№4(340), 2007 рік, лютий

Україна вшанувала своїх синів

15 лютого Україна вже вкотре на державному рівні відзначила День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Більш як у 20 країнах світу наші воїни брали участь у військових конфліктах, де виявили мужність, стійкість і героїзм.
Найбільш тривалою і жорстокою війною стала Афганська - вона тривала майже десять років. 160 тисяч солдатів і офіцерів з України взяли у ній участь. 3360 з них не повернулися додому, залишивши у вічному горі свої родини, друзів, коханих. Більш як 12 тисяч поранених, контужених, скалічених, понад 100 тисяч тих, хто переніс тяжкі захворювання - такі гіркі наслідки цієї неоголошеної війни.
15 лютого 2007 року виповнилося 18 років закінчення Афганської війни, цей день традиційно урочисто відзначають "афганці" України і країн СНД. Радянські війська покинули Афганістан з розгорнутими бойовими прапорами, з гідністю виконавши свій військовий та інтернаціональний обов'язок, проявивши при цьому героїзм, доблесть, мужність, стійкість і відвагу. Більш як 200 тисяч солдатів і офіцерів були нагороджені бойовими орденами і медалями, а 87 стали Героями Радянського Союзу.
Цього пам'ятного дня Президент України В. А. Ющенко, перший заступник Голови Верховної Ради України А. І. Мартинюк, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Н. І. Карпачова, віце-прем'єр-міністр України Д. В. Табачник, секретар Ради нацбезпеки і оборони України В. А. Гайдук, голова Української Спілки ветеранів Афганістану, народний депутат України С. В. Червонописький, перший заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану, народний депутат України Ю. Г. Зубко, голова Державного комітету України у справах ветеранів, Герой Радянського Союзу І. М. Плосконос, народні депутати України, міністри, представники Секретаріату Президента України, Київської міської та обласної рад, ветеранських організацій міста і області, родини загиблих воїнів, військовослужбовці Київського гарнізону, воїни-інтернаціоналісти вшанували пам'ять загиблих, поклавши вінки і квіти до Всеукраїнського Меморіалу.
Присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання. Пролунав Державний Гімн України. Воїни Почесної варти виконали артилерійський салют із шести залпів.
У зверненні з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав Президент висловив вдячність воїнам за те, що вони не лише зберігають бойове братерство, а й беруть активну участь у розбудові Української держави, досягненні єдності в суспільстві. Високий гуманізм і милосердя українських воїнів із вдячністю і повагою згадують у багатьох куточках світу, відзначив Віктор Ющенко.
У церкві Воскресіння Христового - Храмі-пам'ятнику жертвам Афганської війни відбулася панахида по загиблих воїнах, яку відслужив колишній воїн-інтернаціоналіст отець Сергій.
На території Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр." Було розгорнуто намети і в польових кухнях парувала смачна солдатська каша. Тут відбулися зустрічі бойових друзів, які згадали однополчан і минулі фронтові роки, поділилися враженнями від сьогодення. Бойові побратими оглянули реліквійну експозицію "Трагедія доблесть Афгану".
Біля Всеукраїнського Меморіалу було розгорнуто художню виставку ветерана Афганської війни колишнього вертольотника Ю. А. Борща. Картини художника нагадували воїнам-інтернаціоналістам про афганські шляхи, про бойове братерство, про друзів, які у нашій пам'яті залишилися назавжди юними, про сувору красу гір і пустель.
Того ж дня активістам Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) за дорученням Прем'єр-міністра України В. Ф. Януковича віце-прем'єр-міністр України Д. В. Табачник в урочистій обстановці вручив нагороди Кабінету Міністрів України.
А напередодні цих урочистих заходів у Національному палаці мистецтв "Україна" відбувся чудовий концерт, присвячений Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав та з нагоди 18-ї річниці закінчення Афганської війни. На концерті були присутні народні депутати України, представники громадських ветеранських організацій столиці і областей, сім'ї загиблих військовослужбовців, родини воїнів-інтернаціоналістів, молодь.
Сергій Червонописький привітав присутніх у залі, який був ущент заповнений глядачами зі святковим днем і побажав міцного здоров'я, благополуччя, добробуту і головне - мирного неба над головою. Він також зачитав привітання від Голови Верховної Ради України О. О. Мороза.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Н. І. Карпачова, яка була присутня на концерті, на честь глибокої поваги до воїнів-інтернаціоналістів і з нагоди Дня вшанування подарувала присутнім чудовий кошик з квітами.
У концертній програмі взяли участь відомі автори-виконавці, ветерани Афганської війни Юрій Шкитун (Запоріжжя), Юрій Лопушанський (Крим), Віктор Малишев (Тернопіль), гурт "Віват!" (Луцьк), ансамбль пісні і танцю Збройних сил України. Порадував своїм виступом відомий на теренах СНД співак Олег Газманов з гуртом "Ескадрон". Концерт пройшов дуже яскраво, піднесено, усі пісні супроводжувалися оплесками вдячних глядачів.
Провели концерт народні артисти України Наталія Сумська і Володимир Талашко. Автор хронікальних кадрів на екрані - режисер, учасник бойових дій Олександр Колесников. Хочеться висловити усім виконавцям і організаторам свята глибоку вдячність за концерт, який надовго залишиться у нашій пам'яті.
Відбулися урочисті заходи також у всіх районах Києва і в столичній мерії. Вже традиційно влада вітала ветеранів війни, вручала їм подарунки, організовувала частування і концерт.
В урочистих заходах, які відбулися у Міністерстві оборони України, Головному управлінні розвідки, Міністерстві внутрішніх справ, Службі безпеки України, Афгано-Чорнобильському братстві "Побратими", взяли участь голова УСВА, народний депутат України С. В. Червонописький, перший заступник голови УСВА, народний депутат України Ю. Г. Зубко, радник голови УСВА В. І. Аблазов, голова Ревізійної комісії УСВА В. Г. Сіроштан і заступник голови УСВА О. І, Міхнюк.
Прем'єр-міністр України В. Ф. Янукович, перебуваючи у відрядженні в Донецьку, 15 лютого вшанував пам'ять воїнів-інтернаціоналістів Донеччини покладанням квітів до меморіалу.
Урочисті заходи, присвячені Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав на 18-й річниці закінчення афганської війни, відбулися по всіх Україні. Люди вшановували світлу пам'ять загиблих воїнів і висловлювали щиру повагу живим учасникам бойових дій.
Кор. "ТТ".


Голова Верховної Ради України
Воїнам-інтернаціоналістам України

ШАНОВНІ ДРУЗІі!
Щиросердно вітаю Вас зі знаменною подією - Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 18-ю річницею виведення військ з Республіки Афганістан.
В історії цивілізації є чимало  прикладів високого гуманізму та взаємодопомоги у відносинах цілих народів і держав, про які нащадки завжди згадують з високим пієтетом і вдячністю. Але ця благородна пам'ять стає особливо дорогою, коли мова йде про взаємовиручку у годину військового лихоліття, всю тяжкість якого особливо відчувають на собі як військові, так і цивільне населення.
Сьогодні ми по праву пишаємося тим, що благородну місію надання необхідної військової допомоги гідно виконували і виконують славні сини і дочки українського народу в різних куточках світу: в Анголі ц Конго, Лівані й Іраку, колишній Югославії. Це вони, воїни-інтернаціоналісти, назавжди прославили слово "Україна" не тільки військовою вправністю й мужністю, але й, що найбільш важливо, участю в миротворчих операціях, самовіддано рятуючи життя жінок і дітей.
У цьому зв'язку для кожного з нас по-особливому звучить афганське відлуння. Це, насамперед, справжній пекучий біль за тисячами полеглих і скалічених на далекій і чужій землі українських хлопців, а з другого боку, це і гордість за своє козацьке коріння, славні нащадки якого не злякалися страшних випробувань, а ще більше зміцнилися духом і тілом і сьогодні йдуть в авангарді прогресивних громадських перетворень у країні.
У свою чергу держава почуває себе у величезному моральному боргу перед воїнами-інтернаціоналістами, адже Ви маєте всі підстави розраховувати на нашу кращу допомогу, в тому числі й на законодавчому рівні, у створенні необхідних умов для матеріального забезпечення, соціального захисту і моральної підтримки ветеранів закордонних війн.
Тож нехай цей прекрасний святковий день буде для кожного з Вас днем спокою і благополуччя, додасть міцного здоров'я, щастя і достатку наснаги і нових здобутків у благородній справі служіння Батьківщині.
З повагою -
О. МОРОЗ.
 

