"Третій тост", № 1-2 (385-386), 2009 рік, січень
Вітаємо у Новому 2009 році!
З нагоди Різдва Христового та Нового року на адресу Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) надійшли привітання від Президента України В. Ющенка, народних депутатів України, голови Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів при Раді голів урядів держав – учасниць Співдружності, Героя Радянського Союзу Р. Аушева, голови Міжнародного Союзу організацій ветеранів «Бойове братерство», губернатора Московської області, Героя Радянського Союзу Б. Громова, голови Ради Організації ветеранів України В. Анастасієва, президента Національної Академії Наук України Б. Патона, президента Товариства Червоного Хреста України І. Усіченка, президента асоціації «Добробуд» Д. Діденка, керівників обласних, міських, районних держадміністрацій, голів обласних, міських, районних рад, міських голів, ветеранських організацій України і країн СНД, бойових друзів.


Черкаська область
Афганський біль закарбували в камені
У 1989 році виведенням радянських військ офіційно закінчилося протистояння на афганській землі. Але війна ця назавжди залишилася в душах тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, бойових побратимів, синів...
Олег Тітаренко, Віктор Коновал, Василь Хамко, Валерій Кравченко повернулися в Україну у цинкових домовинах. Це звичайні звенигородські хлопці, випускники школи, що сьогодні носить ім’я Тараса Шевченка, життя яких з невеликим розривом у часі забрав Афганістан, віддавши навзамін їхнім рідним лиш довічні тугу та сльози.
Ніщо не замінить батькам втрачених дітей. Те, що ми повсякчас згадуємо їхні імена, зайвий раз ятрить незагойні рани в батьківських душах, але такий особистий приклад мужності, самопожертви і героїзму має слугувати наступним поколінням.
Саме тому у 80-х роках минулого сторіччя на подвір’ї школи імені Тараса Шевченка й було встановлено меморіальний знак цих чотирьох випускників школи. Не одне покоління випускників поклало квіти до того пам’ятника, не один першокласник розпочав свою шкільну науку, вивчаючи їхні імена і розбираючи по складах написи, викарбувані в камені:  Олег Тітаренко, Віктор Коновал, Василь Хамко, Валерій Кравченко...
Та часу підвладні не лише людські життя, так само він руйнує камінь. Два роки тому районна організація УСВА підняла питання про необхідність поновлення меморіального знака загиблим воїнам-інтернаціоналістам. Задум вдалося втілити в життя лише тепер. На території школи звели новий меморіальний комплекс, створення якого було повністю профінансовано з районного бюджету. І його відкриття є справді значимою подією для району.
В урочистостях з цієї нагоди взяли участь старшокласники більшості звенигородських шкіл. Хлібом і сіллю вони зустрічали шановних гостей — голову Української Спілки ветеранів Афганістану Сергія Васильовича Червонописького та представника Держкомітету України у справах ветеранів Олексія Анатолійовича Чумака, які завітали до Звенигородки з цієї нагоди.
Звертаючись до присутніх, Сергій Червонописький зазначив:
— З 15 травня 2008 року ми розпочали „Естафету пам’яті”. Її результатом має стати відкриття 5 церков і 38 пам’ятників. На сьогодні ми маємо їх в усіх обласних центрах. У Житомирській та Полтавській областях — у кожному районному центрі. А до святкування 20-ї річниці виведення військ з Афганістану вже в п’яти областях,  у кожному районі буде вшановано пам’ять тих молодих людей, які загинули на афганській землі. А це серйозний показник ставлення українського народу до тих, хто зазнав багатьох страждань...
Також на урочистостях виступили голова районної ради Сергій Якович Пащенко, батько загиблого воїна-«афганця» Леонід Денисович Коновал і дев’ятикласник школи імені Тараса Шевченка Сергій Голега.
Почесне право відкрити пам’ятник надали гостям, а також голові районної ради Сергію Яковичу Пащенку, заступнику голови райдержадміністрації Василю Миколайовичу Довбушу, міському голові Олександру Яковичу Саєнку, голові районної організації УСВА Олександру Васильовичу Антонюку.
На завершення урочистостей голова УСВА Сергій Васильович Червонописький за активну роботу з патріотичного виховання молоді й спрямування зусиль на дотримання єдності у суспільстві нагородив медалями «За громадянську мужність» міського голову Олександра Яковича Саєнка та голову районної ради Сергія Яковича Пащенка, вручив подяки людям, які доклали багато зусиль у виготовленні та встановленні пам’ятника, — Віктору Андрійовичу Зайцю і Григорію Пилиповичу Ніконенку.
Наш кор.


Дати
Воювали по-маргеловськи
25 грудня 2008 року виповнилося 29 років відтоді, коли радянські війська на прохання уряду Афганістану ввійшли у цю гірську країну. У той час ніхто не міг подумати, що введення військ стане початком неоголошеної війни, яка триватиме майже 10 років і яка принесе великі людські втрати серед військовослужбовців 40-ї армії і афганського населення. На превеликий жаль, і сьогодні в Афганістані неспокійно, гинуть люди, руйнується економіка, немає взаєморозуміння між різними етнічними групами.
Цього дня до Всеукраїнського пам’ятника воїнам, які загинули в Афганістані, було покладено вінки і квіти, а в церкві Воскресіння Христового – Храмі-пам’ятнику жертвам Афганської війни відбулася панахида по загиблих бойових побратимах.
В урочистих заходах взяли участь голова Української Спілки ветеранів Афганістану Сергій Червонописький, його заступники Юрій Зубко, Володимир Сіроштан, радник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Валерій Аблазов, голова Київської обласної організації УСВА Василь Красуля, голова Київської ради сімей загиблих в Афганістані військовослужбовців Алла Шипова, ветерани Афганської війни, члени родин загиблих, представники Державного комітету України у справах ветеранів, громадських організацій, мешканці столиці.
В інформаційному агентстві «Укрінформ» відбулася прес-конференція, головна тема якої – 100-річчя з дня народження легендарного командувача Повітряно-десантних військ (1954–1979 рр.), Героя Радянського Союзу, уродженця Дніпропетровська Василя Пилиповича Маргелова.
Традиції, які заклав цей десантник номер один, лауреат Державної премії СРСР, генерал армії, просто знаменитий “дядя Вася”, повною мірою були використані при розбудові Збройних Сил України, їхньої ударної частини – Аеромобільних військ. Завдячуючи маргеловському духу і гаслу “ніхто, крім нас”, сформовано десантне військо, яке все більше стає в Україні гідним прикладом виконання воїнського обов’язку.
В. П. Маргелов був цілою епохою в розвитку та становленні елітних ПДВ, з його ім’ям пов’язана величезна популярність цього роду військ не тільки на теренах СНД, але й в усьому  світі. Повітряні десантники  проявили себе найбільш підготовленими професійно у військово-політичній спецоперації СРСР в Афганістані (1979 – 1989 роки). З більш як 200 тисяч нагороджених орденами і медалями майже кожний третій – десантник (серед них близько 14 тисяч – вихідці з України). Не було програно жодної серйозної бойової операції, і радянські військові частини вийшли з Афганістану з розгорнутими бойовими знаменами, багато в чому завдячуючи і В. П. Маргелову.
На запитання журналістів відповідали ветерани Повітряно-десантних військ, голова УСВА Сергій Червонописький, його заступник по роботі з ветеранами-десантниками Віктор Савечко, начальники Аеромобільних військ Збройних Сил України Іван Якубець, Сергій Лісовий.
Про відкриття меморіального комплексу в Херсоні на честь 100-річчя з дня народження В. П. Маргелова читайте на 3-й сторінці.
Інф. «ТТ».

Із Закону України
Про Державний бюджет України на 2009 рік

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1.  Визначити доходи Державного бюджету  України на 2009 рік у сумі 238.931.337,1 тис. гривень,  у тому числі  доходи загального фонду Державного бюджету України -- у сумі 183.698.198,8 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України -- у сумі 55.233.138,3 тис. гривень, згідно з додатком № 1 (835а-17) до цього Закону.
Затвердити видатки Державного бюджету України на 2009 рік у сумі 267.320.395,3 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України -- у сумі 193.284.779 тис. гривень та  видатки спеціального фонду Державного бюджету України -- у сумі 74.035.616,3 тис. гривень.
Затвердити на 2009 рік:
обсяги повернення кредитів до Державного  бюджету  України  у сумі 3.128.033,4 тис. гривень, у тому числі повернення кредитів до загального фонду   Державного   бюджету   України -- у сумі 591.846,5 тис.  гривень  та  повернення  кредитів  до спеціального фонду  Державного  бюджету  України – у сумі 2.536.186,9 тис. гривень;
обсяги надання  кредитів  з Державного бюджету України у сумі 5.843.975,2  тис.  гривень,  у  тому  числі  надання  кредитів  із  загального фонду    Державного    бюджету   України - у сумі 175.896,7 тис.  гривень та надання кредитів із спеціального  фонду Державного бюджету України -- у сумі 5.668.078,5 тис. гривень.
Установити граничний   розмір   дефіциту  Державного  бюджету  України на 2009 рік у сумі 31.105.000 тис.  гривень,  у тому числі граничний  розмір  дефіциту  загального  фонду  Державного бюджету України - у сумі 9.170.630,4  тис.  гривень  та  граничний  розмір дефіциту  спеціального  фонду  Державного бюджету України - у сумі 21.934.369,6 тис.  гривень,  згідно з додатком N 2 (835а-17)  до цього Закону. Установити оборотну касову готівку Державного бюджету України на  2009 рік у розмірі до двох відсотків видатків загального фонду Державного бюджету України, визначених цією статтею.

