| |
 Ні для кого, напевно, не секрет, що з військовою справою в Україні
ведеться ой як туго. Якщо вірити останнім заявам чиновників Міноборони,
наша армія досить недофінансована, щоб бути небоєздатною. От навіть і
Президент це помітив. Більше того, він навіть може сказати, хто в цьому
винен - політичні опоненти при владі, звичайно ж.
Минулого четверга Ющенко вдягнувся в камуфляж, прийняв вигляд
Головнокомандуючого і в супроводі Раїси Богатирьової, теж
закамуфльованої: під бійця, відвідав бригадні полігонні навчання в
Рівненській області. Під його невсипущим оком близько двох з половиною
тисяч військовослужбовців здійснили маневри - хто на військовій техніці
(її в навчаннях було задіяно близько 700 одиниць), а хто й пішки. Але
вистава не потішила Президента - Ющенко був вкрай незадоволений, про що
не забув сповістити журналістів. На його думку, діючий уряд більше за
все винен у жалюгідному стані Збройних Сил. Мовляв, кошти на армію
розподіляються і витрачаються неправильно.
|
|
| |
Дивно, щодо останнього пункту з Президентом цілком можна погодитись, і
навіть зробити це не зовсім іронічно. Кабмін Тимошенко справді нічого
для армії не зробив. Особливо це видно за станом так розрекламованої
під час передвиборчої кампанії контрактної служби у ЗС. Нагадаю, що в
цьому році зростання кількості контрактників, які поповнили лави армії,
повинен був становити 7,5 тисячі осіб. Та наразі він становить
всього... 1100 військовослужбовців. Про який перехід на повністю
оплачувану службу можна говорити при таких показниках? На розвиток
військ, за даними Міноборони, було виділено лише 5% військового
бюджету. Хоча, бездіяльність уряду - те, на чому закінчується здоровий
глузд.
Заявам Ющенка можна дружно поплескати в долоні за деяку
самокритичність. Річ у тім, що гроші у державній казні беруться не з
нізвідки. До того ж, казна не гумова - голову накриєш, а ноги стирчать.
І в даному випадку, армія якраз цими «ногами» і виявляється. Ну не
можна суттєву частину суми, яку держава і так не дуже легко одержує з
різних сфер економічної діяльності, витрачати на «панські витребеньки».
Не може так бути, щоб на разове святкування річниці Конотопської битви
витрачалося в шість з половиною разів більше бюджетних грошей, ніж на
фінансування річної програми боротьби з туберкульозом. Та при таких
«святкувальних» апетитах не дивно, що на армію не вистачає.
Тут же можна згадати, у скільки обходиться країні утримання всіх
структур, що мають зв'язок з президентським апаратом. Відразу
згадується фраза, сказана міністром Єхануровим під час параду на честь
Дня незалежності - «Ми сюди вивели все, що маємо». Обмовка, звичайно,
але як би вона не виявилася пророчою.
Взагалі, дуже симпатично, що наш Президент так уважно цікавиться станом
армії. Наприклад, іскрометний екс-міністр з надзвичайних ситуацій
Нестор Шуфрич дуже влучно прокоментував цей інтерес - мовляв, Ющенко ще
просто в солдатики не награвся. Награвся він чи ні - громадянам, по
суті, не важливо: як то кажуть, аби не було війни.
Сам Президент дуже забавно пропонує вирішити питання з малим притоком
контрактних службовців. Армія починається зі статусу, і до неї повинні
йти патріоти - приблизно так він бачить вирішення проблеми. Мабуть,
святкування річниць неоднозначних битв Ющенко вважає методом виховання
патріотизму. Шкода в такому разі, що патріотизмом у нас на високому
державному рівні називають спроби роздражнити Росію. Інакше як пояснити
те, що Президент пропонує святкувати ювілеї Конотопської битви
(українсько-татарська перемога над російським військом) але при цьому
забуває про битву під Жовтими Водами - справжню, дійсно українську
перемогу? На жаль, поки люди, що займають високі посади, не навчаться
відрізняти першочергові національні пріоритети від можливостей
по-пустому, а то й з явною шкодою пограти м'язами, порядку ні з армією,
ні з чимось іншим у нас не буде.
Любов ОЛЬЖИНА
|
|
|
