Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - Миротворці-зв'язківці: критерій номер один

Всюдисуща спека та волога щодня випробовує на міцність техніку, створену ще за часів Союзу, а заразом, і професіоналізм наших миротворців.
Почесне місце серед них посідають спеціалісти зв'язку та радіотехнічного забезпечення 56-го окремого вертолітного загону Місії ООН у Ліберії. Нещодавно вони відзначили значуще досягнення - за час перебування нинішньої ротації забезпечили понад 30 льотних змін.
Колектив вузла зв'язку і радіотехнічного забезпечення (ВЗ і РТЗ) загону був сформований швидко, ще в Україні. Коли бродівський полк армійської авіації, що на Львівщині, отримав наказ про формування тринадцятої ротації, було зрозуміло, що в теперішніх умовах, як ніколи, потрібні зв'язківці високого ґатунку, універсали. Адже переважна більшість техніки зв'язку на аеродромі базування - Робертсфільді - виготовлена в 1989-1990 роках, застаріла морально, а ще більше - фізично. Переоснащення аеродрому, який знаходиться на відстані 7000 кілометрів від Батьківщини - справа майже безнадійна. Тому головним напрямком став якісний підбір кандидатів до складу загону. Розповідає начальник зв'язку і радіотехнічного забезпечення – заступник начальника штабу, підполковник Віктор Андрійчук:
- У період підготовки та бойового злагодження серед кандидатів необхідно було відібрати певну кількість спеціалістів зв'язку. Головне для них - не тільки знати матеріальну частину та правила забезпечення польотів, а й уміти швидко реагувати на несправності, орієнтуватися в схемах, ремонтувати техніку, виходячи з наявних в польових умовах можливостей, власними силами. У стислі терміни підготовчих зборів особовий склад здав теоретичні заліки, продемонстрував практичні навички. Остаточне рішення ухвалювали після залучення до практичного забезпечення польотів у складі загону. Безумовно високі результати продемонстрували військовослужбовці, які мали попередній досвід участі в миротворчих операціях. На сьогодні у складі загону є військовослужбовці, які раніше служили за кордоном, решта - саме в Місії ООН у Ліберії. Як показала практика, повторне залучення цих спеціалістів є виправданим, особливо у групі радіотехнічного забезпечення польотів. Адже кількість особового складу вузла значно менша, ніж в Україні, а завдання залишаються незмінними. Професійною основою нашого колективу є такі люди, як технік - начальник зміни РСП (радіолокаційна система посадки) старший прапорщик Віталій Микитюк, здатний самостійно експлуатувати систему, швидко знайти та усунути будь-яку її несправність, налаштувати параметри станції. Безумовний спеціаліст з експлуатації та ремонту станцій малої потужності - начальник стартового командного пункту старший сержант Валерій Мінікєєв. Начальник радіомаркерного пункту старший прапорщик Богдан Семенюк чудово знає не тільки ПАР-9м2 (привідну аеродромну радіостанцію), а й світлотехнічне обладнання. Висококласні фахівці у своєму напрямку - начальник відділення світлотехнічного забезпечення старший прапорщик Ігор Приступа та водій-електрик сержант Андрій Шемечко.
Такий кадровий підхід цілком виправдав себе, коли вертолітники приступили до виконання польотів в умовах сезону тропічних дощів, що триває майже весь період ротації, з травня по жовтень. Практичне застосування вертольотів відбувається кожного дня. Навіть у рідкісні вільні від польотів дні, частина екіпажів перебуває в режимі тридцятихвилинної готовності. А це означає, що всі наземні служби провели передполітну підготовку, перевірили працездатність бойових постів і теж - в режимі очікування. Щодня, без вихідних, інколи по 10-12 годин шість військовослужбовців вузла несуть чергування на аеродромі. Під час проведення нічних польотів до них приєднуються спеціалісти світлотехнічного відділення. Решта задіяні в чергуванні та забезпеченні повсякденної життєдіяльності базового табору.
Загалом, господарство чималеньке. Всі види, передбачені системою зв'язку, представлені у невеличкому авіазагоні. Радіостанції середньої і малої потужності, стаціонарні наземні, переносні, дротовий зв'язок, мережа Інтернет... На аеродромі прокладено понад 20 км польового кабелю: радіомережі з керівництвом Міністерства оборони, Генерального штабу ЗС України, Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України та Командування Сухопутних військ ЗС України.
