| Інформаційно-психологічні операції та військо |
|
Сьогодні вже нікого не здивуєш терміном "інформаційні війни" чи
"інформаційно-психологічні операції". Вони вже давно усталені. І
набувають усе більшої ваги у сучасних конфліктах. Наша держава, як невід'ємна учасниця світових інформаційних процесів, також не має права ігнорувати ці тенденції. Постійні зміни довколишньої геостратегічної обстановки, реалізація різноманітних міжнародних домовленостей, активна участь української економіки на зовнішньому ринку, процеси демократизації та низка інших факторів створюють передумови для доступу іноземних держав до стратегічно важливої вітчизняної інформації. Сьогодні фахівці констатують: темпи та масштаби заходів із забезпечення інформаційної безпеки України, на превеликий жаль, не відповідають ступеню загроз у цій сфері. Відсутність належного досвіду захисту такого характеру, а також певні проблеми у формуванні державної інформаційної політики в особливих умовах призвели до її незахищеності перед новими формами та методами протистояння суб'єктів інформаційного протиборства. До цього слід також додати й невизначеність стосовно стратегії забезпечення інформаційної безпеки, пов'язану з відсутністю єдиної міжнародної правової бази, загальної термінології, концепції та загальних принципів відповідальності у сфері інформаційної боротьби. Актуальний для держави інформаційний захист безпосередньо стосується й Українського війська, яке разом з іншими арміями світу не може не брати до уваги зміни у підходах до ведення бойових дій, головний акцент в яких робиться на обов'язковому застосуванні інформаційно-психологічних методів боротьби при підготовці та проведенні бойових операцій. Конфлікти останніх десятиріч зафіксували тенденцію, коли епізодичні пропагандистські заходи перетворюються на систему узгоджених за метою, місцем і часом інформаційно-психологічних акцій та операцій проти військ і населення супротивника. Доведено, що внаслідок вдало проведених акцій такого типу можна обійтися навіть без ведення руйнівних та екологічно небезпечних бойових дій, зберігши власні ресурси. Ці, так звані, тенденції примушують іноземних фахівців - цивільних та військових - приділяти належну увагу розробці та застосуванню нових видів озброєння, націлених на інформаційні системи чи навіть на пригнічення психіки людини. На думку військових експертів, такий клас озброєння дає змогу перейти від війн індустріальної епохи, коли пріоритетним було винищення супротивника, до війн епохи інформації, коли мета - деморалізувати ворога, пригнітити його волю. Українські аналітики з профільних державних установ визначають, що всі ці особливості мають братися до уваги військово-політичним керівництвом України в процесі поточної реорганізації Збройних Сил. В умовах, коли такі інформаційно-психологічні війни виникають задовго до початку безпосередніх бойових дій, конче необхідно належну увагу приділяти захисту як особового складу, так і інформаційних систем від можливого негативного впливу. Не забуваючи при цьому, що проводити інформаційно-психологічні акції та операції можуть як військові, так і цивільні організації, об'єднання, інституції в Україні і поза її межами. Інформаційна площина конфліктів Зрозуміло, що єдиного "сценарію" створення інформаційного захисту бути не може. В Україні така система ефективного захисту військ реалізовується поетапно. Передусім це стосується інформатизації всієї діяльності Збройних Сил України, яка має утворювати оптимальні умови для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав військовослужбовців та посадових осіб за допомогою інформаційних ресурсів. Водночас інформатизація дає змогу підсилити захист від внутрішніх і зовнішніх загроз, пришвидшуючи виконання завдань і при цьому зменшуючи ймовірність помилок. Комп'ютерні технології дозволяють з високою точністю моделювати, аналізувати бойові дії та ухвалювати оптимальні рішення. Так, під час операції "Буря в пустелі" американці використовували близько десяти тисяч комп'ютерів, об'єднаних у мережі, для моделювання та аналізу бойових дій у реальному режимі часу. Це дало змогу оперативно приймати оптимальні рішення та звести матеріальні і людські втрати до мінімуму. Загалом ця операція є показовою у поєднанні застосування інформаційних ресурсів та психологічного тиску для досягнення переваги над супротивником. Ще одним показовим прикладом є використання можливостей глобальної мережі Інтернет росіянами, які проводили спеціальну інформаційну операцію під час грузинсько-російського конфлікту 2008 року. Російський сегмент всесвітньої глобальної мережі (користувачі Інтернету називають його "Рунет") розвивається вкрай динамічно. Тому його користувачі оперативно отримували і поширювали інформацію з регіону конфлікту. Завдяки великому обсягові непросто було відслідковувати процес її часткового приховування або невірного подання. Крім того, здійснювалися хакерські атаки на деякі інформаційні ресурси Грузії, що фактично послабило дії грузинської сторони в інформаційній площині конфлікту. "Кіберпідрозділ" для власної безпеки Щоправда, з розвитком інформатизації виникає проблема безпеки інформації, що циркулюватиме в інформаційних системах. Це надактуально для нашої держави з огляду на відсутність у неї обчислювальних систем українського виробництва. В умовах, коли вище державне та військове керівництво, Збройні Сили послуговуються іноземними комп'ютеризованими системами, зберігається реальна загроза безпеки циркулюючої в них стратегічно важливої інформації. До речі, ще 2001 року військове відомство та міністерство закордонних справ ФРН