" /> Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - Матеріали до Правління УСВА 23 січня 2025 р. Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
 
 
 
    
 
Головна
Новини
Про організацію
Голова УСВА
Публікації
Електронні книги УСВА
Акції
Документи
Нормативні документи
Ветеранські закони
Фотогалерея
Зв`язок
Музей
Реабілітація
Питайте-відповідаємо
Локальні війни
Анонси
Книга вдячності
Організації УСВА
Сайти ветеранів
Фестивалі
Майбутнє України
ГО "БМФ Реабілітації
Статут ГО "БМФ Реаб
 


Погода
Погода!
fest-logo.jpg


44367655 Відвідувачів
Боевое Братство
Президент України Офіційне інтернет-представництво
Міністерство оборони
Орденские планки – ветеранам
Укрінформ
Урядовий портал
Надрукувати Надіслати електронною поштою

Матеріали до Правління УСВА 23 січня 2025 р.

Про діяльність організацій УСВА і взаємодію в умовах російсько – української війни

Закінчується 3-й рік жорстокої війни з російськими загарбниками

Участь всього населення України в захисті Батьківщини стабілізувалася на рівні розуміння можливості кожного громадянина і громадянського суспільства в цілому.

Держава нарощує зусилля зміцнення і розширення коаліції держав - партнерів України, збільшення озброєння, фінансування і інших матеріальних засобів для ведення війни, стимулює розвиток вітчизняного військового виробництва та вдосконалення сучасного озброєння, веде пошук шляхів вирішення проблем, що виникають у цивільного населення, та відбудови руйнувань, пов’язаних з війною.

Громадянське суспільство, зокрема об’єднання ветеранів, найбільш мобільне і найменш інерційне у прийнятті рішень, допомагає збройним формуванням і цивільному населенню подолати складності, пов’язані з війною.

Місцеві організації Української Спілки ветеранів Афганістану спільно з місцевими органами влади беруть активну участь в підготовці населення до національного спротиву, в добровольчих формування територіальної оборони, у волонтерській адресній допомозі військовим частинам захисників Батьківщини, у вирішенні побутових проблем багатьох прошарків населення.

Одним з найбільш важливих питань для власної діяльності УСВА визначила надання допомоги державі у питаннях лікування, протезування і реабілітації важко поранених громадян України.

З цією метою формується відповідний центр та здійснюються перші кроки із залучення придбаного власного досвіду і матеріальних засобів. Справа в тому, що внаслідок реформ, що вже проведені під час війни, всі державні протезні підприємства розпродані і створення протезних майстерень віддано у руки підприємців. Тому зараз виник великий розрив між потребою в протезуванні і можливістю її задоволення в такій спосіб організації.

Залишаються також важки питання щодо збереження структур і традицій ветеранів минулих поколінь ветеранів війни і військової служби. Тому УСВА виступила з ініціативою створення Всеукраїнської Федерації Ветеранів (ВФВ), яка вже пройшла офіційну реєстрацію і розпочала власну діяльність.

Попереду ще багато того, що ми можемо і мусимо зробити.

 

Про ініціативи і діяльність Всеукраїнської федерації ветеранів війни.

Інформація про протезування в Україні: російсько – Українська війна принесла народу України великі страждання. Її наслідки віддзеркалюються на сучасному і наступних поколіннях наших громадян. За даними МОЗ і Мінсоцполітики, за 2021 рік в електронній системі охорони здоров'я було зареєстровано 27 тисяч осіб, як військових, так і цивільних, які втратили одну або більше кінцівок, у 2022 році – понад 32 тис. осіб, за перше півріччя 2023 року – 15 360 осіб. При цьому кількість ампутацій є значно більшою.

Майже 59 тисяч цивільних і військових, які постраждали від війни, за першу половину 2023 року звернулися до Міністерства соціальної політики за допоміжними засобами реабілітації.

Однією з особливостей наслідків війни РФ проти України, зокрема, стає велика кількість ампутацій рук, яка складає більш третини загальної кількісті ампутацій. Система не була розрахована на таку кількість ампутацій рук, тому фахівців, які можуть кваліфіковано надавати допомогу та здійснювати реабілітацію таких пацієнтів, у нас не було.

