Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - Над чим би вони не працювали

У військовому середовищі також культивується ідея винахідництва та раціоналізаторства. Адже кому як не людям у військових одностроях, краще знати, що саме слід змінити чи вдосконалити в їхній сфері діяльності.
Одним з провідних осередків військово-наукової думки в Україні є Академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У цьому військовому навчальному закладі винахідництво та раціоналізаторство не тільки всіляко заохочується та стимулюється, але є невід'ємною частиною навчального процесу. За словами заступника начальника академії з наукової роботи, кандидата технічних наук полковника Миколи Чорного, майбутні офіцери реалізують свій творчий потенціал у воєнно-наукових товариствах курсантів (ВНТК), де опановують методику проведення самостійного наукового пошуку. Серед членів гуртків ВНТК щороку проводиться конкурс на кращу наукову роботу. Найбільш змістовні доробки членів гуртків публікуються у "Збірнику наукових робіт курсантів і студентів". Майбутні офіцери залучаються до проведення науково-дослідних робіт, займаються винахідницькою та раціоналізаторською роботою, беруть активну участь у семінарах і конференціях, що проводяться в академії та за її межами.
За словами полковника М. Чорного, львів'яни активно співпрацюють з колегами із провідних вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ України, що проводять дослідження з оборонної тематики. Два роки поспіль на базі академії проводилась Всеукраїнська науково-практична конференція на тему "Перспективи розвитку озброєння і військової техніки Сухопутних військ ЗС України".
Окремою складовою наукової та науково-технічної діяльності академії є патентно-ліцензійна, винахідницька та раціоналізаторська робота. Вона спрямована на вдосконалення наявних і створення нових зразків або елементів озброєння та військової техніки, підвищення ефективності їхнього використання, пошук нових технологічних і технічних рішень, підвищення якості науково-дослідних робіт, охорону прав інтелектуальної власності. У сфері військового винахідництва в академії сформувалося, так би мовити, ідейно-організаторське "ядро", - близько 30 осіб. А розробками займаються все більше офіцерів та курсантів. Кожна кафедра щороку висуває хоча б одну раціоналізаторську пропозицію у сфері власної діяльності. Для прикладу, 2008 року таких вдосконалень було 48, а 2009-го - 64! Серед них: футбольний майданчик від фахівців кафедри фізичної підготовки та спорту, навчальна модель міні-розтяжки, діючі тренажери броне- та автотехніки тощо. Усі запатентовані винаходи або рацпропозиції виконані принаймні в одному діючому екземплярі та включені до навчального процесу.
Винахідники Академії Сухопутних військ беруть активну участь у Всеармійському конкурсі "Кращий винахід року", який щорічно проводиться на базі Центрального науково-дослідного інституту озброєння і військової техніки Збройних Сил України. Кілька років поспіль львів'яни стабільно входять до трійки призерів цього конкурсу. Упродовж 2007 - 2009 років академічні Кулібіни отримали 19 державних патентів на свої винаходи!
Так, за підсумками торішнього конкурсу за корисну модель в номінації "Бронетанкова техніка та озброєння" перше місце виборов сержант-піхотинець Олексій Халабуда. Третє місце в номінації "Автомобільна техніка" посів начальник автомобільної служби Центру забезпечення навчального процесу академії майор Олег Бойко. Бронзовим призером став й викладач кафедри ракетних військ та артилерії майор Валерій Юнда за комплекс корисних моделей у номінації "Ракети та артилерійські системи".
В основу корисної моделі, представленої на конкурс майором Олегом Бойком, поставлене завдання створити надувну камеру для автомобільної шини, в якій її суцільна з перегородками нова форма забезпечувала б можливість роботи автомобільної шини у випадку пошкодження кулею чи осколком, проколу або миттєвого розриву шини. Ідея для військового автотранспорту, в принципі, не нова, адже відомі пристрої регулювання тиску в шинах, так зване автопідкачування. Однак, якщо цей пристрій пошкоджено або знищено, то із цим завданням може самостійно впоратись шина нової конструкції. Надувна камера для неї розділена на секції, оснащені ніпелями. За задумом, камера виконана суцільною із перегородками з еластичного матеріалу у вигляді кульового або зрізаного конуса. Перегородки з'єднані з суцільною камерою еластичними елементами кріплення у вигляді гумових стрічок з обох боків. Це забезпечує можливість руху транспортного засобу у випадку пошкодження однієї або кількох секцій камери. Наявність еластичних перегородок, які мають форму кульового, еліптичного сегмента або зрізаного конуса, дозволяє компенсувати розрив однієї секції, оскільки тиск повітря в сусідніх цілих секціях розіпне перегородки одну до одної і вони заповнять простір пошкодженої секції.
Ще один цікавий винахід, створений науковцями академії, про який розповів полковник Микола Чорний, - це стабілізатор безпечної стрільби бойової машини піхоти. Команда розробників працювала над пристроєм не один рік. У результаті отримано кілька патентів, зокрема, щодо роботи стабілізатора у вертикальних та горизонтальних площинах, стрільби із застосуванням стабілізатора у русі та з місця. Додамо, що на ідею створення винаходу науковців академії наштовхнув трагічний випадок у 169-му Навчальному центрі Сухопутних військ "Десна". Тоді, в умовах поганої видимості, член непідготовленого екіпажу танка розвернув башту машини та здійснив постріл у приміщення навчального корпусу, сплутавши його із підсвіченою мішенню. Як наслідок - двоє загиблих.
У бронетанковій техніці, зокрема БМП-2, використовується слаботочна контактна система з датчиком сигналізації виходу гармати за габарит. У разі виходу гармати із завданого сектора стрільби вона сповіщає екіпаж спрацюванням світлового сигналу на центральному щитку механіка-водія бойової машини. Але вона не гарантує безпечної стрільби бойової машини за відсутності механіка-водія на місці, або у разі його неуважності, чи неспрацювання внутрішнього танкового переговорного пристрою.
Технічне вирішення цієї проблеми розробники втілили у такий спосіб: у стабілізатор озброєння бойової машини піхоти, який містить привід горизонтального наведення, розташований у верхньому і нижньому погонах башти, (кінцевий вимикач стопора башти), згідно з корисною моделлю, встановлена регулювальна планка, кутомірна шкала, регулювальні болти, кінцеві вимикачі повороту башти, перехідна коробка. При цьому кутомірна шкала з регулювальною планкою, що встановлена на нижньому погоні башти, та кінцеві вимикачі її повороту прикріплені до верхнього погону башти і електрично з'єднані з перехідною коробкою, яка приєднана до кінцевого вимикача стопора.
Це дозволяє механічно обмежити поворот башти тільки у визначеному секторі стрільби. Кінцевий вимикач повороту башти потрапляє на регулювальну планку з кутомірною шкалою, де зафіксовано необхідний сектор стрільби з блокуванням приводу горизонтального наведення башти. Введення нових елементів обмежує сектор стрільби, що сприятиме запобіганню нещасним випадкам при стрільбі з бойових машин, зокрема, на директрисах та вогневих містечках. Особливо, коли керівник стрільби не має змоги втрутитись в непередбачувану ситуацію.
Раціоналізаторська та винахідницька робота у військовому навчальному закладі, за словами полковника Миколи Чорного, отримала визнання та високу оцінку. Так, відповідно до Указу Президента України, за багаторічну наукову працю і здійснення низки винаходів у військовій сфері професор кафедри автомобільної техніки Академії Сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного, працівник Збройних Сил України Мирослав Козлинський удостоєний почесного звання "Заслужений винахідник України".