Перша його війна була ще 1984 року: шепетівчани провели у засвіти Юрія Миколайовича Спірідонова

Площа імені Тараса Шевченка у Шепетівці стала місцем прощання з Захисником України — капітаном Юрієм Миколайовичем Спірідоновим, життя якого обірвалося 3 вересня.

Юрій Спірідонов народився 18 вересня 1960 року в місті Шепетівка в родині військовослужбовця. Його батько, Микола, присвятив життя служінню Батьківщині, а мама, Ганна, створювала в домі тепло й затишок. У сім’ї підростала також молодша сестра Світлана. Через характер батькової служби його дитинство проходило у постійних переїздах, проте найсвітліші спогади залишилися з літа, проведеного у бабусі й дідуся в селі Вишневому.

Після закінчення школи Юрій вступив до Хмельницького вищого артилерійського училища, яке успішно закінчив у 1981 році. Молодий офіцер проходив службу у Німецькій Демократичній Республіці. Передчасна смерть батька стала важким ударом для всієї родини, і саме Юрій узяв на себе відповідальність за матір і сестру, ставши для них головною опорою.

Службовий шлях Юрія Миколайовича був непростим. Він пройшов через війну в Афганістані, з 1984 по 1986 рік перебував у провінції Кундуз. Після повернення додому продовжував службу, однак у 1990-х роках залишив армію. Оселившись у Хмельницькому, працював, займався підприємництвом, шукав себе у мирному житті.

2002 рік став для чоловіка доленосним: він зустрів Олену, з якою вже наступного року одружився. Подружжя оселилося у Києві, де Юрій працював у сфері пасажирських перевезень. Найбільшим щастям стало народження восени 2003 року доньки Богдани, яка стала для нього сенсом життя і натхненням.

У 2015 році родина повернулася до Шепетівки. Юрій знову став на захист держави: у 2017–2018 роках брав участь в обороні Горлівки, а у 2019-му підписав контракт із 24-ю окремою механізованою бригадою імені Короля Данила. Згодом через стан здоров’я був змушений залишити службу, але армія й побратими завжди залишалися в його серці.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Юрій Миколайович без вагань став до лав 88-го батальйону територіальної оборони Шепетівки, де обіймав посаду командира мінометної батареї. Його побратими пам’ятають його як вимогливого, мудрого і водночас справедливого командира, який завжди стояв горою за своїх людей. Саме завдяки його досвіду офіцера та наполегливості було врятовано багато життів.

За сумлінну службу у грудні 2022 року Юрій Миколайович був нагороджений медаллю.

У побуті він залишався спокійним і життєлюбним, любив природу, родинні традиції та завжди цінував дружбу. Для доньки він був найкращим татом, наставником і гордістю.

Третього вересня 2025 року серце воїна перестало битися. Його життя було прикладом любові до України, відданості родині й честі військового.

Світла пам’ять про Юрія Спірідонова назавжди залишиться у серцях рідних, побратимів та всієї громади.

Вічна слава Герою!

Слава Україні!

Наш кор.