Головна
Новини
Про організацію
Голова УСВА
Публікації
Електронні книги УСВА
Акції
Документи
Нормативні документи
Ветеранські закони
Фотогалерея
Зв`язок
Музей
Реабілітація
Питайте-відповідаємо
Локальні війни
Анонси
Книга вдячності
Організації УСВА
Сайти ветеранів
 


Погода
Погода!


27640556 Відвідувачів
Президент України Офіційне інтернет-представництво
Укрінформ
Орденские планки – ветеранам
Міністерство оборони
Боевое Братство
Урядовий портал
Третій тост" №5-6 (629-630) березень 2019 рік Надрукувати Надіслати електронною поштою
З Міжнародним жіночим днем!
Милі жінки!

Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) щиро вітаю вас з чудовим весняним святом краси та любові – Міжнародним жіночим днем 8 Березня!
Дорогі жінки, ви завжди оточуєте близьких людей любов'ю та увагою і, незважаючи на численні турботи, даруєте спокій і щастя, ділитеся своїм теплом, надихаєте на подвиги, творчість, працю. Ви – наш надійний тил і повсякденна опора.
Сьогодні, в цей нелегкий для нашої держави час, ви підтримуєте захисників України усім, чим можете: активно берете участь у волонтерській роботі, в наданні медичної допомоги на фронті й в госпіталях, у реабілітації і психологічній підтримці та інших добрих справах.
Воїни-інтернаціоналісти здійснюють все можливе для  соціального захисту матерів і вдів наших полеглих бойових друзів і жінок, які працювали у військових частинах Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані.
Нехай завжди з вами будуть теплота близьких сердець, море кохання, родинний затишок і щирість почуттів!
Щиро бажаю вам, милі жінки, міцного здоров’я, безмежного щастя, гарного настрою, нев’янучої молодості й краси, весняних квітів, здійснення мрій та бажань!
Благополуччя, миру й злагоди вашим сім’ям!
З глибокою повагою  –
Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,    
голова УСВА.


Відбулося чергове засідання Правління УСВА
14 березня відбулося чергове засідання Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) з порядком денним:
1. Про участь УСВА у виконанні Плану заходів з підготовки і відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №999-р від 5 грудня 2018 року.
З інформацією виступили голова УСВА С. В. Червонописький, голови обласних організацій УСВА.
2. Про напрями діяльності організацій УСВА по захисту соціальних і медичних прав ветеранів в умовах виборчих кампаній в Україні.
З інформацією виступив голова УСВА   С. В. Червонописький.
3. Різне.
Інформація про виконання Плану заходів з підготовки та відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2018 р. № 999-р
Передусім ще раз поздоровляю вас і всіх ветеранів Афганської війни, родини ветеранів, найперше – родини загиблих воїнів з важливою датою у нашому житті – 30-річчям завершення Афганської війни.
Три десятиріччя Афганістан живе без нас, воює і страждає. Але всі ці 30 років, а для тих, хто був у перших ешелонах, вже і 40 років, Афганістан і події тієї війни, її наслідки з нами, в нашому житті.
Нова хвиля «політичної проституції» учергове робить спроби принизити ветеранів війни, позбавити їх слави і заслуг, зруйнувати їх громадські організації, збочити сторінки історії. Але наша єдність, авторитет ветеранів Афганської війни у суспільстві, наші активні дії не дозволяють цього зробити.
Завдячуючи нашим масовим  попереджувальним акціям навесні та влітку минулого року, ми вимусили представників виконавчої влади  до діалогу.
Ми знайшли взаєморозуміння з керівниками Мінсоцполітики, першим заступником міністра О. П. Крентовською і міністром А. О. Ревою, долаючи опір внутрішньої бюрократії і прямого саботажу міністерських чиновників, домоглися прийняття  розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2018 р. № 999-р.
Зміст розпорядження став результатом компромісу в реалізації вимог, висунутих ветеранами до виконавчої влади. Завдяки цьому документу було надано «зелене світло» центральним органам виконавчої влади,  органам місцевої влади  для відзначення нашої важливої дати, фінансуванню в установленому порядку заходів з підготовки й відзначення Дня вшанування  у грудні 2018-го – лютому 2019 року.
Урочистості та меморіальні заходи з відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, увічнення пам’яті загиблих відбулися в усіх населених пунктах України за участю представників громад, ветеранів, молоді і  керівників місцевих органів влади. Форми відзначення застосовувалися різні, зокрема урочисті марші (Миколаїв, Одеса), покладання квітів до пам’ятників, урочисті засідання, нагородження ветеранів, неформальне спілкування, зустрічі однополчан тощо.
Урочисте покладання квітів у Києві до Меморіального комплексу пам’яті воїнів України, полеглих в Афганістані, вже вдруге проводилося без участі Президента. Ця «нова традиція» показує ставлення особи до подій і ветеранів.
В організації і проведенні урочистих зборів за участю Президента і Прем’єр-міністра України, учасників бойових дій в Афганістані та на території інших держав, представників Збройних сил і громадськості у палаці «Україна» УСВА участі не брала.
Зустрічі  з керівництвом громадських об’єднань ветеранів війни з обговоренням проблем соціального і медичного забезпечення ветеранів і підписанням меморандумів про взаємодію органів державної влади і громадських об’єднань ветеранів війни в їх розв’язанні було організовано в Хмельницькій, Київській областях
В обласних і Київській міській радах розглянуто питання про можливості надання адресної матеріальної підтримки ветеранам війни і сім’ям загиблих, що враховано під час формування місцевих бюджетів.
Узагальнених відомостей про проведення присвячених Дню вшанування науково-практичних конференцій у військових навчальних закладах, тематичних уроків і лекцій з історії війни в Афганістані у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої і позашкільної освіти із запрошенням ветеранів війни поки ще не надходило. Для контролю необхідно запропонувати Держслужбі у справах ветеранів направити відповідні запити до Міноборони, МВС, МОН, Національної гвардії, Національної поліції, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, обласних і Київської міської держадміністрацій.   
Виставки творів мистецтва, фотографій, документів і архівних матеріалів, мемуарної та історичної літератури, проведення творчих зустрічей, концертних програм, фестивалів «афганської» і героїко-патріотичної пісні, присвячених Дню вшанування, вирізнялися різноманітністю. Наприклад, Київська міська Спілка ветеранів Афганістану провела в Колонній залі КМДА міжнародну виставку фотографій за участю послів держав СНД та ІРА. У Деснянському районі столиці виставку фотографій періоду Афганської війни було розміщено на колонах при вході до райдержадміністрації. У Новомосковську Дніпропетровської області, в Умані Черкаської області відкрито музейні експозиції.
На жаль не було новин і ознак активізації діяльності наших національних музейних закладів – Меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні» і Національного музею Збройних сил України.
Не залишилися без уваги ветерани війни, яких відвідали у госпіталях, лікарнях або за місцем проживання. Це робилося і робитиметься постійно. Передусім без уваги не залишилися ветерани, які перебувають на лікуванні в госпіталі «Лісова поляна».
Постійно здійснюється відвідування і впорядкування меморіалів, пам’ятників, місць поховань загиблих (померлих) ветеранів війни.
Ми підготували до видання «Довідник для військовослужбовців підрозділів територіальної оборони» з основних предметів навчання бойової підготовки і головне – домоглися державного фінансування друкарських робіт. Він вже надрукований, тираж – 6 тисяч примірників, ми його отримали від Держслужби у справах ветеранів і без затримки передамо в розпорядження обласних організацій. Просимо підготувати відповідні презентації і вручення безпосередньо в підрозділах територіальної оборони і навчальних закладах.
Ми підготували і попередньо узгодили питання фінансування видання двох книг. Друга з них – про цікаві факти з історії воєн після Другої світової війни. Але її було підготовлено російською, тому видання за державний кошт не затверджено.
Протягом 2019 року розпорядженням КМУ доручено обласним і Київській міській держадміністрації, ПАТ “НСТУ” (за згодою), Мінкультури, МОН, Міноборони, Держкіно, Укрдержархіву сприяти виданню художньої, мемуарної літератури, показу документальних фільмів про героїчне минуле ветеранів війни. Ми не повинні втратити таку можливість.
Вже проведено низку спортивних змагань і заходів, присвячених вшануванню пам’яті учасників бойових дій, загиблих в Афганістані й на території інших держав. Протягом 2019 року вони триватимуть.
Дія розпорядження не закінчилася 15 лютого. Попереду ще багато роботи, і ми тільки розглядаємо попередні підсумки його виконання.
Національному банку запропоновано забезпечити виготовлення і введення в обіг у встановленому порядку пам’ятної монети, присвяченої воїнам-інтернаціоналістам. Ми супроводжуємо цей проект. Розроблено ескіз монети номіналом 10 гривень. На ній будуть слова «Обов’язок. Мужність. Пам'ять». Але від зображення нашого пам’ятника художня рада відмовилася, тому що це пам’ятник «афганцям», а не всім воїнам-інтернаціоналістам. Крім того, виникли питання щодо авторського права на його зображення. Монета буде запущена в обіг до грудня 2019 року.
Випуск в обіг поштової марки і конверта, присвячених 30-й річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан, і здійснення спецпогашення поштової марки, що доручено Мінінфраструктури, ПАТ “Укрпошта”
і Мінфіну, ми поки ще не взяли під свій контроль. Відомо, що робота у цьому напрямі ведеться. Але час до грудня ще є. Це буде додатковий презентаційний матеріал для УСВА.
Вимоги до широкого висвітлення у засобах масової інформації фактів історії війни в Афганістані й на території інших держав, до показу художніх і документальних фільмів, присвячених Дню вшанування, на наш погляд, здійснювалися недостатньо. Усі інформаційні ресурси були зайняті іншими проблемами. Але  наші ресурси мобілізовані максимально.
Залишається постійним завданням вжиття заходів до посилення контролю за встановленням особам, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, статусу ветеранів війни. Ці питання необхідно вирішувати спільно з центральними органами виконавчої влади, які на цей час надають такий статус,. Це Мінсоцполітики, Міноборони, МВС, СБУ, Національна поліція, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецтрансслужби, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзв’язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС, ДФС, Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
У початковому стані залишилися питання з терміном «протягом 2019 року» щодо підвищення пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни з числа сержантського і рядового складу, а також повної оплати за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, цільових страхових фондів та інших джерел, не заборонених законодавством, медичних послуг і лікарських засобів, необхідних для лікування поранень, контузій, каліцтв або захворювань для учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, а також для батьків, вдів і дітей осіб, які загинули у бойових діях під час виконання обов’язків військової служби, які зазначені у статтях 6 і 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Пропозиції (на грудень 2018 року) щодо збільшення видатків Державного бюджету України на 2019 рік не внесені ані  на програми житлового забезпечення ветеранів війни, ані на придбання нового медичного обладнання для Державного закладу “Госпіталь ветеранів війни “Лісова поляна” Міністерства охорони здоров’я України”. Щодо стану справ з госпіталем “Лісова поляна” потрібно зупинитися окремо.
Існує реальна загроза втратити цей об’єкт зі сфери нашого впливу.
Таким чином, свята закінчилися. Робота триває.
За роботу, товариші!
З першого питання порядку денного Правління вирішило:
1. Інформацію голови УСВА про хід виконання Плану заходів з підготовки та відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2018 р. № 999-р, узяти до відому.
2. Підготувати та направити до голови УСВА звіти про заходи за участю територіальних організацій, які присвячені Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав, і меморандуми про співпрацю з місцевими органами влади.
Відповідальні – голови територіальних організацій УСВА,  до 1 квітня 2019 року.
3. Взяти активну участь у забезпеченні виконання у повному обсязі Розпорядження КМУ №999-р і реалізації прийнятих меморандумів з місцевими органами влади.
Відповідальні – голова УСВА, голови територіальних організацій УСВА, до 31 грудня  2019 року.
Рішення Правління УСВА з питання порядку денного «Про напрями діяльності організацій УСВА по захисту соціальних і медичних прав ветеранів в умовах виборчих кампаній в Україні»:
1.   Враховуючи постійні порушення Конституції України у питаннях соціального захисту ветеранів, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) висловлює недовіру Гаранту Конституції України Президенту України Порошенку П. О., який є кандидатом у Президенти України на новий термін.
2. Доручити керівництву Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) продовжити консультації з іншими кандидатами в Президенти України.
Про відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 30-у річницю виведення військ з Афганістану в регіонах України читайте на сторінках газети і на сайті УСВА.