Проблемою реабілітації після ампутацій стає також те, що пацієнти з ампутацією зазвичай мають інші поранення, які загрожують їхньому життю, зокрема поранення голови або черевної порожнини. Не можливо сконцентрувати таких пацієнтів в медзакладах, що спеціалізуються на реабілітації після ампутації. Вузьким місцем залишається кількість фахівців з реабілітації після ампутацій.

Одночасно з ростом запиту на протезування і реабілітацію триває реформування протезної промисловості, яка у подальшому працюватиме на базі приватних підприємств - протезних майстерень.

Дослідження, які приведені на Protez Hub.protezhub.com, свідчать про те, що на 2024 р. в України працює понад 80 виробників протезів, продовжують формуватися нові підприємства, передбачаючи постійно зростаючий попит.

Найбільша концентрація протезних закладів наразі у Львівській та Київській областях.

Українці з ампутованими кінцівками самі вибирають, де протезувати кінцівки.

Державне фінансування, яке передбачає на складне протезування до 2 млн грн однієї особі на один протез, є достатнім у переважній більшості випадків. Але потрібні деякі зміни в законодавстві, щоб гарантувати належне відшкодування витрат на протезування для деяких рівнів ампутації з урахуванням потреб людини та рівня мобільності/функціональних можливостей.

Відсутність післяопераційної допротезної реабілітації залишається проблемою в допомозі особам з ампутаціями та подальшому протезуванні.

Міжнародна логістика та затримки з боку іноземних виробників комплектуючих продовжують впливати на деякі випадки (особливо, коли йдеться про протезування верхніх кінцівок).

Протезна реабілітація є важливою складовою відновлення людини, але помітна кількість їх не була навчена користуватися своїми протезами.

Вітчизняні спеціалісти вже мають певний тип сертифікації з встановлення міоелектричних протезів і були сертифіковані на встановлення електричних колінних вузлів. Але лише одиниці можуть успішно протезувати пацієнта з дезартикуляційною ампутацією стегна (яка вважається складним видом ампутації).

За свідченням керівного складу протезних підприємств, важко знайти нових кваліфікованих працівників, як протезистів-ортезистів, так і техніків-протезистів-ортезистів.

Зрозуміло, що для майбутніх поколінь протезистів-ортезистів необхідна формальна окрема програма університетської освіти.

Наявні фахівці зацікавлені:

- в навчанні та сертифікації з протезів рук із зовнішнім джерелом живлення,

- в додатковій практиці щодо дезартикуляції стегна та плеча,

- у вивчанні нових ефективних технологій виготовлення куксоприймальних гільз,

- у випробовуванні різних технології виготовлення гільз за допомогою 3Д сканера.

Існує потреба в кращій координації між протезистами та фізичними терапевтами/ерготерапевтами шляхом мультидисциплінарних професійних обмінів.

Фінансування за державною програмою іноді (27,2%) не вистачає для окремих видів ампутацій.

Приблизне співвідношення ампутації верхньої кінцівки до нижньої становить 35% до 65%. Це означає, що більше протезистів повинні навчитися виготовляти протези верхніх кінцівок, щоб задовольнити попит.

Наразі один протезист виготовляє в середньому 95 протезів на рік (це включає протези верхніх і нижніх кінцівок).

Нажаль Україна стала полігоном для низки низькоякісних (експериментальних) протезних виробів та рішень. Пацієнтів потрібно навчати, як не стати жертвами.

Загалом вітчизняна галузь протезування продовжує розвиватися. Серед надавачів протезних послуг існує здоровий рівень конкуренції. Кількість людей з ампутованими кінцівками перевищує норму. Тому важливо підтримувати українських надавачів послуг та їхніх пацієнтів на місцях.

Існує потреба у безперервних можливостях професійного розвитку, а також у встановленні повного циклу освіти для майбутніх фахівців.

Одночасно з ростом запиту на протезування і реабілітацію триває реформування медичної сфери, активно руйнується державна протезна промисловість, на продаж виставлені останні міжобласні протезні цеха при недостатній кількості приватних протезних майстерень, а також асортименті і обсязі їх виробництва.

