Авіація Повітряних Сил Збройних Сил України є одним із основних носіїв
бойового потенціалу Українського війська. Це - складна система, яку
утворюють відповідні органи та підрозділи управління, військові
авіаційні частини, аеродромна мережа та інфраструктура забезпечення
бойової підготовки та повсякденної діяльності, навчальні заклади та
науково-дослідні установи і, безумовно, особовий склад - льотчики,
штурмани, інженери, техніки, механіки. Надійне функціонування цієї
системи та гарантоване виконання поставлених завдань вимагають від
кожної з її складових високого рівня готовності, здатності взаємодіяти
тощо.
Не применшуючи важливості кожної зі складових авіаційної системи, хочеться розповісти про авіаційну техніку, яка, з одного боку, є результатом досягнень науково-технічного прогресу на певному етапі розвитку суспільства, а з іншого - встановлює та формує вимоги до інших складових авіаційної системи і визначає спроможність виконання ними завдань за призначенням.
Сьогодні на озброєнні авіації Повітряних Сил Збройних Сил України - досить сучасні бойові літаки Су-27, МіГ-29, Су-24М, Су-24МР, Су-25, транспортні та спеціальні літаки Іл-76МД, Ан-24, Ан-26, Ан-30, навчальні літаки Л-39, Ан-26Ш, транспортно-десантні і спеціальні вертольоти Мі-8, Мі-9 різних модифікацій, навчальні вертольоти Мі-2, а також безпілотні комплекси "Рейс" та "Стриж". Ці літальні апарати належать до авіаційної техніки 3-го та 4-го поколінь і були виготовлені переважно наприкінці 80-х - на початку 90-х років. Військові авіаційні частини ПС ЗС України укомплектовані авіаційною технікою відповідно до штатної потреби.
Між іншим, військова авіаційна техніка (ВАТ) - це не тільки пілотовані та безпілотні літаки і вертольоти, а також їхні авіаційні двигуни та головні редуктори, зйомне та стаціонарне обладнання. До авіаційної техніки також відносяться авіаційні засоби ураження та тренажери. Справність авіаційної техніки - це також конкретна, визначена нормативними документами категорія. Справним вважається літак (вертоліт), який відповідає всім вимогам технічної документації та має запас ресурсу (строку служби). На літальному апараті мають бути виконані встановлені операції з технічного обслуговування й усунені всі відмови чи пошкодження. Отже, відомий вислів "в авіації дрібниць немає", насамперед, означає, що в повітря, за жодних обставин, не може піднятися літальний апарат, на якому не виконані всі передбачені регламентом роботи. Все це зумовлено вимогами щодо безпеки польотів, збереження життя екіпажу та запобігання можливої шкоди населенню та об'єктам на землі.
Оцінка справності авіаційної техніки
Сьогодні справність авіаційної техніки ПС ЗС України забезпечує виконання бойових завдань з протиповітряної оборони України та прикриття важливих державних об'єктів, а також інших завдань за призначенням. Разом із цим, наявний рівень справності авіаційної техніки не може задовольнити мене як командувача, оскільки не дає можливості проводити в повному обсязі планову бойову підготовку та бойове злагодження підрозділів, вдосконалювати льотний вишкіл екіпажів.
Нинішніми основними причинами низького рівня справності української військової авіатехніки є вичерпання встановлених строків служби та досягнення граничного стану придатності планерів, авіаційних двигунів, засобів ураження та їх комплектуючих, масове пошкодження техніки внаслідок впливу природних факторів через її тривалу експлуатацію. Накопичується значна кількість несправних агрегатів, обладнання, комплектувальних виробів літальних апаратів і двигунів, які можуть бути відновлені лише заводським ремонтом. Водночас планове технічне обслуговування або ремонт авіаційної техніки неможливо виконати через відсутність запасів авіаційно-технічного майна, акумуляторних батарей, авіагуми, піротехнічних засобів систем аварійного залишення літальних апаратів, захисного та висотного спорядження льотного складу тощо.
