"Візьміть мене в Афганістан!"
Чернігівець генерал-майор Микола ВОЛКОВ - один з тих наших співвітчизників, кому довелося пройти через пекло афганської війни. Бувало, що виховані у військово-патріотичному дусі юнаки мало не марили, аби потрапити до
Афганістану, та згодом в суспільстві з'явилося чимало думок з приводу доцільності й справедливості тих дій. Депутат Чернігівської обласної ради Волков має щодо цього власну думку.
Введення радянських військ в Афганістан не було сприйнято однозначно.
- Я, приміром, над цим і не замислювався, - згадує учасник бойових дій. - Адже був на той час професійним військовим. Але ж були випадки, коли юнаки, не дочекавшись повістки з військкомату, звертались з проханням направити служити в Афганістан. І я сприймаю це, як наслідок відповідного військово-патріотичного виховання. Звичайно, ніхто не хотів вмирати. Але коли випадала така доля, вмирали гідно.
Після закінчення десятирічки Микола збирався вступати до профільного вузу. Але ж вдома мав ще півдюжини братів - один одного менший, а у батьків грошей - катма. На трудодні у колгоспі платили тільки натурою. Довелося податися в Московське загальновійськове училище, яке й закінчив у 1964 році з відзнакою, про що ніколи не пошкодував. А диплом математика згодом отримав у Кам'янець-Подільському педінституті, навчаючись там заочно.
- До війни був готовий кожен офіцер Радянської Армії, - говорить генерал. - Не для того ж ми обирали свою професію, аби обмежуватися лише теорією: потрібен був справжній бойовий досвід. Для мене він почався у жовтні 1986 року. Засмучував лише збіг обставин: якраз на 8 листопада було намічене весілля старшої доньки. Та я вирушив невідкладно.
Бойовий офіцер згадує, що слово "шураві" у вустах жителів великих міст було сповнене доброзичливістю. Інша справа - кишлаки, де, крім мулли, не було інших освічених людей. Свідомістю дехкан легко було маніпулювати вже тому, що вони були фанатично релігійними, а радянських бійців сприймали, як атеїстів, хоча ті з розумінням ставились до їхньої віри.
- Під час однієї операції ми по-несли великі втрати тільки тому, що супротивники розташували свій полк у "бутафорному" кишлаку, - розповідає Волков. - Коли обман з'ясувався і "фанерний кишлак"" був розбомблений, ми майже голими руками взяли близько тисячі чоловік. Попри все, ми з добрим наміром входили в цю країну і гідно її залишили.
Загиблі, як сказав генерал Гро-мов, мовчать, пам'ять про них захищати живим. З афганської війни не повернулося понад 14 тисяч радянських військовослужбовців, з них близько 100 чернігівців. В одному з центральних скверів Чернігова встановлено пам'ятник тим, хто народився, виріс і вирушив в останню дорогу зі свого рідного міста. В такий спосіб увічнена пам'ять загиблих на афганській війні і в інших населених пунктах Чернігівщини. Про афганську війну і здійснені на ній подвиги сьогодні людям нагадують музей, меморіальні дошки і навіть назви вулиць.
Стас ВАСЮТІН
м. Чернігів