IV. ВИДАТКИ ТА КРЕДИТУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Стаття 27. Затвердити такий перелік захищених статей видатків загального  фонду  Державного бюджету  України  на  2009  рік  за економічною структурою видатків:
     оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110);
     нарахування на заробітну плату (код 1120);
     придбання медикаментів  та  перев'язувальних  матеріалів (код 1132);
     забезпечення продуктами харчування (код 1133);
     оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160);
     виплата процентів за державним боргом (код 1200);
     трансферти населенню (код 1340);
     трансферти місцевим бюджетам (код 1320).
     Визначити захищеними видатками Державного бюджету України  на 2009   рік   видатки   на   будівництво   (придбання) житла для військовослужбовців та  осіб  рядового  і  начальницького  складу, реформування  та  розвиток  Збройних  Сил  України,  розвідувальну діяльність,   забезпечення   живучості   та    вибухопожежобезпеки арсеналів,  баз і складів озброєння,  ракет і боєприпасів Збройних Сил України,  утилізацію звичайних видів боєприпасів,  непридатних для подальшого зберігання та використання,  забезпечення інвалідів технічними та  іншими  засобами  реабілітації,  підготовку  кадрів вищими    навчальними    закладами    I-IV   рівнів   акредитації, фундаментальні дослідження,  прикладні наукові та науково-технічні розробки,   а   також   видатки   на  розселення  та  облаштування депортованих кримських татар та осіб  інших  національностей,  які були  депортовані  з  території  України,  видатки  на компенсацію Пенсійному  фонду  України  втрат  від   застосування   платниками фіксованого  сільськогосподарського  податку спеціальної ставки по збору  на  загальнообов'язкове  державне   пенсійне   страхування, заходи,  пов'язані з підготовкою і проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

V. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ТА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Стаття 39. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії,  природного газу,  послуг тепло-, водопостачання і водовідведення,  квартирної плати (утримання будинків і споруд  та прибудинкових  територій),  вивезення  побутового сміття та рідких нечистот надаються житлові субсидії населенню та пільги  ветеранам війни;  особам,  на  яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів   війни,   гарантії   їх   соціального   захисту" (3551-12);     особам,   які   мають   особливі   заслуги  перед Батьківщиною;  вдовам (вдівцям)  та  батькам  померлих  (загиблих) осіб,  які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;  особам, які мають  особливі  трудові  заслуги   перед   Батьківщиною;   вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб,  які мають особливі трудові   заслуги   перед   Батьківщиною;   жертвам    нацистських переслідувань;  ветеранам  військової  служби;  ветеранам  органів внутрішніх справ;  ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної   служби  спеціального  зв'язку  та  захисту  інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби,  ветеранів  органів внутрішніх справ,  ветеранів державної пожежної  охорони  та  ветеранів  Державної  служби   спеціального зв'язку  та  захисту  інформації України;  звільненим зі служби за віком,  хворобою або  вислугою  років  військовослужбовцям  Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової   міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної  охорони; пенсіонерам з числа  слідчих  прокуратури;  дітям  (до  досягнення повноліття)   працівників   міліції,  осіб  начальницького  складу податкової   міліції,    рядового    і    начальницького    складу кримінально-виконавчої   системи,   державної   пожежної  охорони, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків; непрацездатним  членам  сімей,  які  перебували  на  їх утриманні; звільненим з військової служби особам,  які стали  інвалідами  під час   проходження  військової  служби;  батькам  та  членам  сімей військовослужбовців,  які загинули (померли) або пропали  безвісти під  час  проходження  військової служби,  батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького  складу  органів  і  підрозділів цивільного  захисту,  Державної  служби  спеціального  зв'язку та захисту  інформації  України,  які  загинули  (померли), пропали безвісти    або   стали   інвалідами   при   проходженні служби; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами;   громадянам,  які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи;  дружинам (чоловікам) та  опікунам  (на час  опікунства) дітей померлих громадян,  смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою;  суддям  у  відставці;  пенсіонерам з числа   спеціалістів  із  захисту  рослин  відповідно  до  частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин" (180-14); громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я (2801-12),  частини четвертої статті  29  Основ  законодавства  України  про  культуру (2117-12),  частини  другої  статті  30  Закону  України   "Про бібліотеки  і  бібліотечну  справу" (32/95-ВР),  абзацу першого частини четвертої  статті   57   Закону   України   "Про   освіту" (1060-12); дітям війни.
     За рахунок субвенції з державного бюджету  місцевим  бюджетам на  надання  пільг  та  житлових  субсидій  населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і  скрапленого  газу надаються  житлові  субсидії  населенню та пільги ветеранам війни; особам,  на яких поширюється чинність Закону України  "Про  статус ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту" (3551-12); особам,  які мають особливі  заслуги  перед  Батьківщиною;  вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб,  які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;  особам,  які мають  особливі  трудові заслуги  перед Батьківщиною;  вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих)  осіб,  які  мають  особливі  трудові   заслуги   перед Батьківщиною;   жертвам   нацистських   переслідувань;   ветеранам військової служби;  ветеранам органів внутрішніх справ;  ветеранам державної    пожежної    охорони;   ветеранам   Державної   служби спеціального  зв'язку  та  захисту  інформації   України;   вдовам (вдівцям)   померлих   (загиблих)   ветеранів  військової  служби, ветеранів органів внутрішніх справ,  ветеранів державної  пожежної охорони  та  ветеранів  Державної  служби  спеціального зв'язку та захисту  інформації  України;  звільненим  зі  служби  за   віком, хворобою або вислугою   років   працівникам   міліції,  особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького  складу  кримінально-виконавчої системи,  державної пожежної охорони;  дітям (до  досягнення  повноліття)  працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького  складу кримінально-виконавчої  системи,  державної пожежної  охорони,  загиблих  або  померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків;  непрацездатним членам сімей, які перебували на   їх   утриманні;   громадянам,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи;  дружинам (чоловікам) та  опікунам  (на час  опікунства) дітей померлих громадян,  смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою;  пенсіонерам з числа  спеціалістів  із захисту  рослин  відповідно  до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин" (180-14);  громадянам відповідно  до пункту  "ї"  частини  першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я (2801-12 ),  частини  четвертої  статті  29 Основ  законодавства  України  про  культуру (2117-12),  частини другої статті 30 Закону України  "Про  бібліотеки  та  бібліотечну справу"  (32/95-ВР),  абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту" (1060-12);  особам,  які мають  таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України (1127-14), а також компенсації особам,  які  згідно  із  статтею  43  Гірничого закону  України  (1127-14) мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби,  але проживають у будинках,  що мають центральне опалення.
     За рахунок  субвенції  з державного бюджету місцевим бюджетам на  надання  пільг  з  послуг  зв'язку   та   інших   передбачених законодавством    пільг    (крім   пільг   на   одержання   ліків, зубопротезування,  оплату електроенергії, природного і скрапленого газу  на побутові потреби,  твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати,   вивезення   побутового  сміття  та  рідких  нечистот)  та компенсацію  за  пільговий  проїзд  окремих   категорій   громадян надаються  пільги  ветеранам  війни;  особам,  на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії  їх соціального  захисту" (3551-12);  особам,  які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;  вдовам (вдівцям) та батькам  померлих (загиблих)  осіб,  які  мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам,  які мають особливі трудові  заслуги  перед  Батьківщиною; вдовам  (вдівцям)  та батькам померлих (загиблих) осіб,  які мають особливі трудові  заслуги  перед  Батьківщиною;  ветеранам  праці; жертвам  нацистських  переслідувань;  ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ,  ветеранам державної  пожежної охорони,   ветеранам  Державної  служби  спеціального  зв'язку  та захисту інформації України;  вдовам (вдівцям) померлих  (загиблих) ветеранів  військової служби,  ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів державної пожежної охорони та ветеранів Державної служби спеціального   зв'язку  та  захисту  інформації  України;  особам, звільненим з військової  служби,  які  стали  інвалідами  під  час проходження   військової  служби;  інвалідам,  дітям-інвалідам  та особам,   які   супроводжують   інвалідів   першої    групи    або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);  пенсіонерам з числа слідчих прокуратури;  реабілітованим громадянам,  які  стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами;  громадянам, які постраждали   внаслідок   Чорнобильської   катастрофи;    дружинам (чоловікам)   та  опікунам  (на  час  опікунства)  дітей  померлих громадян,  смерть яких  пов'язана  з  Чорнобильською  катастрофою; суддям у відставці,  а також здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
     Установити, що перерахування субвенції з  державного  бюджету місцевим  бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на  оплату  електроенергії,  природного   газу,   послуг   тепло-, водопостачання   і  водовідведення,  квартирної  плати  (утримання будинків  і  споруд   та   прибудинкових   територій),   вивезення побутового   сміття  та  рідких  нечистот  із  спеціального  фонду державного бюджету здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,  за рахунок надходжень, визначених пунктами 41, 42  і  43  статті  6  цього  Закону,  та   додаткових   податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті.
Стаття 46. Установити, що у 2009 році:
     рівень забезпечення   прожиткового   мінімуму   (гарантований мінімум) для призначення допомоги  відповідно  до  Закону  України "Про державну    соціальну   допомогу   малозабезпеченим   сім'ям" (1768-14)  встановлюється  для   працездатних   осіб   у   сумі 133 гривні,  непрацездатних  осіб  --  187,5  гривні,  інвалідів -- 200 гривень.  Для кожної дитини  в  малозабезпеченій  багатодітній сім'ї,  в якій виховується троє або більше дітей віком до 16 років (до  18  років,  якщо  дитина  навчається),  рівень   забезпечення прожиткового  мінімуму (гарантований мінімум) становить для дитини віком до 6 років -- 278,5  гривні,  для  дитини  віком  від  6  до 18 років -- 350,5 гривні;
     розмір державної  соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям не може бути  більше  ніж  75  відсотків  від  рівня  забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї.
     Допомога при  народженні  дитини  та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону  України  "Про державну  допомогу  сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у  зв'язку з  тимчасовою  втратою  працездатності  та витратами,  зумовленими народженням  та  похованням" (2240-14)   призначається   і здійснюється в розмірах і порядку,  визначених Кабінетом Міністрів України.
     Збільшити на  2009  рік  рівень   забезпечення   прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і  комунальних  дитячих дошкільних  закладах  відповідно  до Закону України "Про дошкільну освіту" (2628-14) відповідно до зростання прожиткового  мінімуму на 3 відсотки до затвердженого на 2008 рік.
Стаття 47.  Установити,  що за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг  та  житлових  субсидій населенню  на  придбання  твердого  та  рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу надаються пільги виходячи із  розрахунку вартості однієї тонни твердого палива та одного балону скрапленого газу на домогосподарство в рік,  а особам,  які мають  таке  право згідно  із  статтею  48  Гірничого закону України (1127-14),  із розрахунку вартості 3,1  тонни  вугілля  на  побутові  потреби  на домогосподарство  в  рік.  Граничні показники вартості твердого та рідкого пічного побутового палива та скрапленого  газу  у  розрізі Автономної  Республіки  Крим,  областей,  міст Києва і Севастополя визначаються Кабінетом Міністрів України.
Місцеві органи   виконавчої   влади   та   органи   місцевого самоврядування мають право:
     встановлювати збільшені   норми   на  придбання  твердого  та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу  особам,  які мають   право   на   пільги  та  житлові  субсидії  відповідно  до законодавства, за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів;
     надавати пільги на тверде та рідке пічне  побутове  паливо  і скраплений балонний газ у натуральному виразі або готівкою.
     Натуральні норми  забезпечення  населення  твердим  та рідким пічним побутовим паливом і скрапленим газом,  відповідно  до  яких населенню будуть надаватися пільги і житлові субсидії готівкою для відшкодування  витрат  на  їх  придбання,   затверджуються   Радою міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  обласними,  Київською  і Севастопольською  міськими  державними  адміністраціями  в   межах мінімальних норм та граничних показників їх вартості, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з обсягу коштів, призначених на зазначену мету.