Державний комітет України у справах ветеранів (1992 – 2005 рр.) спільно з Українською Спілкою ветеранів Афганістану, враховуючи значне технологічне відставання вітчизняної протезної промисловості, організували підготовку власних фахівців у передових фірмах Німеччини, створенні перших протезних майстерень, які успішно працюють і досі на комплектуючих елементах і технології відомої фірми «Отто Бок», розробили схеми і нормативні акти забезпечення спільного державно – благодійного фінансування якісних унікальних протезів.

Крім того, наявність в системі впливу Держкомітету та УСВА спеціалізованого лікувального закладу Госпіталю для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» у Києві і лікувально – оздоровчого закладу «Санаторій ім. М.Семашка» у Симеїзі дозволяло забезпечувати комплексну реабілітацію ветеранів війни.

У забезпеченні єдиного комплексу протезування і реабілітації Україна з успіхом конкурувала на міждержавній арені в межах СНД. Практично, в Україні всі особи з інвалідністю внаслідок війни були забезпечені вітчизняними протезами, без звернення до зарубіжних фахівців. Крім того, сучасні протези, при виробництві яких користуються нові матеріали, є більш зручними і мають більш тривалий термін надійної експлуатації. Це дозволяє скоротити витрати з Державного бюджету на ці цілі.

Необхідно також мати на увазі, що особа з інвалідністю внаслідок війни залишається на все подальше життя пов’язаною з наглядом за станом і зміною протезів з фахівцями однієї майстерні.

В цей же період була налагоджена співпраця з німецькою фірмою «Майра», яка була монополістом у виробництві широкого асортименту високоякісних інвалідних возків.

Триває пошук шляхів якісного протезування і відновлення військовослужбовців, які отримали важки поранення у сучасній війні.

Наразі у столиці створюють спеціальний Центрі протезування військових на базі міської лікарні №12 – спільно з німецькими фахівцями.

У березні 2024 року, під час візиту до Києва, німецькі фахівці висловили готовність протезувати у Берліні 60 українських військових

18 квітня 2024 року, перших 13 українських захисників із ампутаційними пораненнями спрямували до військового шпиталю Берліна, де їм встановили сучасні інноваційні протези. Разом із з ними поїхали 6 київських техніків-протезистів, які навчатимуться у Німеччині цій справі. А після повернення працюватимуть у новому Центрі протезування військових, який створюється.

Вже триває процес постачання обладнання, закупленого німецькою стороною. Місто розпочало облаштовувати приміщення майбутнього Центру.

Історично релігійні організації брали на себе догляд і працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок війни. Прикладом цього є історичний «Будинок інвалідів» в Парижі.

Участь в цієї справі всесвітньо відомого Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», Київської духовної академії і семінарії, а також Воскресенської церкви (Церкви Воскресіння Христового) або «Афганської церкви» сприятиме підвищенню їх престижу і гуманітарному авторитету.

Враховуючі накопичений власний і колективний досвід, а також досвід країн Європи, для надання допомоги постраждалим воїнам, Громадська спілка "Всеукраїнська федерація учасників бойових дій, ветеранів війни та військової служби", вийшла з пропозицією зробити «шаг на зустріч» про створення Всеукраїнської державно – громадської системи професійних закладів освіти, протезування і реабілітації ветеранів війни з використанням сучасних технологій, сил, засобів і можливостей громадських релігійних і ветеранських об’єднань.

В якості пілотного проекту та зразкового об’єкту пропонується створення об’єднаного навчального, лікувального, протезного, реабілітаційного закладу під умовною назвою «Центр унікального протезування і відновлення». Для забезпечення діяльності «Центру» зареєстровано відповідний «Фонд», сформовані органи управління і контролю, до складу яких увійшли авторитетні особи, добре відомі в Україні, здійснюються практичні кроки. Нажаль, на цьому шляху опинилося багато бюрократичних перепон, які належить подолати.

 

Додатки

dodatok-01.jpg

dodatok-02.jpg

 

В Україні працює 7 автошкіл для осіб з інвалідністю

Майже рік тому в Україні почали відкривати автошколи для осіб з інвалідністю. За цей час водійське посвідчення отримали десятки українців. Про це повідомляє Міністерство внутрішніх справ.

Наразі кількість автошкіл для людей з інвалідністю сягає 7. Менш ніж за рік десятки українців пройшли навчання та отримали водійське посвідчення категорії В.

У МВС зазначають, що школи мають доступну інфраструктуру та максимально без бар’єрний простір.