Указ Президента України

Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав

За вагомий особистий внесок у вирішення питань соціального захисту та реабілітації ветеранів війни, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов'язку, патріотичне виховання молоді постановляю:

Нагородити орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня
ЧЕРВОНОПИСЬКОГО Сергія Васильовича - народного депутата України, першого заступника Голови Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.
Нагородити орденом "За заслуги" І ступеня
КУНІЦИНА Сергія Володимировича - голову Кримської республіканської організації Української Спілки ветеранів Афганістану, голову Севастопольської міської державної адміністрації.

Нагородити орденом "За заслуги" ІІІ ступеня
ДАШЕВСЬКОГО Олександра Миколайовича - учасника бойових дій в Афганістані, члена ради громадської організації "Київське міське відділення Української асоціації звільнених у запас кадрових військовослужбовців".
ЗАВРАЖИНА Олександра Олександровича - голову Миколаївської обласної Спілки воїнів-інтернаціоналістів та запасу Української Спілки ветеранів Афганістану.
МАЙДАНЮКА Юрія Васильовича - учасника бойових дій в Афганістані, члена організації ветеранів Уманського району Черкаської області.
ОДЄГОВА Олександра Івановича - учасника бойових дій в Єгипті, заступника голови ради ветеранів Каланчацького району Херсонської області.
ПАНЬКА Василя Михайловича - голову Рокитнівської районної організації Української Спілки ветеранів Афганістану, Рівненська область.
СИДОРСЬКОГО Віктора Федоровича - заступника голови Прилуцької міської Спілки офіцерів - ветеранів афганської війни та воєнних конфліктів в інших державах, Чернігівська область.
ЦОМАРТОВА Юрія Муратовича - заступника голови Полтавського обласного відділення Української Спілки ветеранів Афганістану.

Нагородити орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня
ЕКНОДОСЯНА Віктора Івановича - члена правління Севастопольської Спілки ветеранів Афганістану.
ЛАЗОРА Івана Максимовича - члена Івано-Франківської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану, полковника запасу.
СТАСЕНКА Ігоря Вікторовича - учасника бойових дій в Афганістані, керівника Головної служби документального забезпечення Секретаріату Президента України, полковника у відставці.
ШЕРДЕЦЯ Івана Павловича - голову Луганської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану, полковника запасу.

Нагородити орденом "За мужність" ІІІ ступеня
ЛОМАКІНА Геннадія Івановича - першого заступника голови Харківської обласної Спілки інвалідівАфганістану.
ПОНОМАРЬОВА Анатолія Миколайовича - голову Горностаївської районної організації Української Спілки ветеранів Афганістану, Херсонська область.
СОКОЛЮКА Олександра Міновича - члена Волинської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану, заступника начальника Управління МВС України у Волинській області.
СУЩИКА Василя Олександровича - голову Нововолинської міської організації Української Спілки ветеранів Афганістану, Волинська область.
ШЕВЧЕНКА Григорія Миколайовича - члена правління Севастопольської Спілки ветеранів Афганістану.

Нагородити орденом Данила Галицького
МУРАВСЬКОГО Олексія Олексійовича - учасника бойових дій в Афганітані, референта Президента України.

Нагородити медаллю "За військову службу Україні"
КИРИЛЮКА Руслана Віталійовича - учасника бойових дій в Афганістані, начальника служби Головного управління Міністерства оборони України, полковника.

Нагородити медаллю "За працю і звитягу"
ГУРГУЛУ Володимира Богдановича - члена Івано-Франківської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану, начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області.
ШУЛЬГУЧА Анатолія Євгеновича - голову Рожищенської районної організації Української Спілки ветеранів Афганістану, Волинська область.

Присвоїти почесне звання
"Заслужений працівник освіти України"
СТАСЮКУ Василю Васильовичу - учасникові бойових дій в Афганістані, начальнику факультету Національної академії оборони України, полковнику.

Президент України В. ЮЩЕНКО.
м. Київ
14 лютого 2007 року
№ 110/2007		 

Шановні співвітчизники, шановні ветерани!

Під час війни в Афганістані я, офіцер Радянської Армії, кров'ю і здоров'ям залужив ряд бойових нагород. Тоді ордени давали за виконання бойових завдань. Я приймав ці нагороди з гордістю і легким серцем, і ніхто з моїх підлеглих не міг мені дорікнути у несправедливості володіння ними. Ордени додавали громадянину, який виконав обов'язок перед Батьківщиною, пошану й авторитет в народі.
Проте сьогодні я вимушений відмовитися від однієї з найвищих державних нагород - ордена Ярослава Мудрого, який Президент України прийняв рішення нагородити мене.
Упевнений, що в наші дні ми, державні діячі, політики, не маємо права нагороджувати один одного орденами. Стан життя наших громадян, стан життя ветеранів війни та інвалідів, ветеранів військової служби і праці, зараз не такий, щоб ми могли собі дозволити спочивати на лаврах. Чи може у таких умовах дивитися з чистою совістю політик, увінчаний нагородами, в очі своїм виборцям? Не про нагородження повинна думати наша влада. Ми, політики, свій обов'язок перед Батьківщиною ще не виконали.
Політика держави щодо ветеранів залишається остаточно не визначеною. У 2005 році за рішенням Президента України був ліквідований Державний комітет України у справах ветеранів. Але життя ветеранів це ніяк не поліпшило, навпаки, вирішення багатьох проблем тільки загострилося. Якби я прийняв орден, це означало б, що я погодився з усіма, на мій погляд, несправедливими рішенням влади у сфері роботи з ветеранами. Така нагорода не додасть мені пошани з боку товаришів по зброї.
Маю честь.
С. ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова Української Спілки ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів),
народний депутат України.
 

Кабінет Міністрів України

15 лютого 2007 р. м. Київ
За мужність, самовідданість, проявлену при виконанні інтернаціонального обов'язку, багаторічну активну громадську діяльність та з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав

Нагородити Почесною Грамотою КМУ:
АМЕТОВА Рустема Тохтаровича - учасника бойовий дій в Афганістані, заступника голови Кримської республіканської організації УСВА.
ЗАРВУ Валентина Михайловича - учасника бойових дій в Афганістані, голову Шевченківської районної у м. Запоріжжі організації УСВА.
МАНДЗІЯ Віктора Анатолійовича - учасника бойових дій в Афганістані, члена Правління Кіровоградської міської організації УСВА.
ПОЛОСЕНКА Леоніда Федоровича - учасника бойових дій, голову Святошинської районної Спілки ветеранів Афганістану, члена Правління Київської міської організації УСВА.
СЄЛІВАНОВА Геннадія Миколайовича - учасника бойових дій в Афганістані, голову Краснолуцької міської організації Луганської обласної організації УСВА.
ШЕВЧУКА Едуарда Георгійовича - учасника бойових дій в Афганістані, члена Правління Кременчуцької організації УСВА.
ЮРЧЕНКО Марію Яківну - голову Солом'янської районної Спілки ветеранів Афганістану, члена Правління Київської міської організації УСВА.

Нагородив Подякою КМУ:
ДОВГАНЮКА Миколу Васильовича - учасника бойових дій в Афганістані, члена Правління Сумської обласної організації УСВА.
КРИВОПАЛОВА Олега Володимировича - учасника бойових дій в Афганістані, голову Комітету ветеранів військової служби та правоохоронних органів (м. Дніпропетровськ), активного члена УСВА.
МІСЬКА Віктора Володимировича - учасника бойових дій в Афганістані, голову Тернопільської обласної організації УСВА.
РОШИНА Сергія Миколайовича - учасника бойових дій в Афганістані, голову Баришівської районної організації УСВА Київської області.
СЕМЕНЮКА Олександра Володимировича - учасника бойових дій в Афганістані, голову Славутської міської організації УСВА Хмельницької області.
ТОКАРЄВА Олександра Миколайовича - учасника бойових дій в Афганістані, члена Правління Миколаївської обласної Спілки воїнів-інтернаціоналістів і запасу УСВА.
ТРЕТЯКА Бориса Олексійовича - учасника бойових дій в Афганістані, члена громадської колегії Харківської обласної Спілки ветеранів Афганістану.

