Наші серця стискаються від болю, коли згадуємо про тих 18-річних юнаків, які, виконуючи наказ, пройшли тернистими, болючими стежками чужої країни. У нашій пам’яті довго житимуть події цієї кривавої війни, тому що історія її написана кров’ю солдат і сльозами матерів, обелісками з жерстяними зірочками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим афганським вітром.
Згадую 1985 рік, коли ми, «афганці» Тячівщини, що на Закарпатті, прийшли на перше зібрання молодих ветеранів-«афганців» у райкомі комсомолу. Я зустрів уже змужнілих, засмаглих хлопців, які повернулися з Афганістану і вперше зібралися, щоб створити об’єднання чи клуб, де б могли обмінятися думками, в разі необхідності підтримати один одного, привітати з приємною подією а бо розділити смуток утрат. Тоді ще йшла війна, і всі згадували своїх бойових побратимів, з нетерпінням і тривогою чекали вісточок від друзів і разом раділи вдало проведеній операції, нагородам товаришів, сумували за втратами.
Ті, хто побував в афганських горах, завжди пам’ятатимуть побачене й пережите. Інколи у нас запитували, чи було страшно на перших порах? Так, і не тільки спочатку, там було страшно завжди. І той, хто казав, що не боявся, лукавив. Там ми дякували Богу за кожен прожитий день, і щоразу, вирушаючи в бойовий похід, знали, що можемо не повернутися або, ще гірше, залишитися калікою. Але з часом звикаєш, і страх вже не такий, хоча до сотень смертей, які довелося побачити, звикнути було неможливо. Цього нам не забути ніколи.
А сьогоднішнім можновладцям і політиканам хочу нагадати, що наше «афганське» братство – сильна і потужна організація, і ми вміємо за себе постояти. Основні напрями роботи – від забезпечення житлом до лікування і соціально-психологічної реабілітації. Ми не вимагаємо нічого більше, окрім того, що належить нам по праву і згідно з законом. А в нас намагаються забрати і той мізер, який маємо. Але разом – ми сила, і рано чи пізно змусимо себе поважати.
Цього дня ми вшановуємо тих, кому довелося брати участь у локальних війнах та врегулюванні воєнних конфліктів за межами нашої держави, згадуємо тих, хто не повернувся живим на рідну землю.
Бажаю вам, шановні ветерани-«афганці», учасники локальних воєн, сім’ям загиблих і померлих учасників афганських та інших подій здоров’я, добробуту і мирного неба!
В. МОТИЧКО,
голова Тячівської районної спілки ветеранів війни в Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів).
|
