Про афганську неоголошену війну, її безпосередніх учасників, про
інтнернаціональні та миротворчі походи радянських і українських воїнів
написано силу-силенну художньо-документальних творів, як поетичних так
і прозових, використано незлічену кількість фотоплівок, на яких
професіоналами-журналістами та любителями-фотографами, як у бойовій
обстановці, так і в мирний час сфотографовані солдати та генерали,
водії БМП та кулеметники, льотчики та сапери, командири та підлеглі,
звичайно, що і представниці жіночої статі, які разом з чоловіками
виконували свій обов’язок, як в Афганістані так і в Іраку.
Я не зустрічав такого військовослужбовця, особливо серед воїнів строкової служби, які після звільнення в запас не привезли б додому так званий, дембельський фотоальбом. Є він і у мене. Я бережу його як святу реліквію про службу в армії, хоч і служити мені було нелегко. Час від часу я беру той альбом в руки і гортаю його листи, бачу на них своїх друзів по службі, пам’ять повертає мене в молодість, в шістдесяті роки. Якими вони стали, колишні захисники Вітчизни?Як прожили життя? Яких звершень досягли в ньому? Виникла думка про те, що нам, колишнім однополчанам-друзям, не завадило б зустрітися, а ще зібрати свої фотографії та зробити з них книгу-фотоальманах. По суті – ця книга стала б яскравим викладом нашої життєвої біографії, хорошим подарунком для наших нащадків в питанні військово-патріотичного виховання. Коли я працював над попередніми художньо-документальними книгами про афганську війну та її учасників, мені довелось зібрати та використати в цих творах більше двох тисяч фоографій різнопланової композиції та зйомки. Я жалкую, що багато фотографій не увійшли в книги по причині їх невеликого об’єму. Тоді, щоб вінничани побачили ці фотографії, вони друкувались у вінницьких періодичних виданнях: газетах «Панорама», «Вінниччина», «Подолія», «Вінницька газета». Як наша громадська організація оголосила серед «афганців» конкурс на кращий фотоальбом, то його переможцями стали Віктор Клименко та Олександр Буран, а фотографії та розповіді про учасників конкурсу друкувала газета «За Батьківщину», колектив якої тоді очолював відомий поет та журналіст, заслужений працівник культури України Михайло Каменюк. Думка про видання книги-фотоальманаху не давала мені спокою кілька років. Врешті, й самі «афганці» підштовхували мене на таку хорошу справу. Минулого року Михайло Баран та Микола Ковальчук побували в Москві, де зустрічалися із своїми друзями 180 стрілецького полку 108 МСД. З Москви Михайло Баран привіз книгу-фотоальбом, яка яскраво розповідає про «афганців» Росії. Я ретельно ознайомився з книгою, сказав Барану, що і нам до 20-річниці варто зробити подібну книгу.
І от нарешті моя думка-ідея перетворилася в реальність, стала дійсністю. Вийшла з друку і прийшла до читачів книга-фотоальманах, я б ще додав, книга-фотолітопис «Ми – воїни-інтернаціоналісти, ми – воїни-миротворці», але найперше – до героїв книги, яких фотографії та розповіді про них, надруковані в книзі. В ній вміщено більше шестисот фотографій. На них зображено понад три тисячі учасників бойових дій в Афганістані, військових конфліктів в інших країнах та миротворчих операцій, як загиблих в бойових операціях, померлих в мирний час, так і нас, живих. Звичайно, жаль, що до 20-річниці з дня виведення радянських військ з території Республіки Афганістан не дожили Микола Чернюк, Валерій Дьоміч, Василь Москаленко, Віктор Клименко, В’ячеслав Борисов, а всього в загальному підсумку – більше, як сто чоловік. Така хвороба, як афганський синдром, до ветеранів афганської війни безжальна...
На сторінках книги є фотографії та короткі розповіді про учасників бойових дій в Афганістані Василя Лісинчука, Юрія Ніколаєва, Миколи Ковальчука, Василя Хмеляра, Леоніда Сиротюка, Петра Коптяєва, учасника бойових дій в Анголі – Василя Якубчика, в Ефіопії – Григорія Бублика, Володимира Семчука – в Афганістані та Югославії, Анатолія Сидорука – в Іраку, Сергія Сизоненка – в Ліберії, Михайла Мар’янчука – в Чехословаччині, Василя Тимофєєва – на Кубі та багатьох інших інтернаціоналістів і миротворців.
Я щиро завдячую особисто, від нашої громадської організації за фінансову допомогу та глибоке розуміння у виданні книги «Ми – воїни-інтернаціоналісти, ми – воїни-миротворці» Вінницького міського голову Володимира Гройсмана, заступника міського голови Миколу Гунька, керівництво ВАТ «Вінницька обласна друкарня» в особі Миколи Бодлєва, спонсорів, вінницьких фоторепортерів Віктора Демка, Володимира Осьмушка, Олександра Гордієвича, Віктора Кравченка, воїнів-інтернаціоналістів та воїнів-миротворців, які брали активну участь у виданні цієї цінної книги.
Анатолій ГОНЧАР,
автор-упорядник,
заслужений журналіст України.
автор-упорядник,
заслужений журналіст України.