Під час аналізу та підготовки матеріалів до оборонного огляду, проведених Командуванням ПС ЗС України, зроблено висновок, що переважна кількість українських бойових літаків після модернізації, капітального ремонту або переведення на експлуатацію за технічним станом на період до 2025 року ще перебуватиме на озброєнні, а деякі зразки зможуть забезпечувати виконання завдань аж до 2030 року. Процес створення законодавчої та нормативно-правової бази був започаткований розпорядженням Президента України від 27 вересня 2005 року N 1175 "Про заходи щодо забезпечення розвитку Повітряних Сил Збройних Сил України". Цим розпорядженням Верховний Головнокомандувач доручив Кабінету Міністрів забезпечити видання нормативно-правових і нормативно-технічних актів для виконання вітчизняними підприємствами робіт з модернізації, ремонту, продовження ресурсу та строку служби озброєння і військової техніки іноземної розробки, які є на озброєнні Повітряних Сил.
У подальшому органи державної влади, Міністерство оборони України, Генеральний штаб і Командування Повітряних Сил розробили та впровадили систему законодавчих, нормативно-правових актів і нормативно-технічних документів, яка забезпечує формування та дію в державі технічної політики щодо підтримки справності, експлуатації, ремонту та модернізації авіаційної техніки Збройних Сил, також і тієї, за якою не здійснюється авторський нагляд підприємствами-розробниками з інших країн. На сьогодні ця нормативна база включає Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення справності і модернізації озброєння та військової техніки Збройних Сил України" від 14 квітня 2009 року, дві постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджено порядок забезпечення справності та модернізації озброєння, військової та спеціальної техніки Повітряних Сил і порядок збільшення встановленого ресурсу та продовження строків служби і зберігання озброєння та військової техніки іноземного виробництва, наказ Міністра оборони України, яким затверджено порядок переведення та експлуатації за технічним станом військової авіаційної техніки, два накази командувача ПС ЗС України, якими визначено порядок виконання робіт для індивідуального збільшення встановлених показників військової авіаційної техніки, відновлення та взяття на облік конструкторської ремонтної та технологічної документації на озброєння військову та спеціальну техніку Повітряних Сил, а також національний стандарт, яким визначено порядок модернізації військової авіаційної техніки іноземної розробки.
Ця нормативно-правова база описує і узаконює процеси взаємодії та відповідальність усіх суб'єктів системи підтримання справності і модернізації авіаційної техніки, до якої входять органи державної влади, органи військового управління, авіаремонтні заводи, які підпорядковані Міністерству оборони України, та науково-дослідні установи, головною з яких є Державний науково-дослідний інститут авіації (ДНДІА), а також військові частини, які здійснюють експлуатацію авіаційної техніки.
У межах виділеного бюджетного фінансування Командування ПС ЗС України є замовником продукції, послуг та робіт на авіаремонтних заводах (АРЗ), підприємствах вітчизняної промисловості й у науково-дослідних установах для забезпечення справності авіаційної техніки шляхом технічного супроводження у процесі експлуатації, продовження строків служби, переведення на експлуатацію за технічним станом, виконання ремонту та закупівлі авіаційно-технічного майна для технічного обслуговування та військового ремонту. Закупівлю модернізації авіаційної техніки здійснює Департамент розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України.
Продовження строків служби авіаційної техніки
В умовах реформування Збройних Сил, яке розпочалося в середині 90-х років, з бойового складу виводилися літаки і вертольоти, які морально та фізично застаріли та потреба в яких не обумовлювалася завданнями, що ставилися перед Збройними Силами. Природно, що зменшення чисельності бойових літальних апаратів сприяло залишенню в бойовому складі більш нових зразків, що водночас дозволяло з мінімальними фінансовими витратами забезпечувати підтримання їх справності без виконання планового ремонту шляхом продовження термінів служби.
Хочу відзначити, що протягом останніх 10 років суттєво змінилося співвідношення проблем, які виникають на шляху організації досліджень, робіт та ухвалення рішень щодо забезпечення справності авіаційної техніки. Якщо на початку робіт (всередині 90-х років) продовження строків служби авіаційної техніки обумовлювали здебільшого нормативно-правові, науково-технічні та організаційні проблеми, то сьогодні у зв'язку зі створенням повного нормативно-правового базису справність техніки залежить лише від стану фінансування і відносно незначного обсягу науково-технічних та організаційних проблем, які розв'язуються за відомими нам алгоритмами.