VI. ОСОБЛИВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 54. Установити у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,  хто  відноситься  до  основних  соціальних і демографічних груп  населення,  в  розмірах,  що  діяли  у  грудні 2008 року.
     Розміри державних   соціальних   гарантій  на  2009  рік,  що визначаються залежно  від  прожиткового  мінімуму,  встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Стаття 55.  Установити з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень,  з 1 квітня 2009 року -- 625 гривень, з 1 липня 2009 року -- 630  гривень,  з  1  жовтня  2009  року -- 650 гривень, з 1 грудня 2009 року -- 669 гривень на місяць.
     Розміри посадових   окладів   (тарифних  ставок)  працівників бюджетних  установ  встановлюються  Кабінетом  Міністрів   України виходячи  з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду 545 гривень на місяць.
     Працівникам бюджетних  установ,  розміри  посадових   окладів (тарифних   ставок)   яких   будуть  менші  за  визначений  розмір мінімальної заробітної плати,  посадовий  оклад  (тарифна  ставка) встановлюється на рівні мінімальної заробітної плати.
     Керівникам бюджетних     установ    забезпечити    проведення індексації  заробітної  плати  працівників  відповідно  до  Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12).
Стаття 56.   Установити,  що  з  1  січня  2009  року  розмір мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії для  учня професійно-технічного  навчального закладу становитиме 200 гривень на місяць,  для студента вищого  навчального  закладу  I-II  рівня акредитації -- 400  гривень  на  місяць,  для  студента  вищого навчального закладу III-IV рівня  акредитації -- 530  гривень  на місяць.
Для учнів  професійно-технічних та студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації з  числа  дітей-сиріт  та  дітей, позбавлених   батьківського   піклування,  з  1  січня  2009  року стипендія встановлюється   в   розмірах    відповідно    550    та 1.160 гривень на місяць.
Стаття 65.  Установити,  що  до  членів  сім'ї пільговика при наданні пільг належать:  дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років);  неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи  або  інвалідами  I  групи;  особа,  яка проживає  разом  з  інвалідом  війни I групи та доглядає за ним за умови,  що інвалід  війни  не  перебуває  у  шлюбі;  непрацездатні батьки;   особа,   яка  знаходиться  під  опікою  або  піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
     1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2009 року.
     2. Додатки № 1-8 (835а-17, 835б-17) до цього Закону є його невід'ємною частиною.
     3. Кабінету   Міністрів  України  за  результатами  виконання Державного  бюджету  України  у  січні -- квітні  2009   року   з урахуванням  стану  соціально-економічного розвитку України внести до 1 травня 2009 року на розгляд  Верховної  Ради  України  проект Закону  України про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009  рік",  передбачивши,  зокрема,  збільшення витрат  бюджету  на забезпечення першочергових функцій держави,  у тому числі  пов'язаних  з  виконанням  функцій  столиці,  а  також поетапне  впровадження Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих   актів   України   щодо   встановлення   мінімальної заробітної  плати  на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб" (466-16).

Президент України
В. ЮЩЕНКО.

 м. Київ, 26 грудня 2008 року.
№ 835-VI.



Памяти старших товарищей – ветеранов
2 января 2009 года перестало биться сердце Ищенко Федора Калистратовича – ветерана Великой Отечественной войны, заместителя председателя Совета Организации ветеранов Украины, депутата Верховного Совета УССР, советника председателя Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов), генерал-полковника.
Родился Федор Калистратович 17 апреля 1922 года в селе Ивница Андрушевского района Житомирской области в семье кузнеца и колхозницы. В 1940 году после окончания средней школы был призван в Красную Армию и направлен на учебу в авиационную школу штурманов бомбардировочной авиации. В ноябре 1941 года сержант Ищенко принял боевое крещение в боях с фашистами под Ворошиловградом.
За время Великой Отечественной войны совершил 204 боевых вылета, из них 97 – на разведку войск противника. Трижды был сбит, но всегда возвращался в боевой строй. Великую Отечественную капитан Ищенко закончил в должности штурмана эскадрильи.
После войны Федор Калистратович окончил Военно-политическую академию и продолжил воинскую службу в рядах Вооруженных Сил СССР в разных военных округах и на различных должностях. Он был заместителем командира авиаполка по политической части, начальником политотдела авиационной дивизии, начальником отделения организационно-партийной работы воздушной армии, заместителем командующего ВВС Забайкальского военного округа, первым заместителем начальника политического управления Дальневосточного военного округа, членом Военного Совета – начальником политического управления Южной группы войск и начальником политуправления Северо-Кавказского военного округа.
Федор Калистратович Ищенко отдал службе в ВС СССР более 47 лет и в 1987 году был уволен в запас, после чего активно включился в работу по укреплению ветеранского движения в Украине.
В 1988 году Федор Калистратович был избран первым заместителем председателя Украинского Республиканского Совета ветеранов войны и труда, а также членом Республиканской редакционной коллегии по написанию Книги Памяти.
В своей повседневной работе Федор Калистратович много делал для социальной защиты ветеранов войны и труда. Он был одним из разработчиков целого ряда законов Украины, в том числе о статусе ветеранов войны и гарантиях их социальной защиты, пенсионного законодательства, увековечения Великой Победы в Великой Отечественной войне. Он проводил большую работу по укреплению единства и организованного сплочения ветеранского движения в Украине и странах СНГ.
Федор Калистратович Ищенко избирался депутатом Верховного Совета УССР IX и X созывов.
Федор Калистратович активно участвовал в патриотическом воспитании молодежи, в совместных мероприятиях и акциях, которые проводили Организация ветеранов Украины и Украинский Союз ветеранов Афганистана. Его всегда и везде отличали высокое чувство долга перед Родиной, стремление прийти на помощь простому человеку и защитить его права и достоинство.
Боевой и трудовой путь Федора Калистратовича достойно отмечены Родиной. Он награжден двумя орденами Красного Знамени, орденом Отечественной войны I степени, тремя орденами Красной Звезды, орденами «За службу Родине в Вооруженных Силах СССР» II и III степени, орденами «За заслуги» І, ІІ и ІІІ степени, орденом Богдана Хмельницкого, венгерскими орденами Красная Звезда и Красное Знамя, польским офицерским крестом «Возрождение» и более 70 медалями СССР.
Федор Калистратович Ищенко всегда был для нас, воинов-интернационалистов, достойным примером служения Отечеству, верным наставником и боевым старшим товарищем.
Правление Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов), боевые друзья, ветераны Украины выражают искренние соболезнования семье, родным и близким покойного в связи с тяжелой, непоправимой утратой.
Светлая память об Ищенко Федоре Калистратовиче навсегда сохранится в наших сердцах.
Правление УСВА.



9 січня 2009 року раптово від серцевого нападу помер Даниленко Василь Андріянович – провідний спеціаліст Апарату управління Української Спілки ветеранів Афганістану, батько загиблого 1984 року в Афганістані сина Ігоря, воїна-десантника.
Народився Василь Андріянович 26 травня 1937 року в селі Дубовий Гай Прилуцького району Чернігівської області в родині колгоспників. Після закінчення середньої школи навчався в Прилуцькому гідромеліоративному технікумі, який закінчив у 1955 році. Рік працював майстром на будівництві Верхньо-Інгулецької зрошувальної системи та районним меліоратором Кривоозерського району Миколаївської області.
У 1956 році був призваний до лав Збройних Сил СРСР, службу проходив у Білоруському військовому окрузі, в зенітно-ракетній частині у місті Ліді.
Після звільнення в запас Василь Андріянович навчався (1959–1964 роки) в Українському інституті інженерів водного господарства у Рівному.
З 1964 по 1968 рік працював майстром, виконробом, старшим виконробом на будівництві водогосподарських об’єктів у Криму.
З 1968 по 1978 рік В. А. Даниленко працював у Кримському обкомі Компартії України на посаді інструктора відділу будівництва.
З квітня 1978 року по червень 1990 року Василь Андріянович працював старшим референтом сільгоспвідділу Ради Міністрів України. Після тяжкої звістки про загибель старшого сина Ігоря здоров’я Василя Андріяновича погіршилося і в 1990 році він звільняється з роботи по інвалідності.
У березні 1999 року Василь Андріянович був запрошений на роботу в Апарат управління УСВА, де він працював усі ці роки.
Василь Андріянович Даниленко за свої трудові досягнення нагороджений орденом «Знак пошани», медалями «Ветеран праці», «За трудову доблесть», грамотами Кабінету Міністрів України і Верховної Ради, нагородами УСВА.
Василь Андріянович брав активну участь у патріотичному вихованні молоді, в усіх заходах, які були організовані УСВА. У повсякденному житті це була чудова, порядна і чесна людина, до якої можна було звернутися з різних питань і отримати професійну відповідь. У колективі Василь Андріянович користувався повагою і любов’ю, а його життєвий досвід і мудрість завжди допомагали в роботі колег.
Правління УСВА, воїни-інтернаціоналісти, сім’ї загиблих, працівники Апарату управління УСВА, всі, хто знав Василя Андріяновича Даниленка, висловлюють щирі співчуття сім’ї, рідним і близьким покійного у зв’язку із тяжкою втратою.
Світла пам’ять про Даниленка Василя Андріяновича завжди залишиться у наших серцях.
Правління УСВА.