Лікуватимемося безкоштовно
За розпорядженням Кабінету Міністрів України створено міжвідомчу робочу групу з питань безоплатного медичного обслуговування ветеранів військової служби, ветеранів війни та інших категорій громадян. Згідно з урядовим рішенням, очолив її заступник міністра охорони здоров'я Юрій Гайдаєв. До складу групи увійшли провідні фахівці профільних міністерств та силових структур.
Міжвідомча робоча група має підготувати та в установленому порядку подати Кабміну до кінця цього року пропозиції щодо внесення відповідних змін до нормативно-правових актів з питань безоплатного медичного обслуговування цієї категорії громадян.

Допомога батькам загиблих воїнів
Київський міський голова Леонід Черновецький підписав розпорядження щодо надання 2007 року щоквартальної адресної матеріальної допомоги батькам загиблих або померлих у мирний час військовослужбовців строкової служби, які мешкають у Києві, за рахунок міської комплексної програми "Турбота" на загальну суму 217,6 тисячі гривень.
Як повідомила заступник голови КМДА Ірена Кільчицька, допомогу в розмірі 200 гривень виплачуватимуть щоквартально.

Ветеранам війни обіцяють телефони
Кабінет Міністрів має намір до 2009 року забезпечити телефонами всіх ветеранів війни. Про це заявив міністр праці й соціальної політики Михайло Папієв, виступаючи на Дні уряду.
Зі слів Папієва, на сьогодні у черзі на встановлення телефону перебуває 22 тисячі інвалідів війни, 30 тисяч учасників бойових дій і 113 тисяч учасників війни. Міністр зазначив, що торік було встановлено 47 тисяч телефонів, і якщо йти такими темпами і надалі, то це питання вдасться врегулювати за чотири роки. "Але наш уряд приділяє особливу увагу для того, щоб це питання вирішити протягом двох років", - заявив Папієв.
 

Про стан виконання законодавства України щодо соціального, правового і морального захисту ветеранів війни

Виступ С. В. Червонописького у Верховній Раді України під час дня Уряду 13 лютого 2007 року
Шановні друзі!
Свій виступ хотів би розпочати відомими усім словами: "Кожне суспільство є настільки цивілізованим і моральним, наскільки воно поважає своїх ветеранів". На жаль, сьогодні очевидним є той факт, що нинішній українській спільноті ще дуже далеко до цього високого визначення.
І це незважаючи на те, що в країні за роки незалежності створена відповідна нормативно-правова база, що налічує близько двох десятків досить ґрунтовних законів з цього приводу. Однак вся трагедія ситуації полягає в тому, що права у ветеранів є, але належних умов для їхньої реалізації немає. Більше того, ми є свідками того, як кожний уряд, без винятку, робить спроби ще більше обмежити ці права в їхньому матеріальному забезпеченні всупереч чинній Конституції держави. Це ще раз підтверджує той сумний факт, що в країні відсутня реальна стратегія реалізації захисту ветеранів від тих соціально-економічних та правових негараздів, які сьогодні пронизують усі сфери їхнього життя.
А це, насамперед, медичне обслуговування, забезпечення житлом, встановлення справедливих комунальних тарифів, безоплатне виділення автотранспорту, право на безкоштовний проїзд та багато іншого.
За браком часу зупинюсь лише на деяких найбільш болючих проблемах. Насамперед, це медицина, адже від неї залежить саме життя тих, хто вижив навіть у страшному воєнному лихолітті. Скажіть, будь ласка, хто з нас не чув про постійне недофінансування відповідних медичних закладів для ветеранів, де сьогодні в дефіциті навіть звичайні йод і вата? А що ж влада? Розпорядженням КМ України від 16 січня 2007 року № 10-р утворено міжвідомчу робочу групу з питань безоплатного медичного обслуговування ветеранів усіх категорій, якій доручено до 31 грудня 2007 року (цілий рік!) підготувати і внести до Кабміну пропозиції щодо змін до відповідних нормативно-правових актів. Тобто введення в дію витратних рішень на підставі цих пропозицій буде можливим лише з 1 січня 2008 року. І це при тому, що щороку ми втрачаємо тисячі життів ветеранів саме з причини відсутності належної медичної допомоги.
А виплата компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування? Тут хочеться сміятись крізь сльози. Мінпраці встановлено середню вартість путівки, яка підлягає відшкодуванню, на 2004 р. - у розмірі 100 грн., на 2005 р. - 150 грн., на 2006 р. - 200 грн. І це при реальній вартості в межах 1500-2000 грн. Думаю, що коментарі тут зайві.
наступною за гостротою проблемою ветеранів є проблема житла. На квартобліку лише в місцевих органах влади перебуває 16473 сімей ветеранів, серед яких 4314 сімей ветеранів, вік яких перевищує 60 років. У той же час у 2006 році за рахунок субвенцій на будівництво або придбання житла зазначеним категоріям громадян в Україні надано лише 256 квартир, в тому числі у Києві - 4. Водночас щороку Верховною Радою України призначається не менше 100 млн. грн. субвенцій місцевим органам влади на ці цілі. На жаль, це прямий результат безконтрольності, безсистемності та зловживань у цій важливій справі, що робить просто нестерпним життя багатьох тисяч заслужених людей та їхніх близьких.
А для тих ветеранів, які більш-менш забезпечені необхідними умовами життя, цього року знову настали скрутні часи у зв'язку з обвальним підвищенням тарифів на житлово-комунальні послуги. Ситуація, що склалася у цій сфері, надає правові підстави вимагати від Уряду здійснення у всіх регіонах України ретельної перевірки прийнятих місцевими радами рішень про підвищення тарифів на предмет їхньої відповідності чинному законодавству; внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо законодавчого врегулювання всього комплексу питань, пов'язаних з наданням населенню житлово-комунальних послуг; вжиття додаткових заходів щодо підвищення в цілому доходів населення, які мають випереджати зростання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги.
І, нарешті, транспортні проблеми. Саме тут очевидні найбільш кричущі порушення прав ветеранів-інвалідів. Нещодавня постанова Кабінету Міністрів № 999 від 19 липня 2006 р. про новий "Порядок забезпечення інвалідів автомобілями" створює стільки непереборних перешкод на цьому шляху, що про нормальне одержання соціального автомобіля з ручним керуванням годі й мріяти. Не краще становище з реалізацією права на безкоштовний проїзд ветеранів у міжнародному, міжміському, міському, приміському транспорті. У багатьох регіонах місцеві органи влади встановлюють власні обмеження залежно від статусу ветерана, місця його проживання, кількості пільгових пасажирів у салоні тощо. Ми всі прекрасно знаємо, скільки випадків приниження, а то й відвертого знущання з ветеранів трапляється кожного дня в усіх видах транспорту, що теж далеко не прикрашає наше суспільство.
Фракція соціалістів у Верховній Раді України свідома своєї високої відповідальності за стан справ у цій надто важливій сфері й вносить конкретні пропозиції з цього приводу. За браком часу я не буду їх оприлюднювати, а відразу передаю до секретаріату слухань з твердою надією, що вони будуть враховані Кабінетом Міністрів України у своїй практичній діяльності.
Ця надія підкріплюється тим мудрим та виваженим кроком Кабінету Міністрів, який було здійснено 7 лютого - відновленням діяльності Державного комітету у справах ветеранів - на який усі ми з нетерпінням чекали.
Користуючись нагодою, хочу щиро привітати усіх ветеранів-"афганців", членів їхніх родин зі знаменною датою - 18-ю річницею виведення радянських військ з Афганістану і побажати всім усіляких гараздів у житті.
Дякую за увагу.		 

