Воїнам-інтернаціоналістам, які в свій час пройшли жахіття новітньої
війни, сповна виконавши делегований державою інтернаціональний
обов'язок, держава законодавче гарантувала пільги і допомоги.
По-різному така підтримка доходить до колишніх воїнів, маю подібну
історію і у власних спостереженнях.
2003 рік. На район виділяється ЗО тис. грн. бюджетних коштів для будівництва чи придбання житла воїну-«афганцю». На засіданні районного комітету Української спілки ветеранів Афганістану (УСВА) вирішено кошти віддати Олегу Фесенку, але гроші тоді так і не надійшли.
2005 рік. На район виділяється 50 тис. грн. і знову перший на черзі О.Фесенко, хоча з'являється й інший претендент, який не має ніякого стосунку до участі у бойових діях. На комітеті УСВА приймається компромісне рішення: поділити кошти навпіл, але, незважаючи на наші виступи на сесіях райради та публікації в пресі, гроші до Фесенка не потрапляють 2007 рік. Виділяється 170 тис. грн. цільової субвенції воїнам-інтернаціоналістам, на які Олег Фесенко також перший на черзі. На рівні району створюється комісія та складається кошторис на закінчення будівництва будинку, а родина Фесенків тим часом уже 6 років живе у пристосованому приміщенні, фактично, у хліві. За виготовленням проектної документації, визначенням вартості робіт настала черга проведенню тендеру на виконання робіт. Його (з відповідними фінансовими затратами) виграє будівельне товариство «Моноліт». Але й цього виявилося замало. За паперами кошти виділялися «військовослужбовцю», а оскільки Фесенко - учасник бойових дій, то слід було внести зміни до термінології документів, що можливо лише на рівні облради. Тоді ж негайно відділ праці та соціального забезпечення РДА спільно з райрадою підготували належне подання у відповідну комісію облради для винесення проекту рішення про зміну кількох слів у документах на розгляд чергової сесії. Вже й резолюцію голови В.Майбоженка отримали. Але папери до сесії не дійшли, осівши в комітеті з питань гуманітарної політики, а неосвоєні півроку гроші повернулися назад у бюджет.
2008 рік. ІНа початку року районний комітет УСВА вирішив закріпити контроль цього питання за однією людиною і ця доля випала мені, як спеціалісту з будівництва з 25-літнім стажем. Але у 2008 році в облдержадміністрації з'являється нова форма виділення та освоєння коштів субвенції на придбання або будівництва житла учасникам бойових дій: створюється загальнообласна черга, де нашого Олега Фесенка відсунуто далеко назад. Ось тут і розпочинається справжня боротьба за визначені кошторисом 125 тис. грн для добудови хати О.Фесенку. Чотири рази ми втрьох: я, Олег та його керівник, фермер Роман Мазурок побували у заступників голови ОДА та голови облради, але поверталися ні з чим. Загалом 14 разів довелося мені поїхати до столиці в різні обласні інстанції. І тільки після зустрічі з першим заступником голови облради Олександром Качним справа зрушилася з мертвої точки. Він прийняв нас, вник у суть справи. Викликавши спеціалістів з трьох постійних комісій облради, з'ясував на якому етапі виник «прокол» та в цей же день здав документи до бюджетно-фінансової комісії облради. Довелося і мені побувати на засіданні цієї комісії, де всі депутати одноголосно вирішили гроші на добудову хати О. Фесенка з обласного бюджету дати. Та ще й вибачилися переді мною. А вже 3 липня 2008 року облрада своїм рішенням виділила кошти на добудову будинку «афганця», які було перераховано і освоєно будівельниками ТОВ «Моноліт», який очолює Микола Балан.
На те, аби допомогти воїну-афганцю пішло майже шість років, але є результат. Тому від сім'ї Фесенків, від себе особисто і від усієї нашої дружної районної спілки УСВА дякую за підтримку депутатам Київської облради Олександру Качному Володимиру Полочанінову, Олегу Голоскокову, без дієвої допомоги яких невідомо скільки ще тяглася б ця історія.
П. ПЕТРЕНКО,
батько загиблого в Афганістані.
батько загиблого в Афганістані.