Більшості з нас відомо, що в 2000 р. Україна стала повноправним членом
найавторитетнішого органу ООН із питань підтримки безпеки та миру- Ради
Безпеки. Та мало хто знає, що в травні 2001 р. на нараді з дипломатичним
складом Постійного представництва України при ООН у Нью-Йорку міністр
закордонних справ Анатолій Зленко від імені української держави
запропонував ознаменувати діяльність миротворців окремим святковим днем.
Представники не всіх країн одразу підтримали цю ідею. Та врешті-решт у грудні 2002 р. на 57 сесії Генеральної Асамблеї ООН була одностайно схвалена внесена делегацією України резолюція, якою 29 травня було проголошено міжнародним днем миротворців ООН (цього дня в 1948 р. Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію 50 (III) про розгортання першої миротворчої операції - органу ООН зі спостереження за виконанням умов перемир'я в Палестині).
МИРОТВОРЦІ ГІДНІ ПОВАГИ
На сьогодні близько п'яти з половиною сотень військовослужбовців Збройних сил України беруть участь у миротворчих місіях, проходять службу в міжнародних організаціях (ООН, ЄС, НАТО тощо) та різноманітних багатонаціональних штабах на території семи країн світу. Незважаючи на різну географію перебування, усіх їх об'єднує одне: екстремальні умови служби з прямим ризиком для життя. Перебуваючи в «гарячих точках» міжнаціональних та етнічних конфліктів, їм доводиться щоденно нести службу на блокпостах, супроводжувати гуманітарні конвої, здійснювати контроль за виконанням угод про припинення вогню, збирати та перевіряти інформацію про збройні сили конфліктуючих сторін тощо. І треба відверто сказати, що свої обов'язки вони виконують гідно й цілком справедливо заслуговують як на повагу з боку суспільства, так і на увагу з боку держави. Та саме з цим не все так просто, як хотілося б.
Погляди політиків, військових та власне громадян нашої держави на участь українських військовослужбовців у миротворчих операціях досить неоднозначні. Противники цієї складової діяльності Збройних сил України вказують на численні загрози для життя та здоров'я миротворців, необхідність виділення значних фінансових та інших ресурсів та, водночас, на відсутність вигоди для держави. У свою чергу прихильники звертають увагу на позитивний вплив миротворчої діяльності на підготовку та розвиток Збройних сил, просування військово-політичних та економічних інтересів України в різних регіонах світу, мотивацію військовослужбовців, а також можливість додаткових надходжень до держбюджету.
НА МЕЖІ МОЖЛИВОГО
Так, наприклад, у 2009 р. за півроку виконання завдань Місії ООН у Ліберії миротворці 11-ї ротації 56-го окремого вертолітного загону (далі - овз), який має у своєму розпорядженні вісім вертольотів МІ-8МТ та шість - МІ-24 (через зменшення обсягу завдань за рішенням керівництва Місії ООН найближчим часом замість шести залишиться три вертольоти МІ-24), провели в повітрі 2190 годин, перевезли 7078 пасажирів і понад 585 т вантажів. Нагадаємо, що в минулому році година нальоту вітчизняного Мі-8 оцінювалася ООН в $2150, а з 8 лютого 2010-го - у $2300. Що стосується використання вертольотів Мі-24, то суми виплат нашій країні ще більші - відповідно $2600 і $3300 за одну польотну годину.