Если смогла помочь, становится легче жить
ІЗ УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав
За вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов'язку, патріотичне виховання молоді та активну громадську діяльність постановляю:

Нагородити орденом княгині Ольги ІІІ ступеня
НОВОХАЦЬКУ Тетяну Павлівну — члена правління громадської організації «Харківська міська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)»
Президент України П. ПОРОШЕНКО.
№36/2019, 14 лютого 2019 року.
Правління УСВА щиро вітає Тетяну Павлівну з високою державною нагородою і бажає здоров’я, довголіття й творчої наснаги в її благородній діяльності.
Сегодня в одном строю с «афганцами» стоит Татьяна Павловна Новохацкая – заместитель председателя Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) по работе с семьями погибших воинов.
Афганская война забрала у нее самое дорогое – жизнь сына. Но она выстояла и много работает, помогает другим семьям, потерявшим на войне близких для них людей, жить дальше.
– Татьяна Павловна, расскажите немного о себе, где родились, учились, о чем мечтали.
– Родилась в Харькове 17 августа 1949 года, училась в средней школе №73. С пятого класса параллельно проходила обучение на курсах кройки и шитья с правом преподавания при ДК Харьковского керамико-трубного завода. С детства мечтала быть модельером. Моя мама, Ульяна Андреевна, тоже занималась пошивом одежды, и я многое почерпнула у нее, хотела, как и она, шить модную одежду.
Планировала поступать в технологический техникум на моделирование. Но когда мне было десять лет, мама умерла, мне после школы пришлось идти работать, так как отцу было тяжело одному ставить на ноги двоих детей. Работала на фабрике индпошива и ремонта одежды №4 мастером по пошиву легкого женского платья.
Мой отец, Павел Михайлович, во время Великой Отечественной войны был ранен, имел инвалидность. После войны работал на МТС разнорабочим. Жили мы небогато, но дружно. Всегда друг другу помогали, старались во всем поддерживать. Отец сам вырос в многодетной семье, где было 18 детей. Война забрала 16 его братьев, они все погибли, в живых остались только он и его старшая сестра Наталья. Он на себе испытал, что такое остаться без поддержки близких людей, своей большой семьи, поэтому как мог поддерживал и заботился о нас с братом, понимая, как нам необходима его опека.
Мой старший брат Николай окончил военное училище, участвовал в спецоперации «Анадырь» на Кубе, имеет статус участника боевых действий. Сейчас он полковник в отставке, живет в Харькове, растит внуков.
На фабрике я проработала 15 лет, до 1981 года. Когда начались проблемы со зрением, пришлось перейти на другую работу. Перевелась на ХЭМЗ, где сначала работала комплектовщицей, позже переплетчицей и инженером в отделе технической документации. В 1990 году уволилась, оформила пенсию.
– Как познакомились с будущим мужем?
– В январе 1967 года, когда была в гостях у брата на одном из семейных торжеств. Николай Иванович тогда отслужил срочную службу в Германии и устроился работать на Харьковский коксохимический завод шамотчиком-газовщиком. На этом предприятии работала вся его семья – это была целая трудовая династия, их семью в трудовом коллективе уважали и ценили. Он был стройный, видный мужчина, вселяющий уверенность и внутреннюю силу. Он начал за мной ухаживать, познакомил со своей семьей. За ним я чувствовала себя, как за каменной стеной. И в августе того же года мы поженились.
Через год наша молодая семья пополнилась – родился сын Виталий, а через шесть лет и второй сын – Александр. Для нас с мужем начались совсем другие заботы, появилась ответственность за их воспитание и за их будущее.
– Какими они были, ваши мальчики, как росли, мужали?
– Виталий родился 11 сентября 1968 года, Александр появился на свет 4 ноября 1974 года. Оба ходили в школу №107, у них был один классный руководитель.  Как и многие дети того времени, ребята занимались в спортивных секциях, посещали кружки.
Виталий занимался авиамоделированием и после восьми классов поступил в ПТУ №5, мечтал связать свою жизнь с авиацией, работал на авиазаводе, собирал самолеты. А Александр после окончания школы поступил в ХИРЭ на дневное отделение. Женился, и ему пришлось идти работать, чтобы содержать свою семью. После третьего курса перевелся на заочное отделение в ХИСИ, который благополучно окончил. Работал инженером, с 2000 года – в Харьковоблэнерго, где трудится сейчас.
Судьба Виталия сложилась трагически. 20 октября 1986 года он был призван в армию. Службу проходил в 350-м воздушно-десантном полку в Афганистане.  Во время выполнения боевого задания 28 мая 1987 года при отражении атаки моджахедов героически погиб.
- Каким был Виталий, как прошло его детство, юность?
– Моему старшему сыну в прошлом году исполнилось бы пятьдесят лет. Как и многие другие его ровесники, он мог иметь семью, детей. Смог бы, наверное, сделать успешную карьеру, чего-то добиться в жизни, если бы не та война…
Виталий рос послушным и любознательным, любил читать. Учителя, соседи, наши общие знакомые с любовью вспоминают о нем, как о добродушном и порядочном человеке, небезразличном к чужой боли. Он никогда не проходил мимо того, кто нуждается в помощи. Говорят: «Бегут мальчишки, никто не подойдет, а ваш Виталик взял сумку и помогает ее до дома донести». Или кто-то упал на улице, он всегда подойдет и поможет. Очень много времени уделял спорту, трижды прыгал с парашютом, видимо, заранее готовился к службе в армии.
Призвали его в десантные войска. Около семи месяцев прослужил в Фергане, где овладел специальностью радиотелеграфиста. Мы летали к Виталию на присягу. С полными сумками гостинцев, ведь в детстве он был сладкоежкой. Но когда встретились, в первую очередь сын схватил хлеб и поцеловал его.
– А потом был Афганистан…
– В 1987 году 13 мая, Виталий ступил на афганскую землю, где получил назначение в боевой полк под Баграмом, который к тому времени провел немало успешных операций против мятежников.  В 345-м воздушно-десантном полку вч пп 5370, прослужил совсем недолго, 28 мая погиб смертью храбрых…
Моему сыну только раз и удалось исполнить сложную работу в полевых условиях на своем первом боевом выходе… Это было сложное задание в группе корректировщиков артиллерийских установок.  
В конце мая 1987 года проводилась боевая операция в районе населенного пункта Алихель (провинция Нанганхар). Рядовой Новохацкий, спустя неделю после прибытия в боевую часть, также участвовал в операции, в составе группы корректировщиков. Обстановка была сложной и напряженной, в любой момент можно было ожидать массированного обстрела и работы снайперов моджахедов.
Виталий вел наблюдение за местностью и определял координацию целей. Благодаря его смекалке и умению артиллеристы получали точноскоординированные цели. И в результате его умелых действий 8 объектов, где наблюдались большие скопления противника, были быстро уничтожены.
Группе корректировщиков все время приходилось изменять свои точки наблюдения. Во время перемещения на новую точку душманы начали обстрел группы, в составе которой находился Виталий, реактивными снарядами. Необходимо было срочно перебираться в укрытие, и тут начали прицельно работать снайперы, тогда мой сын погиб…
Всего от Виталия мы получили 46 писем, и лишь два он успел отправить с афганской земли. «Не берите себе дурного в голову и не слушайте разных балаболов, вы ведь и сами понимаете, что здесь идет война, Афган есть Афган… Я рвался сюда и могу прямо сказать, что отсюда возвращаются людьми с другими взглядами на жизнь, а не пацанами, какими были на гражданке», – писал он из Баграма.
За мужество и героизм, проявленные в боях с мятежниками, рядовой Новохацкий Виталий Николаевич награжден посмертно орденом Красной Звезды. На фасаде школы №107 в его честь установлена мемориальная доска. Во время ее открытия в 2016 году присутствовала и классный руководитель – Тамара Васильевна Барон, было очень приятно видеть ее вновь среди ветеранов и учеников. Здесь  проводятся уроки мужества и линейки в честь погибших воинов-«афганцев», выпускников школы.
– Как вы пережили такую утрату, что помогло жить дальше?
– Никогда не забуду похороны сына... Первого июня мы узнали о его гибели, а уже третьего нам привезли его тело и состоялись похороны. Было очень много людей. Прощались с Виталием и военные, и соседи, его одноклассники и друзья. Часто перелистываю наши семейные фотографии, вспоминаю те скорбные дни, храню и перечитываю посвященное Виталию стихотворение «О павшем друге» его товарища и одноклассника Геннадия Лысенко, написанное в июне 1987 года.
Сначала жизнь для меня потеряла всякий смысл, я вся ушла в себя и в свое горе, перестала уделять внимание мужу и младшему сыну. Вся моя жизнь потекла по определенному руслу: работа, кладбище, дом… И все вокруг – как в тумане… В общем, жизнь для меня потеряла всякий смысл.
Но шло время… Пошел уже второй год после гибели Виталия, и как-то раз мы с младшим сыном пошли на речку. Я сидела на берегу, а Саша прямо в одежде прыгнул в воду, начал барахтаться и кричать. Я же в тот момент, как всегда, вся была в своих трагических мыслях. И тут до моего сознания дошло, что сын зовет на помощь и может утонуть (плавать он особо не умел), и меня что-то озарило: «Надо спасать сына и жить дальше, жить ради него, ради мужа, ведь они ни в чем не виноваты, что так распорядилась судьба».
Этот случай произошедший на следующий год после гибели Виталия, послужил для меня стимулом и вернул к нормальной жизни. Я осознала, что во мне нуждаются и муж, и сын, что я им очень нужна. Как и раньше я начала уделять им должное внимание, заботу, мы вместе стали проводить свободное время. Тогда Саше исполнилось 12 лет, и ему были необходимы поддержка, внимание и забота. Мы вместе с мужем и сыном начали посещать кинотеатры, ходили по выходным в парк на аттракционы, по вечерам читали книги и обсуждали прочитанное, вместе строили планы.
– Ваш младший сын уже вырос, у него своя семья. Как часто видитесь?
– Александр живет в Харькове, у него крепкая и дружная семья. Нас с мужем это радует, и мы им всячески по-стариковски помогаем воспитывать внучку, а от них всегда чувствуем дружеское плечо поддержки. Ведь возраст берет свое, от болезней и больниц никто не застрахован. Ходим с внучкой погулять в парки, читаем ей книги, рассказываем сказки. Очень счастливы, когда наши дети и внучка радуются. Они часто нас навещают, делятся своими маленькими радостями, и мы им за это благодарны.
– Окончилась Афганская война, распался Советский Союз. Как вы относитесь к тем временам и событиям?
– Как давно это было! Уже нет и самой страны, которая послала моего Виталия в Афганистан. Ушла в небытие КПСС, высшие руководители которой скрывали от народа правду о войне, а их подчиненные нередко проявляли цинизм и жестокость по отношению к родным погибших.
Но, как говорится, жизнь идет по своим человеческим законам. Мы живем с мужем, и всегда рядом с нами младший сын и невестка, подрастает внучка, которая узнает на фотографии своего дядю и сейчас ходит в ту же школу, в 6-й класс, что и Виталий. Мы рассказываем, каким был ее дядя Виталий, о чем мечтал и как геройски воевал.
 Жизнь продолжается, летит время, но в сердцах матерей никогда не угаснет память о своих сыновьях, которые умирали на чужой стороне. Неугасающая боль войны навсегда поселилась в домах и сердцах. Для многих одиноких матерей и отцов с гибелью их детей жизнь потеряла всякий смысл.
– Татьяна Павловна, для того, чтобы уменьшить боль и тоску родителей, потерявших своих детей, вы сумели сплотить их вокруг себя и не оставить в одиночестве.
– К «афганцам» я пришла не сразу, слишком много ответственности, да и направление очень специфическое. У каждой семьи, потерявшей детей, мужей, своя боль, свое горе и свои проблемы. Мы, конечно, встречались, общались, делились наболевшим, но это были для меня просто встречи, а не ответственная работа руководителя. Да и в тот период, когда только зародилось «афганское» движение, семьи погибших, точнее комитет, возглавлял отец погибшего Зиновий Маркович Кит. После его смерти комитет возглавила мать погибшего в Афганистане воина Жанна Павловна Митрохина.
С приходом в Харьковский городской Союз ветеранов Афганистана Виктора Николаевича Коваленко это сложное направление по работе с семьями погибших продолжала возглавлять Жанна Павловна. Мы с ней всегда поддерживали теплые отношения, я часто помогала ей в решении многих вопросов и в организации мероприятий, связанных с семьями погибших. С 2007 года она по состоянию здоровья была вынуждена оставить общественную деятельность и вскоре ушла из жизни.
Это направление работы очень важное и для семей погибших, и для ветеранов войны в Афганистане. Я же на тот момент взять на себя такую ношу ответственности еще не была готова ни морально, ни физически, и этот сектор возглавила Александра Ивановна Медведь, которая на протяжении полугода продолжала эту работу, но по семейным обстоятельствам также была вынуждена ее прекратить. И уже с февраля 2007 года я возглавляю этот сектор, где тружусь и сейчас.
С приходом на работу в городской Союз ветеранов Афганистана моя жизнь сильно изменилась, я получила новый импульс и смогла реализовать свой опыт в общественной работе, мои страхи, что не справлюсь, остались позади. Вместе с командой единомышленников оказываем реальную помощь всем семьям погибших воинов – психологическую, консультативную, правовую.
Мы помогаем семьям погибших всем, чем можем: оказываем всяческое содействие в получении материальной помощи, обеспечении при необходимости инвалидными колясками, костылями, ходунками, очками и так далее. По возможности, к праздникам готовим продуктовые наборы. Оказываем содействие в бесплатном лечении в госпиталях, организовываем массовые мероприятия, экскурсии по храмам, выезды на природу, спортивные соревнования. Все это делается и проводится во имя светлой памяти погибших воинов-интернационалистов, и я очень благодарна «афганцам» и своей судьбе, что во всех этих мероприятиях есть и моя доля участия. Ведь говорят, что светлое будущее наступает тогда, когда общество помнит о прошлом.
Самое главное для семей погибших – память о наших сыновьях и не вернувшихся с войны мужьях. Мы вместе с активом ХГСВА готовим документы, работаем со школами, где учились погибшие воины-«афганцы», увековечиваем их память. Проводим в школах патриотические линейки, уроки мужества, рассказываем о подвигах своих сыновей и мужей.
Вместе с председателями районных организаций, с представителями ХГСВА по юбилейным датам, в памятные дни рождения приходим к членам семей погибших, делаем подарки матерям. С «афганцами» посещаем храм святого Георгия Победоносца, участвуем в субботниках, встречах, проводим реквиемы и литургии по погибшим.
Родителям помогаем в госпитализации на лечение, по мере возможности проведываем их в госпиталях и районных больницах, всячески поддерживаем. Занимаюсь подпиской для членов семей погибших на газету «Третій тост», ищу спонсоров, по праздникам подписываю родителям погибших воинов поздравительные открытки...
– Вы делитесь с людьми своим теплом, много работаете. А что дает это вам?
– Если смогла помочь хотя бы одному человеку, мне становится легче жить, появляется какой-то внутренний жизненный ресурс, стимул. Я получаю душевное удовлетворение от того, что смогла кому-то оказать посильную помощь. Я отвечаю за многие социальные вопросы, по которым постоянно звонят мои подопечные. Мне приходится их выслушивать и объяснять все изменения и нововведения действующего законодательства, рассказывать, как поступать в той или иной ситуации. Иногда просто выслушать человека бывает достаточно, и все, что накипело на душе, рассасывается вместе с нашей беседой.
Иногда к семьям погибших из других городов приезжают сослуживцы. И мне, как ответственной за эту работу, приходится их встречать, сопровождать к местам захоронений однополчан, рассказывать о том, чем я лично занимаюсь в союзе, расспрашивать, как у них работают с семьями, обмениваться опытом.
К сожалению, многие родители сейчас уже в преклонном возрасте. Только в 2017 году ушли из жизни шесть мам. Мне приходится помогать и в решении вопросов, возникающих при захоронениях. В общем, работы много… Вместе легче переносить беду.
Я бы хотела от себя лично и от семей погибших поблагодарить команду Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана за искреннюю поддержку и помощь. Начав работать в городском союзе, я поняла, что не только мою семью постигло горе, что вокруг немало таких же семей со своими проблемами и трудностями. Это вселило в меня новую жизнь, я с головой окунулась в общественную работу. Мы с семьями начали посещать «афганский» храм, ходить на панихиды по погибшим, ходить на концерты, ездить на вылазки. Занимаемся вместе с нашими ребятами увековечением памяти погибших на Афганской войне, участвуем в мероприятиях по открытию мемориальных досок, помогаем составлять книгу памяти о погибших.
А еще мы посещаем театры, ходим в цирк, ежегодно выезжаем на экскурсии по нашему краю, как и все люди, живем полноценной, насыщенной жизнью. Помогаем своим детям растить внуков и очень радуемся их успехам. В них мы нашли новый смысл жизни и продолжаем активно жить дальше. Поэтому хочу пожелать всем: какие бы Бог не допускал испытания и трудности, никогда не надо сдаваться, надо верить в себя и свои силы, радоваться каждому прожитому дню. А еще я желаю всем мира, счастья и добра.
Беседовал
Геннадий ЛОМАКИН.



