Деякі є які російські генерали «не бачать» танки на сучасному
високотехнологічному полі бою. їхні погляди начебто збігаються з
напрямом зарубіжної військової думки. Скажімо, командування канадських
Сухопутних військ 2005 року заявляло про «відсутність завдань для
танків» та доцільність перегляду кількості основних бойових танків
(ОБТ), необхідних національній армії. Проте сьогодні канадці
розвернулися «на 180 градусів» і навіть мають намір збільшити
чисельність парку бронетанкових підрозділів і угруповання ОБТ, задіяної в
Афганістані.
Причиною такої кардинальної зміни поглядів стала зростаюча активність бойових формувань опозиційних сил в Афганістані, де й виконує покладені на нього завдання досить великий контингент канадських збройних сил. Виявилося, що для боротьби з бунтівниками, які переховуються в печерах і за дувалами, немає нічого кращого за перевірений часом танк.
По-перше, й досі тільки броня танків може протистояти мінам і фугасам, які у великій кількості застосовуються противником на дорогах і відомих маршрутах руху канадських патрулів і конвоїв.
«Лише танки здатні врятувати життя наших солдатів від їхніх (тобто терористів. — Авт.) бомб, — наголосив у доповіді на засіданні парламентського комітету з питань оборони командувач канадських Сухопутних військ генерал-лейтенант Ендрю Леслі. — Буквально нещодавно один наш танк підірвався на саморобному фугасі, але всі члени екіпажу залишилися живі. Таким чином, цей танк своє завдання виконав повністю».
По-друге, унікальне поєднання потужного двигуна і міцних гусениць дозволяє танку проходити практично будь-які ділянки пересіченої місцевості Афганістану, а також укріплені точки інфраструктури супротивника і багаті на численні перешкоди передгірні райони.
Нарешті, по-третє, основний бойовий танк виявився тим високомобільним потужним засобом вогневої підтримки піхотних і механізованих підрозділів, а також груп спецпризначення, якого так не вистачало командирам підрозділів канадського військового контингенту в Афганістані. Тільки танки виявилися здатними з високою точністю руйнувати дували і укріплені точки противника, де ховалися бойовики.
Це відповідь тим російським воєначальникам, які неодноразово заявляли, що «не бачать місця для танка на сучасному полі бою», віддаючи перевагу «високоточним системам». В умілих руках і танк — високоточна зброя. Щоправда, для цього необхідно, щоб система управління вогнем танка відповідала найсучаснішим вимогам була інтегрована в єдину систему управління тактичної ланки.
Канадське ж армійське командування, гідно оцінивши позитивний досвід застосування в Афганістані танків «Леопард-2», має намір посилити бронетанкову складову свого військового контингенту в далекому Кандагарі. До тамтешніх «руйнівників» будуть додані ще 20 ОБТ «Леопард-2», а також 15 модернізованих канадськими фахівцями ОБТ «Леопард-1», які отримали у ЗС Канади позначення «Леопард» С2.
Ці танки, придбані свого часу в Нідерландів, спочатку пройдуть модернізацію на підприємстві німецької компанії-виробника «Краусс-Маффі Вегманн» (буде вдосконалений протимінний захист, електропривід башти, системи кондиціювання повітря і засобів зв'язку, також посилений бронезахист) і тільки потім будуть переправлені в Афганістан. Не виключено, що російським маршрутом.
А ще якихось 4-5 років тому канадське військове командування, також «не бачачи місця для танків на сучасному полі бою», вирішило зняти наявні ОБТ з озброєння. І до того, як командування канадського військового контингенту в Афганістані буквально «закричало» про допомогу, горе-генерали вже встигли відправити частину ОБТ на утилізацію, а решту — розстріляти на полігонах бойової підготовки, використовуючи їх як мішені. У результаті Оттаві довелося спочатку взяти два десятки танків «Леопард-2» в оренду в німецького бундесверу, а потім придбати 50 танків «Леопард-2» в голландських військових.
Армійське ж командування, отримавши важкий, але корисний, як видається, урок Кандагару, тепер має намір збільшити парк своїх бронетанкових сил до 80 основних бойових танків сімейства «Леопард», з яких 40 будуть постійно перебувати в Афганістані (на час знаходження там національного військового контингенту), а решта — залишаться в Канаді для забезпечення процесу навчально-бойової підготовки. Ще 20 танків канадці повинні відремонтувати і повернути німецьким колегам.
Утім Канада не єдина у світі країна, де військове командування останнім часом приділяє підвищену увагу розвитку бронетанкових сил.
Оточений з усіх боків «проблемними територіями» Пакистан також розробив і реалізовує масштабну програму в цій сфері. При цьому в якості основного потенційного противника Ісламабад й надалі бачить Індію.