Як бачимо, хоча й не сотні, але кілька десятків мільйонів доларів США українські миротворці в Ліберії, як, до речі, і в інших «гарячих точках», за участь у Місії ООН здатні заробити, поповнюючи тим самим казну держави. І цілком логічним є те, що якщо й не все із заробленого, то хоча б частину можна було б використовувати для вирішення їхніх нагальних проблем, яких на сьогодні накопичилося чимало. Наприклад, на підготовку того ж таки льотного складу 56-го овз.До речі, це найскладніше завдання, адже для його виконання необхідні тривалий час та значні матеріальні витрати. Так, потреба лише в авіагасі для підготовки льотного складу однієї ротації, залежно від рівня класності льотчиків, у середньому складає від 500 до 600 т. Зважаючи на обмежені ресурси, командуванню армійської авіації Сухопутних сил для проведення в минулому році першої ротації 56-го овз в Ліберії довелося відбирати льотчиків, які вже мали достатній льотний досвід. Таким чином було зменшено витрати авіагасу в 2,5 разу - виділено та використано 179 т. А за рахунок перерозподілу запасів пального повністю вдалося виконати план підготовки льотного складу наступної ротації (було витрачено 570 т авіаційного гасу).
У даному випадку військові знайшли вихід зі скрутного становища. А ось з іншою проблемою, яка стосується технічного забезпечення та ремонту бойових машин того ж таки 56-го овз, льотний склад якого щоденно займається перевезенням персоналу місії та високоповажних осіб, вантажів та виконанням інших не менш важливих завдань, ні його командир, ні Міноборони власними силами впоратися неспроможні. І, по суті, на сьогодні своєчасне виконання заходів підготовки авіаційної техніки до чергової ротації 56-го овз перебуває під загрозою.
Довідка
Першого квітня 2010 р. втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 17.02.10 № 210 «Про фінансування видатків на проведення ремонту військової техніки (вертольотів) за державним оборонним замовленням у національних виробників та на оплату вартості її транспортування» (на загальну суму 48,9 млн грн, у тому числі на оплату послуг з ремонту вертольотів -43,2 млн грн, оплату послуг з перевезення вертольотів - 5,7 млн грн). Цей нормативно-правовий акт, за пропозицією Міністерства фінансів України, включено до переліку рішень Кабінету Міністрів України з питань оборони та державної безпеки, дію яких пропонується зупинити до окремого вивчення питання.
Першого квітня 2010 р. втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 17.02.10 № 210 «Про фінансування видатків на проведення ремонту військової техніки (вертольотів) за державним оборонним замовленням у національних виробників та на оплату вартості її транспортування» (на загальну суму 48,9 млн грн, у тому числі на оплату послуг з ремонту вертольотів -43,2 млн грн, оплату послуг з перевезення вертольотів - 5,7 млн грн). Цей нормативно-правовий акт, за пропозицією Міністерства фінансів України, включено до переліку рішень Кабінету Міністрів України з питань оборони та державної безпеки, дію яких пропонується зупинити до окремого вивчення питання.
На даний час до відправки в Ліберію готові лише два вертольоти МІ-8МТ з чотирьох запланованих. Ще два перебувають на завершальній стадії ремонту на державному підприємстві Міністерства оборони України «Севастопольське авіаційне підприємство» (вартість їх ремонту та комплектування технічної аптечки становить 19,02 млн грн, готовність до відправки в Ліберію - через 40-50 днів з дня надходження коштів).
Крім того, в червні 2010 р. заплановано замінити діючі в Ліберії машини ще чотирма вертольотами (двома - Мі-8, двома - МІ-24П), які також поки перебувають на вітчизняних ремонтних підприємствах. Проте, зважаючи на тривалість їх ремонту та відсутність фінансування, зрозуміло, що дотриматися встановленого терміну заміни вертольотів на сьогодні вже неможливо. Тому й доводиться льотчикам виконувати завдання на машинах, ресурс яких буквально перебуває на межі можливого.
Ситуація, як бачимо, непроста. Як вирішуватиметься проблема урядом країни - невідомо. Зате фахівці головного військового відомства вже підрахували, що загальна потреба в коштах на виконання заходів підготовки авіаційної техніки до ротації 56-го овз у 2010 р. орієнтовно становитиме 161,74 млн грн. Також для оплати послуг із перевезення авіаційної техніки необхідно загалом ще 18,6 млн грн, із яких 5,7 млн грн - терміново.