Україна вшанувала учасників бойових дій на території інших держав
Дніпро

На Січеславській набережній біля монумента «Вибух пам’яті» відбувся збір ветеранів, воїнів-інтернаціоналістів, місцевих жителів.
Покласти квіти до пам’ятника прийшли керівники міста, області, силових структур, голови обласного, міського і районних об’єднань ветеранів Афганістану, голови районів, представники релігійних громад, рідні й близькі воїнів, загиблих в Афганістані.
«Ми зібралися тут, на пам’ятному для дніпрян місці, щоб відзначити 30-у річницю виведення військ з Афганістану, щоб згадати загиблих і віддати шану живим. Багато хто з ветеранів Афганістану брав і бере участь у бойових діях, які відбуваються на території України, продовжують захищати нашу країну від загарбників», – сказав директор департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради Едуард Підлубний.
Хвилиною мовчання вшанували пам'ять полеглих бойових товаришів, які навічно залишилися в наших серцях і в нашому строю. Пролунав залповий салют, а набережною церемоніальним маршем пройшли військові підрозділи.
Після покладання квітів відбулася панахида по загиблим воїнам у Спа́со-Преображе́нському кафедральному собо́рі.
У міській раді відбулася зустріч з ветеранами. Директор департаменту соціальної політики міськради Едуард Підлубний вручив пам’ятні медалі «За заслуги перед містом», «Захиснику Вітчизни», подяки міського голови, почесні грамоти міської ради ветеранам-«афганцям», учасникам бойових дій на території інших держав. Також він вручив годинники від міського голови Бориса Філатова.
Ветерани-«афганці» поклали квіти до пам’ятного знака на Слобожанському проспекті міста.
У приміщенні Індустріальної районної ради взяв участь в урочистостях мешканець району, голова обласного об'єднання УСВА Віктор Волошин, який передав вітання ветеранам від голови Спілки Сергія Червонописького, подякував за вагомий внесок у нашу спільну справу і вручив Почесну нагороду УСВА «Честь. Мужність. Пам'ять», пам’ятні знаки «АФГАН-30» і  грамоти. Творчі колективи району виступили з невеличким концертом.
З різних причин, не всі змогли отримати свої нагороди вчасно, тому голова Індустріальної ради ветеранів Афганістану Валерій Чернета провів додаткові церемонії нагородження, чим приємно вразив інвалідів війни.
Віктор ЩЕРБИНА,
інвалід війни в Афганістані, ветеран 682-го МСП.



Полтавська область
У Великобагачанській громаді організовано урочистості з нагоди пам’ятної дати. У старостатах відбулися мітинги з покладанням квітів до могил загиблих і померлих воїнів-інтернаціоналістів за участі старост і активу сіл.
Селищний голова Юрій Саковський, член виконкому Анатолій Писаренко, голова селищної Анатолій Шендрик і районної організації УСВА Володимир Галенко поклали квіти до могил загиблих воїнів-«афганців» району.
У селищі Велика Багачка заходи розпочались урочистою ходою за участі представників влади, воїнів-інтернаціоналістів і громадськості по вулиці Шевченка до будинку, де проживав Геннадій Захарченко, кавалер двох орденів Червоної Зірки, який загинув у Афганістані. Учасники ходи поклали квіти до меморіальної дошки, вшанували хвилиною мовчання пам’ять про воїна. До колони приєдналися старшокласники опорного закладу «Великобагачанський ЗЗСО І-ІІІ ступенів», кілька з яких очолили колону із власноруч виготовленою гірляндою.  
Біля пам’ятного знака воїнам-«афганцям» відбувся мітинг, на якому виступили селищний голова Юрій Саковський, голова районної ради Григорій Полтавець, заступник голови райдержадміністрації Андрій Филипась, голови селищної та районної організацій Спілки ветеранів Афганістану Анатолій Шендрик і Володимир Галенко, депутат обласної ради Олег Діденко. Кожен схилив голову перед пам’яттю воїнів-інтернаціоналістів та їхніх побратимів, які виконували військовий обов’язок за межами нашої Батьківщини.
Присутні поклали квіти до пам’ятних знаків воїнам-«афганцям» і воїнам АТО, до Меморіалу Слави, вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих і померлих.
Для воїнів-інтернаціоналістів Великобагачанської ОТГ урочистості продовжились у більш тісному колі в ресторані «Перлина». Завідувач сектора культури і туризму Наталія Проскура організувала невелику концертну програму. Ветерани побачили відеовітання голови УСВА, Героя України Сергія Червонописького, документальні відеоролики.
Селищний голова привітав воїнів із пам’ятною датою і передав вітання від нашого земляка, Надзвичайного і Повноважного Посла України, учасника бойових дій в Афганістані Володимира Бутяги.  Також Юрій Саковський вручив ювілейні медалі УСВА «Честь. Мужність. Пам’ять» всім воїнам-інтернаціоналістам Великобагачанської громади.
Прес-служба виконкому Великобагачанської селищної ради.


Херсонська область
У центрі селища Великі Копані урочисто відкрито пам’ятний знак воїнам-«афганцям» «Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану».
Мітинг розпочала сільський голова Валентина Костенко. Почесне право відкрити пам’ятний знак надали матері загиблого воїна-«афганця» Литвиненка Миколи Вікторовича – Мар’яні Станіславівні та сестрам загиблого  Андреєва Миколи Миколайовича – Тетяні Голубцовій і Ніні Андреєвій.
До присутніх звернувся з привітанням народний депутат України Федір Негой, голова Херсонської обласної організації УСВА Володимир Столяр, голова районної організації УСВА Вадим Логвіновський, голова «афганської» організації села Нова Маячка Катерина Аврумуцоє і заступник директора Великокопанівської ЗОШ I-III ступенів Олена Самсонова.
На урочистостях  воїнам-«афганцям» вручено грамоти і медалі. Ветерани місцевої громади на згадку подарували в музейну кімнату села Великі Копані цінну для них річ – карту дислокації радянських військ на території Афганістану. Серед присутніх на мітингу були «афганці» Великокопанівської ОТГ і Олешківського району, жителі села Великі Копані і селища Абрикосівка.
Присутні вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання і поклали квіти до пам’ятного знака учасникам бойових дій в Афганістані.
Прес-служба ХОО УСВА.


