|
|
|
Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) |
|
|
 КНИГА ВДЯЧНОСТІ ТА ПОШАНИ
ХОМЕНКО Микола Григорович — радянський та український політик, перший глава Адміністрації Президента України (1991—1994).
Народився 20 червня 1934 року в селі Курінь Бахмацького району Чернігівської області. Освіта вища, інженер-електрик, закінчив Український заочний політехнічний інститут, Академію суспільних наук при ЦК КПРС.
У 1953 – електромонтер, секретар комітету комсомолу Шосткинського виробничого об'єднання "Десна", служба в армії.
З 1962 – перший секретар Шосткинського міськкому ЛКСМУ, 1964 – інструктор ЦК ЛКСМУ, 1965 – перший секретар Сумського обласного комітету ЛКСМУ.
У 1971 – заступник завідуючого відділом пропаганди та агітації Сумського обкому КПУ, 1973 – перший секретар Ямпільського райкому КПУ, 1975 – завідуючий відділом організаційної та партійної роботи, другий секретар Сумського обкому КПУ.
З 1982 – секретар Президії Верховної Ради УРСР; керівник Секретаріату Верховної Ради України. Депутат ВР УРСР X, XI скликань. 1990 року обраний народним депутатом України. Член мандатної комісії і з питань депутатської етики.
У 1991–1994 – секретар Адміністрації Президента України.
Працюючи на відповідальних державних посадах з 1990 р., зокрема у Верховній Раді та Адміністрації Президента України, був ініціатором і приймав рішення відповідно до чинного законодавства щодо захисту соціальних прав ветеранів, підтримки діяльності організацій ветеранів війни. віддаючи належну повагу бойовому досвіду ветеранів, наполегливо домагався виконання прийнятих рішень. Особисто готував рішення Президента України про утворення першого державного органу ветеранів – Комітету ветеранів війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах при Президентові України.
Нагороди: три ордени Трудового Червоного Прапора, "Знак Пошани", п'ять медалей. Помер 19 серпня 2014 року.
ЦИБУХ Валерій Іванович – український партійний, громадський і державний діяч, дипломат, кандидат філософських наук. Депутат Верховної Ради УРСР XI скликання (з 1987 року). Народний депутат СРСР у 1989–1991 р.р.
Народився 9 березня 1951 року в Сторожинці Чернівецької області у родині сільських вчителів. Після закінчення Глибоцької середньої школи працював помічником кіномеханіка кінотеатру «Буковина».
З 1969 по 1974 рік навчався у Київському інженерно-будівельному інституті. Працював за фахом майстром, начальником дільниці заводу № 410 цивільної авіації (Київ).
З листопада 1973 по вересень 1989 року – на комсомольській роботі: секретар комітету комсомолу інституту; перший секретар Залізничного райкому ЛКСМУ Києва; секретар, перший секретар Київського міськкому ЛКСМУ; другий, перший секретар ЦК ЛКСМ України.
У 1989 році обраний народним депутатом СРСР від Могилів-Подільського виборчого округу (Вінницька область); членом Верховної Ради СРСР. Був головою Комітету Верховної Ради СРСР у справах молоді, членом Президії ВР СРСР.
У червні 1991 року призначений головою Державного комітету СРСР у справах молоді.
У 1992 році в Москві закінчив Дипломатичну академію МЗС СРСР. З 1991 по 1996 рік – на дипломатичній роботі у Посольстві України в РФ, був заступником голови Київської міської державної адміністрації, першим заступником міністра транспорту України.
З 1996 до 1998 року був радником Прем'єр-міністра України з питань розвитку транспортних коридорів і президентом Автомобільної федерації України.
У 1998 році призначений головою Державного комітету України
з туризму, у 2001 році – головою Державного комітету молодіжної
політики, спорту і туризму України. 2002 – 2005 – голова Державної туристичної адміністрації України.