“Навчання відбувається в інклюзивних приміщеннях. Навчальні авто відповідно переобладнані, а навчальні програми та плани повністю адаптовані під потреби осіб з інвалідністю”, – сказано в повідомленні.

Теорію можна вивчити самостійно онлайн або в змішаних інклюзивних групах.

Крім основного навчання, в автошколах є можливість пройти курс удосконалення водійських навичок.

Автошколи для осіб з інвалідністю працюють і приймають охочих у семи регіонах України (Київська область, Львівська область, Хмельницька область, Кіровоградська область, Дніпропетровська область, Одеська область, місто Кропивницький).

Записатись на навчання зручно та доступно за адресами:

Національна академія внутрішніх справ. Київська область, с. Віта-Поштова (Навчально-науковий інститут №1). Тел: (067) 503-56-18; (096) 508-15-68

Харківський національний університет внутрішніх справ. Хмельницька область, м. Кам’янець-Подільський, вул. Лесі Українки, 14-а. Тел.: (067)968-08-28; (063) 969-04-33

Донецький державний університет внутрішніх справ. Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 1. Тел.: 096 082 49 21; (097) 517-88-82; (066) 857-00-47

Криворізький навчально-науковий інститут Донецького державного університету внутрішніх справ. м. Кривий Ріг, вул.Співдружності, 92А. тел. +38 (068) 393 10 10 (координатор проєкту)+38 (067) 742 58 02 (керівник проєкту).

Львівський державний університет внутрішніх справ. Львівська область, м. Львів, вул. М. Кривоноса, 1. Тел.: (032)261-57-01; (067) 407-42-88; (067) 924-04-24

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Гагаріна, 26. тел.: (067) 636-97-40.

Одеський державний університет внутрішніх справ. м. Одеса, провулок Сабанський, 4. тел.+38 (094) 949 80 70 (координатор проєкту / керівник автошколи).

Раніше Newsauto писало, що ветерани війни та члени їхніх родин, які мають інвалідність із порушенням опорно-рухового апарату, можуть безкоштовно навчатися в автошколах.

 

Про захист честі і гідності учасників бойових дій на території інших держав

Під впливом часу, що промайнув з тих пір, як закінчилася Друга світова та для нас Афганська війна, буремних сучасних подій і штучних заходів «промивання мозок», поступово змінюється ставлення, зокрема нових поколінь до минулих подій.

Практично завершило свій земний шлях героїчне покоління наших співвітчизників, яке у важкої збройної боротьбі перемогло фашизм і нацизм. Наймолодшому учаснику бойових дій в Афганістані вже наблизився 60-тірічний ювілей.

Користуючись такими обставинами, коли пізнавати правду про важливі події від самих учасників стає неможливим, «ідеологи нового миру» розпочинають подавати власні, зокрема збочені, версії минулих подій.

Час від часу, користуючись важкими складнощами у державі, її недруги, зокрема окремі «псевдо патріоти», та агресивна меншість, яка залишилися на узбіччі та заздрить потужності і послідовності дій руху ветеранів Афганістану, з метою розшарування і порушення єдності нашого суспільства, штучно, безпідставно звинувачують окремих громадян, колективи і осередки громадських організацій в порушенні чинного законодавства України стосовно створення і захисту об’єктів культурної спадщини (пам’ятників, меморіалів, назв місцевих об’єктів і вулиць тощо), пов’язаних з участю громадян України у військових конфліктах в інших державах, зокрема в Афганістані.

За справу наступу на заслуги ветеранів війни беруться люди, які недосконало знають військову і політичну історію світу і нашої Держави зокрема.

Стосовно сучасних Афганських подій ХХ і ХХІ століть і зараз можливо казати, що питання ще далеко не завершене і остаточні висновки робити ще за рано.

Після спроби встановити в Афганістані радянській устрій і порядок у 1979 – 1989 рр., вже США, Великобританія і НАТО в цілому більш ніж за 20 років військових дій в Афганістані у 2001 – 2022 рр. «наступили на афганські граблі» в нав’язуванні нового порядку і поспішно покинули цю країну.

Доречи, рішеннями президентів України до складу контингентів НАТО в ті роки входили і військовослужбовці України медичного персоналу та персоналу штабів, а також підрозділів по розмінуванню території Афганістану. Крім того, за окремими угодами там працювали члени екіпажів повітряних суден, зокрема гелікоптерів, з України.

