За останні 2-3 роки в питаннях розвитку і застосування сил спеціальних операцій у світі відбулося досить багато подій.ПІДХОДИ, СТРАТЕГІЇ, ЗАВДАННЯ
У сучасних умовах головним завданням спецназу визначено його участь у боротьбі з тероризмом. Це логічно, оскільки, незалежно від справжніх цілей застосування спецназу, саме антитерористична «вивіска» є найвигіднішою для політиків. На сьогоднішній день можна умовно виділити кілька концептуальних підходів до боротьби з тероризмом. Так, дискусія щодо майбутньої ролі місії НАТО визначила два основних і одночасно різних підходи до цієї проблеми: так званий військовий підхід і підхід, що грунтується на принципі управління ризиками. У будь-якому випадку, обидві стратегії не є взаємовиключними, хоча й допускають різні пріоритети і стратегії.
Наприклад, в основу військового підходу покладено переважно використання сил з акцентом на наступальні і превентивні заходи. Підхід на основі управління ризиками базується в основному на військових заходах оборонного характеру. Але експерти підкреслюють, що успішна боротьба з тероризмом містить елементи обох стратегій, і в будь-якому випадку її силова складова неможлива без використання потенціалу сил спеціальних операцій.
Проте, незважаючи на важливість завдань для спецназу, в сучасних умовах лише деякі держави мають чітко розроблені доктрини розвитку і застосування сил спеціальних операцій (або їхніх аналогів), серед яких можна згадати США, Великобританію, Росію, Францію та Ізраїль. Це не випадково, тому що сучасні кризи можуть призвести до використання прихованих методів їх вирішення, які мало схожі з умовами проведення звичайних операцій так званого «класичного» військового протиборства. Ці заходи, більшість яких належать до спеціальних операцій, потребують застосування нечисленних і водночас високоефективних сил та засобів, що дають змогу досягати стратегічних або оперативних цілей.
Розширення спектра завдань призводить до збільшення чисельності формувань сил спеціальних операцій. Тому майже всі країни світу були змушені шукати компроміс між необхідністю збільшення ССО і збереженням їх унікальних якостей. Ця проблема в світі вирішується по-різному, тому головна відмінність у концепціях США і багатьох країн Європи - у визначенні завдань, для яких призначені спецпідрозділи, їхньої чисельності та структури. Адже для США боротьба з тероризмом - це реальна
війна, що може призвести навіть до конфлікту високої інтенсивності або ж вестися одночасно в різних регіонах світу. У той же час більшість європейських країн прагнуть уникнути такого розвитку подій. Навіть Стратегія безпеки Євросоюзу ще в 2003 р. визначила боротьбу з тероризмом як «запобігання можливих атак».
У результаті прийняті в збройних силах США підходи призвели до того, що нині Командування сил спеціальних операцій (USSOCOM) спільно з регіональними командуваннями фактично відповідають за так звані операції низької інтенсивності, маючи у своєму розпорядженні (безпосередньому або в оперативному підпорядкуванні) близько 50 тис. осіб від трьох видів збройних сил (Сухопутних військ, ВПС, ВМС), а з недавнього часу - і морської піхоти (варто нагадати, що у ЗС Сполучених Штатів вона має особливий статус). Загальна чисельність особового складу Командування сил спеціальних операцій від морської піхоти складає близько 4 800 осіб. Оскільки командування пропонує створити ще й додаткову групу антитерористичної безпеки флоту, йому доведеться збільшувати чисельність корпусу ще приблизно на 3 600 військовослужбовців.
Варто зазначити, що за останні три роки USSOCOM зазнало «безпрецедентної трансформації», перетворившись у воююче командування з глобальною сферою відповідальності «у війні з тероризмом». Політична, фінансова і т. п. підтримка дозволили збільшити його ресурси і штат, поліпшити підготовку. Фактично, це була «політична перемога» тепер вже екс-міністра оборони Дональда Рамсфельда, коли були схвалені його плани збільшення чисельності спецназу на 14 тис. осіб, а їхнього бюджету - до $7 млрд у 2007 р.
