|
14 червня 2020 року минає шість років коли від раптової смерті пішов з життя велика людина, безстрашний воїн Ігор Діонізович Герич.
На 53 році життя, шість років тому, якось символічно – у часі свого професійного свята, несподівано і раптово обірвалося життя Ігоря Герича.
У розмаїтті буйних трав, цвітінні квітів, під теплим червневим сонцем відбулося велелюдне останнє прощання з нашим земляком. Безперервним потоком стікалися люди до будинку Геричів. Такого великого похорону Турка досі ще не бачила…
Такі особистості, яким був Ігор Дионізович, кажуть, народжуються раз на століття. Із золотою медаллю закінчив Турківську середню школу на Львівщині, з відзнакою – лікувальний факультет Львівського держуніверситету. У 1985 року Ігор Герич лікар-хірург Турківської лікарні.
У цьому ж році мирну професію Ігор Герич змінює на військову – в Афганістані. Після демобілізації – лікар хірург другого хірургічного відділення Львівської клінічної лікарні швидкої допомоги. 1991 року він захищає кандидатську дисертацію, 1994 – доцент кафедри загальної хірургії Львівського медінституту. У 1998 році захищає докторську дисертацію, отримує наукову ступінь доктора медичних наук. З 2001 року виконує обов’язки професора кафедри Львівського медичного університету ім. Д. Галицького.
Ігор Герич завжди підтримував добрі відношення з бойовими побратимами, з місцевою організацією Української Спілки ветеранів Афганістану.
Одна з вулиць міста Турка названа іменем професора І. Герича, а на фасаді районної лікарні встановлена меморіальна дошка пам’яті великого лікаря.
Пам'ять про нашого бойового товариша, професора Ігора Діонізовича Герича назавжди збережеться в наших серцях.
Бойові побратими міста Турка: Зеновій Кузьо (голова місцевої організації УСВА), Іван Нагайко, Мирон Вовчанський, Тарас Гав’як та інші.
|