Тернопільська  область
Відбулася зустріч активу Тернопільської обласної організації УСВА з головою облдержадміністрації С. Барною, головою обласної ради В. Овчаруком і керівниками структурних підрозділів ОДА.
Розглянуто проблемні питання, які стосуються ветеранів війни, сімей загиблих воїнів: медичне забезпечення і лікування, пільговий проїзд у межах області, виділення житла і земельних ділянок, допомога в будівництві пам'ятних знаків на честь полеглих земляків у районних центрах Бережани і Борщів, збільшення фінансування статутної діяльності організації за обласною програмою «Ветеран»,  допомога у виданні книги спогадів «Від Афгану до Донбасу», відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Голова ОДА С. Барна дав доручення керівникам департаментів і управлінь в короткі терміни вирішити всі проблемні питання, озвучені під час круглого столу й подякував ветеранам-«афганцям» за вагомий внесок у військово-патріотичне виховання молоді краю та активну волонтерську діяльність по допомозі українським військовим у зоні проведення ООС.
Василь КОГУТ,
перший заступник голови ТОО УСВА.



Донецька область
В День чествования участников боевых действий на территории других государств и 30-й годовщины вывода войск из Афганистана в Дружковке почтили память погибших в далекой азиатской стране.
Возле памятника воинам-интернационалистам, расположенного на аллее Космонавтов, состоялся митинг-реквием. В нем  приняли участие руководители городской администрации, представители общественных организаций, Украинского Союза ветеранов Афганистана, военных, правоохранительных органов, учебных заведений и жители города.
Участники митинга возложили к подножию памятника цветы. Минутой молчания почтили память погибших в Афганистане.
Чествование «афганцев» продолжилось в актовом зале ЦДЮТ. Воинам-интернационалистам, членам УСВА вручили грамоты исполнительного комитета и нагрудные знаки за мужество. Для ветеранов Афганской войны состоялся концерт с участием местных творческих коллективов.
Пресс-служба Дружковской городской организации УСВА.


Одеса
В Одесі воїни-інтернаціоналісти пройшли колоною центральними вулицями міста. Завершився урочистий марш покладанням квітів до пам’ятника загиблим у  парку імені Т. Г. Шевченка, де «афганці» організували зустріч бойових друзів.


Львівська область
Дрогобичани вшанували пам’ять загиблих побратимів, провівши віче-реквієм, в якому взяли участь представники Дрогобицької, Стебницької міських рад, районної адміністрації, депутати обласної ради, сім’ї загиблих, учасники бойових дій, учні, жителі та гості міста.    
Гарнізонний капелан отець Іван відправив поминальну панахиду. Військовослужбовці місцевої військової частини забезпечили почесну варту, духовий оркестр і салют на честь загиблих в Афганістані, героїв Небесної Сотні та учасників АТО-ООС. На мітинг приїхали побратими з інших областей України, які проходили санаторно-курортне лікування в Трускавці.
Віче завершилося частуванням солдатською кашею.
Іван АНДРУНЕВЧИН,
голова Дрогобицької регіональної спілки ветеранів Афганістану.



Миколаївська область
Состоялась встреча заместителя председателя облгосадминистрации Вячеслава Бони, председателя облсовета Виктории Москалено, руководителей подразделений с воинами-интернационалистами всех районов области.
Обсуждены волнующие ветеранов вопросы, касающиеся социальной защиты участников боевых действий на территории других государств и семей погибших воинов.
В Заводской районной госадминистрации председатель Николаевской городской организации воинов-интернационалистов и запаса Сергей Паливода и председатель районной организации Сергей Постыка вручили ветеранам медали и грамоты. От имени народного депутата Украины Юрия Козыря присутствующие получили подарки.  
В областном Дворце культуры собрались воины-интернационалисты с семьями, горожане, руководители области и города. Участникам боевых действий вручили медали, грамоты, цветы, два ветерана получили сертификаты на квартиры.
В микрорайоне Терновка Центрального района города, в доме культуры «София» состоялся праздничный концерт. Там проживают 28 воинов, участвовавших в боевых действиях в Афганистане.
15 февраля сотни ветеранов войны, жителей и гостей города собрались возле областного Дворца культуры, чтобы по многолетней традиции начать шествие к Аллее Славы в парке Победы. По пути к колонне присоединялись ветераны с семьями и жители города. Впереди колонны несли портреты погибших воинов, а на БРД – старший прапорщик Сергей Сапрыкин со знаменем Николаевской областной организации воинов-интернационалистов и запаса.
У обелиска погибшим на Аллее Славы собралось около двух тысяч участников юбилейного марша, представители областной и городской власти. Председатель НОСВИиЗ Юрий Соловей открыл митинг, собравшиеся почтили память погибших минутой молчания, к памятнику возложили цветы.
После торжественного митинга всех пригласили на традиционную солдатскую кашу.
Лариса ИВАНОВА.


Чернігівська область
У Чернігові біля пам’ятника «Незабутнім синам Чернігівщини, полеглим в Афганістані» відбувся урочистий мітинг.
Прийшли учасники бойових дій на території інших держав, учасники АТО-ООС, родини загиблих воїнів, голова Чернігівської облдержадміністрації Олександр Мисник, перший заступник голови обласної ради Валентин Мельничук, міський голова Владислав Атрошенко, представники ветеранських організацій, військовослужбовці, місцеві жителі.
– 15 лютого – важлива дата для всіх, хто пройшов дорогами Афганської війни, – наголосив голова Чернігівського обласного відділення УСВА Олександр Соколов. – Уже тридцять років цього дня ми збираємося тут, і ніхто нікого не примушує приходити.
Обласне відділення УСВА особливу увагу і турботу приділяє родинам загиблих, їхнім дітям. Саме організація подбала про спорудження пам’ятника, що постав 30 років тому на громадські пожертви як символ пам’яті про 117 земляків, які не повернулися додому з Афганістану.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих в Афганістані і в зоні проведення АТО-ООС, до пам’ятника поклали квіти. Воїни Чернігівського гарнізону дали військовий салют.
Ірина СІНЕЛЬНИКОВА.


Рівненська область
З грудня 1990 року діє обласна організація УСВА. Сьогодні вона об’єднує 2403 учасників війни. Також в області проживає близько півсотні сімей загиблих в Афганістані.
Ветеранська спілка не стоїть осторонь суспільного життя, бере участь у військово-патріотичному вихованні молоді. Також співпрацює з органами влади, тому і зараз виступила з ініціативою про підписання тристоронньої угоди про взаємодію та співпрацю між облдержадміністрацією, обласною радою і РОО УСВА. Ініціативу підтримали перший заступник голови ОДА Віталій Ундір, голова обласної ради Олександр Данильчук і керівники профільних управлінь.
Як повідомляє прес-служба обласної організації УСВА відбулася зустріч ветеранів Афганської війни з представниками місцевої влади. «Область завжди підтримує тих, хто цього потребує. Важливо, що торік з державного бюджету надійшли кошти на обласну програму «Ветеран» для купівлі 10 квартир для ветеранів-«афганців», 48 сім’ям виплачено матеріальну допомогу з обласного бюджету. Тож угода про співпрацю зможе започаткувати новий етап у взаємовідносинах з такою поважною організацією», – зазначив Віталій Ундір.
У місті Дубні урочистості розпочалися мітингом-реквіємом біля пам’ятника загиблим землякам-«афганцям». Хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять дев’яти загиблих земляків, згадавши всіх поіменно. Духовенство відслужило поминальну службу. Військовослужбовці вшанували полеглих воїнів салютом.
У Будинку дітей та молоді активістам ветеранського руху було вручено пам’ятні відзнаки. Відбувся чудовий концерт гурту воїнів-«афганців» «Долг» з Тернополя. Зі сцени лунали пісні, обпалені війною. Ветеранів і гостей пригостили солдатською кашею з польової кухні.
Увечері ветерани-«афганці» долучилися до громадської акції «Запали свічу пам’яті» біля пам’ятника.
Ветерани, представники райдержадміністрації, міської ради, військової частини відвідали матерів загиблих воїнів-земляків, поклали квіти і запалили лампадки на їхніх могилах і біля меморіальних дошок.
Олександр КАМІНСЬКИЙ,
заступник голови Дубенської міської організації УСВА.



Дніпропетровська область
Напередодні ювілейної дати «афганці» П’ятихатського району провели мітинг пам’яті біля пам’ятника загиблим землякам.
Організовано і проведено круглий стіл, в ході якого активісти районної організації УСВА обговорювали болючі питання соціального захисту, медичного і пенсійного забезпечення, надання правової допомоги.
Проведено щорічний, вже одинадцятий фестиваль «афганської» пісні, віршованих творів і малюнків, в якому взяли участь школярі району, працівники будинків культури та аматори. За кошти районної організації УСВА, голова якої – Олександр Двірник, всі учасники нагороджені грамотами, а переможці в номінаціях отримали дипломи і цінні подарунки.
У школі №1 з ініціативи вчителя предмету «Захист Вітчизни» полковника В. Л.  Євдокімова проведено змагання з допризовної підготовки на приз районної організації УСВА.
В усіх школах району відбулися тематичні заходи з участю ветеранів-«афганців».
Районна Організація ветеранів України придбала 15 продуктових наборів для вдів померлих і ветеранів, які перебувають у скрутному становищі.
У районному Будинку культури голова райради Раїса Галаган передала ветеранам 95 ювілейних медалей «Честь. Мужність. Пам’ять», придбаних за сприяння народного депутата України О. Ю. Кришина. Голова районної організації УСВА Олександр Двірник вручив медалі присутнім «афганцям». Заступник П’ятихатського міського голови Лариса Крутенко вручила подарунки п’ятьом активістам організації.
Учасник бойових дій в Афганістані полковник у відставці Віктор Євдокімов представив присутнім колективну працю – «Історичний літопис П’ятихатської РО УСВА».
Привітали ветеранів своїми виступами лауреати фестивалю, працівники районного Будинку культури та артисти-аматори. Ветерани відвідали нещодавно обладнану кімнату-офіс організації.
Віктор ЄВДОКІМОВ,
учасник бойових дій в Афганістані.



Хмельницька область
У Шепетівській міський Будинок культури вшанувати живих і пам’ять тих, хто воював на чужій землі, прийшли представники обласної, районної та міської влади, громадськість міста і району.
Слова вдячності за мужність і героїзм, за високу громадянську відповідальність висловили народний депутат України Роман Мацола, голова облдержадміністрації Вадим Лозовий, голова райдержадміністрації Віталій Бузиль, голова районної ради Петро Дзяворук, міський голова Михайло Полодюк.
Активісти ветеранського руху відзначені Почесними грамотами Шепетівської райдержадміністрації, районної і міської рад. А воїну-«афганцю» Володимиру Пипичу вручено Почесну грамоту Кабінету Міністрів України.
Голова Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану Валерій Окорський вручив Подяки керівникам органів виконавчої влади і місцевого самоврядування за розуміння, співпрацю й підтримку «афганського» руху.
Ветерани війни, представники органів влади, місцеві жителі, молодь поклали квіти  до меморіалу воїнам-інтернаціоналістам «Чорний тюльпан», хвилиною мовчання вшанували світлу пам'ять загиблих в Афганістані і в зоні проведення АТО-ООС.
Прес-служба Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану.


