Головна
Новини
Про організацію
Голова УСВА
Публікації
Електронні книги УСВА
Акції
Документи
Нормативні документи
Ветеранські закони
Фотогалерея
Зв`язок
Музей
Реабілітація
Питайте-відповідаємо
Локальні війни
Анонси
Книга вдячності
Організації УСВА
Сайти ветеранів
 


Погода
Погода!


27641231 Відвідувачів
Президент України Офіційне інтернет-представництво
Укрінформ
Орденские планки – ветеранам
Міністерство оборони
Боевое Братство
Урядовий портал
Третій тост" №3-4 (627-628) лютий 2019 рік Надрукувати Надіслати електронною поштою
Вшанування учасників бойових дій на території інших держав
Дорогі бойові побратими!
Шановні сім'ї  наших полеглих  друзів!

Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)  щиро вітаю вас з Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 30-ю річницею  виведення  військ з Афганістану.
Після закінчення Другої світової війни українці в погонах брали участь у військових конфліктах і війнах більш як у 20 країнах світу. Вони виконували інтернаціональний обов’язок у Кореї, Єгипті, Угорщині, В’єтнамі, Ефіопії, на Кубі та в багатьох інших гарячих точках. Тяжкою й жорстокою була майже десятирічна військово-політична спецоперація в Афганістані, в якій радянські війська не програли жодної операції і покинули далеку азіатську країну з розгорнутими бойовими знаменами.
Наші воїни проявили мужність, стійкість, відвагу і героїзм, більше 200 тисяч нагороджені бойовими орденами і медалями. 87 воїнів відзначені високим званням Героя Радянського Союзу, 19 з них – уродженці України.
Відзначаючи День вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 30-у річницю виведення  військ з Афганістану, ми вимагаємо від тих, хто робить замах на наш суверенітет і нашу незалежність, зупинитися. Досить лити кров, руйнувати міста і села, калічити народ!
Ветерани війни в Афганістані, учасники бойових дій на території інших держав, об’єднані в Українську Спілку ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), у своїх діях завжди займають державницьку позицію. Усі ці роки військового протистояння на сході країни Спілка багато робить для допомоги військовослужбовцям, передаючи їм свій бойовий досвід, бере активну участь у волонтерській роботі, у військово-патріотичному вихованні молоді. Багато ветеранів Афганської війни, незважаючи на вік і поранення, отримані у минулому, захищають рідну країну зі зброєю в руках. На жаль, ми знов несемо бойові втрати. На честь загиблих на сході України бойових побратимів біля храму Воскресіння Христового пам’яті ветеранів Афганістану Спілка відкрила стелу «Загинули за Батьківщину».  
Якщо ми хочемо бачити Донбас в Україні, альтернативи миру немає. Дня перемоги у війні на Донбасі не буде! Тільки день довгожданого миру ми зможемо спільно відзначати як у Києві, так і в Донецьку. Мир – єдиний спосіб зберегти Україну. Тому ми приступили до формування громадянського руху «Корпус Миру» з єдиною метою – досягнення стійкого миру. «За мир!» – наш загальний політичний слоган і бренд.   
УСВА впродовж своєї діяльності постійно займається всім спектром питань соціального захисту ветеранів війни і сімей загиблих, реалізовує низку довгострокових програм життєзабезпечення воїнів-інтернаціоналістів, допомагає інвалідам реабілітуватися і знайти своє місце в мирному житті, сприяє сиротам у здобутті вищої освіти, займається військово-патріотичним вихованням молоді, увічнює пам'ять полеглих бойових побратимів.
Досягти масштабної уваги до вирішення проблем ветеранів як з боку держави, так і суспільства, ми можемо тільки  колективними діями. Минулого року під керівництвом і з ініціативи Правління Спілки проведено багатотисячні Всеукраїнські попереджувальні мирні акції, вимоги яких надано керівництву держави. Ми учергове продемонстрували владі й суспільству, що ще живі й разом ми – організована, дисциплінована сила, яка спроможна відстоювати права ветеранів війни і сімей загиблих воїнів. Цього разу нас почули, відбулися ділові зустрічі з міністрами, народними депутатами, створено робочу групу. Чогось ми добилися, чогось – ні, але головне – ми разом зробили велику справу, помітний крок у боротьбі за наші соціальні права. І зупинятися ми не збираємося!
У цьому році відбудуться вибори нового президента і парламенту, які чекає наш народ. Ветерани-«афганці» завжди брали активну участь у громадянському  і політичному житті країни. Для більш ефективної роботи з відстоювання соціальних гарантій ветеранів війни, сімей загиблих, покращання життя наших людей ми повинні йти у владу. Там, де працюють наші бойові побратими, краще і швидше вирішуються проблеми нашої категорії. Створена нами Партія ветеранів Афганістану користується повагою і підтримкою народу України. Для значних і дієвих досягнень ми повинні підтримувати одне одного і допомагати в усіх справах, а головне – бути разом. Разом ми – сила!
Цього пам’ятного дня ми схиляємо голови перед подвигом полеглих бойових товаришів, які навічно залишилися в наших серцях і в нашому строю. Цього святкового дня ми вшановуємо всіх живих!
Бажаю вам, дорогі бойові побратими, сім’ям наших загиблих друзів, усім вашим рідним і близьким міцного здоров’я, добробуту й злагоди, щасливого майбутнього, а головне – мирного неба над головою!
З  глибокою повагою –
Сергій  ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА.


Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №999 від 5 грудня 2018 року в усіх населених пунктах країни відбулися урочисті та меморіальні заходи, присвячені Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 30-й річниці виведення військ з Афганістану.
Під час урочистих заходів активістів Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), учасників бойових дій  було відзначено нагородами міністерств, відомств, обласних і міських адміністрацій і рад, а також почесними нагородами УСВА.
Указом Президента України №36/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав» за вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов'язку, патріотичне виховання молоді та активну громадську діяльність нагороджено учасників бойових дій і членів родин загиблих (Указ Президента України читайте на сайті УСВА). Правління Української Спілки ветеранів Афганістану вітає з високими державними відзнаками ветеранів війни, які заслуговують цих нагород.
Хвилиною мовчання, покладанням квітів до меморіалів, пам’ятників і меморіальних дошок учасники бойових дій, воїни-інтернаціоналісти, представники влади, військовослужбовці, місцеві жителі, молодь вшанували світлу пам'ять загиблих воїнів. У церквах, каплицях, біля святих місць відбулися панахиди, які відслужили святі отці. Від Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) квіти до Всеукраїнського меморіалу загиблим в Афганістані воїнам поклав її голова С. В. Червонописький. У  храмі Воскресіння Христового пам’яті ветеранів Афганістану відбувся молебень по загиблим і померлим ветеранам війни.
Напередодні  в «афганському» храмі відбувся семінар для військових священиків «Психологічна реабілітація учасників бойових дій, членів сімей і родин загиблих». Всеукраїнський захід розпочався з богослужіння, яке очолив голова Синодального військового відділу УПЦ митрополит Августин. Цього дня був нагороджений ветеранський актив. «Ми вже розпочали відзначати 30-у річницю від дня виведення військ з Афганістану. Кульмінація – 15 лютого, на свято Стрітення Господнього. Сьогодні на літургії були присутні ветерани-«афганці», представники держави, вручено церковні нагороди», – сказав митрополит.  Представники військового духовенства подарували храму Воскресіння Христового пам’яті ветеранів Афганістану ікону «Собор святих воїнів».
Відбулися зустрічі керівників областей з представниками громадських організацій ветеранів війни, під час яких обговорено проблеми соціального і медичного забезпечення учасників бойових дій, інвалідів війни, родин загиблих. Підписано меморандуми про взаємодію органів державної влади і громадських об’єднань ветеранів війни в їх розв’язанні, і ця робота триває.
Науково-практичні конференції, присвячені Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав, відбулися у військових навчальних закладах, тематичні уроки і лекції з історії війни в Афганістані – у закладах освіти, музеях, в них активну участь взяли ветерани-«афганці», воїни-інтернаціоналісти. Під час цих зустрічей ветерани війни згадали про минуле, буремні роки війни, розповіли про свої здобутки і прорахунки, життя організацій, відповіли на різні запитання.
Прес-служба УСВА.


Сергей ЧЕРВОНОПИСКИЙ: «И сегодня нам приходится бороться»
30 лет прошло с того момента, как советские войска пересекли границу с Афганистаном в обратном направлении – на территории этой страны не осталось наших солдат, только советники.
Тогда всем казалось, что самое страшное позади: больше не будет, стрельбы, смертей, родители не будут терять своих детей. Но вскоре оказалось, что Афганистан не остался там, «за речкой», а пришел вместе с ними в мирную жизнь. Звание «афганец» останется с теми, кто прошел через ту войну, навсегда. А закаленный в боях характер придется применять уже в другой борьбе – с равнодушием общества, чиновников.  Воевать придется за свои права, буквально «выгрызая» соблюдение прав, прописанных в законах.  
Еще на войне они поняли непреложную истину: всегда легче преодолевать трудности, если рядом плечо товарища. Будь то хоть война, хоть затишье между боями, хоть мирная жизнь. Потому и начали ветераны группироваться, создавать ветеранские объединения, чтобы выстоять уже в другой, казалось бы, мирной, жизни. Был создан Украинский Союз ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов),который объединил не только «афганцев», но и участников боевых действий на территории других государств и членов их семей.
Организация создавалась уже в мирное время, для решения мирных задач. И уж точно никто из ветеранов не думал о том, что однажды война снова вторгнется в их жизнь. Что снова будут погибать боевые товарищи, а украинские города и села будут встречать похоронки и провожать в последний путь «двухсотых».
Сегодня жизнь Союза тесно переплетена решением мирных задач и проблем, которые принесла в наше общество война. О том, как и чем сегодня живет «афганское» братство, мы поговорили с председателем УСВА Сергеем Васильевичем Червонописким.  Интервью читайте на 2-3-й стр.
-- Сергей Васильевич, какое место в вашей жизни занимает Афганская война?