Однак якщо індійські Сухопутні війська мають на озброєнні значну кількість сучасних бойових танків, таких як Т-90С або модернізовані Т-72, то основу парку бронетанкових сил Пакистану досі становлять хоч і модернізовані, але все ж таки технічно застарілі танки тип 59-11, тип 69-11 та тип 85-ІІАР китайської розробки, побудовані переважно за ліцензією на пакистанському заводі. Особливо багато пакистанська армія отримала танків першого типу. Значна частина з них пройшла модернізацію, отримавши позначення «Аль-Заррар»: танки мають нову броню, тепловізори, апаратуру комплексної системи бойового управління (IBMS), що дозволяє здійснювати обмін даними про тактичну обстановку та цілях противника. Однак майбутнє своїх бронетанкових сил командування пакистанських Сухопутних військ все ж таки пов'язує з находженням у війська нових, оснащених потужним озброєнням і новітніми системами, основних бойових танків.
Причому танки ці, за твердим наміром Ісламабада, повинні виготовлятися тільки національним військово-промисловим комплексом, що дозволить, на погляд пакистанських військових фахівців, уникнути несподіваних «заморожувань» контрактів, як це було навіть у випадку з американськими зразками ВВСТ, або ж виникнення проблем із постачанням додаткової кількості ОБТ або запчастин до них у загрозливий період чи воєнний час.
Тому не варто, як видається, очікувати на укладання Пакистаном нових контрактів з зарубіжними розробниками і виробниками ОБТ, як це було у випадку з Україною у 1996-1999 роках, коли Харківський завод імені Малишева поставив йому 320 танків Т-84 (Т-80УД) на суму близько 650 млн дол. Утім на сучасних пакистансько-китайських танках сімейства «Аль-Халід» стоять українські моторно-трансмісійні відділення та кілька інших систем. Ісламабад твердо переконаний у пріоритетності національного військово-промислового комплексу над зарубіжними компаніями в питаннях постачання різних ВВСТ національним збройним силам.
Слід зазначити, що для підвищення ефективності робіт у сфері створення нових зразків бронетанкової техніки в Пакистані на базі компанії «Хеві Індастріз Таксі» (чисельність персоналу — близько 6500 осіб, місце розташування — місто Таксі (іноді Такшашіла), Пенджаб — колишня столиця давньоіндійського народу ганд-харів) нині створено спеціальний Науково-дослідний і промисловий комплекс. Його основними завданнями на сьогодні визначено модернізацію ОБТ типу «Аль-Халід», що є модифікованим варіантом китайського ОБТ тип 90-11, який оснащений, як уже зазначалося вище, силовою установкою української розробки і виробництва та був поставлений Сухопутним військам Пакистану зазначеною компанією в кількості 300 машин, а також створення на його базі вже зовсім нового основного бойового танка.
При цьому основна увага в модернізації ОБТ «Аль-Халід» II, за словами пакистанських військових експертів, приділялася вдосконаленню електроніки та систем управління, а також підвищенню бойової скорострільності до 9 пострілів на хвилину. Так, наприклад, на модернізованому танку встановлена українська оптико-електронна система подавлення «Варта», що є аналогом вітчизняної типу «Штора». ОБТ «Аль-Халід» І також отримав новітній (3-го покоління)! тепловізор французької компанії «Сажем».
По-перше, й досі тільки броня танків може протистояти мінам і фугасам, які у великій кількості застосовуються противником на дорогах і відомих маршрутах руху канадських патрулів і конвоїв.
«Лише танки здатні врятувати життя наших солдатів від їхніх (тобто терористів. — Авт.) бомб, — наголосив у доповіді на засіданні парламентського комітету з питань оборони командувач канадських Сухопутних військ генерал-лейтенант Ендрю Леслі. — Буквально нещодавно один наш танк підірвався на саморобному фугасі, але всі члени екіпажу залишилися живі. Таким чином, цей танк своє завдання виконав повністю».
По-друге, унікальне поєднання потужного двигуна і міцних гусениць дозволяє танку проходити практично будь-які ділянки пересіченої місцевості Афганістану, а також укріплені точки інфраструктури супротивника і багаті на численні перешкоди передгірні райони.
Нарешті, по-третє, основний бойовий танк виявився тим високомобільним потужним засобом вогневої підтримки піхотних і механізованих підрозділів, а також груп спецпризначення, якого так не вистачало командирам підрозділів канадського військового контингенту в Афганістані. Тільки танки виявилися здатними з високою точністю руйнувати дували і укріплені точки противника, де ховалися бойовики.
Це відповідь тим російським воєначальникам, які неодноразово заявляли, що «не бачать місця для танка на сучасному полі бою», віддаючи перевагу «високоточним системам». В умілих руках і танк — високоточна зброя. Щоправда, для цього необхідно, щоб система управління вогнем танка відповідала найсучаснішим вимогам була інтегрована в єдину систему управління тактичної ланки.
Канадське ж армійське командування, гідно оцінивши позитивний досвід застосування в Афганістані танків «Леопард-2», має намір посилити бронетанкову складову свого військового контингенту в далекому Кандагарі. До тамтешніх «руйнівників» будуть додані ще 20 ОБТ «Леопард-2», а також 15 модернізованих канадськими фахівцями ОБТ «Леопард-1», які отримали у ЗС Канади позначення «Леопард» С2.
