"Відлуння поколінь" торкнулося душі

ФОТОРЕПОРТАЖ. Цими днями глядацькій залі базового будинку культури, що в Зачепилівці Харківської області, не довелося пустувати. В ньому, передбачивши всі карантинні заходи в зв'язку з коронавірусною пандемією, відбувся ІІІ фестиваль солдатської патріотичної пісні "Відлуння поколінь". У ньому взяли участь майстри народної творчості Зачепилівської громади. Без пісенних подарунків не залишили глядачів і гості фестивального свята-учасник бойових дій на території Афганістану, лауреат міжнародних фестивалів солдатської та афганської пісні Володимир Степанов із селища Есхар Чугуївского району Харківської області, а також аматорський колектив з Новомосковська Дніпропетровської області, лауреат багатьох конкурсів військово-патріотичної пісні група "Восток", очолювана Вадимом Січним. У двох перших фестивалях брали участь гурт «Баграм» з м. Суми, відомий соліст Юрій Шкітун із Запоріжжя та народний артист України Володимир Коваленко з Івано-Франківська.

Вже сам початок мистецького дійства-театралізована композиція "Солдати" у виконанні юних гуртківців будинку культури та учнів ДМШ - засвідчили попереду всіх чекають хвилюючі зустрічі з військовою піснею. А вони, як люди: у кожного своя біографія, своя, доля. Одні швидко забуваються, згасаючи, не встигнувши запалити серця, інші залишаються в пам'яті народній назавжди, виховуючи все нові й нові покоління - від діда до батька, від батька до сина, об'єднуючи український народ і надаючи неабиякої сили та віри в майбутнє.

Першим на фестивальну сцену пощастило вийти вокальному дуету Миколаївського сільського будинку культури, ветеранам пісенного мистецтва Василю Кузьменку та Павлові Сироті. Злагодженим виконанням "Ой, у лузі червона калина похилилася" вони відразу задали високий тон захоплюючому змаганню. Про гірку пам'ять війни, про її непомірну ціну нагадали зворушливі виступи дитячих вокальних колективів БДЮТ гуртка "До-мі-соль" з піснею "Про ту весну", а також гурту "Дзвіночок" з піснею "Маки червоні"

Схвальні оплески на свою адресу, і, звичайно, щирі симпатії зібрала Тетяна Павлович з Новомажарового за виконання пісні "Місяць травень". З особливим душевним піднесенням пролунала "Кукушка" в інтерпретації Наталії Бабенко Зіньківщинського СК. Своє проникливе звучання внесла в пісню"Чорні квіти" ще одна вокалістка із Зіньківщини Леся Лисенко. Достойно була винагороджена і Альона Садова із ББК за виконання класичного твору "Если б не было войны"

Як завжди свою високу вокальну майстерність продемонструвала переможниця Міжнародного конкурсу фестивалю виконавців естрадної пісні "Жива вода" Юлія Мірошніченко.

Її пісня "Довоюй, родной" нікого не залишила байдужим. Серцем відгукнулися глядачі і на "Кленову баладу" Валентини Шевченко із Бердянського СБК, "Плакала калина" у виконанні вокального дуету в складі Валентини Кривень та Володимира Телятника. Новомажарівський сільський будинок культури, взагалі, відзначився на нинішньому фестивалі своїм потужним мистецьким "арсеналом", делегувавши найкращий пісенний цвіт свого краю. Той же вокальний гурт "Джерельце", лауреат І ступеню обласного фестивалю мистецтв "Харків-талант", який полонив усіх і своїм ніжним, напрочуд витонченим сценічним "образом", вокальною довершеністю, виконуючи свій конкурсний твір "В нашому серці".

