|
Молоді воїни, повертаючись з Афганської війни на батьківщину, знаходили тут зневагу чиновників та численні життєві проблеми. Не змирившись із цією системою, ветерани війни стали об’єднуватися у громадські організації та відстоювати власні інтереси.
У 1984 році у Гайсині на Вінниччині організовується клуб «Панджер», який налічує 30 осіб. З роками він переростає у Спілку ветеранів війни в Афганістані і у 1997 році його головою стає Р. Мушиманський. Саме завдяки його ініціативі у 1999 році відкрито музей ветеранів Афганістану у Гайсині. А вже у травні 2003 року з нагоди 15-ї річниці початку виведення радянських військ із Афганістану на території колишнього гарнізонного будинку офіцерів відбулося відкриття нового приміщення й експозицій районного народного музею воїнів-інтернаціоналістів.
Член районної спілки ветеранів Афганістану Петро Стецюк пригадує: «З нагоди 10-ї річниці виведення військ із Афганістану спочатку музей знаходився у приміщенні, де нині розташований музей «Союз Чорнобиль». У 2002 році музею було присвоєно звання народного. Того ж року керівництво району надало приміщення, у якому ми знаходимося і донині».
Тож власними силами та коштами, зокрема «афганців» Р. Мушиманського, Д. Білостоцького, Ю. Ковча, П. Стецюка, М. Рябоконя, С. Канишина, М. Мельника, П. Глухова, О. Лук’янова, Т. Кузана та за допомогою спонсорів: народного депутата України І. Кальніченка, Української і обласної Спілок ветеранів Афганістану, місцевої влади, Граніської сільської ради, ВАТ «Гайсинхліб», ВАТ «ВІТА», ВАТ «Вінницягаз», Гайсинської меблевої фабрики, спільного підприємства «Ветеран», районної редакції газети «Трибуна праці», в/ч А 3769 та другої навчальної роти, ВАТ «Райагрохім», В.К.П. «Авеста». Також допомагали В. Іщук, В. Тептюк, В. Гетьман, П. Кирилішин, В. Лісовик, В. Шипілов. Як зазначив Петро Іванович, саме завдяки усім цим небайдужим гайсинчанам було відновлено будівлю музею.
Нині ж відвідувачі та гості міста можуть не лише почути про ті страшні роки, але й побачити на власні очі експонати, зібрані та принесені безпосередніми учасниками бойових дій. Серед них, стела із прізвищами 247 мужніх та відважних чоловіків, які пішли воювати із нашого району, на жаль, 7 із них не повернулися.
Зразки зброї, військова форма, особисті речі, листи, нагороди, фото та інші унікальні експонати. Тут же відвідувачі можуть ознайомитися із чотирма книгами про Афган, написаними Ю. Ковчем, колишнім редактором районної газети «Трибуни праці», та з картинами художника В. Кухтенка, який написав їх по пам’яті та подарував музею. Варто також відзначити і титанічну працю ще одного голови районної спілки В. Свіріпи (на жаль, нині покійного), за головування якого музей отримав гарний зовнішній вигляд.
У 2015 році за допомогою спонсорських коштів (народного депутата М. Кучера, начальника відділу культури, молоді і спорту М. Ричкова, приватних підприємців В. Іщука, С. Благовісного, Кіблицького сільського голови І. Пересунька та Гранівського сільського голови М. Боднюка, «афганця» Ю. Телейчука та ТОВ «ПК «Зоря Поділля») був відремонтований дах музею. А за рахунок внесків «афганців» оновлено напис на фасаді музею «Афганістан - наш біль».
Окрім цього бойовий товариш С. Ужва виступив ініціатором у встановлені емблеми Української Спілки ветеранів війни в Афганістані, знака воїна-інтернаціоналіста і медалі «Від вдячного афганського народу». Також за ініціативи В. Михайловича у 2019 році в пам'ять про усіх воїнів-побратимів, які померли у мирний час, на прилеглій території музею було встановлено пам’ятні плити «Вони пішли з життя у мирний час» із прізвищами усіх «афганців» району.
Усі ремонтні роботи виконували члени Спілки О. Білецький, О. Нєстєров, Г. Прийма, В. Абрамчук, П. Стецюк, В. Свіріпа та В. Бойко. До того ж, щороку кількість експонатів збільшується. Бойовий побратим В. Ткачук надав музею прапор сьогоднішніх героїв . із написами, військовослужбовці з мотострілкової бригади надали для музею протитанкову гранату та протитанковий керований ракетний комплекс.
Загалом за 21 рік існування музею у нього вкладена уся душа, увесь біль, який довелося пережити воїнам-інтернаціоналістам у пеклі, на далекій і чужій землі. Тому і йде постійно люд, школярі, мешканці сусідніх районів, туристи та навіть іноземні делегації. Щороку тут буває до 4 тисяч відвідувачів, про що свідчать численні позитивні дописи у книзі відгуків. А ще музей незмінне місце зустрічі давніх друзів-побратимів, різних за віком і поглядами чоловіків, яких поєднала війна.
Нині музейну справу продовжують голова районної Спілки ветеранів війни в Афганістані Микола Керанчук та завідуюча народним музеєм Ірина Щербіна.
Марія Ковтун.
|