відмовилися від використання на стратегічно важливих комп'ютерах програмного забезпечення виробництва США. Причина - американські програмні продукти, зокрема виробництва компанії Microsoft, містять код, який дозволяє американським спецслужбам отримувати доступ до мережі німецьких відомств. Відтоді розробка програм та забезпечення зв'язку німецької армії та МЗС покладаються тільки на національні компанії. Водночас у багатьох країнах світу створюються спеціальні "кіберпідрозділи", які займаються винятково захистом власних інформаційних ресурсів та пошуком вразливих "точок" у інформаційних системах супротивників. Особливу увагу до підготовки фахівців за цим напрямом приділяють країни Північноатлантичного альянсу. Для гарантування безпеки інформаційним системам необхідно не тільки постійно вдосконалювати механізм та роботу органів, які зобов'язані цим займатися, але й порушувати питання про створення ресурсів українського виробництва. Бо попри розвинену нормативно-правову базу у сфері технічного захисту інформації, загальний стан справ у державі на цьому напрямі далекий від бажаного. Виховуємо патріотів Формування та розвиток системи захисту військовослужбовців від негативного інформаційно-психологічного впливу передбачає і створення механізмів правової регуляції різноманітних інформаційно-комунікативних процесів. Так, з огляду на наш демократичний цивільний контроль за військовими організаціями та правоохоронними органами залишається чимало суперечностей стосовно оприлюднення відомостей, які іноді мають суто внутрішньовідомчий характер. З одного боку, громадяни, організації, органи влади повинні мати рівні права на отримання суспільно значимої інформації. З іншого - існує ймовірність неправомірного використання інформації такого типу з метою завдання шкоди як особі або організації, так і державі. Зокрема, постійне поширення українськими ЗМІ відомостей про недофінансування армії, про різноманітні проблеми військовослужбовців свідчить про демократичні норми в державі. З другого боку, це не сприяє покращанню морального стану як самих військовослужбовців, так і призовників, а також негативно позначається на іміджі українського війська у світі. Тоді як армії провідних країн світу постійно працюють над формуванням громадської думки про власну кваліфікованість, надійність та високу обороноздатність не тільки у середині країни, але й у міжнародної спільноти. Захист військовослужбовців та службовців Збройних Сил України від негативного інформаційного впливу насамперед має враховувати зміни в системі духовних цінностей українського загалу. Відхід від ідеалів епохи Радянського Союзу, руйнівний вплив пострадянського перехідного періоду та наразі відсутність чіткої державної програми культурного відродження стали причиною зневіри в нематеріальних цінностях. Конфлікт поколінь, які виховувалися в абсолютно протилежних ідеологічних системах, призводить у підсумку до підвищеної вразливості морально-психологічного стану особового складу, і, як наслідок, його беззахисності перед зовнішніми інформаційно-психологічними впливами. Це характерно не тільки для військових, але й для всього населення нашої країни. Такий стан справ у армійських структурах можна виправити, відкоригувавши згідно з умовами сьогодення роботу підрозділів морально-психологічного забезпечення. Зокрема, протидіяти інформаційно-психологічному тиску можливо впровадженням комплексу заходів з нейтралізації акцій та операцій супротивника, що мають поєднуватися з патріотичним вихованням. Хто володіє інформацією... Ефективним інструментом захисту від негативного інформаційного впливу на особовий склад є контроль з військової тематики не тільки у внутрішньовідомчих, але й у цивільних ЗМІ. При некомпетентному висвітленні фактів щодо ЗС України мас-медіа нерідко провокують виникнення інформаційних загроз для армії (що останнім часом нерідко спостерігалося в нашій державі). Частково це пояснюється неузгодженістю дій відповідальних за цю ділянку роботи, а також намаганням окремих політичних сил втрутитися в роботу оборонного відомства. Проблема вирішується обмеженням доступу до інформації, якщо її оприлюднення негативно позначатиметься на інтересах національної безпеки, ході військових операцій чи загрожуватиме безпеці військовослужбовців (за обов'язкового дотримання норм демократичного суспільства). Ефективність такого підходу булла вже неодноразово доведена на прикладі проведення військових операцій НАТО, ООН та США. Так, у структурах цих сил створювалися декілька десятків "журналістських пулів", до яких входили досвідчені працівники ЗМІ. Чітко окреслене коло осіб, які мали доступ до першоджерел інформації, готувало інформаційні повідомлення для мас-медіа. При цьому військове керівництво могло не тільки контролювати інформаційні повідомлення, запобігаючи витокам важливої інформації, але й вести власну інформаційну політику, дезінформуючи громадськість в інтересах стратегічного маскування. Національні інтереси України в інформаційній сфері також вимагають постійного розвитку інформаційних технологій для повноправного входження країни до глобальної інформаційної інфраструктури на тлі посилення захисту державного інформаційного ресурсу від витоку важливої політичної, економічної, науково-технічної та військової інформації. Опрацювання нормативно-правової бази у сфері інформаційної безпеки та моніторинг інформаційних загроз як зовнішніх, так і внутрішніх, дають змогу бути повноправним гравцем на світовій арені, де давно домінує принцип: "Хто володіє інформацією, той володіє світом".
Сергій БЕРЕЗОВИЙ
Київ Газета "Народна Армія" |