчують», – сказав  Володимир Гройсман.

ДЕПАРТАМЕНТ ІНФОРМАЦІЇ ТА КОМУНІКАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ СЕКРЕТАРІАТУ КМУ.

Пенсионная реформа: какие изменения нас ждут

В этом материале «Пенсионный курьер» даст ответы на наиболее типичные вопросы, возникающие у читателей, и, возможно, даже опровергнет некоторые распространенные слухи.
Беседы, дискуссии, споры вокруг пенсионной реформы не утихают, У пенсионеров накопилось много вопросов: чего ждать дальше, как изменится размер их пенсии, не станет ли реформа очередным популистским решением и другие. Страсти вокруг пенсионной реформы раздувают и некоторые эксперты, уверяющие, что на самом деле реформа — очередной пиар-ход власти, что фактически пенсионный возраст в государстве повысится.
Некоторые эксперты говорят, что от пенсионной реформы выиграют люди, которые уже находятся на пенсии, поскольку для них будет произведен перерасчет, то есть осовременивание, но проиграют те, кто будет выходить на пенсию в следующем году, потому что реформа предусматривает снижение коэффициента, по которому засчитывается страховой стаж, с 1,35 до 1. Так ли это?
         От предложенной пенсионной реформы никто не проиграет. Введение коэффициента 1,35 в свое время было предвыборной манипуляцией, что позволило разово повысить пенсии. Как следствие, для людей, которые уже вышли на пенсию, пенсионные выплаты «замораживались». В результате начисленная пенсия с годами обесценивалась.
Теперь предлагается  исправить эту ситуацию.
        Реформа предусматривает понятную и прозрачную формулу начисления пенсии. Повышающий коэффициент зачисления страхового стажа отменяется, зато растет база начисления — средняя зарплата. В этом году при расчете новоназначенных пенсий применяется показатель 3764,4 грн, в следующем году он увеличится до 5266,76 грн. Он будет увеличиваться и в дальнейшем.
Кроме того, в основу пенсионной реформы заложен механизм, когда назначенные пенсии будут автоматически пересчитываться ежегодно с учетом роста средней зарплаты и инфляции. При этом ни одна уже начисленная пенсия не уменьшится, а в целом практически для 75% пенсионеров увеличится уже в этом году. В дальнейшем чем быстрее будет развиваться украинская экономика, тем больше будут расти доходы пенсионеров.

     Правительство обещало не повышать пенсионный возраст. Но часто можно услышать экспертное мнение, что пенсионная реформа содержит скрытое повышение пенсионного возраста. Можно ли будет после проведения реформы выйти на пенсию в 60 лет?
     Повышения пенсионного возраста не будет. Эту позицию правительство отстояло в переговорах с МВФ, оно положено в основу пенсионной реформы. Человек сможет выйти на пенсию по достижении 60 лет. При этом предлагается ликвидировать уравниловку, когда размер пенсии практически не зависит от количества отработанных лет. По ныне действующим правилам оформить пенсию по возрасту в 60 лет можно при наличии 15 лет страхового стажа. То есть, если человек начал работать в 25 лет, уже в 40 он имеет необходимое количество страхового стажа, фактически может больше не работать и выйти на пенсию в 60 лет. При этом он будет получать почти такую же пенсию, как и тот, кто проработал 30-40 лет.
      Правительство увеличило страховой стаж, необходимый для назначения пенсии, до 25 лет. Если бы предусматривалось повышение пенсионного возраста, то все граждане независимо от количества стажа должны были бы выходить на пенсию в 63 или 65 лет. Однако после реформы позже будут выходить на пенсию только те, у кого нет достаточного количества стажа. Это принципиальная разница.
В следующем году будут выходить на пенсию люди 1958 года рождения. Предварительные расчеты показывают, что до 90% из них добросовестно работали всю жизнь, имеют необходимый стаж и даже больше. То есть большинство 60-летних украинцев сможет без проблем оформить пенсию по возрасту. Что касается тех, кому по каким-то причинам не хватит стажа, то они смогут или доработать, или оформить социальную помощь.

        Комментируя пенсионную реформу, чиновники говорят, что будут осовременены пенсии, которые не пересчитывались пять лет. А будут ли пересчитывать пенсии тем, у кого она не менялась, например, 4 года 11 месяцев и была исчислена с применением зарплаты за 2008 год, или тем, кому пенсия была назначена позже?
      Законопроект предлагает пересчитать пенсии всем пенсионерам независимо от года выхода на пенсию исходя из единого показателя среднего заработка. Это тот показатель, который применяется для лиц, выходящих на пенсию сегодня, — средняя зарплата за последних три года 3764,40 грн. В итоге пенсии пересчитаются для всех, чьи пенсионные выплаты рассчитывались из более низкой суммы.
Благодаря осовремениванию, в частности, будет исправлена ситуация, когда пенсии, назначенные в разные годы, отличались почти втрое.