Запам'яталися журі і глядачам немеркнучі "Журавлі" у виконанні дуету Олени Гончарової та Людмили Філіпської з Леб'язького СБК, сольний спів Людмили Філіпської, Павла Сироти з Абазівки, Софії Валевської із Сомівки. Подарована Рітою Китайгородською із Рунівщинського РБК "Пам'ять" і за змістом, і за душевним піднесенням вкотре нагадала усім, що патріотична пісня, патріотизм народу, тисячі патріотів нашої держави, які, ось і сьогодні знаходяться на передових, захищаючи свободу, незалежність, територіальну цілісність України, невіддільні один від одного. У фестивальні акорди якнайкраще вписався і своєрідний музичний реквієм "Прошу в неба", "проголошений" зі сцени Наталією Клокун, переможницею відкритого міжрайонного фестивалю військово-патріотичної пісні "На крилах пам'яті" та дипломанткою Міжнародного конкурсу-фестивалю виконавців естрадної пісні "Жива вода".

Слухав би і слухав, не відриваючись, одна за одною думи людські, покладені на музику, на народний мотив, в яких клекоче історія України - війни і повстання на її землі, сльози і перемоги, ненависть і любов, вірність і зрада. До речі, військово-патріотичні пісні, обрані на конкурс, присвячувалися багатьом подіям літопису держави: в них бриніли і ноти буйних козацьких веселощів на Січі і плач полонянок у неволі, гарячі злети Січових стрільців і Героїв Небесної Сотні, в них згадувалися подвиги героїв Другої світової і афганської воєн, незламний дух вогнеборців - учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і, звісно, захисників держави на східних кордонах України

У кожного покоління є чому повчитися, є що взяти за приклад, відповіли промовистою літературною композицією на почуті яскраві музичні монологи вихованці 3-А класу, вчителя Валентини Сухорукової Зачепилівської ЗОШ. За участь їм теж вручили дипломи фестивалю.

На одній бентежливій хвилі з піснями пролунала і хвилина мовчання в пам'ять про всіх полеглих на війні, хто пішов з життя, вже повернувшись з полум'яних ратних доріг, хто, власне, і був завжди головним героєм військово-патріотичних творів, - доблесні воїни, захисники і міць української держави. Їм присвятили свої виступи гості фестивалю - учасник бойових дій в Афганістані, автор і виконавець, лауреат міжнародних фестивалів солдатської пісні Володимир Степанов з Чугуївщини, група "Восток" з Новомосковська Дніпропетровської області у складі Вадима Січного, Олександра Губи і гвардії сержанта, АТОшника, Володимира Дашкевича. Все ними проспіване підкуповувало своєю щирістю, чесністю, вибухом почуттів: після їх виступу, здавалося, виростали крила, відкривалося друге дихання.

Миру, здоров'я, благополуччя побажала усім присутнім, а також учасникам фестивалю Зачепилівський селищний голова Олена Петренко. Вона висловила впевненість, що започаткована традиція матиме своє продовження на зачепилівській сцені, підтверджуючи, що не міліє на таланти наш край, міцніють і повняться джерела військово-патріотичного виховання. Фестиваль - ще й велика, копітка організаційна робота, фінансові витрати, концентрація сил, здібностей чималого гурту людей. Голова Зачепилівської організації Української спілки ветеранів Афганістану Сергій Злидень добрим словом згадав усіх, хто вклав свій посильний внесок у проведення пісенного свята, особливо тих, хто допомагав і допомагає матеріальними коштами, усіх хто стояв у витоків пісенного свята, насамперед, колишнього голову Зачепилівської ОТГ Юрія Кривенка, Почесного громадянина Харківської області і Зачепилівського району, директора ПСП імені Фрунзе Івана Гляня, який був депутатом Харківської обласної ради. До речі, всі учасники фестивалю були відзначені дипломами Зачепилівської організації Української спілки ветеранів Афганістану.

