Через брак належного фінансування військо як державна інституція швидко втрачає престижСтаття 17 Конституції України визначає: «Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на військовій службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей». Іншими словами, військовослужбовці та члени їхніх сімей визначені як така категорія громадян, що підлягає соціальному захисту. Де-юре — жодного заперечення. А де-факто?
Одним із ключових аспектів діяльності по забезпеченню нормального
функціонування військового організму є надання військовослужбовцям
належних пільг, допомоги і компенсацій за особливі умови життя та
служби. На жаль, сьогодні у суспільстві немає належного розуміння того, що військові люди потребують особливого соціального захисту. І хоча військовослужбовці Збройних Сил України мають всі права і свободи, які визначені чинним законодавством, з огляду на особливості характеру проходження військової служби вони заслуговують на особливий статус. Адже військова служба передбачає низку специфічних вимог, зокрема екстремальні умови праці, пов’язані з постійним ризиком для життя і здоров’я, жорсткі вимоги до дисципліни, наявність професійної придатності, фахових, фізичних, вольових якостей тощо.
Крім того, військовослужбовці не мають права вибору місця служби і проживання, у них ненормований робочий день, а їхні дружини часто-густо не мають можливості працювати за фахом або працювати взагалі. Відсутність власного постійного житла, багаторазова зміна місця служби і проживання в інтересах служби — ось далеко не повний перелік особливостей військової служби.
Ще одна принципова відмінність соціального захисту військовослужбовців від інших громадян обумовлена тим, що цивільна особа працює «на себе», тоді як військовий не лише продає свою працю, а й не повною мірою задовольняє власні професійні амбіції, реалізовуючи волю держави. При цьому обмежуються не лише його права, а й свободи в ім’я інтересів суспільства.
Отже, соціальний захист військовослужбовця повинен складатися з комплексу заходів, спрямованих на компенсацію обмежень, об’єктивно обумовлених характером діяльності, реалізацію соціальних очікувань, які лягли в основу професійного вибору, та нейтралізацію чинників, що перешкоджають ефективній службовій діяльності конкретної особи.
Основними структурними елементами соціального захисту військовослужбовця є забезпечення його житлом, матеріальне (грошове, речове, продовольче і медичне) та пенсійне забезпечення, обов’язкове державне страхування, забезпечення соціальної та професійної адаптації тих, хто звільняється з військової служби, включаючи пільги щодо проїзду і перевезення багажу, оподаткування, соціальні гарантії прав членів їхніх сімей.
Систематичне недофінансування армії та недосконалість державної політики у соціальній сфері спричинили низку проблем, які призвели до втрати престижності військової професії, знецінення статусу захисника Вітчизни, що у свою чергу позначилося на іміджі Збройних Сил в цілому.
Адаптація ... на ентузіазмі?
Слід зазначити, що у процесі планового здійснення професіоналізації Збройних Сил питання адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, до цивільного життя набуває значно більшої ваги. Адже зрозуміло, що реалізація цих заходів підвищує соціальну захищеність «запасників», підвищує привабливість і престижність військової служби та розвиває стійку мотивацію до неї. Тому Міністерство оборони України вважає за доцільне подальше виконання Державної програми соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, що підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2011 року.
Але як реалізується цей напрям політики?
Обсяги фінансування Державної програми адаптації та показники очікуваних результатів виконання її заходів у 2008 році, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року, складають 4015,1 тис. грн. із загального фонду Державного бюджету, у тому числі 2929,5 тис. — на професійне навчання 1085 осіб за 500–годинними програмами з витратами по 2700 грн. на кожного слухача, та 1085,6 тис. — на працевлаштування 2714 осіб у разі витрат по 400 грн. на кожного працевлаштованого.
