| | | | | |
Розширене засідання Правління і Ревізійної комісії Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
Інформаційне повідомлення22-23 вересня в Євпаторії відбулося спільне розширене засідання правління та Ревізійної комісії УСВА з порядком денним:
1. Про посилення ролі УСВА у вирішенні проблем соціального захисту воїнів-інтернаціоналістів.
Червонописький С. В.
2. Про взаємодію Правління і Ревізійної комісії УСВА щодо організаційно-статутного зміцнення Спілки.
Сіроштан В. Г.
3. Організаційно-статутні питання:
1) затвердження змін до Положення про нагороди УСВА;
2) затвердження змін до Положення про матеріальну допомогу.
Зубко Ю. Г.
4. Про відкритий лист з приводу виходу чергового тому Книги Пам'яті України.
Сіроштан В. Г.
5. Про лист Гринчака В.І. до Генерального прокурора України.
Сіроштан В.Г.
Відбулася зацікавлена розмова і прийнято відповідні рішення щодо стратегії подальших дій УСВА. У спільному засіданні взяли участь активісти Спілки з усіх регіонів України. Широко була представлена Кримська республіканська організація УСВА.
Матеріали заходу, що відбувся, присвячено цей спеціальний випуск "ТТ".
Об усилении роли УСВА в решении проблем социальной защиты воинов-интернационалистов
Доклад председателя УСВА народного депутата Украины С. В. ЧЕРВОНОПИСКОГОВ докладе по первому вопросу повестки дня хочу изложить видение ситуации по трем вопросам, на мой взгляд, крайне актуальным:
- политический (соответственно и взаимодействие с СПУ);
- социальный (влияние УСВА на социальную политику государства в изменяющейся ситуации);
- организация работы членов УСВА, вошедших в представительскую и исполнительную власть.
Относительно первого вопроса - политического. Сегодня уже не возникает аргументированных дискуссий по поводу деятельности нашего Союза вне политики. Время четко и безальтернативно определило: только через нее, и в первую очередь участвуя в выборах, можно войти во власть и на всех ее уровнях защищать интересы членов УСВА. Как бы парадоксально это не звучало, но нам важно постепенно научиться жить без власти. Если другими словами, то нужно сделать так, чтобы власть во многом зависела от нас.
Определяясь в стратегии наших действий, есть смысл вкратце осветить политическую ситуацию в стране и вокруг нее, закономерно непростую, поскольку Украина постепенно "выруливает" на демократический путь развития. И зарубежные и отечественные политологи и эксперты сходятся во мнении, что в нем наша страна уже значительно опережает другие постсоветские государства, исключая, разве что, прибалтийские. Другое дело, что надо более спокойно и взвешенно относиться к бурным процессам, протекающим в высших эшелонах власти. Покой может быть только в авторитаризме и тоталитаризме, за что наши сограждане в возрасте по-своему и ценят советский уклад жизни. Гражданское же общество всегда беспокойно, богато периодическими кризисами. К слову, и события внутри Соцпартии, нашего стратегического политического партнера, необходимо воспринимать как нормальную рабочую ситуацию. Это не бывшая УПС - СВИЧА с ее зависимой от УСВА спецификой. Уже следует понять, что в серьезных политических процессах не бывает прямолинейных зависимостей.
Сначала хотя бы вкратце о сценарных геополитических и более отдаленных во времени прогнозах. Мы должны учитывать, что процесс глобализации в мире необратим. В нем активно участвуют Индия и Китай, которые по темпам роста обогнали Европу и приближаются к США. Неоспоримо и могущество американцев, нравится нам это или нет. Они продолжают оставаться модератором мирового обустройства. Сейчас пять шестых населения планеты трудятся на благо Запада. Но роль объединенной Европы с каждым годом будет снижаться, поскольку экономика некоторых стран ЕС, включая Францию и Германию, теряет свои позиции.
Мусульманский мир по-прежнему будет дестабилизатором. Единый "халифат" вряд ли образуется, но весь регион от Ближнего Востока до Юго-Восточной Азии постепенно превращается в гигантский очаг нестабильности и насилия. Россия при этом остается одним из главных поставщиков углеводородного сырья. Это, к сожалению, единственный козырь нашего пока еще могучего северного соседа. Наукоемкие отрасли России понемногу становятся все более неконкурентноспособными, наблюдается спад в науке и оборонной мощи, продолжает сокращаться численность населения, слишком много сил уходит на борьбу с терроризмом.
В стратегическом измерении для Украины Россия останется главным энергетическим донором. Но в геополитическом отношении для сохранения своей государственной идентичности наша страна обречена на постепенное продвижение в западноевропейском направлении. Из этого УСВА должен исходить, определяясь в таких "злых" на сегодня политических вопросах как НАТО, ЕЭП, участие страны в СНГ и т. п. Соответственно значительного усиления и практичности требуют контакты с нашими зарубежными побратимами-ветеранами.
В этой связи еще одно. Перед памятью павших и жизнью живых боевых побратимов мы не имеем права оставаться в стороне от решений по участию Украины в военных конфликтах. Надо занять следующую жесткую общественно-политическую позицию: стоит посоветоваться с теми, кто имеет полное право говорить о войне, поскольку ее прошли. Пока же чиновники из МИДа и Минобороны по инерции пытаются с телеэкранов убедить нас, что вступление в НАТО и, следовательно, участие в проходящих в настоящее время и будущих операциях коалиции - благо для Украины. В том числе речь идет и в связи с последними заявлениями по вводу наших военнослужащих в Афганистан.
История нас учит тому, что ничему не учит. Ведь ясно, что США глубоко увязли в Афганистане и Ираке, и просто так они выйти оттуда не могут. Надо уже понять, что все активнее разворачивается третья мировая война со своей террористической спецификой. Украина же бездумно в нее втягивается, имея при этом все больше шансов столкнуться с новыми угрозами безопасности страны. Как говорится, начинаешь войну - подумай о похоронах.
В последнее время отложено принятие Плана действий по членству в НАТО до повышения уровня информированности населения об этой организации. Это ближе к позиции, которую определил для себя УСВА: не делать резких движений в этом вопросе, не посоветовавшись с народом.
К счастью, в стране события складываются так, что пора начинать работать засучив рукава и напрягая мозги, поскольку предмета для войны как в Верховной Раде так и в обществе нет. В полную свою силу вступила политреформа и состоялся переход на парламентско-президентскую форму правления. На ближайшем подходе осуществление второй части конституционной реформы - по местному самоуправлению. Этому должен способствовать и переход коалиции антикризовой в коалицию национального единства.
Однако нарастание противоречий политических и бизнес интересов вошедших в коалицию фигурантов, неудовлетворенность личных амбиций, усиление централизации управления со стороны донецкого клана и попытки осуществления очередной кадровой революции в значительной степени мешают налаживанию стабильности в стране.
В сложившейся ситуации, когда "регионалы" все усиливаются, а "нашеукраинцы" все еще растерянно прячут от себя и электората масштаб политического проигрыша, повышается роль социально ориентированных социалистов и коммунистов. Именно в их сторону все больше поворачиваются взоры простого народа, который еще не окапывается, но с тревогой ожидает удара по карману, в первую очередь через повышение тарифов в энергетике и жилищно-коммунальной сфере. В проект бюджета-2007 уже заложено изъятие 10 млрд. грн. из "социалки" на бизнес-проекты.
Сужение социальной сферы, рост безработицы и рост инфляционных процессов прямо будут зависеть от структурной перестройки в экономике, которую новое правительство начнет осуществлять уже в ближайшее время. Конечно, такая перестройка востребована временем, так как несмотря на большой экономический потенциал Украина находится на одном из последних мест в Европе. Но социально-экономический баланс все же надо будет отстаивать. В том числе не без нашего активного участия.
Что касается оппозиции, то ее роль в сложившейся ситуации важна чрезвычайно. Власть совершает и будет совершать массу ошибок. Задача оппозиции не столько умело ими пользоваться, паразитируя на минусах власти в целях своей популяризации, сколько упреждать их. В странах развитой демократии эти силы всегда работают интеллектуально мощнее власти. Пока же, к сожалению, лидер оппозиции Юлия Владимировна тяготеет к превращению в Наталию Михайловну. Смущает разве что разница в имущественном цензе. По формированию и размерам своего личного бизнеса "пролетарка" Тимошенко ничем не отличается от других олигархов. И во фракции ее имени такие богатейшие люди страны как Хмельницкий, Фельдман, Губский, Абдулин, братья Буряки, Един, Жеваго. Но она умеет быть разной в своем поведении. Особенно с учетом того, что в ближайшее время народу доведут информацию по личным бутикам Юли в Париже и личным миллиардам, вложенным в африканские алмазные месторождения. Технологическая кампания уже умело разворачивается. Поэтому поживем - увидим, но не следует забывать, что в оппозиционных рядах есть также ветераны зарубежных войн и конфликтов, с которыми надо умело и грамотно сотрудничать. Это наши контролеры действующей власти.
Не стоит усложнять понимание ситуации, сложившейся на данный момент в лагере социалистов, как результат смены коалиционных партнеров. На наш взгляд, идут объективные процессы в партии, которая 13 лет провела в "оппозиционных окопах" и теперь пытается уверенно адаптироваться во власти. Она же, и лично Мороз, в первую очередь причастны к политреформе, на продвижение которой можно реально влиять только с властных вершин. Однако к новому статусу демократического и активного субъекта строительства государства в СПУ оказались готовыми далеко не все. Плюс к этому личные амбиции отдельных лидеров, исходя из которых они - праведники, а почти 300 тысяч - грешники. Деструктивную позицию, а точнее, позу закусившего удила Иосифа Винского мы не поддержали.