Виступ Ю. Г. Зубка у Верховній Раді України під час дня Уряду 13 лютого 2007 року

Шановні родини загиблих учасників бойових дій, ветерани війни!
Дозвольте привернути увагу лише до двох питань, які відносяться до теми, що обговорюється сьогодні, зупинитись на питаннях соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців, а також питаннях житлового забезпечення ветеранів.
1. Важлива проблема, нібито врегульована чинним законодавством, це проблема соціального захисту сімей загиблих учасників бойових дій і військовослужбовців, які загинули під час проходження військової служби.
Сім'ї загиблих є найбільш постраждалою частиною суспільства. Водночас для них передбачений найменший рівень пільг і компенсацій.
Вони, як ніхто, потребують щорічного санаторно-курортного лікування, а передбачено - лише один раз на два роки.
Батькам і вдовам, які втратили годувальників, потрібно 100% звільнення від сплати за житлово-комунальні послуги, а не 50%, як передбачено зараз. Особливо це актуально в умовах значного підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги.
Вже не вперше до Верховної Ради надходять проекти законів щодо встановлення другої пенсії батькам і вдовам загиблих. Верховна Рада приймала позитивне рішення з цього питання. Але воно наштовхнулося на формальну ознаку - неможливості отримання двох пенсій однією особою. Тому є пропозиція замість другої пенсії встановити надбавки до пенсій. Такі надбавки до пенсій батькам і вдовам загиблих повинні мати розмір не менше, ніж розмір пенсії по втраті годувальника. Передусім це стосується батьків і вдів загиблих, які не отримали достойних компенсацій за загибель своїх рідних.
Незрозумілим залишається і те, що підвищення до пенсій батькам і вдовам загиблих, яке передбачено Законом України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною", складає 70-90%, а не 100% підвищення, передбаченого для самого загиблого.
2. Реалізація права ветеранів на житло - гостра соціальна проблема.
Десятки тисяч ветеранів Запорізької, Дніпропетровської, Львівської та інших областей стоять у черзі на житло, на поліпшення житлових умов. Розрахунковий термін перебування на черзі до отримання житла перевищує тривалість життя. Ситуація, як кажуть у шахах, патова, тобто не вирішується остаточно. Головною причиною такого становища є відсутність достатнього обсягу коштів у Державному бюджеті України. Але, на жаль, використовуються не всі можливості фінансування житлового будівництва, які надані чинним законодавством. Залишається поза увагою можливість залучення для цих цілей коштів самих ветеранів.
Мова іде про Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яким передбачено:
одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Практично ж отримати вказані позики неможливо. Починаючи з 995 року ця пільга не діє. Пільгові кредити надаються іншим категоріям населення, а ветерани втратили таку можливість.
Враховуючи сучасні фінансові складності та реальні можливості економіки, можливо запропонувати надання позик ветеранам, у першу чергу, на житлове будівництво з одночасним зняттям їх з квартирного обліку, з виключенням з черги на покращання житлових умов. Але передбачити можливість отримання таких пільгових позик необхідно вже у бюджеті наступного 2008 року.
Закликаю Кабінет Міністрів України до вирішення цих надзвичайно важливих проблем ветеранів і насамперед сімей загиблих учасників бойових дій.		 

Пропозиції
фракції СПУ у Верховній Раді України щодо покращання соціального, правового і морального захисту ветеранів війни

Кабінету Міністрів України:
з метою забезпечення державних гарантій соціального захисту військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби та членів їх сімей, їх безоплатного медичного обслуговування, увічнення пам'яті ветеранів і жертв війни:
- проаналізувати, систематизувати та привести у відповідність чинним законам України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які забезпечують реалізацію чинного законодавства стосовно ветеранів, до 31.12.2007 р.;
- здійснити заходи щодо належного фінансування закладів охорони здоров'я, санаторно-курортного лікування Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України;
- не допускати зменшення кількості закладів охорони здоров'я, санаторно-курортного лікування і здійснювати передачу їх в управління від Міністерства оборони України до Міністерства охорони здоров'я України та місцевих органів влади без вилучення медичного обладнання й іншого майна;
- передбачити підвищення компенсацій інвалідам війни за невикористане санаторно-курортне лікування до реальних розмірів його вартості протягом 2008-2009 років;
- розробити комплексну програму забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням до 2011 року і внести необхідні зміни до нормативно-правових актів щодо усунення порушень прав інвалідів війни на позачергове безоплатне забезпечення автомобілями з ручним керуванням, передбачених пунктом 22 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- розробити комплексну програму до 2011 р. увічнення пам'яті жертв війни і гідного поховання ветеранів;
- доручити міжвідомчій робочій групі з питань безоплатного медичного обслуговування ветеранів військової служби, ветеранів війни та інших категорій громадян, утвореній Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 10-р, підготувати і подати Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення відповідних змін до нормативно-правових актів з цих питань до 1 червня 2007 р.;
- ініціювати у 2007 році розробку проекту закону щодо законодавчого врегулювання Переліку держав і періодів бойових дій на їх території та прийняти необхідні нормативні акти для забезпечення права ветеранів на отримання відповідного статусу;
- у проекти законів України про Державний бюджет, які розробляються і подаються Кабінетом Міністрів України, не вносити норми, які обмежують соціальні права громадян України і, перш за все, ветеранів і пенсіонерів;
- здійснити перевірки прийнятих місцевими радами рішень про підвищення тарифів на комунальні послуги на відповідність чинному законодавству;
- внести до Верховної Ради України пропозиції щодо законодавчого врегулювання всього комплексу питань, пов'язаних з наданням населенню житлово-комунальних послуг;
- вжити додаткових заходів щодо підвищення доходів населення, які мають випереджати зростання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги.

Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ:

"Відновлення роботи Держкомітету у справах ветеранів - наше серйозне досягнення"

У квітні 2005 року ветерани одержали неприємний сюрприз від Президента: профільний Державний комітет при Кабінеті Міністрів було ліквідовано після відповідного Указу Віктора Ющенка. Його роботу мало виконувати Міністерство праці та соціальної політики. У Держкомітеті таке рішення "помаранчевої" влади тоді порахували політичною помстою. І ось, майже через два роки, 12 січня цього року Верховна Рада прийняла постанову про те, щоб рекомендувати Кабінету Міністрів протягом місяця розглянути можливість відновлення цього комітету. Чому це необхідно, з'ясовували у Сергія ЧЕРВОНОПИСЬКОГО, народного депутата України, члена фракції соціалістів, першого заступника голови Комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Голова Української Спілки ветеранів Афганістану запевнив, що відновлення Держкомітету - вже вирішене питання.
- Сергію Васильовичу, що відбулося із співробітниками Держкомітету після його розформування?
- Переважна більшість співробітників Держкомітету у справах ветеранів залишилася працювати в структурах Спілки ветеранів Афганістану. Практично всі вони зараз влаштовані у структурах Міністерства праці та соціальної політики. Але, на жаль, ці професіонали працюють не за тим профілем, за яким працювали раніше.
- Які були наслідки ліквідації Держкомітету?
- Першими їх відчули громадські ветеранські організації, яких на той час налічувалося 13. Вони виявилися без координування своєї діяльності. Це й стало очевидним аргументом, що дозволив нам добиватися у парламенті рішення про відновлення роботи Держкомітету у справах ветеранів.
- Отже, Міністерство праці та соціальної політики не впоралося з новим для себе завданням?
- Згідно зі своїми функціональними обов'язками Мінпраці виконує свої обов'язки. Але та діяльність, якою займався Держкомітет, для нього просто не специфічна. Адже Держкомітет фактично працював на стику семи міністерств. Бо вирішував не одні лише соціальні питання, але й питання медичного забезпечення, військово-патріотичного виховання та безліч інших. Узяти хоча б грандіозну роботу наших підшефних пошукових загонів, які займаються розшуком останків загиблих воїнів. Як кажуть, за старою пам'яттю ми продовжуємо опікуватися цим. Але Міністерство праці та соціальної політики цим займатися не буде.
- На останньому брифінгу для журналістів заступник міністра праці та соціальної політики Олега Гаряча дала зрозуміти, що не бачить сенсу у відновленні роботи Держкомітету у справах ветеранів. Тобто, в Мінпраці вважають, що добре впораються самі.
- Коли ліквідовували Держкомітет, я зустрічався з тодішнім міністром праці та соціальної політики В'ячеславом Кириленком і показував йому, чим конкретно займається комітет. Показав річний звіт його регіональних представників на прикладі Дніпропетровської та Чернівецької областей. Я сказав міністру: "Подивіться і скажіть, чи буде ваше міністерство займатися усім цим?" Він відповів: "Не буде". Проте у квітні 2005 року Указом Президента Держкомітету було ліквідовано.
Мінпраці не займалося і не буде займатися випуском меморіальної літератури, виданням Книги пам'яті, пошуковою роботою, організацією фестивалів патріотичної пісні, спортивних змагань, заходами, присвяченими пам'яті загиблих воїнів... Список можна продовжувати.
- А як ветеранська сфера регулюється органами державної влади в інших країнах?
- Характерний приклад ставлення до ветеранської теми у Білорусі. Там, наприклад, для допомоги у пошуковій роботі виділено цілий військовий підрозділ - саперний батальйон з усією необхідною технікою. Це серйозний державний підхід. Інший приклад - США. Міністерство у справах ветеранів має річний бюджет близько 70 мільярдів доларів. Тільки у штаті Техас діють 48 реабілітаційних центрів. У нас же - один госпіталь "Лісова пісня" і один санаторій в Криму, та й той перейшов від Держкомітету до Мінпраці. Згідно з відомчим розпорядженням, наприклад, "афганець" термінової служби туди може поїхати, а от офіцер - ні. Бо офіцери "прописані" до Міністерства оборони, і Мінпраці ними займатися не уповноважений.
- А як робота відтвореного Держкомітету відповідатиме закону про кабінет Міністрів? Кому комітет буде підпорядкований і які будуть його функції?
- Зараз триває процес визначення його функцій, тобто розробляється законодавча база. Я беру в цьому участь як народний депутат. Положення про роботу Державного комітету у справах ветеранів має затвердити своєю постановою Кабінет Міністрів. У новому положенні про Держкомітет ми пропишемо і деякі нові функції. Це, наприклад, питання безквартирних офіцерів. Адже десять тисяч людей після скорочення армії були кинуті напризволяще. І вони навіть не мають статусу військових пенсіонерів.
- Чи підтримує уряд відновлення роботи Держкомітету у справах ветеранів?
- Відродження комітету - це вже вирішене питання. Є серйозна підтримка віце-прем'єр-міністра з питань гуманітарної політики Дмитра Табачника і міністра Кабінету Міністрів Анатолія Толстоухова.
Як секретар Політради Соціалістичної партії, у сфері відповідальності якої і ветеранські питання, я вважаю, що відновлення роботи Держкомітету - це наше серйозне досягнення, яке дасть можливість далі поширювати соціалістичну ідеологію у ветеранському середовищі.
Розмову вела
Ганна ІЛЬНИЦЬКА.