Почетному гражданину Херсона
27 декабря воины-десантники отметили 100-летие со дня рождения легендарного десантника номер один, командующего Воздушно-десантными войсками в 1954–1979 гг., Героя Советского Союза, генерала армии Василия Филипповича Маргелова.
А накануне жители Херсона собрались возле областного Дворца молодежи на открытие мемориальной композиции, посвященной командиру 49-й Гвардейской дивизии Василию Филипповичу Маргелову.
13 марта 1944 года руководимая им дивизия освобождала город. В 1968 году В. Ф. Маргелову присвоено звание Почетного гражданина Херсона.
На церемонии открытия памятника присутствовали мэр города В. В Сальдо, командир 79-й отдельной аэромобильной бригады полковник К. Е. Маслеников, члены областной и городской организаций УСВА, ветераны Великой Отечественной войны, воины-десантники, жители города. Было очень приятно, что право открытия мемориала предоставили ученикам средней школы № 47, ведь именно в этой школе создана экспозиция, посвященная жизненному пути Василия Филипповича. Дети говорили о легендарном командарме и патриоте. Много хороших слов сказали мэр города, однополчанин Маргелова, освободитель Херсона в годы Великой Отечественной войны В. П. Курган, командир 79-й отдельной аэромобильной бригады полковник К. Е. Маслеников и другие присутствующие.
К микрофону пригласили лауреата многих фестивалей, нашу юную звезду Анастасию Лебедеву, она исполнила песню «В десанте буду я служить!». Лауреат международных фестивалей Александр Ткач исполнил новую песню «Десантники». Порадовал своими произведениями автор-исполнитель Николай Вишняк.
Воины-десантники разведывательной роты 79-й отдельной аэромобильной бригады продемонстрировали боевые приемы.
По сложившейся доброй традиции всех присутствующих пригласили к полевой кухне, где угощали солдатской кашей, бутербродами с салом и фронтовыми ста граммами. Еще долго гости праздника делились впечатлениями, не спешили расходиться, хотя уже темнело и было холодно.
Уходя, я еще раз подошел к мемориальному комплексу и поклонился Василию Филипповичу за все хорошее, что он сделал для нас. Деньги на этот комплекс собирали всенародно, а изготовил его отец погибшего в Афганистане солдата Юрий Павлович Горохов. Правда о настоящих героях будет жить и в наших песнях, стихах, фильмах.
Александр ЕЛАГИН,
участник боевых действий в Афганистане.


50 лет Кубинской революции
50 лет назад отряды Повстанческой армии во главе с команданте Че Геварой и Камило Сьенфуэгосом продвигались победным маршем к столице Кубы, в которую они вошли 2 января 1959 года, а 8 января в Гавану прибыл Фидель Кастро Рус.
Этим знаменательным событием завершилась длительная борьба кубинского народа против своих поработителей – сначала испанских колонизаторов и пришедших им на смену диктаторских кровавых режимов, зависевших от американских хозяев. Особенно ожесточенная борьба народа велась с 1952 года против диктатора Батисты.
После вооруженной победы начался новый этап революции – мирный. Проводятся реформы в экономике, постепенно идет переформирование политических организаций, что в итоге привело к образованию Коммунистической партии Кубы. Создаются различного рода общественные организации в помощь революционным преобразованиям. Одними из самых массовых и действенных были созданные Комитеты защиты революции.
Соединенные Штаты Америки, считавшие первое время, что на Кубе произошел очередной латиноамериканский переворот, стали предпринимать соответствующие меры. Начались акты саботажа: взрыв в Гаванском порту парохода с оружием, бомбовые налеты авиации на промышленные объекты, высадки диверсионных групп. 17 апреля 1961 года была предпринята попытка вторжения более 1500 наемников на Плайя-Хирон, которая была ликвидирована самообороной Кубы за 72 часа. Американский империализм решил провести военную оккупацию острова, которая была запланирована на вторую половину октября 1962 года. И только братская помощь СССР спасла Кубу от полного уничтожения. С 1963 года при помощи Советского Союза была создана и вооружена мощная армия Кубы, способная дать решительный отпор любым проискам империализма.
После развала СССР и разрыва прежних экономических связей Куба понесла огромные экономические потери. Пережив так называемый «особый период», длившийся в течение 10 лет, страна выстояла и стала развиваться быстрыми темпами: прирост ВВП в 2004 году составил 5,4 %, в 2005 – 11,8 %, в 2006 – 12,5 %, в 2007 – 13,2 %.
Сегодня Куба имеет большие достижения в социальной политике: 70 % бюджета идет на образование, здравоохранение, социальное обеспечение, обслуживание и ремонт жилья и коммунальные услуги; искоренена неграмотность и обеспечило бесплатное образование детей; удерживает первое место в мире по числу учителей на душу населения (1 учитель на 42 человека); бесплатное медицинское обслуживание с самым высоким числом врачей на душу населения; социальное обеспечение охватывает 100 % всех граждан; 85 % населения – собственники своих жилищ (не облагаются налогом), 15 % населения платят квартплату не более 10 % заработка.
Такая социальная политика дала увеличение средней продолжительности жизни у мужчин с 38 до 78 лет, у женщин – с 42 до 80. Население увеличилось с 6,5 млн в 1962 году до 11,2 млн в 2007 году, а детская смертность уменьшилась в 10 раз.
За эти годы более полумиллиона кубинцев выполняли интернациональный долг во многих странах мира как бойцы, учителя, специалисты 30 тысяч молодых кубинских врачей оказывали помощь населению в развивающихся странах.
Куба всегда была верным партнером Украины. А Украина обучала кубинских специалистов. Куба первой оказала помощь Украине при Чернобыльской катастрофе: 73 тысячи украинских детей смогли пролечиться в этой стране.
Сегодняшняя Куба – уникальное государство, сумевшее после развала СССР сохранить и упрочить социалистический строй и в одиночку противостоять давлению США и его сателлитов. А авторитет Кубинской революции, ее руководителей и народа настолько высок, что постепенно стали восстанавливаться нормальные, отношения со странами Латинской Америки и Европы.
Евгений ЕВДАКИМОВ,
Алексей УСПЕНСКИЙ,
участники стратегической
операции «Анадырь».


До 20-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану
В організаціях УСВА
Вінницька область
Вирішено низку питань
Відповідно до рішення Президії Української Спілки ветеранів Афганістану у  Вінниці відбулося засідання правління обласної спілки, на якому обговорювалися заходи щодо відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 20-річчя виведення військ колишнього Союзу РСР з території Афганістану.
Правління обласної спілки,  враховуючи досвід своєї роботи і роботи побратимів в інших областях України, рішення Президії УСВА, внесло низку пропозицій до обласної державної адміністрації та обласної ради щодо поліпшення соціального захисту ветеранів Афганської війни і гідного відзначення ювілейної річниці її завершення. Вирішено:
– клопотати перед Президентом України про нагородження орденами «За мужність» і Богдана Хмельницького учасників бойових дій на території Республіки Афганістан – осіб рядового і офіцерського складу відповідно до практики відзначення ветеранів Великої Вітчизняної війни;
– клопотати перед Кабінетом Міністрів України про цільове виділення спецавтотранспорту для інвалідів Афганської війни, які перебувають на черзі в Головному управлінні праці та соціального захисту населення;
– внести пропозицію до Головного управління державної служби України про присвоєння рангу державного службовця позачергово у межах однієї категорії посад учасникам бойових дій в Афганістані;
– у дні відзначення 20-ї річниці надати одноразову матеріальну допомогу сім’ям загиблих воїнів і учасникам бойових дій в Афганістані – інвалідам  першої групи;
– провести урочисті збори учасників бойових дій в Афганістані – жителів області в обласному українському академічному музично-драматичному театрі ім. М. Садовського і провести урочисту ходу в обласному та районних центрах області;
– провести урочисту зустріч учасників бойових дій в Афганістані – депутатів рад різних рівнів в обласній раді;
– відновити зруйнований пам’ятник у Жмеринці й завершити встановлення пам’ятника  у Козятині;
– підтримати пропозиції громадських організацій ветеранів війни в Афганістані про створення музеїв Афганської війни, встановлення меморіальних дощок на честь полеглих воїнів, проведення заходів у навчальних закладах і закладах культури.
На засіданні правління також обговорювалися питання оздоровлення учасників бойових дій в Афганістані у Вінницькому обласному госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни та Республіканському госпіталі для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна».
П. КИРИЛІШИН,
 голова Вінницької обласної
 спілки ветеранів війни в Афганістані.


Одеська область
ГЕРОЇ СЕРЕД НАС
Українські ветерани Афганської війни і сьогодні проявляють мужність, виваженість, організованість. Біляївська районна спілка ветеранів Афганістану під керівництвом Олександра Емільовича Авакяна — міцна і згуртована команда дійсно бойових побратимів, які не залишаються байдужими до ближніх, уміють підставити плече, подати руку допомоги, порадити і зрозуміти. Та далека і чужа війна відібрала у них багато. Але, попри всі втрати, вони залишаються гідними й гордими, тримаючись разом.
Чергова конференція Біляївської районної спілки ветеранів Афганістану відбулася у районному Будинку культури за участю голови обласного СВА, депутата обласної ради П. П. Радукана, консула Російської Федерації Д. В. Суботіна, заступника голови Біляївської райдержадміністрації С. Л. Гой, керуючого справами районної ради В. В. Байдака.
Присутність у залі ветеранів Великої Вітчизняної війни дійсно підтвердила слова  Панаса Петровича Радукана: «Ми — продовжувачі ветеранського руху у нашій державі і маємо думати не лише про нас самих, а й про тих, хто для нас став прикладом бойової звитяги».
Особливим теплом і турботою наділяють воїни-інтернаціоналісти сім’ї тих, хто не повернувся до рідної домівки або помер від отриманих на тій війні болю і ран.
Не бідкаються про своє, а думають про майбутнє ці мужні чоловіки, яким випало у мирний час дізнатися, що таке справжня війна. Зберігати славні традиції, сприяти патріотичному вихованню молоді, бути прикладом громадянської свідомості — ось у чому вбачають своє завдання сучасні герої.
— Сьогодні молодь гостро потребує, можливо, навіть не до кінця усвідомлюючи це,  щоб їй простягнули руку допомоги, не дали заблукати на життєвих шляхах. Тому воїни-«афганці», завдяки тій перевірці на міцність волі, характеру, високого почуття патріотизму, можуть зробити вагомий внесок у морально-етичне виховання громадян нашої держави, — сказав у своєму виступі керуючий справами Біляївської районної ради В. В. Байдак.
Вони роблять все від них залежне: відкривають пам’ятники побратимам, піклуються про інвалідів, дітей–сиріт, вдів, проводять конкурси патріотичної пісні, зустрічі зі школярами, допомагають один одному.
А чи робимо ми, всі, хто поруч, хто при владі, все, щоб полегшити життя тих, хто виконав інтернаціональний обов’язок, не зганьбив святість рідної землі. Вони живуть із болем у серці за тих, хто не повернувся, ще й досі відчувають пісок на зубах, зустрічаючи несправедливість, їм часто сняться чужі гори і автоматні черги. Але вони вміють бути добрими, людяними і щирими. Слава героям, що живуть серед нас!