Проте, всі очікували вердикту журі: хто ж став переможцем фестивалю "Відлуння поколінь", хто проклав найхвилюючішу стежку до людських сердець. Тепер вони всі відомі: володарками третього, другого і першого місць відповідно стали майстри народного мистецтва ББК Зачепилівської селищної ради Альона Садова, Юлія Мірошніченко та Наталія Клокун. Гран-Прі фестивалю отримала учасниця аматорського народного мистецтва Новомажарівського СБК Тетяна Павлович.

…То було справжнє кипіння пристрастів від зустрічі з піснею, з талановитими виконавцями, не відпускаючи серця до останнього акорду.

2019 рік. Кожен з гостей 1-го Зачепилівського фестивалю «Відлуння поколінь» вніс свій свіжий струмінь в його становлення.

Усім полеглим в Афгані присвятили свою пісню-реквієм жіноче тріо Зачепилівського базового будинку культури.

2021 рік. У фестивалі брали участь самодіяльні митці різних поколінь.

2021 рік. Міцніє афганське братство на сцені і в житті.

2021 рік. Переможниці 3-го фестивалю військово-патріотичної пісні (зліва направо): Наталія Клокун, Юлія Мірошніченко, Альона Садова, Тетяна Павлович.

ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТ — ЗВУЧИТЬ ГОРДО

ЗАБУТТЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ. З давніх-давен український народ підтримує священну традицію - вкарбовувати у свідомість прийдешніх поколінь пам'ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов'язок. Вже 32 роки, ми вшановуємо тих своїх українських вояків, юність яких помічена пекельним афганським вогнем. 112 юнаків у різні роки були призвані на військову службу із Зачепилівщини, пройшли жорстокі випробування в Афганістані. 8 наших земляків повернулися звідти з бойовими орденами і медалями. Олександр Пушкаревський з Новомажарового, нагороджений орденом Червоної Зірки і медаллю "За відвагу". Теж орден Червоної Зірки — свідчення мужності і відваги, проявлені в боях Володимиром Пєчкіним з Новоселівки. Медаль "За відвагу" нагадує про афганське лихоліття і Петрові Граммі, медалі "За бойові заслуги" — відзнака за вірність присязі, за самовідданість і сміливість Миколи Песиголовця, Юрія Потьомкіна, Федора Голуба, Юрія Кагадія, Віктора Лукашова.

Війна намагалася безжально витравити все людське в їх душах, перекреслити їх життя, переінакшити надії і плани, понівечити тіла і долі, але вони всупереч всьому стараються переборювати труднощі і розчарування, залишатися, в більшості своїй, достойними людьми, намагаються передати свій життєвий досвід молодому поколінню. Поряд з ними в День вшанування учасників бойових дій на території інших держав заслуговують на увагу і повагу ті наші співгромадяни, які виконували свій інтернаціональний обов'язок на Кубі, в Чехословаччині, Югославії: "Події звискують мов кулі, у снах проходять як кіно. Тривожні дні давно минули, згадати є що, все одно…".

Подорож по пам’ятних місцях

Так вже заведено на Зачепилівщині, місцеві органи влади, громадськість, організація Української Спілки ветеранів Афганістану з особливим теплом вшановують воїнів-інтернаціоналістів, з вдячністю ставляться до їх бойової молодості, коли вони готові були пожертвувати своїм життям на своїх передових лініях вогню.

Так було і нинішнього року. Делегація хлопців-афганців відвідали всі поховання, де покояться загиблі, померлі їх товариші. Разом із селищним головою Оленою Петренко хвилиною мовчання вони вшанували пам'ять і поклали квіти на могили Анатолія Авдюніна та Григорія Романенка у Бердянці. До всього, біля могили Анатолія Миколайовича зібралися трударі-механізатори ПСП імені Фрунзе разом з директором підприємства Іваном Глянем, староста Світлана Хітько, рідні, односельці. Згадали, якою чудовою людиною він був.

У селі Олександрівка розділили скорботні хвилини разом з мамою, померлого кілька літ тому Сергія Козака, Марією Іванівною.