Кабінет Міністрів України

Постанова
від 13 лютого 2007 р. № 187
Київ
Про утворення Державного комітету України у справах ветеранів
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Утворити Державний комітет України у справах ветеранів як центральний орган виконавчої влади (далі - Комітет).
2. Установити, що діяльність Комітету спрямовується і координується через міністра праці та соціальної політики.
3. Міністерству праці та соціальної політики в установленому порядку подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України:
проект Положення про Комітет;
пропозиції щодо визначення граничної чисельності працівників Комітету та внесення до актів законодавства змін, що випливають з цієї постанови.
4. Фондові державного майна вирішити питання про розміщення Комітету.
Прем'єр-міністр України
В. ЯНУКОВИЧ.

Плосконос Ігор Миколайович

Народився 26 квітня 1959 року в місті Павлограді Дніпропетровської області. У 1976 році закінчив Київське суворовське військове училище, 1980 року - Бакинське вище командне загальновійськове училище, 1988 року - Військову академію імені М. Фрунзе у Москві.
Служив командиром десантно-штурмового взводу Далекосхідного військового округу, з грудня 1981 по березень 1984 року - командир розвідувально-десантної роти в Афганістані. Був командиром батальйону у Туркменському військовому окрузі, начальником штабу мотострілецького полку в Угорщині, командир полку в Одеському військовому окрузі.
Працював секретарем комісії з питань оборони та державної безпеки Верховної Ради України, начальником Головної державної інспекції Цивільної оборони України. З 1994 по 2003 рік - на відповідальних посадах у Кабінеті Міністрів України. З 2003 по 2004 рік - перший заступник начальника інституту МНС, з 2004 року працював у ВЧ-0515 Міноборони України.
Генерал-майор, депутат Верховної Ради України (1990 р.).
Нагороджений орденом Червоної Зірки (1982 р.), Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу (1983 р.), орденом Леніна (1983 р.), медалями.

Кабінет Міністрів України

Постанова
від 14 лютого 2007 р. № 187
Київ
Про призначення Плосконоса І. М. Головою Державного комітету України у справах ветеранів
Кабінет Міністрів України постановляє:
Призначити Плосконоса Ігоря Миколайовича Головою Державного комітету України у справах ветеранів.
Прем'єр-міністр України
В. ЯНУКОВИЧ.


Патріотичне виховання

Участь у московських заходах

Делегація від Української Спілки ветеранів Афганістану, очолювана головою її Ревкомісії В. Г. Сіроштаном, взяла участь у заходах, присвячених 18-й річниці виведення радянських військ з Афганістану, які проведено Всеросійською громадською організацією ветеранів "Бойове братерство".
Очолювана знаменитим командармом Б. В. Громовим організація об'єднує учасників 35 війн і військових конфліктів на території 19 країн світу, ветеранів бойових дій Збройних сил, МВС Росії, Прикордонної служби ФСБ Росії, Служби зовнішньої розвідки, підрозділів спеціального призначення, представляє інтереси інвалідів війни в Афганістані та інших військових конфліктів, членів сімей загиблих. Усі ці категорії ветеранів разом з зарубіжними гостями взяли участь у покладанні квітів до Вічного вогню біля Кремлівської стіни та до пам'ятника маршалу Г. К. Жукову, у мітингу на Поклонній горі. Для них у Державному Кремлівському палаці відбулися великий святковий концерт і урочистий прийом.
Делегацією УСВА погоджено основні питання щодо проведення у Києві 8 квітня нинішнього року виїзного засідання Вищої Ради Міжнародного Союзу "Бойове братерство - без кордонів".
Інф. "ТТ".

Днепропетровская область

"Бывших десантников не бывает!"

28 января в Москве состоялась конференция ветеранских организаций ВДВ, Спецназа, морской пехоты, объединившихся в "Союз десантников России".
Председатель "Союза десантников России" - в прошлом командующий ВДВ и заместитель министра обороны СССР генерал-полковник запаса Владислав Алексеевич Ачалов. Председателем Наблюдательного совета стал председатель Совета Федерации РФ Сергей Михайлович Миронов.
Основные задачи созданного в 2003 году "Союза десантников России" - пропаганда боевых традиций Воздушно-десантных войск, консолидация ветеранов ВДВ, помощь нуждающимся в ней десантникам и семьям погибших, передача войскам бесценного боевого опыта, а также патриотическое воспитание молодежи.
В работе конференции по поручению Днепропетровского областного совета Организации ветеранов Украины принимал участие днепропетровец, ветеран ВДВ, "афганец, подполковник запаса А. Б. Сдобников, проинформировавший делегатов и командующего ВДВ генерал-полковника А. П. Колмакова об опыте работы Днепропетровского областного совета ветеранов ВДВ и Спецназа, руководит которым участник боевых действий Великой Отечественной войны, ветеран 100-й гвардейской ВДД гвардии майор в отставке П. Ф. Суханов.
Днепропетровчане многие годы дружны с членами Совета Федерации РФ генералами Р. С. Аушевым, С. М. Бековым, сыном генерала армии В. Ф. Маргелова Александром Васильевичем и внуком Михаилом Витальевичем.
Днепропетровщина помнит и гордится своими героями, людьми, которые посвятили свою жизнь служению и защите Отечества, она хорошо помнит и своего земляка В. Ф. Маргелова. Делается много для увековечивания его имени в постоянных экспозициях, развернутых в музеях области, в памятках "Служи по-маргеловски!", выдаваемых при призыве на воинскую службу молодым призывникам, в возрождении структуры аэроклубов и парашютных секций в городах области. Ежегодно на нашей земле проходят соревнования по парашютному спорту, турниры по футболу, первенство по шахматам, соревнования по автогонках, которые связаны с именем В. Ф. Маргелова и посвящены его памяти. Днепропетровщина взяла шефство над Аэромобильными войсками Украины, созданными по образу и подобию Воздушно-десантных войск генерала армии В. Ф. Маргелова, тем самым сохраняя тесные неразрывные братские связи с Россией и Беларусью, судьба которых была едина.
Ветераны совета областной организации и "афгнанцы" часто встречаются на мероприятиях с военнослужащими 25-й Днепропетровской отдельной воздушно-десантной бригады и поддерживают традиции основателя ВДВ В. Ф. Маргелов, сказавшего крылатые слова "Бывших десантников не бывает!"
Как всегда, 4 марта, и в этом году у памятника В. Ф. Маргелову соберутся все поколения "голубых беретов", чтобы возложить цветы и помянуть нашего великого земляка. А впереди 100-летний юбилей Командующего!
О. КРИВОПАЛОВ,
заместитель председателя совета
Днепропетровской областной
организации ветеранов Украины.