Волинська область
У Луцьку представники влади і громадськості спільно з воїнами-інтернаціоналістами поклали квіти до пам’ятного фотостенду «Герої Небесної отні» та до пам’ятних знаків на меморіальному комплексі «Вічна слава».
Ветерани Афганістану разом із небайдужими лучанами та владцями під звуки патріотичних маршів військового оркестру пройшли урочистою ходою, на чолі якої курсував бронетранспортер. Учасники ходи поклали квіти до пам'ятників героям.
Усіх присутніх запросили до польової кухні, яку обладнали просто неба. Про це повідомила прес-служба Волинської обласної організації УСВА. У залі Ратнівської райдержадміністрації лунали слова подяки і шанування учасникам бойових дій, які повернулися живими на Батьківщину. Вшанували хвилиною мовчання пам’ять про загиблих і померлих воїнів.
Голова Ратнівської районної організації Волинської обласної Спілки ветеранів Афганістану Сергій Філіпчук вручив медалі «Честь. Мужність. Пам’ять». Після урочистостей ветерани поклали квіти до пам’ятного знака «Афганський біль пройняв усіх серця». Покладено квіти до пам’ятних знаків учасникам бойових дій в Афганістані та учасникам АТО, які встановлено з ініціативи районної спілки у селі Замшани і селищі Заболоття.
Ветерани відвідали матір загиблого в Афганістані побратима – Петра Штика у селі Самари. «Афганці» підтримують і допомагають старенькій в усьому. У місцевому ліцеї імені Петра Штика відбувся захід пам’яті загиблого земляка. Гості побували в кімнаті пам’яті героя, поклали квіти на його могилу.
Сергій Філіпчук,
голова Ратнівської районної організації ВОСВА
.


Херсонська область
У парку Слави біля меморіального комплексу воїнам-інтернаціоналістам відбувся урочистий мітинг. Віддати честь і згадати полеглих прийшли сотні мешканців Херсона, серед яких представники обласної та місцевої влад, воїни-інтернаціоналісти, члени їхніх сімей, ветерани АТО, волонтери, представники громадських організацій та духовенство.
«Шановні учасники бойових дій на території інших держав! Ви з честю виконували свій військовий обов’язок, були вірні присязі. І сьогодні ви також не залишаєтеся осторонь подій, що відбуваються у нашій країні. Воїни-інтернаціоналісти йдуть добровольцями на фронт і несуть нелегку службу в складі підрозділів ЗСУ у зоні ООС. Саме такі люди дають впевненість нашим дітям у майбутньому і в тому, що Україна є і буде завжди. Ви – приклад для молодого покоління! Низький вам уклін», – звернувся до присутніх голова Херсонської облдержадміністрації Андрій Гордєєв.
Представники християнських церков міста провели  літію на честь загиблих воїнів. Хвилиною мовчання присутні згадали загиблих під час виконання військового обов’язку, поклали вінки і квіти до пам’ятника  воїнам-інтернаціоналістам.
Відбулася зустріч воїнів-інтернаціоналістів з керівництвом області, під час якої підписано меморандум про взаємодію і співпрацю між обласною радою, облдержадміністрацією і Херсонською обласною організацією УСВА.
В обласному Палаці молоді активістам спілки вручили почесні грамоти і медалі. Після урочистостей всіх запросили на солдатську кашу.
У міській мерії на традиційній зустрічі з родинами загиблих воїнів-інтернаціоналістів членам сімей та інвалідам війни першої групи вручено матеріальну допомогу.
«Афганці» відвідали пацієнтів обласного госпіталю ветеранів війни. Голова ХОО УСВА Володимир Столяр відзначив, що організація багато років співпрацює з госпіталем, де щороку проходять лікування більш як 500 ветеранів.
Зустрічі з воїнами-інтернаціоналістами відбулися у багатьох навчальних закладах області, а в Херсонському фізико-технічному ліцеї організовано  волейбольний турнір, присвячений 30-й річниці виведення військ з Афганістану.
Прес-служба ХОО УСВА.   


Сумська область
Пам’ятник загиблим «афганцям» у Сумах оточений квітами, тут надзвичайно людно. Війну в Афганістані згадав кожен. І кожен віддав шану героям.
— Цю історію ми написали разом із вами. На Афганській війні Сумщина втратила 123 мужних, відважних синів, троє зникли безвісти. За десять років війни маємо 87 Героїв Радянського Союзу, двоє з них – наші земляки. Низький уклін усім «афганцям», родинам полеглих наших побратимів, мамам, які пережили жахливу втрату. На цьому святому місці, біля пам’ятника, я хотів би подякувати міському голові Олександру Лисенку за підтримку нашої організації, сприяння в поновленні пам’ятника, – звернувся до присутніх голова Сумської обласної організації «СОВЕАФ» Анатолій Линник.
Слова привітання та вдячності учасникам бойових дій линули з вуст голови облдержадміністрації Миколи  Клочка, першого заступника голови обласної ради Анатолія Ричкаля та голови міської ради Олександра Лисенка. Очільники області й міста вручили ветеранам медалі «Честь. Мужність. Пам’ять».
Згадали усіх загиблих сумських воїнів-інтернаціоналістів. Настоятель «афганського» храму Євген Феденко відправив панахиду. До пам’ятника поклали вінки і квіти.
Прес-служба «СОВЕАФ».


Тернопільська область
Вони були зовсім різні до того часу, як служили в Афганістані. Але тепер щось незриме об’єднує їх так, як не можуть поєднувати навіть найрідніші зв’язки.
Кожен, хто служив у Афганістані, виніс з тієї війни свої спогади, свій біль і життєвий досвід. Ювілейна дата дає можливість кожному з нас відкрито поглянути на нашу історію, дати їй об'єктивну оцінку і зрозуміти, що головним героєм Афганської війни був солдат, для якого військовий обов'язок був справжнім подвигом, і ми не маємо прав це забувати.
У клубі села Кордишів  Шумського району відбулися урочистості, під час яких хвилиною мовчання  вшанували пам’ять воїнів-інтернаціоналістів, висловили вдячність землякам – ветеранам локальних війн за чесне виконання свого обов’язку.
Школярі  розповіли про Афганську війну, згадали поіменно земляків, які не повернулися з того пекла. В Афганістані воювали 2703 жителі Тернопільщини, з них 72 стали інвалідами, 2 – пропали безвісти, 58 уродженців краю повернулися додому в цинкових трунах.
Зі сльозами на очах глядачі слухали пісні тернопільського гурту воїнів-«афганців» «РД» на чолі з автором і виконавцем Романом Лотецьким. Під час виконання пісні «Віват!» на сцену запросили ветеранів війни, які разом виконали гімн «афганців». Анатолій Лукащук подарував гурту, бібліотеці села каталог фотографій обласних пам’ятників, пам’ятних знаків, могил учасників війни в Афганістані «Відлуння чужої війни».
Висловлюємо подяку за підтримку й допомогу всім, хто взяв участь у зустрічі, а також гурту «РД» і Благодійному фонду агрохолдингу «Мрія».
Анатолій ЛУКАШУК,
учасник бойових дій в Афганістані.



Івано-Франківська область
У парку Військових ветеранів обласного центру відбулося богослужіння і мітинг-реквієм, організований правлінням обласної та міської організацій УСВА за допомогою місцевих органів влади і меценатів.
Зі словами пошани та вдячності воїнам-прикарпатцям виступили міський голова Руслан Марцинків, заступник голови облдержадміністрації Роман Маланій, голова міської організації УСВА Віктор Омелько, голова Івано-Франківської обласної організації УСВА Юрій Купчій та військовий комісар полковник Володимир Ярмощук.
Майже 3,5 тисячі мешканців Прикарпаття взяли участь у Афганській війні. Згадали поіменно всіх загиблих краян, а їх не повернулося з війни 73, один пропав безвісти. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих в Афганістані і в зоні проведення АТО-ООС, відбулася панахида. Салютна група вшанувала полеглих пострілами в повітря.
Під час мітингу лунали художні твори та пісні у виконанні акторів і місцевих митців. Після урочистостей присутні мали змогу покуштувати смачну солдатську кашу. Сім'ї загиблих були запрошені на поминальний обід.
Члени Івано-Франківської міської організації УСВА відвідали могили загиблих і померлих бойових побратимів. На могилах і біля пам'ятників відправили панахиди.
А напередодні в обласній філармонії відбувся вечір пам’яті. Міський голова Руслан Марцинків вручив ветеранам грамоти і наголосив, що чимало з тих, хто пройшов афганське горнило, є учасниками бойових дій на сході України. Згадали бойові будні колишні «афганці» по-особливому – піснями. Співали учасники гурту «Команда «Афган» в складі Віктора Омелька (керівник гурту), Юрія Купчія, Миколи
Нероди та Ігоря Мажевського.
Прес-служба Івано-Франківської обласної організації УСВА.


Чернівецька область
Ветерани війни, представники влади, учасники бойових дій, місцеві жителі хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих в Афганістані і в зоні проведення АТО-ООС, до пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам у Чернівцях поклали квіти.
У школі №16 відбувся щорічний турнір з волейболу серед навчальних закладів міста на честь учасника бойових дій в Афганістані В. Гречаного. Першість у безкомпромісній боротьбі вибороли учні військово-спортивного ліцею.
У Хотині в щорічному турнірі з футзалу, присвяченому пам’яті воїнів, які загинули в Афганістані, взяли участь шість колективів.  Перемогла команда ФК «Борщів» з Тернопільської області.
Прес-служба Чернівецької міської організації УСВА.


Рівняються на офіцерів-«афганців»
У Закарпатському обласному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Красного поля   працюють досвідчені офіцери-«афганці».
Велику повагу у педагогічного колективу і ліцеїстів заслужили начальник ліцею-інтернату полковник Ю. М. Захаров, командир роти підполковник Ю. Л. Францішко, командир взводу полковник І. І. Пацкань.
У Мукачівському драматичному театрі відбувся IV щорічний загальноліцейний конкурс патріотичної пісні, присвячений Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 30-й річниці виведення військ з Афганістану.
У конкурсі взяли участь воїни-інтернаціоналісти, учасники АТО-ООС, голова Закарпатської територіальної організації УСВА В. К. Югас, колишній голова ЗТО УСВА А. І. Шейдик, голова Закарпатської  обласної організації учасників АТО І. Ю. Удут, голова Мукачівської міської спілки ветеранів Афганістану В. С. Семенчук.
Віктор Югас привітав з ювілейною датою, розповів про війну в Афганістані й вручив пам’ятні медалі «Честь, Мужність, Пам'ять» учасникам бойових дій в Афганістані  Ю. М. Захарову, І. І.  Пацканю та Ю. Л. Францішку.
Для навчального закладу 15 лютого – особливий день. Тут він почався з урочистого шикування. У своєму зверненні  начальник ліцею-інтернату зазначив, що для ветеранів-«афганців» це визначна дата, і  наголосив, що ліцеїстам слід пам’ятати про подібні події в історії України.
Мукачівський міський  голова А. В. Балога вручив начальнику ліцею-інтернату полковнику Ю. М. Захарову медаль «30 років з дня виведення військ з Афганістану».
Юрій Михайлович вручив вихованцям дипломи та грамоти від УСВА за участь у конкурсі патріотичної пісні. Подяками УСВА відзначені офіцери-вихователі підполковник С. В. Грінка і майор В. Г. Захаров, підшефні яких посіли перші місця у конкурсі.
За традицією 15 лютого першокурсники взяли участь у загальноміських заходах на площі Федорова біля пам’ятного знака воїнам-інтернаціоналістам.
Прес-служба ЗТО УСВА.