Запорізька область
Восстанавливать здоровье стало комфортнее
Лежать в больнице – занятие малоприятное, никто не спорит. Но если для лечения созданы все условия – выздоровление наступает быстрее.
В Мелитопольской городской больнице №2 на базе неврологического отделения открыта новая палата повышенного комфорта. Палата соответствует всем современным требованиям, оборудована кондиционером, телевизором, спутниковой антенной, душевой кабиной, холодильником и, конечно, удобной функциональной кроватью. Предназначена она для лечения участников боевых действий в Афганистане.
Идея городской организации УСВА, которую возглавляет Алексей Леонидович Можаровский, открыть специализированную палату была поддержана городским головой Мелитополя Дмитрием Викторовичем Сычевым.
Мелитопольская городская организация УСВА выражает благодарность, мэру Мелитополя Д. В. Сычеву за действенную заботу о здоровье ветеранов Афганистана. Теперь поправлять свое здоровье они смогут в более комфортных условиях.
В. МИРОНОВ,
заместитель председателя
 Мелитопольской городской
 организации УСВА.


Рівненська область
У гарячих дискусіях
У Рівному відбулася VI звітно-виборна конференція обласної організації УСВА
З 84 обраних делегатів на конференцію прибуло 75 (з поважних причин була відсутня делегація Зарічненської організації).У роботі конференції брали участь заступник голови облдержадміністрації С. І. Павлюк, перший заступник голови УСВА Ю. Г. Зубко і член Президії УСВА, голова Житомирської обласної організації П. В. Ментов, представники засобів масової інформації, запрошені.
Конференція пройшла в гарячих дискусіях, але в конструктивному руслі. Головою організації на новий термін обраний Ражик Микола Панасович, головою ревізійної комісії – Гаврищук Василь Дмитрович.
Інф. «ТТ».


«Це вам не жарт – прожити сто років!»
Ці слова з ноткою гумору сказала в день свого ювілею Олександра Іллівна Андреєва – воїн-інтернаціоналіст, учасниця стратегічної операції «Анадир» 1962 року на Кубі.
Зранку учасники фольклорного дитячого ансамблю Нерубайського Будинку культури Одеської області під керівництвом В. В. Дідур прийшли до іменинниці заспівати вітальних пісень. Працівники сільської ради від усієї душі поздоровили ювілярку. По-дитячому раділа Олександра Іллівна гостям, запрошуючи їх до столу.
Разом з головою районної спілки ветеранів Афганістану О. Е. Авакяном до Олександри Іллівни завітали представники первинної СВА Нерубайської сільської ради В. Ф. Бондар, Ф. Г. Дончев, А. М. Голованенко, В. М. Бабій, О. П. Гуденко.  Вони розмістили у квартирі подарунок від Біляївської районної ради та райдержадміністрації — зручний м’який диван, що викликав неабияке здивування і задоволення  ювілярки. Олександра Іллівна отримала чудовий букет троянд і матеріальну підтримку від воїнів-інтернаціоналістів.
А найбільшою несподіванкою для іменинниці стало привітання Президента України Віктора Ющенка, яке передала у вигляді пам’ятної адреси заступник голови Біляївської райдержадміністрації С. Л. Гой.
Розчулена і трішки збентежена ювілярка побажала всім здоров’я й висловила щиру подяку за людське тепло та увагу до неї.
Так чудово розпочався день, що відмітив сторічний рубіж цікавої, доброї і мудрої жінки, яка багато побачила на своєму довгому віку і знає ціну життя.
Олександра КОРЧИНСЬКА.


«Афганский ветер» над седым Днепром
В Днепропетровске состоялся 10-й традиционный фестиваль солдатской песни
Этого события вот уже много лет подряд с нетерпением ждут и город, и область, и участники,  которые приезжают из разных уголков Украины. Ведь каждый фестиваль – встреча боевых друзей, дань мужеству, памяти, чести, воинскому долгу. Они – в песнях тех, кто уцелел на беспощадной Афганской войне,  и однажды, с огромным облегчением сменив автомат на гитару, не расстается с ней и сейчас. Именно песня – искренняя, откровенная, до боли выстраданная на выжженной солнцем и пулеметным огнем афганской земле, согревает души и сердца, помогает в трудную минуту. Это знал замечательный поэт Булат Окуджава, которому надо было пройти полями Великой Отечественной войны, чтобы иметь право сказать: “Сто раз я нажимал курок винтовки, а вылетали только соловьи!”.
И неудивительно, что послушать песни, написанные сердцем, приезжают не только боевые побратимы из Днепропетровской области. В зале всегда много молодежи, не нюхавшей пороху, но уже умеющей отличить “фанерные” эстрадные подделки от искусства, в котором нет искусственности. А есть горечь утрат, правда жизни, необычайное стремление сделать мир лучше, справедливее и добрее.
В этом году юбилейный фестиваль совпал с еще одной круглой датой – 20-летием со дня создания Днепропетровского областного объединения ветеранов Афганистана, которое создавалось в 1988 году на базе разрозненных клубов воинов-интернационалистов, военно-патриотических и военно-спортивных клубов. За 20 прошедших лет объединение не потерялось, не рассыпалось, а переросло в структурированную мощную организацию в рядах Украинского Союза ветеранов Афганистана.
Об этом, открывая фестиваль “Афганский ветер” в гостеприимном культурно-спортивном комплексе “Шинник”, говорили заместитель председателя УСВА Олег Иванович Михнюк, заместитель председателя Днепропетровской областной государственной администрации Евгений Иванович Бородин, Днепропетровский городской голова Иван Иванович Куличенко.
От имени Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) Олег Иванович Михнюк вручил почетные награды УСВА активистам областного объединения, а само  областное объединение награждено Почетной грамотой УСВА.
Более трех часов слушал переполненный полуторатысячный зал выступления участников боевых действий в Афганистане Сергея Бабенко (Днепропетровск), Анатолия Шахова (Донецк), Олега Смоловика (Полтава), Александра Бабенко (Черкассы), Сергея Захарова (Киев), Сергея Костецкого (Орджоникидзе), группу “Долг” (Тернополь), Владимира Стецкого (Кривой Рог), автора-исполнителя киевлянина Вячеслава Куприенко. Чрезвычайно трогательным было выступление Елены Гуриной – одного из организаторов фестивального движения, сестры умершего брата-«афганца». Уже стало доброй традицией, что в фестивале принимают участие дети ветеранов Афганистана. С большим уважением и волнением дарили зрителям свои выступления Анастасия и Иван Шерстюки, Елена Поух, Кристина Писклюкова. Гостями фестиваля были юные казачата детско-юношеской организации «Свято-Духовская застава» и протоиерей Свято-Духовского храма села Вольное Днепропетровской епархии отец Георгий Ханов. Артистов искренне благодарили цветами и овациями, бурными аплодисментами зрители старались продлить их выступления на сцене подольше.
 На одном дыхании, как одно мгновение, пролетел «Афганский ветер» над седым Днепром. Самые трудные минуты – расставание. Но за ним обязательно будет встреча. Волнующая, долгожданная, необыкновенно теплая и очень важная для  всех нас. Потому что  мы вместе учимся настоящей дружбе, человечности, чувству долга и, конечно же, вере в лучшее. Эти качества не подвластны никаким расстояниям и времени, и уж тем более кризисам. Со словами приветствия, благодарности и напутствия выступили организаторы фестиваля «Афганский ветер» - председатель Днепропетровского областного объединения ветеранов Афганистана Виктор Николаевич Волошин и председатель Днепропетровского городского  объединения ветеранов Афганистана Юрий Викторович Виноградов.
Последние аккорды и прощальный “Виват!”, который вместе с участниками фестиваля поют зрители. До встречи на одиннадцатом «Афганском ветре»!
Юлия БАБЕНКО.


Памяти погибших посвящается
25 декабря исполнилась 29 годовщина ввода Ограниченного контингента советских войск на территорию Афганистана. Эта дата навсегда врезалась в память тех, кто прошел горнило Афганской войны, потерял своих боевых друзей и хранит память о тех, кто до конца выполнил свой воинский долг.
В этот день в сквере воинов-интернационалистов собрались боевые друзья, чтобы почтить светлую память земляков-севастопольцев, павших на той войне. Народный вокально-инструментальный ансамбль под руководством С. Перегудовой исполнил песни, посвященные Афганской войне. Под звуки реквиема к памятнику были возложены цветы и венки. Первыми к подножию памятника положили цветы матери погибших. Алые гвоздики, как капли крови, застыли у основания креста, выполненного в виде расколотой красной звезды.
Ветераны Афганской войны, других локальных конфликтов на территории зарубежных государств вспоминали погибших, их героизм и самоотверженность, их подвиг во имя жизни других.
Этому мероприятию предшествовал целый ряд работ. Было проведено несколько субботников по приведению в порядок сквера воинов-интернационалистов, отремонтирован памятник павшим «афганцам». В субботниках участвовали не только члены нашей организации, но и школьники города, члены различных городских клубов. Активное участие принял в этом и центр туризма, краеведения, спорта и экскурсий под руководством инструктора М. Сазоновой.
Члены правления, активисты Севастопольской городской организации побывали в школах и других учебных заведениях города. Очень интересным было выступление нашего орденоносца Виктора Кислякова, который рассказал учащимся Севастопольского профессионального художественного лицея о боевых буднях той войны, о побратимах, с честью и достоинством выполнивших свой воинский долг.
С песнями «Боевое братство», «Севастополь» и другими выступила их автор Н. Ахмедова.
По традиции матерям и вдовам погибших в помещении правления были вручены продуктовые наборы, которые стали хорошим подспорьем к праздничному новогоднему столу.
А. КАРОТИН,
член правления Севастопольской
 городской организации УСВА.