Відповідно ж до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» видатки на виконання Державної програми адаптації було передбачено лише 1603,7 тис. грн. (недофінансування склало 2411,4 тис. грн.). Ці кошти давали можливість здійснити професійне навчання 593 військовослужбовців. Про працевлаштування не йшлося. Однак цього року ситуація ще гірша. Видатки на виконання Державної програми адаптації передбачені в сумі... 160,4 тис. грн. Якщо на ці кошти організувати перепідготовку військовослужбовців, то за 500-годинними навчальними програмами та витратами по 3430 грн. на кожного слухача можна здійснити професійне навчання аж... 46 осіб. Щоб хоча частково виконати завдання Програми у 2009 році, оборонне відомство вважає за необхідне при внесенні змін до Держбюджету України виділити на її фінансування не менше 1732,0 тис. грн.
Ні житла, ні субвенції
Забезпечення житлом офіцерів запасу, які перебувають на квартирному обліку у виконавчих органах місцевих рад, здійснюється на підставі Програми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року.
Станом на 1 січня нинішнього року на квартирному обліку перебуває 11 075 сімей звільнених військовослужбовців, у тому числі 2224 ветерани військової служби, яким виповнилося 60 і більше років, та 185 сімей померлих звільнених військовослужбовців, які, відповідно до законодавства, потребують позачергового забезпечення житлом. Із загальної чисельності 81,2 відсотка осіб перебуває на квартирному обліку понад десять років. При цьому середній вік «черговиків складає 55 років. Крім того, цією ж Програмою передбачено вирішення проблеми відселення із закритих та віддалених від населених пунктів військових містечок військовослужбовців, звільнених у запас або відставку. Їх кількість складає близько 4 тис. осіб.
Протягом 2005–2008 років Програма забезпечення житлом не включалася до переліку бюджетних програм Міністерства оборони і цільові видатки із загального фонду Державного бюджету на виконання її завдань не виділялися. Єдиним та вкрай недостатнім джерелом фінансування була частка субвенції з держбюджету місцевим бюджетам. Вона мала чітко визначені пільгові категорії громадян, на які могла використовуватися. Про відселення «запасників» із закритих військових містечок у переліку не йшлося. Отже, проблема не розв’язувалася роками. Водночас обсяг житла, отриманого за рахунок зазначеної субвенції, постійно зменшувався. Причин такої негативної тенденції декілька: відсутність цільового виділення видатків з держбюджету Міноборони на виконання Програми забезпечення житлом, недостатній обсяг субвенції з нього місцевим бюджетам та зростання вартості житла.
За поданням Міністерства оборони Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони у 2008 році було прийнято рішення запропонувати Кабінету Міністрів включити Програму забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, до переліку бюджетних програм Міноборони окремим рядком з визначенням видатків на її фінансування у розмірі 194,5 млн грн. на рік. Головним розпорядником цих коштів визначити оборонне відомство. Пропонувалося також збільшити обсяги субвенції з держбюджету місцевим бюджетам на будівництво та придбання житла окремим категоріям громадян до 352,2 млн грн., з них 185,8 млн — на звільнених військовослужбовців.
Однак попри всі зусилля Міністерства оборони у проекті Державного бюджету на 2009 рік ці пропозиції враховані не були. Більше того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» виділення цільових видатків на реалізацію Програми забезпечення житлом звільнених військовослужбовців, взагалі не передбачено. Не передбачено й субвенції на будівництво житла «запасникам». Отже, фінансування Програми за рахунок коштів Державного бюджету на 2009 рік фактично призупинене.
Такого критичного стану у вирішенні житлової проблеми офіцерів запасу за роки незалежності України ще не було. Тому оборонне відомство вважає за необхідне включити Програму забезпечення житлом військовослужбовців до переліку бюджетних програм Міністерства оборони окремим рядком з визначенням видатків на її фінансування у розмірі 268 673,7 тис. грн. Крім того, при внесенні змін до Держбюджету України на 2009 рік необхідно передбачити поновлення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво та придбання житла окремим категоріям громадян з визначенням її обсягів у сумі 403 169,7 тис. грн. При цьому частка цієї субвенції повинна складати 179 991,4 тис. грн.