Тому ще рано ставити крапку в Афганських подіях в контексті світової політики.

Скоріш за все, ініціаторів винесення на обговорення «афганських питань» хвилює не доля афганського народу, а наявність в Україні єдиного руху ветеранів Афганської війни.

Ми вимушені визнати, що противники цього руху, починаючи з 2005 року нанесли йому ряд відчутних ударів: у 2005 році був ліквідований Державний комітет України у справах ветеранів, в якому всі головні посади у центрі і регіонах були зайняті ветеранами Афганістану, і одночасно із зони впливу ветеранів відібрали місце фізичної реабілітації і оздоровлення - санаторій ім. М.О.Семашка в м. Сімеїз (Крим); у подальшому ветерани афганської війни були позбавлені користування у цільовому лікувальному закладі - у відомому госпіталі «Лісова поляна»; ліквідовані широковідомі місця пам’яті – музеї в Києві (окрема експозиція в межах Меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні») і у Вінниці; здійснюється постійний тиск на «Афганську» церкву – Храм пам’яті учасників і жертв Афганської війни.

Негативно сказалися на авторитеті «афганського руху України» і внутрішні, скоріш за все, ініційовані і керовані із зовні, суперечки.

Але здорові сили, які об’єднані в Українську Спілку ветеранів Афганістану, витримали і встояли, і продовжують виявляти мужність в лавах збройних формувань, складають основу добровольчих об’єднань територіальних громад та беруть активну участь у волонтерській діяльності громадянського суспільства України, спрямованої, перш за все, у захисті Вітчизни від російських загарбників, її територіальної цілісності і незалежності.

В той же час не можна «почувати себе на лаврах». Спроби послабити рух ветеранів війни, не дати йому розповсюдити свій вплив і досвід на ветеранів нової російсько – української війни продовжуються з використанням відомих методів інформаційної боротьби (війни).

Під привидом вивчання громадської думки, але у вузькому колі обраних учасників круглих столів, вони порушують і обговорюють питання, які принижують гідність ветеранів та сіють сумливі в розумах громадянського суспільства в цілях руйнування традицій, що склалися.

Серед питань порядку денного одного круглих столів, якій організував Інститут Національної пам’яті, булі порушені зокрема таки:

- День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Чи потрібен такий день в календарі сучасної України?

- Яке місце в національної пам’яті має займати афганська війна і українці, що полягли в Афганістані?

Кожній з ветеранів – учасників бойових дій на території інших держав, більшість населення України обурено інформаційним викидом, в якому брав участь один з представників відомої родини колишніх біженців з Афганістану.

Ветерани війни розуміють стан його невідновленого здоров’я, тому пропонують МОЗу і Мінсоцзахисту екстрено спрямувати його за кордон до кращих світових фахівців для фізичного і психічного лікування, та повноцінного відновлення. Потрібно, щоби він зміг би зрозуміти сучасну ситуацію, де він живе та ставлення до нього особисто.

Ми, ветерани війни, значно раніше зрозуміли, що демократія і вседозволеність, як мовлять у нашій рідній Одесі, це «дві великі різниці». Тому бажано, або вся відома афганська родина, яка мешкає в Україні, теж це зрозуміла.

31 березня 2023 року, Національна рада з телебачення та радіомовлення отримала повноваження закривати будь-який засіб масової інформації без рішення суду. З того дня набирав чинності закон України "Про медіа", який запроваджує додаткові механізми захисту національного інформаційного простору (зокрема, на період воєнного стану).

Тому постає питання, чому ЗМІ і соціальні сеті безконтрольно продовжують транслювати і виливати всілякий бруд і непотріб на голови наших співвітчизників. Чому в європейській країні з високим культурним минулим, російські сквернослови стали героями українських інформаційних програм? Чому іноземцям, яким державою даровано українське громадянство, в складні часі для нашої Вітчизни дають інформаційну можливість сіяти розбрат в суспільстві, оскорблять значні, поважні прошарки корінного населення України, пам’ять її героїв і членів сімей загиблих воїнів?

Позитивним прикладом є діяльність міської організації УСВА м. Дніпра, яка домоглася шляхом демократичних процедур повернути ім’я нашого побратима міській вулиці.

