|
Шепетівські ветерани Афганістану — за конструктивну співпрацю
Минає 31 рік з часу закінчення далекої Афганської війни, яку довелося пережити та брати у ній безпосередню участь моєму поколінню. І хоча тривала вона справді дуже давно, але, здається, це було зовсім недавно. Адже принаймі один раз на рік, у день виведення Обмеженого контингенту радянських військ з території Афганістану, людська пам’ять загострюється, змушує знову і знову замислюватися над тими давніми подіями. Якщо не на згалу, то хоча б для себе — надто болючий слід залишила війна у долях багатьох співвітчизників. Тож не випадково минуле навіює й роздуми, пов’язані із сьогоденням.
Спочатку війна в Афганістані планувалась тодішнім урядом СРСР лише на один рік, та затягнулась більш ніж на дев’ять років. Багато води з того часу збігло. Змінилися погляди на ту війни, змінилися покоління, зазнала змін політична карта світу. Пішла у забуття та держава, яка посилала своїх синів на ту війну.
Ми навчилися дивитися на себе з боку, як ми сьогодні виглядаємо в очах суспільства. Стало наріжним не стільки те, що завинила нам держава і до цих пір не віддала, як те, наскільки ми потрібні людям, суспільству та державі. У міру того, як багатіють олігархи, все менше з кожним роком і з новим керівником держави приділяється увага потребам ветеранів і ветеранського руху. До речі, основу останнього складають організації ветеранів Другої світової та Афганської війни.
Для когось війна в Афганістані асоціюється з поразкою, проте не для тих, хто пройшов її та повернувся додому. Для нас це — перемога, тому що ми повернулись живими, тому, що матері діждались своїх синів, дружини — чоловіків, а діти — батьків.
Особисто для мене перемогою є і те, що у моєму рідному місті Шепетівці наша організація ветеранів війни в Афганістані визнана містянами і визнається досі. Нас радо зустрічають в усіх закладах освіти, де ми проводимо заходи, спрямовані на патріотичне виховання молоді.
Лише за попередній рік Шепетівська СВА провела 20 таких заходів, не рахуючи прочитаних лекцій та відвідування школярами музею-кімнати у приміщенні самої Спілки.
Воїни-«афганці» та воїни-інтернаціоналісти не відчувають себе переможеними. Поки живемо, ми пам’ятаємо і тих, хто не повернувся не тільки з війни в Афганістані, а й тих, хто у нинішній час віддав своє життя за наше майбутнє і майбутнє наступних поколінь.
Напевно ще багато чого нам усім доведеться відстоювати, зокрема, мир на сході України, своє достойне життя у старості. Проведення сучасної монетизації пільг та субсидій проходить не зовсім просто. Виникає плутанина, люди нервують і, при цьому, починають хворіти, а лікуватися нічим. Кошти, які виділяються з бюджету на лікування ветеранів, є недостатніми.
Та, як кажуть у народі, не хлібом єдиним живемо. Не менш важливим чинником є й повага влади і суспільства до громадян України та старшого покоління, особливо до ветеранів війни та праці, до їхнього досвіду та заслуг перед державою.
Та все ж при цьому не потрібно порушувати принцип рівності при однаковому статусі ветеранів. Не варто допускати зменшення соціальних гарантій держави при проведенні соціальних та економічних реформ. Ветерани хочуть жити активно. І саме це забезпечується переважно їхніми громадськими об’єднаннями.
На жаль, сьогодні відбувається процес цілеспрямованого руйнування ветеранського руху. Фінансування ветеранських формувань проводиться вибірково, тобто одні «хороші», інші — «погані». Отож лояльним до влади та «хорошим» припадає левова частка коштів.
Нині уже маємо 2020 рік. Яким він буде для нашого суспільства, для нас, учасників бойових дій в Афганістані?..
Сьогодні ветерани Шепетівщини і Шепетівська СВА готові до конструктивної співпраці із владою, використовуючи свій бойовий та життєвий досвід в інтересах забезпечення безпеки держави, встановлення миру та зростання благополуччя народу. Тож слово за тими її представниками, яким не байдуже ветеранське сьогодення, хто визнає активну громадянську позицію.
Володимир ПИПИЧ,
член Шепетівської СВА.
|