      Будет ли при осовременивании пенсий решена проблема металлургов, шахтеров и других людей, которые вышли на пенсию по Спискам №1 и №2, особенно до 2000 года?
     При осовременивании пенсий, предложенном правительством, будут увеличены пенсии с учетом страхового стажа и заработка каждого пенсионера. Принимая во внимание, что шахтеры, металлурги и другие категории работников, трудившихся во вредных условиях, получали более высокую зарплату, что, конечно же, не может сравниться с заработком представителей низкооплачиваемых профессий, размер пенсии им будет повышен более существенно.
Также следует учесть, что период работы по Списку № 1 засчитывается в страховой стаж в двойном размере, так что это тоже повлияет на размер пенсии.


Що змінилось у призначенні субсидій?
Нині ми багато чуємо про те, що порядок призначення субсидій зазнав змін.  Як відомо, низку змін до порядку призначення та надання субсидій внесено постановою Кабінету Міністрів №300. Отже, основні зміни такі.
Соціальна норма для непрацездатних. Її збільшили для пенсіонерів, інвалідів, дітей до 18 років, тих, хто не працює з об'єктивних причин. Якщо в помешканні живуть одна або дві непрацездатні особи, соціальна норма, за якою рахуватимуть розмір допомоги, збільшується з 49 до 75 кв. м. Тобто житлову субсидію можуть призначити на збільшену норму до 75 квадратів.
Субсидії для садових будинків. Часта проблема — неможливість зареєструвати місце проживання у садовому будинку чи дачному кооперативі. Відтепер це питання вирішено, можна звертатися до управлінь соціального захисту населення за субсидією.
Врахування доходів. Відтепер не за попередній календарний рік, а за 4 квартали перед зверненням.
До сукупного доходу не вносять: допомогу на дітей, за якими встановлено опіку чи піклування.
Коли субсидію не призначать? Якщо є заборгованість з оплати комунальних послуг понад два місяці.
Монетизація залишків субсидії. Кабмін заклав таку можливість в обсягах до 100 куб. м природного газу та 150 кВт електроенергії. Тобто, якщо отримувач допомоги споживав ресурси економно, залишки субсидії можуть перерахувати на його особовий рахунок або виплатити через відділення «Укрпошти». Для цього треба було подати до районного управління соцзахисту населення заяву на відшкодування коштів до 01.09.2017.
Окрім того, відтепер, звернувшись до УСЗН, можна залишити адресу своєї електронної пошти, на яку прийде повідомлення про призначення субсидії.
Також нагадуємо, про які саме зміни людина повинна повідомляти соцзахист протягом місяця, щоб і надалі отримувати субсидії: склад зареєстрованих у житлі; соціальний статус членів сім'ї — звільнення з роботи, працевлаштування, вихід на пенсію тощо;  покупка дорожча 50 тисяч гривень; зміни в пакеті комунальних послуг — відмова від централізо-ваного опалення та перехід на індивідуальне чи навпаки.

Юридична консультація
Наші права і пільги
      На запитання читачів відповідають юристи Всеукраїнського благодійного фонду «Горєніє» Світлана Гаврилюк,  Яна Піявська і  фахівці Пенсійного фонду України
    Нещодавно помер батько, не встигши за останні два місяці отримати пенсію. Чи можуть ці кошти віддати мені, його дочці?


Згідно зі статтею 51 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсію, недоотриману у зв'язку зі смертю її одержувача, виплачують членам його сім'ї, які жили разом із пенсіонером на день його смерті, а також непрацездатним членам родини, які були на його утриманні, незалежно від того, де вони жили. Якщо за отриманням пенсії звертаються кілька правовласників, гроші ділять між ними порівну.
Як отримати. Треба звернутися до Пенсійного фонду України за місцем реєстрації померлого протягом 6 місяців із дня відкриття спадщини. В управлінні потрібно надати:  свідоцтво про смерть; паспорт; документи, що підтверджують родинні зв'язки з померлим: свідоцтво про народження або про шлюб.
Якщо ніхто із членів сім'ї не звернувся за пенсією, вона входить до спадщини. Щоб її отримати, спадкоємець має звернутися до будь-якого нотаріуса, аби він вніс суму до спадкового майна.
Допомога на поховання. У разі смерті пенсіонера люди, які здійснили поховання, можуть отримати допомогу в розмірі двомісячної пенсії, яку він отримував. Для цього треба звернутися до управління Пенсійного фонду за місцем реєстрації пенсіонера зпаспортом; свідоцтвом про смерть або витягом із Державного реєстру актів цивільного стану; заявою про отримання допомоги.