 

Додаток

Правління УСВА наполегливо рекомендує ветеранам війни та їх громадським організаціям діяти більш активно у захисті власної честі і гідності, а також у захисті пам’яті загиблих:

І. Нагадувати ініціаторам подібних спроб підриву у роки сучасної жорстокої війни єдності нашого суспільства наступне:

- Права учасників бойових дій на території інших держав разом іншими категоріями ветеранів війни, зокрема з категоріями захисників і захисниць України сучасної війни, ветеранів далекої Другої світової війни, захищені загальним Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

- Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, в яких брали участь громадяни України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 63.

- Указом Президента України від 11 лютого 2004 року № 180/2004 встановлено День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, який відчається традиційно щорічно і урочисто 15 лютого за участю і підтримкою громадян України.

- Установлено, що дія Закону України від 16 березня 2000 року № 1549-III «Про державні нагороди України» поширюється на правовідносини, пов'язані з нагородженням:

громадян України, удостоєних державних нагород СРСР або республік, що входили до його складу;

громадян України, іноземців та осіб без громадянства, нагороджених державними нагородами Української РСР (Почесною Грамотою, Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, удостоєних почесних звань Української РСР), а також нагороджених Державними преміями Української РСР;

Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року № 1805-III пам’ятники загиблим воїнам в Афганістані, назви вулиць і територіальних об’єктів можуть бути віднесені до історичних об'єктів культурної спадщини, які підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

ІІ. Спрямувати гуманітарні зусилля організацій ветеранів – учасників бойових дій на території інших держав на надання допомоги ветеранам російсько – української війни у вирішенні меморіальних питань, організації спільних меморіальних заходів та запропонувати створення спільних меморіалів і музеїв для віддзеркалення участі ветеранів Афганістану в сучасній російсько-українській війні:

1. Зібрати і оприлюднити інформацію про участь ветеранів Афганістану в військових підрозділах і добровольчих формуваннях, у формуваннях територіальної оборони. Звернути особливу увагу на допомозі родинам загиблих воїнів, та осіб, які стали інвалідами внаслідок війни.

2. Зібрати і оприлюднити інформацію про участь ветеранів Афганістану у різноманітній волонтерській діяльності.

3. Зібрати та оприлюднити інформацію про участь ветеранів Афганістану в підготовці населення України до національного спротиву.

ІІІ. Організувати обговорення питання меморіальних практик в країнах ЄС, США та в Україні в широкому колі громадянського суспільства та висловити колективну думку з цих питань на адреси керівництва нашої Держави і місцевих органів влади.

ІV. Підготувати матеріали з порушених питань для місцевих і центральних ЗМІ, зокрема для оприлюднення в газеті «Третій Тост» і сайті УСВА.

- Нові нормативні акти щодо змін соціального захисту ветеранів війни;

- Постанови КМУ від 31 грудня №1553 та № 1 від 03.01.2025

- Стратегія ветеранської політики на період до 2030 р.;

- місцеві програми вшанування пам'яті загиблих Захисників та об'єкти меморіалізації;

Інформація: Заступник голови УСВА Аблазов В.І., голови обласних організацій УСВА.

З 1 січня 2025 р. набрали чинності зміни до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї. Відповідну постанову від 31 грудня №1553 опублікував Кабмін.

А саме, для отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг КМУ ввів нову умову – вони надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Тобто, не перевищує 4240 грн.

Вказану вимогу будуть застосовувати:

з 1 січня 2025 – для осіб, які звернулися за наданням пільг у 2025 році;

після закінчення опалювального сезону 2024/2025 року – для осіб, які отримували пільги у період до 31.12.2024 включно.

Йдеться на наступні пільги, для отримання яких потрібно мати дохід не більше 4240 грн:

передбачені абзацом 5 ч. 5 статті 6 Закону «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років» (реабілітованим особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами),

пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”» (особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1; особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 2; дружинам (чоловікам) померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою або опікунам (на час опікунства) дітей померлих; дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов’язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт),

абзацами першим і другим пункту 5 статті 12 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; батькам і членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби),

пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Бюро економічної безпеки, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Бюро економічної безпеки, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації),

пунктами 4—6 частини першої статей 6-1 і 6-2 Закону «Про жертви нацистських переслідувань» (колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків; колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин),

абзацом третім ч. 10 статті 6 Закону «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» (депортованим особам, які досягли пенсійного віку або є особами з інвалідністю).

