|
Продовжуємо жити у пам’яті в боргу
Документально-публіцистичне ілюстроване видання «У пам’яті в боргу» – це унікальні відомості про героїчних земляків з Голованівського краю Кіровоградщини, яким довелося пройти випробування у горнилі війни.
Свою нову книгу автор-упорядник Євгенія Зінов’єва присвятила всім воїнам-інтернаціоналістам, ветеранам Афганістану та інших локальних воєн, захисникам територіальної цілісності на сході України і волонтерам – вихідцям із Голованівського району, загиблим і тим, хто вижив у війні, всім, хто чесно і до кінця виконав свій військовий і громадянський обов’язок.
«Одним з найкращих матеріалів для патріотичного виховання молодого покоління є ця книга, – пише голова Кіровоградської обласної організації УСВА Віктор Остащук. – Її автор Євгенія Яківна Зінов’єва доклала чимало зусиль, щоб зібрати необхідні документи, поєднати в одному фоліанті цікаві історичні факти і розповіді про учасників Другої світової війни і локальних воєн, а також про захисників нашої Вітчизни, які мужньо стоять сьогодні на східних рубежах. Основна ідея книги – показати трагізм будь-якої війни, яка приносить розруху і горе людям, забирає їх життя. З іншої ж сторони, автор прагне задокументувати мужність і героїзм бійців-земляків, які гідно виконують свій військовий обов’язок, не порушивши присяги».
Євгенія Яківна Зінов'єва – симпатична, мила жінка. Зачаровують її просякнуті добротою очі, ніжна посмішка, її згорьоване материнське серце огортає турботою і теплом кожного, хто спілкується з нею.
36 років тому вона втратила сина на війні. Командир взводу, лейтенант Зінов'єв Олексій Анатолійович загинув 2 травня 1982 року при виконанні бойового завдання в провінції Логар в Афганістані. Мати, яка отримала нищівний удар долі, витримала, не зігнулась, знайшла в собі сили підняти на ноги своїх меншеньких сина і доньку, піклується про внуків і правнуків.
Від щирої своєї душі й щирого серця не забуває матерів теперішньої страшної війни, знає і відчуває цей біль, допомагає, опікується долею кожного воїна. Євгенія Яківна у своєму робочому графіку завжди знаходить хвилинку зателефонувати, розрадить смуток і хвилювання, підтримає у важку хвилину.
У січні 1956 року Євгенія Яківна поїхала на цілину – в Казахстан, в Актюбинську область, ст. Яйсан, де з відзнакою закінчила дворічне профтехучилище, опанувавши професію тракториста-машиніста широкого профілю.
Коли була бригадиром мулярів-штукатурів, не покладаючи рук працювала і створювала красу в Голованівському районі на реконструкції будинків культури в селах Межирічка, Шепилове, Наливайка, Олександрівка, Краснопілля, адміністративного будинку в селі Межирічка і будівлі прокуратури в Голованівську.
1969 року Євгенія Яківна вступила до Одеського інституту харчової та холодильної промисловості, після закінчення якого залишилася там працювати. З 1990 року працювала старшим виконробом з будівельних робіт у Мигіївському сільгосптехнікумі, а згодом – завідуючою студентською їдальнею. З 1994 року – на заслуженому відпочинку.
Через усе своє сповнене багатим виробничим досвідом і активною громадською діяльністю життя Євгенія Яківна пронесла ідею залишити слід пам'яті на землі, написати книгу про сина та його товаришів, які загинули в Афганістані. Створила ініціативну групу однодумців, з якими тривалий час збирала матеріали, свідчення, біографії з особистих архівів загиблих і живих учасників бойових дій в Афганістані та інших країнах, де проходили локальні війни.
У 2016 році збулася мрія Євгенії Яківни – побачила світ її перша книга про воїнів-інтернаціоналістів Первомайського району Миколаївської області «Память, которой не будет конца». Присвячується вона всім учасникам бойових дій, тим, які загинули, і тим, яким судилося вижити, які чесно і до кінця виконали свій військовий обов'язок.
