Вічна слава українському Герою

21 березня захищаючи Батьківщину від російських загарбників, на підступах до Києва загинув полковник Ігор Ростиславович Карчевський. Шепетівська громада втратили небайдужого громадянина, сім’я й діти – чоловіка і батька, а Шепетівська спілка ветеранів Афганістану, у якій він був заступником голови – активного члена й подвижника ветеранського руху.

Ігор Ростиславович — український військовий і громадський діяч, ветеран війни в Афганістані, кавалер багатьох нагород. Активний учасник війни протягом 2014–2015 років на Сході України. Останнім його життєвим рубежем стала оборона передмістя Києва, де за покликом добровольця жертовно віддав своє життя вірний син своєї землі.

Ігор Ростиславович народився 12 серпня 1966 року у сім’ї військовослужбовців у м. Славуті, де й навчався у школі. Далі обрав шлях професійного військового, був командиром однієї з частин Шепетівського гарнізону.

Був депутатом міської ради чотирьох скликань. А також засновником Шепетівської регіональної організації миротворців. Ігор Ростиславович три роки поспіль очолював ГО «Ветеран Шепетівщини». Також займався підприємницькою діяльністю, обіймав посаду керівника «Сіліцеї-сервіс», некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Соціалмедика» Громадської організації «Сіліцея-кластер» тощо.

Ігор Ростиславович — кандидат наук, цікавився психологією діяльності в особливих умовах. Фах здобував у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького у м. Хмельницькому. Також викладав в Острозькій академії. Був чудовим лектором для підростаючого покоління.

Товариський, мудрий і розсудливий, гарний співрозмовник, людина щирої душі — таким Ігор Ростиславович залишиться у пам’яті тих, хто його знав.

Шепетівська спілка ветеранів Афганістану сумує разом з рідними і близькими, розділяє біль непоправної втрати. Вічна йому пам’ять!

Він мужньо захищав країну

Присвята захиснику України
полковнику Ігорю Карчевському

З світлини усмішка ясна
Усіх неначе зігріває.
А в нас ще «руськая весна»
Людей ракетами лякає.

Ти не злякався їх погроз,
Пішов країну захищати.
Хоча ще холод і мороз
У даль не хочуть вирушати.

Ти – Воїн. Гордий Офіцер.
Стояв ти москалів супроти.
А головний їх людожер –
Це просто еталон мерзоти.

Ти – Воїн світла і життя.
Тебе Господь спасав в Афгані.
Ти бивсь за світу майбуття,
За світле майбуття в країні.

Щоби перемогло добро,
Ти намагався зло здолати.
Нехай добро здолає зло!
Хай сина не хоронить мати!

Дружині обіцяв: «Вернусь
Живим. Ти вір мені, кохана.
Ми орків проженем, клянусь.
Це тверде слово ветерана».

Ми переможемо! Добро
Таки здолає морок ночі.
І понесе святий Дніпро
У Чорне море поторочі.

Ми виграємо цю війну!
Зметем з лиця землі руїни.
Зустрінемо свою  весну!
Ти – наш Герой. Син – України.

Загинув ти у боротьбі,
Нехай Господь дарує спокій.
Хай світла пам’ять по тобі
Залишиться на довгі роки!

Віра Кухарук