|
Іловайський котел: хто відповість за втрати
Чотири роки тому українська армія зазнала однієї з найбільших втрат за час конфлікту на Добасі. У іловайському котлі, оточені російською армією, за лічені години загинули сотні військових.
Іловайська трагедія тривала кілька годин ранку 29 серпня 2014 року. За кілька днів до цього українські сили увійшли в місто. Однак після введення регулярних російських військ на День незалежності, військові опинились в оточенні.
Вночі на 29 серпня Володимир Путін звернувся до бойовиків, що оточили українську армію, із закликом відкрити гуманітарний коридор для кількох тисяч військових, що відступали. Вранці українці отримали повідомлення, що можуть вийти з оточення, але без зброї. Невдовзі після початку руху колон вони були розстріляні впритул із важкого озброєння.
Втрати
Чутки навколо кількості загиблих українських захисників ходили різні. У перші дні країна перебувала в шоці від новин з Донбасу. Самі очевидці іловайських подій говорили про кілька тисяч загиблих.
А офіційні дані повідомляли про 200 з лишком полеглих. Останні дані, оприлюднені військовою прокуратурою – 366 жертв.
Вчинено віроломне вбивство 366 українських воїнів, 429 – отримали поранення різного ступеню тяжкості, 300 – потрапили у полон, Збройні сили України понесли значні втрати озброєння і військової техніки на суму майже 300 мільйонів гривень, – йдеться в повідомленні відомства.
Були втрати і серед цивільного населення. Криваві військові дії відбувались прямо на вулицях 12-тисячного міста та його околицях. За оцінками моніторингової місії ООН через обстріли загинули 36 цивільних, третину приватних будинків у місті було зруйновано, пошкоджено 116 багатоповерхівок.
Протягом кількох наступних днів після підступного розстрілу частина українських військових змогла вийти з оточення. Це відбулось не лише завдяки переговорам, які вело командування АТО з Генштабом РФ. Не останню роль зіграли і дії оточених бійців.
Частина колони, яку розстрілювали під час виходу росіяни, змогла дати відсіч ворогові, захопити в полон 4 військових РФ та закріпитись у населеному пункті. Після перемовин з противником, частину українських бійців відпустили в обмін на полонених.
Розслідування трагедії
Після виходу військових нацгвардії та учасників добровольчих батальйонів МВС, що вижили, українська сторона почала власне розслідування іловайського котла.
Тимчасова комісія ВР з розслідування обставин трагедії дійшла висновку, що вина за втрати лежить на екс-міністрові оборони (Валерій Гелетей) та начальникові генштабу (Віктор Муженко).
На думку комісії, керівники силового сектору діяли неадекватно подіям, що розгортались. А поглибив проблему стан організації оборони країни, яка в 2014 році не мала нормального фінансування та кадрового забезпечення.
Своє розслідування провела і військова прокуратура. Її висновок полягає в тому, що вторгнення військ РФ – єдина причина іловайського котла.
Прокуратура повідомила про підозру у посяганні на територіальну цілісність України та інші воєнні злочини першому заступнику начальника генштабу РФ Миколі Богдановському, який вів переговори з українською стороною.
У відомстві провину за трагедію цілком і повністю покладають на сторону ворога і помилок в діях вітчизняного військового командування не бачать.
Тим часом начальник генштабу Віктор Муженко заявив, що місто не було над важливим стратегічним об’єктом в момент оточення.
– Іловайськ, як населений пункт – це було просто як одне із тактичних завдань всієї операції. Якогось стратегічного значення він для нас не мав.
На той момент українські сили контролювали населений пункт Кутейникове, який дав змогу перерізати залізничне сполучення з Росією.
Всі сторони порушували права людини
Такий висновок через 4 роки після трагедії зробило управління ООН з прав людини. На думку міжнародної організації, конфлікт справив руйнівний вплив на життя цивільного населення Іловайська.
Розслідування виявило факти вбивств та катувань цивільних, що не брали участі у протистоянні. Зокрема, місія задокументувала вбивства 4 цивільних осіб та факти катування і жорстокого поводження щодо 13 затриманих чоловіків. Серед інших порушень – незаконні затримання людей та обстріли житлових масивів.
А ще ООН вважає результати слідства української сторони неповними. В той же час в організації називають іншу сторону конфлікту збройними групами і жодним чином не згадують Росію.
Відстояти свою честь і виявити у своїх рядах винних у помилках, які коштували сотень життів, Україна може тільки ратифікувавши угоду про Римський статут. Документ дає можливість розслідувати подібні конфлікти з іншими країнами у Міжнародному кримінальному суді.
Але Україна, яка підписала статут, так до цих пір не узгодила своє законодавство з документом. А це грає лише проти нас, вважають в національному інституті стратегічних досліджень, адже країна нехтує майданчиком, який може допомогти їй відстояти свої права, говорить спеціаліст проблем національної безпеки Віктор Цюкало.
– Міжнародний кримінальний суд заснований не з політичних міркувань, а як вимога світового співтовариства, з дотриманням необхідних міжнародних норм. Участь держави у статуті суду підвищує імідж країни на міжнародній арені, сприяє приведенню національного галузевого законодавства до міжнародних стандартів, створює додатковий механізм захисту прав людини.
До цих пір усіх імен винних в трагедії, так само як й імен усіх загиблих, ми не знаємо. Іловайський котел коштував Україні не лише сотні життів військових. Після трагедії країна втратила наступальну позицію у війні. Чи не варта ця ціна того, щоб через 4 роки знайти тих, хто зхибив, щоб не допустити подібного в майбутньому?
Яна СЕМЕНЮК.
Фото: УНІАН, тиждень.
|