Читаючи книгу, розумієш, що це не просто написані слова, це правдиві, інколи унікальні, неймовірні історії, документальні свідчення живих і мертвих. Доля кожного героя цієї книги торкнулась її материнського серця. Вона ніби помирала разом з кожним солдатом на полі бою, а потім воскресала в пам'яті друзів і рідних загиблих, безмежно раділа за тих, хто вижив, будуючи з ними і плани на майбутнє.
Книга читається на одному диханні. Але головне те, що це видання має велике патріотичне значення у вихованні підростаючого покоління. Читаючи про війну, відчуваєш, яку страшну, руйнівну силу вона приносить в долю кожної людини і країни в цілому. А ті, хто прочитав цю книгу, обов'язково приходять до висновку: людство повинно вчитись і прагнути жити в мирі, народжувати дітей, а не вбивати, творити і будувати, а не руйнувати.
За активну громадянську позицію, добросовісну працю Є. Я. Зінов'єва відзначена численними нагородами й відзнаками. Як один з кращих бригадирів штукатурів-мулярів будівельного управління № 16 тресту «Миколаївпромбуд» була удостоєна Диплома третього ступеня Республіканського конкурсу на кращі житлові та цивільні будинки, збудовані у 1966 році, її портрет було поміщено на Дошці пошани у Миколаєві. Євгенія Яківна нагороджена медалями «Ветеран праці», «За громадянську мужність» (УСВА), «За вірність і відданість» (Республіка Молдова), а також численними Почесними грамотами і подяками.
Після презентації книги «Память, которой не будет конца» в Первомайську, земляки О. В. Тоцький, В. Б. Томашевський і Б. А. Кернасюк прониклись ідеєю написати таку ж книгу пам'яті і про Голованівський район Кіровоградської області, присвятивши її воїнам-інтернаціоналістам цього краю і захисникам України – бійцям АТО. Керівництво району підтримало гарну ідею, і знов закипіла робота, стрижнем якої знову стала Є. Я. Зінов'єва.
Своїм ентузіазмом, енергійністю, відданістю нелегкій, кропіткій, але надзвичайно потрібній справі Євгенія Яківна запалила всіх. Дивуєшся, де тільки беруться сили у цієї невеличкої, але з великим серцем жіночки. Інколи здається, що, мабуть, і справді це Бог посилає нам таких людей, місія яких піднімати пласти нашої, місцями ще не до кінця вивченої або ж забутої, історії і доводити цю благословенну справу до кінця. З її уст постійно девізом звучать слова: не маємо права нікого і нічого забути або пропустити, ми зобов'язані не на словах, а на ділі навіки зберегти пам'ять про всіх до єдиного наших земляків.
Ось так і народилася на світ нова книга Євгенії Зінов'євої «У пам'яті в боргу».
Сім юнаків не повернулися з Афганістану на рідну Голованівщину: Василь Коваленко, Олександр Алексюк, Василь Настенко, Микола Драндауш, Віктор Цимбал, Микола Чамлай, Ігор Алтишев.
«...Продовжуючи жити в боргу у пам'яті», – співається в одній солдатській пісні...Мені, матері загиблого сина в Афганістані й землячці загиблих його друзів з рідного міста, довгі роки не давала спокою думка про те, що я мушу залишити якийсь слід на цій землі в пам'ять про них, про наших героїв, що віддали своє життя в тій чужій далекій гірській країні, – пише автор у післямові. – Ми вічно будемо сумувати про кожну загублену долю, про кожне життя, що обірвалося в найкращу пору юності – час великих планів і надій, пору першого кохання. Ті, хто загинули на чужій землі, і ті, хто зранені душею й тілом повернулись додому і передчасно відійшли в інший світ від важких психічних і фізичних ран, – усі вони були варті на краще, щасливе життя. Кожен з них багато ще чого не встиг.
Пам'ять про сина, чоловіка, батька – це найсвятіше. Шанувати цю пам'ять – наш святий обов'язок. Усе, що так дбайливо зберігалося в моєму материнському серці всі ці довгі роки: біль, співчуття, переживання, – я спробувала викласти на аркушах паперу моєї першої книги «Память, которой не будет конца».