     В зоне проведения АТО погиб мой сын. Пенсия по потере кормильца согласно Закону Украины «О пенсионном обеспечении лиц, уволенных с военной службы, и некоторых других лиц» с 1 октября 2016 года была назначена его детям. За назначением мне пенсии по потере кормильца за сына я обратилась 16 февраля текущего года. С какой даты такая пенсия будет назначена?
Согласно статье 41 Закона Украины «О пенсионном обеспечении лиц, уволенных с военной службы, и некоторых других лиц» на всех членов семьи, которые имеют право на пенсию, назначается одна общая пенсия.
По требованию члена семьи его часть пенсии выделяется и выплачивается ему отдельно.
Выделение части пенсии осуществляется с первого числа месяца, следующего за тем месяцем, в котором поступило заявление о разделе пенсии.
Учитывая то, что пенсия по потере кормильца уже назначена детям погибшего военнослужащего, выделение части пенсии будет осуществлено с первого числа месяца, следующего за месяцем, в котором поступило заявление о ее разделе, то есть с 1 марта текущего года.

      С декабря 2014 года мне назначена пенсия по выслуге лет согласно Закону Украины «О пенсионном обеспечении лиц, уволенных с военной службы, и некоторых других лиц». В январе 2015-го трудоустроилась на должность госслужащего, с 14.11.2015 г. нахожусь в отпуске по уходу за внучкой до достижения ею трехлетнего возраста. Правомерно ли мне прекращена выплата пенсии?

Согласно статье 54 Закона Украины «О пенсионном обеспечении лиц, уволенных с военной службы, и некоторых других лиц» в период с 1 апреля 2015 года по 31 декабря 2017 года лицам (кроме инвалидов 1 и II групп, инвалидов войны III группы, участ-ников боевых действий, лиц, на которых распространяется действие пункта 1 статьи 10 Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты», и ветеранов военной службы с 01.01.2016 г., лиц, на которых распространяется действие Закона Украины «О статусе ветеранов военной службы, ветеранов органов внутренних дел, ветеранов Национальной полиции и некоторых других лиц и их социальной защите» с 01.01.2017 г.), которые работали в должностях и на условиях, предусмотренных, в частности, Законом Украины от 16.12.1993 №3723-XII «О государственной службе», а с 1 мая 2016 года занимают должности государственной службы, определенные Законом Украины от 10.12.2015 № 889 XIII «О государственной службе», назначенные пенсии не выплачиваются. После увольнения с работы выплата пенсии согласно этому Закону возобновляется.
В то же время в период пребывания пенсионера в отпуске по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста такое лицо не прекращает отношения с работода-телем, но фактически не работает в должности госслужащего.
Поэтому в период Вашего пребывания в отпуске по уходу за ребенком, что под-тверждается соответствующим документом, выплата пенсии должна осуществляться в полном объеме.

      Имеет ли право на пенсию по потере кормильца женщина за мужчину, с которым на момент его смерти состояла в гражданском браке?
    Право на пенсию по потере кормильца имеют жены, которые достигли пенсионного возраста и находились на иждивении умершего мужа. Брак должен быть оформлен в соответствии с действующим законодательством. Совместное проживание без заключения брака не дает права на назначение данного вида пенсии.

     Освобождается ли от уплаты единого социального взноса самозанятое лицо — инвалид?
     Самозанятые лица (кроме лиц, ведущих независимую профессиональную деятель-ность) с 1 января 2017 года освобождаются от уплаты за себя единого взноса, если они являются пенсионерами по возрасту или инвалидами и получают согласно закону пенсию или социальную помощь. Такие лица могут быть плательщиками единого взноса исключительно при условии их добровольного участия в системе общеобязательного государственного социального страхования.

        Я пенсионер, получаю надбавку к пенсии за особые заслуги. Будет ли увеличен ее размер в связи с тем, что минимальная зарплата увеличилась до 3200 грн?


Пенсию за особые заслуги устанавливают как надбавку к размеру пенсии, на которую имеет право лицо, исходя из размера прожиточного минимума, определенного для лиц, утративших трудоспособность (статья 5 Закона Украины «О пенсиях за особые заслуги перед Украиной»). Перерасчет надбавки в случае увеличения прожиточного минимума, определенного для лиц, утративших трудоспособность, осуществляется с даты, с которой установлен новый размер прожиточного минимума.
      Изменение размера минимальной зарплаты не влияет на размер надбавки за особые заслуги.

      Засчитываетcя ли в страховой стаж период получения помощи по безработице?

