|
Прийнято вважати Другу світову війну найкровопролитнішою у новітній історії світу. Але після її закінчення українські військові брали участь ще у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. За часів СРСР вони також виконували, так званий, інтернаціональний обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, на острові Куба та в багатьох інших гарячих точках. Після здобуття Україною незалежності наші військові фахівці стали учасниками багатьох миротворчих місій.
15 лютого ми вшануваємо учасників бойових дій на території інших держав, бо саме цього дня 1989 року завершилося виведення радянських військ із Афганістану. Тож напередодні, 14 лютого до зали Любарського районного Будинку культури, що на Житомирщині завітали вже посивілі вояки, у військовій формі, з нагородами на грудях. Вони, як і ми мали надію, що Афганська війна – це єдина біда, яку нам доведеться перенести. Але з 2014 року над нашою країною витає страшне слово «війна». Гине мирне населення, наші воїни, які захищають Батьківщину від бойовиків. Тож на долю «афганців» випала друга війна, де зараз воюють і їх діти.
Зворушливі віршовані рядки поетеси Надії Ярути, присвячені односельчанці Вірі Коваль (вже покійній) зі Ст. Чорториї, яка поховала сина Анатолія (він один із тих шести воїнів-«афганців», які повернулись додому в цинкових домовинах), «посіяли» тишу у залі. Пам’ять про події тих років, безповоротні втрати, «афганські» поховання в містах та селах, страшне горе матерів, дружин і дітей, назавжди залишаться в наших серцях.
Під час концерту зі сцени лунали слова вдячності учасникам бойових дій. Своїх побратимів привітав голова Любарської спілки ветеранів Афганістану Михайло Вітюк. Поринувши у спогади про Афганську війну, яка тривала 3340 днів, набуваючи все більшого розмаху та жорстокіших форм, він не оминув теми збройного конфлікту на сході України, подякував всім ветеранам за їх честь і мужність та запросив усіх присутніх вшанувати загиблих в Афганістані та сучасних українських героїв хвилиною мовчання.
– Ви завжди для всіх були і є прикладом мужності і відваги.
Священною є пам'ять про ваш героїзм при виконанні інтернаціонального обов'язку, готовність платити найдорожчу ціну – своє життя. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять загиблих, схиляємо голову перед їх подвигом, мужністю та витримкою, – такими словами звернувся до присутніх голова Любарської райдержадміністрації Віталій Сьомко.
Привітав воїнів-«афганців» та зазначив, що саме вони одними з перших стали на захист кордонів України під час вторгнення російських військ, селищний голова Володимир Герасимчук.
Схилила голову перед тими, кому не судилось дожити до цих днів, та вшанувала тих, хто й нині залишається зразком справжньої мужності, братерства та самовідданості для молодих поколінь, заступник голови районної ради Людмила Рогальська.
Будучи вдячним воїнам-інтернаціоналістам за те, що вони бережуть пам'ять про події тих років, за те, що за три десятки років не притупився біль втрат, начальник Любарського військкомату Андрій Гонишнюк вручив грамоти воїнам-«афганцям» М. Вітюку, А. Козачку, В. Горобцю та відзначив присвоєнням військового звання старший лейтенант Тараса Кузьмишина.
Війна в Афганістані – це трагедія сотень наших земляків. Це незагоєна рана, біль усіх поколінь. Тому всі присутні взяли участь у покладанні квітів до пам’ятних знаків воїнам-інтернаціоналістам і героїв-земляків, які загинули на сході України.
На цьому святому місці до присутніх звернувся голова районної ради ветеранів, учасник військових подій у Чехословаччині Степан Гудзь. Він говорив про мужність, доблесть і героїзм, душевні страждання і втрати, які і нині переживає Любарщина зі всією країною та щиро бажав воїнам, їх родинам добра і злагоди, достатку, міцного здоров’я, мирного неба та благополуччя.
Ірина ГОНЗУР.
|