У громадській організації ветеранів Афганістану Голованівського району запропонували мені написати таку книгу і про їхніх воїнів-інтернаціоналістів. З величезною вдячністю і повагою підтримали мене, запропонувавши моральну, фізичну й матеріальну допомогу для вшаеування пам'яті загиблих і померлих.
Терміново була створена ініціативна група, до якої увійшли: голова районної спілки ветеранів Афганістану сержант Томашевський В. Б., дружина учасника бойових дій в ДРА фельдшер Козарчук Л. М. та їхня донька – учитель Межирічківської школи Доценко А. М., охоронець РБК, сержант Магаляс С. С, учасник бойових дій, ветеран АТО майор Тоцький О. В., учитель фізкультури Перегонівської ЗОШ рядовий Грановський О. М., ветеран війни в ДРА прапорщик Давидова С. М., ветеран праці, пенсіонер Мельник В. М., голова спілки учасників бойових дій на території інших держав рядовий Савенчук В. А., головний інженер районного управління сільського господарства Кернасюк Б. А. та мій земляк з Чаусове-2, син фронтовика, кореспондент з Первомайського району Б. П. Ярмульський.
Усі ці люди взяли на свої плечі велику відповідальну справу, їм, колишнім учасникам війни в Афганістані та в інших локальних війнах, уже вкотре довелося пройти стежинами тієї жорстокої бійні, відновлюючи у пам'яті і серці все пережите ними, їм знову нагадали про себе старі рани, які стали тривожити тіло та ятрити душу.
Вони вже вкотре переглядали пожовклі від часу фотографії та перечитували фронтові листи у власних архівах, збирали необхідні списки, виписки та інші документи. Знову і знову перевіряли і уточнювали біографічні дані, нагороди і відзнаки, цікавилися подальшою долею колишніх учасників неоголошених воєн. Усе робилося заради увічнення пам'яті про своїх бойових побратимів і земляків.
Друзі, ви всі гідно витримали тяжке випробування, зберегли свою людську гідність, навчилися дорожити воїнською дружбою. Здавалося, непосильна й кропітка робота все ж була виконана ініціативною групою і ветеранами війни. Активно включившись в збір матеріалів для книги, ви по крихтах накопичували інформацію, відновлювали дані про живих і загиблих, зв'язуючись з родичами, які жили і живуть в інших містах, областях і за межами України, збирали свідчення і спогади місцевих старожилів і ветеранів краю, журналістські нариси.
Учасники ініціативної групи проїхали десятки кілометрів, щоб відшукати всіх, щоб нікого не забути, нікого не пропустити, не загубити – ні мертвих, ні живих. Це дійсно справжні бойові друзі, вірні своєму обов'язку і честі. Іхня допомога в написанні цієї книги – безцінна. Упевнена, що вона послужить справі виховання молодого покоління у дусі патріотизму та любові до рідної землі.
Окремих слів вдячності заслуговують голови і секретарі селищних і сільських рад Голованівського району, головний спеціаліст районного військового комісаріату Патик О. В., директор районної бібліотеки для дорослих ім. Шеврякова О В. Коваленко Н. Б., начальник відділу районного архіву Мороченець О. В., директор районного музею Іванчишина А. Г., засновник районної газети «Чисте джерело», депутат районної ради Голімбієвська Т. П., головний редактор газети «Вісник Голованівщини» Чушкіна Н. В., голова ветеранської організації Голованівського району Гаврищук Є. Л. і багато керівників інших відомчих установ, дякуючи яким була виконана корисна для всієї громади Голованівщини робота. Тому книга своєчасно побачила світ, а не була відкладена до інших часів».
Чудово видане й прекрасно ілюстроване видання розраховане на широке коло читачів. Це міцна цеглинка у фундамент патріотичного виховання, ще одна стежина нашої пам’яті. Ніхто не поверне загиблих. Їм дано жити у цій книзі про подвиг.
|
