Безпека польотів та інженерно-авіаційна служба (ІАС) у 56-му окремому
вертолітному загоні ЗС України, який виконує спеціальні завдання у
складі миротворчого контингенту сил Місії ООН в Ліберії, - поняття
практично тотожні. Забезпечити безаварійну льотну роботу за рахунок
якісної, грамотної підготовки авіаційної техніки до вильоту - прямий і
надзвичайно відповідальний обов'язок інженерів і техніків загону.
Значний обсяг та складність завдань українських вертолітників під час
сезону тропічних дощів, який прийшов на зміну палючому сонцю вологого
африканського клімату, вимагає від льотно-підйомного складу
максимальної концентрації професійних навичок і вмінь.
Кожного дня підлеглі заступника командира загону з інженерно-авіаційної служби полковника Олега Сіроча та начальника інженерно-авіаційної служби майора Романа Рожкова виконують регламентні роботи на вертольотах. Жорсткий графік експлуатації Мі-8 і Мі-24 виключає будь-які послаблення.
Підрозділ ІАС - численний, у підрозділі 75 чоловік, а це майже чверть від загальної кількості загону. Усі вони з раннього ранку і до пізнього вечора під дощем чи сонцем роблять свою важливу роботу. Днями минуло півроку, як особовий склад загону 10-ї ротації виконує тут спеціальні завдання. З тих пір інженери і техніки загону забезпечили понад 133 льотних дні, виконали понад півтисячі попередніх видів підготовок, провели майже 140 паркових днів, понад півсотні періодичних оглядів, а також виконали півтора десятка регламентних робіт.
- Основне наше завдання, - зазначив полковник Олег Сіроч, - забезпечення безаварійної експлуатації авіаційної техніки, і мої хлопці з цим справляються добре. Умови служби в Ліберії - далеко не мед. Сухий сезон змінили тропічні дощі, але незалежно від погодних умов техніка повинна підтримуватись у відмінному стані. Тож, попри кліматичні негаразди, інтенсивність роботи не спадає. Щодня 7-11 вертольотів задіяні на польотах, а це дає найцінніше - досвід як для льотного складу, так і для інженерів та техніків. У таких складних і напружених умовах розкриваються найкращі як професійні, так і людські риси моїх підлеглих.
Полковник Олег Сіроч та майор Роман Рожков переконані, що Африка - чи не найкраща школа для справжніх профі. Так, розповідаючи про своїх військовослужбовців, офіцери відзначають, що чим більше в активі фахівця миротворчих місій, тим впевненіше він почувається під час виконання своїх обов'язків.
Серед надійних помічників офіцери назвали начальника групи обслуговування та регламенту авіаційного обладнання майора Михайла Борща, бортового авіаційного техніка капітана В'ячеслава Кисіля, старшого авіаційного техніка групи обслуговування та регламенту вертольота і двигуна старшого прапорщика Володимира Коса, які в Ліберії вже втретє, а хто й вчетверте. Але й новачки подібних місій, як, наприклад, бортовий авіаційний технік капітан Ігор Онисько, тримаються досить впевнено на тлі своїх досвідченіших колег.
Втім, за шість місяців, на жаль, траплялися і відмови авіаційної техніки. Начальник ІАС загону майор Роман Рожков розповів, що головною причиною подібного був не надто якісний ремонт вертольотів на вітчизняних авіапідприємствах. Так, через проблеми з паливними баками на Мі-24 доводилось двічі викликати фахівця з ДП МОУ "КАРЗ", бо вертольоти знаходились на гарантійному обслуговуванні після капремонту. Своєю чергою проблеми на Мі-8 виникали через несправність насоса-регулятора та інші, ніби дріб'язкові, недоробки, але які в умовах ліберійської вологи вмить можуть перерости в проблему, що запросто коштуватиме людського життя.
Незабаром може виникнути ще одна проблема - продовження ресурсу двигунів ТВЗ-117ВМ (ВМА). Зазвичай, Міноборони укладало договір з керівництвом "Мотор Січ", яке відряджало до Ліберії для проведення відповідних робіт свого представника. Цього разу договір ще досі не укладено через відсутність у оборонного відомства коштів. Якщо питання не вирішиться, доведеться проводити заміну авіадвигунів, розпакувавши технічні аптечки. Але в цьому випадку, якщо виникне крайня потреба в заміні двигуна, що вийде з ладу, то його вже ніде буде взяти. Ось такий невеселий ланцюжок може виникнути в недалекій перспективі.
Проте інженери та техніки ІАС українського вертолітного загону поки що не хочуть замислюватися про найгірше. Та й часу на це немає. Адже вистачає інших щоденних турбот.
А я своєю чергою, познайомившись ближче з їхньою роботою в Ліберії, зайвий раз переконався, що, не люблячи цієї роботи, займатись нею просто неможливо. Тож серед авіаційних техніків і інженерів, які з ранку до вечора обслуговують і по-батьківськи доглядають свої вертольоти, випадкових людей не буває. Кожен з них, як кажуть, стовідсотково відданий своїй справі.
Андрій АГЄЄВ Ліберія
Газета "Народна Армія"
Газета "Народна Армія"