 

Кабінет Міністрів обмежив виплату спеціальних пенсій на період воєнного стану у 2025 році.

Постанова №1 була ухвалена на засіданні Уряду 3 січня 2025 року.

«Установити, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення» - йдеться у документі.

Обмеження не стосуються: учасників АТО; осіб, які брали безпосередню участь у заходах, пов'язаних із захистом України від російської агресії; пенсій у разі втрати годувальника, призначених членам сімей загиблих (померлих чи зниклих безвісти).

Прожитковий мінімум для непрацездатних осіб станом на 1 січня 2025 року становить 2361 грн, тобто пенсії, які перевищують 23,61 тис. грн будуть скорочуватися за допомогою знижувальних коефіцієнтів:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,1.

Отже, для пенсійних виплат понад 21 прожитковий мінімум все, що понад 49 тис. 580 грн, буде з коефіцієнтом 0,1 – зменшене в 10 разів.

Нагадаємо, за даними Пенсійного фонду України станом на 1 жовтня 2024 року в Україні нараховувалося 10,34 мільйона пенсіонерів, з них у 43% пенсійні виплати були менш ніж 4 тис. грн, лише у 12,7% або 1,31 млн українців пенсії більші за 10 тис. грн.

Стратегія ветеранської політики на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2024-2027 роках схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 р. № 1209-р

1. Схвалити Стратегію ветеранської політики на період до 2030 року (далі - Стратегія), що додається.

2. Затвердити операційний план заходів з реалізації у 2024-2027 роках Стратегії ветеранської політики на період до 2030 року (далі - операційний план), що додається.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (за згодою), відповідальним за виконання операційного плану, подавати щороку до 1 березня Міністерству у справах ветеранів інформацію про хід реалізації Стратегії.

4. Міністерству у справах ветеранів:

подати до 30 грудня 2027 р. Кабінетові Міністрів України проект операційного плану заходів з реалізації у 2028-2030 роках Стратегії ветеранської політики на період до 2030 року;

подавати щороку до 1 квітня Кабінетові Міністрів України звіт про стан реалізації Стратегії та виконання операційного плану.

 

Аналіз поточного стану справ, тенденції та обґрунтування щодо необхідності розв’язання виявлених проблем:

Довгий час Україна у своїй ветеранській політиці спиралася виключно на радянське минуле. Державна політика щодо ветеранів та членів їх сімей, яка формувалася дотепер, була спрямована не на реальні потреби людей, а на декларацію преференцій та підтримки. У такому ж контексті ветеранська політика існувала перші десятиліття української незалежності, залишаючись фрагментарною і не маючи справжньої соціальної значущості, крім як символічного вшанування ветеранів радянських війн у зв’язку з пам’ятними датами. Сучасними пріоритетами повинні бути повернення ветерана/ветеранок до активного цивільного життя, відновлення їх економічної та соціальної спроможності, фізичного та ментального здоров’я, залучення родин до всіх цих процесів.

Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, прийнятий у 1993 році, не був осучаснений та в подальшому став основою для підтримки українських ветеранів/ветеранок після 2014 року. Тому визначення статусу ветерана/ветеранки в законодавчій площині суттєво відрізняється від суспільного розуміння, а доступні державні програми підтримки не відповідають як потребам ветеранів/ветеранок, так і реальним можливостям держави.

Після початку збройної агресії Російської Федерації проти України 20 лютого 2014 р. змінилися пріоритети. Щороку кількість ветеранів/ветеранок збільшувалася, а після повномасштабного вторгнення 2022 року ця цифра суттєво зросла.

Слід враховувати, що загальна чисельність ветеранів війни, членів родин загиблих, осіб з інвалідністю внаслідок війни в Україні становить понад 1,3 млн. осіб, а подальша російська агресія може призвести до збільшення ветеранської спільноти. Отже, держава повинна заздалегідь подбати про формування та реалізацію ветеранської політики.

Одна людина може мати одразу кілька соціальних та правових статусів. На даний час координація надавачів послуг на всіх етапах підтримки ветеранів/ветеранок недостатня, а обмін даними здійснюється неефективно.