На тлі кількісних показників американців європейські армії мають у своєму розпорядженні дещо менші за чисельністю формування (SAS, Commando Hubert, 13-й RDP тощо), які призначені для вирішення більш обмеженого спектру завдань.
Наприклад, у Франції закон про військову програму 2003-2008 pp. забезпечив збільшення можливостей спецназу, «включаючи створення нового підрозділу на рівні бригади». При визначенні завдань бригади спеціальних наземних сил BFST, до складу якої входять також такі підрозділи, як 13-й RDP, 1-stRPIMA і підрозділ армійської авіації, Центр доктрин застосування сил французької армії виходив з недоцільності робити силами спецназу те, що звичайні сили здатні робити самостійно. Французькі фахівці стверджують, що американські сили спеціальних операцій містять такі частини, як «зелені берети» і рейнджери, завдання яких у французів виконуються силами «звичайних» парашутно-десантних полків Іноземного легіону.
Не випадково в Європі вважається, що спецназу властивий більш вузький спектр завдань, зокрема: ведення розвідки в тилу супротивника або на контрольованій ним території; проведення спеціальних операцій диверсійного характеру (рейдів, нальотів тощо) проти особливо важливих цілей; організація і підготовка іноземних протиповстанських сил і спецпідрозділів; боротьба з тероризмом.
Досить близьких з американцями поглядів на розвиток і застосування ССО до-тримуются у Великобританії, оскільки нещодавно в цій країні було прийняте рішення створити дві нові структури спецназу, щоб відповісти на виклики часу. На початку 2006 р. був створений спеціальний підрозділ - Special Reconnaissance Regiment. А в квітні британський міністр оборони Джон Рейд заявив у палаті громад про створення ще одного - Special Forces Support Group (SFSG), що включає в себе військовослужбовців королівської морської піхоти, парашутного полку і полку королівських ВПС.
Знаменитий англійський SAS також збільшив чисельність на 80 осіб та сформував 5-й ескадрон для виконання анти-терористичних завдань. Ця хвиля реформ, подібних яким не було за попередні 50 років, стала можливою через збільшення бюджету британського спецназу, що досяг 1,5 млрд фунтів стерлінгів.
Створення нового підрозділу в Канаді - Canadian Special Operations Regiment, про що також було оголошено порівняно недавно, додало нових можливостей командуванню ССО, оскільки він доповнить існуючий підрозділ ЛР-2. Останній вже має досвід проведення реальних боїв, особливо в Афганістані.
ПРИСУТНІСТЬ У РЕГІОНАХ СВІТУ ТА БОЙОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ
Досвід військових конфліктів останніх років свідчить, що зараз у світі відбувається подальше посилення можливостей підрозділів спеціального призначення щодо спільного виконання завдань при їх належному забезпеченні. Наочним прикладом є створення і застосування угруповання сил спеціальних операцій ЗС США для дій в Афганістані. Розгортання їх основних компонентів було завершено до середини жовтня 2001 р., тобто лише через місяць після трагічних терактів у Сполучених Штатах, що поставили на порядок денний завдання фізичного знищення «Аль-Каїди» та її союзників.
В операції були задіяні підрозділи зі складу 5-ї групи спеціального призначення, 1-го оперативного загону спеціального призначення «Дельта», 75-го піхотного полку рейнджерів, 160-го полку армійської авіації, 96-го батальйону зв'язку з цивільною адміністрацією, 4-ї групи психологічних операцій командування ССО сухопутних військ, підрозділу 16-го і 193-го авіакрила командування спеціальних операцій ВПС, розвідувально-диверсійних загонів ВМС, підрозділу бойового і тилового забезпечення. Як операційна база ССО до грудня 2001 р. використовувався авіаносець «Кітті Хок» ВМС США, що перебував у північній частині Аравійського моря.
Бойові підрозділи цього угруповання нараховували близько 1100 осіб та мали на озброєнні (крім різної стрілецької зброї) до 20 літаків та близько 20 вертольотів. Охорону операційних баз ССО і забезпечення дій підрозділів спеціальних операцій здійснювали більше 1000 військовослужбовців 10-ї легкої піхотної дивізії сухопутних військ, а на території Пакистану - близько 100 морських піхотинців.