Донецкая область

Наша рабочая дружина

Так уж исторически сложилось, что период с декабря по февраль для ильичевских "афганцев" богат памятными датами. Грустными и радостными, всегда свято чтимыми, особо поминаемыми. Первая - 25 декабря - 27-я годовщина ввода советских войск в Афганистан. Вторая - 25 января - 15-летие создания на комбинате имени Ильича рабочей дружины. И 15 февраля - в этот день в 1989 году советские войска покинули Афганистан.
Предлагаем вашему вниманию два интервью, темой которых стала история создания рабочей дружины. Ее костяк составили воины-интернационалисты, работающие на комбинате имени Ильича. Одно из них - с помощником начальника ВВО Владимиром БОЛДАСЕНКО, второе - с директором предприятия ветеранов войны "Афганец" Юрием АРЕСТОВЫМ.

Есть такое слово "надо"
- 25 января 1992 года шесть человек, - вспоминает Владимир Болдасенко, - заступили на первое ночное дежурство. Всего на тот момент в отряде было собрано 25 "афганцев", откомандированных из цехов. Полгода мы охраняли комбинат, а с наступление лета добавилась территория - поля первого агроцеха. За овощами приезжали и горожане, и селяне, как на свой огород. Когда мы начинали, комбинатовская территория была, почти как проходной двор. Сейчас, конечно, легко говорить, а тогда - и смех и грех, случалось, одного и того же бомжа до пяти раз за ночь выдворяли.
Для человека, прошедшего горнило боевых действий, приказ навсегда остается приказом. Потому, когда Владимир Семенович Бойко сказал: "На комбинате плохо с сохранностью имущества. Надо навести порядок. Надо собрать воинов-"афганцев", кто, как не вы, сможет выполнить эту нелегкую задачу?", - у нас не было никаких сомнений. Мы восприняли это поручение как почетный долг. К тому же наши солдатские навыки, боевой опыт, почти никому не нужный (как оказалось) в мирное время, смогли принести коллективу комбината ощутимую пользу.
Помню, меня прямо со смены вызвали, а я работал в то время нагревальщиком пятого разряда в трубопрокатном, и на диспетчерской машине привезли к Бойко, где и состоялся тот памятный разговор. Много воды утекло с тех пор. Самые достойные остались в охране, многие уверенно поднялись по служебной лестнице. Виктор Букарь - начальник команды ведомственной военнизированной охраны, Николай Полевой - начальник караула, Виктор Горбенко - командир отряда, Игорь Топор - начальник оперативной группы, Юрий Арестов - командир отделения, Виталий Рубан и Виталий Павлюченко - тоже на хорошем счету в ильичевской ВВО. Вадим Копысов - мастер, Александр Чудновец - заместитель начальника отдела корпоративной работы.

Элитное подразделение охраны
- Время показало, что не случайно Владимир Семенович Бойко решил создать мобильное охранное подразделение из воинов-"афганцев", - рассказывает Юрий Арестов. - Прежде всего, они имели опыт боевых действий. Умение собратьев с силами, оперативность - вот решающие факторы, ставшие препоной для любителей легкой наживы. Цифры говорят сами за себя: в 1992 году, когда не было ограждения вокруг комбината, мы задерживали в сутки 200-400 человек. В настоящее время - в среднем 20-30.
Во-вторых, это - реабилитация - затрагивает больную тему Юрий Алексеевич. - Наш народный директор, поставив перед нами благородную цель сохранить достояние коллектива, сумел объединить ребят. Созданы общественная организация "Долг" и предприятия ветеранов войны "Афганец".
Не все просто и гладко складывалось вначале. Начинали с нуля, не было формы, транспорта, спецсредств защиты. Нас поддерживали вера в директора и желание оправдать доверие. Полномочия, которыми наделил нас Владимир Семенович, позволяли проверять транспорт и задерживать при попытке хищения любого работника комбината, в том числе и начальников цехов. Шутя нас называли "родственниками" директора.
По крупицам набирались опыта, жизнь отсеяла слабаков, нечистых на руку и в самой рабочей дружине. Огромную роль в организации работы подразделения сыграл ныне народный депутат Украины, тогда заместитель генерального директора по быту и общим вопросам Сергей Анатольевич Матвиенков - прекрасный организатор и труженик. Лично вникал во все вопросы, руководил спецоперациями, организовывал учения и проверки.
И в сегодняшней работе мы используем те навыки и знания, которые передал своим подопечным Сергей Матвиенков. Рабочая дружина давно переросла в оперативную группу, оснащенную спецобмундированием, транспортом. Это элитное боевое подразделение охраны, способное решать практически любые поставленные задачи по охране собственности комбината и обеспечению безопасности на его территории.

Спасибо комбинату
В минувшем году на проведение мероприятий ООВИ комбинатом было выделено более 130 тысяч гривень безвозмездной финансовой помощи. Профкомом предприятия в соответствии с Колдоговором к 15 февраля минувшего года членам организации было выплачено свыше 62 тысяч гривень. В преддверии нынешнего Дня чествования участников боевых действий на территории иностранных государств ММК имени Ильича также была оказана помощь в реконструкции городского памятника "Землякам - воинам-интернационалистам" на общую сумму 118 тысяч гривень.
За счет средств комбината (14 тысяч грн.) в настоящее время ведется капитальный ремонт еще одной палаты в Центральном госпитале для воинов-интернационалистов "Лесная поляна", в которой будут поправлять здоровье "афганцы".


Что снится побывавшему в Афганистане?