Результати робіт і досліджень до 2005 року дозволили майже вдвічі збільшити встановлені розробниками строки служби до першого ремонту, а також продовжити встановлені строки служби літаків та їх двигунів.
За оцінками Головного командування ВПС України, загальний економічний ефект від впровадження системи продовження строків служби літаків, вертольотів і двигунів ВПС лише за 2000-2004 роки становив не менше 625 млн грн.
Водночас ми наблизилися до межі, коли вплив різноманітних чинників протягом тривалого часу експлуатації ВАТ призвів до неможливості подальшого продовження строків служби без виконання певного обсягу відновлювальних робіт, які гарантують її безпечну експлуатацію.
Переведення авіатехніки на експлуатацію за технічним станом
Під переведенням та експлуатацією ВАТ за технічним станом треба розуміти виконання комплексу робіт, які дають можливість використовувати її за призначенням поза межами значень календарних і ресурсних показників, установлених розробником та виробником (або збільшених експлуатантом), а також вжиття заходів щодо забезпечення потрібних рівнів справності ВАТ під час її подальшої експлуатації без виконання планового ремонту.
На сьогодні сформовано чіткий механізм організації та виконання робіт щодо переведення та експлуатації за технічним станом ВАТ, а також взаємодії між органами військового управління, науковими організаціями, підприємствами промисловості, ремонтними підприємствами, військовими частинами та іншими організаціями в процесі виконання цих робіт.
Для удосконалення процесу експлуатації та ухвалення обґрунтованих рішень щодо експлуатації ВАТ за технічним станом здійснюється її інформаційне супроводження, що забезпечується відповідною інформаційною системою, розвитком і впровадженням у практику сучасних засобів і методів неруйнівного контролю та діагностування.
Таким чином під час виконання робіт з переведення ВАТ на експлуатацію за технічним станом та у процесі експлуатації забезпечується відповідність показників її надійності, експлуатаційної технологічності та ремонтопридатності показникам, зазначеним у нормативно-технічній документації.
Результати переведення авіаційної техніки на експлуатацію за технічним станом У Повітряних Силах процес переведення ВАТ на експлуатацію за технічним станом із стадії наукових досліджень та дискусій перейшов у практичну сферу. За результатами великої організаційної роботи і досліджень, проведених Державним науково-дослідним інститутом авіації спільно з провідними АРЗ Міністерства оборони України - Львівським, Луцьким, Одеським і Чугуївським авіаремонтними заводами, протягом 2007-2009 років переведені на експлуатацію за технічним станом літаки МіГ-29, Л-39, авіаційні двигуни РД-33-2С та АЛ-31Ф, а також коробки літакових агрегатів КСА-3. Процес переведення інших типів авіаційної техніки на експлуатацію за технічним станом триває згідно із затвердженими планами. Зокрема, переведені на цей вид експлуатації літаки МіГ-29 брали участь у параді військ на честь 18-ї річниці незалежності України, а зараз несуть бойове чергування.
Відновлення справності авіаційних двигунів
Практично для всіх літальних апаратів одним із факторів, який визначає їх загальну справність, є забезпечення достатньою кількістю справних двигунів. На жаль, експлуатаційні чинники, відмови внаслідок конструктивної недосконалості та пошкодження призводять до дострокового зняття двигунів з експлуатації. Обмежене фінансування не дозволяє нам здійснювати ремонт двигунів у необхідній кількості. Усвідомлюючи важливість цієї проблеми, Командування ПС ЗС України спільно з ДНДІА здійснює роботу з запобігання дострокового зняття двигунів з експлуатації. Результатом цієї роботи є виданий наказ командувача Повітряних Сил, у якому визначені причини та організаційні заходи з запобігання дострокового зняття двигунів з експлуатації, розроблені методики діагностування авіаційних двигунів та практично відновлені Луцьким ремонтним заводом 2008 року 3 двигуни та 6 двигунів, переведених 2009 року на експлуатацію за технічним станом в умовах військових частин.
