| |
 Суд у Нідерландах почав слухання справи, яку подали родичі боснійських
мусульман, вбитих у 1995 у місті Сребреніца в часи боснійської
громадянської війни.
Родичі вимагають компенсації від Об’єднаних Націй та голландського уряду, чиї війська охороняли в Сребреніці місцеве населення.
Суд має вирішити чи можна притягати до відповідальності ООН та голландську державу.
У 1995 році, коли Сребреніцу захопили сили боснійських сербів, у тому місті було вбито 8 тисяч боснійських мусульманів.
На той момент Сребреніца перебувала під орудою ООН і під захистом голландських миротворців.
|
|
| |
Масові убивства у Сребрениці не вперше постають прикладом трагічної
неспроможності міжнародної спільноти ефективно запобігати чи зупиняти
локальні конфлікти чи захищати цивільне населення.
У Боснії Герцеговинні на той час були миротворчі підрозділи низки держав і зокрема України.
Це був перший міжнародний миротворчий досвід українських військових.
Одним з них був тепер підполковник у відставці Юрій Донський - тепер
голова асоціації миротворців України. Тоді у Боснії він відповідав за
контакт з воюючими сторонами.
Богдан Цюпин запитав нашого співрозмовника, які думки виникають у нього
у зв’язку з позовом проти миротворців Голландії та проти ООН за смерть
тисяч людей в Сребрениці?
Юрій Донський: По-перше, підрозділ Нідерландів мав 550 осіб, в тій зоні раніше планувалось розмістити український батальйон.
Бі-Бі-Сі: Тобто на місці голландців могли бути і українці?
Юрій Донський: Так, і ми були на місці нідерландського батальйону, тому
що після захоплення Сребрениці одночасно була операція вже у Жепі. Там
79 українських солдат врятували 9 тис. осіб і не зазнали жодних втрат
серед цивільного населення і серед миротворців. Місія нідерландського
батальйону була найбільш провальною в Боснії, а місія українського
підрозділу була за визначенням Генерального секретаря ООН, відповідно
до його доповіді, найбільш успішною операцією ООН в Боснії.
Бі-Бі-Сі: Але на цьому етапі, чи ви би погодилися з тим, що саме
військові Голландії повинні відповідати за те, що сталося у зоні, за
яку вони несли відповідальність? Чи повинні вони, на вашу думку,
відповідати за ті вбивства, які там сталися?
Юрій Донський: Є проблема іншого плану, яку ви зараз не обговорюєте,
але яку обговорював увесь народ Нідерландів. Коли відправлявся
батальйон у Сребреницю, то бітальйон був відправлений туди без важкої
зброї. І були протести з боку військових асоціацій, профспілок
військовослужбовців, ветеранських союзів, чому батальйон, який іде до
такої гарячої точки, відправляється без важкої зброї. Як він може
виконати цю місію по захисту цивільного населення і зони безпеки ООН,
це була зона безпеки ООН, коли буде наступ сербських військ. Атакували
Сребреницю два армійські корпуси. Тобто як виконати завдання? Загинути
батальйону там нідерландському? З іншого боку, що зробила світова
спільнота, щоб захистити і той батальйон, і те цивільне населення?
Бі-Бі-Сі: Чи правильно я розумію, що голландські солдати у цьому
випадку не могли зробити нічого і тому не повинні нести
відповідальності?
Юрій Донський: Відповідальність має нести командир нідерландського
генерального штабу, який відповідав. Тобто залишається національна
присутність, координація дій підрозділу. З іншого боку, вони просили
авіа підтримки з боку НАТО, щоб захистити і себе, і населення. Такої
підтримки їм не було надано, хоча НАТО – дуже потужна структура. Тобто
по-суті підрозділ був кинутий напризволяще там. І командир батальйону –
єдиний, хто міг вплинути на ситуацію, але коли іде наступ двох
армійських корпусів, то що він міг зробити. Інше питання, що до наступу
вони не були готові протидіяти сербським військам.
Бі-Бі-Сі: А як вони могли підготуватись?
Юрій Донський: У них є система, яка працює на запобігання нападів. З
іншого боку, вони мали запросити підкріплення з боку ООН, з боку своєї
держави, і така система потім працювала. Ви ж пам’ятаєте, що після
Сребрениці були введені на територію Боснії підрозділи, які були
озброєні артилерією, танками, гелікоптерами, тобто було прийнято
рішення про підсилення миротворчих підрозділів, щоб вони не були
хлопцями лише з гвинтівками і у блакитних шоломах.
Бі-Бі-Сі: Серед виправдань ситуації, в якій опинилися голландські
військові було таке, що, мовляв, ніхто не міг підозрювати, що сербські
підрозділи могли усі ці тисячі чоловіків і юнаків просто розстріляти.
Як ви думаєте, як людина, яка була там у той час, чи можна було дійсно
це передбачити?
Юрій Донський: Я вам скажу на прикладі України, як зробив командувач
українського контингенту, полковник Верхогляд, який був заступником
командувача сектора Сараєва, який був в Жепі і мав перед захопленням
Жепи з боку сербських військ приватну зустріч з Младічем. Він йому
сказав: «Як український полковник, я виконаю все, щоб ви цю зону не
захопили, тому що це зона безпеки ООН. А ви як командувач військами
робіть свою справу». Але щоб запобігти знищенню населення після
Сребрениці український полковник в ту колону біженців, у кожний
транспорт посадив українського миротворця в блакитному шоломі. І коли
сербські війська мали бажання знищити той цивільний конвой з 9 тис.
особами, вони побачили, що в кожній машині сидить український
військовий.
Бі-Бі-Сі: А чи дійсно сербські солдати зважали на міжнародних миротворців, остерігалися міжнародної миротворчої сили?
Юрій Донський: Вони розуміли, що, ви ж знаєте, одна справа воювати
проти ворогуючої сторони, а з іншого боку, воювати з миротворцями, які
жодного стосунку до суті конфлікту не мають.
Источник: BBC Ukrainian
|
|
|