Цікаво, що бойовий і чисельний склад угруповання ССО збройних сил США в ході всієї операції «Непохитна воля» суттєво не змінювався, лише на різних її етапах, залежно від обстановки і завдань, змінювалися базування підрозділів ССО, система управління ними, а також проводилася їх планова заміна. Причому вже з грудня 2001 р. розпочалося формування коаліційного угруповання сил спеціальних операцій з підрозділів, що прибували до Афганістану з Великобританії, Австралії, Німеччини, Данії, Йорданії, Канади, Нової Зеландії, Норвегії, Туреччини загальною чисельністю близько 400 осіб.
Приблизно аналогічні завдання вирішувалися ССО США та інших країн у ході нещодавніх подій в Іраку. Минуло лише кілька років, і Сполучені Штати знову почали воювати з ісламськими бойовиками, які тепер уже діють на території Сомалі. І це незважаючи на те, що досвід бойових дій у цій країні в рамках проведення міжнародної миротворчої операції (грудень 1992 р. - березень 1994 р.) виявився для США негативним. Нагадаємо, що під час боїв у Могадішо
3-4 жовтня 1993 р. загинули 18 і були поранені 73 військовослужбовці спецпідрозділів із 120, які брали участь в операції. Хоча інформація про ці події поки обмежена і досить суперечлива, але вже зрозуміло, що американці спочатку вдалися до нанесення авіаційних ударів, а також залучення підрозділів ССО для «адресної» роботи проти місцевого осередку «Аль-Каїди».
Перший удар був нанесений у ніч з 7 на 8 січня 2007 р. ударним літаком АС-130 ССО ВПС по тренувальному табору «Аль-Каїди», виявленому в районі Рас Камбоні в південній частині Сомалі. Восьмого січня - наліт двох вертольотів на село Хайї, розташоване у 420 км на захід від столиці країни Могадішо. Наступного дня було здійснено ще кілька ударів в околицях цього міста. Вже 10 січня інформаційні
агентства, посилаючись на офіційних осіб тимчасового уряду, повідомили, що в ході авіаударів був знищений один із лідерів «Аль-Каїди» в Східній Африці Фазул Абдула Мохаммед.
Характерною рисою дій ЗС США у вирішенні «проблеми» Сомалі стало застосування авіації спеціального призначення, у першу чергу повітряної «канонерки» АС-130. Це відбулося в умовах наявності в регіоні значного угруповання у складі авіаносця, двох крейсерів УРО і есмінця, що мали у своєму розпорядженні значну кількість різної за призначенням авіації та великий арсенал крилатих ракет Tomahawk та інших систем високоточної зброї.
Доцільність застосування в такій ситуації саме АС-130 можна пояснити відсутністю заздалегідь отриманих точних даних про місце розташування терористів та їх постійним пересуванням. За цих умов льотно-технічні можливості літака АС-130 дозволяють успішно «працювати» вночі по таких цілях, як невеликі будинки, групи людей і автомашини, що рухаються, адже вони набагато ефективніші за високоточні авіаційні засоби ураження або крилаті ракети.
Крім застосування спецназу має місце тенденція його завчасного розгортання майже в усіх регіонах світу для створення умов для реагування на кризові ситуації. Інформація про це траплялася у відкритих видання і раніше. Але наприкінці 2006 р. у деяких ЗМІ були опубліковані відомості з посиланням на офіційні джерела про те, що Міністерство оборони США направляє військовослужбовців підрозділів ССО, підпорядкованих американському військовому командуванню, відповідальному за певний регіон, в посольства США приблизно в двох десятках країн світу для «збору інформації про терористичні загрози».