Освоєння ремонту та ремонт авіаційної техніки
У сфері управління Міністерства оборони України - 10 авіаремонтних підприємств, виробничі потужності та технологічні процеси яких дозволяють здійснювати всі види ремонту бойових літаків та вертольотів, їх двигунів і головних редукторів, агрегатів і комплектувальних виробів, діагностувати технічний стан авіаційної техніки та модернізувати її у процесі ремонту.
За роки незалежності авіаремонтною мережею Міністерства оборони України освоєний капітальний ремонт літаків Су-17М4, Су-24М, Су-24МР, Су-25, Су-27, Л-39, МіГ-29 та ремонт за технічним станом літаків Су-25, Су-27, Л-39, МіГ-29, капітальний ремонт авіадвигунів РД-33-2С, ТВ2-117, Р27-Ф2М-300, головних редукторів вертольотів ВР-8А, ВР-14, ВР-24, допоміжних силових установок Сапфір-5, АІ-9У, ГТДЕ-117 і коробок літакових агрегатів КСА-2(3).
На авіаремонтних підприємствах освоєно виготовлення гумотехнічних виробів, шлангів кисневого обладнання, гідравлічних шлангів, засклення літаків і вертольотів, широкої номенклатури деталей обов'язкової заміни.
Разом із цим, виробничі можливості цих підприємств використовуються в інтересах підтримання справності авіаційної техніки Збройних Сил України не більше ніж на 5 - 10%.
Але процес освоєння ремонту військової авіаційної техніки триває. Так, на виконання рішень, затверджених Міністром оборони України на початку 2009 року, під науково-методичним керівництвом ДНДІА завершується процес освоєння контрольно-відновлювального ремонту транспортних літаків Іл-76МД державним підприємством "Миколаївське авіаремонтне підприємство "НАРП". Це ж підприємство, у кооперації з Державним підприємством Міністерства оборони України "Луцький ремонтний завод "Мотор", завершує освоєння середнього та капітального ремонту двигунів Д-30КП (КП2) до цих літаків. Це дає змогу вітчизняним підприємствам на підставі чинної нормативно-правової бази виконувати роботи з продовження строку служби як літакам Іл-76МД, так і їх двигунам Д-30КП. До речі, визначену кількість літаків цього типу дооблаштовано відповідним обладнанням, яке забезпечує їх польоти міжнародними повітряними трасами відповідно до вимог ІКАО.
Модернізація авіаційної техніки
Необхідно зазначити, що модернізація авіаційної техніки під час її ремонту нині є найбільш ефективним заходом підвищення бойового потенціалу та відновлення справності.
Командування Повітряних Сил ЗС України в цілому задоволене першими результатами модернізації літаків МіГ-29, Су-25 та Л-39, яку виконують авіаремонтні заводи МО України.
Такі заходи з модернізації літаків дозволяють збільшити дальність виявлення повітряних цілей у вільному повітряному просторі та на тлі земної поверхні, покращити точність дотримання заданого маршруту польоту та виведення літаків на цілі, розширити номенклатуру авіаційних засобів ураження та суттєво підвищити точність застосування некерованих авіаційних засобів ураження: бомб, некерованих ракет та гармати, забезпечити виконання навігаційного бомбометання в умовах відсутності візуального контакту з ціллю, координати якої відомі, розширити можливості з контролю і реєстрації функціональних параметрів літака, двигунів та бортових систем, забезпечити застосування сучасних засобів автоматизованої обробки польотної інформації, роботу вторинної радіолокації та ультракороткохвильового радіозв'язку, що відповідає вимогам ІКАО, наблизити інформаційно-керуюче поле кабіни екіпажу навчальних літаків до кабін літаків 4-го покоління, що забезпечить імітацію застосування всього спектра авіаційних засобів ураження по повітряних та наземних цілях, підвищити рівень безпеки польотів.
Хочу наголосити, що проекти модернізації літаків ПС ЗС України здійснюються вітчизняними підприємствами на підставі чинної в Україні нормативно-правової бази. Не має виникати жодного сумніву в тому, що за їх реалізації дотримуються всі вимоги керівних і нормативно-технічних документів щодо забезпечення надійності та безпеки польотів. Усі технічні рішення у процесі модернізації підтверджуються комплексом ретельних, тривалих державних випробувань, які проводяться Державним науково-випробувальним центром ЗС України. За повноту досліджень та правильність прийнятих технічних рішень несуть відповідальність керівники підприємств, установ і органів військового управління, які задіяні у проведенні та супроводженні модернізації.