У його житті був Афганістан
Тридцять років віддаляють нас від Афганської неоголошеної війни. Біль та смуток огортають рідних полеглих воїнів-«афганців», зарубцювали серця тих, хто пройшов це пекло. Учасники бойових дій свято бережуть пам’ять про загиблих побратимів, картини боїв ще досі стоять у них перед очима. На жаль, таке не забувається, і час не може загоїти рани.
Василь Іванович Мальченко – один із тих, кого Афган і досі не відпускає. Він нагадує про себе спогадами про ці жахіття, ятрить душу болем про померлого на його руках земляка Юрія Поліщука. Це надзвичайно скромна, тактовна і пунктуальна людина. У процесі спілкування, коли знайомишся з ним ближче, скільки душевного тепла і позитиву він випромінює. До того ж – цікавий співбесідник, ерудований, з великим кругозором чоловік. Розчулює до сліз його ставлення до батьків. Війна не вбила у ньому його безмежного добра, людяності, небайдужості.
Василь народився у селі з милозвучно-ніжною назвою Вишенька, що на Літинщині. Знаходиться воно на горбистій місцевості і нараховує двісті вісімдесят будинків. Свою назву отримало від столітньої вишні, що росла біля кладовища. Пізніше, коли прокладали дорогу у село, її викорчували. Але згадка про дерево, яке зустрічало своїх жителів і проводжало їх у останню путь, залишилася у назві населеного пункту.
Крім Василя, у родині Надії Михайлівни та Івана Михайловича Мальченків підростало ще троє дітей. Лелека подарував їм двох синів та двох дочок. Старший син ріс серйозним, відповідальним і трудолюбивим юнаком. Таким був дід по материнській лінії Михайло Дорофійович.
Дитинство Василя нічим не відрізнялося від його ровесників. Він разом з однолітками любив плавати у річці Згар, літом пограти у футбол, взимку – у хокей.
У школі навчався добре, особливо любив біологію та географію. Протягом навчального процесу залюбки допомагав збирати урожай в полі.
Після закінчення Балинської восьмирічки навчання продовжив у Вінницькому СПТУ № 5, де отримав фах лицювальника-плиточника. На вибір професії вплинуло й те, що дядько Василя – Євгеній Михайлович Шульга, який працював в училищі майстром каменярів, часто розповідав йому про навчальний заклад. Хлопець заінтриговано все це слухав і зробив свій вибір. Юнак намагався тримати планку і надалі: у навчанні та практиці. Таким і залишився у подальшому житті: зосередженим, цілеспрямованим, виваженим, толерантним.
Закінчивши училище, Василь працював у місцевому будівельному управлінні № 148. Попереду юнака очікувала військова служба у Збройних Силах Радянського Союзу. До лав Радянської Армії призваний 13 жовтня 1986 р. Військову підготовку проходив у Центральній школі військового собаківництва «Червона Зірка» с. Дядькове Московської області.
Свого часу це була єдина така школа у Радянському Союзі. Спочатку подолянин потрапив служити в учбову роту центру. Планувалося, що у подальшому він продовжить службу у Групі радянських військ у Німеччині, де охоронятиме військові об’єкти. Через два тижні у с. Дядькове прибула комісія з Москви. Її члени уважно переглянули медичні картки новобранців і повторно зробили свій розподіл. Ще у Вінницькому військкоматі на певних медичних картках олівцем червоного кольору був зроблений напис «Команда 20 А». На картці Василя теж була аналогічна позначка. Хлопець отримав розподіл у другу роту. Військовослужбовці вивчали саперну справу, займалися з мінно-пошуковими собаками, а головне, що незабаром їх очікувала служба в Афганістані.
Василь і досі пам’ятає як пройшло перше знайомство з собакою у вольєрі. Перш ніж зайти туди, він взяв з собою грудочку цукру. Виявляється, що наші менші брати люблять солодощі.
Розпорядок військовослужбовців був завантаженим. Теоретичні заняття поєднувалися з практичними по вивченню команд із собаками. День починався о шостій ранку з п’ятикілометрового кросу і продовжувався фізкультхвилинкою. Після цього – індивідуальні заняття з собаками. Впродовж дня військовослужбовці тричі займалися з четвероногими: зранку вивчали одну команду, ввечері її закріплювали, а в обід вчили нову – на виявлення запаху.
Саме там, у Московській області, Василь і зустрів земляка із Теплицького району Сергія Жука та познайомився з ним ближче. Хлопці мали багато спільного: були одного віку, схожі за характером, та й у строю стояли поряд і на заняттях з собаками допомагали та підказували один одному. П’ять з половиною місяців подоляни були разом. Після завершення навчального військового підрозділу військовослужбовці складали екзамени. Василю Мальченку присвоїли звання старшого сержанта.
На початку березня визначений склад військовослужбовців, серед яких і подоляни, прибули до  м. Термез. Бійці переночували біля літака під відкритим небом, а вранці вилетіли у м. Кабул. Тут знову відбувся розподіл по групах. Сергій залишився на місці, Василь отримав призначення у 45-ий інженерно-саперний полк, м. Чарікар, де протягом двох тижнів проходив акліматизацію. Згодом відбув у 541-ий інженерно-саперний батальйон м. Кундуз. Службу проходив з мінно-пошуковою собакою Вегою майже до звільнення у запас. Зі слів Василя, вона була надзвичайно розумною і видресируваною. На другий день після їх знайомства вони вже разом працювали. Як згадує Василь, Вега знайде міну – сяде в стороні, кивне головою. З десяти боєприпасів вона знаходила вісім.
Від початку служби в Афганістані Сергій та Василь мали можливість спілкуватися, отже знали як служиться обидвом. Згодом життєві дороги побратимів надовго розійшлися.
Не так давно їм вдалося поспілкуватися по телефону. Тем для розмов було дуже багато. Адже у кожного своя сім’я, діти. Отож, вони домовилися зустрітися. Так, що попереду їх чекає така довгоочікувана зустріч.
А вже через місяць у Василя почалися нелегкі військові будні.
 Особливий склад відділення саперів виконував роботи з мінування ділянки дороги Кундуз – Файзабад. У їх обов’язки також входило виставляти блок-пости для охорони колон під час їх проходження, мінувати територію на точках і заставах. Солдатам доводилося постійно виїжджати  на виконання бойових завдань. Згодом Василя разом з Вегою перевели на контрольно-пропускний пункт при в’їзді на військовий аеропорт Кундуз. Вони пильно перевіряли транспорт на наявність вибухонебезпечних предметів та наркотичних засобів. Через рік кінолога В. Мальченка прикомандирували у артилерійський дивізіон 395-го мотострілецького полку 201-ої мотострілецької дивізії. У його складі він брав участь у бойових операціях. Зокрема, за участь у операції в провінції Хост, нагороджений медаллю «За відвагу». Саме тоді, проявивши мужність та героїзм, з-під обстрілу врятував пораненого бійця. Першу медаль «За відвагу» отримав за участь у бойових діях у м. Файзабад, а попередньо подолянин отримав нагрудний знак Міністерства оборони СРСР «За розмінування». Розвідка доповіла, що у кишлаку знаходяться душмани.
Група, кількістю десять чоловік отримала завдання на реалізацію розвідувальних даних. Після виконання завдання, повертаючись до місця постійної дислокації, один боєць підірвався на ворожій міні. Наказ про порятунок отримав найбільш підготовлений сапер Василь Мальченко. Під вогнем противника добрався до пораненого і зумів винести бійця.
Невдовзі перед звільненням у запас Василь зустрів ще одного земляка – Юрія Поліщука. Це було під час проходження служби у м. Пулі-Хумрі. Хлопці познайомилися, а після цього двічі зустрілися: один раз перед виїздом на бойові дії, вдруге – під час виїзду на завдання. Третя зустріч, на жаль, була останньою.
Тим часом, радянські війська виводилися з Афганістану. Саме тоді важливим було завдання забезпечити охорону проходження військ на Батьківщину. У його виконанні брали участь двоє земляків: Юрій та Василь.
Саме двадцять восьмого січня 1989 р. Юрій підірвався на міні. На допомогу пораненому прибув Василь, так як його підрозділ знаходився найближче. Коли він прибув на місце, то побачив жахливе видовище. У пораненому Мальченко впізнав земляка. Хлопець помирав у нього на руках і останнім його словом було слово: «Мамо!» Лише після втрати друга Василь дізнався наскільки вони були близькими земляками: Юрій родом з Уладівки, а він – з Вишеньки Літинського району.
Відтоді пройшло багато років. При згадці про Юрія чоловік ледве стримує сльози. Не забуваються хвилини смерті друга. Вони ще досі у нього перед очима. Гіркота та біль втрати ранять його серце. Хіба можна таке забути? Батьки Юрка Василь Павлович та Марія Петрівна розшукали родину Мальченків, щоб зустрітися з Василем і дізнатися подробиці загибелі сина. Цього дня його вдома не було. Згодом він відвідав батьків земляка та побував на його могилі. Сум огортає чоловіка при згадці про друга.
Третього лютого 1989 року Василь був уже на території Радянського Союзу – у м. Термез. А через кілька днів подолянин вирушив додому – таку бажану і довгоочікувану поїздку. Поріг рідної домівки переступив у кінці лютого. Позаду залишився Афганістан, а попереду його очікувала ціла вічність – мирне життя.
Василь повернувся на попереднє місце роботи. Закінчив Вінницький будівельний технікум. У 1990 р. Вінницьким об’єднаним міським військовим комісаріатом призваний на перепідготовку для отримання офіцерського звання при Кам’янець-Подільському вищому військово-інженерному командному училищі ім. Маршала інженерних військ В. Харченка. Тоді ж йому присвоїли звання лейтенанта. Сьогодні він капітан запасу, трудиться у Комунальному підприємстві «Вінниця облтеплоенерго». Досі спілкується з бойовими побратимами. Разом вони згадують службу в Афганістані, полеглих друзів. Вкотре 15 лютого йдуть до пам’ятника загиблим подолянам та покладають квіти.
А на останок хочеться побажати здоров’я, добра і простого людського щастя цій світлій і добрій людині.
Надія Добровольська - старший науковий співробітник
Вінницького обласного краєзнавчого музею     
                                                                     


Музей
Наша бойова слава

Для увічнення подвигу наших солдатів, які захищали інтереси Батьківщини на території інших держав, у Новомосковську на Дніпропетровщині відкрито музей бойової слави воїнів-інтернаціоналістів.
Основна частина експозиції присвячена тим, хто майже десять років виконував свій інтернаціональний обов'язок у далеких і суворих горах і пустелях Афганістану.
Новомосковська об'єднана рада ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) УСВА провела величезну підготовчу роботу. Музей було засновано не просто з ініціативи воїнів-«афганців», а повністю створено руками ветеранів. Усі експонати колись належали «афганцям», і абсолютно всю експозицію, виставлену для огляду, теж зроблено учасниками війни в Афганістані. Музей бойової слави воїнів-інтернаціоналістів є філією Новомосковського міського історико-краєзнавчого музею імені Петра Калнишевського.
У відкритті експозиції взяли участь воїни-інтернаціоналісти, виконуючий обов’язки Новомосковського міського голови, секретар міської ради С. Г. Горошко, голова райдержадміністрації В. А. Сагайдак, голова Дніпропетровського обласного об’єднання УСВА В. М. Волошин, голова Чернівецької обласної організації УСВА П. Є. Раца, ветерани Другої світової війни, жителі міста і району.
Сказано багато теплих слів на адресу тих, хто стійко і мужньо переніс всі тяготи і злигодні військової служби при захисті інтересів нашої країни далеко від Батьківщини.
Усі, хто брав участь у створенні музею, отримали нагороди від Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), а також заохочувальні відзнаки від Новомосковської міської ради і райдержадміністрації.
Вадим СІЧНИЙ,
голова Новомосковської об'єднаної ради ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів) УСВА.