– Можно сказать много красивых слов, но это «рубикон» между мирной жизнью и... Ну для меня лично. Это война, потом увечье и совсем другая жизнь. Совсем другая. Принципиально другая. Если раньше я просто жил, то теперь нужно было бороться за жизнь. Заново учиться ходить, заново пробивать свою дорогу в жизни: кем быть, чем заниматься. Совсем другие подходы. Я ведь стал инвалидом первой группы после того, как был блестящим гвардейским офицером с серьезными перспективами военной карьеры, был награжден двумя орденами Красной Звезды. И тут оказаться инвалидом первой группы…  В 25 лет начинать жизнь «с нуля» – безусловно, это тяжело.
А с другой стороны, как никто другой, я понимал ребят, которые возвращались с войны.  И мы сначала совершенно по-дружески группировались. Потом я понял, что нужно создавать что-то. Впервые это осознал, когда меня несли на носилках на протезирование на завод, и лифтер потребовал "рупчик" за то, чтобы мне вызвать лифт. Я тогда подумал, что если бы моя рота была со мной, то от этого клоповника камня на камне не оставили бы. Собственно, первые мысли тогда и появились о создании организации, чтобы не допускать такого к нам отношения и вместе бороться с этим скотством.
– Изобретенная чиновниками фраза «Мы вас туда не посылали»  стала притчей. Вам ее тоже приходилось слышать?
– В этом плане не буду Бога гневить. В большинстве случаев мне попадались хорошие люди. И вот как раз огромную роль в моей судьбе сыграл первый секретарь Черкасского горкома партии Владимир Григорьевич Сокоренко. Тогда бюро горкома приняло решение о выделении мне квартиры. Хотя мне полагалась однокомнатная, мне выделили трехкомнатную. Даже военком говорил, что, мол, ему положена однокомнатная, но пусть хлопцу будет перспектива. Это показатель, как говорится. А мы ведь с Владимиром Григорьевичем не были даже знакомы. Позже уже познакомились. И предложили мне идти на работу в горком комсомола. То есть появились серьезные перспективы в жизни: чем заниматься, что делать.
– В этот момент вы начали собирать вокруг себя ребят-«афганцев»?
– В военкомате знали уже обо мне, и когда ребята возвращались из Афганистана, им говорили: «Там,  в комсомоле, сидит ваш, обращайтесь к нему». И хлопцы начали потихоньку приходить ко мне, начали группироваться.
В1983 году мы с женой вдвоем пришли на кладбище в Черкассах, узнали, где похоронены «афганцы», и туда 9 мая принесли цветы. Там были уже родственники и так смотрели…А мы вдвоем были. На следующий год нас уже человек пять было. А сейчас в Черкассах традиция – 9 мая сотни людей приходят на могилы погибших в Афганистане. То есть появление этой традиции обусловлено не командой сверху, а велением сердца.
– А вам приходилось тогда вытягивать ребят, которые были морально сломлены войной и не могли адаптироваться к мирной жизни?
– Конечно. Тем, кто начинал хандрить, мы говорили: «Идите к семьям погибших, поклейте окна, помойте полы». К примеру, родители Лени Басиса. Он был единственным ребенком в семье. Отец у него – инвалид второй группы, мать – инвалид первой группы. Его в Афганистан направили, и он погиб.
– Как же его туда могли отправить?
– Конечно, идиоты были. Это вопрос к военкомату: как можно единственного сына, у которого родители инвалиды, направлять на войну. Им же ежедневно помощь нужна, они не могли даже по квартире ходить. И мы гоняли ребят, чтобы им помогали. Потом за заводскими организациями закрепили семьи погибших. Тогда все молодые были. Потом некоторые пить начали…
– То есть, не всем удалось выбраться из этой ситуации?  Как вы с этим справились?
– Увы, не всем. У меня, когда вернулся из Афганистана и увидел, как все здесь ходят, улыбаются, развлекаются, нервный срыв произошел. Честно говорю: напился, на людей кидался. Это в Белоруссии было. Я заехал туда, когда возвращался из Афганистана. Просто был у меня нервный срыв. «Как вы ходите, улыбаетесь, а там пацаны гибнут». Народ не знал тогда ничего о войне «за речкой». Это же был 1980 год. Хорошо, что никто не стал обострять ситуацию. Сотрудники милиции старались спокойно поговорить. С пониманием все относились.
– Вам не запрещали говорить о том, что вы были в Афганистане?
– Нет. Негласно, конечно, мы и сами понимали, что не стоит особо распространяться.  Да тогда же запретили писать на могильных памятниках, что погиб в Афганистане. И этот запрет действовал до 1986 года. Это потом опомнились, стали нас приглашать в президиумы органов власти. А вообще-то интересные стадии в нашей судьбе: сначала замалчивание, потом начали хвалить, в президиумы сажать, потом перестройка и нас начали демократы поливать грязью. Потом мы, вроде, восстановили в Украине отношение, теперь опять нас хотят сделать врагами, в том числе в этом плане старается нынешнее руководство страны. А мы были солдатами, которые выполняли свой долг. И самое главное – на нас натравливают участников АТО, наших братьев, которых мы всячески поддерживаем. Это, конечно,  самый жуткий удар от нынешней власти. Увы, они постоянно занимаются стравливанием разных групп населения друг против друга: по религиозному, языковому признаку.
– Вы следите за жизнью в Афганистане?
– Конечно.
– Как изменилась страна за 30 лет, с того момента, когда наши войска ушли?
– Вы знаете, приезжают оттуда наши ребята, они там не по военным вопросам были, а по бизнесу. Они рассказывали о поездках, показывали фотографии. Фактически не изменилось там ничего. Как оно было, так и есть. Командуют старейшины, кланы, наркобароны. То есть страна в состоянии постоянной гражданской войны. К сожалению, потому что все-таки хорошее отношение к афганскому народу у нас было.
А с другой стороны, как бы там ни было, но мы о себе оставили хорошую память. Да, мы там много «наследили», много крови пролили, но, тем не менее, когда говоришь, что ты «шурави», тебя везде принимают с восторгом и уважением. Потому что мы были нормальными солдатами. Мы достойно себя проявили. Не было с нашей стороны целенаправленных карательных действий. Все-таки мы, слава Богу, проклятия афганского народа не заработали.
– Тогда возникает вопрос: нужно ли было выводить войска из Афганистана? Ведь непонятно, зачем было вводить войска и какой в итоге должен быть результат такого шага, сделанного в 1979 году?
– Дело в том, что опять мы плохо знаем свою историю. Когда войска ушли, там пять лет была власть Наджибуллы. Они без наших войск, без нашей помощи прекрасно держались. К сожалению, Ельцин потом запретил солярку завозить, афганская армия обездвижилась. Если бы у них была наша поддержка, то власть Наджибуллы сохранилась бы до сих пор. Это также, как в Югославии: если бы оставался Советский Союз, то Югославию не разбомбили бы.  Так же и с Афганистаном. Если бы был Советский Союз, ничего там никакие талибы не захватили бы. Поэтому есть логические объяснения всему. Советский Союз оставил за собой нормальную боеспособную армию, нормальное государство. Мы не убежали, нас не выперли оттуда.
Складывается такое же ощущение по отношению к американцам, которые ввели войска в Афганистан в 2001 году. Недавно Дональд Трамп объявил, что США выводят свои войска из Афганистана. Пока что это только заявления, а война там продолжается. В итоге получается, что США оказались в такой же ситуации.
– Сергей Васильевич, можете ли сравнить действия советской и американской армий в Афганистане?
– Американцев не уважают, потому что они с неба бомбами кидаются, сидят на своих базах. Где-то выскочили, где-то убили, где-то кого-то подкупили. У них своя тактика, у нас своя была. Мы стояли на блокпостах, ходили в горы. Американцы никуда не ходят и почему-то гибнут. Мне жалко этих парней.
Когда был в командировке в Штатах, я посетил музей морской пехоты и встретился там с ребятами – американскими ветеранами Афганской войны. Были среди них и инвалиды на колясках. Я подошел, представился, сказал, что вы ветераны афганской войны американской армии, а я вот ветеран Афганистана советской армии. Это была фантастическая встреча.
– Общались по-английски?
– Там был наш переводчик – помощник военного атташе. Да и в целом несложно было найти общий язык. Солдат солдата всегда поймет. Поэтому, считаю, это была моя удача пообщаться с американцами, которые прошли Афганистан.
Один паренек меня поразил вообще. Такой симпатяга, крепкий, без обеих ног и без левой руки. Он на коляске был. Я рассказывал про себя, говорю: «Смотри, вот я тоже получил там увечья, но не сдался, нашел себя и даже приехал сюда". Он с таким восторгом смотрел на меня.
– Какое отношение государства и общества к американским и украинским ветеранам войны?
– Я как раз ездил изучать опыт работы министерства. В госпиталях побывал, где лежат раненые. Что говорить, если только на один штат Техас 46 реабилитационных центров. Бюджет только министерства по делам ветеранов США составляет сто бюджетов Украины.
– А если взять 30 лет, прошедших после окончания войны в Афганистане, что Украина, как государство, сделала для решения ветеранских вопросов?
– Скажу так: Украина все эти годы была флагманом по решению ветеранских вопросов. Благодаря действиям Украинского Союза ветеранов Афганистана было сделано очень много. Такого закона по правам ветеранов боевых действий, как у нас, не было ни в одной стране на постсоветском пространстве. Мы реально были самой авторитетной организацией.
В то время, когда россияне еще даже не думали ни о чем. Более того, скажу, когда Борис Всеволодович Громов возглавил организацию «Боевое братство», он приехал сюда, в Украину, встречался с Кучмой, я был свидетелем этого разговора. И когда Леонид Данилович спросил: «А какова цель вашего приезда?»  Он говорит: «Я приехал у Сергея поучиться».  Это была такая гордость – услышать оценку наших заслуг из уст такого человека.
Два года назад я ездил в Москву. Там был съезд ветеранских организаций СНГ, и я решил, что нужно съездить, увидеть людей, себя показать. Я, опять-таки, увидел совершенно незыблемый авторитет Украины. Это при  том, что сильно охладились отношения с российскими организациями, потому что их там три больших и куча маленьких. С остальными нормально. Грузины – вообще друзья. Как сказал их руководитель: «Мы, грузины, вас, украинцев, лучше всех понимаем».
– Как в целом изменилась организация с момента ее создания?
 – Меняются, конечно, взгляды, подходы к работе. Но вы и по себе судите,каким вы были в юности, и каким стали сейчас. И мы тоже стали другими, потому что 30 лет назад мне, к примеру, было 30, а сейчас уже 60.  Но дружба, взаимовыручка остались.
Я из машины не выходил, ездил по всей Украине, помогал создавать организации УСВА. У нас в каждом районе, городе есть организации, 26 областных.  Мы фактически без помощи государства, только благодаря авторитету «афганских» организаций на местах создали первички по всей стране.
К сожалению, наши ряды редеют – очень много ребят уходят из жизни. На днях я был в Обухове. Там из города  один человек погиб на Афганской войне, а после войны 29 ветеранов-«афганцев» были похоронены. Это с учетом, что средний возраст наших ветеранов – чуть больше 50 лет. В Харьковской области 250 погибло на войне, 5000 похоронили уже после войны. Это все последствия  ран, контузий, стрессов.
Безусловно, людям нужна реабилитация и поддержка. Но пока мы от нынешней власти не получили ничего. Для того, чтобы была нормальная психологическая реабилитация, нужно создать нормальные условия жизни. Если сравнить даже с теми же США, там создано все, чтобы человек мог трудиться, мог зарабатывать. Плюс ко всему мы ведем переговоры с нормальными организациями участников АТО, чтобы их тоже привлекать в наши ряды. Но подчеркиваю: с нормальными организациями, а не с теми, основная задача которых – выбить бюджетное финансирование.
– Какое отношение общества к ветеранам?
– В обществе много нормальних людей. А то, что нас пытаются очернить, то это все политическая коньюнктура. Безусловно, придет отрезвление. Ведь есть нормальные, вечные ценности.  Слава Богу,  нам удалось с помощью общества выполнить клятву, которую мы давали, провожая наших «двухсотых», открыты за средства УСВА более 500 памятников в честь погибших побратимов, а также почти на всех школах страны, где учились погибшие – мемориальные доски. В Харьковской области в память о 250 погибших на школах установлены мемориальные доски. К сожалению, они уже совместные – и памяти погибших в АТО.
– Знаю, что УСВА ведет работу по поиску пропавших без вести во время Афганской войны.
– У нас собран полностью банк данных ДНК о наших ребятах, которые без вести пропали. Собираем постоянно информацию по этим всем вопросам. Но, к сожалению, в последнее время мы активнее занимались нашими пленными. Пленными уже этой войны, которая ведется на востоке Украины. Мы вернули десятки «двухсотых» домой.
– Сколько «афганцев» погибло в АТО?
– Недавно мы в нашем «афганском» храме торжественно открыли стелу памяти наших товарищей, погибших на Донбассе, на ней имена 18 ветеранов Афганской войны и 2 миротворцев.
Мы надеялись, что к старости будет полегче, поспокойнее. Можно будет карасей ловить на тихой речке. К сожалению – не получается. Приходится бороться и за социальные права, и участвовать в волонтерской работе, в патриотическом воспитании молодежи. Союз в прошлом году провел ряд многочисленных акций, направленных на защиту прав и свобод ветеранов войны, семей погибших воинов.  Приходится бороться. Кое-чего добились, кое-чего будем добиваться.
– Власть выполнила ваши требования?
– Пока, на данный момент, достижение уже то, что мы остановили ухудшение ситуации.
– Вроде отмены льгот?
– Эта власть очень хитрая в отличие от предыдущей, которая напрямую пыталась все урезать. Эти давят тарифами, монетизацией, мол, мы вам вместо льгот будем по сто гривен каждый месяц доплачивать. А куда ж те сто гривен с такими ценами и тарифами? К сожалению, не удалось нам добиться поддержки для семей погибших и умерших ветеранов войны. Нынешняя власть полностью отрицательно относится к этой категории.
– Почему?
– Прорехи воспитания за 30 лет. Вырастили таких людей, у которых очень мало святого. В каждом глазу по доллару – и больше ничего. Начиная от первых лиц государства.
А вообще, конечно, наша задача – помочь как-то нашей стране выжить, не развалиться. Планируем идти на выборы – избираться на всех уровнях, чтобы оставить нашим детям, внукам процветающую Украину, а не то, до чего нынешняя власть довела нашу страну. Хотя я лично не люблю политику – это грязное гнилое дело, но власть нас толкает идти в политику, бороться за свои права. Чтобы мы не через митинги требовали соблюдения наших прав, а проводить законодательные инициативы. Чтобы не просто добиться принятия определенных законов,  а добиться, чтобы они действовали.
По заданию пресс-службы УСВА беседовал
Евгений ЛЕВЧЕНКО.