На днях полисовет СПУ принял решение об исключении бывшего первого секретаря из своего состава. Но серьезный разговор предстоит на съезде партии 30 сентября, где свое мнение, с учетом ваших пожеланий, выскажем и мы с Юрием Григорьевичем Зубко и Владимиром Григорьевичем Сироштаном.
Что касается эмоций, зачастую провокативных, относительно "зрадника Мороза", то в той обостренной до предела ситуации его шаг в сторону спикерства был единственно правильным. Пора уже уяснить, что оранжевое большинство похоронили разобщенность лидеров и невнятность позиции В. Ющенко, чье президентство все ярче выглядит учебником потерянных страной возможностей. Не надо тешить себя иллюзиями и по поводу успешных коалиционных перспектив с Партией регионов, силой политико-экономической и даже финансовой, где тоже, кстати, начались внутренние разрушительные процессы на региональном уровне. С одной стороны, такой союз на благо устранения проблемы деления Украины по Днепру. С другой - пока нет веры основной политической фишке регионалов: "пацан сказал - пацан сделал, пацан будет держать свое слово". Тем более для нас, уже давно потерявших веру в политические чудеса.
Теперь о стратегическом партнерстве с социалистами. Как состоявшийся факт, УСВА избрал СПУ своей "политической крышей", отказавшись от своей, весьма относительно раскрученной партии УПС - СВИЧА.
Считаем, что данное решение выверенное. Подчеркиваю, что до принятия известных законодательных норм по пропорциональным выборам конфигурация политических сил в стране была неустойчивой, в известном смысле довольно аморфной. В ней можно было играть в свою игру. Сейчас же она ведется в другом конституционном и законодательном поле. Основным субъектом законодательных и других представительских процессов стали партии или их блоки. Постепенно происходит и партийное структурирование общества. Мы реально оценили свои силы в этой конъюнктуре политического рынка и остановили свой продуманный выбор на авторитетной партии левого спектра, к которому мы объективно обязаны тяготеть. Это наша общественно-политическая ниша.
Другое дело, насколько удачным и продуктивным получилось это вхождение. Считаем, что в силу многих причин стартовый результат сложно назвать удовлетворительным.
Да, СПУ - одна из немногих среди 45 субъектов избирательного процесса стала парламентской партией, имеющей потенциальные возможности влиять не только на формирование законодательства, но и структур государственной власти на всех уровнях. Депутатами стали более 20 тысяч социалистов, а это 8% общего числа народных избранников. 34 представителя СПУ избраны на посты глав городов, а более 1 тысячи стали председателями сельских и поселковых советов. Свою "золотую акцию" СПУ получила в Верховной Раде и многих местных советах. А лидер СПУ А. А. Мороз возглавил парламент, и по всем оптимистическим прогнозам - до конца каденции. Все это создает принципиально новые возможности и для реализации уставных положений УСВА, имеющего с СПУ договор о стратегическом партнерстве.
В этой связи нам следует более четко и жестко определиться в отношении членов УСВА, и тем более командиров, работающих на другие политические силы. Сразу оговорюсь, мы не сторонники разборок, которые дурно пахнут. У нас есть более важные задачи, чем провоцирование внутрикомандных тяжб. Предлагаю сформулировать нашим сегодняшним общим решением такой ориентир: обеспечить всестороннюю деятельность УСВА в интересах каждого члена Союза, вне зависимости от его политической ориентации. Конечно, это требует обсуждения.
Но при этом перспектива остается безальтернативной: стратегической политической крышей для УСВА остается СПУ. По-прежнему загонять в социалисты никто никого не собирается, но местным председателям, от областного до районного, надо определяться. Организация работы на другие политические силы для нас становится непозволительной роскошью. (Пример с А. Н. Демьяненко и А. П. Радуканом).
Мы люди принципов, и сами должны уяснить, что в нынешней сложной ситуации нельзя работать на интересы и заказы других политических сил и хозяев. В конце концов есть Устав УСВА, которым предусмотрено подчинение меньшинства большинству. Скажу жестче: если наш выдвиженец поступает подловато и работает откровенно против нас, то для УСВА он должен быть вычеркнутым из списков.
Процесс же развития событий стал динамичным, и времени на "терки" и раздумья нет. Уже в ближайшее время мы станем свидетелями нового передела портфелей на местах. Этот неизбежный процесс нельзя пропустить, точнее, "прогавить". Основной зоной кадровых конфликтов станут город и район. Именно там во власть необходимо войти нашим лучшим представителям, в первую очередь используя возможности 6% квоты социалистов. Чем больше представлений УСВА внедрится (не боюсь этого слова) в органы государственной власти и местного самоуправления, тем ощутимее будет помощь "рядовому бойцу". Вот в этом деле не должно быть политических игрищ и игрушек.
Такой же ориентир следует использовать и в организации работы депутатов разных уровней, членов нашего Союза, боевых побратимов. УСВА весьма достойно представлен в представительской власти. И здесь бесперспективно делить на рыжих, белых и фиолетовых. Наоборот, определив сотрудничество с социалистами базовым, следует весь свой депутатский корпус ориентировать на защиту интересов ветеранов войны вообще и воинов-интернационалистов в частности. А в "социалке" они обострились, и об этом надо говорить подробно.
Нам следует более четко определить стратегию действий УСВА по отношению к льготам. Понимаем, что позиция "тупо упереться и не пущать" становится в этом деле все менее перспективной. Требуется более обстоятельная, продуманная работа как со всеми ветвями власти, так и с общественным мнением. Иначе первые обдурят, а по второму можно нарваться на полное непонимание. В России, к примеру, "грамотно" обманули ветеранов, системно обрабатывая общественно- массовое мнение. И это в стране, где казна наполнена нефтяными и газовыми долларами, в отличие от нашей, как церковная мышь бедной.
В этом, болезненном для нас вопросе объективно ситуация выглядит следующим образом. Право на льготы, преимущества (или привилегии), гарантии и компенсации имеют более трети населения страны. Подчеркиваю - всего населения. По расчетам-прогнозам в силу разных объективных причин до 2010 года соотношение между количеством лиц трудоспособного возраста и лиц старше 60 лет уменьшится с 3:1 до 2:1.
За прошедшие 12 лет было принято 28 льготных законов. Однако за это время не было ни единого нормативно-правового акта, определяющего единый порядок предоставления льгот. Отсюда и сложности, вплоть до беспредела, с их практическим применением. Чрезмерное же расширение льготных категорий граждан практически похоронило саму идею социальной поддержки ветеранов войны и труда, ликвидаторов последствий Чернобыльской катастрофы, других малозащищенных категорий населения.
В целом на льготы гражданам страны по социальным признакам ежегодно требуется 18,5 млрд. грн. При известном дефиците финансовых ресурсов эта цифра имеет шокирующий резонанс. Но при этом мало кто знает и учитывает, что, к примеру, правом льготного проезда пользуются три с половиной миллиона ветеранов войны против почти четырнадцати миллионов пенсионеров общей категории.
В настоящее время власть активно разрабатывает и постепенно внедряет механизмы адресного предоставления льгот в денежном эквиваленте, опираясь, в первую очередь, на опыт России. Вот только цель преследуется далеко не гуманная - свести этот эквивалент к минимуму.
Поэтому наша задача - более четко отработать требования участников зарубежных войн и конфликтов к этому процессу. Во-первых, должны быть применены принципы добровольности и поэтапности индивидуального перехода на денежную компенсацию. Во-вторых, должны быть учтены нужды и запросы всех наших категорий, от семей погибших и инвалидов до семей ветеранов, ушедших из жизни в мирное время. В-третьих, социальная защита ветеранов-интернационалистов ни в коей мере не должна ущемляться в сравнении с ветеранами-фронтовиками. (Кстати, на том факте, что зарубежные войны и конфликты затронули судьбы более чем миллиона украинцев, мы должны откровенно пиарить). И уже потом мы выставляем свои требования, при которых денежный эквивалент льгот не должен учитываться в совокупном доходе семьи при определении права на другие социальные выплаты и субсидии. Или, скажем, требование по бесплатным счетчикам учета жилищно-коммунальных услуг.
И будет так. Для этого существует и еще более усиливается в своей работе УСВА.
Но требуется как активизация, так и консолидация усилий всех структур нашего Союза и его представителей - депутатов в ряде не менее важных вопросов социальной политики, ее формирования и реализации. Приоритетно они выглядят следующим образом.
Нам удалось добиться выведения из основного ветеранского закона такой категории, как жертвы нацистских преследований. Ведется работа по его разгрузке от инвалидов-чернобыльцев, МЧСовцев, детей, родившихся до 1932 года, военкоматских работников и еще ряда "поедающих" бюджет этого закона категорий. Тем более, что наблюдается тенденция к значительному росту количества "ведомственных" инвалидов. Принципиально должен ставиться вопрос о выведении за его рамки всех категорий населения страны, кроме принимавших непосредственное участие в боевых действиях и семей погибших.
Вместе с тем, ряд общественных организаций и государственных структур все активнее ставят вопрос о предоставлении статуса участника боевых действий гражданам, которые принимали участие в событиях в Чехословакии и в широкомасштабной операции "Анадырь". Скажем, в кубинских событиях 1962-1963 гг. приняли участие 13 тысяч военнослужащих - ныне граждан Украины. Большинству из них отказано в предоставлении статуса участника боевыйдействий, и часть "ущемленных" подали иски в суды. Прецеденты есть, и почти 200 человек добились положительного решения. Но самому УСВА необходимо в ближайшее время выработать свою четкую позицию в отношении к "кубинцам" и "чехам", исходя из того, что это тоже наши побратимы. Это имеет и политическую перспективу. Соответственно и работать с исполнительной властью, потому как перечень государств и периодов боевых действий на их территории еще с 1994 года поручено определять Кабинету Министров.