Патріотичне виховання
Історія мужності

У  Тернопільському вищому професійному училищі ресторанного сервісу і торгівлі відбувся урок мужності.
Воїни-«афганці» Василь Когут і автор-виконавець військово-патріотичних пісень Роман Лотецький розповіли про Афганістан, причини введення військ, перебіг військових операцій та участь українців у тій неоголошеній жорстокій війні. Роман Лотецький виконав під гітару пісні, які народилися на війні, розповів про волонтерську діяльність ветеранів-«афганців» в умовах сучасної війни на сході України й заспівав свої нові пісні про українських патріотів.
Тернопільська обласна організація УСВА веде значну роботу з військово-патріотичного виховання молоді краю, і такі зустрічі – важлива її складова.
Василь КОГУТ,
перший заступник голови ТОО УСВА.



І спогади, і вічний серця біль
У Галицькій центральній бібліотеці за участю ветеранів Афганської війни, учнів і вчителів місцевої гімназії, працівників бібліотеки відбулися героїко-патріотичні читання «Ті спогади, то вічний серця біль», присвячені 30-й річниці виведення  військ з Афганістану.
Хвилиною мовчання вшанувати пам’ять воїнів-«афганців», які загинули на війні, виконуючи свій військовий обов’язок.
Затамувавши подих, учні слухали виступи Михайла Вітовського і Михайла Бігуна, які згадали про роки служби в Афганістані. Заступник директора Галицького ліцею ім. Я. Осмомисла Любов Побуцька поділилася спогадами про написання книги «Відлуння чужих гір», що розповідає про галичан, яким довелося воювати в Афганістані.
Учням гімназії ветерани побажали, щоб вони ніколи не були ні свідками, ні учасниками жодних бойових дій, воєнних конфліктів, а зростали під мирним небом у любові до своєї незалежної Батьківщини.
Присутні мали можливість ознайомитися з новинками військово-патріотичної літератури.
Михайло ВІТОВСЬКИЙ,
голова Галицької РО УСВА.



Память в бронзе, металле и камне
Здесь учились герои

Ещё три мемориальные доски открыты по инициативе Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов).
В специализированной школе №66 торжественно открыта мемориальная доска в честь погибших в Афганистане выпускников Юрия Ивановича Иванова и Александра Александровича Ханафеева.
Харьковчанин Юрий Иванов был призван в армию 21 октября 1983 года. При выпуске из учебного подразделения ему присвоили звание сержанта. В мотоманевренной группе он был назначен на должность командира миномётного расчёта. Служебные обязанности молодой командир исполнял добросовестно, в новой обстановке чувствовал себя уверенно. На то время боевое подразделение находилось на «точке», бойцы несли сторожевую службу.
2 июня 1984 года сержант заступил на боевую охрану лагеря вместе со своими подчинёнными и при обстреле позиций противником был убит. За проявленное мужество и героизм Юрий Иванов награждён посмертно орденом Красной Звезды.
Александр Ханафеев был призван в армию 10 апреля 1986 года. После учебного подразделения в августе назначен мастером по ремонту ТЕСО в 177-й отдельный ремонтно-восстановительный батальон 5-й гвардейской мотострелковой дивизии в Шинданд (Афганистан).
Не раз рядовой Ханафеев выходил в составе подразделения в рейды, где под огнём душманов восстанавливал повреждённую технику, возвращая её в строй.
11 ноября 1986 года Александр Ханафеев трагически погиб.
Торжественная линейка, посвящённая открытию мемориальной доски, проходила в фойе школы. Председатель Основянского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) Геннадий Ломакин рассказал о работе ветеранов по увековечению памяти о боевых товарищах и поблагодарил коллектив школы.
Эмоциональным и добрым было выступление школьников. Они рассказали о героическом пути выпускников.  
Собравшиеся почтили память погибших минутой молчания. К мемориальной доске возложили цветы.
Погиб в небе над Кандагаром
На фасаде специализированной школы №10 торжественно открыта мемориальная доска в честь погибшего в Афганистане выпускника Владимира Алексеевича Шевченко.
Владимир в 1976 году сдал экзамены в Харьковское высшее военное авиационное инженерное училище и через три года получил звание лейтенанта и диплом авиатехника. С ноября 1985 года – в Афганистане в составе 280-го отдельного вертолётного полка ВВС 40-й армии в горячем месте – Кандагаре. Должность – бортовой авиатехник.
25 декабря 1985 года в составе экипажа старший лейтенант Шевченко вылетел на воздушную разведку горного района. Владимир выявил замаскированную огневую позицию ДШК, стрелявшего по вертолёту, и уничтожил его из бортового вооружения, обеспечив удачную высадку десанта. Поставленное боевое задание было выполнено.
За время службы в Афганистане он провёл 820 часов в небе, осуществил 690 боевых вылетов над Кандагаром, Шинароем, Лашкаргахом, Шахджоем и другими районами. Вылеты на боевые и разведывательные задания в горы, сопровождение сухопутных подразделений через «зелёнку» и поддержка групп специального назначения – всё это на боевом счету Владимира Шевченко. При выполнении боевых вылетов из бортового вооружения он уничтожил 4 автомашины с оружием и боезапасом, 2 пулемёта ДШК с расчётом и 2 огневые точки противника, в составе экипажа эвакуировал 14 раненых из труднодоступных районов, проявив при этом рассудительность и мужество. Награждён орденом «За службу Родине в Вооружённых Силах СССР» третьей степени.
21 апреля 1987 года в ходе проведения боевой операции «Юг-87» паре вертолётов Ми-8МТ была поставлена задача высадить тактический десант в районе кишлака Торинкот. После взлёта из Кандагара по вертолётам, которые шли на малой высоте, был открыт огонь. При маневре вертолёты столкнулись, десантники и экипажи, в том числе и Владимир Шевченко, погибли. За проявленное мужество и героизм награждён посмертно орденом Красной  Звезды.
Торжественная линейка, посвящённая открытию мемориальной доски, состоялась в актовом зале школы. Память погибших почтили минутой молчания, к мемориальной доске возложили цветы.
Поле боя не покинул
В общеобразовательной школе №113 торжественно открыта мемориальная доска Геннадию Витальевичу Гусеву, погибшему в Афганистане.
Геннадий родился в Харькове, окончил среднюю школу №113, затем ПТУ-22, работал на ремонтно-механическом заводе.1 апреля 1983 года был призван в армию, окончил учебный центр. В июле рядовой Гусев направлен в Кабул в 181-й мотострелковый полк 108-й мотострелковой дивизии. Принимал участие в боевых операциях.
12 сентября 1983 года во время операции около населённого пункта Матерлам провинции Лагман подразделение вступило в бой с душманами. Пулемётчик Гусев выбрал удобную позицию и повёл прицельный огонь по врагам. Они на некоторое время притихли, а потом пошли на приступ. Погибли два боевых товарища из подразделения Геннадия. В этой ситуации мастерство молодого бойца, его выдержка и мужество помогли выстоять боевым товарищам.
Они заставили душманов отойти, но выстрелы не утихли. В перестрелке Геннадий был тяжело ранен. Хоть силы оставляли его, не покинул поле боя и продолжал из пулемёта поддерживать бойцов. Пытаясь добраться до основных сил взвода, упал бесчувственный. Умер на руках боевых товарищей от потери крови, когда его несли к машине для эвакуации в госпиталь. Награждён  посмертно орденом Красной Звезды.
В открытии мемориальной доски приняли участие представители районной администрации, городского Союза ветеранов Афганистана, воины-интернационалисты, школьники и жители района.
Председатель Индустриальной райгосадминистрации Ольга Вельможная подчеркнула, что мир не забывает о трагедиях, происходивших в разные эпохи, и героях, погибших во имя державы. Память о тех событиях увековечена не только в обелисках и памятниках, она живёт в сердцах людей. Заместитель председателя ХГСВА по работе с членами семей погибших и умерших Татьяна Новохацкая рассказала о работе ветеранов по увековечению памяти погибших. Председатель Союза ветеранов Афганистана Индустриального района Вячеслав Чернышенко поблагодарил всех, кто принял участие в организации этого памятного события. Школьники рассказали о выпускнике и исполнили песни.
Присутствующие минутой молчания почтили память воинов, погибших в Афганистане и в зоне проведения АТО-ООС. К мемориальной доске возложили цветы.  
Пресс-служба ХГСВА.


Мати не втрачала надії  
З ініціативи Галицької районної організації УСВА на фасаді школи у селі Дитятини на Івано-Франківщині урочисто відкрито меморіальну дошку на честь зниклого безвісти воїна-«афганця» Ярослава Родіоновича Клюби.
З Галицького району через горнило Афганської війни пройшли 145 земляків, 8 з них загинуло, один – зник безвісти.
У відкритті меморіальної дошки взяли участь ветерани Афганської війни, представники районної і місцевої влади, учнівська молодь, родичі та односельці воїна. Почесне право відкрити дошку надано брату Ярослава – Павлу Клюбі та бойовому побратиму Василю Грудзевичу.
Після освячення пам’ятної дошки до присутніх звернувся голова Івано-Франківської обласної організації УСВА Юрій Купчій. Він наголосив на тому, що дуже важливо берегти пам'ять про тих, хто з честю виконав свій військовий і громадянський обов’язок.
Голова районної організації УСВА Михайло Вітовський за допомогу і сприяння у встановленні дошки подякував представникам районної і місцевої влади, які не стоять осторонь проблем воїнів-«афганців» і завжди йдуть назустріч спілці.
Особливо хвилюючим був виступ Павла Клюби. Він розповів, що день, коли надійшла звістка про те, що брат зник безвісти, став найчорнішим для їхньої родини. Мати Ярослава Павлівна робила все можливе для з’ясування долі сина і до кінця життя не втрачала надії, що її Славчик живий. Павло Клюба подякував бойовим побратимам за збереження пам'яті про брата.
Учні місцевої школи організували вечір-спомин про земляка, на який запросили воїнів-«афганців». Усі разом відвідали могили матері Ярослава Клюби і загиблого в АТО Олега Перепічки, поклали квіти й запалили свічки.
Михайло БІГУН,
заступник голови Галицької районної організації УСВА.



Пример чести и достоинства
На фасаде гимназии №39 в Каменском на Днепропетровщине торжественно открыта мемориальная доска выпускнику Валерию Ивановичу Бурчаку, погибшему в Афганистане.
Рядовой Бурчак воевал в Афганистане с ноября 1987 года. В боевой операции в провинции Пактия 19 декабря участвовал в прочёсывании местности. В завязавшемся бою с превосходящим по численности противником погиб, сражённый осколком снаряда. За мужество и отвагу награждён посмертно орденом Красной Звезды.
Состоялся митинг, в котором приняли участие мама погибшего героя – Екатерина Васильевна, участники боевых действий, представители городской организации УСВА, ученики гимназии.
Гимназисты рассказали о выпускнике, который с честью выполнил свой воинский долг, «афганцы» поделились воспоминаниями о войне, о боевом братстве, о работе организации и её планах. Екатерина Васильевна поблагодарила педагогический коллектив, воинов-интернационалистов за сохранение памяти о сыне и пожелала всем мира и спокойствия.
Присутствующие минутой молчания почтили память Валерия Бурчака, к мемориальной доске возложили цветы. Пусть жизнь мужественного воина станет примером чести и достоинства. Пусть всегда живёт память о наших героях.
Пресс-служба Каменской городской организации УСВА.


Для сміливих і мужніх
Українці завжди були небайдужими до рідної землі та її майбутнього. Тому в один з найскладніших для народу моментів історії саме добровольці першими прийшли на допомогу Україні і пішли захищати нашу державу.
14 березня ми відзначаємо день, присвячений всім, хто за власним покликом служить справі захисту нашої країни. Для визнання і привітання українських добровольців компанія «Гарант і Партнери» розробила спеціальну відзнаку – медаль «Доброволець». Цю нагороду вручають всім тим, хто власним прикладом уособлює мужність, доблесть, любов до батьківщини, справедливість і незламність.
15 квітня сторіччя відзначає Карний розшук України. Пам’ятну медаль до цієї дати також можна замовити в компанії «Гарант і Партнери».Такою відзнакою нагороджуються найкращі працівники, ті, хто сумлінно працював і працює протягом років й мужньо проявив себе у нестандартній ситуації, чесно служить  державі задля нашої безпеки.
Окремо до кожної нагороди можна придбати футляри і посвідчення.
Детальніше про ці та інші відзнаки дізнавайтеся на сайті компанії garantpartners.com.ua. Тел.+38 (044) 353-37-77, +38 (050) 418-34-63, +38 (098) 363-00-00, +38 (050) 418-34-65.