Працюючи на відповідальних державних посадах, зокрема у Верховній Раді СРСР і в керівництві молодіжних організацій України, в органах виконавчої влади, був ініціатором і приймав рішення відповідно до чинного законодавства щодо патріотичного виховання молоді на прикладах героїзму ветеранів Афганської війни, захисту соціальних прав ветеранів, підтримки діяльності організацій ветеранів війни, наполегливо домагався виконання прийнятих рішень.
У 2005–2010 – Надзвичайний та Повноважний Посол України у Грецькій Республіці (за сумісництвом – в Албанії), у 2010–2012 – Надзвичайний і Повноважений Посол України, Посол з особливих доручень МЗС України.
З 2012 року – професор кафедри теорії та практики туризму і готельного господарства Київського університету туризму, економіки і права.
Громадська робота – голова Буковинського земляцтва у Києві, член президії Української Ради Миру, заступник голови Української партії «Зелена планета», голова Київської міської організації «Зелена планета».
Заслужений працівник культури України (2001). Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Має перший ранг держслужбовця, дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України.
ЧЕРНЯВСКИЙ Георгий Владимирович – советский и украинский государственный деятель, дипломат.
Родился 31 июля 1946 года в Ташкенте. В 1970 году окончил отделение переводчиков факультета романо-германской филологии Киевского государственного университета имени Т. Г. Шевченко, переводчик-референт английского и французского языков.
В 1970–1972 годах проходил срочную службу в армии, учасник боевых действий.
С 1973 года — референт, старший референт президиума, а с 1978 — заведующий отделом и член президиума Украинского общества дружбы и культурных связей с зарубежными странами.
С 1986 года – старший референт, с 1990 — заведующий сектором международных связей Секретариата Верховного Совета УССР. С 1992 года — заведующий отделом государственного протокола, 1992 – 2000 — руководитель Службы протокола Президента Украины, в 2000 – 2002 — начальник управлення государственного протокола и церемониала Президента Украины. В 2002 – 2005 — советник Президента Украины.
Работая на ответственных государственных и дипломатических должностях, был инициатором и принимал решения по защите прав ветеранов, способствовал международной деятельности ветеранских организаций, внес большой вклад в решение врпросов розыска и возвращения на родину военнослужащих, попавших в плен и пропавших без вести в Афганистане и других зарубежных странах, оказывал помощь семьям ветеранов войны. Пользуется непререкаемым авторитетом в среде ветеранов.
В 2005 – 2012 — Чрезвычайный и Полномочный Посол Украины в Итальянской Республике. В 2005 – 2012 — Постоянный представитель Украины при Продовольственной и сельскохозяйственной организации ООН (ФАО). В 2006 – 2012 — Чрезвычайный и Полномочный Посол Украины в Сан-Марино и на Мальте по совместительству. В 2007 году распоряжением Президента Украины уполномочен на подписание от имени Украины Протокола (в форме обмена нотами) между Украиной и Суверенным военным Орденом Госпитальеров Святого Иоанна Иерусалимского, Родоса и Мальты об установлении официальных отношений.
Награды: орден Князя Ярослава Мудрого пятой степени (2011) — за значительный личный вклад в развитие отечественной дипломатической
службы, подъем авторитета Украины на международной арене, многолетний добросовестный труд, орден «За заслуги» первой степени, 4 медали, Заслуженый работник культуры Украины, Почетная грамота Президиума Верховного Совета УССР, орден Дружбы (2001), Большой крест ордена Заслуг (Португалия 1998), Великий офицер ордена «За заслуги перед Итальянской Республикой» (1996), Командор ордена Великого князя Литовского Гядиминаса (1998), орден Святого Григория Великого (Святой Престол, 2002), Нагрудный знак «За защиту прав человека» (Уполномоченный Верховной Рады Украины по правам человека, 2008) — за активную деятельность по защите прав украинских трудовых мигрантов.
|
|
|
|