Юбилей дружеской организации
В гостях у узбекских побратимов
Председатель объединения «VETERAN» воинов-ветеранов и инвалидов Узбекистана Талат Пардаевич Мурадов пригласил председателя УСВА Сергея Васильевича Червонопиского за счет их организации принять участие в торжественных мероприятиях, посвященных 30-й годовщине вывода войск из Афганистана и 25-летию создания объединения. В программе встречи – проведение акции «Ветераны войны – за мир будущим поколениям!» и открытие Книги памяти  с внесением имен 1512 узбекистанцев, погибших при исполнении интернационального долга в Афганистане, у монумента «Скорбящая мать» на площади Независимости Узбекистана.
На торжествах в Ташкенте, посвященных юбилею ветеранской организации и 30-летию вывода войск из Афганистана, присутствовали председатель Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) С. В. Червонопиский и член Правления УСВА, председатель Ривненской областной организации УСВА В. Ф. Гурницкий.
Председатель УСВА обратился с приветствием к узбекским ветеранам:
– Примите наши поздравления с юбилеем общественной организации ветеранов Узбекистана и искреннюю благодарность от Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) за организацию и за предоставленную нам возможность участия в этой важной встрече.
Не секрет, что ветеранское движение на постсоветском пространстве переживает сложный период. Авангард ветеранов, создавший это движение, участники, герои Великой Отечественной войны, на плечах и славе которых оно и держалось долгое время, уже сыграли свою роль в жизни общества.
На первый план среди ветеранов войны, конечно, вышли «афганцы». Они утвердили в обществе образ благодарных и благородных преемников славы своих отцов и дедов – защитников Отечества. Они стали надежной опорой общества в новых молодых независимых государствах.
Украина переживает нелегкие времена в политической, экономической и военной сферах. Естественно, эти обстоятельства существенно отразились и на социальной защите ветеранов Афганской войны, и деятельности их общественных организаций.
Мы в Украине считали, что Афганская война была последней войной нашего поколения. На всей территории Украины к 2014 году насчитывалось около 350 тысяч участников боевых действий и инвалидов войны. Все они были объединены в общественные организации, имевшие большой опыт полезной деятельности и конструктивного сотрудничества с органами власти.
Успешно функционировал центральный орган государственной власти – Государственный комитет Украины по делам ветеранов, который ставили в пример всем республикам, образовавшимся на постсоветском пространстве.
Однако за прошедшие пять лет численность и структура ветеранов в Украине существенно изменились. К полумиллиону приближается численность граждан Украины, которые получили статус ветерана войны в связи с участием в событиях на Донбассе. Боевые действия там продолжаются и, соответственно, возрастает эта цифра.
Поэтому ветеранам Афганской войны в Украине приходится вновь мобилизовать свои ряды и отстаивать свои социальные права.
Украинскому Союзу ветеранов Афганистана удалось сохранить свои ряды, свои структуры и их единство. Массовые предупредительные акции перед Верховной Радой, Кабинетом Министров Украины, на которые собирались ветераны-«афганцы» Украины, насчитывали от 3 до 5 тысяч участников. Все акции проходили организованно в рамках существующего порядка, не давая повода для принятия карательных мер.
В результате нам удалось достичь диалога с правительством, итогом которого стало Распоряжение Кабинета Министров Украины №999 от 5 декабря 2018 года, в котором учтены ряд требований, выдвинутых ветеранами, и обеспечены мероприятия, связанные с предстоящим Днем чествования участников боевых действий на территории других государств и 30-летием вывода войск из Афганистана.
В то же время, отмечая свои новые трудности и успехи, Украинский Союз ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) видит своей главной задачей в интересах народа и государства участие в борьбе за восстановление мира в Украине. Вооруженное противостояние на востоке Украины должно быть остановлено раз и навсегда!
Все мы хорошо понимаем, что наши «горячие точки» – это не локальный конфликт ХХI столетия. Это, как говорили классики, продолжение мировой политики насильственными средствами. Дело здесь не в одной Украине или в двусторонних отношениях. Мы, ветераны, должны найти и принять превентивные меры. Защитить наши народы от военной опасности еще большего масштаба.
Вместе со всем цивилизованным миром мы ищем пути выхода из сложившейся ситуации. Мы от имени УСВА вносили целый ряд предложений по использованию методов народной дипломатии в этом процессе, но считаем, что потенциал и возможности ветеранского движения, ветеранских организаций исчерпан далеко не полностью.
Мы нуждаемся в моральной и политической поддержке в борьбе за мир от наших ветеранов-соратников из независимых государств и их организаций. Мы выступаем за объединение усилий ветеранской общественности, а через них – и усилий всех государств в восстановлении мира в Украине.     
В заключение хотел бы огласить решение Правления УСВА о награждении наших боевых побратимов почетными отличиями УСВА. За проявленную мудрость, настойчивость и характер в защите социальных прав ветеранов, патриотическом и интернациональном воспитании молодежи, за верность боевым традициям
Почетной Грамотой УСВА награждается объединение воинов-ветеранов (интернационалистов) Республики Узбекистан (председатель – Талат Пардаевич Мурадов). За проявленные честь и мужество при исполнении воинского долга, память о погибших побратимах, активную деятельность по защите прав ветеранов медалью УСВА «Честь. Мужество. Память» и памятным знаком в честь 30-й годовщины завершения войны в Афганистане награждаются руководители организаций ветеранов Афганистана.


«Афганцы» и сейчас работают на благо страны
Председатель объединения «VETERAN» Узбекистана Талат МУРАДОВ рассказал о том, как и чем живут сегодня воины-интернационалисты и какой подвиг совершили узбекистанцы в Афганистане, до сих пор охваченном войной.
Талат Мурадов родился 12 мая 1960 года в Самарканде, в 1983 – окончил факультет механизации сельского хозяйства сельскохозяйственного института, инженер. С 1984 по 1985 год служил в афганском Герате в 101-м мотострелковом полку. Награжден орденами: Красной Звезды (1985), "За службу Родине", "Дружба" (2017), а также шестью правительственными медалями Узбекистана.
— Талат Пардаевич, сколько человек из Узбекистана принимали участие в боевых действиях на территории Афганистана?