Заробітна плата контрактника — «поза конкуренцією»
Рівень грошового забезпечення українського військовика наразі є таким, що не забезпечує конкурентоспроможності військової служби на ринку праці. Так, середня заробітна плата по Україні (середньорічна у 2008 році — 1809 грн.) вища за грошове забезпечення контрактників (мінімальне за першим роком служби — 875 грн., середнє — 1200 грн.) та молодших офіцерів, які займають первинні командні посади (командир взводу, лейтенант — 1740 грн.). З упорядкуванням грошового забезпечення оборонне відомство сподівалося на подальше підвищення грошового забезпечення військовослужбовців шляхом збільшення розмірів окладів за військовим званням з одночасним підвищенням посадових окладів. Зокрема, Уряд зобов’язався усунути диспропорцію між грошовим забезпеченням військовослужбовців і заробітною платою державних службовців Збройних Сил та передбачити виділення відповідних коштів у бюджеті.
У 2008 році Міністерство оборони запропонувало підвищити посадові оклади військовослужбовців на 55 відсотків. А на виконання Указу Президента України від 4 березня того ж року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення розвитку Збройних Сил України» спільно з Міністерством праці та соціальної політики опрацьовувало питання підвищення розмірів окладів за військовим званням у 8–10 разів. Проте у жодному з цих напрямів досягти позитивного результату не вдалося.
Декілька непопулістських кроків
Для посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, Департамент гуманітарної політики Міністерства оборони України опрацював низку законопроектів, серед яких Закон України «Про внесення змін до деяких законів України» (в частині щодо надання пільг на придбання твердого пічного палива та скрапленого газу особам, на яких поширюється чинність законів України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та в частині, що стосується виплати грошової допомоги сім’ям військовослужбовців, які загинули (померли) при проходженні військової служби). Він був розглянутий на засіданні Урядового Комітету з питань правової політики, оборони та правоохоронної діяльності, де прийнято рішення про необхідність його доопрацювання. 4 квітня був схвалений законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом».
Отже, без належного на державному рівні розуміння необхідності реформування системи соціального захисту військовослужбовців Збройні Сили України не набудуть характеристик армії XXI століття, яка має стати вільною від недоліків минулого, соціально здоровою, національно свідомою, морально загартованою, боєздатною та професійною.
Крім того, військовослужбовці не мають права вибору місця служби і проживання, у них ненормований робочий день, а їхні дружини часто-густо не мають можливості працювати за фахом або працювати взагалі. Відсутність власного постійного житла, багаторазова зміна місця служби і проживання в інтересах служби — ось далеко не повний перелік особливостей військової служби.
Ще одна принципова відмінність соціального захисту військовослужбовців від інших громадян обумовлена тим, що цивільна особа працює «на себе», тоді як військовий не лише продає свою працю, а й не повною мірою задовольняє власні професійні амбіції, реалізовуючи волю держави. При цьому обмежуються не лише його права, а й свободи в ім’я інтересів суспільства.
Отже, соціальний захист військовослужбовця повинен складатися з комплексу заходів, спрямованих на компенсацію обмежень, об’єктивно обумовлених характером діяльності, реалізацію соціальних очікувань, які лягли в основу професійного вибору, та нейтралізацію чинників, що перешкоджають ефективній службовій діяльності конкретної особи.
Основними структурними елементами соціального захисту військовослужбовця є забезпечення його житлом, матеріальне (грошове, речове, продовольче і медичне) та пенсійне забезпечення, обов’язкове державне страхування, забезпечення соціальної та професійної адаптації тих, хто звільняється з військової служби, включаючи пільги щодо проїзду і перевезення багажу, оподаткування, соціальні гарантії прав членів їхніх сімей.
Систематичне недофінансування армії та недосконалість державної політики у соціальній сфері спричинили низку проблем, які призвели до втрати престижності військової професії, знецінення статусу захисника Вітчизни, що у свою чергу позначилося на іміджі Збройних Сил в цілому.