Іноземний досвід
Ухвалюючи рішення про визначення шляхів підтримки справності авіаційної техніки та підвищення її бойового потенціалу в ході модернізації та переозброєння, Командуванням ПС ЗС України ретельно вивчається і досвід
сусідніх країн.
Так, бойовий склад літаків ВПС Німеччини на три чверті складається з літаків "Торнадо" різних модифікацій, які були виготовлені у 1982 - 1991 роках. Завдання з протиповітряної оборони виконують літаки F-4 виробництва США, які були виготовлені в 70-ті роки та модернізовані Німеччиною в 90-ті роки. Розпочався процес переозброєння шляхом заміни застарілих зразків на сучасний європейський винищувач "Тайфун", але його частка на сьогодні відносно невелика.
Склад бойових літаків Повітряних Сил Польщі на сьогодні є таким: приблизно третину становлять літаки Су-22М4 та Су-17УМ3 різних модифікацій, крім того, це літаки МіГ-29А/В та модернізовані літаки F-16С/D у кількості 36 бойових та 12 учбово-бойових, які були закуплені у зв'язку із переозброєнням Повітряних Сил після входження Польщі до НАТО.
Слід зазначити, що підтримання справності авіаційної техніки бойового складу Повітряних Сил Польщі забезпечується достатньо розвиненою системою ремонтних підприємств. Кожне з чотирьох таких підприємств спеціалізується на певному типі авіаційної техніки і, таким чином, забезпечує підтримку його справності.
Заслуговує на увагу й досвід Туреччини. Державне підприємство "Турецька авіаційна індустрія "ТАІ" за ліцензією США виготовило понад 200 літаків F-16С/D різних модифікацій та здійснює супроводження їх експлуатації упродовж життєвого циклу. Це ж підприємство в 90-ті роки спільно з іноземними фірмами забезпечило модернізацію великої кількості літаків F-4Е до рівня "Phantom-2000". Тим самим воно забезпечило як продовження строків служби парку цих літаків, так і суттєве підвищення їх бойового потенціалу. Підтримання навченості та підготовки льотного складу турецьких ВПС виконується на відносно старих винищувачах типу F-5А/В, виробництво яких здійснювалось ще в 70-ті роки. Підтримання їх справності також забезпечується фірмою "ТАІ".
Повчальним є досвід дбайливого ставлення до авіаційної техніки у ЗС США. Так, у бойовому складі ПС США знаходяться відомі ще з часів війни у В'єтнамі літаки В-52Н, які були взяті на озброєння на початку 60-х років. Нині існують програми, які дозволяють утримувати їх у справному стані до 2040 року, коли вік деяких з них уже перевищить 60 років!
Повітряні сили США планують утримувати в бойовому складі принаймні до 2028 року і штурмовики А-10А "Тандерболт ІІ".
Позитивний досвід тривалої експлуатації літаків радянського виробництва у світі також існує. Літаки Ан-12 та МіГ-21 ще дуже поширені і експлуатуються в деяких країнах вже понад 45 років.
Більшість країн, які не мають замкненого циклу розробки та виробництва бойової авіаційної техніки, проводять політику диверсифікації системи матеріально-технічного забезпечення парку авіаційної техніки. Наприклад, наприкінці 90-х - на початку 2000-х років Китайською Народною Республікою була закуплена в Російській Федерації велика партія літаків типу Су-27 та Су-30МК, а також ліцензії на їх виробництво для задоволення потреб Народно-визвольної армії Китаю. Не таємниця, що деякі технології ремонту цих літаків та їх двигунів були закуплені, як не дивно, в Україні. На наших підприємствах китайські фахівці навчалися методам ремонту цієї техніки. Аналогічну політику проводить Індія та інші країни.
