Олег Міхнюк народився 27 жовтня 1965 року в смт Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області. Після закінчення середньої школи трудову діяльність розпочав машиністом баштового крану. У 1982 році вступив до Київського політехнічного інституту, після закінчення першого курсу 1983 року був призваний до лав Збройних Сил і направлений для виконання інтернаціонального обов’язку до Республіки Афганістан. Після звільнення в запас здобув вищу освіту за спеціальністю інженера.

Усе своє життя Олег Іванович присвятив служінню Вітчизні, віддавав цій справі всі сили і досвід. У період з 1983 по 1985 рік у бойових діях в Афганістані був тяжко поранений, але, не зважаючи на жодні обставини, після лікування повернувся до своєї частини і з честю продовжував виконувати військовий обов’язок. За мужність і героїзм був нагороджений двома орденами Червоної Зірки і медаллю «За відвагу».

Після звільнення з лав Збройних Сил активно включився в роботу із захисту ветеранів та інвалідів війни, членів сімей загиблих учасників бойових дій.

У 1989 році був одним з ініціаторів і безпосереднім учасником створення Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). У 1990–1991 роках – комсорг ЦК ВЛКСМ Центру реабілітації для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна», з 1991 року – начальник медико-соціального відділу УСВА, де займався дієвим захистом інтересів, насамперед, учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів в інших країнах, інвалідів війни, членів родин загиблих в Афганістані.

 

У 1997 році виступив ініціатором створення Всеукраїнського дитячого патріотичного об’єднання «Майбутнє України». Талановитий організатор, він постійно проводив велику роботу з виховання молоді на патріотичних, історичних і бойових традиціях українського народу.

У 1998 році був призначений заступником голови УСВА з питань медико-соціальної реабілітації і військово-патріотичного виховання молоді, відпрацьовував шляхи співробітництва з органами виконавчої влади щодо виконання Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стосовно ветеранів війни і сімей загиблих, вдосконалення системи, що забезпечує лікування, зміцнення фізичного і морально-психологічного стану ветеранів війни і сімей загиблих, підвищення їх соціальної активності, надання всебічної моральної і матеріальної підтримки ветеранам війни, членам сімей загиблих.

За особисту відвагу і значні досягнення в соціальному захисті ветеранів та інвалідів війни, членів сімей загиблих учасників бойових дій нагороджений орденами «За мужність» другого і третього ступенів.

Олег Іванович з перших днів брав активну участь у подіях Євромайдану 2013–2014 років у Києві, був командиром восьмої «афганської» сотні самооборони Майдану. Завдяки своєму практичному, бойовому і життєвому досвіду спромігся не допустити кровопролиття між конфліктуючими сторонами. Маючи великий бойовий досвід, багато зусиль доклав до організації, підготовки й навчання бійців, які беруть участь в антитерористичній операції на сході країни. Міністром оборони України був відзначений іменною вогнепальною зброєю.

Олег Іванович одним з перших записався добровольцем і брав активну участь у боях за відстоювання суверенітету й цілісності нашої держави. Був нагороджений орденом «За мужність» першого ступеня і посмертно високим званням Герой України.

Звитяга, мужність і героїзм нашого бойового побратима упродовж всього його короткого життя залишиться для нас яскравим прикладом самовідданого служіння Батьківщині, українському народові в ім’я збереження України.

Світла пам’ять про Олега Івановича Міхнюка назавжди залишиться в наших серцях.