На часах позднее время, ночь... Город уснул, и, дожидаясь рассвета, догорают звезды. В окнах не горят огоньки. Херсонцы видят сны. Кто-то грезит, кто-то плачет, кто-то смеется. Снится море и пустыня, дождь и солнце, друзья и враги, праздник и горе, свадьба и похороны, мир и война... Часто ли обыкновенному человеку может присниться она? Бой, сражение? Этот страх, чувство оборванности и пустоты в душе? А если пережить это наяву?
Никто так не может описать военную картину, кроме самого солдата. Вот этой ночью ему вновь снится жара пустыни. Так трудно дышать пылью, трудно двигаться. Впереди - размытый пейзаж гор и огня. Он летает, но не на крыльях детской радости, а на военном вертолете Ми-8. И снова так же, как и почти двадцать лет назад, чувствует за спиной свист пули, выпущенной из автомата "духа". А смерть то взглянет ему в глаза, то отвернется, мол: "Живи!.."
Игорь Алексеевич Горбатов родился в 1965 году в Ростове-на-Дону в семье военного. С детства мальчишка привыкал к военной дисциплине. Мама работала медсестрой. После школы поступил в высшее военное училище, которое окончил в 1972 году. Учился на летчика и был направлен в Херсон на формирование 320-го отдельного вертолетного полка. Через год его назначили в Закавказский военный округ, где служил до конца 1979 года. В декабре в составе трех экипажей перебазировались в Туркестанский округ.
Военная авиационная служба последовательно вела к Афгану. 25 декабря 1979 года - эту дату можно считать и первым днем войны Игоря Горбатова. Война еще преподаст ему самый страшный жизненный урок.
Воевать приходилось в Кабуле, Кандагаре, Джелалабаде, летал над гористыми площадками Кундуза, Баграма, Шинданда. Его непосредственная задача - перевозка оружия. Но человек, каким бы он ни был, остается человеком. В его внутреннем мире заложены те десять Божьих заповедей, в которых сказано: "Не убий!" А на войне нет ничего, кроме жизни и смерти... Неужели в человеке обрывается эта святая нить? Для реабилитации нужно много времени, но и оно не всегда лечит...
Бывает, увы, трудно понять старшему по званию того, кто вынужден выполнять его приказы. Вот, к примеру, во время военной операции прилетели в Афганистан политработники проверять воинскую часть: проводятся ли политзанятия, есть ли у бойцов конспекты и т. п. Вечером на базе проходила погрузка убитых солдат в "Черный тюльпан". Политработники настояли на том, чтобы посмотреть. И всем им пришлось стать свидетелями ужасающей картины: в ночном синем свете на самолеты Ан-26 и Ан-12 шла погрузка погибших. Гора изуродованных трупов... Проверяющих минут десять приводили в чувство. Они поняли свою ошибку: лекции и война несовместимы.
...Это было во время очередной операции. На одной из площадок шел бой, перестрелка. И уже почти перед взлетом командир десантников попросил забрать шестерых раненых солдат. Официального приказа не было, а инициатива, как говорится, особенно на войне, наказуема. Тем более, нельзя было садиться на площадку, в самое пекло боя. Поступил приказ прекратить огонь, но его не прекращали, так как душманов было много и они вели сильный огонь. А нужно было сесть и помочь ребятам.
Горная площадка была в пыли, которую разносил сильный ветер. Пока принесли раненых, пришлось ждать не менее получаса. В это время приборы показывали минимальный остаток топлива. Погрузили еле дышащих шестерых на плащ-палатках, затем принесли еще раненых, и еще... Один майор при посадке в вертолет был убит. Вертолет перегружен... Раненых привезли на аэродром и доставили в госпиталь.
В начале войны наград практически не вручали. А их подвиг - это была повседневная работа. Но через два дня приехал начальник десантников и сообщил о том, что Игоря Горбатова представили к награждению. Орден Красного Знамени ему вручал генерал армии Соколов в городе Джелалабаде.
Случалось совершать ошибки. Хорошо, если они были поправимы. Роковым может стать даже попутный ветер. Проносящийся со скоростью 15-20 метров в секунду, при посадке он может лишить жизни. Приходилось сажать вертолет и взлетать в таких условиях.
Игорь Алексеевич говорит, что позже особо страшно не было. Хотя вспоминает моменты кошмара при падении вертолета... А самое радостное событие на войне - когда она заканчивается и возвращаешься домой. Возвратился он домой в 1981 году.
Невозможно выделить самый запоминающийся случай из военной жизни. Работа была всегда, 24 часа в сутки. Естественно, для выполнения любого боевого задания нужны умение, опыт, но иногда на помощь приходила удача.
"На одном из боевых вылетов, - вспоминает Игорь, - подбили моего ведомого. Вертолет на авторотации со скоростью 12 метров в секунду упал на снег. Забрать их невозможно. Вернулись в Баграм, доложили, а на КП был в это время главком ВВС, Главный маршал авиации П. С. Кутахов с подчиненными. Подняли на поиски Ан-12. Нашли по связи. Полетел маршал авиации Новицкий на Ми-8. Вертолет разгрузили до основания, не взяли даже борттехника. Но забрать не сумели - плохая видимость, снег. А летчики выбрались сами. Боролись за жизнь и выжили. Жгли керосин из вертолета, грелись, а мороз градусов под 20. Закоптились, стали черные, как черти.
На другой день распогодилось. Выглянуло солнце. Мы сели от них метрах в ста. Все были представлены к правительственным наградам. Помню лишь фамилию командира: Михаил Дронов. К сожалению, он впоследствии погиб в невоенной обстановке. А вообще за весь Афган было столько случаев героизма наших летчиков, что и не перескажешь.
На войне быстро привыкаешь к боевой обстановке, о смерти не думаешь. Страх, конечно, был, ведь мы живые люди, но он улетучивался, когда перед тобой вставала задача - надо! И все. Вперед - выполнять, ни шагу назад, сам погибай, а товарища выручай. В передышках, конечно, все переоцениваешь, сравниваешь и думаешь, как в следующий раз не наделать ошибок и научить подчиненных".
Всего в Афганистане Игорь Горатов проходил службу один год и восемь месяцев. Летая на задания, видел много того, чего не видел никто из нас. В начале службы ему было страшно смотреть на весь этот ужас. Было тяжело в первый раз бомбить село (тогда было сброшено две бомбы по 250 кг). А ведь так надо: там находились душманы. А что приходилось видеть солдатам, служившим в пехоте?
Из Афганистана он вернулся майором. Служил на Курильских островах. Но для него война на этом не закончилась. По воле судьбы попал в Анголу. "В Анголе были боевые действия, такие же, как и в Афганистане, - вспоминает Игорь Алексеевич. - Кроме обучения ангольских летчиков, занимались транспортными перевозками. Перевозки были только воздушными, по автодорогам никто не ездил - верная гибель. Был такой случай: перевозили мы своих (в Анголе можно было быть с семьями). Летим, и вдруг - обстрел вертолета. Пули попадают прямо в лобовое стекло. Осколком стекла ранило в лицо правого летчика. Прибор показывает пожар левого двигателя. Если выключить движок (а нужно так поступить в этом случае), перегруженный вертолет может упасть, а там - плен, в лучшем случае, в худшем - гибель. Смотрим, а дыма от движка нет (если горит, идет страшный черный дым) - значит, надо лететь. Долетели. Женушки наши такого натерпелись и основательно прочувствовали, что такое война, что это не прогулка за границу. Приходилось выполнять сложные перевозки "на внешней подвеске". Короче говоря, еще раз понюхали, что такое война. Но за плечами был опыт Афгана и, наверное, еще и удача. За Анголу награжден орденом Красной Звезды".
В 1990 году получил назначение в Херсон.
Пролетели те страшные годы, и, казалось, уже должны забыть о них. На войне все равны и никто не имеет права судить остальных. Каждый, особенно переживший войну, молится, чтобы его дети не попробовали горький привкус вражды, не жертвовали жизнями, чтобы узнать, какой ценой достается свобода.
Но только и сегодня солдат видит те же сны, что и вчера, что он видел наяву на далекой уже войне.
Елена ЛЕДЕНЕВА.
г. Херсон.


Поэтическим пером
Татьяна КОВАЛЬЧУК
Я живу с обнаженным сердцем,
Неспокойною рифмой грешу.
Где-то между триолей и терций
И пишу, и пишу, и пишу...

Рука
Моя рука лежит в Афганистане,
Истлевшая давно уже до кости.
И все ж я рад, что в том бою неравном
Я друга смог от гибели спасти.

Душманы повели огонь прицельный,
И нашей роте горько бы пришлось,
Когда б Серега, скрывшись в богадельне,
Не выпустил трассирующих "ос".

Мы заняли позиции в руинах,
А наш десантник, бой приняв один,
Сползал в крови в багровую пучину
Израненных, как он, кишлачных глин.

Тотчас к нему, глотая боль и ярость:
"Серега, где ты?! Слышишь ли? Живой?.."
И со слезами выступила радость,
Когда в груди услышал сердца бой.

Скорей, ползком до наших, до окопа,
Тяжел ты, парень, что ж, еще чуть-чуть...
Тут мина, разъяренная зазноба,
Рванула в стороне, отрезав путь.

И я уже не слышал, как ребята
Нас вместе к медсанбату отнесли.
"Вам руку удалили", - виновато
Глядела медсестра в глаза-угли.

Я повернулся - рядом был Серега,
В бинтах и без сознанья, но живой,
И все равно я рад, хоть так жестоко
Война сейчас разделалась со мной.

Я пойду!
Вызывающе долог больничный,
Приказавший лежать и лежать.
Удручаю отек поясничный,
Наказавший на месяцев пять.

Как завидую этим двуногим,
Не желающим даже стоять.
Я был тоже таким же вот богом,
Я им буду, ходячим, опять!

Я и к сердцу приставлю протезы,
Я их к горлу, как брошь, пристегну,
И на них, как на горы, полезу,
Разве голову только сверну.

