 Генеральному прокурору України державному раднику юстиції 1 класу Медведьку О.І. Шановний Олександре Івановичу! Звертаюсь до Вас у зв'язку з суттєвим порушенням прав інвалідів війни (з порушенням опорно-рухового апарату), передбачених у ст.ЛЗ Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Ще у 1994 році, коли Кабінет Міністрів України приймав рішення про видачу інвалідам війни, які мають право на безоплатне отримання автотранспорту з ручним керуванням, автомобілів „Таврія" замість автомобілів „Запорожець", було необґрунтоване підвищено строк експлуатації з 7 до 10 років. Це був перший крок в напрямку погіршення становища найбільш постраждалої категорії інвалідів війни, адже реальний експлуатаційний ресурс автомобілів „Таврія" навіть нижчий, ніж був в автомобілів „Запорожець", а при цьому строк отримання нового автомобіля збільшився на 3 роки. |
| На жаль, сумна традиція погіршувати становище інвалідів війни
продовжується. Хоча, за логікою розвитку, коли економічне становище в
державі поліпшується, а кількість інвалідів війни щорічно зменшується,
все мало б бути навпаки. 19 липня 2006 р. постановою № 999 Кабінет
Міністрів України, за підписом Єханурова Ю.І., затвердив „Порядок
забезпечення інвалідів автомобілями". Постанова містить ряд негативних
чинників, які суттєво погіршують можливості отримання автомобілів
інвалідами війни. І. Пункт 5 вказаної постанови встановлює, що на облік беруться і забезпечуються автомобілями інваліди, які: - не мають в особистому користування автомобіля, у тому числі придбаного за власні кошти (незалежно від строку такого придбання) або отриманого через головне управління соціального захисту, що перебував в експлуатації менш як 10 років; - протягом семи років перед взяттям на облік і отриманням автомобіля не купували і не отримували його як благодійну допомогу". Зміст пункту 5 фактично встановлює додаткові умови і обмеження, не передбачені Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який встановлює, що інваліди війни мають право на „... позачергове безплатне забезпечення автомобілем з ручним керуванням (за наявності медичних показань) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України". Тобто, єдина умова, встановлена Законом, це - наявність медичних показань, а уряду надане право встановлювати лише порядок забезпечення автомобілями. Таким чином, Кабінет Міністрів України перевищив власні повноваження, встановивши додаткові умови, не передбачені Законом України. До того ж, своєю постановою, яка є підзаконним нормативно-правовим актом, уряд примушує інвалідів війни для використання свого законного права, наданого Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відмовлятись від інших прав, наданих Цивільним кодексом України, який має силу закону. Стаття 4 Цивільного кодексу України прямо встановлює, що постанови КМ України є актами цивільного законодавства і не можуть суперечити положенням кодексу або іншого закону. Постанова опосередковано змушує інвалідів війни відмовлятися від законних прав, передбачених наступними статтям ЦК України: Стаття 325. Право приватної власності (3. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженим.); Стаття 321. Непорушність права власності. ( 1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, ); Стаття 319. Здійснення права власності. (1.Власник володіє., користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.). До того ж, пункт 5 постанови суперечить встановленим Цивільним кодексом принципам справедливості, добросовісності та розумності. Наприклад, багато інвалідів, знаючи, що Його черга на отримання безплатного автомобіля підійде лише через два-три роки, купували абсолютно зношений старий недорогий автомобіль і користувались ним цей строк. Тепер інвалідів загоняють у глухий кут - нового автомобіля потрібно довго очікувати, а старий дешевий на цей час купувати не можна, інакше виключать із черги. ІІ. Ст. 25 Постанови Кабінету Міністрів України встановлює, що позачергово автомобілі отримують (за наявності медичних показань), серед інших категорій „інваліди з ампутацією обох ніг, якщо вони постійно працюють або навчаються". Така умова є дискримінаційною по відношенню до непрацюючих інвалідів і протирічить статті третій Цивільного Кодексу України, де, серед іншого, сказано, що загальними засадами цивільного законодавства є: „справедливість, добросовісність та розумність. " Інвалід може не працювати з різних причин. В першу чергу через поганий стан здоров'я. В такому випадку тільки для постійного відвідування лікувальних закладів йому автомобіль потрібен навіть більше, ніж працюючому. До того ж, сучасні принципи організації праці дозволяють багатьом інвалідам працювати в домашніх умовах за допомогою новітніх засобів комунікації. IIІ. Пунктом 1) ст..30 постанови встановлено, що інваліди війни за наявності медичного показання для забезпечення автомобілем з ручним керуванням та протипоказань до керування ним, забезпечуються автомобілями на пільгових умовах з оплатою 7 відсотків їх вартості та передачею права керування члену сім'ї інваліда, який проживає і зареєстрований за місцем проживання та реєстрації інваліда. Причому члени сім'ї, які разом проживають, мають бути пов'язані спільним побутом, мати взаємні права та обов'язки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення. Така редакція статті 30 постанови, по-перше, незаконно виводить інвалідів війни із категорії безоплатних отримувачів автомобіля. По-друге, вимога безумовного проживання І реєстрації за однією адресою буде приводити до абсурдних ситуацій. Наприклад, інвалід війни в Афганістані проживає у сільській місцевості і за 100 метрів від його будинку проживає син, який має посвідчення водія. Але не можна буде передати право керування і отримати автомобіль, тому що різні адреси реєстрації. Вважаю, що справедливою може бути лише одна вимога - проживання в одному населеному пункті. Звертаюсь до Вас із проханням, розглянути факт порушення прав інвалідів війни і опротестувати акт Кабінету Міністрів України - Постанову № 999 від 19.07.2006 року „Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" як такий, що: 1. Прийнятий з перевищенням повноважень уряду (вводяться додаткові, не передбачені законом обмеження для інвалідів війни) і прямо суперечить ст.ЛЗ Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". 2. Опосередковано примушує інвалідів війни (з порушенням опорно-рухового апарату) відмовлятися від законних прав, передбачених Цивільним кодексом України. 3. Суперечить встановленим Цивільним кодексом України принципам справедливості, добросовісності та розумності. 4. Суттєво погіршує становище інвалідів війни, що заборонено Конституцією України.
З повагою, Гринчак В.І., інвалід війни в Афганістані 1-ї групи (ампутація обох ніг вище колін), Герой Радянського Союзу 03058, м. Київ, вул. Гонгадзе, 8, кв. 114 тел. 457-63-22 |