Адаптація ... на ентузіазмі?
Слід зазначити, що у процесі планового здійснення професіоналізації Збройних Сил питання адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, до цивільного життя набуває значно більшої ваги. Адже зрозуміло, що реалізація цих заходів підвищує соціальну захищеність «запасників», підвищує привабливість і престижність військової служби та розвиває стійку мотивацію до неї. Тому Міністерство оборони України вважає за доцільне подальше виконання Державної програми соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, що підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2011 року.
Але як реалізується цей напрям політики?
Обсяги фінансування Державної програми адаптації та показники очікуваних результатів виконання її заходів у 2008 році, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року, складають 4015,1 тис. грн. із загального фонду Державного бюджету, у тому числі 2929,5 тис. — на професійне навчання 1085 осіб за 500–годинними програмами з витратами по 2700 грн. на кожного слухача, та 1085,6 тис. — на працевлаштування 2714 осіб у разі витрат по 400 грн. на кожного працевлаштованого.
Відповідно ж до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» видатки на виконання Державної програми адаптації було передбачено лише 1603,7 тис. грн. (недофінансування склало 2411,4 тис. грн.). Ці кошти давали можливість здійснити професійне навчання 593 військовослужбовців. Про працевлаштування не йшлося. Однак цього року ситуація ще гірша. Видатки на виконання Державної програми адаптації передбачені в сумі... 160,4 тис. грн. Якщо на ці кошти організувати перепідготовку військовослужбовців, то за 500-годинними навчальними програмами та витратами по 3430 грн. на кожного слухача можна здійснити професійне навчання аж... 46 осіб. Щоб хоча частково виконати завдання Програми у 2009 році, оборонне відомство вважає за необхідне при внесенні змін до Держбюджету України виділити на її фінансування не менше 1732,0 тис. грн.
Ні житла, ні субвенції
Забезпечення житлом офіцерів запасу, які перебувають на квартирному обліку у виконавчих органах місцевих рад, здійснюється на підставі Програми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року.
Станом на 1 січня нинішнього року на квартирному обліку перебуває 11 075 сімей звільнених військовослужбовців, у тому числі 2224 ветерани військової служби, яким виповнилося 60 і більше років, та 185 сімей померлих звільнених військовослужбовців, які, відповідно до законодавства, потребують позачергового забезпечення житлом. Із загальної чисельності 81,2 відсотка осіб перебуває на квартирному обліку понад десять років. При цьому середній вік «черговиків складає 55 років. Крім того, цією ж Програмою передбачено вирішення проблеми відселення із закритих та віддалених від населених пунктів військових містечок військовослужбовців, звільнених у запас або відставку. Їх кількість складає близько 4 тис. осіб.
Протягом 2005–2008 років Програма забезпечення житлом не включалася до переліку бюджетних програм Міністерства оборони і цільові видатки із загального фонду Державного бюджету на виконання її завдань не виділялися. Єдиним та вкрай недостатнім джерелом фінансування була частка субвенції з держбюджету місцевим бюджетам. Вона мала чітко визначені пільгові категорії громадян, на які могла використовуватися. Про відселення «запасників» із закритих військових містечок у переліку не йшлося. Отже, проблема не розв’язувалася роками. Водночас обсяг житла, отриманого за рахунок зазначеної субвенції, постійно зменшувався. Причин такої негативної тенденції декілька: відсутність цільового виділення видатків з держбюджету Міноборони на виконання Програми забезпечення житлом, недостатній обсяг субвенції з нього місцевим бюджетам та зростання вартості житла.