Разом з "традиційними" Р-148 та Р-159 працюють новітні Thuraya, Motorola, Icom, широко застосовуються станції супутникового зв'язку "NERA mini" та відеоконференцзв'язку "B GAN". Готовий прийти на допомогу авіанавідникам групи бойового управління радіовузол Р-975 на базі БТР-60. Все це потребує чимало пального - загалом агрегати автономного живлення засобів РТЗ можуть спожити до 200 літрів дизельного пального на добу.
Людина, краще чи гірше, але таки пристосовується до спеки, до стовідсоткової вологості, до безперервних дощів. Станціям складніше. Обладнання системи зв'язку і РТЗ аеродрому постійного базування українського вертолітного загону в Ліберії є типовим для польових умов в Україні. Організація експлуатації - теж за вимогами вітчизняних керівних документів. Тож попуски на будь-які особливі умови теж не передбачені. Станції перегріваються в умовах високих температур. Машини насичуються вологою на очах, делікатні електронні плати розшаровуються, гниють контактні доріжки, конденсат у найнесподіваніших місцях загрожує кожної хвилини зупинити роботу. Саме тому зв'язківці починають робочий день на аеродромі одними з перших, о шостій ранку. Адже час на підготовку до польотів доводиться збільшувати майже вдвічі, починати з провітрювання, вентиляції, просушування всіх без винятку агрегатів. Та й працюючи, весь час треба бути максимально уважним. Раптовий запах диму змушує знову і знову перевіряти станцію. Як ніхто інший про це знає начальник вузлу зв'язку і РТЗ капітан Валерій Кобилинський:
-Що вражає після початку роботи в Африці, - це необхідність постійно вивчати та усувати нехарактерні несправності. Я вперше побачив, щоб наш надійний польовий кабель, розрахований на сотню кілограмів навантаження і роки експлуатації, згнивав зсередини. Ізоляція ціла, а всередині – замість сталевих та мідних дротів порох. Специфіка роботи вимагає постійного застосування електроагрегатів. Рухомі деталі дизельних двигунів, розраховані на десяток років роботи, вже через рік-півтора стають малопридатними для подальшої експлуатації.
Тут варто ще раз згадати начальника зв'язку і радіотехнічного забезпечення - заступника начальника штабу загону підполковника Віктора Андрійчука і його підлеглих. Саме завдяки їхнім чітким та злагодженим діям напередодні нічних польотів було відновлено працездатність РСП-10 МН (радіолокаційної системи посадки) на 100%: було введено в дію курсовий та глісадний радіомаяк. Враховуючи високу температуру та вологість африканського клімату, РСП-10МН вийшло з ладу ще під час перебування попередньої, 12-ї, ротації. Цей недолік ніяк не дозволяв розпочати льотну підготовку українських вертолітників сааме вночі... Подяка всім, хто намагався виправити ситуацію, а це – начальник групи радіотехнічного забезпечення - начальник радіолокаційної системи капітан Руслан Гук та старший солдат електрик-дизеліст Руслан Сірко.
Як уже наголошувалось, загон застосовує сучасні технології зв'язку. Станції супутникового зв'язку міжнародної системи INMARSAT потребують специфічних знань. Погодьтесь, не часто в Україні зустрінеш модем, який напряму працює з космосом. Його теж довелось освоювати у ході служби. Велику роль в налагодженні супутникового зв'язку та електронного обміну даними відіграли попередні навчання та навички фахівців зв'язку, які за сумісництвом стали ще й позаштатними начальниками АСУ.
Більшість посадовців опановують цифрові технології на рівні користувача-початківця. Не важко здогадатись, що діється в душі офіцера чи прапорщика, коли на моніторі так і не з'являється знайома кольорова заставка... Та є начальник відділення зв'язку капітан Вадим Панчук та інженер відділення зв'язку старший лейтенант Євген Дусяк, які швидко заставлять непокірну техніку працювати.
Відзначимо також роботу чергового зв'язку прапорщика Юрія Сироту та начальника радіостанції прапорщика Віталія Повицького, а також радіотелеграфіста сержанта Віталія Руденка. Завдяки їхньому особистому професіоналізму було відновлено працездатність радіостанції, а також здійснене безперебійне управління загоном з боку командування Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Загалом, вузол зв'язку завжди викликає теплі почуття більшості військовослужбовців загону. Адже саме тут, вони мають змогу телефонувати своїм колегам військовослужбовцям, командирам, рідним та близьким. Там же є й комп'ютер, під'єднаний до мережі Інтернет. Зокрема, новини про Україну та світ отримуються виключно з нього.
Таким чином, звичайний вузол зв'язку "Зоряний" у далекій Ліберії перетворився на щось більше, ніж штатний підрозділ Збройних Сил.