Головна
Новини
Про організацію
Голова УСВА
Публікації
Електронні книги УСВА
Акції
Документи
Нормативні документи
Ветеранські закони
Фотогалерея
Зв`язок
Музей
Реабілітація
Питайте-відповідаємо
Локальні війни
Анонси
Книга вдячності
Організації УСВА
Сайти ветеранів
 


Погода
Погода!


21011395 Відвідувачів
Укрінформ
Президент України Офіційне інтернет-представництво
Боевое Братство
Міністерство оборони
Орденские планки – ветеранам
Урядовий портал
Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Надрукувати Надіслати електронною поштою
usva_logo.jpgКНИГА ВДЯЧНОСТІ ТА ПОШАНИ
ФЕДОРЕНКО Валерій Миколайович – відомий діяч оборонної промисловості України, академік Української Академії Наук (відділення військової техніки та спеціального призначення) (1992), Української академії Економічної кібернетики.
Народився 11 жовтня 1948 року на Одещині.
Закінчив Одеський політехнічний інститут 1971 року за спеціальністю «промислова електроніка».
З 1971 – майстер, секретар комітету комсомолу, заступник начальника, начальник цеху, секретар парткому Хмельницького ДП «Новатор»; інструктор відділу оборонної промисловості Хмельницького обкому і ЦК Компартії України.
З 1990 – директор Київського підприємства авіаційного приладобудування «Радіовимірювач». Член ради асоціації «Укравіапром», експертно-консультативної ради науково-виробничого журналу «Арсенал-ХХІ», голова науково-технічної ради підприємства «Радіовимірювач».
Очолюючи Київське підприємство авіаційного приладобудування «Радіовимірювач» у складні роки перетворень у державі, завдячуючи таланту керівника, особистій наполегливості й відповідальності перед народом, зберіг високотехнологічне конкурентно спроможне виробництво, колектив фахівців у сфері обладнання літаків. Завжди з повагою ставився до ветеранів, використовуючи і пропагуючи їхній досвід і авторитет. Виховав двох синів, які своєю діяльністю допомагають УСВА  у вирішенні статутних завдань.
Основним напрямом наукової, творчої та виробничо-технічної діяльності В. Федоренка є розвиток базового ряду бортових авіаційних радіотехнічних навігаційно-посадкових систем, які забезпечують безпеку польотів літальних апаратів, і сервісної апаратури до них. З авіоніки, її досліджень і перспектив розвитку опублікував 12 статей, 3 доповіді на міжнародних науково-технічних конференціях, підготував 7 наукових звітів з НД і ДКР, а також книги з історії підприємства та оригінальні особисті висловлювання з життєвих досліджень і висновків.
Кандидат технічних наук, доктор філософії, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки (2005), Заслужений машинобудівник України (1998), Почесний авіабудівник України (2006).
Нагороджений Почесною грамотою Київського міського голови, Золотим знаком Української спілки промисловців і підприємців, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, орденом «За заслуги»  третього ступеня (2004).
ФОМИНА Віра Петрівна – керівник структурного підрозділу Меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні 1939–1945 років», кандидат історичних наук.
Брала активну участь в наукових дослідженнях, аналізі музейних матеріалів і експонатів, у створенні першого на теренах СНД державного музею воїнів-інтернаціоналістів, багатьох творчих експозицій, присвячених подіям в Афганістані та інших зарубіжних країнах, у виховній роботі з населенням України, насамперед, з молоддю, на прикладах героїзму і самовідданості учасників бойових дій в інших державах.
АНТИПЕНКО Володимир Федорович – генерал-майор Служби безпеки України, засновник Антитерористичного центру при СБУ, перший начальник Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародного права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету.
Народився 23 січня 1949 року в родині рибалки, ветерана війни в Бердянську Запорізької області. У 1966 році закінчив середню школу і вступив до Вищого Прикордонного командного училища КДБ  при РМ СРСР (Алма-Ата), яке у 1970 році закінчив за спеціальністю загальновійськового командира.
Упродовж 1970–2007 – проходив військову службу в органах КДБ СРСР – СБ України на посадах офіцерського і керівного складу. З відзнакою закінчив Вищу школу КДБ СРСР.
У 1986–1989 р.р. виконував спеціальні завдання у Демократичній Республіці Афганістан.
Під час служби в органах СБУ під його керівництвом було створено і розгорнуто повноцінну діяльність Управління військової контррозвідки по Прикордонних військах України. Автор проекту Указу «Про створення Антитерористичного центру при Службі безпеки України», який Президентом України виданий 11 грудня 1998 р. У 1999–2007 – обіймав посаду начальника Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України.
Був координатором і безпосереднім розробником визначення терміну «терористичний акт» при підготовці статті 258 Кримінального Кодексу України. За його ініціативи та активної участі з серпня 2000 року Штабом АТЦ розпочато роботу над проектом Закону України «Про боротьбу з тероризмом». У березні 2003 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про боротьбу з тероризмом».