— Из нашей республики в Афганистан были призваны до 65 тысяч человек, погибли 1520 воинов, почти 2,5 тысячи узбекистанцев получили тяжелые ранения. Есть также цифра в 1515 погибших, но это связано с информацией о семьях бойцов – кто-то из родителей и родных переехал в другую страну и по документам уже к республике отношения не имеют.
Мы у мемориала "Скорбящая мать" внесем имена всех погибших в Афганистане, а также наших соотечественников, отдавших жизнь во имя свободы и независимости Узбекистана. Во дворце "Туркистон" состоится грандиозный концерт для наших ветеранов.
— Сколько сейчас ветеранов Афганской войны проживают в стране?
— Сразу после вывода войск в республике насчитывалось около 60 тысяч ветеранов-интернационалистов. К сожалению, за прошедшие годы от болезней и ранений скончались до пяти тысяч человек – больше, чем за период боевых действий. Время, увы, не щадит…
— С той войны минуло 30 лет. Было ли у вас тогда понимание, какую миссию вы выполняли в Афганистане? Может, отношение к той войне изменилось у вас по  прошествии  этого времени?
— Я уехал в Афганистан из Москвы, где тогда работал, в звании лейтенанта. Уехал добровольно, писал шесть заявлений, чтобы меня отправили, потому что считал это своим долгом.
Знаете, наша миссия была крайне важной и кардинально отличалась от того, что после 40-й армии делали в этой стране другие военные подразделения — американцы, европейцы, а затем и весь мир. В первую очередь мы, тесно работали с местным населением: строили больницы, школы, поднимали сельское хозяйство, промышленность и производство.
А статистика, к сожалению, печальная: если тогда, с 1979 по 1989 год, Афганистан прорабатывал 7% общемирового объема наркотиков, то сейчас эта цифра в десятки раз больше. Мы сдерживали этот негативный процесс, уничтожали маковые поля, препятствовали зарождению террористических группировок. Я был тогда простым лейтенантом, не занимал никаких руководящих постов, но как солдат считаю, что наша 40-я армия с честью выполнила свою задачу и воинский долг, достойно вышла из страны и оставила после себя колоссальную инфраструктуру.
Еще хочу отметить, что наши соотечественники, командиры и солдаты, воевавшие в Афганистане, сегодня не просто отсиживаются где-то на пенсии, а вносят огромный вклад в развитие страны. Только вдумайтесь: из числа ветеранов Афганистана у нас вышли семь послов, в том числе и первый посол Узбекистана в России профессор Юсуф Абдуллаев, и первый посол республики в Казахстане  Насыр Якубов, и возглавлявший 16 лет дипмиссию Узбекистана в Иране Ильхом Акрамов, и Шавкат Хамракулов – посол в США, и многие другие. Эти люди по сей день применяют свои знания и опыт на благо страны.
— Как спустя десятилетия к вам относятся сами афганцы, с которыми тогда довелось общаться или работать?
— Они нас встречают объятиями, с благодарностью вспоминая те годы. Они говорят: "Шурави, вы настоящие были!". Я не раз провожал делегации в Афганистан, один раз сам был там после войны. Нас очень тепло встречают. Кстати, сейчас в Термезе открылась туристическая компания, которая предлагает двухдневные туры в Афганистан, и туда нас приглашают и очень нам благодарны.
В годы нашего присутствия в стране к нам мог обратиться любой житель кишлака, прийти в госпиталь за медикаментами или получить квалифицированную медпомощь в наших госпиталях. Кроме того, мы передавали им очень много продовольствия – сахар, хлеб, гречку, муку,  построили дороги, мосты, целые жилые микрорайоны. Они это помнят.
— Сохранились ли какие-то связи с жителями Афганистана после войны? Приезжают ли узбекистанцы в эту страну?
— Мы постоянно общаемся, приглашаем на наши встречи отставных генералов или обычных граждан Афганистана. Я владею языком дари и могу спокойно разговаривать с афганцами.
Очень многие этнические афганцы сразу после вывода советских войск из этой страны переехали на постоянное жительство в Узбекистан, например, в Ташкент и Самарканд. В столице на Чиланзаре у них даже есть свой афганский квартал с торговыми рядами. Так что они вносят свою посильную лепту в экономику как Узбекистана, так и Афганистана. Руководство наших стран заинтересовано в развитии этих контактов и экономических связей.
В последнее время мы реализуем множество совместных проектов, один из которых хотел бы выделить особо. Я знаю историю и могу сказать, что Узбекистан сделал в Афганистане то, что до него не смогли ни англичане за 300 лет, ни СССР, ни после той войны вся Европа и американцы.
Мы построили такую необходимую для этой страны железную дорогу от Хайратона до Мазари-Шарифа. Около тысячи наших сограждан, рискуя жизнью, строили эти 70 километров путей, мосты, переправы, тоннели в тяжелейших природных и рельефных условиях на территории государства, где идет война. Это настоящий героизм. А ведь новая дорога – это жизнь, это инфраструктура, сотни и тысячи рабочих мест для афганцев.
Сейчас эта ветка строится дальше, до Герата, снова наши железнодорожники героическим трудом помогают соседней стране. Наш президент взял курс на интеграцию с Афганистаном, на экономическую поддержку. Мы торгуем с соседней страной газом и электроэнергией, у нас постоянный обмен делегациями, тесные связи в гуманитарной и научной сферах.
Мы гордимся, что можем вносить свою лепту в мирное развитие Афганистана, дай бог, чтобы там воцарилось спокойствие и страна процветала.
— Попытки решить афганскую проблему силовым путем пока не привели к положительному результату – ни США, ни коалиция ЕС не смогли изменить ситуацию в этой стране. На ваш взгляд, приемлем ли вообще силовой метод, или только экономическая интеграция способна вернуть Афганистан к мирной жизни?
— Уверен, что экономическая интеграция, совместные проекты и торговые связи — это самая эффективная стратегия по достижению мира в Афганистане. Именно такую политику проводит наш президент Шавкат Мирзиёев, и я, как военный человек, полностью поддерживаю позицию своего верховного главнокомандующего.
Когда я служил в Афганистане, то в том числе участвовал в восстановлении сельского хозяйства в этой стране. Я с такой радостью воспринял недавний жест нашего главы государства, когда он подарил афганскому народу новые трактора. Это колоссальная помощь для них, ведь там ничего почти нет – там все гнилое уже. Европейцы или американцы им ничего этого не поставляли. В этом путь к миру.
Мы общаемся с афганцами и видим, как они устали от войны. Вот они ходят по улицам Ташкента, Самарканда, Термеза и смотрят на нас с завистью. Они говорят: "Вы не понимаете, как хорошо живете, вы, можно сказать, в раю живете!". Они возвращаются потом в свой ад, потому что война еще там не закончилась, и мечтают, что когда-нибудь будут жить в мирной стране, жить, как у нас в Узбекистане.
— Расскажите об истории создания объединения ветеранов.
— После десятилетней войны тысячи людей вернулись домой и нуждались в поддержке, помощи и реабилитации. Именно с этой целью и создавались подобные организации по всему Союзу, а потом и в отдельных республиках.
В начале 1986 года в Самарканде, Намангане и других городах у нас стали формироваться такие объединения. Тогда это был Клуб воинов-интернационалистов. Туда люди приходили, просили помочь с работой или в бытовых вопросах. В 1993 году мы объединили существовавшие тогда пять или шесть организаций в одну, которая носит название «VETERAN». В честь этой юбилейной даты мы собрали в Ташкенте большую конференцию, на которую приехали лидеры всех ветеранских организаций бывшего Союза. Для нас это огромная честь.
– С какими проблемами в первую очередь приходится работать вашей организации сегодня?
— Наше объединение работает совместно с другими аналогичными структурами во всех странах постсоветского пространства. Хочу назвать основные направления деятельности.
Первое – это социально-медицинская реабилитация. Сложность в том, что после обретения странами независимости многие межведомственные связи были разорваны. Сегодня мы постепенно налаживаем эти контакты и ищем другие возможности.
Второе направление – патриотическое воспитание молодежи.
Мы давно работаем с подрастающим поколением. Чтобы уберечь беспризорных пацанов от негативного влияния улицы, мы их приглашали в спортклубы, брали в горы. Ведь читать им лекции о здоровом образе жизни бессмысленно, но, когда они с рюкзаком пройдут по горной тропе и начинают уже через сто метров задыхаться, им самим становится ясно, к чему ведут курение и вредные привычки. Мы, люди, прошедшие войну, прививали молодежи любовь к стране, воспитывали в них настоящих патриотов и защитников родины. А мужчина как глава семьи должен быть физически крепким и противостоять любым вызовам.
Очень приятно, когда эти парни потом приходят к нам уже в статусе высокопоставленных военных. У нас тысячи учеников, воспитанников клуба, которые окончили высшие военные учебные заведения и сегодня защищают закон и порядок и в структурах Минобороны, и в Службе госбезопасности, и в МВД. У нас нет и не было цели воспитать только военных, главное, чтобы эти дети выросли достойными гражданами страны и принесли ей пользу, были полноценными членами общества.
Мы еще в 1990 годах начали организовывать военно-патриотические клубы, а с 2005-го они стали военно-спортивными школами или, как их в народе называют, кадетскими школами.   Многие выпускники этих кадетских школ поступают затем на военную службу и с честью служат стране.
Отдельно стоит отметить нашу внешнеэкономическую деятельность. Президентом Узбекистана 2019 год объявлен Годом инновационного развития и внедрения передовых технологий, и мы также пытаемся внести свою лепту в этот процесс.
Глобальная цель — не только помочь нашим ветеранам-«афганцам» и инвалидам с технологическими новшествами, обеспечив доступную среду, но и внести свой скромный вклад в туристическую и гостиничную отрасли, чтобы люди всего мира приезжали в Узбекистан и могли полноценно воспользоваться всей необходимой инфраструктурой, знакомясь с нашей страной.
— Как ведется работа по поиску пропавших без вести?
Найти людей крайне сложно, а порой практически невозможно. В 1989 году в Узбекистане числились без вести пропавшими 37 человек.
Один из наших соотечественников по имени Ильяс чудом выжил в афганском плену и в 1993 году вернулся на родину. Я сам принимал тогда его к нам на работу водителем. Сейчас он живет в Фергане. Кстати, по его рассказам был снят документальный фильм "Тайна лагеря Бадабер", ведь он был единственным уцелевшим свидетелем тех страшных событий.
За эти годы удалось узнать о судьбе еще одного бойца, так что на сегодняшний день без вести пропавшими числятся 35 человек. Работа ведется, особое внимание этому уделяет Руслан Аушев, который неоднократно лично выезжал в Афганистан для проведения переговоров. Нам помогают американцы и европейцы.
Надежда найти кого-то есть, хотя это крайне сложная задача. Проблема в том, что не всех погибших хоронили, они могли, например, утонуть в реке, а те, кто выживал и попадал в плен или вступал в банду, сразу же менял имя. Кто-то может проживать в Пакистане, кто-то вообще, возможно, перебрался в Америку и по каким-то причинам не хочет возвращаться на родину. Это дело каждого, но наша задача установить, если живой – сообщить об этом родственникам, если погиб, то с почестями захоронить его останки на родине.
Интервью вела
Дильшода РАХМАТОВА.