Виходячи з цього, можна дійти таких висновків: по-перше, через надзвичайно високу вартість нової бойової авіаційної техніки 4+ та 5-го поколінь за відносно низької міжнародної напруженості переважна більшість країн вважає за доцільне використання наявного парку техніки до досягнення ним строків служби 40 років і навіть більше, замінюючи його на нові зразки поступово. По-друге, підтримка рівня бойового потенціалу старіючого парку бойової авіаційної техніки в усіх країнах досягається шляхом її модернізації та продовження строку служби. І по-третє, іноземні країни проводять технічну політику щодо підтримання справності та розвитку бойового складу авіації збройних сил таким чином, щоб зберегти у своїй юрисдикції необхідні наукові, технологічні та виробничі ресурси.
Виходячи з того, що переважна кількість літаків бойового складу ПС ЗС України є відносно молодою (їм близько 20, а деяким - до 20 років), неважко спрогнозувати їхню подальшу долю.
Літаки тактичної авіації
2009 року розпочався процес серійної модернізації літаків тактичної авіації МіГ-29 та Су-25, які вже цього року надійдуть до бойових частин. Особливістю модернізації є те, що вона здійснюється на державних підприємствах Міністерства оборони України "Львівський державний авіаремонтний завод" та "Запорізький державний авіаремонтний завод "МіГ ремонт". Цьому процесу передує виконання контрольно-відновних робіт або капітального ремонту планера та двигунів. Після завершення дослідно-конструкторських робіт з метою подальшої поглибленої модернізації протягом найближчих 5-7 років планується здійснити модернізацію переважної кількості літаків цих типів.
Разом з бойовими літаками цього року в стройові частини надійде модернізований на державному підприємстві Міністерства оборони України "Одеське авіаремонтне підприємство "Одесавіаремсервіс" за першим варіантом учбово-тренувальний літак Л-39. До речі, наказом Міністра оборони України він був прийнятий на озброєння Збройних Сил України. Його особливістю є встановлений модернізований двигун АІ-25ТЛШ розробки державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" ім. академіка О.Г. Івченка у взаємодії з відкритим акціонерним товариством "Мотор Січ". Двигун має підвищену тягу та кращі динамічні властивості, що суттєво поліпшує льотно-технічні та маневрені характеристики літака.
Щодо модернізації літаків Су-27 і Су-24М, то вона розпочнеться вже найближчим часом. Оперативно-тактичні вимоги до їхньої модернізації розроблені та знаходяться на погодженні в Генеральному штабі Збройних Сил України.
Літаки транспортної авіації
Сьогодні практично немає технічних проблем з підтриманням справності літаків типу Ан-24 (26, 30). Підтримку їх льотної придатності забезпечують участь вітчизняні підприємства АНТК ім. О.К. Антонова та відкрите акціонерне товариство "Мотор Січ". Після щорічного виконання робіт з ретельного діагностування конструкції планера та систем літаків, а також їх двигунів приймаються погоджені рішення щодо індивідуального продовження строку їх служби до наступного ремонту. Фахівці АНТК дають позитивну оцінку технічному cтану парку цих літаків та системі їх експлуатації в авіації ПС ЗС України. За їхніми оцінками, деякі із літаків можуть безпечно експлуатуватися до досягнення ними строку служби 50 - 55 років.
Транспортні та спеціальні вертольоти
Парк вертольотів Повітряних Сил укомплектований машинами, які переважно були виготовлені до 1985 року. Тому проблему їх відновлення доцільно вирішувати шляхом виконання капітального ремонту з одночасним виконанням робіт з продовження встановленого строку служби в межах, принаймні, міжремонтного строку. Такі технології вже відпрацьовані і реалізовані на вертольотах більш пізніших років виготовлення. У процесі їх ремонту доцільно як опції застосовувати модернізацію та дообладнання сучасними засобами авіоніки, які вже пройшли апробацію.
Безпілотні авіаційні комплекси
Безпілотні комплекси "Рейс" та "Стриж" Повітряних Сил здатні виконувати завдання за призначенням в особливий період. Їх надійна експлуатація підтверджена неодноразовими пусками при проведенні навчань з бойовими стрільбами зенітних ракетних комплексів та винищувальною авіацією, коли безпілотні літаки використовувались в якості мішеней. Командуванням ПС ЗС України організоване виконання дослідно-конструкторської роботи з переобладнання комплексу "Рейс" в мішеневий комплекс та освоєння його середнього ремонту на Чугуївському авіаремонтному заводі.