За поданням Міністерства оборони Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони у 2008 році було прийнято рішення запропонувати Кабінету Міністрів включити Програму забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, до переліку бюджетних програм Міноборони окремим рядком з визначенням видатків на її фінансування у розмірі 194,5 млн грн. на рік. Головним розпорядником цих коштів визначити оборонне відомство. Пропонувалося також збільшити обсяги субвенції з держбюджету місцевим бюджетам на будівництво та придбання житла окремим категоріям громадян до 352,2 млн грн., з них 185,8 млн — на звільнених військовослужбовців.
Однак попри всі зусилля Міністерства оборони у проекті Державного бюджету на 2009 рік ці пропозиції враховані не були. Більше того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» виділення цільових видатків на реалізацію Програми забезпечення житлом звільнених військовослужбовців, взагалі не передбачено. Не передбачено й субвенції на будівництво житла «запасникам». Отже, фінансування Програми за рахунок коштів Державного бюджету на 2009 рік фактично призупинене.
Такого критичного стану у вирішенні житлової проблеми офіцерів запасу за роки незалежності України ще не було. Тому оборонне відомство вважає за необхідне включити Програму забезпечення житлом військовослужбовців до переліку бюджетних програм Міністерства оборони окремим рядком з визначенням видатків на її фінансування у розмірі 268 673,7 тис. грн. Крім того, при внесенні змін до Держбюджету України на 2009 рік необхідно передбачити поновлення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво та придбання житла окремим категоріям громадян з визначенням її обсягів у сумі 403 169,7 тис. грн. При цьому частка цієї субвенції повинна складати 179 991,4 тис. грн.
Заробітна плата контрактника — «поза конкуренцією»
Рівень грошового забезпечення українського військовика наразі є таким, що не забезпечує конкурентоспроможності військової служби на ринку праці. Так, середня заробітна плата по Україні (середньорічна у 2008 році — 1809 грн.) вища за грошове забезпечення контрактників (мінімальне за першим роком служби — 875 грн., середнє — 1200 грн.) та молодших офіцерів, які займають первинні командні посади (командир взводу, лейтенант — 1740 грн.). З упорядкуванням грошового забезпечення оборонне відомство сподівалося на подальше підвищення грошового забезпечення військовослужбовців шляхом збільшення розмірів окладів за військовим званням з одночасним підвищенням посадових окладів. Зокрема, Уряд зобов’язався усунути диспропорцію між грошовим забезпеченням військовослужбовців і заробітною платою державних службовців Збройних Сил та передбачити виділення відповідних коштів у бюджеті.
У 2008 році Міністерство оборони запропонувало підвищити посадові оклади військовослужбовців на 55 відсотків. А на виконання Указу Президента України від 4 березня того ж року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення розвитку Збройних Сил України» спільно з Міністерством праці та соціальної політики опрацьовувало питання підвищення розмірів окладів за військовим званням у 8–10 разів. Проте у жодному з цих напрямів досягти позитивного результату не вдалося.
Декілька непопулістських кроків
Для посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, Департамент гуманітарної політики Міністерства оборони України опрацював низку законопроектів, серед яких Закон України «Про внесення змін до деяких законів України» (в частині щодо надання пільг на придбання твердого пічного палива та скрапленого газу особам, на яких поширюється чинність законів України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та в частині, що стосується виплати грошової допомоги сім’ям військовослужбовців, які загинули (померли) при проходженні військової служби). Він був розглянутий на засіданні Урядового Комітету з питань правової політики, оборони та правоохоронної діяльності, де прийнято рішення про необхідність його доопрацювання. 4 квітня був схвалений законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом».
Отже, без належного на державному рівні розуміння необхідності реформування системи соціального захисту військовослужбовців Збройні Сили України не набудуть характеристик армії XXI століття, яка має стати вільною від недоліків минулого, соціально здоровою, національно свідомою, морально загартованою, боєздатною та професійною.
Олександр ЩЕРБІНІН
заступник директора — начальник відділу
Департаменту гуманітарної політики
Міністерства оборони України.
"Військо України"
заступник директора — начальник відділу
Департаменту гуманітарної політики
Міністерства оборони України.
"Військо України"