     Соглано статье 24 Закона Украины «Об общеобязательном государственном пенси-онном страховании», который вступил в силу с 01.01.2004 г., период, на протяжении которого лицо, подлежащее общеобязательному государственному социальному стра-хованию на случай безработицы, получало помощь по безработице (кроме единоразовой ее выплаты для организации безработным предпринимательской деятельности), включается в страховой стаж.
До 01.01.2004 г. в стаж засчитывается период получения помощи по безработице согласно статье 56 Закона Украины «О пенсионном обеспечении».
Период получения помощи по безработице подтверждается до 01.01.2010 г. на осно-вании записей в трудовой книжке, а начиная с 01.01.2010 г. — справкой из базы данных реестра застрахованных лиц по информации отдела персонифицированного учета (пункт 2.1 Порядка представления и оформления документов для назначения (перерасчета) пенсий согласно Закону Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании»).

К Дню знаний
Большое видится на расстоянии


      В Харькове состоялась встреча выпускников, посвященная 60-й годовщине поступления и 55-й годовщине выпуска из Харьковского высшего авиационно-инженерного военного училища.
       На встрече присутствовал заместитель председателя Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов), участник боевых действий в Афганистане, выпускник этого училища Валерий Иванович Аблазов, который поделился воспоминаниями об учебном заведении, о своих командирах и о друзьях-товарищах.    
  