Спорт і відпочинок
Мирні поєдинки

У спорткомплексі ДЮСШ Мукачева відбувся щорічний турнір з рукопашного бою імені В. Цірика, присвячений 30-й річниці виведення військ з Афганістану і вшануванню учасників бойових дій.
У поєдинках взяли участь ліцеїсти Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Красного поля. Серед запрошених почесних гостей – голова Закарпатського територіального об’єднання УСВА Віктор Югас, голова Мукачівської міської організації ветеранів Афганістану Сергій Іванов з побратимами, голова Закарпатської  обласної Спілки учасників АТО Іван Удут і голова Мукачівської Спілки учасників АТО Сергій Кепенач.
Мама В. Цірика – Світлана Іванівна привітала усіх присутніх і висловила вдячність за вшанування пам’яті сина, побажала учасникам спортивних нагород, здоров’я та удачі.
Віктор Югас наголосив, що такі заходи організовуються для популяризації імен наших героїв і нашої історії. Сергій Іванов нагадав, що їх покоління вчилося на прикладах ветеранів Другої світової війни, а молоде має рівнятися на ветеранів-«афганців» і учасників бойових дій на сході України.
Ліцеїсти виступили у шести вагових категоріях. До змагань учасники поставилися дуже серйозно, адже їм передували щоденні тренування, на яких неодноразово був присутній ініціатор турніру – начальник ліцею-інтернату ветеран Афганської війни полковник  Ю. М. Захаров. Зважаючи на свій досвід у різних видах боротьби, він був суддею змагань.
З невеликим розривом перехідний кубок отримала команда другого курсу (командир роти – підполковник Е. В. Симутенко), а ліцеїсти першого і другого курсів Іван Ситар, Михайло Чаплінський, Мирон Казнодій, Назар Готра і Максим Мудра отримали від УСВА грамоти «За волю до перемоги».
Приємно, що учасники та уболівальники отримали позитивні враження від поєдинків, підтримували одне одного.
Т. УТОРОБСЬКА,
педагог-організатор.


Яскравий фінал
За традицією футзальний сезон у Каховці завершується розіграшем Суперкубку ім. О. Гатила, присвяченого пам’яті воїнів-інтернаціоналістів Каховщини.
Організатори змагань – відділ у справах молоді та спорту міськдержадміністрації, міська федерація  футболу, Каховське міське товариство воїнів-інтернаціоналістів за підтримки управління освіти та адміністрації ДЮСШ.
У спортивному залі ДЮСШ відбулися фінальні змагання. У першому півфіналі зустрічалися команди «ЕККО» і «Старт». З мінімальним рахунком 4:3 перемогу святкували гравці «ЕККО» – чемпіони міста з футзалу. На останніх секундах матчу футболісти «Старту» могли перевести гру у післяматчеву серію пенальті, але схибили з десятиметрової відмітки. У другому півфіналі «Вінстайл» впевнено здолав «Екліпс»  - 7:1. Переможцями «втішного» фіналу стали футболісти «Старту», які завдали нищівної поразки «Екліпсу» - 9:3.
Справжньою окрасою став фінальний поєдинок між командами «ЕККО» та «Вінстайл». Гостра боротьба  точилася на кожному клаптику футзального майданчика. У підсумку – перемога «Вінстайлу» з рахунком 4:2, і бронзові призери регулярного чемпіонату додають до своєї скарбнички ще й Суперкубок.
На урочистій церемонії нагородження учасників привітали начальник відділу у справах молоді та спорту Віктор Зубков і голова Каховського міського товариства воїнів-інтернаціоналістів Наталія Скін.
Наталія СКІН,
голова Каховського міського товариства воїнів-інтернаціоналістів.



Нагороди від ветеранів
На Тернопільщині відбувся традиційний міжобласний турнір з футзалу пам’яті полеглих воїнів-«афганців» Михайла та Валерія Циганюків і героїв Небесної Сотні.
Змагання вже вп’яте проведено з ініціативи районної Спілки ветеранів Афганістану за підтримки міської ради. Цього року в турнірі взяли участь 8 команд з Тернопільської, Хмельницької та Рівненської областей.
У напруженій і безкомпромісній боротьбі в залі спорткомплексу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка кубок завоювала команда ФК «Березне» з Рівненської області, призерами стали команда ФК «Староконстянтинів» з Хмельниччини і ФК «Костопіль» з Рівненщини. Ветерани-«афганці» Василь Петрик і Валерій Тимошенко вручили переможцям і призерам кубки, медалі, грамоти і цінні подарунки.
Прес-служба Тернопільської обласної організації УСВА.   


Виставка
Цю дату не викреслити з календаря

В Уманському краєзнавчому музеї  по-родинному, зі світлими споминами про бойових побратимів, під мелодії  «афганських» пісень, в яких розкрито любов до життя і рідних, відкрито виставку «Чужі війни: доблесть і трагедія», присвячену 30-й річниці виведення військ з Афганістану.
Понад 300 експонатів, серед яких документи, особисті речі, військове спорядження, світлини учасників локальних війн і збройних конфліктів, предмети побуту, розмістили в експозиційному залі під назвою «Уманчани на чужих війнах».
На урочисте відкриття виставки завітали секретар Уманської міськради Людмила Кирилюк, заступник міського голови Жанна Лозінська, голова міської ветеранської організації Олександр Безсмертний, депутати, студентська молодь, представники громадськості. Центральними постатями зібрання були воїни-«афганці» на чолі з колишнім розвідником Кундузького окремого розвідбатальйону Олегом Зайченком.
Уманчани шанують пам'ять про загиблих воїнів-інтернаціоналістів, які ціною власного життя розплатилися за воєнні амбіції колишніх політиків. Їхні імена викарбувані на меморіальних дошках, а життя висвітлене у пам’ятних куточках. Нова виставка, яка постійно діятиме  в краєзнавчому музеї, стане ще одним джерелом для ознайомлення з трагічними сторінками життя українців.    
– Експозиція «Чужі війни: доблесть і трагедія», яка розповідає  про долі рядових учасників неоголошеної війни, дасть змогу осмислити події і наслідки локальних конфліктів ХХ століття. А головне – це пам'ять про наших земляків, які загинули в гарячих точках планети, – наголосила Людмила Кирилюк і від імені міського голови Олександра Цебрія подякувала працівникам краєзнавчого музею, членам «афганської» спільноти і всім, хто долучився  до створення експозиції.
– Чимало років минуло з часу  виведення військ з Афганістану, а події в цій країні залишаються живим болем для багатьох колишніх солдатів і офіцерів, які воювали на тій війні, родин загиблих наших бойових побратимів, – сказав голова міськрайонної організації УСВА Олег Зайченко.  
Що б не говорили про ті афганські роки, як би не оцінювали їх у нашій історії, вони залишаються не тільки славною сторінкою, але й болючою раною. І тим, хто з якихось причин захоче якнайшвидше забути про неї, закрити її політичними чи дипломатичними бинтами, невідворотно стане на заваді людська пам'ять.
Афганських подій ніколи і нікому не викреслити з календаря. І тому ми й надалі збиратимемо експонати для розширення експозиції.
С. КОЗІЄНКО.


Нове видання
Від серця до серця

У Шепетівській бібліотеці ім. М. Коцюбинського на Хмельниччині відбулася зустріч, на якій представили нові видання місцевих авторів.
Керівник літературно-мистецькою студії «Доля» Віра Кухарук презентувала збірку віршів  «Довічний біль – Афганістан» і книгу воїна-«афганця» Миколи Ліончука «Спогади».
Зустріч відбулася у рамках співпраці Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану з літературно-мистецькою студією «Доля» і була присвячена 30-й річниці виведення військ з Афганістану. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих.
Виступили голова міської Спілки ветеранів Афганістану Валерій Окорський, його заступник Олександр Гурінович, отець Анатолій (Анатолій Вересюк, воїн-«афганець»), директор бібліотеки Людмила Везюк, ветерани Василь Сягровець, Микола Ліончук, Віктор Чорноус, Сергій Хомяк, Володимир Васик, Юрій Казмірчук. Багато гарних, теплих слів було присвячено воїнам-інтернаціоналістам та їхнім дружинам.
Власні вірші читали поети, лунали пісні про війну, про кохання і щирі почуття.   
Зустріч пройшла в теплій, дружній атмосфері. Це було справжнє свято і для студійців, і для ветеранів та їхніх дружин.
Віра КУХАРУК.


Гра мудрих
На Київщині вже вчотирнадцяте відбувся шаховий турнір пам’яті загиблих воїнів-земляків А. Мулявки, Б. Бондаря, Ю. Гладченка і В. Путаненка.
У командних змаганнях у Ржищеві взяли участь школярі, а в особистій першості нагороди розіграли студенти навчальних закладів області. Як завжди, перемогли масовість і патріотичний настрій молоді. Учасників вітала і підтримувала білоцерківська творча група «Ташакор».
Нагороди і призи було виготовлено кулінарами місцевого професійного ліцею. Змагання провели за активної підтримки УСВА і Всеукраїнської асоціації «Афганці»Чорнобиля».
Олександр МАКСИМЕНКО,
голова Ржищівської міської організації УСВА.



На честь земляка
На базі Єзупільського НВК Тисменицького району Івано-Франківської області відбувся відкритий баскетбольний турнір, присвячений пам’яті загиблого в Афганістані уродженця Єзуполя Ігоря Сущинського.
Турнір започатковано 1987 року з ініціативи колишнього голови Єзупільської селищної ради Василя Близнюка, вчителів фізвиховання місцевої загальноосвітньої школи Юрія Бродюка, Мар’яна Недоступа і Романа Данилюка.
Запеклим сутичкам передувала офіційна церемонія. Заступник голови райдержадміністрації Степан Мандибур побажав молодим спортсменам миру, здоров’я та наснаги. Сердечно привітали учасників голова Тисменицької районної організації УСВА, волонтер Дмитро Сатур, селищний голова Ганна Кушнір, депутат районної ради Михайло Магун.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих в Афганістані. Ігор Сущинський загинув на далекій афганській землі 4 лютого 1986 року, йому виповнилось тільки двадцять років… До могили героя поклали квіти, тут же цього дня була і згорьована мати загиблого воїна-«афганця». «Сниться час від часу, — говорила Софія Петрівна, – і наче промовляє: «Мамо, не плач, вибач за чорну хустину, рана смертельна уже не болить».
Турнір проведено за коловою схемою.  Після довготривалої боротьби визначилися лідери. Дівчата з Івано-Франківської ОДЮСШ вибороли перше місце. Впевнено перемогла і юнацька команда з Єзуполя.  Команди-учасниці нагороджені пам’ятними медалями від Тисменицької районної організації УСВА, а кращі гравці — пам’ятними статуетками.
І. ГОРОДЕЦЬКИЙ.
 
< Попередня   Наступна >

 

 
 
© 2005-2018, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
www.usva.org.ua
pressusva@ukr.net
При любом использовании материалов сайта гиперссылка на usva.org.ua обязательна.
Редакция usva.org.ua может не разделять точку зрения авторов статей
и ответственности за содержание републицируемых материалов не несет.


Украинская Баннерная Сеть
Защитники родины - Сайт о русских солдатах. Сервис авто регистрации в
каталогах, статьи про раскрутку сайтов, web дизайн, flash,
photoshop, хостинг, рассылки; форум, баннерная сеть, каталог
сайтов, услуги продвижения и рекламы сайтов