Слід зауважити, що через припинення експлуатації хоча б одного вертольота 56-го овз з боку Місії ООН у Ліберії одразу ж постане питання до командування українського миротворчого підрозділу щодо його спроможності виконувати завдання за призначенням. У подальшому це може призвести до застосування місією санкцій до України, у тому числі й фінансових, за невиконання своїх зобов'язань, що, безумовно, негативно вплине на міжнародний імідж держави.
БЕЗПЕКА - РІЧ НЕ З ДЕШЕВИХ
У зв'язку з цим уже й не хотілося б згадувати, що в минулому році Міноборони довелося відмовитися від відправки особового складу «УкрПолбату» літаками комерційних авіакомпаній (як це робилося раніше), оскільки з потрібних 2,4 млн грн з держбюджету було виділено тільки 700 тис. Тож поїхали українські миротворці з усім своїм майном до Косова потягом.
Та, зрештою, хай йому грець із тими незручностями при пересуванні потягом. Для військової людини - зайва можливість добре відіспатися. А от як бути, коли немає впевненості в тому, що під час виконання завдань за призначенням на складних поворотах гірських доріг Косова не відмовить американський «Хаммер»?
Довідка
На початку 2000-х США уклали зі ЗС України контракт вартістю $7 млн на поставку 47 машин марки «Хаммер». Частину з них було направлено в 95-ту окрему аеро-мобільну бригаду, частину - в Яворівський навчальний центр, 11 машин (одна з яких у санітарному варіанті) після додаткового бронювання корпусу були направлені своїм ходом до Косова.
На початку 2000-х США уклали зі ЗС України контракт вартістю $7 млн на поставку 47 машин марки «Хаммер». Частину з них було направлено в 95-ту окрему аеро-мобільну бригаду, частину - в Яворівський навчальний центр, 11 машин (одна з яких у санітарному варіанті) після додаткового бронювання корпусу були направлені своїм ходом до Косова.
Техніка США хоча й хороша, але не вічна. І на сьогодні, як правило, постійно 2-3 машини цієї моделі, що використовуються особовим складом українського миротворчого контингенту, перебувають у ремонті (найчастіше виникає потреба заміни автоматичної коробки передач). Термін же його виконання залежить від наявності запчастин, які надходять з баз постачання в Німеччині.
Крім того, кошти «УкрПолбату» виключно на закупівлю запасних частин та ремонт автомобілів «Хаммер» періодично виділяє ще й американська сторона, використовуючи фонд РМР (спеціальний фонд уряду США для надання військової допомоги іншим країнам. - Прим. ред.). Та проблему і це не вирішує. До того ж порівняльний аналіз витрат на поточний ремонт автомобілів іноземного виробництва свідчить про їх постійне збільшення. Так, за період 10 ротації (квітень-жовтень 2008 р.) на ремонт автомобілів «Хаммер» було витрачено приблизно $13 тис, за період 11 ротації (листопад 2008 р. - березень 2009 р.) - $16 тис.
Виникає запитання, а чи не краще, а головне - вигідніше з економічної точки зору, не витрачати кошти на ремонт, а за таку ж ціну придбати новий позашляховик марки «УАЗ» чи вітчизняний бронеавтомобіль «Дозор-Б», який уже неодноразово Україна демонструвала на міжнародних збройових виставках і який за своїми технічними характеристиками якнайкраще придатний для використання в миротворчих підрозділах?