Подчеркиваем, что социальная сфера всегда будет оставаться приоритетной для членов УСВА, Союза в целом. Сейчас же в ней крайне назрел ряд безотлагательных решений по усилению материальной и моральной поддержки семей погибших и инвалидов, по возвращению налоговых льгот, решению жилищных проблем и трудоустройству, лечению, в конце концов - по оказанию государственной помощи при уходе из жизни.
Реагируя на наши протестные акции, Верховная Рада попыталась законодательно оформить вторую пенсию для семей погибших, но президентом страны на эту норму наложено вето. Сейчас необходимо вернуть проект в парламент. Соответствующую роботу уже проводит фракция социалистов. В России, кстати, вторую пенсию уже начинают выплачивать.
Наличие у наших представителей статуса народных депутатов, активная поддержка со стороны фракции социалистов, мое личное участие в руководстве профильным ветеранским комитетом Верховной Рады позволяют сегодня более эффективно продвигать устранение следующих беспокоящих нас законодательно-правовых пробелов и "кидков" на уровне представительской, исполнительной власти:
1. Начисление на основе подзаконного акта надбавок и повышений к пенсиям ведутся не из расчета минимальной пенсии по возрасту, а из размера 19 грн. 91 коп. (не компенсировали уменьшение установленного законодательного уровня повышения к пенсиям ветеранам войны и ежемесячную целевую денежную помощь на проживание).
2. Уменьшение надбавки к пенсии участникам боевых действий в зарубежных странах за заслуги перед Отечеством.
3. Потеря льгот семьи ветерана войны при преждевременном его уходе из жизни.
4. Лишение права на налоговые льготы или их значительное ограничение;
5. Начисление ежегодной разовой денежной помощи без учета фактической инфляции в 13-15 %.
6. Дискриминация ветеранов-интернационалистов по отношению к фронтовикам в предоставлении статуса инвалида войны от общего заболевания и заболевания, полученного в период прохождения воинской службы.
7. Отсутствие бесплатных медпрепаратов на лечение.
8. Массовое сокращение воинских госпиталей (только на протяжении 2005-2006 гг. реализуется план ликвидации 10 из них).
9. Отсутствие новых форм активной реабилитации, как и создания специализированных многопрофильных центров для ее осуществления.
10. Крайне низкая норма денежной компенсации путевок для санаторно-курортного лечения.
11. Отказ в выделении государственных средств на погребение.
12. Чрезмерная политизация в решении жилищных проблем ветеранов, при которой выполнение государственных обязательств заменяется редкими случаями предоставления жилья с демонстраций вручения ключей от квартиры при участии местных должностных лици и в качестве их личных достижений.
13. Игнорирование на местах законодательной нормы с привлечением 1,5 процента от НДС для строительства жилья ветеранам.
14. Отсутствие особого подхода в трудоустройстве ветеранов зарубежных войн и воинской службы (как правило, они уже являются специалистами с соответствующим образованием и претендуют на рабочие места с высокой квалификацией и соответствующей оплатой, но не дворников).
Скажем откровенно, новый и более весомый политический статус нашего движения, наработанный в ходе избирательной кампании нынешнего года и по ее результатам, позволил более результативно вернуться к вопросу о воссоздании ветеранской государственной структуры. Достигнута предварительная договоренность о создании Госкомитета по делам ветеранов. Причем, в более весомом статусе и качестве. Сейчас уже в деталях прорабатывается осуществление идеи по объединению под одну "крышу" в виде органа центральной исполнительной власти путем объединения функций таких действующих и ликвидированных структур, как:
1. Государственная межведомственная комиссия по делам увековечения памяти жертв войны и политических репрессий;
2. Украинский национальный фонд "Взаимопонимание и примирение";
3. Общественный совет ветеранов при Верховной Раде Украины;
4. Комиссия по делам бывших партизан Великой Отечественной войны при Верховной Раде;
5. Редакция Книги Памяти;
6. Бывший Госкомитет Украины по делам ветеранов;
7. Бывший Национальный координационный Центр адаптации военнослужащих;
8. Подразделения военкоматов, службы воспитательной и социальной работы, подлежащие сокращению в связи с расформированием Вооруженных Сил, жилищные комиссии воинских частей.
При этом функционально предусмотрено активное конструктивное сотрудничество создаваемого Комитета с общественными организациями ветеранов и молодежи, поисковыми объединениями. Выполнение этой многофункциональной задачи должно упроститься за счет статуса главного распорядителя средств для самого Госкомитета и статуса распорядителей средств для создаваемых в его структуре департаментов.
Соответственно планируется учреждение представительств и представителей данного ведомства в местных органах исполнительной власти, вплоть до городов и районов. Согласовательный процесс идет сложно и, как всегда, упирается в поиск бюджетных средств. Ни к чему делить "шкуру неубитого медведя", как говорится, но сразу важно оговорить, что кадровый подбор на всех уровнях будет осуществляться по принципам профессионализма и деловых качеств. Это не тот случай, когда перевешивают вопросы трудоустройства просто "хороших парней".
Защищая интересы ветеранов-интернационалистов, следует учитывать "Договор о сотрудничестве" с рядом ветеранских организаций других категорий воинов-интернационалистов, миротворцев, спецназовцев, разведчиков, ликвидаторов-чернобыльцев, участников антитеррористических операций, других экстримно-силовых событий". Подписанный 15 февраля документ о взаимодействии ни в коей мере нельзя рассматривать как всего лишь предвыборную технологию. Эта работа должна иметь системное продолжение, в том числе и на местах, с усилением ведущей и консолидующей роли УСВА. Это видится и социально, и политически перспективным.
Как, кстати, и взаимодействие с организациями ветеранов-фронтовиков. Там побеждает тенденция к захвату власти ветеранами труда и воинской службы, с "приватизацией" бренда ветеранов войны. За этими процессами стоит такая политическая сила как коммунисты. Им следует активно противиться, используя технологию преемственности традиций боевого братства. Если более конкретно, то массового распространения требует опыт объединения на местах организаций ветеранов Великой Отечественной и УСВА. Это именно тот случай, когда позитивно должна сработать инициатива снизу. В этой связи видится необходимость возобновления деятельности объединения "Социальная справедливость", неоправданно забытого.
Это основное, при том что ветеранские проблемы можно перечислять чуть ли не до бесконечности. Другое - как их решать. Отмечу принципиальное. Все, подчеркиваю все, политические силы, которые шли на выборы и получили депутатские мандаты, главным приоритетом выдвигали социальную защиту населения. Это дает твердую опору для сотрудничества с силами любой политической ориентации. А депутатов, исповедующих наши ценности, следует поддерживать и вовлекать в коалиционные формирования и более широкие объединения.
Для координации нашей деятельности предлагаю создать координационный совет депутатов - членов УСВА, в который вошли бы народные депутаты Украины и депутаты местных советов. Мы не сможем собираться массово, но необходимость выработки единой позиции по тем или иным вопросам будет возникать постоянно. Поэтому, избрав такой совет и делегировав ему полномочия принятия обязательных для всех депутатов-"афганцев" решений, получим более эффективные коллегиальность и оперативность в работе. Это также на ваше обсуждение. | | | |
Положення
Адресної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем та оплату медичних послуг членам Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)Положення "Про порядок надання адресної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем та оплату медичних послуг членам Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)" (у подальшому "Положення") є основним регламентуючим документом для всіх організацій УСВА з надання адресної медичної допомоги (оплата лікування в спеціалізованих медичних закладах, хірургічних операцій, протезування, придбання слухових апаратів), а також реабілітаційного лікування та матеріальної допомоги.
У відповідності до пп. 4.21, 4.36 та 5.16 Статуту УСВА рішення про надання адресної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем та оплату медичних послуг приймається Президією УСВА, правління територіальних. Місцевих та первинних організацій. Рішення можуть прийматися головою УСВА, з подальшим їх затвердженням Президією УСВА і головами територіальних, місцевих, первинних організацій з подальшим затвердженням рішень правліннями.
Підставою для розгляду питання щодо адресної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем та оплату медичних послуг є заява про надання допомоги із зазначенням адреси, номера телефону члена УСВА з обов'язковим додаванням наступних документів:
1. Копія посвідчення про статус учасника бойових дій, інваліда війни, члена сім'ї загиблого учасника війни або особи, яка до них прирівнюється.
2. Копія документів, що свідчить про реєстрацію за місцем проживання (паспорт, довідка).
3. Копія членського квитка УСВА.
4. Копія довідки про отримання ідентифікаційного коду.
5. Акт про соціально-побутові умови.
Додатковою підставою для розгляду питання про надання медичних послуг є звернення члена УСВА з одним із наступних документів:
1. Висновки медичного закладу (районного, обласного) із зазначенням діагнозу, що обгрунтовує надання необхідної допомоги (операції, протезування, реабілітаційного лікування) за підписом керівника, завірені круглою печаткою установи.
2. Висновки спеціалізованого медичного закладу із зазначенням діагнозу лікування, що рекомендує конкретний курс (для операцій і реабілітаційного лікування), за підписом керівника, завірені круглою печаткою установи.
3. Направлення територіального медичного закладу для надання медичної допомоги за межами міста, району, області.
4. Лит спеціалізованого лікувального закладу, яким планується надання допомоги (операції, протезування тощо) із зазначенням вартості лікування, рахунку-фактури, термінів виконання і готовності на надання конкретної медичної допомоги.
Організації, що прийняли рішення про надання адресної медичної допомоги, після оплати медичних послуг перевіряють повноту і якість наданої допомоги і подають звіт або акт виконаних робіт до апарату управління УСВА протягом 30 днів після проведення лікування, операції, протезування, реабілітації чи акт про соціально-побутові умови.
Територіальні організації щорічно в термін до 15 січня подають до апарату управління УСВА зведену інформацію про стан хворих після надання допомоги та про необхідність продовження лікування, акт про зміну соціально-побутових умов.
Матеріальна допомога може надаватись не частіше одного разу на рік. Як виняток, повторно матеріальна допомога надається за рішенням керівних органів територіальних організацій з відповідним обгрунтуванням.