Авіаційні засоби ураження
Пріоритетами політики Командування Повітряних Сил щодо авіаційних засобів ураження є організація досліджень і робіт щодо продовження терміну служби, освоєння ремонту та переведення на експлуатацію за технічним станом передусім високоточних керованих засобів, а також підтримання вітчизняних підприємств, які спеціалізуються на їх розробці та виробництві, шляхом супроводження відповідних дослідно-конструкторських робіт.
Науково-технічне супроводження життєвого циклу військової авіаційної техніки
Наукове супроводження процесів експлуатації, ремонту та модернізації авіаційної техніки авіації Збройних Сил України здійснюють науково-дослідні установи Міністерства оборони України - Державний науково-дослідний інститут авіації та Державний науково-випробувальний центр Збройних Сил України.
ДНДІА є державною міжгалузевою науково-дослідною установою, яка займається науковою, науково-технічною та науково-педагогічною діяльністю в інтересах завдань єдиної державної політики з питань науково-технічного супроводження розробки, модернізації, експлуатації та ремонту, робіт із забезпечення
продовження встановлених показників військової та цивільної авіаційної техніки, із забезпечення безпеки авіації, підготовки і перепідготовки авіаційних фахівців.
ДНДІА був утворений за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року N 933-р "Про утворення Державного науково-дослідного інституту авіації" і підпорядкований заступнику Міністра оборони України та ректору Національного авіаційного університету.
Наукову та науково-технічну діяльність інститут проводить у взаємодії із провідними науковими установами, закладами та підприємствами Міністерства оборони, Міністерства промислової політики, Міністерства освіти і науки, а також Національної академії наук України. Її результати впроваджуються в технічні вимоги та тактико-технічні завдання на модернізацію та розробку зразків і компонентів військової авіаційної техніки, методики дослідження її технічного стану.
Інститут опрацьовує проекти нормативно-правових актів, керівних та методичних документів з питань розробки, модернізації, експлуатації, продовження встановлених показників та ремонту військової авіаційної техніки, які затверджуються та видаються замовниками.
У системі наукових досліджень специфічні науково-практичні завдання щодо супроводження модернізації та розвитку авіаційної техніки виконує Державний науково-випробувальний центр Збройних Сил України. Основними напрямами його діяльності є науково-технічне та експериментальне оцінювання бойових, технічних та експлуатаційних характеристик дослідних, модернізованих, серійних та іноземного виробництва (тих, що закуповуються) зразків озброєння і військової техніки під час проведення державних, контрольних і спеціальних випробувань. Центр здійснює дослідження проблем надійності та експлуатації зразків АТ, розробку та вдосконалення нормативно-методичних документів за результатами випробувань і документів, які регламентують порядок проведення випробувань і льотних досліджень. Під час проведення державних випробувань модернізованих зразків здійснюється оцінювання безпеки польотів.
У процесі наукового супроводження модернізації авіаційної техніки також беруть участь Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України та Центральний науково-дослідний інститут озброєння та військової техніки Збройних Сил України.
Участь вітчизняних підприємств
Підприємства промисловості авіаційної галузі України здійснюють розробку та виробництво сучасних транспортних літаків, авіаційних двигунів, комплексів і окремих агрегатів (блоків) авіоніки, навігації, діагностики, прицілювання та авіаційних засобів ураження. До досліджень можливості продовження строків
служби та впровадження сучасних технологічних процесів у виконання ремонту авіаційної техніки залучаються науково-дослідні установи Національної академії наук України.
Отже, нині в Україні створені всі необхідні законодавчі, організаційні, науково-технічні, технологічні та виробничі умови для підтримки та відновлення справності, модернізації, а також сталого розвитку авіаційної техніки Збройних Сил України та передумови для переозброєння новою технікою.