РЕАЛІЇ ДЕСТРУКТИВНОСТІ
Неоднозначні емоції викликає й ставлення нашої держави до грошового забезпечення миротворців. Не є великою таємницею, що не від хорошого життя будь-якими способами українські офіцери та військовослужбовці за контрактом намагаються
потрапити «за кордон» з метою не стільки підвищити свої професійні навички, хоча й це не менш важливо, скільки покращити своє матеріально-фінансове становище. Проте одразу зауважу - йдеться аж ніяк не про тисячі чи десятки тисяч доларів США. Грошове забезпечення, яке отримують українські військовослужбовці, наприклад, у Косові, коливається в межах від $700 до $1100. В Іраку, де, як відомо, реальна бойова обстановка, воно вище - до $3000, але вдвічі-втричі менше, ніж у миротворця в званні капітана армії США, Данії чи Італії. Зрозуміло, що за таких розбіжностей у фінансових можливостях на тлі своїх колег з інших миротворчих контингентів українці виглядають не найкраще, оскільки доводиться економити на всьому, в тому числі й на умовах проживання. І, можливо, хотілося б запросити до себе колег з інших миротворчих контингентів на чарку-другу, та відверто скажемо - соромно.
Довідка
Країни, що добровільно надають свої військові контингенти для миротворчих місій, отримують компенсацію за понесені при цьому витрати від ООН. Діючі її помісячні ставки за кожного миротворця становлять: $1028 - на грошове постачання й субсидії; $303 - на виплату надбавок фахівцям; $68 - за амортизацію вартості особистого обмундирування, спорядження та іншого майна; $5 - за амортизацію вартості особистої зброї.
Країни, що добровільно надають свої військові контингенти для миротворчих місій, отримують компенсацію за понесені при цьому витрати від ООН. Діючі її помісячні ставки за кожного миротворця становлять: $1028 - на грошове постачання й субсидії; $303 - на виплату надбавок фахівцям; $68 - за амортизацію вартості особистого обмундирування, спорядження та іншого майна; $5 - за амортизацію вартості особистої зброї.
Разом із тим конкуренція серед військовослужбовців, які хотіли б потрапити до миротворчого контингенту, досить висока. Правда, не завжди чесна. Скільки, кому і на якому етапі доводиться приплачувати за «порозуміння і допомогу», звичайно, ніхто вам не скаже, але й не стане заперечувати, що такого бути не може.
Довідка
За повідомленням інформаційного агентства УНІАН від 25.02.2010 р., у Житомирській обл. СБУ викрила схему стягування хабарів за включення військових до складу українських миротворчих контингентів.
За повідомленням інформаційного агентства УНІАН від 25.02.2010 р., у Житомирській обл. СБУ викрила схему стягування хабарів за включення військових до складу українських миротворчих контингентів.
Як повідомили УНІАН у прес-групі в СБУ в Житомирській обл., навесні 2009 р. до військовослужбовців розташованих на території Житомирської та Миколаївської областей військових частин «звернувся молодик та запропонував за певну винагороду своє сприяння за позитивне вирішення питання щодо включення їх до складу українського миротворчого контингенту в Косові». Уточнюється, що кілька офіцерів пристали на таку пропозицію.
Встановлено 7 військовослужбовців, які заплатили хабарнику 13 тис. 820 доларів США, проте оборудка не вдалася й обдурені звернулися до СБУ.
Хабарником виявився старший прапорщик військової служби правопорядку однієї з суміжних з Житомирщиною областей.
За матеріалами Служби безпеки України військова прокуратура Житомирського гарнізону порушила кримінальну справу стосовно військовослужбовця за ч. 2 ст. 368 (одержання хабара, поєднане з вимаганням) КК України.
У рамках розслідування кримінальної справи встановлюють інші епізоди протиправної діяльності військовослужбовця та причетних до цього осіб.
Наївно було б вважати, що в українському війську прапорщики вирішують, кому і де служити. Але те, що «бізнес на миротворчості» існує - факт незаперечний.