В організаціях УСВА
Допомагаємо фронту

Голова Тернопільської обласної організації УСВА Сергій Лісовий та волонтери Уляна Білик і Анатолій Ференц передали захисникам України в зоні проведення ООС три тонни вантажу.
Продукти харчування, засоби особистої гігієни, зимові маскувальні сітки, теплий одяг, запчастини до автомобілів доставлено в підрозділи українського війська нашими волонтерами в населені пункти Мар’їнка, Попасна, Северодонецьк, Зайцево, Краматорськ. .Для будинків-інтернатів і сиротинці в прифронтовій зоні передано іграшки та одяг.
Щира подяка ветеранам-«афганцям» Тернопільщини, підприємцям і всім небайдужим людям, які долучилися до цієї волонтерської місії, бо допомогти українському війську – наш святий обов’язок.
Василь КОГУТ,
перший заступник голови ТОО УСВА



Здобутки і плани вінничан
У засіданні правління Вінницької обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані взяли участь керівники «афганських» громадських організацій районів і міст обласного підпорядкування, члени ревізійної комісії.
Обговорено зміни складу правління, підбито підсумки діяльності й затверджено план роботи організації на 2019 рік. Чільне місце зайняло питання про День вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 30-у річницю виведення військ з Афганістану, накреслено плани з відзначення цієї дати в районних, міських, міськрайонних організаціях УСВА.
Відзначено хорошу роботу Іллінецької, Гайсинської, Тульчинської, Калинівської, Ямпільської, Хмільницької міськрайонної, Жмеринської міської організацій УСВА. Проаналізовано стан передплати газети УСВА «Третій тост». Відзначено позитивну динаміку в роботі Олега Войтовича – керівника прес-служби спілки та адміністратора сайту. З інформацією ознайомилися понад 11 тисяч осіб, це найкращий показник серед обласних організацій УСВА.
Вшановуючи пам’ять бойових побратимів, які загинули під час війни в Афганістані, проведено реконструкцію та урочисто відкрито пам’ятники в Калинівці, Ямполі, Іллінцях, встановлено меморіальні дошки на честь померлих у мирний час учасників бойових дій в Афганістані у Гайсині, проведено підсвітку пам’ятника в місті Бар. Спільно зі старшим науковим співробітником Вінницького обласного краєзнавчого музею Надією Добровольською накреслено плани співпраці між спілкою та музеєм на 2019 рік.
Спілкою реалізовується проект «Пам'ятаємо про загиблих, піклуємося про живих», який передбачає залучення організацій ветеранів війни в Афганістані до патріотичного виховання дітей та молоді Вінницької області. Партнерами проекту виступили організації  воїнів-інтернаціоналістів області, музей Пам’яті воїнів Вінниччини, які загинули в Афганістані, вокально-інструментальний гурт «Перевал» місцевої Спілки учасників бойових дій в Афганістані (керівник – Олександр Скрипник).
Щиро дякуємо за допомогу в здійсненні проекту Хмільницькому аграрному центру професійно-технічної освіти, Жмеринському вищому професійному училищу, Іллінецькому державному аграрному коледжу, Гущинецькому вищому професійному училищу,Тульчинській і Ямпільській дитячим музичним школам.
Прес-служба Вінницької обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані.


Звітували конотопські «афганці»
Відбулося засідання правління Конотопської спілки ветеранів Афганістану «Саланг».
До обговорення нагальних питань організації, підбиття підсумків і формування планів долучилися заступник голови райдержадміністрації, заступник міського голови, представники управління соціального захисту, заступник головного районного лікаря первинної допомоги і представники центральної лікарні міста.
Обговорено питання порядку денного, головні з яких, за словами голови спілки Миколи Величка, відзначення 30-ї річниці виведення військ з Афганістану і підбиття підсумків діяльності організації за 2018 рік.
Сайт «Совеаф».


Святкова зустріч друзів
За доброю традицією активісти Чернігівської міської організації УСВА разом із сім'ями побратимів, які загинули під час Афганської війни і на Донбасі, підбили підсумки минулого року та обговорили спільні плани на 2019-й.
Керівник громадської організації «Єдина родина Чернігівщини» Микола Шанський – батько воїна, який загинув на Донбасі за незалежність України, привітав присутніх зі святами й подарував музею бойової слави воїнів-інтернаціоналістів пам’ятні фотографії з відкриття каплиці «Архистратига Божого Михаїла на честь Воїнів, полеглих за Україну».
«Такі наші зустрічі, – наголосив Микола Шанський, – мають на меті соціальну і моральну підтримку сімей воїнів, загиблих в АТО і в інших військових конфліктах. Сьогодні ми одна велика сім'я, при кожній зустрічі намагаємося об'єднати і згуртувати сім'ї загиблих, підтримати одне одного».
Згадували не тільки хлопців, які зі зброєю в руках захищали і захищають незалежність України, а й лікарів, котрі в мирний час рятують поранених у зоні АТО-ООС, і волонтерів, на плечах яких тримається наша армія. Привітали з присвоєнням почесного звання «Жінка року-2018» члена правління громадської організації «Єдина родина Чернігівщини» Раїсу Шанську – мати загиблого героя, яка проводить велику волонтерську діяльність. Раїса Олександрівна, як і інша лауреатка конкурсу – голова Чернігівського обласного комітету сімей загиблих у Афганістані, мати загиблого «афганця» Лариса Олександрівна Кожар, поєднують в собі велику силу духу. Обидві ці мудрі берегині згуртували навколо сотні матерів і разом з ними успішно проводять патріотичне виховання молоді.
Також друзі привітали квітами і подарунками учасників бойових дій Анатолія Кирилюка і Володимира Бєляєва, які 1 січня святкували день народження.
«Так сталося, що не тільки нашому поколінню довелося воювати й втрачати бойових друзів і побратимів, – сказав голова міської організації УСВА Анатолій Кирилюк. – 119 кращих своїх синів втратила Чернігівщина на Афганській війні, 30-у річницю закінчення якої ми нині відзначаємо. На превеликий жаль, і сьогодні вже впродовж п’яти років ми продовжуємо втрачати своїх героїв – 190 синів, чоловіків, батьків не повернулися до рідної домівки, двадцять з них поховані поза межами чернігівської землі. Низько схиляю голову перед родинами, батьками, близькими загиблих, вшановуючи пам'ять наших захисників, їх героїчний подвиг. Розумію, наскільки тяжко зараз рідним бувати біля могил своїх близьких, синів. Однак герої не вмирають! Ми завжди пам’ятатимемо наших героїв, які віддали життя за свободу і незалежність країни. Дякую тим захисникам, які сьогодні продовжують нести службу, боронячи рідну землю, а всім вам від щирого серця бажаю міцного здоров’я, широких життєвих горизонтів, наснаги, сил і віри в те, що мине важка пора, розквітне пишний цвіт калини і запанує мир у рідній Україні».
Володимир БЄЛЯЄВ,
голова Чернігівської обласної організації Партії ветеранів Афганістану.



Цілюща енергія
Для багатьох шепетівчан у свято Богоявлення Господнього цього року місцем духовного єднання і традиційної купелі в освяченій воді був ставок на пліщинському масиві.
Перед сакральним дійством організатори на замерзлому плесі вирізали з криги ополонку для купелі у формі хреста, облаштували пункт обігріву, подбали про гарячий чай.
Освячення води провів настоятель храму Святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, учасник бойових дій в Афганістані протоієрей Анатолій Вересюк, який окропив місцевих жителів. Серед них багато ветеранів-«афганців» і учасників бойових дій  у зоні АТО-ООС. До речі, саме вони  опікуються цією водоймою.
Отець Анатолій побажав усім, аби Господь дарував здоров’я, мир і завжди обдаровував своєю благодаттю.
Після освячення води було чимало охочих відчути силу цілющої енергії Йордану та скупатися у водохресній воді.
Володимир ПИПИЧ,
член Шепетівської СВА.  
 


СВОЇХ У БІДІ НЕ ПОЛИШАЄМО
Життєва історія ветерана Афганістану Сергія Попова не проста. Склалося так, що він залишився без рідних і опинився в приймальнику-розподільнику. Останнім часом жив там.
Та й то не всі удари долі, які довелося витримати «афганцю». Нещодавно Сергій зламав шийку стегна. За допомогою звернувся до Сумської міської організації Української Спілки ветеранів Афганістану. І йому допомогли.
— Сергій зателефонував і розповів про те, що з ним сталося. Я одразу зв’язався з начальницею Сумського обласного клінічного госпіталю ветеранів війни Інессою Савенко. Вона не відмовила й пообіцяла надати належну допомогу. Учинити інакше я не міг. Ми ж своїх не полишаємо, – прокоментував ситуацію голова СМО УСВА Володимир Рикун.
Також Володимир Рикун повідомив, що організація замовила машину, на якій Сергія Попова привезли до госпіталю. Нині він перебуває в хірургічному відділенні, де лікуватиметься й реабілітуватиметься найближчим часом.
Сайт «Совеаф».


Не забувають земляка
Виповнилося 39 років з дня загибелі в Афганістані уродженця села Степашки Петра Івановича Куща.
Петро загинув на перевалі Саланг 14 січня 1980 року і став першим на Вінниччині у меморіальному списку полеглих у далекій країні. За мужність і відвагу нагороджений посмертно медаллю «За бойові заслуги».
Члени Гайсинської районної спілки ветеранів Афганістану на чолі з головою Володимиром Свіріпою відвідали сільську школу, де відбулася урочиста лінійка, присвячена пам’яті Петра Куща. Учні та вчителі розповіли про загиблого земляка,  звучали вірші на афганську тематику.    
Володимир Свіріпа подякував за збереження пам’яті про загиблого воїна, до меморіальної дошки було покладено квіти. Воїни-«афганці», учнівська молодь, жителі села відвідали кладовище і поклали квіти на могилу Петра Куща.
Офіційний сайт Гайсинської РДА.