Ці танки, придбані свого часу в Нідерландів, спочатку пройдуть модернізацію на підприємстві німецької компанії-виробника «Краусс-Маффі Вегманн» (буде вдосконалений протимінний захист, електропривід башти, системи кондиціювання повітря і засобів зв'язку, також посилений бронезахист) і тільки потім будуть переправлені в Афганістан. Не виключено, що російським маршрутом.
А ще якихось 4-5 років тому канадське військове командування, також «не бачачи місця для танків на сучасному полі бою», вирішило зняти наявні ОБТ з озброєння. І до того, як командування канадського військового контингенту в Афганістані буквально «закричало» про допомогу, горе-генерали вже встигли відправити частину ОБТ на утилізацію, а решту — розстріляти на полігонах бойової підготовки, використовуючи їх як мішені. У результаті Оттаві довелося спочатку взяти два десятки танків «Леопард-2» в оренду в німецького бундесверу, а потім придбати 50 танків «Леопард-2» в голландських військових.
Армійське ж командування, отримавши важкий, але корисний, як видається, урок Кандагару, тепер має намір збільшити парк своїх бронетанкових сил до 80 основних бойових танків сімейства «Леопард», з яких 40 будуть постійно перебувати в Афганістані (на час знаходження там національного військового контингенту), а решта — залишаться в Канаді для забезпечення процесу навчально-бойової підготовки. Ще 20 танків канадці повинні відремонтувати і повернути німецьким колегам.
Утім Канада не єдина у світі країна, де військове командування останнім часом приділяє підвищену увагу розвитку бронетанкових сил.
Оточений з усіх боків «проблемними територіями» Пакистан також розробив і реалізовує масштабну програму в цій сфері. При цьому в якості основного потенційного противника Ісламабад й надалі бачить Індію.
Однак якщо індійські Сухопутні війська мають на озброєнні значну кількість сучасних бойових танків, таких як Т-90С або модернізовані Т-72, то основу парку бронетанкових сил Пакистану досі становлять хоч і модернізовані, але все ж таки технічно застарілі танки тип 59-11, тип 69-11 та тип 85-ІІАР китайської розробки, побудовані переважно за ліцензією на пакистанському заводі. Особливо багато пакистанська армія отримала танків першого типу. Значна частина з них пройшла модернізацію, отримавши позначення «Аль-Заррар»: танки мають нову броню, тепловізори, апаратуру комплексної системи бойового управління (IBMS), що дозволяє здійснювати обмін даними про тактичну обстановку та цілях противника. Однак майбутнє своїх бронетанкових сил командування пакистанських Сухопутних військ все ж таки пов'язує з находженням у війська нових, оснащених потужним озброєнням і новітніми системами, основних бойових танків.
Причому танки ці, за твердим наміром Ісламабада, повинні виготовлятися тільки національним військово-промисловим комплексом, що дозволить, на погляд пакистанських військових фахівців, уникнути несподіваних «заморожувань» контрактів, як це було навіть у випадку з американськими зразками ВВСТ, або ж виникнення проблем із постачанням додаткової кількості ОБТ або запчастин до них у загрозливий період чи воєнний час.
Тому не варто, як видається, очікувати на укладання Пакистаном нових контрактів з зарубіжними розробниками і виробниками ОБТ, як це було у випадку з Україною у 1996-1999 роках, коли Харківський завод імені Малишева поставив йому 320 танків Т-84 (Т-80УД) на суму близько 650 млн дол. Утім на сучасних пакистансько-китайських танках сімейства «Аль-Халід» стоять українські моторно-трансмісійні відділення та кілька інших систем. Ісламабад твердо переконаний у пріоритетності національного військово-промислового комплексу над зарубіжними компаніями в питаннях постачання різних ВВСТ національним збройним силам.
Слід зазначити, що для підвищення ефективності робіт у сфері створення нових зразків бронетанкової техніки в Пакистані на базі компанії «Хеві Індастріз Таксі» (чисельність персоналу — близько 6500 осіб, місце розташування — місто Таксі (іноді Такшашіла), Пенджаб — колишня столиця давньоіндійського народу ганд-харів) нині створено спеціальний Науково-дослідний і промисловий комплекс. Його основними завданнями на сьогодні визначено модернізацію ОБТ типу «Аль-Халід», що є модифікованим варіантом китайського ОБТ тип 90-11, який оснащений, як уже зазначалося вище, силовою установкою української розробки і виробництва та був поставлений Сухопутним військам Пакистану зазначеною компанією в кількості 300 машин, а також створення на його базі вже зовсім нового основного бойового танка.
При цьому основна увага в модернізації ОБТ «Аль-Халід» II, за словами пакистанських військових експертів, приділялася вдосконаленню електроніки та систем управління, а також підвищенню бойової скорострільності до 9 пострілів на хвилину. Так, наприклад, на модернізованому танку встановлена українська оптико-електронна система подавлення «Варта», що є аналогом вітчизняної типу «Штора». ОБТ «Аль-Халід» І також отримав новітній (3-го покоління)! тепловізор французької компанії «Сажем».