У Нагірному в притихлій тиші схилили голови перед пам'яттю афганця орденоносця Червоної Зірки Володимира Кривошеї та інтернаціоналіста Віктора Биченка.

До Ланної, що на Полтавщині зачепиляни теж дісталися, щоб віддати шану загиблому на передовій вже в наші дні, захиснику України на східних рубежах держави, теж воїну-афганцю Юрію Коноводу. Його смерть болить і по цей час в серцях усіх, хто його знав і поважав.

У центральному парку на Алеї Слави біля обеліску завершилася ця хвилююча і зворушлива подорож, яка засвідчила, – забуттю не підлягає жодне ім'я, жодне життя, покладене в ім'я виконання військового обов'язку. Цього ж дня воїни-інтернаціоналісти разом з керівництвом селищної ради, старостами старостинських округів стали ще й учасниками тематичної програми "Пекучі рани Афганістану", підготовлену аматорами базового будинку культури. З вітальними словами до присутніх звернулися Зачепилівський селищний голова Олена Петренко, керівник ініціативної групи "Реверс" Володимир Верхогляд. Скориставшись урочистою можливістю, щирі побажання здоров'я, миру, благополуччя пролунали і від Сергія Злидня, голови Зачепилівської організації ветеранів Афганістану, учасників бойових дій, воїнів-інтернаціоналістів, ветеранів армії та Військового Флоту, голови ветеранської організації Тетяни Шур.

Оплесками, запальним пожвавленням відгукнулися всі на вручення нагород активним учасникам ветеранського руху з нагоди 32-ої річниці з дня виведення військ з республіки Афганістан. Микола Баклагін та Олександр Величко отримали подяки Харківської обласної спілки ветеранів Афганістану, Микола Веклич, Микола Таран, Володимир Посадський були нагороджені грамотами Зачепилівської організації воїнів-інтернаціоналістів, а Іван Литус, Віктор Мягкоголов, Юрій Жура, Юрій Письмак, Володимир Овчаренко відзначені подяками. Такої ж винагороди був також удостоєний Іван Башкатов, голова фермерського господарства "Зоря".

Згадка про події 32-річної давності аж ніяк на обходиться без журливих, печальних миттєвостей, коли хвилиною мовчання згадувалися всі ті, хто без гучних клятв і пафосних обіцянок - просто віддав своє життя, виконуючи бойове завдання. Серед тисяч загиблих назавжди вписані імена Володимира Кривошеї, спецпризначенця розвідувального батальйону, орденоносця Червоної Зірки (посмертно), який поліг у смертельному бою з душманами 16 лютого 1985-го під Чарикаром; Леоніда Тройченкова теж удостоєного цієї високої нагороди і теж скошеного уламком міни в кривавій сутичці з бойовиками.

Перевернута ще одна сторінка незабутніх афганських подій, до яких причетні і наші співвітчизники - зачепиляни, яким були подаровані пронизливі, будоражливі години споминів, приємного відпочинку і спілкування.

Не заростає стежина земляків до місць поховання мужніх воїнів-афганців.

2021 рік. Юрій Коновод немов залишається в строю разом зі своїми побратимами.

2021 рік. Живі квіти до меморіалу Володимира Кривошеї у Зачепилівці.

2021 рік. У пам’ятні дні вшанування воїнів-афганців біля могили Анатолія Авдюніна в Бердянці збирається ледь не все село.

КОЛИ ГРА — ЧАС ЗАДОВОЛЕННЯ І НАСОЛОДИ

ШАХИ. Відчувалося, справді, скучили за змаганнями, баталіями на шахових полях зачепилівські прихильники інтелектуальної гри. Чотири місяці внаслідок коронавірусних обмежень не мали вони змоги віч-на-віч помірятися силами. І ось нарешті! Напередодні Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав шахісти зібралися на свій ігровий турнір. Він став своєрідним стартом у новий спортивний сезон.