Довічний біль душі – Афганістан
Наші серця стискаються від болю, коли згадуємо про тих 18-річних юнаків, які, виконуючи наказ, пройшли тернистими, болючими стежками чужої країни. У нашій пам’яті довго житимуть події цієї кривавої війни, тому що історія її написана кров’ю солдат і сльозами матерів, обелісками з жерстяними зірочками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим афганським вітром.
Згадую 1985 рік, коли ми, «афганці»  Тячівщини, що на Закарпатті, прийшли на перше зібрання молодих ветеранів у райкомі комсомолу. Я зустрів уже змужнілих, засмаглих хлопців, які повернулися з Афганістану і вперше зібралися, щоб створити об’єднання чи клуб, де б могли обмінятися думками, в разі необхідності підтримати один одного, привітати з приємною подією а бо розділити смуток утрат. Тоді ще йшла війна, і всі згадували своїх бойових побратимів, з нетерпінням і тривогою чекали вісточок від друзів і разом раділи вдало проведеній операції, нагородам товаришів, сумували за втратами.
Ті, хто побував в афганських горах, завжди пам’ятатимуть побачене й пережите. Інколи у  нас запитували, чи було страшно на перших порах? Так, і не тільки спочатку, там було страшно завжди. І той, хто казав, що не боявся, лукавив. Там ми дякували Богу за кожен прожитий день, і щоразу, вирушаючи в бойовий похід, знали, що можемо не повернутися  або, ще гірше, залишитися калікою. Але з часом звикаєш, і страх вже не такий, хоча до сотень смертей, які довелося побачити, звикнути було неможливо. Цього нам не забути ніколи.
А сьогоднішнім можновладцям і політиканам хочу нагадати, що наше «афганське» братство –  сильна і потужна організація, і ми вміємо за себе постояти. Основні напрями роботи – від забезпечення житлом до лікування і соціально-психологічної реабілітації. Ми не вимагаємо нічого більше, окрім того, що належить нам по праву і згідно з законом. А в нас намагаються забрати і той мізер, який маємо. Але разом – ми сила, і рано чи пізно змусимо себе поважати.
Цього дня ми вшановуємо тих, кому довелося брати участь у локальних війнах та врегулюванні воєнних конфліктів за межами нашої держави, згадуємо тих, хто не повернувся живим на рідну землю.
Бажаю вам, шановні  ветерани-«афганці», учасники локальних воєн, сім’ям загиблих і померлих учасників афганських та інших подій здоров’я, добробуту і мирного неба!
В. МОТИЧКО,
голова  Тячівської районної спілки ветеранів війни в Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів).



Фотолітопис війни і миру
За ініціативи Київської міської Спілки ветеранів Афганістану в столичній держадміністрації проведено виставку документальних фотографій періоду Афганської війни та світлин, що показують життя організацій воїнів-інтернаціоналістів у післявоєнний час.
Афганська війна тривала 3340 днів, і кожен день забирав чиєсь життя й шалені матеріальні ресурси. Наші воїни проявили мужність, стійкість, відвагу і героїзм, але за період перебування радянських військ в Афганістані загинуло більш як 14 тисяч солдат і офіцерів, 180 військових радників, 584 інших спеціалістів. Через горнило неоголошеної війни пройшли 160 тисяч українців. Додому не повернулися 3360 наших співвітчизників, 80 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення зазнали більш як 8000 українців, з них 4687 стали інвалідами.
На превеликий жаль, сумна статистика війни триває і сьогодні. 18 воїнів-«афганців» віддали своє життя за незалежність України у війні на сході. Внаслідок поранень, захворювань та інших причин передчасно, у зрілому віці, ідуть з життя воїни-інтернаціоналісти. Але пам`ять про бойових побратимів залишається у наших серцях.
До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 30-ї річниці виведення військ з Афганістану  Київська міська Спілка ветеранів Афганістану, очолювана Миколою Гончаренком, за підтримки міськдержадміністрації, посольств Азербайджану, Білорусі, Грузії, Естонії, Ісламської Республіки Афганістан, Казахстану, Киргизії, Латвії, Литви, Молдови, Таджикистану, Узбекистану організувала й провела у колонному залі Київської міської держадміністрації фотовиставку.
Урочисту презентацію відкрили перерізанням символічної стрічки під звуки Державного Гімну України у виконанні Київського академічного муніципального естрадно-духового оркестру.
Почесними гостями були матері й дружини загиблих, заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Валерій Аблазов, представники посольств, районних організацій УСВА, ветерани війни в Афганістані, учасники АТО-ООС.
Своєю виконавчою майстерністю з численними відвідувачами виставки поділились Заслужена артистка України Інеш Кдирова, творча група «Ташакор» з Білої Церкви, виконавець авторської пісні Леонід Мухін і багато інших чудових виконавців.
Особисто мені, як автору, дуже приємно, що серед світлин, представлених на фотовиставці, є і мої чотири роботи про сьогодення воїнів-«афганців».
Євген ШВАБ,    
фото автора.


Були і є солдатами
У Черкасах відбулись урочистості з нагоди 30-ї річниці виведення військ з Афганістану. Вшанувати тих, хто воював, прийшли керівники УСВА, обласної та міської влади, ветерани Афганської війни та інших воєнних конфліктів, делегації від міських і районних організацій УСВА.
У фойє обласної філармонії гостей зустрічав гурт «Дозор» при Смілянській міській організації УСВА.
Герой України, голова УСВА Сергій Червонописький, голова Черкаської обласної державної адміністрації Олександр Вельбівець, заступник міського голови Ігор Волошин, обласний воєнком Євген Курбет подякували ветеранам-«афганцям» за активну життєву позицію, відзначивши роль обласної організації УСВА у волонтерській діяльності з допомоги воїнам АТО, популяризації військової служби і військово-патріотичному вихованні молоді.
«15 лютого, коли фіксується черговий рік завершення воєнних дій в Афганістані, дуже хотілося б говорити про мир, завтрашній день, бажати здоров’я та успіхів у справах. Але ситуація в країні зобов’язує нас повернутися до інших цінностей. Сьогодні першочерговим для всіх є відповідальність перед державою, готовність до захисту сім’ї, рідного краю, України. Саме зараз відбувається перевірка на рівень національної свідомості кожного з нас. І найкращим прикладом  патріотизму, моральності та відваги для нас є учасники бойових дій в Афганістані та інших локальних конфліктів, учасники антитерористичної операції, а також вічна пам'ять про загиблих героїв», – сказав голова УСВА Сергій Червонописький.
«    Це особливий день для моїх побратимів, учасників бойових дій на території інших держав. Адже цього дня 30 років тому війська колишнього Радянського Союзу було виведено з Республіки  Афганістан. Ця війна стала особливо цинічною для наших молодих бійців, які беззаперечно виконували військові накази, демонстрували доблесть, відвагу, не вагаючись, віддавали своє здоров’я і життя, бо вони були Солдатами.  Історія розставить свої акценти на тодішніх рішеннях і подіях, а у нас тільки було право бути солдатами», – наголосив голова Черкаської обласної Спілки ветеранів Афганістану та учасників бойових дій  Сергій Якимчук.
Звертаючись до учасників бойових дій, які взяли участь в урочистих зборах, голова обласної державної адміністрації Олександр Вельбівець подякував за активну громадянську позицію.  Відзначив, що саме воїни-«афганці» одними з перших стали на захист східних кордонів України.
«Сьогодні ми зібралися тут, аби згадати тих, кому не судилося дожити до цих днів, та вшанувати тих, хто й нині залишається зразком справжньої мужності й самовідданості для молодих поколінь. У тій війні народилося бойове братерство, і це не просто гучні слова, – відзначив Олександр Вельбівець. – Пам’ять про події тих років, безповоротні втрати, «афганські» поховання в містах і селах,  страшне горе матерів, дружин і дітей назавжди залишаться в наших серцях. Так, то була чужа війна, але ламала вона наші долі».
Традиційно з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав ветеранам-інтернаціоналістам вручили відзнаки.
На завершення зустрічі артисти подарували гостям гарний настрій і незабутні враження.
Прес-служба Черкаської обласної Спілки ветеранів Афганістану
та учасників бойових дій.



Матеріальна допомога до свята
До 15 лютого львів’янам, які брали участь у бойових діях в Афганістані, та родинам загиблих місто виплатить матеріальну допомогу.
«Цього року збільшену в порівнянні з минулими роками матеріальну допомогу отримають усі воїни-«афганці» та вдови загиблих, які зареєстровані у Львові й перебувають на обліку у відділах соціального захисту міста. Матеріальну допомогу отримають 1157 воїнів-«афганців», а також 78 членів сімей загиблих чи померлих осіб, які брали учать у бойових діях в Афганістані. Загальна ж сума виплат становитиме 791300 гривень», — розповіла директор департаменту гуманітарної політики міськради Галина Слічна.
Прес-служба ЛМР.


Привітання і сертифікати на квартири
У Миколаєві в обласному Палаці культури відбувся святковий концерт до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 30-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан.
Привітати ветеранів-«афганців» прийшли заступник голови Миколаївської облдержадміністрації Валентин Гайдаржи і перший заступник міського голови Володимир Криленко.
«Від імені голови Миколаївської облдержадміністрації Олексія Савченка вітаю вас з 30-ю річницею виведення військ з Афганістану. Хочу згадати тих, хто проливав кров і не зважаючи  ні на що залишився вірним присязі. Сьогодні багато учасників Афганської війни продовжують боронити Україну на сході нашої держави від зовнішнього агресора. Дякую всім вам за те, що ви робите для України.  Миколаївська обласна державна адміністрація постійно підтримує ветеранів Афганістану. В області діє програма «Турбота», за якою  сім’ям загиблих учасників бойових дій, інвалідам війни в Афганістані надається одноразова матеріальна допомога у розмірі 2,2 тисячі гривень», – сказав Валентин Гайдаржи.
У рамках обласної Комплексної програми соціального захисту «Турбота» і в рамках програми «Соціальний захист» Миколаївської міської ради троє учасників бойових дій в Афганістані отримали сертифікати на двокімнатні квартири.
Деяким з гостей вручили почесні грамоти облдержадміністрації, відзнаки обласної та міської ради.
Після офіційних привітань з концертною програмою виступили творчі колективи.
З сайту Миколаївської ОДА.