Київська область
І молодь, і ветерани
У затишному,  насиченому навчальними закладами місті Ржищеві, що на Київщині, відбувся шаховий турнір пам’яті воїнів-інтернаціоналістів Андрія Мулявки і Бориса Бондара.
Захід присвячено 20-річчю виведення військ з Афганістану, і в ньому  взяли участь учні професійних ліцеїв (колишні ПТУ) області та команди ветеранів шахових баталій кількох районів, молодь міста.
Турнір уже вкотре проводиться на базі Ржищівського професійного ліцею (директор – В. О. Гордієнко), де героїко-патріотичному вихованню приділяється значна увага. У навчальному закладі створено кімнату бойової слави воїнів-інтернаціоналістів на базі краєзнавчого музею. Керівництво ліцею плідно співпрацює з міською організацією Української Спілки ветеранів Афганістану (голова – В. Р. Тугай). Активна підтримка в підготовці та проведенні заходів відчувається і з боку міської влади.
Триденний шаховий турнір, суддівство якого забезпечувала колегія під керівництвом відомого в Україні ентузіаста і популяризатора шахів М. П. Литвиненка, виявив переможців у трьох номінаціях, де перші місця посіли Артем Чорний (Сквира), Ганна Богма (Ржищівський гуманітарний коледж), Петро Коваль (Кагарлик). Переможців вітали представники місцевої влади, а від УСВА – заступник голови Спілки В. Г. Сіроштан і заступник голови Київської обласної організації УСВА В. Пірус.
Проведений захід зацікавлено сприйнятий громадськістю, особливо молоддю. І дуже добре, що пам’ять про героїв-земляків не заростає полинами часу.
Інф. «ТТ».