Досвід США активно використовується їхніми новими партнерами по блоку НАТО. Так, наприклад, у 2006 р. у Литві пройшли закриті навчання сил спеціальних операцій, під час яких відпрацьовувалися питання нейтралізації терористичних угруповань, звільнення заручників як на суші, так і на суднах. Як повідомило Міноборони Литви, у навчаннях брали участь військовослужбовці штабу ССО, підрозділів спеціального призначення, єгерського батальйону, команди підводних дій ВМС, вертольоти ланки спецпризначення ВПС, а також представники військової поліції. До того ж такі об'єднані навчання ССО проводяться вже не вперше.
Іншою формою присутності підрозділів ССО США в регіонах світу є регулярна підготовка ними військовослужбовців армій інших держав. Повідомлялося, що військовослужбовці американських ССО нещодавно підготували підрозділ спецназу збройних сил Грузії. Іншим подібним прикладом є співробітництво США та Узбекистану, які протягом кількох років проводили спільні навчання під кодовою назвою Balance Umpire. З американського боку в них брали участь військовослужбовці 5-ї групи спеціального призначення, з узбецької - військовослужбовці частин спеціального призначення. Під час навчань відпрацьовувалися
дії в пустельній зоні, з патрулювання, проведення рейдів і засідок, використання вертольотів, подолання перешкод, оперативного і тилового забезпечення в пустельних умовах, надання першої медичної допомоги. їх фінансування здійснювалося Центральним командуванням ЗС США.
УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ
На сьогодні у більшості силових структур нашої країни відбуваються процеси реформування. Очевидно, що вони не зможуть пройти повз частини і підрозділи спеціального призначення різного відомчого підпорядкування. Зовсім недавно мова йшла про амбіційні плани створення у складі Збройних сил України сил спеціальних операцій. Минув час, і є можливість звернутися до думки фахівців щодо реальних результатів їх реалізації. Наприклад, колишній міністр оборони Анатолій Гриценко вважає:
«Сили спеціальних операцій - це найбільш боєготовний компонент наших Збройних сил... Змушений констатувати: на превеликий жаль, виконання Програми розвитку сил спецоперацій міністр Єхануров зірвав. Це не питання бюджету чи Кабміну, це питання саме Міноборони в рамках того бюджету, який виділено. На цей рік передбачалося додатково 300 млн гривень
на спецназ. Коли я підписував Програму розвитку сил спеціальних операцій, всі у Генштабі й Міноборони чітко розуміли: хоч би яким був загальний бюджет Міноборони, гроші буде виділено - кров із носа. Навіть шляхом зменшення витрат на інших напрямах. Бо частини спецназу здатні тактичним підрозділом виконувати завдання, без перебільшення, стратегічної важливості. Це - еліта армії. Вони здатні діяти на суходолі, з повітря, з-під води. Група з чотирьох-п'яти осіб спроможна блокувати будь-який штаб, пункт управління, аеродром чи порт супротивника, захопити пускові установки ракет. Це професіонали, здатні виконувати асиметричні дії, у тому числі за межами території країни...
На початковому етапі планування у Генштабі та Міноборони, коли було затверджено бюджет, на неї виділили замість 300 приблизно 160 млн (на папері), а фактично - удвічі менше. Не буде закуплено сучасних систем зв'язку, зброї та боєприпасів, парашутів...».
Цікаво, що навіть політичні опоненти нинішньої влади висловлюються за втілення в життя проекту сил спеціальних операцій. Наприклад, Анатолій Кінах також підтримує необхідність реалізації Програми розвитку сил спеціальних операцій і вважає, що саме за такими силами майбутнє, адже це найбільш підготовлений і самодостатній компонент будь-яких сучасних збройних сил.
Отже, стратегічною лінією всіх реформ повинні стати заходи, які шляхом оптимізації допоможуть досягти максимальної ефективності тієї або іншої структури при обмеженому ресурсному забезпеченні чи його незначному збільшенні. У зв'язку з цим варто нагадати, що спецназ дешевим не буває, а для його перетворення в потужну силу потрібно витратити роки. І це переконливо підтверджують зміни, що відбуваються з силами спеціальних операцій у зарубіжних країнах.
Сергій Титенко
Журнал «Камуфляж»
Журнал «Камуфляж»