Память в бронзе, металле и камне
На аэродром не вернулись

По инициативе Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) на фасаде общеобразовательной школы №118 торжественно открыта мемориальная доска в честь воина-«афганца» Юрия Григорьевича Куценко.
Юрий родился 9 января 1958 года. Учился в средней школе №118. Окончил Харьковское военное авиационно-техническое училище. С 1979 по 1982 год служил в вертолётных полках Прикарпатского военного округа. Участвовал в учениях «Запад-81». За высокие боевые показатели в ходе учений награждён медалью «За боевые заслуги».
С марта 1982 года служид в Афганистане на аэродроме Шинданд в 302-й отдельной вертолётной эскадрилье. Борттехник вертолёта Ми-8МТ Куценко в составе экипажа совершил 310 боевых вылетов, имел 300 часов налёта. Экипаж участвовал в поддержке наземных войск, высадке десанта, уничтожении вражеских баз обеспечения и складов с оружием. Во время выполнения боевых заданий Юрий действовал смело и уверенно.
20 сентября 1982 года под Гератом экипаж нанёс бомбовой удар по скоплению врага, при возвращении на аэродром вертолёт был сбит огнём душманов, Экипаж погиб. Юрий Куценко награждён посмертно орденом Красной Звезды.
В открытии мемориальной доски приняли участие родственники погибшего героя, представители районной администрации, городского и районного Союзов ветеранов Афганистана, ветераны-интернационалисты, школьники и жители района.
Заместитель председателя Индустриальной райгосадминистрации  Елена Великанова  выразила благодарность за сохранение памяти о погибших героях и отметила, что такие даты, как 15 февраля 1989 года, не стираются из народной памяти, потому что война в Афганистане затронула тысячи семей, которые отдали своих, часто единственных сыновей, для выполнения интернационального долга.
Председатель Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) Индустриального района Вячеслав Чернышенко рассказал о работе по увековечению памяти погибших в Афганистане.
Присутствующие минутой молчания почтили память погибших воинов, к мемориальной доске возложили цветы.
Школьники рассказали о выпускнике, а потом выступили с небольшим концертом.
Пресс-служба ХГСВА.


Музеї
Подорож сторінками історії

Чернівецький музей Ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) та учасників антитерористичної операції працює у місцевій щколі №28.
Екскурсії проводить гурток екскурсоводів (на знімку), який постійно діє при музеї. Традиційно гуртківці у військовій формі різних часів проводять дивовижні подорожі сторінками історії, зокрема, історії Афганської війни.
На черговому засіданні гуртка був присутній учасник бойових дій в Афганістані, секретар міської організації УСВА Олександр Григорович Дедела. Обговорено питання патріотичного виховання і ратної праці нинішнього покоління захисників Батьківщини.
Традицією стало відзначення річниці введення радянських військ в Афганістан. Гуртківці підготували зустріч з учасниками тих подій. За круглим столом тривала цікава бесіда, ветерани згадували бойове минуле, говорили про сьогодення.
«39 років тому розпочалася Афганська війна, яка принесла горе двом народам – афганському і радянському. Багато юнаків не повернулося, багато було поранено. І біль цих втрат не зникне з народної пам’яті. Усі, хто гідно й чесно виконав військовий, інтернаціональний обов’язок, заслуговують на всенародну повагу. Я щиро бажаю всім миру. Знаю, що війна ще нікому користі не приносила…», – звернувся до учнів Олександр Дедела.
Сьогодні, як ніколи, «афганці» повинні об’єднуватися, підтримувати спокій і стабільність суспільних настроїв, подавати гідний приклад молодому поколінню, стояти на сторожі патріотичного виховання, пробудження національної свідомості.
Вразили дітей слова гостя, одного з тих, хто пізнав всі лихоліття війни. На щастя, повернувся живим. І сьогодні йому є що пригадати. Гуртківці вирішили детальніше поспілкуватися з Олександром Деделою.
«Ми шануємо подвиг, цінуємо хоробрість, благородство, щиру відданість Вітчизні, примножуємо славу й пам’ятаємо про полеглих  земляків», – сказав на завершення зустрічі Олександр Григорович.
Прес-служба Чернівецької міської організації УСВА.
РОЗПОВІЛИ ПРО СЛУЖБУ
Члени Сумської міської організації УСВА відвідали обласний художній музей імені Н. Онацького, де зустрілися з учнями вищого професійного училища будівництва і дизайну.
Екскурсію провела молодший науковий співробітник музею Олена Гагіна. Разом із «афганцями» доторкнулися до прекрасного їхні дружини і діти.
— Екскурсія дуже сподобалася, викликала безліч позитивних емоцій. Дізналися, до речі, що музей наступного року святкує 100-річчя з дня заснування, а нині входить в топ-5 кращих музеїв України, – поділився враженнями голова СМО УСВА Володимир Рикун.
Після перегляду виставки Володимир Рикун, Юрій Ситниченко і Григорій Гончаренко зустрілися з учнями Державного професійно-технічного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва і дизайну». Розмову присвятили 30-й річниці виведення військ із Афганістану, тож і спілкувалися з приводу цієї війни.
Воїни-інтернаціоналісти Юрій Ситниченко і Григорій Гончаренко, який служив у танкових військах, пригадали свою військову службу в Афганістані.
Учні з цікавістю слухали спогади ветеранів і отримали відповіді на важливі для них запитання.
Сайт «Совеаф».


Конкурс
Діти малюють війну

У Нововодолазькому будинку дитячої та юнацької творчості на Харківщині відбулося відкриття виставки-конкурсу дитячих малюнків «Мій біль – Афганістан».
Юні художники і гості з цікавістю переглянули творчі роботи, зустрілися з учасниками бойових дій – головою Нововодолазької районної Спілки ветеранів Афганістану С. Ф. Воротняком та її членами В. М. Бушком, М. П. Жижерою, С. С. Старостою. До них приєдналися заступник голови Нововодолазької РДА Г. А. Вержековська, спеціаліст відділу освіти селищної ради Л. М. Попазова. Учасники виставки отримали подяки від Нововодолазької районної Спілки ветеранів Афганістану.
Сьогоднішнє покоління, юне й допитливе, у своїх творах відображає не тільки ту страшну війну, але й своє захоплення мужністю воїнів-«афганців». Журі переглянуло понад 70 малюнків і визначило призерів. У молодшій віковій категорії перше місце посів Олександр Баєтул, у середній – Анастасія Сендецька, у старшій – перемогла Галина Загребельна. Усі переможці– вихованці зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького БДЮТ. Гран-прі отримала Аліса Краснокутська – учениця Нововодолазького ліцею №1.
Вітаємо переможців та їх наставників. Нагородження відбулося 15 лютого з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 30-ї річниці виведення військ із Афганістану.
О. ВОТІНЦЕВА,
культорганізатор Нововодолазького БДЮТ.



Віиставка
Солдат війни не вибирає

"Час і досі не загоїв рану – цей довічний біль Афганістану"  – назва виставки, що відкрилася у Первомайському міському музеї на Миколаївщині з нагоди  Дня вшанування учасників бойових  дій на території інших держав і 30-ї річниці виведення  військ з Афганістану.
Нині можна сперечатися на тему, який інтернаціональний обов’язок виконували наші воїни у далекій країні, але тоді вони  не мали  вибору. Згідно зі статтею Конституції про священний обов’язок кожного громадянина вступали до лав армії  і там ставали солдатами, а обов’язок набував вигляду беззаперечного виконання наказів.  
Сьогодні на зустрічах звично лунають слова про мужність, витривалість і доблесть.  Але самі учасники про війну говорять інакше, без романтики. Війна – це страх, кров і смерть.  Багато років тому про це ще простіше сказав один із учасників Другої світової: «Не стрілятимеш ти – вистрілять по тобі; не вбиватимеш ти – уб’ють тебе». Така страшна у своїй простоті правда війни.
Чи не тому, закинуті на афганську безводну, зі спекотними днями й холодними ночами землю, де сповідуються закони шаріату і основне покликання чоловіків –   воювати, наші воїни особливо гостро відчули потребу надійного плеча бойового побратима. Звідси їхня згуртованість і вірність  пам’яті полеглих друзів. "Ми гідні уваги і шани!" –  основна теза виступів  учасників зустрічі не лише первомайців, а  й  "афганців", що прибули  з   Арбузинки і Братського.  
Голова Первомайського мі¬ського товариства ветеранів Афганістану Володимир Йонга розповів, що у місті гідно  вшановано  пам’ять полеглих воїнів-інтер¬на¬ціо¬на¬лі¬стів, споруджено пам’ятники, створено сквер на їхню честь, названо вулиці їх іменами.
Але  на цю ювілейну зустріч із тими, хто залишився живим, прийшов лише один депутат міської ради і ще учні гімназії.
"Нам гірко чути, – сказав Володимир Сергійович, – що нині дехто називає нас окупантами, але ж солдат війни не вибирає".
Голова Арбузинської  спілки воїнів-інтернаціоналістів та запасу Едуард Церуш  наголосив, що воїни-«афганці» гідно  представили себе в подіях останніх років. Багато хто з них з перших же днів воювали  в АТО, передаючи свій бойовий досвід молодим офіцерам, брали участь в організації волонтерського  руху.
Науковий співробітник краєзнавчого музею Олена Красіна продемонструвала книгу "Память, которой не будет конца…", авторкою якої є Євгенія Зінов’єва – мати полеглого в Афганістані офіцера Олексія Зінов’єва. Вона повідомила, що планується перевидання книги українською мовою.
Учасники зустрічі хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих на Афганській війні.
До присутніх звернувся  благочинний міста Первомайська протоієрей отець Анатолій: "Пустіть Господа у своє серце, бо Він заповідав нам любити ближнього".  
Заступник міського голови, начальник управління соціального захисту населення Ольга Колесніченко передала привітання і добрі побажання від  міського голови Людмили Дромашко і повідомила, що відкриття виставки – це лише перший захід із низки багатьох, запланованих на цей ювілейний рік. Вона подякувала Володимиру Йонзі та його побратимам за співпрацю  і звернулася до присутніх гімназистів із закликом брати приклад з воїнів-«афганців», адже вони проявили вірність воїнській присязі, показали себе справжніми патріотами України.
Членам сімей загиблих воїнів-інтер¬націона¬ліс¬тів учні міської гімназії вручили  квіти.
Директор міського краєзнавчого музею Оксана Дорошенко запросила присутніх оглянути виставку, експонати якої надали ветерани.     
Первомайцям, особливо молоді, варто відвідати цю виставку,  щоб  відчути подих тієї війни, оцінити  свою захищеність завдяки мужності  нинішнього покоління українських воїнів.
Лариса ЗАРІЧНА.