На сьогодні законодавством не врегульовано питання визначення засад ветеранської політики відповідно до сучасних підходів публічного врядування. До того ж потреби осіб, які набули статус ветерана війни до 2014 року, і тих, хто боронив і нині боронить Вітчизну від збройної агресії Російської Федерації проти України, є відмінними. Отже, є необхідність в ґрунтовному та чіткому перегляді гарантій та пільг для ветеранів/ветеранок, частина з яких є формальними та не відповідають потребам сьогодення.

Стратегія базується на таких основних принципах: кроссекторальність, об’єктивність та обґрунтованість, людиноцентричність, превентивність, довготривалість, реалістичність, повага.

Державна політика щодо ветеранів/ветеранок та членів їх сімей повинна враховувати щонайменше три складові залежно від того середовища, в якому перебувають бенефіціари політики:

політика щодо ветеранів/ветеранок під час проходження ними військової служби (служби),

політика щодо ветеранів/ветеранок після їх звільнення з військової служби (служби),

політика щодо ветеранів/ветеранок та членів їх сімей у цивільному житті.

 

Стратегічні цілі, завдання та очікувані результати

Стратегічна ціль 1. Відновлення людського капіталу та добробуту ветеранів/ветеранок, членів їх сімей

Операційна ціль 1. Координація державної ветеранської політики, діяльності надавачів послуг для ветерана/ветеранки, забезпечення доступності послуг для цільової аудиторії.

Операційна ціль 2. Відновлення та підтримка фізичного і психічного здоров’я ветеранів/ветеранок.

Операційна ціль 3. Забезпечення працевлаштування та освіти.

Операційна ціль 4. Підтримка членів сімей ветеранів/ветеранок

Операційна ціль 5. Економічна незалежність

Операційна ціль 6. Державні гарантії

Стратегічна ціль 2. Повага та вшанування пам’яті

Операційна ціль 1. Повага до ветеранів/ветеранок

Операційна ціль 2. Вшанування пам’яті загиблих (померлих) ветеранів/ветеранок.

Стратегічна ціль 3. Визначення участі ветеранів/ветеранок у забезпеченні національної безпеки та обороноздатності

Операційна ціль 1. Захист інтересів ветеранів/ветеранок під час проходження військової служби (служби), зокрема служби у військовому резерві.

Операційна ціль 2. Участь ветеранів/ветеранок у забезпеченні утвердження української національної та громадянської ідентичності, підготовці національного спротиву.

 

Усі громади повинні мати власні програми вшанування пам'яті загиблих Захисників та об'єкти меморіалізації до кінця 2027 року

Усі територіальні громади України повинні мати власні програми вшанування пам'яті загиблих Захисників та об'єкти меморіалізації до кінця 2027 року, свідчить операційний план заходів із реалізації Стратегії ветеранської політики.

Згідно з розпорядженням уряду №1209 від 29 листопада, яким затверджено операційний план заходів на 2024-2027 роки з реалізації Стратегії ветеранської політики на період до 2030 року, Міністерство у справах ветеранів, обласні та Київська міська державні адміністрації мають розробити та затвердити методичні рекомендації щодо реалізації на рівні регіонів і територіальних громад політики увічнення та вшанування пам'яті загиблих ветеранів.

Зазначається, що до кінця 2027 року 100% територіальних громад на контрольованій території України повинні мати власну програму вшанування пам'яті та шанобливого ставлення до загиблих (померлих) ветеранів, членів родин загиблих Захисників і Захисниць України, а також власні об'єкти меморіалізації.

У документі зазначається, що до припинення або скасування воєнного стану застосовуються орієнтовні, а не контрольні індикатори виконання заходів.

СТРАТЕГІЮ ветеранської політики на період до 2030 року, яка схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 р. № 1209-р, потрібно уважно розглянути і знайти в ній місце вирішення проблем, що торкаються нашого покоління, учасників бойових дій на території інших держав.

 
< Попередня   Наступна >

 

 
 
© 2005-2018, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
www.usva.org.ua
pressusva@ukr.net
При любом использовании материалов сайта гиперссылка на usva.org.ua обязательна.
Редакция usva.org.ua может не разделять точку зрения авторов статей
и ответственности за содержание републицируемых материалов не несет.