Социальная защита семей погибших – проблема государственная
15 февраля исполнится 20 лет с дня вывода советских войск из Афганистана, а с момента гибели наших двадцатилетних сыновей прошло гораздо больше лет, ведь участники боевых действий на Афганской войне погибали в течение почти десяти лет с 1979 по 1989 год.
Если бы наши сыновья были живы, то наши внуки (их не родившиеся дети) были бы уже взрослыми… Таким образом мы, родители, понесли двойную утрату: юных сыновей и внуков – их кровиночку. Некоторые матери потеряли единственных сыновей.
Страшная трагедия пришла в наши семьи в мирное для нашей страны время, когда народ жил спокойно, радовался жизни, а в наши дома приходили похоронки и цинковые гробы с нашими мальчиками под названием «Груз-200». Самое страшное горе на земле – это потеря своих детей.
Наша категория – семьи погибших участников боевых действий в Афганистане – наиболее пострадавшая категория в этой войне, ведь безвозвратно потеряны молодые человеческие жизни – самое дорогое. Семьи погибших являются еще и наиболее социально незащищенной категорией, потому что более 90% членов семей погибших воинов - это пожилые, больные родители-пенсионеры, получающие в основном минимальные пенсии за свой многолетний трудовой стаж в 40 лет и более, многие родители – инвалиды, но за инвалидность родителям погибших не платят, хотя инвалидность получена в основном в связи с гибелью сыновей.
На минимальную пенсию прожить практически невозможно, прожиточный минимум давно не пересматривался и не соответствует реально безразмерно и без конца растущим ценам на все: продукты питания, лекарства, лечение, оплату за жилищно-коммунальные услуги, газ, электроэнергию и т. д.
Перед осиротевшими семьями погибших воинов стоит вопрос: как выжить? Почему государственная власть забыла о нас?
Наши сыновья и мужья честно, мужественно выполняли воинский долг, приказ Родины, присягу до конца, заплатив за это самой дорогой ценой – своей молодой жизнью. На Афганскую войну наших юных сыновей направляло государство, которое остается в неоплатном долгу перед погибшими молодыми участниками боевых действий и перед их осиротевшими семьями. Но увы…
К большому сожалению, государство и наша государственная власть, несмотря на 17 лет независимости Украины и на наши неоднократные обращения, не обеспечила на государственном уровне надежной социальной защиты семьям погибших участников боевых действий в Афганистане.
В Российской Федерации давно справедливо решена проблема семей погибших участников боевых действий в Афганистане (Федеральный Закон № 166-ФЗ от 15.02.2001 года). Согласно этому закону семьи погибших военнослужащих получают две пенсии: свою заработанную трудовую и вторую пенсию по потере – гибели кормильца в достойном размере, равном 200% размера базовой трудовой пенсии.
В Украине семьям погибших участников боевых действий до 01.07.06 г. доплату к пенсии по потере – гибели кормильца выплачивали аж 29 грн. 87 коп.
Вместо предоставления семьям погибших участников боевых действий второй пенсии по потере – гибели кормильца с 01.07.06 г. увеличили доплату к пенсии по потере кормильца до 25% от прожиточного минимума, что составляет 124 грн. 50 коп. Так государственная власть оценила жизнь молодого воина, погибшего в мирное для своей страны время.
Наши сыновья вместе с россиянами были на Афганской войне, вместе участвовали в боевых операциях, вместе погибали, а отношение государственной власти Украины и России к осиротевшим семьям погибших воинов разное. Почему?
На наши неоднократные обращения к народным депутатам Украины по предоставлению права семьям погибших участников боевых действий второй пенсии по потере – гибели кормильца, как в Российской Федерации, откликнулись некоторые народные депутаты Украины, а именно:
– народный депутат Украины V созыва Верховной Рады Украины С. С. Бульба подал в Верховную Раду законопроект (регистрационный номер 2682 от 06.12.06 г.) о внесении изменений в статью 7 Закона Украины «О пенсионном обеспечении военнослужащих и других лиц». Этот законопроект был поддержан народными депутатами Украины – членами Комитета по вопросам национальной безопасности и обороны 07.02.07 г.;
– народный депутат VI созыва Верховной Рады Украины Ю. П. Самойленко подал законопроект в Верховную Раду (регистрационный номер 2337 от 07.04.08 г.) о внесении изменений в статью 7 Закона Украины «О пенсионном обеспечении военнослужащих и других лиц», где предусмотрено право семьям погибших военнослужащих на получение второй пенсии по потере кормильца;
– народный депутат VI созыва Верховной Рады Украины А. В. Лавринович в письме за № 4/22-в от 22.06.08 г. сообщил, что он подал на регистрацию в Верховную Раду законопроект о внесении изменений в статью 7 закона о предоставлении права семьям погибших военнослужащих на получение второй пенсии по потере – гибели кормильца.
    Таким образом, в 2008 году в Верховную Раду Украины народными депутатами Ю. П. Самойленко и А. В. Лавриновичем были поданы два законопроекта по представлению семьям погибших военнослужащих второй пенсии по потере кормильца, но, к сожалению, эти законопроекты не рассмотрены, а сейчас наступил финансовый и экономический кризис, заморожены пенсии и социальные выплаты. Семьи погибших участников боевых действий остались у разбитого корыта, и когда нам будет обеспечена надежная защита на государственном уровне – неизвестно.
    Народные депутаты Украины V созыва Верховной Рады Украины С. В. Червонопиский и Ю. Г. Зубко подали проект Закона о внесении изменений в законы Украины «О захоронении участников боевых действий и социальной  защите их семей» от 22.11.06 г., где предусмотрено дополнить количество лиц, на которых распространяется социальная защита согласно Закону «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты», а также обеспечить бесплатное захоронение всех участников боевых действий.
    Этот законопроект был принят Верховной Радой 20.03.07 г. в первом чтении, а в целом – 15 января 2009 года. Он предусматривает внесение изменений в пункт 3 статьи 10 Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты» и распространяется  на жен (мужей) умерших, которые не вступили в повторный брак, родителей, несовершеннолетних детей умерших участников боевых действий, награжденных боевыми наградами бывшего Советского Союза.
    Почему законодатели забыли включить в этот законопроект семьи погибших участников боевых действий, о бесплатном захоронении родителей погибших? Об этом ведь мы неоднократно писали С. В. Червонопискому и Ю. Г. Зубко.
    Несмотря на то, что семьи погибших участников боевых действий – наиболее пострадавшая от Афганской войны категория и самая социально незащищенная, нас постоянно забывают при разработке законопроектов по улучшению материального положения ветеранов войны, а именно:
    – 18.11.2004 г. Президент Л. Д. Кучма подписал Закон «По улучшению материального положения ветеранов войны». Согласно этому Закону инвалидам и участникам боевых действий предусматривается ежемесечная дополнительная доплата к пенсии в размере от 70 до 40 грн.;
    – в Постановлении Кабинета Министров Украины № 684 от 03.05.2007 г. «Об улучшении материального обеспечения отдельных категорий населения» инвалидам войны и участникам боевых действий с 01.05.07 г. предусматривается ежемесячная государственная помощь к пенсиям;
    – Министерство труда и социальной политики нарушило Закон Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты» (статья 15 пункт 3) о праве семей погибших участников боевых действий на предоставление санаторно-курортных путевок один раз в два года. Была разработана программа «Санаторное лечение ветеранов войны», в которую незаконно и необоснованно не включили семьи погибших участников боевых действий. Почему? Управления труда и социальной защиты населения на местах (в городах) отказывают семьям погибших участников боевых действий в предоставлении санаторно-курортных путевок в ведомственные санатории Министерства труда и социальной политики, которые выдаются исключительно ветеранам войны. Семьям погибших воинов, входящих в категорию лиц, на которых распространяется Закон «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты», путевки могут закупаться только за счет субвенций, если будут выделены денежные средства из государственного бюджета в местные городские бюджеты;
Многие не могут ездить в санатории на лечение, и путевками по состоянию здоровья могут пользоваться не более 1000  человек в два года, почему же нельзя найти 500 путевок в год на все семьи погибших, проживающие в Украине, в ведомственные санатории Министерства труда и социальной политики?
    Очень обидно, что ущемляются наши права, нарушается закон.
 – распоряжение Кабинета Министров Украины от 30.07.08 г. за № 1053-р «Мероприятия по подготовке и проведению Дня чествования  участников боевых действий на территории других государств к 20-й годовщине вывода советских войск из Республики Афганистан».
Более справедливо дату 15 февраля – день вывода советских войск из Афганистана назвать Днем памяти погибших участников боевых действий в Афганистане, ведь в Министерстве внутренних дел так и сделали, у них  имеется День памяти погибших милиционеров, а у нас нет. Почему наши погибшие сыновья и мужья этого не заслужили?
Наша осиротевшая категория, как всегда, упоминаются только в конце в пунктах 12–13 и то государственная власть перекладывает оказание адресной материальной поддержки только за счет местных бюджетов, а ведь 15 февраля 2009 года юбилейная дата – 20 лет с дня вывода советских войск из Афганистана.
    В Украине в настоящее время  проживают менее 2000 семей погибших участников боевых действий в Афганистане. За годы независимости Украины, не выдержав страшного горя – гибели наших юных сыновей, умерли более 40% родителей погибших участников боевых действий в Афганистане.
    Следует отметить, что в Украине не ведется учет нашей категории – семей воинов, погибших в Афганистане. Это видно из публикации в газете «Третій тост» № 22 за ноябрь 2008 года, где напечатано, что по состоянию на 01.04.08 г. лиц, на которых распространяется Закон «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты», в том числе семей погибших и умерших участников боевых действий, проживает 403200 человек.
    Количество членов семей погибших воинов с каждым годом уменьшается, а количество умерших с каждым годом увеличивается. Семьи погибших и умерших участников боевых действий – две разные категории – несовместимые, хотя нас, нарушая законодательные документы бывшего Советского Союза объединили при разработке Закона «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты».
    В 1993 году при разработке Закона «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты» по отношению к нашей категории – семьи погибших  военнослужащих в Афганистане – были допущены грубые нарушения законодательства бывшего Советского Союза, так как занижен статус семей погибших военнослужащих, чем нарушены наши законные права и гарантии. Даже в Законе «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты» в статье 2 записано: права и льготы для ветеранов войны и их семей не могут быть отменены. В законодательных документах бывшего Советского Союза семьи погибших военнослужащих проходили как отдельная самостоятельная категория наравне с инвалидами войны и участниками боевых действий, все остальные льготные категории относились к – другим категориям лиц.
В Законе «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты» в категорию других, или, как назвали, лица, на которых распространяется закон (статья 10) отнесены следующие:
– пункт 1 – семьи погибших (пропавших без вести) на территории других государств во время военных действий и конфликтов;
– пункт 2 – жены (мужья) умерших инвалидов Великой Отечественной войны, а также жены (мужья) умерших участников войны и участников боевых действий, признанных при жизни инвалидами от общего заболевания, не сочетавшихся браком во второй раз.
Всем остальным льготным категориям, которые входили в категорию других лиц до 1994 года в Законе «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты», наоборот, значительно повышен статус, их включили, вернее, приравняли к инвалидам войны или включили в категорию участников боевых действий, а также в законе введена новая категория – это участники войны. Только единственную нашу категорию – семьи погибших военнослужащих – незаконно понизили в статусе и перевели в общую самую низкую категорию – другие, сравняв нас с семьями умерших инвалидов по общему заболеванию.
Наша категория – семьи погибших военнослужащих в Афганистане подтверждается следующими документами: похоронка (извещение о гибели сына или мужа, выданная райвоенкоматом по месту жительства); свидетельство о смерти, выданное Посольством СССР в Демократической Республике Афганистан.
Кроме того, законный статус семей погибших военнослужащих как отдельной, самостоятельной категории, приравненной к ветеранам войны, также подтверждается Законом Украины «Соглашение о взаимном признании льгот и гарантий для участников и инвалидов Великой Отечественной войны, участников боевых действий на территории других государств и семей погибших военнослужащих», который был подписан Президентом Украины 15.04.1994 года и ратифицирован Верховной Радой Украины 26.04.1996 года.
В результате незаконного понижения статуса нашей категории льготы у нас остались самые минимальные на уровне до 1994 года, в то время, как всем остальным льготным категориям они значительно повышены. Следует обязательно принять необходимые меры по восстановлению законности, то есть. восстановить законные статус семей погибших военнослужащих как отдельной самостоятельной категории, приравненной к ветеранам войны.
К очень большому сожалению, нашей категорией на государственном уровне никто не занимается, она всегда и всеми забывается, даже в предвыборных программах 2007 года о нас не вспомнила ни одна политическая партия. В 2004 году в период президентских выборов говорили: «Закон один для всех», что осталось только в обещаниях.
Даже министр финансов Украины Виктор Пинзеник в своем выступлении на заседании Верховной Рады сказал, что у нас две категории пенсионеров: первая – абсолютное большинство народа которое в основном получает минимальную пенсию, и вторая – элитная категория избранных, которые получают пенсии по специальным пенсионным законам и в размере десятка тысяч гривен в месяц, что ставит в неравные условия граждан Украины.
В связи с переходом на единый Устав УСВА в 2000 году был ликвидирован Всеукраинский Совет семей погибших военнослужащих, который занимался нашей нерешенной проблемой – социальной защитой семей погибших участников боевых действий на государственном уровне. Поэтому семьям погибших воинов приходится самим заниматься этими проблемами в лице наших областных и городских советов семей погибших военнослужащих. Как говорится «спасение утопающих – дело рук самих утопающих».
Мы, семьи погибших в Афганистане, можно сказать, связаны между собой кровными узами – кровью наших сыновей, мужей, пролитой на далекой чужой земле. Всего в области у нас погибло в Афганистане 216 человек Нас, семьи погибших, впервые собрали в горкоме комсомола в августе 1989 года, скульптор Ю. Павлов рассказал о проекте памятника, посвященного погибшим воинам-интернационалистам Днепропетровщины. 28 октября 1989 года в Днепропетровске был открыт областной памятник – один из первых в Украине. В этот день мы познакомились с прекрасной женщиной, чуткой, внимательной к чужому горю – Валентиной Васильевной Тальян. После открытия памятника она пригласила нас на поминальный обед в кафе, заказала автобусы на все кладбища города. Она поехала с семьями погибших на самое большое Сурико-Литовское кладбище, где похоронены более 40 наших сыновей и мужей. Несколько часов мы ходили по кладбищу, посетили все могилы, где похоронены наши сыновья и мужья. Было уже темно, но мы все равно шли со свечами. Этот день мы не забудем до конца своих дней, будто это было вчера.
Валентина Васильевна опекала нас много лет, пока работала в горисполкоме, поддерживала нас морально, решала все вопросы, с которыми мы к ней обращались, а с 1991 года она заложила традицию социальной защиты семей погибших воинов, которая жива до сих пор.
К созданию нашей организации мы шли много лет, начиная с 1980 года, когда в наш город «Черный тюльпан» привез четыре цинковых гроба с нашими сыновьями. По инициативе матерей 27 сентября 1989 года в нашем городе состоялась городская конференция семей погибших военнослужащих в Афганистане, на которой и была создана наша организация – Днепропетровский городской совет родителей и вдов военнослужащих, погибших в Афганистане. Был избран актив и председатель, которым стала Лидия Семеновна Мазниченко. В настоящее время в городе проживают 62 семьи погибших воинов, за годы независимости Украины умерли 43 человека из семей погибших.
22 декабря 1990 года при поддержке областного объединения ветеранов Афганистана была создана областная организация. Председателем был избран Виталий Евдокимович Вехтев. К большому сожалению, 13 декабря 2008 года Виталий Евдокимович умер. Это был настоящий борец за наше дело, очень добрый, отзывчивый, прекрасный человек, очень много сделавший для семей погибших воинов по социальной защите. Светлая ему память! Все семьи погибших области скорбят по поводу безвременной внезапной смерти нашего Виталия Евдокимовича и выражают соболезнования его супруге Людмиле Константиновне, родным и близким.
В Днепропетровской области в настоящие время проживают 198 семей погибших в Афганистане воинов. Основными задачами организаций городского и областного советов родителей и вдов военнослужащих, погибших в Афганистане, являются:
– увековечение и сохранение памяти о павших на Афганской войне молодых воинах;
– военно-патриотическое воспитание подрастающего поколения;
– социальная защита семей погибших в Афганистане воинов.
Днепропетровский городской совет родителей и вдов военнослужащих погибших, в Афганистане, 20 год работает в тесном контакте с городским объединением ветеранов Афганистана, председатель которого – Юрий Викторович Виноградов, и входит в его состав.
Семьям погибших воинов повезло, что на нашем пути встретились прекрасные, добрые, милосердные и отзывчивые руководители города, которые понимают трагедию наших семей и помогают нам. Они оказывают материальную помощь из средств городского бюджета. Благодаря этому все дети погибших воинов получили образование, в основном, высшее. Надо отдать должное нашим восемнадцати вдовам, которые остались без мужей в возрасте до 30 лет с малолетними детьми, но сумели воспитать хороших детей, достойных памяти отцов.
Наш Совет с октября 1989 года работает в тесном контакте с городской властью: мэром, его заместителем по социальной защите, начальником финансового управления. Мы выражаем большую сердечную благодарность за моральную поддержку и материальную помощь городскому голове И. И. Куличенко, заместителю городского головы Е. В. Лозенко, начальнику финуправления О. И. Черкас, начальнику горуправления М. Ф. Сопильняк и его заместителю Р. А. Третьяк. Такие прекрасные добрые люди, которые разделяют нашу беду, работают в родном горисполкоме.
Однако на областном уровне, к сожалению, социальная защита семей погибших воинов внедрена не во всех городах и районах. Из 198 семей погибших воинов, проживающих в Днепропетровской области, получают материальную денежную помощь от местных органов власти из местных бюджетов 123 семьи, 75 не имеют никакой помощи от местных органов власти.
В 2008 году представители областного совета были на личном приеме у заместителя губернатора области по социальной защите Е. И. Бородина, вручили наше письмо, но получили от него лишь отписку. После чего наши представители записались на личный прием к губернатору области В. И. Бондарю и были приняты в обладминистрации. На наше заявление был получен ответ от главного управления по социальной защите облгосадминистрации, который был направлен ко всем мэрам городов области и райгосадминистрациям с рекомендациями продолжать оказывать помощь семьям погибших воинов, там где эта помощь оказывалась, и обеспечить оказание такой помощи там, где она не оказывалась.
Наших сыновей и мужей на Афганскую войну в мирное время направляло государство, а не местные органы власти, поэтому государство обязано обеспечить надежную социальную защиту семьям погибших воинов на государственном уровне, как это сделано в России.
Уважаемые родители и вдовы участников боевых действий, погибших в Афганистане! К вам обращаются Днепропетровский областной и городской советы родителей и вдов военнослужащих, погибших в Афганистане, с просьбой откликнуться на эту публикацию в газете «Третій тост». Напишите в газету ваше мнение по затронутым проблемам семей погибших, как у вас решаются эти вопросы на местах.
Елена ГУСАК,
заместитель председателя,
Днепропетровского областного
совета родителей и вдов
погибших в Афганистане,
мама погибшего в Афганистане
 в 1984 года лейтенанта
В. Н. Гусака.