Створена Антитерористичним центром система організації та управління антитерористичною операцією була у 2005 році адаптована до міжнародних схем управління антитерористичними діями під час співпраці з Єдиним координаційним центром реагування на кризові ситуації НАТО і міжнародною Організацією із заборони хімічної зброї.
10 листопада 1999 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Сучасний тероризм: стан і шляхи його запобігання в Україні» за спеціальністю «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право», а у 2004 – докторську дисертацію на тему «Механізм міжнародно-правового регулювання боротьби з тероризмом» за спеціальністю «Міжнародне право. Європейське право». У 2005 році за рішенням спеціалізованої вченої ради йому було присвоєно науковий ступінь доктора юридичних наук за спеціальністю «Міжнародне право». У 2006 – присвоєно вчене звання доцента кафедри захисту національної державності та боротьби з тероризмом.
В. Ф. Антипенко справедливо визнається засновником антитерористичної системи України та одним з основних розробників її нормативно-правової бази. Створену ним модель державної системи протидії тероризму визнано однією з найефективніших у світі й рекомендовано як зразок для країн Східної Європи.
У 2003–2007 – працював на посаді професора спеціальної кафедри Національної академії Служби безпеки України.
З 2008 – обіймав посаду завідувача кафедри міжнародного права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету. У 2012 – присвоєно вчене звання професора кафедри міжнародного права.
Поєднуючи освітню і наукову діяльність, Володимир Федорович досліджував зі своїми учнями проблеми формування міжнародного антитерористичного права як міжсистемної галузі міжнародного права, визначення сутності й поняття тероризму як злочину за міжнародним правом, досліджував проблеми протидії міжнародним злочинам, шукав шляхи підвищення ефективності реалізації міжнародного судочинства і міжнародної відповідальності за міжнародні злочини.
Він відкрив і обґрунтував новий самостійний напрям (підгалузь) науки кримінології – міжнародну кримінологію, розробив теорію терористичної асиметрії, яка відкриває значні можливості для міжнародно-правової протидії міжнародному злочину тероризму. Зробив значний внесок у розвиток концепції кримінальної відповідальності держави за міжнародні злочини, обґрунтував актуалізацію цієї концепції в сучасних умовах глобалізованого світу.
Розробив і впровадив у навчальний процес нові дисципліни, це, зокрема, міжнародна кримінологія, міжнародне антитерористичне право, концепція кримінальної відповідальності держави.
Саме навколо ідей Володимира Федоровича на базі кафедри міжнародного права ННІМВ НАУ створена і розвивається наукова школа міжнародної кримінології – наукова школа, заснована Антипенком.
Підготував 7 кандидатів юридичних наук і 2 докторів юридичних наук (за спеціальностями «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право», «Міжнародне право»).
Володимир Федорович – автор 9 монографій, 6 навчально-методичних праць, у тому числі 4 підручників (у співавторстві) та автор більше сотні наукових публікацій.
Заслуги В. Ф. Антипенка за більш як 40 років військової служби і 8 років цивільної науково-викладацької роботи відзначені багатьма державними і відомчими нагородами України та інших держав.
Нагороджений медаллю «50 років Збройних Сил СРСР» (1967), медаллю «За бездоганну службу» третього (1977), другого (1981), першого (1986) ступенів, медаллю «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР» (1979), орденом «Знак Пошани» (1988), знаком «70 років ПВ КДБ СРСР» (1988), медаллю «70 років Збройних Сил СРСР» (1988), медаллю «За бойові заслуги» (1989), медаллю «Воїну-інтернаціоналісту» (1988), відзнакою Президента України – медаллю «Захиснику Вітчизни» (1999), ювілейним знаком «10 років Прикордонним військам України» (2002), медаллю «10 років Служби безпеки України» (2002), почесним знаком голови СБУ першого ступеня (2003), медаллю «За мужність і відвагу» (2004), нагрудним знаком «Хрест Доблесті» другого ступеня (2005), медаллю «За сприяння в охороні державного кордону України» (2005), нагрудним знаком «Хрест Доблесті» першого ступеня (2005), Почесною грамотою Верховної Ради України (2006), ювілейною медаллю «15 років СБ України» (2007).
Пішов з життя 19 січня 2017 року, похований у Києві на Лісовому кладовищі.


 
< Попередня   Наступна >

 

 
 
© 2005-2018, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
www.usva.org.ua
pressusva@ukr.net
При любом использовании материалов сайта гиперссылка на usva.org.ua обязательна.
Редакция usva.org.ua может не разделять точку зрения авторов статей
и ответственности за содержание републицируемых материалов не несет.


Украинская Баннерная Сеть
Защитники родины - Сайт о русских солдатах. Rambler's Top100 Rambler's Top100 Сервис авто регистрации в
каталогах, статьи про раскрутку сайтов, web дизайн, flash,
photoshop, хостинг, рассылки; форум, баннерная сеть, каталог
сайтов, услуги продвижения и рекламы сайтов