Серед гравців ми побачили і давніх своїх знайомих і новеньких - Володимира Омельченка, Павла Мозгового, Максима Приходька, Миколу Туму, Дмитра Черненка, Миколу та Олександра Похилів, юних шахістів з гуртка БДЮТ - Романа Яковенка, Ганну Бондаренко, Аристарха Берлима, Артема Ковтуна, 7-річного Колю Черненка, а також гостей з Краснограда - кандидата у майстри спорту Миколу Скибу і Віктора Чернишова. Таким чином, перевірити "на міцність" і винахідливість свої мізки погодилися всі гравці від 7 до 79 років.

Точку над "і" поставив останній четвертий тур, вивівши на "недосяжну" висоту Олександра Похиля, який не втрачав свого запалу до останньої хвилини турніру. Набравши 6 очок, він і посів переможне перше місце. Три шахісти набрали по 5 очок. Довелося покладатися на комп'ютерний "розум", на його "аргументи" у визначенні призерів. Зате потім ні в кого не виникало й думки заперечувати результати - друге місце посів Микола Скиба, третє - Віктор Чернишов.

Серед юніорів переможцем став Роман Яковенко, серед жінок - Ганна Бондаренко. Переможці і призери отримали грамоти і медалі відділу освіти, молоді та спорту Зачепилівської селищної ради. Порадували найсильніших гравців і шановні спонсори - Зачепилівська організація учасників бойових дій на території інших держав, ветеранів-афганців вручивши учасникам турніру грошові премії.

Спільні зусилля мають служити людям

Несприятлива погода не завадила народному депутату України Юлії Світличній відвідати нещодавно Зачепилівську громаду з робочою поїздкою. В ній її супроводжували Зачепилівський селищний голова Олена Петренко, керівник ініціативної групи "Реверс" Володимир Верхогляд.

Хвилюючими були миттєвості, коли всі разом вони, з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав народний депутат відвідала поховання воїна-афганця Володимира Кривошеї. Пам'ять всіх загиблих воїнiв- інтернаціоналістів було вшановано хвилиною мовчання і покладанням квітів до обеліску на Алеї Слави в центральному парку селища.

Народний депутат України Юлія Світлична разом з Почесним громадянином Зачепилівського району Володимиром Верхоглядом квітами і хвилиною мовчання вшановують подвиг Володимира Кривошеї.

З вічності згадка долина

ПАМ'ЯТЬ НЕ ЗГАСАЄ. Сергію Козаку було дев'ятнадцять, коли в складі контингенту радянських військ він потрапив в жорстоке пекло війни в Афганістані. Починав солдатську службу в прикордонних військах і відразу в складі спецпідрозділу десантно-штурмової маневреної групи на туркмено-афганському кордоні. Десантником залишався до останнього дня — мужнім, азартним, запальним, відчайдушним. Гаряча кров так і кипіла в його міцних жилах, був винагороджений нестримним оптимізмом. На жаль,доля відміряла Сергію нарадуватися білим світом лише 47 років. У 2015-ому його не стало. Але бойові побратими міцно зберігають пам'ять про свого товариша. Ось і днями, в день смерті Сергія Козака, члени Зачепилівської організації Української Спілки ветеранів Афганістану Іван Литус, Сергій Злидень, Віктор Мягкоголов, Олександр Величко, Олександр Зінченко разом з дружиною Сергія — Вікторіею, її сестрою Ольгою, колишнім морфлотівцем Юрієм Калашником побували на могилі воїна-інтернаціоналіста, поклали квіти, вклонилися його пам'яті, згадали короткий, яскравий спалах його мужніх вчинків. Його життєвий шлях тепер житиме у вічності, в згадках рідних, близьких, друзів.

Ми пам’ятаємо тебе, друже… Воїни-афганці Зачепилівської РО Української спілки ветеранів Афганістану відвідали могилу побратима Сергія Козака.