Спорт і відпочинок
Перемогли господарі

За ініціативи районної організації УСВА в місті Заліщики на Тернопільщині відбувся 33-й традиційний турнір з футболу.
У турнірі, присвяченому  пам’яті воїна-інтернаціоналіста Валерія Луб’янського, який героїчно загинув 31 серпня 1980 року в Афганістані, взяли участь 14 команд Заліщицького району. Два тижні велася запекла і безкомпромісна боротьба, щоб виявити найсильнішу. Перше місце завоювала команда місцевого ФК «Батьківщина» (на знімку),  на другому – «Прогрес» села Добрівляни, на третьому– ФК «Маяк» села Поділля.
Переможцям і призерам вручено кубки, грамоти і цінні призи.
Василь КОГУТ,
перший заступник голови Тернопільської обласної організації УСВА.



Стійкість і сила волі
Уже вчетверте у Закарпатському обласному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Красного поля  відбувся турнір з боксу на честь випускника Олега Тюрікова, який загинув 2014 року в зоні проведення АТО на сході України.
Заснували турнір у 2015 році за ініціативи начальника ліцею-інтернату, учасника бойових дій в Афганістані  полковника Ю. М. Захарова.
Ліцеїсти змагалися у семи вагових категоріях під уважним наглядом майстрів спорту з боксу судді вищої категорії Ф. Ф. Морозова та судді республіканської категорії Г. М.  Ложнікова. Бої були напружені, всі старалися, проявляли свої навички, здобуті на тренуваннях. До перемоги ведуть не лише відмінні фізичні дані та хороша техніка. Стійкість, сміливість, витримка і сила волі грають чи не вирішальну роль як на рингу, так і на полі бою.
Церемонія нагородження відбулася під час урочистого шикування на плацу. Перше місце зайняла команда другокурсників  (командир роти – підполковник Е. В. Симутенко).
Серед почесних гостей – голова Закарпатської територіальної організації УСВА Віктор Югас і його заступник Василь Сувирда. За активну цілеспрямовану роботу з виховання майбутніх офіцерів, якісну підготовку ліцеїстів до турніру командирам рот підполковнику Е. В. Симутенку та Ю. Л. Францішку вручено Подяки УСВА. Почесну грамоту за волю до перемоги отримав другокурсник Ростислав Зубрович. За виховання сина – полеглого героя України, за патріотичне виховання ліцеїстів Почесною грамотою УСВА нагороджено Олександра Олександровича Тюрікова.
Прес-служба Закарпатської територіальної організації УСВА.


Баталії за шахівницею
У селищі Смига на Рівненщині за ініціативи Дубенської міської організації Партії ветеранів Афганістану відбувся шаховий турнір серед учнівської молоді на честь воїна-«афганця» Костянтина Васильовича Прокопчука.
Жорстока доля дала прожити йому всього 27 років.  21 квітня 1987 року капітан Прокопчук загинув у Афганістані, нагороджений орденами Червоної Зірки,  двічі – Червоного Прапора (другим – посмертно).
Змагання відкрили голова Дубенської міської організації Партії ветеранів Афганістану Василь Годунок, секретар організації Анатолій Пожарський і ветеран-«афганець» В’ячеслав Потрубейко.  
У турнірі взяли участь 23 юних шахісти з освітніх закладів Смизької ОТГ. Перше  місце здобув учень Березької гімназії Богдан Остапчук, друге – учениця Тур’янської гімназії Марія Целюх, третє – учень Смизької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Владислав Пільганський.
Усі учні отримали солодощі від Дубенської міської організації Партії ветеранів Афганістану, а призери нагороджені медалями, грамотами і цінними подарунками.
В. ЗАГАРУЙКО,
заступник директора з виховної роботи Смизької загальноосвітньої школи.



Стріляли влучно
За підтримки Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану відбулася першість ДЮСШ «Колос» з кульової стрільби з пневматичної зброї, яку присвятили 75-й річниці визволення міста і району від гітлерівських загарбників.
Змагалися команди сіл Судилкова, Травлина і Пліщина – загалом 35 школярів. Учасники і гості хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих воїнів.
Кращими серед юнаків стали стрільці села Пліщина Ігор Гуральський, Михайло Савчук, Максим Хавролюк. Серед дівчат найкращими виявилися семикласниці Діана Артерчук з Травлина, Яна Куліш з Пліщина і Діана Литвиненко із Судилкова.
У загальнокомандному заліку перемогли учні села Пліщина, друге місце у юних травлинчан, а судилківчанам дісталося третє місце. Команду-переможницю тренує учасник бойових дій, воїн-«афганець» Валентин Гриньов, а учасник АТО-ООС Олександр Мельник займається з дітьми у Травлині. Учитель зі стажем Сергій Вихристюк тренує учнів Судилківської школи.
Призери відзначені грамотами і медалями Шепетівської СВА, а головний кубок переможцям вручено від ДЮСШ «Колос».
Володимир ПИПИЧ,
член Шепетівської  СВА, учасник бойових дій в Афганістані.


Передплата-2019
Побратиме, це наша з тобою газета!

Редакція вдячна прихильникам газети Української Спілки ветеранів Афганістану «Третій тост» за увагу до нашого видання. Передплата  «афганської» газети на лютий становить 2627 примірників, тираж – 3000.
Наводимо таблицю з даними про передплату станом на 25 січня 2019 року (форма СП-18) в регіонах України помісячно і загальну, а також річну передплату за минулий рік для порівняння. Звичайно, тираж може збільшуватися, адже передплата триває протягом року.
Мінімальний передплатний період – один місяць, максимальний – рік.
Наш індекс – 30224.
Вартість передплати з урахуванням приймання передплати і доставки складає:
– на місяць – 8, 22 грн.,
– на три місяці – 22, 66 грн.,
– на шістьмісяців – 40, 07 грн.,
– на рік – 76, 34 грн.

Підтримуйте газету воїнів-інтернаціоналістів «Третій тост» своєчасною передплатою.

 

 

ДП «Преса»

 

Код і назва

підприємства-замовника –дирекції ПАТ «Україна»

Кількість комплектів по місяцях

 

Січень

Лютий

Березень

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

Листопад

Грудень

Всього

за 2019

рік

Всього за 2018 рік

 

40100    Вінницька

136

186

186

  186

   186

  186

   166

    166

    166

    166

    166

    166

2061

2223

 

 

40200    Волинська

   96

   96

    96

   95

    95

    95

    89

     89

89

     89

     89

     89

1107

468

 

 

40300    Луганська

82

87

87

 87

87

87

 84

83

 83

83

83

 83

1016

1211

 

40400    Дніпропетровська

  104

   112

   112

   107

    107

   107

90

88

88

88

88

 88

1179

1427

 

40600    Житомирська

31

 32

  32

32

31

31

 24

 24 

 24

 24

24

 24

   333

 372

 

40700    Закарпатська

16

17

17

17

17

17

14

14

14

14

14

14

185

234

 

40800    Запорізька

  323

   331

    328

   326

   326

   326

272

270

270

270

270

270

3582

3714

 

41000   Хмельницька

   178

   182

    182

180

180

180

169

   168

168

168

168

168

2091

3198

 

 

41200   Київська  міська 

173

191

    192

192

    192

192

 161

161

161

161

161

 161

2098

2307

 

 

41300   Кіровоградська

112

   137

   137

   135

    135

   135

 110

  109

 109

 109

   109

 109

 1446

1673

 

 

41400    Львівська

 38

40

40

 38

38

38

35

35

35

35

  35

 35

442

606

 

41500    Миколаївська

68

71

72

72

72

72

36

36

36

36

  36

36

643

936

 

41600    Одеська

  138

  140

   142

141

141

141

118

118

118

118

  118

118

1551

1192

 

41700    Полтавська

  134

  135

   135

   132

132

   132

    49

    49

    49

 49

   49

   49

 1094

1468

 

4І800    Рівненська

   100

   110

    111

    111

    111

    111

 92

 87

 87

 87

 87

 87

1181

1332

 

 

41900    Донецька

    11

    11

     11

     11

     11

     11

9

     9

     9

     9

     9

     9

 120

132

 

 

42000    Івано-Франківська

 65

 69

 69

 69

 69

 69

 60

60

60

 60

 60

 60

770

1053

 

 

42100    Cумська

 49

 52

 52

52

52

52

47

47

 47

47

47

47

 591

705

 

 

42200    Тернопільська

  130

  137

   137

   137

   137

    137

 95

 95

 95

95

 95

  95

1385

1439

 

42300    Харківська

173

177

178

175

175

 175

 158

158

158

158

158

158

 2001

2692

 

42400    Херсонська

95

96

96

95

95

95

 91

91

91

91

 91

91

1118

867

 

42500    Чернігівська

 84

 87

 86

 79

79

 79

 42

41

41

41

41

41

741

1470

 

42600     Чернівецька

46

46

46

 46

46

46

    43

    43

    43

     43

     43

    43

  534

543

 

42700    Черкаська

71

71

71

 71

71

 71

 62

 62

 62

 62

62

 62

  798

1121

 




 
< Попередня   Наступна >

 

 
 
© 2005-2018, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
www.usva.org.ua
pressusva@ukr.net
При любом использовании материалов сайта гиперссылка на usva.org.ua обязательна.
Редакция usva.org.ua может не разделять точку зрения авторов статей
и ответственности за содержание републицируемых материалов не несет.


Украинская Баннерная Сеть
Защитники родины - Сайт о русских солдатах. Сервис авто регистрации в
каталогах, статьи про раскрутку сайтов, web дизайн, flash,
photoshop, хостинг, рассылки; форум, баннерная сеть, каталог
сайтов, услуги продвижения и рекламы сайтов