|
Є люди, яких не помічаєш поміж сотень інших, а поговориш – і відчуєш: перед тобою особистість, багата внутрішнім світом людина. Саме такою людиною є Анатолій Олександрович Скрипнік.
Читачі Золотоніщини вже довгі чотирнадцять років мають можливість насолоджуватись літературними творами Анатолія Олександровича, які він дарує районній бібліотеці. Він частий гість у Коробівській сільській бібліотеці, презентував свою творчість у Новодмитрівському НВК, є частим гостем на різних заходах у містах області.
Народився Анатолій Олександрович в Росії в Адлері. Вищу освіту здобув у Тбіліському вищому військовому командному артилерійському училищі. Військову службу проходив у Грузії, Казахстані, Німеччині, Афганістані, Україні. Закінчив військову службу у Золотоніській військовій частині, у 22-ї зенітно-ракетній бригаді, загалом має 26 років стажу у Збройних Силах, підполковник у відставці.
Поет та прозаїк Анатолій Олександрович має вже багато виданих книг «У складі Контингенту - У кожного своя війна», «Життя малює пензлем долі», «Весняна осінь», «Салам Бача! Стихи на языке шурави», переклав вірші Олександра Кирка – товариша по слову і духу із збірки «Ташакор Шураві», друга частина збірки «У складі Контингенту. У кожного своя війна», «Примхи реальності», «Погляд в минуле», «Моя весняна осінь» та ін.
Роки летять із шаленою швидкістю. Залишились одиниці ветеранів Другої світової війни, порідшали ряди бійців Контингенту, в тому числі й воїнів-«афганців». Анатолію Скрипніку, людині яка пройшла пекло Афгану, надзвичайно болісно відлунюють минулі військові події , не дає спокою вже сучасний стан на сході. У 2019 році світ поезії Золотоніщини поповнився збіркою Анатолія Скрипніка «Нам спокою минуле не дає».
21 лютого в Золотоніській районній бібліотеці для дорослих та дітей для сільських бібліотекарів та читачів відбулася презентація нової збірки. Разом із її автором письменником Анатолієм Олександровичем Скрипніком на гостину до бібліотеки завітали Олександр Кирко, Оксана Нетудихатка, Тетяна Нерівна – дружина Івана Нерівного, якого, на жаль, вже немає з нами і вірші яких увійшли у презентовану збірку.
Ведучі заходу Діна Вовк і Галина Безкровна знайомили присутніх із творчими доробками письменників-земляків, а вони в свою чергу розповідали про щасливі хвилини творчості, за визнанням гостей у кожного вони свої – неповторні.
Життєві стежки звели Анатолія Скрипніка із Олександром Кирком і їх спілкування переросло у справжню чоловічу дружбу. В 2005 році Олександр Андрійович зібрав свої поезії в маленькі брошурки під назвами: «Ташакор, шураві», «Монологи». Перша збірка «Половина серця» видана в 2006 році, далі були: «Третя декада», «Квіти з нічийого саду», «Афганістан до і після чотирьох воїн», «Під грифом «Абсолютно таємно», «Про стан в «А». У 2015 році вийшла книга «Спадок козака Короба», в якій описана історія села Коробівка.
У 2019 – вийшла нова книга «До денця». Тематика поезій Олександра Кирка різноманітна як саме життя. Вона зачаровує своїм теплом, щирістю, ліричністю та умінням відверто розмовляти з душею читача, робити її ніжною і виховувати у ній найпрекраснішу здатність любити.
От і в новій збірці Анатолія Скрипніка знайшли своє місце його вірші.
Іван Миколайович Нерівний, воїн-інтернаціоналіст, за свого життя написав багато віршів. У 2018 році вийшла його перша збірка поезій «Пил Баграма». Вже коли Івана Миколайовича не було серед живих за підтримки Золотоніської міськрайонної Спілки ветеранів Афганістану, фінансової допомоги небайдужих людей і зусиллям Анатолія Олександровича за матеріалам, які надала його дружина Тетяна Іванівна побачила світ друга збірка творів Івана Миколайовича «Я любив вас усіх…».
Це останній подарунок живим від Івана Нерівного – патріота, поета, який цінував життя, любив усіх, свою родину. Солдат помирає не тоді, коли його вбивають, не тоді, коли він іде із життя, а коли про нього забувають. Іван Миколайович Нерівний залишив нам прекрасні поетичні збірки, які не дають нам право забувати про нього, як про воїна-«афганця», поета, люблячого сина, батька та чоловіка і просто чудову людину. У презентовану збірку теж ввійшли вірші Івана Нерівного. З теплотою і щемливим болем згадувала про свого коханого чоловіка Тетяна Нерівна.
Поезія Оксани Нетудихатки родом із Коробівки також представлена у презентованій збірці. Вона закінчила Золотоніський технікум ветеринарної медицини, а далі її закрутила життєва круговерть – робота, родина. Багатодітна мама, має дуже розумного синочка Ростислава, який ще зі шкільної парти прославив село Ковтуни на теренах України та й не тільки, як знавець фізики та астрономії. А ще він дуже ерудований та має хист до читання гуморесок. Підростає у Оксани ще дві донечки Ізабелла і Златочка.
Оксана пише чудові поетичні твори та прозу. У 2016 році була видана її збірка «Не нарікаю я на долю».
У 2014 році, коли в селі збирали допомогу бійцям в зону АТО, разом із продуктами в пакунки солдатам клали вітання, серед яких були вірші Оксани. З того часу вона пише вірші про війну на сході. А на її вірш «Україна» жителька села Коробівка Ольга Вакула написала музику.
Анатолій Олександрович захопив у полон присутніх своїми поезіями, разом із ним цього дня учасники презентації мандрували його художнім словом, відкривали глибинний світ людських почуттів та переживань.
Галина БЕЗКРОВНА,
директор Золотоніської районної бібліотеки для дорослих та дітей, Черкаська область.
|