У лютому цього року правоохоронними органами держави було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 423 КК України «Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем» та ч. 1 ст. 366 КК України «Службове підроблення» за фактами зловживань деяких командирів службовим становищем, свідоме внесення до офіційних документів неправдивих відомостей, складання та видавання неправдивих документів. Зокрема, за інформацією командувача КФОР генерал-лейтенанта М. Бентлера, яке надійшло до української сторони у вересні 2009 р., військовослужбовці «УкрПолбату» визнані причетними до фактів порушень, пов'язаних з імпортом пального через кордон Болгарія - Македонія - Косово, використовуючи при цьому транспортні сертифікати НАТО та КФОР для митного імпорту/експорту, що завдало шкоди уряду Косова. Зазначена інформація була отримана міжнародною військовою поліцією КФОР у ході службового розслідування за підозрою в шахрайстві під час постачання пального українському миротворчому контингенту в Косові за період з грудня 2006-го по вересень 2009 р.
Диму без вогню, як кажуть, не буває. Тому «Камуфляж» готовий надати можливість представникам Міноборони підтвердити або спростувати цю інформацію на шпальтах часопису. Адже в даному випадку йдеться про честь держави.
Нагадаємо читачам, що кілька років тому приблизно за аналогічні порушення ООН розірвала з Україною угоду щодо перебування вітчизняного інженерного миротворчого батальйону в Лівані. У результаті постраждав як імідж країни загалом, так і Збройних сил зокрема. Однак із цього безпрецедентного уроку правильних висновків, судячи з усього, зроблено не було.
ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ МИРОТВОРЧОСТІ
Усупереч об'єктивним і суб'єктивним труднощам, з якими доводиться стикатися нині українським миротворцям, робота над розширенням їх участі в міжнародній миротворчій діяльності триває. Хоча й тут не все зрозуміло.
Так, у 2009 р. Україна втратила шанс розширити сферу застосування 56-го овз
Місії ООН у Ліберії на сусідню країну Кот-д'Івуар. ООН офіційно звернулася до нашої держави з проханням задіяти вертольоти для забезпечення в 2010 р. виборів у цій країні. Причому за реальні гроші: $2300 за одну польотну годину Мі-8. Враховуючи, що за піврічне перебування у тій же Ліберії льотчиків однієї ротації їх сумарний наліт складає понад 2000 годин, неважко підрахувати можливу користь для України.
Спочатку звернення ООН було підтримане, і президент країни навіть підписав відповідні документи. Але коли справа дійшла до Верховної Ради, опрацювання питання було зупинено на рівні її профільного комітету. Причому дивно було чути саме від голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони Анатолія Гриценка аргументи, що Кот-д'Івуар не належить до країн, на які поширюються стратегічні інтереси України, і нашій державі немає сенсу зайвий раз ризикувати і направляти туди вітчизняні вертольоти. Нагадаємо, що Ліберія та Кот-д'Івуар - суміжні країни, і українським льотчикам нескладно було б впоратися з цим завданням.
Однак знову ж таки Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення щодо збільшення українського миротворчого персоналу в складі Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані з 10 до ЗО осіб. Невже це означає, що в Кот-д'Івуарі українські миротворці ризикували б більше, ніж в Афганістані, де не припиняється громадянська війна?..
Нині для нашої країни актуальним є питання участі в інших силових операціях за кордоном, зокрема в боротьбі з піратством у районі Аденської затоки. Приємно відзначити, що керівництво держави ухвалило політичне рішення про участь українського спецназу у військово-морській операції Європейського Союзу по боротьбі з піратами «Аталанта».
У центрі спеціальних операцій СБУ, більш відомому як спецпідрозділ «Альфа», уже відібрано 25 бійців, спеціально підготовлених для вирішення таких завдань. Та остаточне рішення має ухвалити Верховна Рада, без дозволу якої участь наших спецназівців в операції неможлива.
Підсумовуючи сказане, неможливо не визнати, що сьогодні вже більш ніж очевидним є той факт, що участь військовослужбовців Збройних сил у миротворчій діяльності - це своєрідний інструмент просування національних інтересів у регіонах світу. Адже слідом за миротворцями в зону колишнього конфлікту, як підтверджує світовий досвід, приходять вчителі, лікарі, бізнесмени, які, допомагаючи тій чи іншій країні в постконфліктному відновленні, працюють водночас і на благо своєї батьківщини.