   Ах, эти запахи и ароматы! Сопровождая впервые какие-то важные события в нашей жизни, они остаются в памяти связанными с ними на всю жизнь. Аромат цветущей белой акации связан у меня с выпускными экзаменами и окончанием средней школы №29 Луганска. В нашем военном городке тропинка от дома, где мы жили на втором этаже, до школы проходила по парку, полному цветущей акации.
   Экзамены уже заканчивались, когда меня, вдруг, пригласили к директору. Не особенно задумываясь, с чем связан этот вызов, я быстро преодолел ароматный путь и постучал в дверь кабинета на первом этаже.
   Там меня встретили две женщины: директор школы и учительница математики. Директор стала спрашивать о том, как дела у нас дома, говорила о том, как она удивилась моей самостоятельности, когда я привел в школу свою младшую сестру и просил зачислить ее в более сильный класс, потому что при переезде к новому месту службы отца мы потеряли много времени. В те дни папа был занят приемом училища, а мама попала в больницу.
   "Математичка" вступила в разговор и перешла к делу без предисловий: «Валерий! У вас высокие показатели в учебе, в аттестате только по русскому языку и литературе "четверка", остальные оценки отличные. При таких показателях вы можете претендовать на серебряную медаль. Но вы к нам в школу пришли совсем недавно, а у нас есть отличники, которые прошли с нами от первого до десятого класса, гордость школы. А количество медалей нам не увеличат – лимит. У нас к вам есть и просьба, и предложение. Я могу поставить вам или "хорошо", или "отлично". Письменная работа по математике у вас выполнена на грани: все задачи решены верно, но в тексте обоснования есть грамматические ошибки. Это дает мне право поставить "хорошо". Но вы будете поступать в технический ВУЗ и балл по математике для вас очень важен. Вы должны нас понять и принять решение сами».
   Действительно, за десять лет учебы, в связи со служебными переездами папы, я сменил семь школ, нигде не был "своим". Я, конечно же, ответил, что у меня нет претензий на медаль и ситуацию понимаю. Мы расстались друзьями, и в аттестате за 10-й класс у меня была только одна "четверка".
   А аромат цветущей белой акации сопровождал и наш выпускной вечер, который проводился в гарнизонном доме культуры. Оставался главный вопрос: кем быть, куда поступать?
   Весной мы должны были получать приписные свидетельства в военкомате и проходили там медицинскую комиссию. Для меня она закончилась неутешительно. В выводах комиссии было записано; "К службе в армии в мирное время не пригоден. Ограниченно годен в военное время".
   Моим мечтам, связанным с авиацией, казалось, было поставлено непреодолимое препятствие.
   Оценив луганскую дуэльную ситуацию "мед" или "пед", я выбрал первое и стал готовиться к поступлению в медицинский. Девочки – студентки мединститута, выпускницы нашей школы прошлого года, провели меня в анатомический театр, через который и лежал путь в медицину, достали программы и материалы для вступительных экзаменов по физике и химии.
   Мама не стала противиться моему новому выбору, хотя всегда мечтала, чтобы ее сын стал инженером. Квалификация "инженер" в те годы была очень авторитетной и редкой, даже в авиационных полках многие инженерные должности были заняты опытными техниками.
   Папа, в то время 42-летний начальник Луганского военного авиационного училища летчиков, был очень занят. Начались полеты на всех аэродромах училища. Он летал много, почти ежедневно, учил других и контролировал летчиков-инструкторов. Обычно с началом жаркой полетной поры с апреля он брил "на лысь" голову, чтобы не вылезали волосы и меньше мокла голова в шлемофоне. Наконец, у папы нашлось время поговорить со мной. Оказалось, он не только много думал, но и предпринимал практические шаги в определении моего авиационного будущего.
   «– Какой медицинский?! Надо тебе всю жизнь в этой грязи копаться! Будешь поступать в авиационное училище.
   – Да, но заключение медкомиссии… – робко, но уже с надеждой возразил я.
   – Этот вопрос мы решим. Я знаю о твоем здоровье больше, чем все эти медики. Вот, и дядя Володя уже прислал учебные пособия для подготовки офицеров при поступлении в академию им. Жуковского. Готовься!»
   Аромат цветущей белой акации вновь стал приятным, на душе стало легче. Выбор состоялся.
   В авиационные училища из нашей школы поехали в Харьков поступать пять выпускников: трое – в высшее, двое – в среднее училище связи. Нас приняли в Харьковское высшее авиационно-инженерное военное училище в 1957 году.
   Не все мы были способны тогда оценивать глобальные процессы и их влияние на судьбу каждого из нас. Воспринимали жизнь непосредственно.
   После окончания Великой Отечественной войны и Второй мировой прошло всего 12 лет. Дыхание прошедшей разрушительной войны, ее следы мы могли видеть воочию во всех городах Украины. Участники войны и ее герои были рядом с нами, служили вместе с нами, были нашими первыми учителями.
   Но в то же время завершившаяся мировая война дала решительный толчок развитию военного искусства и военной техники. Именно на завершающих ее этапах из области теории в область практической реализации, испытаний и боевого применения вошли реактивные самолеты и баллистические ракеты.
   Это была техника, для обслуживания и применения которой недостаточно только практических навыков умельцев – механиков и техников, титаническими усилиями которых на земле держалась и воевала в воздухе, достигала побед легендарная авиация Красной армии, имевшая самолеты с поршневыми двигателями внутреннего сгорания воздушного или водяного охлаждения.
   Реактивная авиационная техника, интенсивно разработанная и массово производимая военной промышленностью в первые послевоенные годы, требовала глубоких инженерных знаний для обслуживания.
   Инженерные кадры для ВВС в небольшом количестве из авиационных специалистов, уже имевших специальное образование, десятки лет готовили две ставшие легендарными академии – им. Н. Е. Жуковского в Москве и им. А. Ф. Можайского в Ленинграде.
   Исходя из новой объективной потребности, руководство страны приняло решение о расширении подготовки инженерных кадров для ВВС Советской Армии. И первым, кому поручили решение этой сложной задачи, был генерал Хадеев Степан Петрович. В 1948 году он формирует и становится начальником Харьковского высшего авиационно-инженерного военного училища, военно-учебного заведения нового типа.
   Генерал-лейтенант С. П. Хадеев в своих непринужденных беседах делился с нами, что он предлагал называть такие ВУЗы Военными авиационными институтами, что полностью отражало бы их суть и способность готовить инженерные кадры. Но такое предложение, удивившее военачальников своей неординарностью, не было поддержано тогда. И лишь спустя почти полвека его прозорливые мечты и предложения воплотились в жизнь в последующих реформах системы военного образования.
   Однако, не добившись признания нового ВУЗа по форме, Степан Петрович сумел построить его демократичным по содержанию. Недаром руководимое им училище, кроме официальной аббревиатуры ХВАИВУ, носило более часто звучавшее ХДР – «Хадеевская демократическая республика».
   В училище готовили инженеров по программам именитых академий, но, в отличие от них, принимали на обучение не только офицеров, имевших опыт эксплуатации авиационной техники, но и молодежь сразу после выпуска средней школы.
   Все принятые на основе конкурса кандидаты в училище (по-граждански – абитуриенты) получали должность "слушатель". При этом офицеры носили свои воинские звания и получали денежное содержание такое, с которым они прибыли в училище, а молодежь получала звания от рядового до старшины в своих учебных, классных отделениях и курсах и должностной оклад 750 руб.
   Престиж профессии авиационного инженера обеспечивался для молодежи не только агитационной и воспитательной работой политотдела, но и кадровыми, и финансовыми органами.
   После первого года пребывания на условном казарменном положении и успешного окончания программы первого курса обучения молодым слушателям училища присваивалось первичное офицерское звание младший лейтенант и предоставлялось право свободного выбора места проживания в общежитии или на съемных квартирах в городе. При этом должностной оклад второкурсника становился на 100 рублей больше и появлялась надбавка за воинское звание. Сотни молодых, 18-19-летних офицеров становились гордостью студенческого Харькова. Один из офицеров политотдела говорил на вступительной профилактической беседе со слушателями: «Будьте осторожны. По городу о вас молва ходит: женихи завидные и деньжонки имеются».
   На третьем курсе должностной оклад увеличивался еще на 100 руб. и становился 950. А после окончания третьего курса молодые слушатели получали воинское звание лейтенант с соответствующей надбавкой за воинское звание.
   После защиты дипломного проекта через четыре года и восемь месяцев учебы все рядовые слушатели получали диплом инженера по соответствующей специальности, воинское звание инженер-лейтенант и очень престижное украшение мундира – белый академический ромбик об окончании училища. Офицеры-выпускники, имевшие опыт эксплуатации авиационной техники до поступления в училище, называли его "поплавком", дающим возможность "оставаться на плаву" и видеть перспективу до конца службы.
   Молодым лейтенантам два последних года учебы засчитывались в выслугу лет на очередное воинское звание, что давало право получить звание старший инженер-лейтенант через год после выпуска из училища.
   В 1953–1954 годах кардинально изменился состав руководства страны. Существенно изменилось и отношение к Вооруженным силам. Повлияли на это и объективные факторы, связанные с последствиями разрушительной войны, и субъективное отношение новых, в основной массе гражданских руководителей. Наша страна с безмерными возможностями, но ограниченными ресурсами не могла достойно содержать многочисленную армию и начались массовые сокращения. Субъективный фактор сказался в определении приоритетов при реформировании и перевооружении, разрушении старых и формировании новых видов Вооруженных сил.
   При сокращении Вооруженных сил необоснованно были нанесены административные удары по авиации и флоту. Сокращалось финансирование, в ВВС расформировывались полки и дивизии, уничтожалась авиационная техника, в том числе и новая, реактивная. Подрывались авторитет армии и престижность военной службы. Сложные военно-политические процессы в стране отразились на жизни передового ВУЗа ВВС и сказались на судьбе каждого слушателя. Степан Петрович Хадеев старался демпфировать негативные составляющие этих процессов, но далеко не все было в его силах.
   В ВУЗе сначала отменили присвоение рядовым слушателям звания младшего лейтенанта после первого курса и оставили на казарменном положении до окончания третьего, сохранив присвоение звания лейтенанта после 3-го курса. Затем отменили и эту привилегию, сохранив только право свободного проживания в городе после 3-го курса. Больше всего обидно было слушателям набора 1955 года. Именно перед ними становились миражами былые офицерские перспективы и возможности. Но должностные оклады рядовых слушателей оставались на прежнем уровне 750–950 руб. и превышали зарплату большинства гражданских дипломированных инженеров.
   Надо отметить, что из денежного содержания рядовых слушателей вычитались деньги на питание и проживание. Тогда это выглядело примерно так. Трехразовое питание по норме, установленной для курсантов военных училищ, стоило около 13 руб. в день, т.е. в месяц обходилось до 400 руб., а за проживание брали около 100 руб. в месяц. И оставалось слушателям на карманные расходы 250–450 руб. Немногие школьники имели дома такие суммы в своем личном распоряжении, если учесть, что для похода в ресторан вдвоем вполне хватало 50 руб.
   Кроме того, была возможность пополнить свой личный бюджет за счет бесплатного медицинского обеспечения. Если слушатель попадал в санчасть, то кормили его бесплатно и деньги за дни пребывания там за питание из месячного денежного содержания не высчитывали. Поэтому за четыре дня пребывания в санчасти вполне можно было "заработать" на веселые посиделки в ресторане.
   Набор рядовых слушателей 1957 года пришелся уже к установившемуся новому порядку. Присвоение офицерских званий в процессе учебы уже никому не светило. А с сохранившимися "демократическими" традициями слушатели ознакомились уже в процессе учебы. Ну а после деноминации денежной единицы в 1961 году (это было уже на четвертом курсе) мы стали получать по 95 руб. и позже убедились, что это не то, что старые 950 руб. Возможности наши и покупательная способность денежного содержания сократились, потому что произошла не только деноминация дензнаков, но и их девальвация.
   Все кандидаты проходили в училище через конкурсный отбор. А конкурс достигал до десяти человек на одно место. Сдавали шесть вступительных экзаменов: математика письменно, математика устно, сочинение по русскому языку и литературе, физика, химия, иностранный язык. Приемная комиссия смогла заполнить все вакансии слушателей при проходном балле 28. То есть кандидат мог получить только две четверки, а все остальное должен был сдать на отлично.
   Отсеянные кандидаты пополнили ряды курсантов средних училищ, прежде всего авиационно-технического (ХВАТУ) и связи (ХВАУС). В тот период в Харькове было восемь военно-учебных заведений: два высших (Артиллерийская радиотехническая академия ПВО (АРТА) и ХВАИВУ), четыре, готовившие летчиков, техников, связистов и инженеров ВВС (ХВАУЛ, ХВАТУ, ХВАУС, ХВАИВУ), Харьковское танковое училище, Харьковское пожарно-техническое училище, Харьковское пограничное училище.
   В Харьковском гарнизоне, имевшем особый статус, все парады, а их было не меньше двух в год (1 мая и 7 ноября), на самой большой в Европе площади им. Ф. Э. Дзержинского, открывали офицерские "коробки" Артиллерийской радиотехнической академии.. За ними следовали офицеры и рядовые слушатели ХВАИВУ. Все средние училища проходили на парадах с оружием – карабинами с примкнутыми штыками в положении "на руку". Слушатели ХВАИВУ были без оружия, как и все офицеры.
Продолжение следует.

