|
ПОБУВАЛА НА МОГИЛІ БАТЬКА |
|
|
Якось до мене звернулася жителька Києва Журба Валентина Григорівна з проханням знайти місце поховання її батька Журби Григорія Павловича, який загинув на війні. В 70-і роки вона намагалася знайти могилу батька однак зробити це не вдалося і душа її й надалі не мала спокою, ніби відчуваючи, що його можна знайти.
Журба Г. П. був мобілізований до лав Червоної армії у 1942 році з Кіровабада (Азербайджан). Дома залишилася дружина Ніна Гаврилівна та шестимісячна донечка Валя. Воював на півдні тодішнього СРСР у підрозділі морської піхоти. На війні нікому легко не було, особливо на передовій, але морським піхотинцям нерідко ставилися найбільш складні та небезпечні завдання.
Зокрема, такими стали бої за Новоросійськ 10-16 вересня 1943 року. Місто саме по собі було важкодоступним для наступаючих радянських військ, а крім того на підступах до нього фашисти створили систему дотів і дзотів, протитанкові і протипіхотні мінні поля, п’ять ліній траншей і сім рядів дротяних загороджень. Підходи з моря прикривалися мінометними і кулеметними точками, береговою артилерією.
Підрозділ морської піхоти, в якому воював Журба Г. П., брав участь у штурмі порту Новоросійська з боку моря. Морські піхотинці захопили плацдарм в порту і, незважаючи на шалені атаки противника, утримували його. Бої виділялися крайньою жорстокістю і часто переходили в рукопашні сутички.
В тих боях рядовий Журба Г. П. був важко поранений і невдозі помер. Його могилу вдалося знайти на військовому меморіальному комплексі у Геленджику Краснодарського краю (Росія).
Нещодавно Журба В. Г. побувала у Геленджику, відвідала військовий меморіал і поклала квіти на могилу батька. Так здійснилося її багаторічне бажання, а душа заспокоїлася від виконаного святого обов’язку перед батьком.
А як же склалася доля Валентини Григорівни? В певній мірі волею долі вона стала лікарем і присвятила своє життя найгуманнішій роботі – боротьбі за збереження здоров’я людей. Вже 23 роки вона працює в поліклініці ГУ МВС України у м. Києві (з недавнього часу поліклініка МВС України). Загальний медичний стаж складає 59 років. Я знаю її особисто майже 20 років і з повною відповідальністю можу сказати, що вона фахівець високого рівня. Разом з тим Журба В. Г. відноситься до категорії тих лікарів, які зцілюють хворих не тільки медичними препаратами та лікувальними процедурами, але й словом оскільки вона завжди налаштована оптимістично і передає цей оптимізм своїм пацієнтам.
В. Г. Журба мае двох дочок і двох внучок. Вони гордяться своїм дідусем Григорієм, який віддав своє життя у боротьбі з фашистськими загарбниками заради їхнього майбутнього.
Борис ДУЧЕНКО,
член Всеукраїнської громадської організації
«Закінчимо війну».
|