Контроль за використанням коштів здійснюють відповідні бухгалтерії УСВА. Загальний контроль здійснюють відповідні ревкомісії УСВА.
Персональну відповідальність за надання адресної медичної та матеріальної допомоги членам УСВА несуть керівні особи організацій УСВА.
Затверджено рішенням Правління УСВА від 23 вересня 2006 року. | | | |
О взаимодействии Правления и Ревизионной комиссии УСВА по организационно-уставному укреплению Союза
Доклад председателя Ревизионной комиссии УСВА В. Г. СИРОШТАНАКак говорят в народе, "така наша доля -- перти свого плуга". Добавить к мнению мудрого народа нечего. "Треба перти". Но с умом. О чем и следует сегодня поговорить.
В своем докладе, кстати, убедительном, Сергей Васильевич не только изложил видение основных проблем, но и обозначил пути их разрешения на ближайшую и отдаленную перспективу с учетом ситуации в стране и мире. Конечно же, стратегию наших командных действий необходимо увязывать с реалиями жизни. И, не менее важно, заниматься системой внутрисоюзной работой, малопубличной и малоблагородной. Жизнь показала, что без налаживания четкой внутриуставной деятельности принимаемые нами решения (спору нет -- в основном перспективные) дают на выходе холостой выхлоп, не имея практического воплощения.
Проанализировав решения Правления и Президиума УСВА за период 1999 года (это IV отчетно-выборная Конференция), готов доложить, что только по основным вопросам их было 126. Если перевести на пункты принятых решений, то это без малого тысяча. В порядке контроля к ним возвращались всего 9 раз. С учетом элемента субъективности рискну сказать, что и выполняемость решений немногим более 60%.
Сегодня не отчетная Конференция, чтобы давать оценки работы, но, согласитесь, "щось у нашій хаті не те", и оргработу необходимо налаживать, более качественно и эффективно выстраивая.
Это наш мощный резерв. Потому как время камуфлированных протестных акций постепенно проходит. За "социалку" надо надо бороться более многогранно, о чем говорил Сергей Васильевич, а работу депутатского корпуса можно эффективно организовать только опираясь на бесперебойно работающий механизм организационной структуры УСВА. СПУ в этом деле можно рассматривать как существенный политический, но все же вспомогательный элемент.
В этой связи следует значительно усилить работу аппарата УСВА, в нынешнем году заметно сдавшего, перешедшего от продуманной взвешенной работы к обеспечению оперативной текучки. Эпизодично, бессистемно ведется работа по обеспечению "кадровой скамейки". Сейчас в этом вопросе идет самая страда, жнивье, и спарка Червонопиский--Зубко вынуждена работать в ручном кадровом поиске, в условиях кадрового "голода". Объяснить это, конечно же, можно и потерей опоры в виде развернутой структуры Госкомитета, и выбившей из ритма избирательной кампанией. Бесспорно одно: нужны более современные и системные подходы в организации работы. Причем не откладывая до создания госструктуры. Центральный аппарат необходимо немедленно усиливать.
Это то, что касается УСВА в целом и что вполне поправимо, не вдаваясь в подробности информационного, кадрового и т. д. характера. Более бедственно, и я ничуть не преувеличиваю, выглядят в большинстве своем местные и даже целые региональные организации. Шелест волны и ласковые лучи солнца бархатного сезона не призывают назвать всех поименно, да, может, это и никчему. Важна тенденция, опирающаяся на выверенную статистику.
Так вот о ней, статистике. Без учета непроверенных и, соответственно, непроанализированных Крымской и Ровенской территориальных организаций, структуры УСВА не созданы в 56 районах страны, а на единый Устав Союза не перешли 82 городские и районные организации. В целом -- это уже пятая часть выпавших из-под нашего влияния территориально-административных единиц. Если к ним приплюсовать Донецкую, Луганскую, Николаевскую областные и Киевскую, Севастопольскую городские организации УСВА, которые на последних выборах весьма относительно работали на общую для Союза задачу, а без малого 60 местных организаций работали на другие политические силы, то не надо искать причин нашего слаборезультативного участия в политических кампаниях. Это, к слову, о тенденции. Здесь надо концептуально определиться, какая организация нам нужна -- массовая со всеми проблемами, затратами и кропотливой работой, или усеченная территориально и по численности, обеспечивающая более комфортное руководство ею. Если второй вариант, то и ножки нужно протягивать по одежке, уйдя от демагогии и излишнего "надувания щек". Кстати, и первый, и второй варианты имеют свои как плюсы, так и минусы. Давайте советоваться.
Сейчас же, прошу без обид, на чисто внешний эффект начали работать отдельные областные командиры. К сожалению, старой закваски, стоявшие у истоков движения. Это особенно ярко "выползает" в общении с представителями глубинки, пребывающими в "Лесной поляне". Значительно увеличился и поток жалоб, поступающих на Ярославов Вал письменно и устно.
Делать ставку на эпизодическое проведение мероприятий спортивного и культурно-массового характера, да собрать близлежащий актив к памятнику 15 февраля -- этого сегодня крайне недостаточно. Понятно желание пребывать в качестве "афганского" лидера в глазах местной власти, не забывая о решении своих личных вопросов под "крышей" известной в стране УСВА и авторитетно-публичного Червонопиского, но следует идти и в ногу со временем, конъюнктура которого изменилась.
Значительного усиления требует и работа контрольно-ревизионного звена нашей организации, включая Ревкомиссию УСВА, присутствующую здесь почти в полном составе. Если припоминаете, то после ее отчета на первом этапе V отчетно-выборной Конференции был бурный разговор по поводу ее чрезмерных уставных полномочий. Понятное дело, кому понравится лишний раз "недремлющее око". По понятным причинам она сбавила обороты в своей работе в перерыве между двумя этапами Конференции в ожидании нового уставного вердикта. Но поскольку полномочия Ревкомиссии остались на прежнем уровне и даже кое в чем усилились, то систему плановых проверок есть необходимость возобновить. Пока -- для объективного изучения дел на местах, как и практического влияния на их улучшение. Будет вмешиваться комиссия и в финансово-хозяйственную жизнь регионов, поскольку средства из Центра в прошедшие год-два все же выделялись, и местами весьма немалые. Как новшество, могу доложить, что теперь по каждой проведенной ревизии комиссия намерена оперативно информировать Правление УСВА.
В последние годы Ревкомиссией комплексно проверена деятельность 24 территориальных организаций. Крым и Луганск планируем посмотреть уже в этом году. А по Ровенской организации пять переносов плановой проверки (решение Правления и Ревкомиссии) обусловлены тем, что под очередное их начало появлялись проблемы у принимающей стороны. Надеюсь, это вскоре поправимо.
Актуального и основательного вмешательства Ревкомиссии требует Киевская городская организация, где накопилось много проблем, и работа доброй половины районных структур вышла из-под контроля городского правления. Уже на следующие заседания Правления УСВА планируем внести предложения по совместному решению о повторной проверке 7--9 областных организаций, резко сбавивших обороты в своей деятельности. Эти процессы необходимо изучать, анализировать и, соответственно, принимать меры, вплоть до созыва внеочередных Конференций.
Ожидаю активности в этой работе и от членов Ревкомиссии УСВА. Практика обеспечения проверок показала, что зачастую срабатывает принцип "свой парень", и конструктивная критика в Актах появляется только при наличии в составе проверяющих фамилии самого председателя Ревкомисси. С этим обещаю бороться, но не за счет потери объективности. В интересах нашего общего дела принципиальными нужно быть не только рисуясь на трибунах. Это относится и к отдельным членам Правления.
И хотя бы вкратце о стратегии действия УСВА. Свое личное ее видение я изложил в газете "Третій тост" (две публикации в июне-июле). Предлагаю Правлению определиться или сегодня, или на следующем заседании в таких непростых темах:
1. В организационно-уставной работе -- систематизация информационных потоков, отношение к альтернативным организациям и организациям, не регистрирующимся на едином Уставе УСВА, к массовому созданию первичек, приему в УСВА детей и внуков воинов-интернационалистов.
2. Во внутриэкономическом направлении -- создание в Киеве бизнес-центра как координирующей структуры в разрозненном и распорошенном поиске средств.
3. Выделение реально затратных приоритетов в обеспечении связей с общественностью, систематизации пиар-работы.
4. Выработка продуманной идеологии отношений с другими ветеранскими организациями, где нас активно оттесняют на второй план.
5. Деятельность по уходу от примитивной эпизодичности в деле военно-патриотического воспитания молодежи, по-прежнему затратном, но уничтожающем Союз дутыми цифрами.
6. Выработка единого, более осовремененного подхода в сохранении в развитии песенного населения воинов-интернационалистов, издании печатной продукции, зачастую откровенно работающей против нашего авторитета в обществе.
Такой сбалансированный свод приоритетов требует от нас жизнь, игнорирование же проблем ведет к их усугублению. Отдельные ориентиры можно определить уже сегодняшним постановлением, как результат обмена мнениями. По первому и второму основным вопросам повестки дня есть смысл принять одно общее постановление, поскольку они органически взаимосвязаны. | | | |
Сила слова
Відкритий лист Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) до Головної редакційної колегії історико-меморіального серіалу "Книга Пам'яті України".Неможливо передати словами ті сподівання, які покладали ветерани локальної війни в Афганістані 1979 - 1989 рр. на четвертий том "Книги Пам'яті України", який планувався Головною редакційною колегією як завершальний мартиролог загиблих земляків у Другій світовій війні, зарубіжних локальних війнах та збройних конфліктах часів СРСР.
Після того, як 1999 року вийшла друком книга "Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України" (К.: АТ "Друкарня "Столиця", 1999. - 560 с), упорядкована О. Мусієнком, "афганці" ще довго виправляли помилки, допущені в книзі, доповнювали мартиролог у регіональних Книгах Пам'яті.