Память в бронзе, металле и камне
Наследникам славы украинских казаков
В городе Олешки по инициативе Херсонской областной организации УСВА открыт мемориал воинам-интернационалистам, погибшим в Афганистане и в других локальных военных конфликтах.
В открытии памятника приняли участие жители города, участники боевых действий в Афганистане, участники АТО, мамы погибших «афганцев» – Валентина Васильевна Сущ и Марьяна Станиславовна Литвиненко.
На митинге выступили председатель районной государственной администрации Елена Валентиновна Скалозуб-Кравченко и мэр города Олешки Дмитрий Николаевич Воронов.  Председатель Херсонской областной организации УСВА Владимир Столяр поблагодарил главу районной администрации, мэра города и спонсоров за поддержку инициативы организации – воплощение идеи создания мемориала в Олешках, на легендарной земле украинского казачества. Он выразил благодарность архитектору Бориславу Викторовичу Сироте и скульптору Александру Викторовичу Калюжному.
Открыли  памятник сёстры погибших в Афганистане – Нина Николаевна Андреева и Татьяна Евгеньевна Кононенко. Благодарностями и грамотами отмечены те, кто помог в строительстве памятника. Владимир Столяр вручил медали и почётные грамоты участникам АТО, среди которых и ветераны Афганистана.
Херсонские ветераны десантных войск, воины-десантники, актив областной и городской организаций УСВА возложили цветы к мемориальному комплексу воинам-интернационалистам в парке Славы и к памятнику легендарному десантнику генералу Василию Филипповичу Маргелову.
Делегация отправилась в Каховку, где  глава Херсонской государственной администрации Андрей Гордеев вручил воинам-десантникам награды, а Владимир Столяр от имени председателя УСВА С. В. Червонопиского – грамоты и медали ветеранам и воинам-десантникам.
Надежда ЛЕБЕДЕВА.