Мне такие просторы кровати
Ладно вширь, а в длину - не нужны.
Я очнулся тогда в медсанбате
И услышал: "Вы выжить должны".

Без нотаций, бесед, агитаций
Все я понял. Душило от слез.
А на завтра, на след, ампутаций
Пошептал грубоватый наркоз.

Я на родине вновь, на Лугани.
Здесь - протезы со мной, костыли,
А в далеком дехканском Афгане
Похоронены ноги мои.

Я не буду искать их могилу -
Я ее никогда не найду.
Пусть случится, что с миссией мира
По военным провалам пройду.

Я стопой не почувствую росы
И холодную свежесть земли.
Я пойду. Не смогу только - босым.
Жар души не смогу утолить.

Дражайший дар
Печален день поминовенья
Сынов, погибших на войне.
Молчат афганские каменья,
Не говорят, не пишут мне.

Я потеряла там солдата.
С ущелья смотрит Кандагар...
Жду и теперь - верни мне брата,
Верни мне слов его загар.

Молчат погибшие. Ни слова.
Не разбудить, не воротить.
На всем - печаль. И вечность зова
На расстояньях будет стыть.

Бесплотным эхом растворяться,
Во сне обманном приходить.
Душа не будет покоряться
И будет в память уводить.

На фотографии по форме
Одеты четверо ребят.
Улыбки на лице: "Все в норме.
Война - не больше, чем обряд".

А где-то рядом - минный погреб
И хищных "стингеров" каскад.
На вашу долю - море крови,
На ваше горе - этот ад.

В одной атаке захлебнувшись,
Споткнувшись, вспыхнул бэтээр...
И ждал родных тотальный ужас
И пепел изможденных вер.

Там, возле старого дувала,
Пылят чужие сапоги.
Зачем туда вы боем званы,
Что б вам сказали: "Вы - враги..."

Кого с мечтой, кого с гитарой
Из старой жизни извлекли.
Вас принесли дражайшим даром
На страшный жертвенник Земли.


Спорт
Київська область

Лютий місяць пам'яті і скорботи

15 лютого є Днем пам'яті по загиблих воїнах і Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця день закінчення афганської війни, який відзначають в Україні і країнах СНД. У Ставищанському районі Київської області потужна місцева організація УСВА, яка постійно тримає під контролем усі визначні дати, які відзначають ветерани Великої Вітчизняної війни і воїни-інтернаціоналісти. Очолює цю організацію Віктор Петрович Малаш, який має великий досвід роботи з усіма категоріями воїнів.
З лютого в районі відбулися змагання з міні-футболу на честь воїна-"афганця" Віталія Федоренка із села Гейсиха. Активну підтримку в цьому здійснило місцеве господарство СФГ "Гейсихське". На жаль, його керівник Білецький В'ячеслав Філімонович помер 7 січня 2007 року на 56-му році життя. Зараз спонсором виступає його дружина, Людмила Іванівна. Було виділено гроші на придбання кубка і пам'ятних медалей, грошові премії за перші місця та кращим гравцям. Організовано харчування для семи команд, які брали участь у змаганні.
Голова Спілки Віктор Малаш і члени правління Василь Вуйко, Петро Петренко поклали кошики з квітами на могили воїнів, загиблих на афганській війні і померлих уже після повернення додому в селах Гостра Могила, Ясенівка і на кладовищі в селищі Ставище.
11 лютого року в Ставищенській НВК № 1, де у 1990 році встановлено меморіальну дошку на честь воїна-інтернаціоналіста Петренка Петра Петровича, вже вдев'яте відбулися змагання з волейболу серед команд з Київської і Черкаської областей. Перше місце і кубок завоювала команда із села Скибин Жашківського району, і це вперше, бо вісім років поспіль кубок завойовували ставищани.
Хочеться подякувати організаторам і спонсорам змагань з волейболу в НВК № 1 на честь Петра Петренка. Це колишні ровесники і сусіди Олег Гордієнко, Володимир Каминський, Олександр Марченко, Олександр Пацеля.
Трохи здивувала учасників і гостей змагань відсутність представників місцевої і районної влади. Та спасибі людям. Адже для батьків і рідних загиблих синів ці заходи є світлою пам'яттю по них, і роки не загоять батьківські рани. А ще ці заходи потрібні підростаючому поколінню, яке дуже мало знає про Велику Вітчизняну і афганську війни.
Петро ПЕТРЕНКО,
батько загиблого воїна-"афганця".


Черкаська область

Нагороди вибороли найсильніші

Юні борці із Золотоніщини підтвердили свій клас на Всеукраїнському турнірі, присвяченому пам'яті загиблих у Афганістані
Спортивний зал Золотоніського професійного ліцею два дні ряснів різнобарвними трико юних борців греко-римського стилю - учасників І Всеукраїнського турніру. Організаторами спортивного свята виступили Золотоніська міськрайонна Спілка ветеранів Афганістану та дитячо-юнацький клуб з греко-римської боротьби ім. І. Піддубного. Турнір приурочили до чергової річниці виведення радянських військ із Афганістану як вшанування пам'яті загиблих воїнів-інтренаціоналістів Золотоніщини. У день відкриття змагань юні спортсмени поклали квіти до пам'ятника загиблим в Афганістані.
Спонсорами Всеукраїнських змагань юних борців стали ВТС "Трейд", Золотоніська санаторна школа-інтернат, місцевий професійний ліцей, підприємство "Сільвер Фуд", металобаза "Краб", ВАТ "Золотоношаагропостач", ПМК-216, ВАТ "ЗМБЗ ім. І. Лепсе", АТП 17112, ВАТ "Янтар" та приватний підприємець Ігор Кодинець.
Підготовчою роботою з організації турніру переймались керівник дитячо-юнацького клубу ім. І. Піддубного Сергій Зарецький, тренер Сергій Малюк та голова міськрайонної спілки "афганців" Григорій Шкурко.
Згоду на участь у турнірі дали команди відомих в Україні центрів греко-римської боротьби із Черкас та Черкаської, Полтавської, Дніпропетровської і Сумської областей, на змагання прибуло близько 100 юнаків. Золотоніщину презентували три спортивні осередки - клуб імені І. Піддубного, міська ДЮСШ і РК ДЮСШ.
Борці змагалися у трьох вікових групах: 1990-1991, 1994-1995 і 1996-1997 років народження та у вагових категоріях 29, 32, 35, 38, 42, 46, 56 і 100 кг.
У молодшій віковій групі та найлегшій вазі перемогу виборов Р. Дзюбка - представник РК ДЮСШ, друге та третє місця теж за представниками  Золотоніщини - І. Капленковим та В. Малимоном. У наступній ваговій категорії друге місце завоював категорії друге місце завоював представник Дніпропетровщини, а перше та третє дісталося нашим землякам - С. Мусієнку і О. Глущенку. Ніхто не зміг достойно поборотись у вазі 35 кг із представниками міської та районної ДЮСШ С. Терещенком, О. Руденком, М. Шульгою. У вазі 38 кг усі призові місця здобули борці із районної ДЮСШ - Є. Кучеренко, В. Павлюченко і М. Мірошніченко. Кращим був представник цього колективу А. Ніколаєв і у вазі 42 кг, а третім - борець із районної ДЮСШ Р. Щеканов. У вазі 56 кг домінували борці із клубу виборов М. Фурса, третє - Б. Верещака, друге - представник Полтавщини.
У старшій групі в найлегшій вазі призерами були виключно гості - борці із Дніпропетровська, Полтави і Сум. Сильнішими були гості й у вазі 35 кг - С. Герасименко та В. Левченко вибороли треті місця у вазі 38 та 42 кг, серед борців вагою 46 кг представники Золотоніщини не стали призерами. Зате кадети-важковаговики із районної і міської ДЮСШ - А. Левченко, І. Опанасенко та В. Гага нікому із суперників шансів не лишили.
Нагороди переможцям - пам'ятні медалі та сувеніри вручали представники Спілки ветеранів Афганістану Григорій Шкурко, Микола Косік, Володимир Заруба та Григорій Коршунов. Організатори і учасники змагань вдячні спонсорам за підтримку, висловлюють сподівання, що започаткований у цьому році турнір стане традиційним і збиратиме все більше й більше учасників.
Олександр КИРКО.