І що б не казали скептики, але нещодавно отриманий Україною контракт на постачання зброї до Іраку став реальним також і завдяки тому, що в 2003 р. до цієї країни увійшли миротворці нашої держави. І ціна питання - ні багато ні мало $2,4 млрд на придбання української військової техніки й озброєнь. Погодьмося, що в умовах жорсткої міжнародної конкуренції за ринки збуту військової техніки та озброєнь, фінансово-економічної кризи тощо такі гроші на дорозі, так би мовити, не валяються.
Довідка
На сьогодні українські миротворці перебувають у складі:
• Місії ООН у Косові, де виконують завдання два представники ЗС України: офіцер на посаді начальника штабу військової компоненти Місії ООН у Косові та офіцер зв'язку;
• Багатонаціональних сил КФОР у Косові, де чисельність українського миротворчого батальйону складає 180 осіб: офіцерів - 44, прапорщиків - 15, солдатів і сержантів - 120; цивільних - 1. До складу контингенту також включено 4 офіцери спеціальної оперативної групи, які виконують завдання на посадах у штабах сил КФОР;
• Місії ООН у Демократичній Республіці Конго, де перебувають 13 військових спостерігачів від України;
• Спільних миротворчих сил в Зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова, де чисельність українських військових спостерігачів становить 10 осіб;
• Місії ООН у Ліберії, де перебуває 56-й окремий вертолітний загін чисельністю 273 особи: офіцерів - 147, прапорщиків - 38, солдатів і сержантів - 88;
• Місії ООН у Судані, де миротворчі завдання виконують 11 військових спостерігачів Збройних сил України.
* * *
Усього за період незалежності України в міжнародних миротворчих операціях взяло участь понад 35 тис. військовослужбовців вітчизняних ЗС, залучалося більше 3 тис. одиниць різноманітної військової техніки.
За майже 18 років миротворчої діяльності Україна втратила 47 своїх синів і 1 доньку. За зразкове виконання миротворчих завдань тисячі українських військових були нагороджені медалями ООН та НАТО. Понад 200 військовослужбовцям вручено державні нагороди, більш як 10 тис. - відзнаки Міністерства оборони України.
На сьогодні українські миротворці перебувають у складі:
• Місії ООН у Косові, де виконують завдання два представники ЗС України: офіцер на посаді начальника штабу військової компоненти Місії ООН у Косові та офіцер зв'язку;
• Багатонаціональних сил КФОР у Косові, де чисельність українського миротворчого батальйону складає 180 осіб: офіцерів - 44, прапорщиків - 15, солдатів і сержантів - 120; цивільних - 1. До складу контингенту також включено 4 офіцери спеціальної оперативної групи, які виконують завдання на посадах у штабах сил КФОР;
• Місії ООН у Демократичній Республіці Конго, де перебувають 13 військових спостерігачів від України;
• Спільних миротворчих сил в Зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова, де чисельність українських військових спостерігачів становить 10 осіб;
• Місії ООН у Ліберії, де перебуває 56-й окремий вертолітний загін чисельністю 273 особи: офіцерів - 147, прапорщиків - 38, солдатів і сержантів - 88;
• Місії ООН у Судані, де миротворчі завдання виконують 11 військових спостерігачів Збройних сил України.
* * *
Усього за період незалежності України в міжнародних миротворчих операціях взяло участь понад 35 тис. військовослужбовців вітчизняних ЗС, залучалося більше 3 тис. одиниць різноманітної військової техніки.
За майже 18 років миротворчої діяльності Україна втратила 47 своїх синів і 1 доньку. За зразкове виконання миротворчих завдань тисячі українських військових були нагороджені медалями ООН та НАТО. Понад 200 військовослужбовцям вручено державні нагороди, більш як 10 тис. - відзнаки Міністерства оборони України.
Сергій Власенко