Плекалась надія на те, що Головна редколегія Книги Пам'яті в четвертому томі назве усіх загиблих і тих, хто пропав без вісті поіменно точно. Проте, як факт, маємо не просто здивування чи розчарування, а резонансний вибух обурення щодо довгоочікуваної книги під назвою "Епопея трагізму" (Книга Пам'яті України про громадян, які загинули у воєнних конфліктах за рубежем. - К.: Пошуково-видавниче агентство "Книга Пам'яті України", 2006. - Т. 4. - 880 с.) і ось чому.
Безпосередньо перед персоналіями загиблих в Афганістані (стор. 87-622) розміщені п'ять статей, а також хроніка важливих подій війни СРСР в Афганістані і коротка бібліографія. Стаття доктора історичних наук, професора, академіка, заслуженого діяча науки і техніки, заступника керівника Головної редакційної колегії П. Панченка "Жорстокі випробування" претендує на історико-теоретичне дослідження війни в Афганістані, участі в ній українства. Але, на жаль, вона містить забагато помилок, недоречностей, а то й нісенітниці. Обсяг листа не дозволяє зробити детальний аналіз усіх, але на деякі з них вкажемо.
Перше, що стосується подій в Афганістані, які передували десятирічній війні. Автор пише, що "через два роки і чотири місяці після свого створення (1 січня 1965 р.) Народно-демократична партія Афганістану (НДПА) розділилася на дві політичні партії. Одну під назвою "Народно-патріотична партія Афганістану (НППА) - авангард усіх трудящих" очолив Бабрак Кармаль". Але за широко відомими історичними джерелами розкол у партії відбувся восени 1966 року, коли Б. Кармаль сформував фракцію "Парчам" ("Прапор"), яка офіційно називалася "НДПА - авангард усіх трудящих". Іншу фракцію "Хальк" ("Народ") очолив Нур Мухаммад Таракі.
У подальшому автор вказує, що "після наступного заколоту в країні, що відбувся у березні 1979 року, Н. М. Таракі посів посаду прем'єр-міністра, а Хафізула Амін - міністра закордонних справ держави". Зовсім незрозуміло, яким джерелом користувався автор. Адже куди поділася квітнева 1978 року так звана Саурська революція в Афганістані, коли до влади прийшла НДПА? Саме тоді вже першими указами нової влади була проголошена Демократична Республіка Афганістан, вищим органом ДРА оголошена Революційна рада, яку очолив Н. М. Таракі. Він же обійняв посаду прем'єр-міністра, залишаючись лідером НДПА, а його заступником по партії і в державі став Б. Кармаль. Тоді ж Х. Амін став керівником МЗС. А ось у березні 1979 року відбувся заколот антиурядових сил у провінції Герат. Хоча і загальновідомі речі, але це, між іншим, є свідченням псевдонаукового пошуку з боку автора-науковця.
П. Панченко вказує, що 27 грудня 1979 року до Афганістану вводиться "так званий обмежений контингент Збройних сил Радянського Союзу". Ця ж дата наводиться в хроніці важливих подій війни СРСР в Афганістані. Тут посил робиться на напівхудожню "працю" Г. Коржа "Афганское досье. История войны СССР в Афганистане". Вимушені зауважити, що директивою міністра оборони СРСР було визначено не тільки дату, але й час перетину радянсько-афганського кордону - 25 грудня 1979 року о 15.00 за московським часом. Саме в цей день і час по понтонному мосту через річку Амудар'я в районі узбецького міста Термез розпочалася передислокація 108-ї мотострілецької дивізії. З району туркменського міста Кушка перетнули кордон частини 5-ї мотострілецької дивізії. Водночас повітрям розпочалося перекинення на літовища Кабула і Баграма 103-ї повітряно-десантної дивізії. Перетин кордону і вважається початком війни.
Відносно Обмеженого контингенту радянських військ (ОКРВ) автор пише, що "це 40-а загальновійськова армія чисельністю особового складу 100 тис. чоловік". Проте це не зовсім точно. Ядро ОКРВ - це дійсно 40-а армія. Однак до складу ОКРВ ще входили підрозділи прикордонних військ, КДБ і МВС. Оце в цілому і був ОКРВ у ДРА. Далі пишеться, що "з урахуванням приданих спеціальних частин (авіаційних, формувань спецпризначення тощо) ця чисельність іноді сягала 140 тисяч". Але ж вони входили до складу 40-ї армії.
Автор статті вказує: "В бойових діях в Афганістані взяли участь 150000 вихідців з України..." Але у довідці про "Чисельність воїнів-інтернаціоналістів країн СНД, які брали участь у бойових діях в Афганістані", яка розташована на стор. 12, наводиться інша, дійсна цифра - 160375 осіб. Хтось редагував, робив коректуру, або хоча б у цілому читав попередні перед персоналіями загиблих матеріали?
Посилаючись на т. 1 "Енциклопедії історії України" в статті наводяться дані, що всього в Афганістані загинуло 13 833 особи. Проте ОКРВ втратив 14751 військовослужбовця, а 298 зникли без вісті. 13833 особи - це втрати тільки 40-ї армії.
Щодо втрат вихідців з України на стор. 32 наводиться цифра 2378, проте на стор. 33 вже інша - 3280, а за наведеними далі в книзі персоналіями загиблих названі прізвища - 3 161. Але УСВА вже давно з'ясувала, що загинуло 3 280 і пропали без вісті - 80, призваних до лав ОКРВ з України. Поранено понад 8 тисяч, стали інвалідами 3 560. Не дочекалися своїх синів 2729 матерів, батьків - 711 дітей, чоловіків - 505 дружин.
Автор вказує, що 71 воїну було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, із них 11 - представникам України. Однак ще з 1991 року відомо, що Героями стали 86 осіб, серед них 14 - вихідці з України.
Відносно оцінки війни П. Панченко пише: "Другий з'їзд народних депутатів Союзу РСР у 1990 р. на весь світ оголосив афганську війну злочинною". І знову неприпустимі для фахівця такого рівня помилка і неточність. Адже 24 грудня 1989 року Другий з'їзд народних депутатів СРСР прийняв постанову по доповіді Комітету з міжнародних справ Верховної Ради відповідно до оцінки війни. З'їзд не визнав війну "злочинною", а відзначив, що рішення Політбюро ЦК КПРС про введення радянських військ у ДРА в грудні 1979 року "заслуговує морального і політичного осуду". Водночас з'їзд підкреслив "що це ніяк не кидає тіні на солдатів і офіцерів, направлених до Афганістану. Вірні присязі, впевнені, що захищають інтереси Батьківщини і надають дружню допомогу сусідньому народу, вони лише виконували свій військовий обов'язок". (Детальніше про розгляд проблем афганської війни I та II з'їздами народних депутатів СРСР див.: Червонописький С. "Афганська проблема" і політичний волюнтаризм // Політичний менеджмент. - 2005. - № 5 (14). - С. 87-102).
Зовсім незрозуміло, чому автор вважає, що Україна не має дипломатичних стосунків з Афганістаном і тому змушена встановлювати з ним контакти через інші країни, зокрема, для пошуку військовополонених, зниклих без вісті. Вже 10 років минуло як Україна і Афганістан встановили дипломатичні відносини. (Детальніше див.: Аблазов В. И. Долгий путь из афганского плена и безвестия. - К.: РИА "Марко Пак", 2005. - С. 24-33).
І зовсім недоречно виходить, коли автор пише про те, в чому зовсім не розуміється. Мається на увазі абзац про озброєння, яке встановлювалося на гелікоптерах, та їх бойове застосування. Наводимо цитату: "На вертольоти додатково встановлювались великокаліберні кулемети, малорозмірні бомби, ТРУР-си, мінозапускачі. З бойових вертольотів кидали на позиції противника гранати, протипіхотні міни, запалювальну суміш і ракети". Це елементарне дилетантство, до дійсності тут далеко.
І останнє, але не за кількістю недоречностей і помилок. Автор пише, що Президент України підписав Указ про нагородження тридцяти активістів УСВА орденами "За заслуги" III ступеня, "За мужність" II, III ступенів і медаллю "За працю і доблесть". Коли був указ і про що? Чому неточно названа медаль?
Факти ж свідчать про інше. Більш ніж 500 активістів УСВА за роки після війни нагороджені орденами і медалями вже незалежної України. А ось Указом Президента України від 11 лютого 2004 року день виведення радянських військ з Афганістану 15 лютого визнано Днем вшанування учасників бойових дій на територіях іноземних держав. Чомусь про це спомину немає. Більше того, академік вважає, що "афганці" відзначають день виведення ОКРВ з Афганістану 14 лютого.
Складається таке враження, що окремих вітчизняних академіків набагато краще чути, коли вони мовчать. Бо учасники бойових дій в зарубіжних війнах і конфліктах боляче сприймають усі ці на перший погляд недоречності. Насамперед ними прикладається багато зусиль для об'єктивного висвітлення подій, які своїми кривавими жорнами перемололи їхні особисті долі та чорним крилом вантажу "200" у безутішній тузі накрили сім'ї тисяч бойових побратимів.
В останні роки завдяки звільненню від тягара ідеологічних стереотипів, штампів і класового підходу, залученню до наукового обігу нових масивів джерел, дослідникам певною мірою вдалося прагматизувати історію афганської війни. У 1990-х - на початку 2000-х років вийшли друком книги О. Ляховського, генералів Б. Громова, В. Варенникова, М. Гарєєва, І. Вертелка, Ю. Дроздова, Г. Стефановського, В. Кирпіченка, які знали про ту війну якщо не все, то майже все. Вийшли книги і інших авторів. У цілому бібліографія афганської війни налічує понад 300 найменувань. Це загалом. Однак в "Епопеї трагізму" в короткій бібліографії наводяться тільки 17 найменувань, із них 5 журнальних і газетних статей та 2 статті з енциклопедичних видань. І навіть тут Аблазов В. чомусь перетворився на Аблазова А.