Героїв не забувають

 За участю представників районної влади, громадськості, членів обласного і районного активу воїнів-«афганців», учасників антитерористичної операції в центрі  Путили (Чернівецька область) відбулися урочистості з нагоди 26-ї річниці Незалежності України і відкриття пам’ятника воїнам-«афганцям».
У рамках святкування біля районного Будинку культури відбулась урочиста церемонія відкриття пам’ятника путильчанам – учасникам Афганської війни. Керівники райдержадміністрації і районної ради спільно із воїнами-«афганцями» схилились у глибокій жалобі перед пам’яттю загиблих і померлих від ран земляків, поклавши до пам’ятника квіти. Данину шани своїм побратимам віддали воїни-інтернаціоналісти області та району. Корзини з квітами поклали до пам’ятника видатному громадському діячу і письменнику Юрію Федьковичу.
З нагоди свята лунало багато привітань і приємних побажань. Голова районної державної адміністрації Микола Савчук, вітаючи земляків з національним святом, зазначив: «Прийдешньому поколінню пощастило жити в незалежній державі, і набуті нашою державою воля та суверенітет, не були подаровані – за це загинуло багато людей, генетичний цвіт нації. І тому українці не мають права забувати наших героїв. Ми  несемо відповідальність перед  нащадками, маємо дбати, щоб залишити для них гарну, квітучу, успішну державу».
Про бойові звершення побратимів – воїнів-«афганців», непоправні втрати, які зазнала Буковина, в тому числі й Путильщина, в жорстокій  Афганській війні, говорив голова Чернівецької обласної організації УСВА Петро Раца. Керівник спілки, користуючись нагодою, привітав зі святом Незалежності й побажав, аби над Україною було завжди мирне небо. На знак вдячності за допомогу у встановленні пам’ятного знака він вручив медалі «За звитягу» воїнам-«афганцям»  Ігорю Василію  і Миколі Петросаняку, подякував керівництву району за внесок у  спорудження пам’ятника. 
З нагоди свята, враховуючи заслуги перед Батьківщиною, плідну працю кращих працівників підприємств, установ, організацій району, меценатів відзначено грамотами і подяками обласної, районної виконавчої й представницької влади. 
Урочисті заходи об’єднали путильчан різного віку, статі та професій. Воїни, які пройшли  горнило Афганської війни, браталися із учасниками антитерористичної операції. Святкову атмосферу додавали виступи талановитої молоді, творчих колективів району, що стали переможцями XXIV Міжнародного Гуцульського фестивалю.

