Таку назву мала тема зустрічі ветеранів Афганської війни з
представниками громадськості міста, яка відбулася 29.05.09 в
Міжнародний день миротворця у, гостинному приміщені Волинської обласної
бібліотеки для дітей. Організатори цього заходу: Волинська обласна
організація УСВА, Луцька міська асоціація інвалідів і Волинське
асоційоване товариство „Афганський синдром”. Кілька років тому у цій
залі уже вівся діалог, що мав назву “Афганськими дорогами – до Бога”.
Тоді зустріч проводилася з тими, хто повернувся з афганського пекла і
обрав для себе служіння Богу у якості духовних пастирів.
Цього ж разу зібралися воїни-інтернаціоналісти, які є звичайними мирянами, хіба що з особливим досвідом пізнання Бога та загостреним розумінням цінностей і благодаті миру. Оскільки без Бога не буває миру, основний лейтмотив бесіди був сформульований коротко й чітко: „З нами Бог”. Тому цілком логічно, що до розмови були запрошені святі отці, і першому надали слово настоятелю храму Святого Георгія-Побєдоносця м. Луцька протоієрею Олександру Мазураку. Після його мудрої умиротвореної проповіді, виступив представник від влади заступник начальника головного управління Волинської облдержадміністрації з питань внутрішньої політики Волинської обласної державної адміністрації Тарас Літковець. Він розмірковував над поняттям інтернаціонального обов’язку, обов’язку перед Вітчизною і людством, про місію чоловіка як воїна-захисника, упевнюючись, що куди б не закидала військова доля синів України з різноманітними місіями, Україна повинна вшановувати їх як воїнів, які керувалися присягою і розумінням честі, хоча й доводилося захищати чужі інтереси, тож, безумовно, вони завжди готові відстоювати інтереси рідної Батьківщини.
Григорій Павлович, голова Волинської обласної організації УСВА говорив про те, що проблеми „афганців” витікають із проблем держави та суспільства, Спілці вдалося відстояти чимало законодавчих документів щодо пільг для ветеранів Афганської війни, проте питання не стоїть так, ніби „афганці” якісь безпомічні утриманці держави. Існує певна група найбільш постраждалих фізично й морально, які потребують негайної медичної та соціальної реабілітації, однак силами Спілки проводиться велика робота, як з надання підтримки своїм же побратимам та сім’ям загиблих, так і виховна робота з молоддю у формі різноманітних спортивних секцій. І взагалі „афганці” – реальна сила, яка має вагу в суспільстві, і могла б використовуватися у розбудові держави більш ефективно, якби не ігнорувалася чиновницьким апаратом.
Ветеран Афганської війни Віктор Мозоль висловив думку про те, що мир у світі неможливий без добросусідства країн. Тим паче, якщо у цих країн спільна православна віра та єдине слов’янське коріння. Щоб убезпечити мир, необхідно налагоджувати контакти не лише на державному рівні, але й на громадському та особистому. І закликав до активної діяльності, посилаючись на філософа, який прорік, що людська байдужість – основна причина найбільших злочинів людства.
Надаючи слово лікарю швидкої допомоги м. Луцька Борисові Антонюку, у минулому підполковнику медичної служби, що пройшов Афганістан, ведучий зазначив: „Мир – це ознака здоров’я. На жаль здорове суспільство, здоровий людський організм – ніколи не бувають абсолютними. Людина не досконала, тому мир завжди тимчасовий, а здоров’я – відносне. “Блаженні миротворці, бо синами Божими назвуться”, - мовив Ісус Христос. Мабуть блаженні і лікарі до яких ми приходимо зі своїми хворобами, і які нас зціляють”.
Протоієрей Михайло Журомський, настоятель Свято-Покровського храму с Озеро, учасник бойових дій в Афганістані, вів мову про віру, яка підтримує, підживлює людину душевно і на війні, і в мирний час. Зачепив тему жертовності, згадавши тих героїв-мучеників, які навіть у той атеїстичний час, потрапляючи в полон до ворогів, не погоджувалися міняти православну віру на мусульманство і платили за це своїм життям.
Письменник Василь Слапчук висловив, можливо, дещо парадоксальну думку, що Афганська війна не закінчилася, вона триватиме, допоки живі її учасники. Знову ж таки, війна – це не просто територія де стріляють і вбивають, мир, якщо він не наближає людину до гармонії – це ілюзія миру. Мир який він є сьогодні у нашій державі – це латентна війна, цей мир деструктивний, в країні панує безлад, який наближається до хаосу. Руйнація культури, духовна деградація – це також свого роду війна. Ми живемо в світу, де зазнаємо щоденних поразок. Змінити світ можна лише, змінивши себе. Людина повинна вдосконалюватися. Ісус Христос сказав: „Будьте досконалі, як Отець ваш небесний”.
Культурну частину зустрічі „забезпечували”: лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів кларнетист Андрій Сломінський (концертмейстер Тетяна Масляєва); учні волинської семінарії виступили з духовним співом; вихованки Надії Жигалової (вдова воїна-„афганця”), вчительки молодших класів, розваживши присутніх життєрадісною дитячою пісенькою.
Усі „афганці” висловили свою сердечну вдячність високопреосвященному владиці Ніфонту, з благословення якого відбулася ця зустріч, за ту опіку, яку надає церква ветеранам війни в Афганістані, за моральну підтримку, за молитви за живих та убієнних, за благодатне і животворче слово, що навертає до Бога, до добрих справ, до миру. Григорій Павлович оголосив, що від імені Правління УСВА високопреосвященний владика Ніфонт нагороджений орденом „За доблесть і честь”.
Ведучими дійства були „афганець” Анатолій Сєрков та дружина „афганця” Наталія Граніч.
Підсумок зустрічі озвучився словами з Євангелії, посилаючи перед собою сімдесятьох апостолів, Ісус настановляв: „Як до дому якого ввійдете, то найперше кажіть: „Мир домові цьому!” І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні – до вас повернеться”. Тож тільки від нас залежить бути чи не бути нам синами миру.
В.Д. Слапчук
голова Луцької міської асоціації
інвалідів війни Афганітану
Фото Павла Луцака