Серед українських авторів слід виділити три книги В. Аблазова, роботи В. Кошелєва, численні наукові та науково-популярні праці, статті С. Червонописького, В.Раєвського та інших. Уперше в країнах СНД 2005 року вийшла друком українською та російською мовами книга С. Червонописького і А. Костирі "Історіографія війни в Афганістані (25 грудня 1979 - 15 лютого 1989 рр.)". У ній історіографічному аналізу піддано 156 джерел. Наведено також бібліографію та хронологію війни. Проблеми афганської війни та організованого афганського руху в Україні також уперше саме в Україні знайшли висвітлення в "Політичній історії України ХХ століття", яка вийшла друком 2006 року за авторством А. Кудряченка, Г. Калінічевої, А. Костирі.
Однак П. Панченко звертається до "праці" Г. Коржа, бо, мабуть, інші джерела йому невідомі. Але, по-перше, цей твір має подвійну назву: на обкладинці - "Афганское досье: История войны в Афганистане", а вихідні дані містять назву "Афганское досье: Война СССР в Афганистане". По-друге, твір Г. Коржа більш схожий на збірку інтерв'ю журналіста з учасниками бойових дій. По-третє, як наголошує В. Кошелєв, Г. Коржем спогади і точки зору ряду авторів "піратським засобом привласнені, якщо не застосувати більш точного правового визначення" (Кошелєв В. "Мусульманский" батальон спецназа ГРУ: Исторические очерки. - Харьков: Майдан, 2003. - С.28). Критичному аналізу піддано "твір" Г. Коржа і в "Історіографії війни в Афганістані (25 грудня 1979 - 15 лютого 1989 рр.)".
Незрозумілий і передрук у Книзі Пам'яті статті О. Мусієнка за 1999 рік "Гнів і біль України". Тут навіть нічого коментувати. Вибачте, але це агітаційно-пропагандистський матеріал на користь душманів і талібів, стільки в ньому злоби, ненависті, неповаги та брехні щодо Радянської Армії, ветеранів-інтернаціоналістів. Тільки один факт. На стор. 62 пишеться, що "в гіндукушських долинах і нагір'ях навічно залишилися тліти тіла юних білорусів, росіян, українців..." Але ж відомо, що за винятком тих хто пропав без вісті, всі загиблі "чорними тюльпанами" вантажем-"200" доставлялися на Батьківщину.
Диву дивуватись і обурюватись вимушені і в реагуванні на статтю М. Ярмоленка "Українці в Афганістані" (стор. 64-69). До прикладу, в Кабулі українські чоловіки тільки те й робили, що рвалися до будинку №4, де проживали викладачки російської мови, а їхні жінки "неабияк" стежили, щоб вони не просочилися до цього будинку. Це тільки один епізод зі статті. На війні всяке бувало, але так паплюжити радянських жінок, які перебували в тих умовах (лікарів, медсестер, службовців РА) - це не мати чоловічої гідності й честі. Тим, хто був в Афганістані, відомо, що в будинку № 4 в Кабулі працювало управління апарату військових радників.
Автор видає себе великим знавцем афганських звичаїв, історії та культури і навіть мови. Він пише, що в Афганістані "великим гріхом є вживання алкоголю, наркотиків, участь в азартних іграх, проституція". А на іншій сторінці вже свідчить, що на весіллях, днях народженнях був "...табір молодих людей, які окремо від інших (старших) проводили свято, вживаючи алкогольні напої". Не могло цього бути в принципі. І мули не видавали довідок з дозволом на одруження, і запідозрених у зраді дружин ніхто не заарештовував, і за згвалтування не відрізали вуха або ніс. Навіщо ці та інші анекдоти, нісенітниці, що містяться в статті, потрібно було включати до Книги Пам'яті?
І тільки стаття генерала В. Раєвського передає дух тієї кривавої війни. На жаль, Віталій Анатолійович, мабуть, не переглянув попередні матеріали, довірившись авторам, бо не міг бойовий генерал їх продовжувати.
Та справжній шок, особливо для сімей загиблих, дають "Персоналії загиблих в Афганістані". Одразу відзначимо, що це передрук книги "Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України", автором-упорядником якої був О. Мусієнко. У мартиролозі налічується 3084 загиблих, померлих і 25 зниклих без вісті, що на 77 осіб менше, ніж у персоналіях. Окрім того, якщо в мартиролозі прізвища були розміщені по регіонах, то у персоналіях дається загальний перелік прізвищ за абеткою. Тобто автори пішли найбільш легким шляхом, об'єднавши регіони. А ось у змісті коротких біографічних довідок помилки залишились ті ж самі й навіть посилились.
На підтвердження зробимо порівняльний аналіз прізвищ на літеру "А". В персоналіях названо прізвища 68 загиблих і померлих. Проте, як і в мартиролозі, пропущене прізвище Олександрова Андрія Олексадровича із Новоград-Волинського, який загинув 4 березня 1987 року. Далі - не вказано нагороди полеглих, а вони майже всі їх отримали, хоча й посмертно, а В. В. Арсенову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, О. Ф. Антоненко також був нагороджений орденами Червоної Зірки і орденом Леніна (посмертно). Військові звання не вказано у 11 загиблих, допущено помилки в днях народження у трьох, у днях загибелі - у п'яти осіб. Подвійне прізвище має С. В. Алексєєнко (Олексієнко), подвійну дату загибелі М. М. Акулін (27 липня (червня) 1982 р.), подвійну причину загибелі - М. І.Антипенко ("Загинув 5 березня, помер від хвороби 5 травня 1983 р."), 7 осіб померли від ран, але вони вказані як загиблі. Прапорщик В. В. Аладьїн чомусь служив у Афганістані 5 років (з липня 1980 до загибелі в жовтні 1985 р.), хоча відомо, що заміна відбувалася через два роки.
Такі ж помилки, недоречності присутні в усьому списку. Чого коштує тільки такий факт: на стор. 225 наводиться прізвище Дубини В. М., котрий, як вказують автори, "пропав безвісти 10 липня 1987 р." Але всьому світу відомо про повернення у травні 1996 року В. Дубини на Батьківщину.
Таким чином, через сім років у персоналіях присутні ті ж помилки, що і в попередньому мартиролозі, чим знову проявлено зневагу до загиблих та їхніх родин. Це ще делікатно сказано, просяться більш жорсткі слова.
Дуже шкода, що в Україні так безвідповідально поставились до пам'яті про загиблих в Афганістані. Адже існувала реальна можливість усе вивірити. По-перше, по "Книге Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане" в 2-х томах. (Т. 1. - А -Л. - М.: Воениздат, 1995. - Т.2. - М - Я. - М.: Воениздат, 1999). Якщо авторському колективу було недовподоби російське джерело, то, по-друге, в усіх областях України вийшли друком Книги Пам'яті про загиблих земляків. По-третє, автори могли б проконсультуватися в УСВА. Проте це не було зроблено. Головна редколегія взяла те, що потрапило під руку, дещо переінакшила, а в кінцевому рахунку вийшла праця, яка нічого не виправила і не має ні історичної і фактичної правди, ні практичного застосування в героїко-патріотичному вихованні молоді. Вона тільки викликала вибух обурення родин загиблих і ветеранів війни в Афганістані. Книга шкідлива і не може бути застосована не тільки в особистому використанні, а й масовому через бібліотеки. Тому Правління УСВА прийняло рішення про відмову від усього накладу четвертого тому "Епопея трагізму".
Не виключено, що аналогічні помилки, недоречності допущено і в попередніх томах. Можливо, є необхідність піддати всі три Книги Пам'яті, які підготовлені Головною редколегією історико-меморіального серіалу, експертизі - як науковій, так і громадській
У питанні та дискусіях щодо об'єктивності висвітлення історії Великої Вітчизняної війни "афганці" стоять поруч з Організацією ветеранів України, яку очолює І. О. Герасимов, Герой України, народний депутат, генерал армії. До того ж він до останнього часу очолював Головну редколегію історико-меморіального серіалу "Книга Пам'яті України". УСВА і надалі відстоюватиме правду про Велику Вітчизняну війну. Але дуже хотілося б, щоб і до історії афганської війни, її учасників - полеглих і живих, родин загиблих було б таке ж шанобливе, об'єктивне ставлення. І за це УСВА буде боротися жорстко і безкомпромісно.
Правління має надію, що новий склад Головної редакційної колегії "Книги Пам'яті України", який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 458-р "Про продовження роботи над пошуково-видавничим проектом "Книга Пам'яті України", насамперед видасть Книгу Пам'яті про загиблих в Афганістані, виправивши всі помилки, недоречності, допущені попередниками. Бо справжня правда проростає на гіркому досвіді. Щоправда, новий склад Головної редколегії очолив О. П. Реєнт, який працював у попередньому складі й схвалив, разом з іншими, видання четвертого тому. Та й Кабінет Міністрів України, як завжди, за традицією, затвердив склад Головної редколегії без урахування побажань, пропозицій ветеранських організацій, в тому числі УСВА. Тому надія дещо девальвується.
І на завершення. Академік П. Панченко епіграфом для своєї статті "Жорстокі випробування" взяв цитату Григорія Сковороди: "Усе, що не закарбоване в слові, приречене на забуття". Але академіку, мабуть, добре відомо, що слово - це майже матеріальна сила. Словом можна возвеличити, а можна й убити, спаплюжити, сфальсифікувати будь-кого і будь-що. У даному випадку так і відбулося. Тому краще віддати забуттю і ті факти, і ті слова, що наведені в четвертому томі й несуть неправду, фальсифікацію, неточну інформацію про війну в Афганістані, участь в ній призваних з України полеглих бойових побратимів.