Прес-служба Чернівецької обласної організації УСВА.

Спорт і відпочинок

Позитивный заряд на целый год

В предместье села Шляхове на Кирово-Шляховом озере (Харьковская область) состоялся VII традиционный чемпионат по любительской рыбалке среди инвалидов войны в Афганистане.
       Организован турнир Харьковским городским Союзом ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов).
       Гостей из Харькова радушно встречали голова Коломакской райгосадминистрации С. Н. Яцюк и сельской голова В. И. Бабец. К приезду участников был организован навес от солнца, расставлены столы. Руководство района позаботилось о приготовлении полевой каши, а в сельской столовой приготовили свежую рыбу.
        После легкого завтрака было объявлено о начале соревнований. Параллельно с любительской ловлей рыбы проходил турнир по шахматам, и все желающие могли принять в нем участие. По его итогам были определены победители: Володя Фроленков, Алла Мудрая и Богдан Шумаков. 
       Время пролетало быстро: ловили рыбу, варили уху, пели под гитару песни, купались в водоеме. Выезд на природу принес всем массу приятных, незабываемых минут и множество впечатлений. Абсолютно все участники получили позитивный заряд на целый год.
        Все участники выражают благодарность председателю Коломакской РГА С. Н. Яцюку, сельскому голове В. И. Бабец, почетному председателю ХГСВА В. Н. Коваленко, председателю ХГСВА В. А. Борзову, арендатору пруда, где проходили состязания, А. Н. Москаленко, а также всем, кто принимал непосредственное участие в организации и проведении мероприятия.

Геннадий ЛОМАКИН.

Кубок знов у господарів

     У селі Переволоки Бучацького району на Тернопільщині з ініціативи районної і за підтримки обласної організації УСВА відбувся традиційний турнір з футболу пам'яті земляків, полеглих на війні в Афганістані.
    У змаганнях взяли участь чотири команди. Футбольні баталії пройшли у безкомпромісній боротьбі. Найвлучнішими були гравці села Переволоки, які виграли в фіналі з рахунком 2:0 у футболістів села Ріпинці. Цей колектив перемагає вже другий рік поспіль. Кубок переможцям вручив голова обласної організації УСВА Сергій Лісовий (на знімку) і подякував організаторам, учасникам турніру за пам'ять про полеглих бойових побратимів.
     Усі колективи відзначені грамотами і цінними подарунками. Особливої подяки заслуговують організатори – голова сільської ради Михайло Соловій і заступник голови Бучацької районної  організації УСВА Богдан Меньків.
   Між футбольними матчами виступали з концертною програмою тернопільський гурт воїнів-«афганців» «Інтерконтингент» і місцеві художні колективи школярів.
    Ветерани-«афганці» районної організації УСВА пригощали всіх присутніх стравами, приготовленими на вогні, та смачною юшкою. Свято для жителів навколишніх сіл вдалося на славу.

Прес-служба Тернопільської обласної
організації УСВА.

Зверніть увагу!

Ініціативи ветеранів

Ветерани Деснянського району міста Києва запропонували два громадські проекти:
–  меморіал воїнам-інтернаціоналістам;
–  містечко щасливих людей (спортивно-оздоровчий майданчик і дитячий ігровий комплекс).

Деснянська спілка ветеранів Афганістану міста Києва звертається з проханням до всіх киян, ветеранів війни, учасників бойових дій, учасників АТО взяти участь у голосуванні за ці громадські проекти.
Голосування відбудеться з 30 вересня по 30 жовтня 2017 року. Для голосування потрібно користуватися виключно Інтернетом. На сайті КМДА у розділі «Громадські проекти» проголосувати «за», позначивши номер власної «Картки киянина» або «Приватбанку», «Ощадбанку».
З усіх питань звертатися за тел.530-02-43, 096-183-22-18.
Попередньо дякуємо за вашу підтримку.



 
< Попередня   Наступна >

 

 
 
© 2005-2017, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
www.usva.org.ua
pressusva@ukr.net
При любом использовании материалов сайта гиперссылка на usva.org.ua обязательна.
Редакция usva.org.ua может не разделять точку зрения авторов статей
и ответственности за содержание републицируемых материалов не несет.


Украинская Баннерная Сеть
Защитники родины - Сайт о русских солдатах. Rambler's Top100 Rambler's Top100 Сервис авто регистрации в
каталогах, статьи про раскрутку сайтов, web дизайн, flash,
photoshop, хостинг, рассылки; форум, баннерная сеть, каталог
сайтов, услуги продвижения и рекламы сайтов