Із поетичного зошита
Поезія Андрія Стебелєва
З великим задоволенням представляю читачам «Третього тосту» Андрія Валентиновича Стебелєва – цікаву і неординарну людину, поета, котрий, як і я, пройшов Афганістан, а точніше - служили в одній полівці. Він народився 1965 року в родині військовослужбовця. Закінчив Московський військовий інститут. Курсантом у 1986 році проходив стажування у ОКРВ у Республіці Афганістан. З 1987 по 1989 рік, до самого виведення військ 15 лютого, обіймав посаду диктора-перекладача у складі 109-го агітаційного загону 40-ї загальновійськової армії у Кабулі. Учасник двох миротворчих місій ООН в Анголі та Демократичній Республіці Конго.
У 2003 році підполковник Андрій Стебелєв за власним бажанням звільнився в запас. З сім’єю мешкав у Вінниці. Зараз працює у дипломатичному корпусі МВС України за кордоном. Автор трьох поетичних збірок.

Анатолій ГОНЧАР,
голова Вінницької міської спілки,
ветеран Афганістана.

ПАМЯТЬ
И все расскажу тебе:
Как промчался «афганец» дикий...
                                     А. Ахматова

А я тех дней давно уже не помню,
Ну разве что по книгам, по газетам,
Обрывочным рассказам очевидцев,
Воскресшим явно явочным порядком.
И как сказать, что я не умудрился
Запомнить имена, названья улиц,
Что там едят, где спят и как хоронят,
И что почем в их грязненьких лавчонках.
Да! Горы не такие - как Саяны,
И Крым не тот. И дышится в Карпатах
Значительно спокойней, чем в Панджшере,
А как в Панджшере дышится – не помню.
И вспомнить не могу. И не сумею
Я рассказать о том вам, как не видел
Разрушенных дувалов Кандагара
И обгоревшей при обстреле смоквы
Под госпитальным небом в Теплом Стане...
Так-так... Еще немного напрягись-ка!
Там был заводик. Обжигали глину
В Пизанских башнях самопальных домен...
И... снова бред, и снова заиканье...
Ну, ладно, отдохни...

***
А он совсем не новый Новый год.
Я не увидел сказочного утра.
Тупым похмельем мчит круговорот.
Все также, все по-прежнему как будто.

Тюремный привкус ненавистных гор,
Завеса пыли над безлесой падью,
И неба беспредельного укор,
И пустота, скопившаяся за день.

31 декабря 1987, Кабул.

***
Когда я падал,
Я взорвал протяжным криком
Боль тишины
Над высохшим арыком.
И были плавны всхлипы
Лип патлатых.
Я оживу
В нарывах терпкой мяты.

осень 1988, Кабул.

***
Это было как-будто вчера.
Тех кузнечиков слышу рулады.
Глаз коли на дворе вечера,
Напоенные горной прохладой.

Нервный посвист сигнальных ракет,
Лай не наших собак за секретом,
Юный месяц, похожий на свет,
Но не бывший ни правдой, ни светом.

Не делимой - единой судьбой
Заполнялась бездонная емкость.
И казалось тогда, что домой
Мы уже никогда не вернемся.

Кто бы знал...

1993.

МЫ УШЛИ

Мы ушли,
Побросав фотографии
Всех родных и любимых своих.
Мы ушли,
Позабыв географию
Обелисков афганской земли.

Мы ушли,
Бросив лезвия в мыльницу,
И кричали страницы газет:
Вы ушли
Потому, что бессмыслицей
Оказалась война этих лет.

Мы ушли
К опустевшим обителям
Перемалывать будничность дней.
«Мы ушли»
Как сказать нам родителям,
Потерявших своих сыновей.

Мы ушли,
Не простившись с душманами,
С этим стадом безмозглых овец.
Нас ушли,
И зализывать раны нам
Постаревших до срока сердец.

октябрь 1988, Кабул.

***
Пронзительное небо смято боем.
Такая глубина, что задохнусь.
За мной дивизион-молотобоец
Вздымает пыль в пронзительную грусть.

На теплых камнях мертвый вдавлен тряпкой,
Пергаментом застыли лоскутки.
Он то ли с Кишинева, то ль из Вятки,
В немых глазах увяли васильки.

И я вдруг вспомнил - в паутинках заводь,
На берегу примятая трава,
Он спрятался. Протяжно: «Вадик! Вадик!»
Немолодая мать его звала.

1988, Кабул.

В ЛАЗАРЕТЕ
После поля брани - прямиком в лазарет
Свет лазоревый обнимать культяпками.
Ветхий у изголовья Новый Завет.
Запахи в коридоре. Окно растяплено.

За окошком смех и разгул весны
Девятнадцатой, развратной своим азартом.
Ах, какие Морфей насылает сны!
Или это от морфия с транквилизаторами?

Кто там знает их - как они там –
Атомы с другими атомами?
В хирургии позволяют пахнуть бинтам,
А солдаты пахнут солдатами.

2002.


Із редакційної пошти
Радощів і розуму усім нам!
У новорічній редакційній пошті чимало листів від читачів «ТТ» з привітаннями і побажаннями, інформацією про діяльність організацій УСВА, спогадами про полеглих друзів, розповідями про сьогоднішнє життя і роботу побратимів. Ще з афганських часів багато наших дописувачів складають вірші й пісні, пишуть оповідання.
Лист «афганця»-хмельниччанина Руслана Камінського – особливий. Руслан Володимирович – інвалід війни першої групи, студент магістратури Хмельницького університету управління та права, а ще – багаторічний читач і передплатник нашої газети. У його родині здавна зберігається збірка колядок, які складали і співали його предки у Святвечір, на Різдво. «На столі запалюється велика свічка, ставиться дванадцять різних пісних страв, серед яких головна – кутя, – пише Руслан Володимирович. – І яке ж українське Різдво без дідуха, без гостей? Приходили родичі й колядували:
«Слава Тобі, Боже,
Спасителю наш,
Що послав всім людям
Радісний час».

Ці колядки – колективний народний поклик душі багатьох поколінь. Вони не надто досконалі з професійної точки зору, але щирі й світлі, а головне – надзвичайно мудрі, як і вся народна творчість.
«Христе-Владыко!
В Твой день рожденья
Подай нам, людям,
Свет просвещенья», –
співали на Різдво у родині Камінських. І так хочеться долучитися до цих побажань, щоб Господь дарував усім нам радощів і розуму у цей непростий час.



Хмельницька область
«Козацькі забави» під егідою «афганців»
У спортивному залі Шепетівського технікуму Подільського державного аграрно-технічного університету відбувся військово-спортивний конкурс «Козацькі забави». Цей захід приурочено до 20-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану. Проходив він під егідою й за підтримки місцевої спілки ветеранів Афганістану.
Як відзначив голова Шепетівської районної ради ветеранів і спілки ветеранів Афганістану Валерій Окорський, конкурсні змагання були проведені з метою виховання в юнаків почуття патріотизму, популяризації й підтримки престижу служби у Збройних Силах України. Важливим завданням, яке ставили перед собою організатори, є збереження пам'яті про земляків, які брали участь у бойових діях на території інших держав, виявлену ними ратну звитягу, наголосив керівник ветеранів Шепетівщини.
У «Козацьких забавах» взяли участь студенти технікуму, які представляли кожну навчальну групу.
У програмі свята були командні види змагань, зокрема кульова стрільба з пневматичної зброї, спорядження магазину автомата Калашникова, підтягування на перекладині, перетягування каната, естафета, були і такі види, де представник від команди міг засвідчити особисті фізичні якості: — армрестлінг, штовхання гирі тощо. А ще були конкурс кращої спортивної форми та емблеми команди, показові виступи від групи підтримки.
Поєдинки учасників військово-спортивного конкурсу проходили у напруженій, завзятій боротьбі. Отож нелегке завдання випало суддівському складу. А стежили за перебігом подій на «Козацьких забавах» головний суддя конкурсу М. І. Чорнойван, учасник війни, викладач технікуму, йому допомагали В. О. Гриньов і В. Ф. Семенишин.
Місця визначалися за найбільшою кількістю набраних очок. У підсумку перше місце виборола команда групи Ф-11 – Роман Казмірук, Олександр Притолюк, Михайло Подкидиш і Андрій Бахтін.
Заслуговують на увагу й особисті здобутки конкурсантів з різних видів змагань. У стрільбі кращим був Олександр Притолюк, з підтягування на перекладині — Сергій Рибак, у штовханні гирі не було рівних Михайлові Подкидишу, а щодо спорядження магазину автомата Калашникова, то тут найвправнішим був Дмитро Малярчук.
Переможці «Козацьких забав» нагороджені перехідним кубком та грамотою, які їм вручили голова районної ветеранської організації В. М. Окорський і заступник голови спілки ветеранів Афганістану І. Е. Алєксеєв. Також грамотами Шепетівської спілки ветеранів Афганістану відзначено переможців в окремих видах змагань.