Прийнято на розширеному спільному засіданні
Правління і Ревізійної комісії
Української Спілки ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів)
23 вересня 2006 року. | | | |
Постанова
спільного засідання Правління та Ревізійної комісії УСВА щодо
Відкритого листа Української Спілки ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів) до Головної редакційної колегії історико-меморіального серіалу "Книга Пам'яті України"1. Текст Відкритого листа затвердити.
2. Відмовитись від певного накладу четвертого тому "Книги Пам'яті України" у 10 тисяч примірників і повернути його до Головної редакції Книги.
3. Відкритий лист довести до активу УСВА. Правлінням територіальних і місцевих організацій забезпечити масове звернення до державної влади, ветеранських організацій та авторів Книги Пам'яті з осудом проявлених непрофесійності, марнотратства, зневаги і бездумності по відношенню до загиблих у Афганській війні та їхніх родин, усіх учасників бойових дій.
4. Відкритий лист надрукувати у газеті "Третій тост" та розмістити на сайті УСВА, а також у регіональних електронних і друкованих засобах масової інформації. | |
|
Постанова
розширеного спільного засідання Правління та Ревізійної комісії УСВА з питань посилення соціального захисту членів УСВА, сімей загиблих, взаємодії депутатів - представників Спілки та підвищення рівня організаційно-статутної роботи (перше та друге питання порядку денного)Заслухавши й обговоривши доповіді голови УСВА Червонописького С. В. і голови Ревізійної комісії Спілки Сіроштана В. Г. з першого і другого питань порядку денного, Правління та Ревізійна комісія відзначають, що в нових політичних і соціально-економічних реаліях курс Спілки на посилення соціального захисту членів УСВА, сімей загиблих залишається незмінним головним стратегічним завданням УСВА. Його забезпеченню повинні бути підпорядковані всі напрями статутної діяльності УСВА через відстоювання її інтересів у Верховній Раді та органах державного управління і місцевого самоврядування, політичну, соціально-економічну і організаційну роботу.
Правління та Ревізійна комісія УСВА постановляють:
1. У соціальній сфері домагатися позитивного вирішення таких пріоритетних питань:
- повного бюджетного наповнення ветеранських законів та недоторканності статей державного і місцевих бюджетів, пов'язаних із соціальним захистом громадян;
- але у разі реального переходу на адресне надання пільг і компенсацій витримати наступні умови: добровільність; поетапність, з урахуванням потреб і запитів усіх учасників бойових дій, інвалідів, членів їхніх родин та сімей загиблих, померлих; грошовий еквівалент пільг і компенсацій не повинен враховуватися при визначенні прав на інші соціальні виплати, субсидії, компенсації;
- нарахування надбавок до пенсій та їх збільшення, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком;
- збільшення надбавок до пенсії учасників бойових дій в іноземних державах за заслуги перед Батьківщиною;
- урахування фактичної інфляції при нарахуванні щорічної грошової допомоги;
- ліквідації дискримінації ветеранів-інтернаціоналістів при визначенні статусу інваліда війни від загального захворювання та захворювання, отриманого під час проходження військової служби;
- надання безкоштовних медичних препаратів, повної грошової компенсації вартості санаторно-курортних путівок;
- розвитку нових форм реабілітації, створення спеціалізованих багатопрофільних центрів для її здійснення в областях та спеціалізованих реабілітаційних, лікувальних відділень, палат у міських, районних лікарнях;
- здійснення у повному обсязі і беззастережно законодавчої норми про залучення субвенції державного бюджету для будівництва та закупівлі житла ветеранам, сім'ям загиблих;
- забезпечення трудової зайнятості ветеранів-інтернаціоналістів, членів їхніх родин та сімей загиблих; особливого підходу до працевлаштування ветеранів війн у зарубіжні та військової служби відповідно до отриманої освіти і кваліфікації, враховуючи специфіку села;
- виділення державних коштів на поховання учасників бойових дій, батьків загиблих.
(Відповідальні: Правління УСВА, голови територіальних, місцевих організацій УСВА, народні депутати і депутати всіх рівнів - члени УСВА)
2. У законодавчому процесі вважати першочерговими наступні завдання:
- посилення взаємодії з Верховною Радою України, іншими державними органами, а також з усіма недержавними організаціями, зацікавленими в реалізації конкретних заходів щодо зміцнення захисту соціальних прав і гарантій ветеранів, сімей загиблих;
- безпосередня участь у розробці, удосконаленні та реалізації законодавчих і нормативно-правових актів, спрямованих на вирішення соціальних, побутових та інших нагальних проблем ветеранів і сімей загиблих; залучення до цього процесу народних депутатів-симпатиків;
- вдосконалення Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про податок з фізичних осіб", "Про поховання", пенсійного та іншого чинного законодавства;
- прийняття Закону України про другу пенсію для сімей загиблих;
- ініціювання затвердження Верховною Радою України державної програми героїко-патріотичного виховання молоді.
(Відповідальні: народні депутати України С. В. Червонописький, Ю. Г. Зубко. Термін: 2006-2007 рр.)
- сприяння у підготовці й реалізації цільових комплексних міжнародних, загальнонаціональних, міжрегіональних і регіональних програм, спрямованих на захист інтересів ветеранів, сімей загиблих;
- проведення постійного моніторингу законів, регіональних програм "Турбота", "Ветеран", "Милосердя" та інших нормативно-правових актів, які мають відношення до вирішення ветеранських проблем;
(Відповідальні: народні депутати і депутати всіх рівнів - члени УСВА,
керівні органи УСВА всіх рівнів)
3. В організаційно-політичному напрямі діяльності здійснити такі заходи:
- забезпечити всебічну діяльність УСВА в інтересах кожного члена Спілки, незалежно від його політичних уподобань;
- посилити взаємодію і співробітництво з регіональними та місцевими осередками Соціалістичної партії України як практичне продовження рішень зі стратегічного партнерства УСВА і СПУ;
- створити Координаційну раду депутатів - членів УСВА; затвердити представницький принцип її формування - по одному представнику від кожного регіону; до складу Координаційної ради входять голови територіальних організацій Спілки - депутати обласних рад; там, де вони не обрані депутатами, правління територіальних організацій делегують до Координаційної ради найбільш авторитетних, досвідчених керівників місцевих організацій - депутатів обласних, міських, районних рад;
(Термін подання пропозицій - до 15. 10. 2006 р.).
- затвердити головою Координаційної ради Червонописького С. В. - голову УСВА, народного депутати України, першого заступника голови Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Верховної Ради України; затвердити заступником голови Координаційної ради Ментова П. В. - голову Житомирської обласної Спілки ветеранів афганської війни;
- у першій половині року провести Всеукраїнський збір депутатів всіх рівнів - членів УСВА;
- ініціювати відновлення діяльності Держкомітету у справах ветеранів на нових організаційних і функціональних засадах;
- сприяти консолідації ветеранського руху з метою посилення ефективності роботи із захисту політичних, соціальних, економічних та інших законних прав, інтересів ветеранів і членів їхніх родин і сімей загиблих, а також формування суспільної думки у напрямку більш гуманного и справедливого ставлення до них та їхніх об'єднань;
- активізувати роботу відповідно Договору про співробітництво з громадськими ветеранськими об'єднаннями від 15 лютого 2006 року; ініціювати відновлення діяльності Всеукраїнського громадського об'єднання "Соціальна справедливість";
- посилити співробітництво з ветеранськими організаціями іноземних держав з метою посилення взаємодії у вирішенні ветеранських проблем, консолідації міжнародного ветеранського руху для запобігання вирішенню спірних питань силою і протистоянням, проявам тероризму;
- скоординувати дії "афганських", інших ветеранських організацій через проведення спільних акцій, засідань керівних органів, перспективного, поточного та проблемного планування; посилити вплив УСВА на всі регіони, міста, населені пункти шляхом вдосконалення структури Спілки відповідно до адміністративно-територіального устрою та нарізки виборчих округів і дільниць;
- практикувати укладання угод про співробітництво між територіальними, місцевими організаціями УСВА та обласними, районними держадміністраціями, міськими, селищними головами; ініціювати призначення голів ветеранських організацій областей, районів, міст, селищ заступниками керівників відповідних місцевих органів влади та самоврядування на громадських засадах;
- керівництву УСВА (С. Червонописький) забезпечити організаційну роботу зі створення бізнес-центру УСВА як основної структури, що координує діяльність заснованих при організаціях Спілки господарських установ і підприємців;
- розгорнути активну роботу зі створення та юридичного оформлення місцевих організацій замість тих, які свідомо ігнорують вимоги ІV та V звітно-виборних Конференцій Спілки щодо переходу на єдиний Статут УСВА;
- активізувати взаємодію керівних і контрольно-ревізійних органів УСВА усіх рівнів для значного посилення внутріспілкової діяльності; Правлінню та Ревкомісії Спілки до кінця нинішнього року забезпечити комплекс заходів щодо організаційного поліпшення діяльності Київської міської організації УСВА; Ревкомісії Спілки забезпечити у жовтні-грудні комплексну перевірку діяльності Кримської та Луганської територіальних організацій УСВА;
- текст доповіді Червонописького С. В. та дану Постанову опублікувати у газеті "Третій тост" і розмістити на сайті УСВА.
23.09.2006 р.
|
|
| Офіційно
Генеральному прокурору України державному раднику юстиції 1 класу Медведьку О.І.
Шановний Олександре Івановичу!Звертаюсь до Вас у зв'язку з суттєвим порушенням прав інвалідів війни (з порушенням опорно-рухового апарату), передбачених у ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Ще у 1994 році, коли Кабінет Міністрів України приймав рішення про видачу інвалідам війни, які мають право на безоплатне отримання автотранспорту з ручним керуванням, автомобілів "Таврія" замість автомобілів "Запорожець", було необгрунтоване підвищено строк експлуатації з 7 до 10 років. Це був перший крок у напрямі погіршення становища найбільш постраждалої категорії інвалідів війни, адже реальний експлуатаційний ресурс автомобілів "Таврія" навіть нижчий, ніж був в автомобілів "Запорожець", а при цьому строк отримання нового автомобіля збільшився на 3 роки.
