Нещодавно «афганська» спільнота Вінниччини на чолі з її головою Петром Кирилішиним, керівником прес-служби Вінницької обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані Олегом Войтовичем, співробітниками Вінницького обласного краєзнавчого музею отримала запрошення на захід, присвячений вшануванню пам’яті полеглого в Афганістані лейтенанта Сергія Гаврилюка.

Подія відбулася 5 квітня у Глибочанській школі в Тростянецькому районі. Цього року виповнилося 34 роки як загинув наш земляк, нагороджений орденом Червоної Зірки, посмертно орденом Червоного Прапору. Світлу пам’ять про нього бережуть на Тростянеччині. Педколектив школи ось уже більше тридцяти років організовує і проводить заходи з увічнення пам’яті Сергія Гаврилюка.

Лінійка Пам’яті у Глибочанській школі

Доля відміряла молодому, перспективному юнакові, на якого чекала блискуча кар’єра військового, всього лишень двадцять три роки. Сергій народився 6 травня 1962 р. у Одесі. Згодом батьки переїхали у селище Крижопіль, де минуло дитинство та юність хлопця. Він ріс вихованою, обдарованою дитиною. Мріяв стати військовим. На відмінно закінчив Київські: суворовське училище та вище загальновійськове командне училище імені О. Суворова. Службу розпочав у місті Біла Церква. У жовтні 1984 р. лейтенант С. Гаврилюк вже в Афганістані. Проходив службу в гірсько-мотострілецькому батальйоні, який охороняв перевал Саланг. У листі до батьків командир військової частини В. Антоненко писав: «Під час відбиття нападу заколотників на радянські транспортні колони на південній ділянці перевалу в районі населеного пункту Уланг Сергій очолив одну з груп прикриття. Він досконало, під час бою організував захист та евакуацію з-під вогню душманів вбитих і поранених товаришів.

Керована ним група винесла з поля бою і надала першу медичну допомогу 11 військовослужбовцям. Сергій виніс з-під обстрілу 3-х чоловіків. Будучи пораненим, не залишив поле бою, продовжував керувати евакуацією, виявляючи стійкість та героїзм. 5 квітня 1985 р. від отриманих ран він помер.»

Коли Сергій служив у Афганістані, дружина Олена народила донечку Олександру. Їй було півтора місяця, коли загинув батько. Нині вона сама уже мама та виховує двох синів: Віктора та Леоніда. Приїжджає провідати дідуся з бабусею, побувати на батьковій могилі. Онука – це подарунок батькам від єдиного сина. Полегшує біль втрати усвідомлення того, що про Сергія не забули. Хоча він похований у смт. Крижопіль, пам’ять про нього бережуть і на Тростянеччині.

А починалося усе так. Учень четвертого класу Глибочанської восьмирічки Олег Терепа на політінформацію, яка свого часу була традиційною у радянській школі, по понеділках перед уроками, приніс статтю «Подільський прометей », надруковану у обласній молодіжній газеті «Комсомольське плем’я». У ній розповідалося про Сергія Гаврилюка. На той час старші класи у школах носили імена героїв тієї епохи: піонерів, комсомольців. Всі одноголосно прийняли рішення взяти ім’я воїна-«афганця» Сергія Гаврилюка. На тому і зійшлися. Через певний час на сторінках місцевої газети надрукували статтю про передовика виробництва Віктора Гаврилюка. Інший учень цієї ж школи Олександр Печериця вирішив написати листа однофамільцеві полеглого лейтенанта і з’ясувати, що їх обидвох пов’язує. Відповідь не забарилася. З’ясувалося, що Віктор та Сергій Гаврилюки – батько і син. Спочатку учні листувалися з рідними загиблого лейтенанта. Згодом відбулося знайомство. Вчителька Валентина Горбань з учнями поїхали у смт Крижопіль, познайомилися з Віктором Тарасовичем і Ольгою Степанівною, відвідали могилу Сергія. Саме ця історія лягла в основу естафети вшанування пам’яті загиблого в Афганістані Сергія Гаврилюка. Вона передається із покоління в покоління, беззмінною залишається більше тридцяти років при чотирьох директорах Глибочанської школи. Раніше четверті класи носили ім’я полеглого лейтенанта, нині – п’ятикласники.

Сьогодні цю традицію продовжує вчитель історії Олександр Мельник. Дуже відповідально педколектив поставився до створення у школі куточка пам’яті Сергію Гаврилюку. Кілька світлин, кітель, книги, які читав син, гітару передали батьки. Все це з любов’ю та шаною розмістили у ньому. Поряд з особистими речами – Книга Пам’яті «Чорний тюльпан-2», автором якої є заслужений журналіст України Анатолій Гончар, альбом «Незаживаюча рана Афгану» з відкритими сторінками, де мова йде про лейтенанта Сергія Гаврилюка.

У рамках проведення заходу вшанування пам’яті загиблого лейтенанта Сергія Гаврилюка спочатку відбувається Лінійка Пам’яті. Щоразу педколектив запрошує батьків полеглого героя і з нетерпінням їх очікує. Учні з великою шаною ставляться до Віктора Тарасовича і Ольги Степанівни. У школі панує дружня та родинна атмосфера, пріоритетом є повага до старших, закладено бажання навчатися і отримувати глибокі знання. У цьому велика заслуга педколективу – висококваліфікованих, креативних фахівців.

Другим елементом заходу стало знайомство з пересувною виставкою Вінницького обласного краєзнавчого музею «Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану». Присутні мали можливість більш детальніше дізнатися про Афганську неоголошену війну та участь у ній вінничан.

До речі, рідні започаткували хорошу традицію – висаджувати деревця біля школи як пам’ять про зустріч. Усі з нетерпінням очікують, коли їх порадує смачними плодами черешня. Цьогоріч батько з учасниками бойових дій садив тую і два деревця катальпи. Нехай вони прикрашають територію школи ось такою алеєю пам’яті на честь Сергія Гаврилюка. Коли заходиш у вестибюль школи, немовби потрапляєш у квіткову оранжерею. Скільки квітів і яких гарних! А коли піднімаєшся на другій поверх, де проходить Лінійка Пам’яті, на усіх підвіконниках насиченими червоними кольорами цвітуть квіти, які свого часу подарувала Ольга Степанівна. Вчителі з учнями дбайливо їх доглядають та розмножують.

Садіння катальп біля школи

Гордістю школи є музей «Берегиня». На його базі проводять семінари для вчителів Тростянецького району і у першу чергу заняття для учнів. Почерпнути глибокі знання з народознавства, дізнатися про голодомор, партизанів-підпільників, події на Чорнобильській АС можна саме у музеї.

І на останок – у школі відбуваються змагання з волейболу. Ось така насичена та різнопланова робота проводиться вчителями Глибочанської школи з патріотичного виховання учнів. Завдячуючи їм, пам’ять про Сергія Гаврилюка буде вічною.

Надія ДОБРОВОЛЬСЬКА,

старший науковий співробітник Вінницького обласного  краєзнавчого музею.