Фінансове забезпечення відновлення справності авіаційної техніки
Не має сумніву, що реалізація всіх цих проектів вимагає відповідного фінансового забезпечення. На жаль, етап вирішення актуальних проблемних питань з підтримання справності авіаційної техніки співпав у часі і з світовою фінансово-економічною кризою. Тому через обмеження Державного бюджету України на 2009 рік та на виконання Указу Президента України від 4 червня 2009 року N 399/2009 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 березня 2009 року "Про стан та невідкладні заходи з фінансування потреб Збройних Сил України у 2009 році в обсягах, необхідних для забезпечення оборони держави", Командування Повітряних Сил Збройних Сил України підготувало проект постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання відновлення та ремонту авіаційної техніки Збройних Сил". Проект пропонує затвердити порядок проведення розрахунків Міністерства оборони України з виконавцями робіт з відновлення та ремонту авіаційної техніки способом передачі надлишкового рухомого військового майна. Він пройшов погодження у відповідних центральних органах виконавчої влади та 10 вересня цього року був винесений на розгляд Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Перспективи і шляхи переозброєння
З урахуванням світового досвіду та потенційних можливостей збільшення строку служби у процесі ремонту та модернізації бойової авіаційної техніки, принаймні до 40 років, а вертольотів, легких і середніх транспортних літаків - до 40-45, можна передбачити, що прийняття на озброєння ПС ЗС України нових транспортних і транспортно-десантних вертольотів має розпочатися після 2020 року. Заміна ж бойових та транспортних літаків має розпочатися не раніше 2025 року.
За експертними оцінками, прогнозований склад літальних апаратів Повітряних Сил Збройних Сил України зразка 2030-2040 років може бути таким: приблизно третина чисельності - багатофункціональні літаки, які мають замінити літаки МіГ-29, Су-27, Су-25 та Су-24М. Залежно від вибору багатофункціонального літака має бути обраний легкий тактичний та учбово-бойовий літак підвищеної підготовки. Парк цих літаків має становити близько половини загальної чисельності бойового складу. Також у Повітряних Силах майбутнього мають бути розвідувальні оперативні безпілотні, а також ударні безпілотні комплекси.
Основним середнім військово-транспортним літаком буде Ан-70. На заміну сімейства літаків Ан-24 (26, 30) має прийти легкий військово-транспортний літак. Командування Повітряних Сил Збройних Сил України спільно з Департаментом розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України провело попередні переговори з керівництвом АНТК ім. О.К. Антонова щодо створення такого літака на базі Ан-140, серійне виробництво якого здійснюється в Україні. Зокрема, на його базі можуть бути створені і прийняті на озброєння літаки дальнього радіолокаційного виявлення та інші спеціальні літаки. Для забезпечення ухваленої концепції триступеневої системи підготовки льотного складу має бути прийнятий легкомоторний літак первинної підготовки. Також безумовно, що виконання широкого спектра завдань, які покладаються на авіацію Збройних Сил України, продовжуватимуть забезпечувати вертольоти.
Водночас необхідно чітко уявити собі послідовність і алгоритм ухвалення рішень стосовно переозброєння Повітряних Сил ЗС України новою авіаційною технікою. А вони такі:
у найближчі роки сформувати оперативно-стратегічні завдання Повітряних Сил ЗС України зразка 2030-2040 років;
сформувати перспективний склад авіаційного угруповання та оперативно-тактичні вимоги до основних типів авіаційної техніки;
сформувати протягом 2011-2013 років тактико-технічні вимоги та провести ретельний техніко-економічний аналіз вибору того чи іншого типу авіаційної техніки;
сформувати протягом 2012-2015 років тактико-технічні завдання до них з тим, щоб на межі 2020 року були прийняті рішення про розробку, виконання дослідно-конструкторських робіт, закупівлю або спільне виготовлення відповідних літальних апаратів;
здійснити протягом 2020-2030 років оновлення парку авіації Збройних Сил України наступними способами, кожен з яких має свої переваги і недоліки:
- розробка і виробництво сучасних літальних апаратів у кооперації з іншими країнами;
- ліцензійне виробництво бойових літальних апаратів;
- закупівля (оренда) чи лізинг сучасних бойових літаків іноземного виробництва.
Ухвалюючи те чи інше рішення, ми повинні чітко обстоювати позицію, згідно з якою до переозброєння новою авіаційною технікою має бути залучений потужний потенціал вітчизняного авіабудування. Цей потенціал має забезпечити розвиток високих технологій і замкнений цикл підтримки справності та розвитку авіаційної техніки Повітряних Сил Збройних Сил України в майбутньому.
Іван РУСНАК
Командувач Повітряних Сил ЗС України,