На жаль, сумна традиція погіршувати становище інвалідів війни продовжується. Хоча, за логікою розвитку, коли економічне становище в державі поліпшується, а кількість інвалідів війни щорічно зменшується, все мало б бути навпаки. 19 липня 2006 року постановою № 999 Кабінет Міністрів України, за підписом Єханурова Ю. І., затвердив "Порядок забезпечення інвалідів автомобілями". Постанова містить ряд негативних чинників, які суттєво погіршують можливості отримання автомобілів інвалідами війни.
І. Пункт 5 вказаної постанови встановлює, що на облік беруться і забезпечуються автомобілями інваліди, які:
- не мають в особистому користуванні автомобіля, у тому числі придбаного за власні кошти (незалежно від строку такого придбання) або отриманого через головне управління соціального захисту, що перебував в експлуатації менш як 10 років;
- протягом семи років перед взяттям на облік і отриманням автомобіля не купували і не отримували його як благодійну допомогу.
Зміст пункту 5 фактично встановлює додаткові умови і обмеження, не передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який встановлює, що інваліди війни мають право на "...позачергове безплатне забезпечення автомобілем з ручним керуванням (за наявності медичних показань) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".
Тобто, єдина умова, встановлена Законом, це - наявність медичних показань, а уряду надане право встановлювати лише порядок забезпечення автомобілями. Таким чином, Кабінет Міністрів України перевищив власні повноваження, встановивши додаткові умови, не передбачені Законом України.
До того ж, своєю постановою, яка є підзаконним нормативно-правовим актом, уряд примушує інвалідів війни для використання свого законного права, наданого Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відмовлятись від інших прав, наданих Цивільним кодексом України, який має силу закону. Стаття 4 Цивільного кодексу України прямо встановлює, що постанови КМ України є актами цивільного законодавства і не можуть суперечити положенням кодексу або іншого закону. Постанова опосередковано змушує інвалідів війни відмовлятися від законних прав, передбачених наступними статтям ЦК України: Стаття 325. Право приватної власності (3. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженим.). Стаття 321. Непорушність права власності. (1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні,). Стаття 319. Здійснення права власності. (1. Власник володіє., користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.).
До того ж, пункт 5 постанови суперечить встановленим Цивільним кодексом принципам справедливості, добросовісності та розумності. Наприклад, багато інвалідів, знаючи, що Його черга на отримання безплатного автомобіля підійде лише через два-три роки, купували абсолютно зношений старий недорогий автомобіль і користувалися ним цей строк. Тепер інвалідів заганяють у глухий кут: новий автомобіль потрібно довго очікувати, а старий дешевий на цей час купувати не можна, інакше виключать із черги.
ІІ Ст. 25 постанови Кабінету Міністрів України встановлює, що позачергово автомобілі отримують (за наявності медичних показань), серед інших категорій "інваліди з ампутацією обох ніг, якщо вони постійно працюють або навчаються". Така умова є дискримінаційною по відношенню до непрацюючих інвалідів і протирічить статті третій Цивільного Кодексу України, де, серед іншого, сказано, що загальними засадами цивільного законодавства є: "справедливість, добросовісність та розумність".
Інвалід може не працювати з різних причин. У першу чергу - через поганий стан здоров'я. У такому разі тільки для постійного відвідування лікувальних закладів йому автомобіль потрібен навіть більше, ніж працюючому. До того ж, сучасні принципи організації праці дозволяють багатьом інвалідам працювати в домашніх умовах за допомогою новітніх засобів комунікації.
ІІІ. Пунктом 1) ст. 30 постанови встановлено, що інваліди війни за наявності медичного показання для забезпечення автомобілем з ручним керуванням та протипоказань до керування ним, забезпечуються автомобілями на пільгових умовах з оплатою 7 відсотків їх вартості та передачею права керування члену сім'ї інваліда, який проживає і зареєстрований за місцем проживання та реєстрації інваліда. Причому члени сім'ї, які разом проживають, мають бути пов'язані спільним побутом, мати взаємні права та обов'язки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.
Така редакція статті 30 постанови, по-перше, незаконно виводить інвалідів війни із категорії безоплатних отримувачів автомобіля. По-друге, вимога безумовного проживання І реєстрації за однією адресою буде приводити до абсурдних ситуацій. Наприклад, інвалід війни в Афганістані проживає у сільській місцевості, а за 100 метрів від його будинку проживає син, який має посвідчення водія. Але не можна буде передати право керування і отримати автомобіль, тому що різні адреси реєстрації. Вважаю, що справедливою може бути лише одна вимога - проживання в одному населеному пункті.
Звертаюсь до Вас із проханням розглянути факт порушення прав інвалідів війни і опротестувати акт Кабінету Міністрів України - постанову № 999 від 19.07.2006 року "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" як такий, що:
1. Прийнятий з перевищенням повноважень уряду (вводяться додаткові, не передбачені законом обмеження для інвалідів війни) і прямо суперечить ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
2. Опосередковано примушує інвалідів війни (з порушенням опорно-рухового апарату) відмовлятися від законних прав, передбачених Цивільним кодексом України.
3. Суперечить встановленим Цивільним кодексом України принципам справедливості, добросовісності та розумності.
4. Суттєво погіршує становище інвалідів війни, що заборонено Конституцією України.
З повагою,
ГРИНЧАК В. І.,
інвалід війни в Афганістані
першої групи (ампутація
обох ніг вище колін),
Герой Радянського Союзу.
|
|
|
Постанова
з питання "Про звернення до Генерального прокурора України" 1. Підтримати звернення Героя Радянського Союзу, інваліда першої групи Гринчака Валерія Івановича до Генерального прокурора України Медведька О. І. з приводу значного погіршення стану з отриманням автомобілів інвалідами війни.
2. Направити відповідного листа Генеральному прокурору України від Правління та Ревкомісії УСВА з підтримкою обгрунтованої позиції автора звернення та повідомленням щодо постановки даної резонансної проблеми на жорсткий контроль з боку Спілки.
3. Розмістити текст звернення у газеті "Третій тост" і на сайті УСВА.
|
|
|
Положення
Про систему нагородження Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)Це Положення розроблено відповідно до Указів Президента України від 18.11.1996 № 1094/96 "Про відомчі заохочувальні відзнаки", від 13.09.1997 № 134/97 "Про Примірне положення про відомчі заохочувальні відзнаки" та від 19 лютого 2003 року № 138/2003 "Про Порядок представлення до нагородження та вручення державних нагород України" і визначає порядок подання про нагородження й нагородження відзнаками Української Спілки ветеранів Афганістану.
Заохочувальні відзнаки установлюються у вигляді нагрудних та настільних знаків і медалей, значків, грамот, вимпелів, вітальних листів. Вони не можуть відтворювати державні нагороди України.
Установлюються нагороди Спілки за рішенням Правління УСВА. Територіальні, місцеві організації можуть запроваджувати відзнаки рішенням своїх керівних органів з інформуванням Президії та Правління УСВА.
Висунення кандидатур для нагородження здійснюється гласно, як правило, після обговорення в організації, де перебуває на обліку особа, яку представляють до нагородження.
Нагородні документи на особу, яка представляється до відзначення, подаються в Президію УСВА лише правліннями територіальних (Автономної Республіки Крим, обласних, міст Києва та Севастополя) організацій.
Подання про нагородження може безпосередньо вноситись до Президії УСВА головою УСВА.
У поданні зазначається: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, місце роботи чи служби, посада, членство у Спілці, до якої нагороди представляється та якими нагородами УСВА вже відзначено, обгрунтування конкретних заслуг.
Облік нагороджених ведеться в апараті управління УСВА та в територіальних організаціях Спілки, звідки щорічно подається звіт в УСВА про кількість нагороджених у поточному році у розрізі місцевих організацій.
Рішення про нагородження приймається Президією УСВА і оформляється протоколом, кий зберігається у справах УСВА.
Вручення нагороди проводиться в урочистій обстановці головою Спілки або, за його дорученням, заступниками, головами територіальних організацій (за місцем обліку нагородженої особи) та приурочується до загальнодержавних і військових свят, пам'ятних дат, ювілейних дат нагороджуваного тощо.
Особі, нагородженій нагрудним знаком, медаллю видається посвідчення за підписом голови УСВА.
Керівники первинних, місцевих, територіальних організацій повинні пропагувати досягнення нагороджених членів Спілки, у тому числі в засобах масової інформації.
Почесна відзнака після смерті нагородженого залишається в його родині для зберігання.
Особи, відзначені нагородами УСВА, повинні бути зразком для інших членів Спілки та громадян України. До них пред'являються підвищені вимоги щодо роботи в Спілці, обов'язкової участі у заходах Спілки, засіданнях правлінь територіальних, місцевих організацій, сумлінному виконанню статутних завдань.
Позбавлення нагород здійснюється рішенням Правління в разі виключення зі Спілки за вчинок, який ганьбить його як члена організації або дискредитує УСВА, а також у разі визнання особи за рішенням суду, яке набрало чинності, винним у скоєнні злочину та обнародується у засобах масової інформації.
Рішення про позбавлення нагород може бути оскаржено на Конференції УСВА.
Нагороди та посвідчення до них, що належали особі до позбавлення її цієї відзнаки, підлягають поверненню до УСВА.
Зберігання заохочувальних відзнак, контроль за врученням і підготовка матеріалів до нагородження для розвитку Президією покладаються на апарат управління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
Затверджено
Рішенням Правління УСВА
від 23 вересня 2006 року. |
|
|