|
Моя Весняна осінь
У Золотоніському районі в Новодмитрівській школі на Черкащині відбулася презентація збірки поезії учасника бойових дій в Афганістані, члена Національної Спілки журналістів України Анатолія Олександровича Скрипніка «Моя Весняна осінь».
Анатолій Скрипнік народився в Адлері. У 1968 закінчив восьмирічку, потім 9 і 10 класи, відвідував літературний гурток, і вже тоді відчував потяг до написання віршів. Вищу освіту здобув в Грузії, закінчивши вище військове артилерійське училище. 26 років – у Збройних Силах, довелося служити в Грузії, Казахстані, Німеччині, Афганістані, Україні. Закінчив службу в лавах української армії, підполковник у відставці.
Перша публікація у пресі у 1972 році. Це були оповідання, статті на військову тематику. У цьому ж році Анатолій Олександрович закінчив школу воєнної кореспонденції. Самотужки вивчив українську мову завдяки тому, що батьки належали до української діаспори і виписували газету «Радянська Україна» і журнал «Перець».
Перша поезія, яка стала друкованою (у Золотоніській газеті «Златокрай», 2005 р.), мала заголовок «Білі птахи». Назва її була символічною – адже, за легендою, душі загиблих воїнів-«афганців» перетворювалися у білих птахів.
І сонце пекло нас промінням своїм,
І шкіру здирав хижий вітер,
І душі вселялися в білих птахів,
І смерть починала радіти
Згадай же, юначе, про неньку свою,
Тримає хустинку в долонях,
Бо лист, що загинув ти гідно в бою,
Додасть сивини їй на скронях.
У 2004 році Анатолій Олександрович був прийнятий до Національний Спілки журналістів України. У 2006 – вийшла перша книга – «У складі контингенту. У кожного своя війна» (І частина).
2007 році вийшли ще дві збірки: «Весняна осінь», «Життя малює пензлем долі». У 2009 побачила світ збірка «Салам Бача». У 2012 році ІІ частина книги «У складі контингенту. У кожного своя війна». У цьому ж році народилася збірка «Примхи реальності». У 2014 році – збірка «Погляд у минуле», у 2015 відбулося друге її видання.
І ось, у 2018 році вийшла «Моя Весняна осінь». Це восьма, і щиро сподіваємось, далеко не остання збірка. Життєві історії, почуття кохання, ностальгії переплітаються у ній. Саме з цієї поезії і розпочинається вищезгадана збірка:
На сторінках пам’яті книги,
Де малює життя пензлем долі,
Осінь жовте розсипала листя,
Додала сивини на скроні.
Тільки серце завжди молодіє,
Не бере до уваги цього,
Все співає пісні ліричні –
Закохалось в весняну осінь.
У презентації взяли участь член Національної Спілки журналістів України, поет і письменник Олександр Кирко, настоятель Cвято-Успенського собору Золотоноши протоієрей отець Ярослав, учасник бойових дій, член правління Золотоніської міськрайонної спілки Афганістану «воїнів-інтернаціоналістів» Анатолій Максименко, учасник бойових дій в Афганістані Ніна Хоменко, директор Золотоніського краєзнавчого музею імені Пономаренка Віта Ямборська, вдова поета, учасника бойових дій в Афганістані Івана Нерівного – Тетяна Нерівна, методист районного відділу освіти Лідія Олексієнко, заступник директора технічної школи «Укрзалізниці» Світлана Пархоменко, завідуюча бібліотекою села Нова Дмитрівка Лідія Степанко, директор дошкільного закладу села Нова Дмитрівка «Колосок» Валентина Носенко, директор Новодмитрівської школи Олександр Тукало, його заступник з навчально-виховної роботи Ірина Рудик і учні.
Багато теплих слів було надано автору і поету збірки «Моя Весняна осінь» Анатолію Скрипніку. Про народження першої збірки «Білі птахи» розповів директор Новодмитрівської школи Олександр Тукала і її технічний редактор Світлана Пархоменко.
Анатолій Максименко і Ніна Хоменко привітали бойового побратима з черговою збіркою поезії, побажали наступних творчих успіхів й зазначили, що пишаються тим, що у їхній спілці є такі люди, як Анатолій Скрипнік, адже він не лише талановитий поет і письменник, а і надійна людина, вірний друг.
Директор Золотоніського краєзнавчого музею імені Пономаренка Віта Ямборська розповіла, що вже більше 10 років знайома з Анатолієм Скрипніком. Саме за його ініціативою у музеї було створено виставку, присвячену воїнам-«афганцям», яка об’єднує збірки поезії і прози, фото, диски, книги, одяг, медалі і різні речі, які є символічними для учасників Афганської війни та побажала автору здоров’я і успіху.
Настоятель Свято-Успенського собору отець Ярослав порівняв творчість Анатолія Скрипніка з життєдайною лікувальною сіллю, яка просто необхідна нашому суспільству. Поблагословив його на створення ще багатьох чудових збірок.
Методист районного відділу освіти Лідії Олексієнко звернула увагу на назву збірки «Моя Весняна осінь», на поєднання непоєднуваного у ній і наголосила, що своїм учням завжди буде наводити саме цей приклад оксиморону на уроках української літератури. Пообіцяла співпрацювати з письменником і надалі.
У виступах запрошених на презентацію Олександра Кирка, Тетяни Нерівної, Лідії Степанко та інших було акцентовано увагу на яскраву і талановиту творчість, яка вже багато років радує души читачів й щира подяка за це автору.
У своєму виступі Анатолій Олександрович розповів, як створюються його вірші та збірки, продекламував свої вірші та переклади поезій класиків, пригадав свого побратима Івана Нерівного, запросив усіх вшанувати його пам'ять хвилиною мовчання. Він подякував усім за приділену увагу і подарував кожному по примірнику своєї збірки.
Колектив Новодмитрівської школи, вшановуючи автора і всіх присутніх, подарував пісню у виконанні лауреата районного конкурсу «Мистецький Дивокрай Черкащини» ансамбля «Промінчики».
Інна БУЛЬДА.
|
